ТУ 48-4-373-76

МІНІСТЕРСТВ КОЛЬОРОВОЇ МЕТАЛУРГІЇ СРСР

СМУГИ ВАНАДІЄВІ

Технічні умови
(Натомість ТУ 48-05-53-71)

1976

Ці технічні умови поширюються на ванадієві смуги, призначені для виготовлення різних вузлів, деталей та інших цілей.

1. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

1.1. Смуги мають відповідати вимогам цих технічних умов.

1.2. Смуги мають бути виготовлені зі злитків ванадію за ТУ 48-4-272-73.

1.3. Смуги випускають двох марок: ВнПл-1 та ВнПл-2.

1.4. Розміри смуг і відхилення по них повинні відповідати нормам, зазначеним у табл.1.

Таблиця 1

Примітка. За згодою зі споживачем допускається постачання смуг мірної чи кратної довжини, чи ширини з допуском на довжину +5 мм.

1.5. Зміст контрольованих домішок має задовольняти вимогам та норма, зазначеним у табл.2.

Таблиця 2

1.6. Поверхня смуг повинна бути рівною, без полон, бульбашок, тріщин, рисок, раковин, задирів, розшарування, заходів сонця та інших дефектів, видимих неозброєним оком. На поверхні смуг допускаються невеликі місцеві дефекти: вм'ятини, подряпини, відбитки від валків, дрібні вибоїни, якщо вони не виводять смуги при контрольній зачистці за межі відхилень по товщині.

1.7. Смуги повинні бути рівно обрізані і не мати надривів і задирок по краях.

1.8. Смуги постачаються у відпаленому або нагартованому стані

У відпаленому стані поставляються смуги завдовжки трохи більше 800 мм.

1.9. На вимогу замовника підприємство-виробник здійснює визначення механічних властивостей на відпалених смугах.

Механічне властивості повинні відповідати нормам, зазначеним у табл.3.

Таблиця 3

1.10. Марка смуг, розміри, стан постачання та вимога щодо визначення механічних властивостей повинні бути зазначені у замовленні.

2. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ ТА МЕОДИ ВИПРОБУВАНЬ

2.3. Смуги постачають партіями.

У партію входять смуги, виготовлені з одного зливка, однієї товщини та одного стану постачання. Маса партії не обмежується.

2.4. Приймання пред'явленої партії виробляють:

а) за результатами аналізів вмісту контрольованих домішок;

б) за результатами зовнішнього огляду та обміру кожної смуги;

в) за наслідками перевірки механічних властивостей.

2.3. Товщину смуг перевіряють мікрометром МКО-25 за ГОСТ 6507-60 із чотирьох сторін, відступивши 10 мм від кромки. Вимірювання виробляють не менше, ніж у трьох точках по ширині і не менше, ніж у п'яти точках по довжині смуги.

2.4. Вимірювання довжини і ширини смуг проводять металевою лінійкою за ГОСТ 427-56 .

2.5. Зміст контрольованих домішок у смугах приймається за вмістом їх у злитку.

2.6. У відпалених смугах кожної партії виробляють визначення вмісту кисню та азоту.

2.7. Правила добору проб.

2.7.1. Для визначення вмісту контрольованих домішок, крім кисню та водню, на токарному верстаті з двох торців та середини попередньо обточеного зливка в однакових кількостях відбирають разові проби у вигляді стружки товщиною не більше 0,3 мм.
Стружка не повинна мати кольорів втечі.

2.7.2. Разові проби стружки поєднують, подрібнюють, ретельно перемішують і утворюють середню пробу. Масу середньої проби шляхом квартування скорочують до 10 г.

2.7.3. Для визначення вмісту кисню і водню з торців зливка на верстаті токарному відрізають кільця перетином ~4х4 мм. Кільця дроблять зубилом на шматочки розміром ~3х4 мм або ріжуть на ножицях для різання металу. Відібрані разові проби поєднують, ретельно перемішують і методом квартування скорочують до маси не менше 4 г.

