ГОСТ 10772-78

ГОСТ 10772-78 Покриття ливарні протипригарні водні. Загальні технічні умови (зі змінами N 1, 2)

ГОСТ 10772-78

Група В88

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

ПОКРИТТЯ ЛИВАРНІ ПРОТИПРИГАРНІ ВОДНІ

Загальні технічні умови

Water foundry coatings for mould paints. General specifications

MКC 01.040.25
25.220.40
ОКП 41 9150

Дата введення 1979-01-01

ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. Розроблено та внесено Міністерством верстатобудівної та інструментальної промисловості СРСР

РОЗРОБНИКИ

Н.І.Давидов, канд. техн. наук; Л.Г.Гурульова

2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 22.05.78 N 1353

3. ВЗАМІН ГОСТ 10772–64

4. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ

_______________
* Замінений на СП 2.6.1.799-99. Тут і надалі. - Примітка виробника бази даних.

5. Обмеження терміну дії знято за протоколом N 3-93 Міждержавної ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІУС 5-6-93)

6. ВИДАННЯ зі Змінами N 1, 2, затвердженими у грудні 1983 р., грудні 1987 р. (ІВД 3-84, 2-88)

Цей стандарт поширюється на водні протипригарні покриття, що випускаються у вигляді водорозбавних паст та порошків.

Покриття після розведення призначаються для фарбування піщаних ливарних форм та стрижнів.

1. КЛАСИФІКАЦІЯ

1.1. Покриття, залежно від вогнетривкого наповнювача, поділяються на види, зазначені у табл.1.

Таблиця 1

1.2. За фізичним станом покриття поділяються на дві групи: пасти (П), порошки ©.

1.3. За седиментаційною стійкістю розведеного покриття та міцності шару покриття до стирання (див. табл.3) покриття поділяються на класи, зазначені у табл.2.

Таблиця 2

Таблиця 3

2. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

2.1. Покриття повинні виготовлятися відповідно до вимог цього стандарту за рецептурою та технологічним регламентом, затвердженим у встановленому порядку.

2.2. За фізико-механічними показниками покриття повинні відповідати технічним вимогам, зазначеним у табл.3.

2.3. Покриття не повинні містити сторонніх домішок, видимих неозброєним оком.

2.4. Перед використанням покриття розлучаються водою.

2.5. Рекомендації щодо призначення покриттів наведено у додатку 1.

3. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

3.1. Пасти та порошки повинні прийматися партіями. За партію приймають кількість товару однієї марки, представленого до приймання по одному документу. Розмір партії встановлюється трохи більше 10 т.

3.2. При приймальних випробуваннях слід проводити перевірку на відповідність вимогам пп.2.2, 2.3. Випробування проводяться на пробах, відібраних за п. 4.1.1.

3.3. При отриманні незадовільних результатів випробувань хоча б за одним із показників проводять повторну перевірку на подвоєній кількості проб тієї самої партії.

Приклад умовного позначення покриття на основі тальку (Т), що випускається у вигляді пасти (П), з межею стійкості седиментації 95% і міцності до стирання 1 кг/мм (2):

ТП-2 ГОСТ 10772-78

Результати повторних випробувань є остаточними та поширюються на всю партію.

3.4. За наслідками приймання на кожну партію заповнюється паспорт. Паспорт повинен містити:

найменування підприємства-виробника чи товарний знак;

найменування та марку продукції;

номер та масу нетто партії;

дату виготовлення;

позначення цього стандарту;

результати аналізів;

номер та дату випуску продукції.

4. МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ

4.1. Підготовка проб до випробування

4.1.1. Відбір середньої проби

4.1.1.1. При контролі паст часткові проби відбирають від 10% місць кожної партії, але з менш як від 5 місць. Часткові проби відбирають з бочок у рівних кількостях з верхнього рівня та на глибині 300-400 мм від верхнього рівня пасти.

