ГОСТ Р 51381-99

ГОСТ Р 51381-99 Заготовки із корозійностійких сплавів на основі кобальту для ортопедичної стоматології. Загальні технічні умови

ГОСТ Р 51381-99

Група В31

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

ЗАГОТОВКИ З КОРОЗІЙНОСТІЙКИХ СПЛАВІВ НА ОСНОВІ КОБАЛЬТУ ДЛЯ ОРТОПЕДИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ

Загальні технічні умови

Corrosion-resistant cobalt-base alloy billets for orthopedic stomatology. General specifications

ГКС 77.190.20*
ОКП 09 6300, 17 3130
____________________
* У покажчику «Національні стандарти» 2008 р.
ГКС 77.150.70. - Примітка виробника бази даних.

Дата введення 2000-07-01

Передмова

1 РОЗРОБЛЕНИЙ І ВНЕСЕН Технічними комітетами зі стандартизації ТК 375 «Металопродукція з чорних металів та сплавів» та ТК 279 «Зуболікарська справа"

2 ПРИЙНЯТИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Держстандарту Росії від 30 листопада 1999 р. N 473-ст

3 Стандарт відповідає у частині вимог до хімічного складу, механічних властивостей та визначення корозійної стійкості міжнародного стандарту ISO 6871-1-94 «Стоматологічні ливарні сплави на металевій основі. Частина 1. Сплави на основі кобальту

4 ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ

1 Область застосування

Даний стандарт встановлює вимоги до заготівель з корозійностійких сплавів на основі кобальту, призначених для виготовлення литих зубних протезів (коронок, мостоподібних протезів і бюгельних каркасів).

Стандарт не поширюється на метали, призначені для виготовлення металокерамічних протезів.

2 Нормативні посилання

У цьому стандарті використані посилання на такі стандарти:

ГОСТ 1497-84 Метали. Методи випробування на розтягування

ГОСТ 2999-75 Метали та сплави. Метод вимірювання твердості за Віккерсом

ГОСТ 3916.1-96 Фанера загального призначення із зовнішніми шарами зі шпону листяних порід. Технічні умови

ГОСТ 3916.2-96 Фанера загального призначення із зовнішніми шарами зі шпону хвойних порід. Технічні умови

ГОСТ 7376-89* Картон гофрований. Загальні технічні умови
________________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ Р 52901-2007, тут і далі за текстом. - Примітка виробника бази даних.

ГОСТ 7565-81 Чавун, сталь та сплави. Метод відбору проб для хімічного складу

ГОСТ 7566-94 Металопродукція. Приймання, маркування, упаковка, транспортування та зберігання

ГОСТ 10354-82 Плівка поліетиленова. Технічні умови

ГОСТ 10459-87 Папір-основа для клейової стрічки. Технічні умови

ГОСТ 15150-69 Машини, прилади та інші вироби. Виконання для різних кліматичних районів. Категорії, умови експлуатації, зберігання та транспортування щодо впливу кліматичних факторів зовнішнього середовища

ГОСТ 16337-77 Поліетилен високого тиску. Технічні умови

ГОСТ 18251-87 Стрічка клейова на паперовій основі. Технічні умови

ГОСТ 25281-82 Металургія порошкова. Метод визначення щільності формувань

ГОСТ Р 15.013-94 Система розробки та постановки продукції на виробництво. Медичні вироби

ГОСТ Р 50444-92 Прилади, апарати та обладнання медичні. Загальні технічні умови

3 Визначення

У цьому стандарті застосовують такі терміни з відповідними визначеннями:

3.1 сплави корозійностійкі стоматологічні на основі кобальту: Металеві матеріали, основним компонентом яких є кобальт, що володіють необхідними технологічними фізико-механічними та корозійними властивостями, а також токсикологічними та санітарно-хімічними показниками, що дозволяють застосовувати їх для зубного протезування без зубів.

3.2 рідкотірність: Здатність рідкого металу заповнювати ливарну форму.

3.3 лінійна ливарна усадка: Властивість рідкого металу при охолодженні та затвердінні зменшувати свої лінійні розміри.

4 Класифікація, основні параметри та розміри

4.1 Вид заготівлі (за способом виготовлення):

- Лита;

- Кована;

- гарячекатана.

4.2 Стан матеріалу – без термічної обробки.

4.3 Вид виготовлення та призначення матеріалу вказують у замовленні.

4.4 Заготовки виготовляють масою 5-30 г з граничним відхиленням за масою ±10%.

За узгодженням споживача з виробником допускається виготовлення заготовок іншої маси.

4.5 Максимальний лінійний розмір заготовки – не більше 20 мм. За погодженням виробника із споживачем допускаються інші лінійні розміри заготовки.