2.7.4. Для визначення вмісту кисню та азоту у смугах від двох протилежних сторін будь-якої смуги партії на ножицях для різання металу відрізають зразки шириною ~10 мм. Пробу визначення змісту кисню відбирають від зразків як шматочків на ножицях для різання металу чи зубилом. Методом квартування пробу скорочують до маси щонайменше 4 р. У не отожженных смугах набору статистичних даних протягом 1977 р. виробляється визначення вмісту кисню і азоту. До 1 січня 1978 р. вміст азоту та кисню бракувальною ознакою не є. Для визначення вмісту відрізані азоти від смуги зразки прокочують до товщини 0,2-0,4 мм і на ножицях для різання металу відбирають пробу у вигляді дрібних шматочків. Методом квартування пробу скорочують до маси щонайменше 4 р.

2.7.5. Проби стружки та шматочків ділять на дві рівні частини. Кожну частину проб стружки та кожну частину проб шматочків поміщають у подвійні поліетиленові пакети. Між шарами пакетів вкладають етикетку із зазначенням:

• найменування продукції та її марки;
• номери партії (проби);
• дати відбору проби;
• прізвища пробовідбірника.

2.7.6. Одну частину проб стружки та шматочків направляють у лабораторію для аналізу, іншу частину проб зберігають у ВТК підприємства-виробника протягом трьох місяців з дня постачання продукції у разі арбітражного аналізу.

2.7.7. Визначення вмісту заліза, алюмінію, кремнію, азоту, кисню, водню та вуглецю проводять за методиками, викладеними у додатку до цих технічних умов або іншими методами, що забезпечують необхідну точність визначення, встановлену цими технічними умовами.

2.8. Якість поверхні смуг візуально перевіряють без застосування оптичних приладів.

2.9. Механічні властивості при випробуванні на розтяг перевіряють на зразках, вирізаних з будь-якої смуги партії.

Зразки у кількості 3-х штук вирізають із смуги вздовж напрямку прокатки. Випробування проводять за ГОСТ 1497-73 та за ГОСТ 11701-66 .

У документ, що засвідчує якість смуг, вносять всі три значення величин: межі міцності (? _в ) і відносного подовження (? ₄ ).

2.10. При отриманні незадовільних результатів, хоча б по одному з показників, проводять повторне випробування на подвоєній кількості зразків. Результати повторного випробування остаточні.

3. УПАКОВКА, МАРКУВАННЯ, ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

3.1. Смуги перекладають папером і збирають у пачки або згортають у рулони. Пачки смуг або рулони загортають у папір згідно з ГОСТ 8273-57 і перев'язують шпагатом.

3.2. На пачку або рулон наклеюють етикету, в якій вказують:

• найменування чи товарний знак підприємства-виробника;
• найменування продукції та її марку;
• розміри смуг;
• стан постачання;
• номер партії;
• масу пачки чи рулону, нетто, кг;
• дату випуску;
• прізвище пакувальника;
• номер реальних технічних умов;
• штамп ВТК.

3.3. Пачки або рулони смуг укладають у нестандартні дощаті або фанерні ящики з використанням планок, що розклинюють. Маса одного ящика має бути не більше 10 кг.

3.4. На кришці ящика фарбою, що не змивається, відповідно до ГОСТ 14192–71 наносять:

• найменування або умовне позначення одержувача вантажу;
• найменування пункту призначення;
• найменування чи товарний знак підприємства-виробника;
• номер пакувального місця (якщо їх більше одного);
• масу місця, брутто, кг.

3.5. Кожну партію супроводжують документом, що засвідчує відповідність якості смуг вимогам цих технічних умов і містить:

• найменування чи товарний знак підприємства-виробника;
• найменування продукції та її марку;
• розміри смуг;
• стан постачання;
• результати аналізів;
• результати механічних випробувань (якщо вони проводились);
• номер партії;
• масу партії, нетто, кг;
• дату випуску;
• номер реальних технічних умов;
• штамп ВТК.

Один екземпляр цього документа має бути вкладений у місце № 1.

На кришці та торці ящика має бути зроблено позначку червоною фарбою.