4.1.1.2. При контролі порошків часткові проби відбирають від 5% місць кожної партії, але не менше ніж 10 місць. Часткові проби відбирають у рівних кількостях зверху (при розтині мішка) та з глибини 100-150 мм.

4.1.1.3. Відібрані часткові проби з'єднують разом, перемішують та методом квартування усереднюють. Маса середньої проби не повинна бути меншою за 1 кг.

4.1.1.4. Середню пробу ділять на дві рівні частини і поміщають у скляні або фарфорові банки, що щільно закриваються. На банки наклеюють етикетки із зазначенням найменування та марки покриття, найменування підприємства-виробника, номери партії, дати виготовлення, дати відбору проби, прізвища пробовідбирача. Одну банку з покриттям передають до лабораторії для аналізу, іншу зберігають протягом гарантійного терміну.

4.1.2. Розведення покриттів для випробувань

4.1.2.1. Устаткування

Лабораторна фарбомішалка зі швидкістю обертання змішувача 400-600 об/хв. Рекомендована фарбомішалка вказана у додатку 2.

Мірний циліндр з градуюванням 1-10 мл згідно з ГОСТ 1770 .

4.1.2.2. Близько 0,5 кг середньої проби покриття розводять водою до густини, зазначеної в табл.4.

Таблиця 4

Щільність, г/см

У фарбомішалку спочатку завантажують воду, а потім покриття. Покриття вводять окремими порціями з наступним перемішуванням.

Після закінчення завантаження покриття перемішують. Час перемішування паст не менше ніж 20 хв, а порошків не менше ніж 40 хв.

Однорідність розведеного покриття контролюють візуально на вигляд шару покриття, нанесеного на скло за п. 4.7.2. За наявності шару включень нерозведеного покриття перемішування продовжують до отримання однорідної маси.

При визначенні щільності мірний циліндр зважують з точністю до 0,01 г, заповнюють розведеним покриттям до 10 мл і зважують з тією ж точністю.

Щільність ( ) у г/см обчислюють за формулою

,

де - Маса заповненого мірного циліндра, г;

- Маса порожнього мірного циліндра, г.

Примітка. У цехових умовах допускається визначення густини покриттів ареометром за ГОСТ 18481 .

4.2. Зовнішній вигляд паст і порошків візуально визначають шляхом огляду відібраних проб при природному розсіяному освітленні.

4.3. Визначення вологості паст та порошків

4.3.1. Устаткування

Сушильна шафа із закритими елементами нагрівання з пристроями для вимірювання та регулювання температури.

Склянка для зважування (бюкс) за ГОСТ 25336 .

Ексикатор з ГОСТ 25336 .

4.3.2. Проведення аналізу

Наважку від середньої проби покриття (10±0,01) г поміщають у бюкс, попередньо зважений з точністю до 0,01 г і висушують у сушильній шафі при температурі 105 °C - 110 °C до постійної маси (близько 2 год).

Покриття вважається висушеним, якщо подальше зважування після додаткового сушіння протягом 15 хв дасть зменшення маси, що не перевищує 0,01 г.

Перед кожним зважуванням охолоджують бюкс з покриттям в ексикаторі до температури (20±3) °С.

4.3.3. Обробка результатів

Вологість ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Маса бюкса з покриттям до сушіння, г;

- Маса бюкса з покриттям після сушіння, г;

- навішування покриття, р.

4.4. Визначення умовної в'язкості

Умовну в'язкість покриття, розведеного п. 4.1.2, визначають за ГОСТ 8420 .

4.5. Визначення седиментаційної стійкості

4.5.1. Устаткування

Мірний циліндр з градуюванням 0-250 мл згідно з ГОСТ 1770 .

4.5.2. Проведення аналізу

Покриття, приготоване за п. 4.1.2.2 , наливають у мірний циліндр до позначки 250 мл і витримують у стані спокою протягом 3 год., після чого вимірюють верхній освітлений шар.

4.5.3. Обробка результатів

Седиментаційну стійкість ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - загальний обсяг стовпа покриття у циліндрі, мл;

- Об'єм верхнього освітленого шару покриття в циліндрі, мл.