3.6. Смуги транспортують будь-яким видом критого транспорту в упаковці, передбаченій п. 3.3. реальних технічних умов.

3.7. При транспортуванні смуги мають бути захищені від механічних пошкоджень, впливу вологи, пар кислот і лужок.

3.8. Смуги зберігають в упаковці, передбаченій п. 3.3. справжніх технічних умов, у складських приміщеннях звичайного типу, що не містять в атмосфері парів кислот, лугів та окислювачів.

3.9. Термін зберігання смуг не обмежується.

Присвоєно номер ТУ 48-4-373-76.
"____" _________ 1976 р.
Завідувач відділу стандартизації
інституту «Гіредмет» А. Г. Галканов .

Додаток до ТУ 48-4-373-76

1. ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТ ЗАЛІЗУ.

1.1. Сутність методу

Метод заснований на утворенні забарвленого комплексного з'єднання тривалентного заліза реакції з роданідом з подальшою екстракцією роданідного комплексу етиловим ефіром.

1.2. Реактиви та розчини

Кислота сірчана за ГОСТ 4204-66 , розведена 1:4.

Кислота азотна за ГОСТ 11125-65 , 0,5 н розчин і розбавлена 1:1.

Калій роданистий за ГОСТ 4139-65 , 20%-ний розчин.

Гали залізоамонійні за ГОСТ 4205-68 .

Ефір етиловий.

Стандартний розчин заліза готують так:

0,8635 г залізоамонійних галунів розчиняють у воді, що містить 5 мл сірчаної кислоти. Розчин переносять у мірну колбу місткістю 1 л, доводять до мітки водою і перемішують. 1 мл одержаного розчину відповідає 0,1 мг заліза.

Мікробюретка на 1мл.

Циліндри для колориметрування з пробками притертими місткістю 40-50 мл, висоти 250 мм, діаметр 16-17 мм.

Вода бідистилат, отримана подвійною перегонкою (або деіонізована).

1.3. Проведення аналізу

Наважку 0,2 г поміщають у склянку місткістю 100 мл, доливають 10 мл азотної кислоти, розведеної 1:1. Склянку накривають годинниковим склом і розчиняють спочатку на холоді, а потім при нагріванні на водяній бані до розчинення металу, по охолодженні розчин переводять у мірну колбу місткістю 100 мл, доливають до мітки водою і перемішують.

Аліквотну частину розчину ~ 5 мл переводять в циліндр для колориметрування, додають 10 мл 0,5 н азотної кислоти, 5 мл розчину роданистого калію, перемішують і додають 5-10 мл ефіру. Циліндр закривають пробкою, перемішують енергійним струшуванням і дають відстоятися розчину.

В інший циліндр вводять усі реактиви і в тих же кількостях, що і в випробуваний розчин, приливаю з мікробюретки стандартний розчин заліза до рівня забарвлення в обох циліндрах. Підлогу кількості мл стандартного розчину заліза, що пішов на титрування, визначають вміст заліза.

1.4. Підрахунок результатів аналізу.

Зміст заліза у відсотках обчислюють за формулою:

— кількість стандартного розчину заліза, витрачена на вирівнювання забарвлення в обох циліндрах, мл;

- об'єм мірної колби, мл;

- кількість заліза, що міститься в 1 мл стандартного розчину, г;

- об'єм розчину, взятого для колориметрування, мл;

— навішування, р.

1.4.1. За результати аналізу приймають середнє арифметичне двох паралельних визначень

Розбіжності між результатами двох паралельних визначень та між результатами двох аналізів з ймовірністю не повинні перевищувати величин, зазначених у таблиці.

2. ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТ АЛЮМІНІЮ І КРЕМНІЇ СПЕКТРАЛЬНИМ МЕТОДОМ

2.1. Сутність методу.

Визначення виконується спектральним методом, заснованим на перекладі аналізованої проби в п'ятиокис.

Пробу перетворюють на п'яптиокис. П'ятиокис змішують з буферною сумішшю і поміщають у поглиблення нижнього електрода, включеного анодом. Верхнім електродом служить заточений на конус вугільний стрижень. Між ними запалюють дугу постійного струму. Спектр дуги фотографують за допомогою спектрографа. На фотопластинці вимірюють почорніння аналітичних ліній та фону поруч із лініями. Зміст обумовлюваного елемента знаходять за градувальним графіком за значеннями різниць почорнінь, виміряних у спектрах проби.

2.2. Апаратура, матеріали, реактиви.

Дифракційний спектрограф ДФС-9 або ДФС-13 з решіткою 600 штр/мм (комплектна установка) і мікрофотометр, що не реєструє будь-якої системи, призначеної для вимірювання почорніння спектральних ліній, наприклад, МФ-2.

Джерело постійного струму.

Ваги аналітичні АДВ-200.

Ваги торзійні ВТ-500.

Верстат для виготовлення вугільних електродів із набором фрез.

Ступка агатова.

Вугільні електроди діаметром 6 мм і вугільний порошок, чисті за домішками, що визначаються.

Муфельна піч із терморегулятором, що забезпечує температуру до 1200 °C.

Фотографічні пластинки, що забезпечують в умовах п. 2.5 нормальне почорніння фону поряд з аналітичними лініями елементів, що визначаються.

Кремнія двоокис за ГОСТ 9428-73 .

Алюмінію окис активна за ГОСТ 8136-56 .

П'ятиокис ванадія, чиста за домішками, що визначаються.

Натрій хлористий згідно з ГОСТ 4233-66 х.ч.

Кислота азотна за ГОСТ 11125-65 двічі перегнана.

Проявник та фіксаж за ГОСТ 106910–73 .

Спирт етиловий ректифікований за ГОСТ 5962-67 .

Буферна суміш: змішують вугільний порошок з хлористим натрієм щодо 9:1 масою. Змішування проводять в агатовій ступці у присутності етилового спирту протягом 2-3 годин. Спирт додають у кілька прийомів для підтримки маси, що перемішується в кашкоподібному стані. Потім суміш просушують протягом двох годин при 105 °C і розтирають до подрібнення грудочок, що утворилися. Зберігають в ексікаторі.

2.3. Приготування зразків порівняння.

2.3.1. Підготовка препаратів для зважування.

П'ятиокис ванадію поміщають у тиглі в муфельну піч і витримують 1 годину при 550-600°С, потім охолоджують в ексикаторі.

Двоокис кремнію та окис алюмінію поміщають у різних тиглях у муфельну піч і витримують 20-30 хвилин 1100-1200°С, потім охолоджують в ексикаторі.

2.3.2. Приготування основного зразка порівняння.

Використовуючи п'яптиокис ванадію, окис алюмінію та двоокис кремнію, підготовлені згідно з п. 2.3.1. , готують основний зразок порівняння, що містить 90% ванадію, 5% алюмінію та 5% кремнію, у розрахунку вміст металу в суміші металів. З цією метою поміщають у агатову ступку 4,017 г п'ятиокису ванадію, 0,236 г окису алюмінію та 0,267 г двоокису кремнію і розтирають у присутності спирту протягом 2-3 годин. Спирт додають кілька прийомом для підтримки перемішується маси в кашкоподібному стані. Потім спирт випалюють, переносять суміш у тигель, прожарюють у муфелі при 550-600°С протягом 1 години та охолоджують в ексикаторі.

2.3.3. Приготування робочих зразків порівняння.

Робочі зразки порівняння від 0,5 до 0,05% готують послідовним розведенням основного зразка порівняння чистим п'ятиокисом ванадію.

Зразок порівняння № 1, що містить по 0,5% алюмінію і кремнію і 99% ванадію, у розрахунку на вміст металу в суміші металів, одержують, змішуючи 0,452 г основного зразка порівняння та 4,017 г п'ятиоксиду ванадію. Змішування, прожарювання та охолодження виконують, як зазначено у п. 2.3.2.

Зразок порівняння № 2, що містить по 0,2% алюмінію і кремнію і 99,6% ванадію, у розрахунку на вміст металу в суміші металів, одержують, змішуючи 1,787 г зразка № 1 і 2,678 г п'ятиокису ванадію.