4.6. Зовнішній вигляд покриття визначають візуально під час огляду скляної пластини з нанесеним на скло та висушеним покриттям за п. 4.7.2.

4.7. Визначення міцності до стирання

4.7.1. Обладнання та матеріали

Установка для проведення випробувань

Установка складається (див. креслення) з віскозиметра 1 марки ВЗ-4 за ГОСТ 9070 підставки 2 з матовим склом 3 і упором для скляної пластини 4 з покриттям, резервуара 5 для формувального піску, джерела світла 6 потужністю не більше 10 Вт.

Пластини з фотоскла довжиною (120±1) мм, шириною (60±1) мм та товщиною 1,2-2,0 мм.

Формувальний пісок за ГОСТ 2138 , відмучений, висушений і просіяний через сито N 063 за ГОСТ 6613 , а потім через сито N 0315 за ГОСТ 6613 . Для аналізу беруть пісок, що залишився на ситі N 0315.

Сушильна шафа із закритими елементами нагріву та пристроями для вимірювання та регулювання температури.

Мікрометр типу МКО-25 за ГОСТ 6507 .

Ексикатор з ГОСТ 25336 .

4.7.2. Підготовка до аналізу

Скляні пластини, які використовуються при аналізі, попередньо ретельно миють теплою водою, висушують у сушильній шафі при температурі 105 °C - 110 °C протягом 5-10 хв і охолоджують в ексікаторі до (20±3) °С.

Мікрометр вимірюють товщину пластини не менше ніж у трьох точках з точністю до 0,01 мм і обчислюють середньоарифметичне значення товщини.

Відміряють 100 мл покриття, приготованого п. 4.1.2, і виливають на скляну пластину, встановлену під кутом 45°. Надлишки покриття зливаються у підставлену під пластину чашу. Потім пластина перевертається щодо осі, перпендикулярної до її площині, на 180° і повторюють операцію, тільки виливають покриття, зібране в чаші.

Після нанесення покриття пластину встановлюють горизонтально (покриттям вгору) і поміщають у такому положенні в шафу. У сушильній шафі пластину витримують при температурі (150±5) °С протягом 20 хв, потім витягають та охолоджують в ексикаторі до температури (20±3) °С.

Після охолодження мікрометром вимірюють товщину пластини з покриттям не менше ніж у трьох точках з точністю до 0,01 мм та обчислюють середньоарифметичне значення визначень.

4.7.3. Проведення аналізу

Пластину з покриттям поміщають під вихідним отвором віскозиметра ВЗ-4 на матове скло покриттям вгору та закріплюють так, щоб зразок не зрушувався під час випробувань. Включають джерело світла. Через віскозиметр на пластину зсипають формувальний пісок доти, доки покриття в місці удару піску не зітреться до скла. Стирання припиняють, коли діаметр зруйнованої ділянки покриття буде 15-20 мм. Масу піску, що пішов на стирання, зважують із точністю до 0,01 кг.

Проводять не менше трьох випробувань, причому кожне випробування на новій ділянці покриття.

Примітка. Формувальний пісок після 50-кратного використання повинен бути замінений або заново відмучений та просіяний за п. 4.7.1.

4.7.4. Обробка результатів

Міцність покриття до стирання ( ) у кг/мм обчислюють за формулою

,

де - Маса піску, що пішов на стирання, кг;

- Середньоарифметичне значення товщини скляної пластини, мм;

- Середньоарифметичне значення товщини скляної пластини з покриттям, мм.

За результат випробувань приймають середньоарифметичне значення визначень, що відрізняються від середньої величини не більше ±20%.

5. МАРКУВАННЯ, УПАКОВКА, ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

5.1. Пасти повинні упаковуватись у металеві за ГОСТ 13950 або дерев'яні по ГОСТ 8777 бочки, викладені всередині поліетиленовими мішками. Після заповнення бочки мають бути герметично закриті.