Зразок порівняння № 3, що містить по 0,1% алюмінію та кремнію та 99,8% ванадію, у розрахунку на вміст металу в суміші металів, отримують, змішуючи 2,232 г зразка № 2 і 2,231 г п'ятиокису ванадію.

Зразок порівняння № 4, що містить по 0,05% алюмінію та кремнію та 99,9% ванадію, у розрахунку на вміст металу в суміші металів, отримують, змішуючи 2,231 г зразка № 3 і 2,231 г п'ятиокису ванадію.

Перетирання та подальше видалення спирту проводять, як зазначено у п. 2.3.2.

Приготовлені зразки порівняння зберігають у ексикаторі.

2.4. Підготовка проби для аналізу.

0,5 г металевого ванадію поміщають у платинову чашку, змочують дистильованою водою і розчиняють на водяній бані двічі перегнаною азотною кислотою, розведеною 1:1 дистильованою водою. Розчин випарюють на водяній бані, краї чашки обмивають азотною кислотою та знову випарюють. Цю операцію повторюють двічі. Сухий залишок прожарюють у муфелі при 500 °C протягом 30 хв. Потім прожарену пробу розтирають у агатовій ступці і віддають на аналіз.

2.5. Проведення аналізу

Кожен зразок - розтерту пробу або зразок порівняння - змішують з буферною сумішшю щодо 1:1 масою розтиранням в агатовій ступці без спирту протягом 5 хв.

По 15 мг кожної суміші, отриманої з проби або зразка порівняння, щільно набивають у порожнини вугільних електродів, попередньо обпалених протягом 5 сек в дузі постійного струму силою 10А, використовують електроди наступних розмірів (мм): нижній електрод - діаметр і висота заточеної частини відповідно 3,0 та 12,0, діаметр і глибина порожнини 2,0 та 5,0; верхній електрод - заточений на конус вугільний стрижень діаметром 6 мм.

Електроди встановлюють вертикально затискачі штатива. Між електродами запалюють дугу постійного струму. Нижній електрод із зразком включений анодом. Сила струму 15А. Міжлектродну відстань 3 мм підтримують постійною протягом всієї експозиції тривалістю 60 сек.

Одну фотопластинку розміром 9Х12 заряджають у середину касети. На центр касети виводять область 250 нм.

При трилінзовому висвітленні щілини приладу (ширина щілини 15 мкм) по три рази фотографую спектри кожної проби та кожного зразка порівняння.

Експоновані фотопластинки виявляють та фіксують за ГОСТ 106910–73 .

На отриманих фотопластинках за допомогою мікрофотометра вимірюють почорніння аналітичних ліній: алюмінію – 257,510 нм, кремнію – 251,921 нм та прилеглого фону.

Градуировочные графики строят в координатах , где — средняя разность почернения линии с фоном и почернения фона, измеренная в трех спектрах образца сравнения, — содержание определяемого элемента в образце сравнения, в процентах.

Якщо при роботі зі спектрографом ДФС-13 не вдається домогтися нормальних почорнінь фону підбором чутливості фотопластинок, то як елемент порівняння, буферну суміш вводять 4% кобальту і замість фону фотометрируют лінію порівняння кобальту 258,5 нм. При цьому градуювальні графіки будують в координатах , де - середня різниця почорніння лінії визначеного елемента і лінії порівняння кобальту.

2.6. Підрахунок результатів аналізу.

Зміст обумовленого елемента в пробі визначають за градуювальним графіком за значеннями різниці почорнінь , 4, 930

Використовуючи різниці почорніння , , 930d1360264ee5a614контроль.

Використовуючи середнє значення ), одержують результат аналізу - зміст визначеного елемента в пробі.

Розбіжності між крайніми результатами трьох паралельних визначень та між результатами двох аналізів з ймовірністю не повинні перевищувати величин, зазначених у таблиці.

3. ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТ ВУГЛЕЦЮ

3.1. Визначення вмісту вуглецю провадиться за ГОСТ 18385.1-73 п. 3.

Розбіжність між крайніми результатами паралельних визначень при вмісті вуглецю 0,04% становить 0,02% абс.

4. ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТ АЗОТУ

4.1. Сутність методу

Азот у металі міститься переважно у вигляді нітридів або карбонітридів. При розчиненні металу в кислоті хімічно зв'язаний азот перетворюється на відповідні амонійні солі.

Визначення закінчується ацидиметрично у присутності змішаного індикатора (мотиленового блакитного та метилового червоного) після відгону з лужного розчину (за методом К'єльдаля).

4.2. Апаратура, реактиви та розчини.

Кислота сірчана за ГОСТ 14262-69 , розведена 1:4.

Сірчана кислота 0,01 н розчин, готують розведенням 0,1 н розчину, приготованого з фіксаналу (1 мл розчину відповідає 0,14 мг азоту).

Цинк металевий гранульований за ГОСТ 989-62 .

Мідь сірчанокисла за ГОСТ 4165-68 .

Натрію гідрат окису (натрідкий) за ГОСТ 4328-66 розчин готують наступним чином: 400 г їдкого натру розчиняють невеликими порціями в 1000 мл води. До отриманого розчину додають 2-3 шматочки цинку і кілька кристалів (на кінчику шпателя) сірчанокислої міді, перемішують і кип'ятять протягом 40-60 хв, доливаючи воду підтримки початкового об'єму. Отриманий розчин зберігають у щільно закритій поліетиленовій склянці. Розчин їдкого натру не слід готувати у кількостях, що перевищують 5-6 денний запас.

Спирт етиловий технічний за ГОСТ 17299-71 .

Метиленовий блакитний за ТУ 6-09-2044-72.

Метиловий червоний за ГОСТ 5853-51 .

Змішаний індикатор готують наступним чином: 0,062 г метилового червоного та 0,041 г метиленового блакитного розчиняють у 100 мл спирту і зберігають у щільно закритій темній склянці.

Вода бідистильована свіжоприготовлена або деіонізована.

Примітка. Усі роботи з визначення азоту, зокрема і приготування розчинів, слід проводити на бидистилате.

Установка для визначення вмісту азоту складається з: склянки-пастки 1, заповненої сірчаною кислотою; склянки-пастки 2 заповненої водою; електроплитки 3; дистиляційної колби 4 типу К'єльдаля, з термостійкого скла місткістю 500 мл з пришліфованою пробкою, з крапленою лійкою з краном; холодильника 5; судини для уловлювання аміаку 6; мікробюретки 2-го класу 7.

Примітка. В установці можна використовувати комплект приладів для визначення вмісту азоту в металах і сплавах, який випускає Клінський завод «Лаборприлад».

4.3. Проведення аналізу.

0,5 г металевого ванадію у вигляді порошку або тонкої стружки поміщають у конічну колбу місткістю 100 мл, додають 15 мл сірчаної кислоти 1:4, закривають колбу лійкою та помірно нагрівають до повного розчинення металу; після закінчення розчинення вміст колби охолоджують і розчиняють у 50 мл води.

Перед перенесенням отриманого розчину дистиляційну колбу проводять очищення розчину лугу і всієї системи від слідів аміаку.

Для цього в дистиляційну колбу наливають 50 мл розчину їдкого натру та 50 мл води. У посудину для уловлювання аміаку наливають 25-30 мл води та 1-2 краплі змішаного індикатора. Збирають установку за наведеною схемою. Через перевірену на герметичність систему пропускають очищене повітря, використовуючи водоструминний насос. Дистиляційну колбу із розчином їдкого натру нагрівають до кипіння і кип'ятять 5-10 хв. Повноту видалення аміаку контролюють зміни кольору змішаного індикатора. Додаванням з бюретки краплями 0,01 н розчину сірчаної кислоти відновлюють фіолетове забарвлення розчинів. Очищення вважають закінченим, якщо фіолетове забарвлення зберігає 3-5 хв.