5.2. Пасти повинні упаковуватися в тару, попередньо очищену від пилу, сміття та залишків інших матеріалів.

Упаковка паст в оборотну металеву тару і дерев'яну тару, що була у вживанні, повинна здійснюватися в ретельно відмиті та висушені бочки.

Упаковка паст у дерев'яну тару здійснюється після її ремонту.

5.3. Порошки марок ГС-1 і ТС-1 повинні упаковуватися в багатошарові паперові мішки ГОСТ 2226 з поліетиленовими мішками-вкладишами ГОСТ 19360 .

5.4. Порошок марки ЦС-1 повинен упаковуватися спочатку в багатошарові паперові мішки за ГОСТ 2226 , а потім у мішки з тканини з основою з віскозних ниток ГОСТ 30090 або поліпропіленових ниток за галузевою нормативно-технічною документацією.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

5.5. Мішки з упакованими порошками мають бути зашиті.

5.6. На кожну бочку та на кожний мішок наклеюють етикетку.

Етикетка має містити:

найменування підприємства-виробника чи товарний знак;

найменування та марку продукції;

номер партії;

масу брутто та нетто;

дату виготовлення;

позначення цього стандарту.

5.7. Пасти та порошки транспортують у критих транспортних засобах. Пасти допускається транспортувати у відкритих транспортних засобах під брезентом.

5.8. Покриття повинні зберігатися в закритих приміщеннях, що унеможливлюють попадання вологи, при температурі від 0 °C до 30 °C.

6. ВКАЗІВКИ З ЕКСПЛУАТАЦІЇ

6.1. Після транспортування за умови негативної температури перед вживанням пасту необхідно витримати при температурі не нижче 10 °C не менше 24 год.

6.2. При розведенні покриттів рекомендується використовувати лопатеву фарбомішалку з перегородками, що відбивають, в реакторі і з частотою обертання ротора змішувача 150-300 об/хв відповідно до додатка 2.

6.3. При розведенні порошків у виробничих умовах потрібно інтенсивніше перемішування, ніж при розведенні паст.

6.4. На лінійні форми та стрижні покриття наносять пензлем або пульверизатором.

7. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

7.1. Вимоги безпеки під час виробництва, застосування та випробування покриттів повинні задовольняти ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.3.005, ГОСТ 12.1.005.

7.2. Вимоги безпеки під час виробництва, застосування та випробування покриттів марок ЦП-2 та ЦС-1 повинні задовольняти п. 7.1, а також «Основним санітарним правилам роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань» (ОСП-72) МОЗ СРСР.

7.3. У виробничих приміщеннях, де проводяться роботи з цирконовим концентратом, має бути припливно-витяжна вентиляція з п'ятикратним обміном повітря та передбачатиметься вологе прибирання підлоги та поверхонь обладнання.

7.4. Особи, пов'язані з виготовленням та застосуванням покриттів, повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту, спецодягом, спецвзуттям та запобіжними пристроями за нормами, затвердженими в установленому порядку.

8. ГАРАНТІЇ ВИГОТОВЦЯ

8.1. Виробник повинен гарантувати відповідність протипригарних покриттів вимогам цього стандарту за умови дотримання умов експлуатації, транспортування та зберігання.

8.2. Гарантійний термін зберігання паст – 6 місяців, а порошків – 12 місяців з дня виготовлення.

ДОДАТОК 1 (рекомендований). РЕКОМЕНДАЦІЇ ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ ЛИВАРНИХ ПРОТИПРИГАРНИХ ВОДНИХ ПОКРИТТІВ

ДОДАТОК 1
Рекомендоване

ДОДАТОК 2 (рекомендований). КРАСКОМІШАЛКА ДЛЯ РОЗВЕДЕННЯ ПРОТИПРИГАРНИХ ПОКРИТТІВ

ДОДАТОК 2
Рекомендоване

1 - реактор змішувача; 2 - вал змішувача; 3 - перегородка, що відображає; 4 - лопать змішувача