Після очищення лугу вимикають електроплитку і через кілька хвилин переносять аналізований розчин обережно, невеликими порціями через воронку з краном в дистиляційну колбу. Посудину, в якій знаходилася проба, і лійку обмивають кілька разів невеликими порціями води. Промивання води вливають через ту ж лійку в дистиляційну колбу. Кран вирви закриваю і вміст колби ретельно перемішують обережними круговими рухами. Колбу нагрівають до кипіння і протягом 45 хв виробляють дистиляцію аміаку, підтримуючи безперервне кипіння розчину. У міру відгону аміаку забарвлення смішного індикатора змінюється від фіолетово-червоного до зеленого. Негайно, після появи зеленого забарвлення, приливають з бюретки по краплях 0,01 н розчин сірчаної кислоти до фіолетово-червоного забарвлення розчину, що знову з'являється. Відгін закінчують, коли розчин у посудині для уловлювання аміаку продовжує зберігати слабкий фіолетово-червоний колір протягом 5 хв.

Визначення азоту, починаючи з моменту розчинення проби і закінчуючи відгоном, необхідно проводити в приміщенні, в якому не ведеться ніякої роботи з аміаком та його солями.

Одночасно з пробою проводять контрольний досвід на забруднення реактивів, проводячи через всі стадії аналізу і використовуючи ті ж реактиви і в таких же кількостях, що і при аналізі випробуваного зразка. Визначається кількість азоту має бути менше кількості азоту в контрольному досвіді.

4.4. Підрахунок результатів аналізу.

4.4.1. Зміст азоту у відсотках обчислюють за формулою:

- об'єм 0,01 н розчину сірчаної кислоти, витрачений на титрування аміаку в аналізованій пробі, мл;

- об'єм 0,01 н розчину сірчаної кислоти, витрачений на титрування розчину контрольного досвіду, мл;

- маса навішування, р.

За результат аналізу приймають середнє арифметичне двох паралельних визначень.

4.4.2. Розбіжність між результатами двох паралельних визначень та результатами двох аналізів з ймовірністю не повинні перевищувати величин, зазначених у таблиці.

5. ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТ КИСНУ І ВОДОРОДУ

5.1. Визначення вмісту кисню та водню проводиться за методикою, викладеною у збірнику «Визначення газів у металах на установці «Гіредмет С-911-М1» вид. Колірметінформація, Москва, 1970, стор 66.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до проекту технічних умов «Смуги ванадієві»

Проект технічних умов «Смуги ванадієві» розроблено відповідно до плану галузевої стандартизації на 1976 рік.

Проект технічних умов розроблено замість ТУ 48-05-53-71.

Проект технічних умов складено відповідно до ГОСТ 2.114-70, ГОСТ 2.115-70 та ОСТ 48-1-71.

Випуск справжніх технічних умов сприятиме стабілізації якості продукції, що випускається.

Головний інженер "12".01.76 р.
ОХМЗ Гіредмет Л. А. Доломанов .

МІНІСТЕРСТВО КОЛЬОРОВОЇ МЕТАЛУРГІЇ СРСР

СМУГИ ВАНАДІЄВІ

Технічні умови
ТУ 48-4-373-76
(Натомість ТУ 48-05-53-71)

ЗМІНА № 1

Термін запровадження: 1 жовтня 1979 р.

1. Пункт 2.5. викласти в наступній редакції:

«Зміст контрольованих домішок, крім кисню та азоту, у смугах приймається за вмістом їх у злитку».

2. Пункт 2.6. викласти в наступній редакції:

«Визначення вмісту кисню та азоту на відповідність вимог п. 1.5. виробляють у будь-якій смузі кожної партії (садки) у стані поставки.

3. Пункт 2.7.3. виключити слово "кисню".

4. Виключити із пункту 2.7.4. наступні фрази:

У не відпалених смугах для набору статистичних даних протягом 1977 проводиться визначення вмісту кисню і азоту.

До 1 січня 1978 р. вміст азоту та кисню бракувальною ознакою не є.

5. На титульному аркуші технічних умов у лівому полі 2 на одному рядку з номером групи записати «ОКП 187126».

6. У табл. 2. Внести додатково графи «Код» та «Товщина».

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до Зміни № 1 ТУ 48-4-373-76 «Смуги ванадієві»

Відповідно до пункту 2.7.4. технічних умов ТУ 48-4-373-76 «Смуги ванадієві» ОХМЗ здійснює набір статистичних даних на визначення вмісту кисню та азоту в не відпалених смугах.

Протягом 1977-78 р. наше підприємство накопичило достатній статистичний матеріал для внесення вимог щодо визначення азоту та кисню у не відпалених смугах у п.п. 2.6. та 2.7.4. розділу «Правила приймання та методи випробувань».

На підставі викладеного вище необхідно оформити зміну до редакції проекту Зміни № 1 до ТУ 48-4-373-76.

Головний інженер О.О. Юдін

СМУГИ ВАНАДІЄВІ

Технічні умови
ТУ 48-4-373-76

ЗМІНА № 3

Термін запровадження: 01.01.85 р.

Державний
комітет стандартів
Ради Міністрів СРСР

Зареєстровано та вписано до реєстру
державних стандартів
84.64.23. №154513/03

1. Вступну частину технічних умов доповнити наступною фразою:

"Показники технічного рівня, встановлені цими технічними умовами, відповідають вимогам першої категорії якості".

2. Строк дії технічних умов продовжити до 01.01.1990р.

3. Пункт 3.1. Після слів "перев'язують шпагатом" доповнити "за ГОСТ 16266-70 ".

4. Пункт 3.3. Виключити з тексту слова:

«з використанням планок, що розклинюють».

5. Пункт 3.4 викласти у такій редакції:

«На кожну скриньку наносять написи відповідно до вимог поштового відділення зв'язку».

6. Пункт 3.5. Останній абзац викласти у такій редакції:

«Документ про якість поміщають у скриньку».

7. Пункт 3.6 викласти у такій редакції:

"Виробник відправляє замовнику смуги посилками через поштове відділення зв'язку".

8. Пункт 3.7 виключити.

9. Замінити посилання:

ГОСТ 427-56 на ГОСТ 427-75

ГОСТ 989-62 на ГОСТ 989-75

ГОСТ 4139-65 на ГОСТ 4139-75

ГОСТ 4165-68 на ГОСТ 4165-78

ГОСТ 4204-66 на ГОСТ 4204-77

ГОСТ 4205-68 на ГОСТ 4205-77

ГОСТ 4233-66 на ГОСТ 4233-77

ГОСТ 4328-66 на ГОСТ 4328-77

ГОСТ 6507-60 на ГОСТ 6507-78

ГОСТ 8136-56 на ГОСТ 8136-76

ГОСТ 8273-57 на ГОСТ 8273-75

ГОСТ 11125-65 на ГОСТ 11125-78
ГОСТ 14262-69 на ГОСТ 14262-78

ГОСТ 17299-71 на ГОСТ 17299-78

СМУГИ ВАНАДІЄВІ

Технічні умови
ТУ 48-4-373-76
(Натомість ТУ 48-05-58-71)

ЗМІНА № 4

Термін запровадження: 01.01.90 р.

88.11.25
Зареєстровано
МЦСМ ДЕРЖСТАНДАРТУ
154513/04
24.10.88 р.

1. Строк дії технічних умов продовжити до 01.01.1995р.

2. Виключити з тексту вступної частини технічних умов фразу:

"Показники технічного рівня, встановлені цими умовами, відповідають вимогам першої категорії якості".

3. У другому аркуші проставити літеру «А».

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
до Зміни № 4 ТУ 48-4-373-76 «Смуги ванадієві»

Ця Зміна № 4 розроблена відповідно до плану-графіка перегляду та розробки проектів технічних умов і цін-редкометалевої та напівпровідникової продукції.

Мета зміни продовжити термін дії технічних умов на смуги ванадієві до 01.01.1995р.

Ця зміна не спричиняє зміни прейскурантної ціни.

Головний інженер О.О. Юдін