Приклади умовних позначень

Заготовка лита з корозійностійкого стоматологічного сплаву на основі кобальту (позначення марки), масою 20 г:

Заготовка лита - позначення марки - 20 ГОСТ Р 51381-99

Заготовка кована з корозійностійкого стоматологічного сплаву на основі кобальту (позначення марки), масою 10 г:

Заготовка кована - позначення марки 10 ГОСТ Р 51381-99

5 Технічні вимоги

5.1 Сплави повинні виплавлятися із застосуванням чистих шихтових матеріалів. Спосіб виплавки вибирає виробник. Допускається використання відходів власного виробництва.

5.2 Масова частка основних хімічних елементів сплаву повинна відповідати таким вимогам:

кобальт - основа;

хром - не менше 25%;

молібден – не менше 4%;

кобальт+нікель+хром - не менше 85%.

Примітки

1 Хімічний склад сплаву (позначення марки) узгоджується під час замовлення.

2 Допускається інша масова частка основних легуючих елементів та його співвідношення за умови виконання інших вимог цього стандарту.

5.2.1 Відхилення масової частки хімічних елементів сплаву, що допускаються, повинні бути не більше 1% для тих елементів, масова частка яких у сплаві від 2 до 20%, і не більше 2% для елементів, масова частка яких у сплаві більше 20%.

5.3 Твердість та механічні властивості зразків, відлитих із корозійностійких сплавів на основі кобальту, повинні відповідати вимогам таблиці 1.


Таблиця 1 - Твердість та механічні властивості зразків, відлитих з корозійностійких сплавів на основі кобальту при кімнатній температурі

5.4 Поверхня заготовок із сплавів має бути чистою, без сторонніх включень.

5.5 Щільність кожної конкретної марки сплаву встановлюється виробником. Відхилення показника щільності, що визначається споживачем, має перевищувати 2%.

5.6 Ливарні властивості сплавів

5.6.1 Рідина сплавів повинна забезпечувати заливку тонкостінних виробів.

5.6.2 Лінійне ливарне усадження для кожної конкретної марки сплаву встановлюється виробником. Відхилення показника лінійної ливарної усадки у споживача має перевищувати 5%.

5.6.3 Температурний інтервал плавлення сплавів визначається виробником та вказується у документі про якість.

5.7 Заготовки зі сплавів мають бути нетоксичні.

5.8 Заготовки із сплавів виготовляють із гарантією стійкості проти корозії.

5.9 Заготовки зі сплавів повинні бути стійкими до кліматичних впливів при транспортуванні та зберіганні для виробів групи 5 згідно з ГОСТ 15150 .

5.10 Заготовки зі сплавів повинні бути стійкими до механічних впливів для виробів групи 2 за ГОСТ Р 50444.

5.11 Комплектність

5.11.1 У кожний комплект поставки входять:

- Одна упаковка заготовок з одного сплаву вагою 100-1000 г;

- Одна етикетка.

5.12 Упаковка

5.12.1 Заготовки із сплаву упаковують у поліетиленовий пакет за ГОСТ 10354 або ГОСТ 16337 або іншим способом за згодою виробника зі споживачем. Етикетка має бути вкладена в пакет (упаковку) або перебувати безпосередньо на упаковці.

5.12.2 При відправці споживачеві упаковки із заготовками укладають у ящики з фанери за ГОСТ 3916.1 або ГОСТ 3916.2 або коробки з гофрованого картону за ГОСТ 7376 . За узгодженням споживача з виробником допускаються інші способи упаковки.

5.12.3 Кожна скринька має бути обклеєна стрічкою на паперовій основі за ГОСТ 18251 або папером за ГОСТ 10459 . Маса заготовок у ящику не повинна перевищувати 11 кг.

5.12.4 У кожний ящик або коробку повинен бути вкладений пакувальний лист із зазначенням кількості пакувальних виробів.

5.13 Маркування

5.13.1 На вимогу споживача для ідентифікації сплавів допускається маркування заготовок.

5.13.2 На етикетці, що знаходиться в упаковці із заготовками зі сплавів, має бути зазначено:

- найменування та адресу підприємства-виробника;

- Позначення марки сплаву (торгове найменування);

- сфера застосування сплаву;

- основні компоненти сплаву та їх масова частка у відсотках;

- номер партії;

- Маса однієї заготівлі;

- Кількість заготовок.

6 Правила приймання

6.1 Продукція приймається партіями, що складаються із заготовок однієї плавки.

Кожна партія продукції повинна супроводжуватись документом про якість, в якому має бути зазначено:

- Позначення сплаву та номер партії;

- щільність, г/см ;

- межа плинності при залишковій деформації 0,2%, Н/мм ;

- відносне подовження, %;

- твердість за Віккерсом (HV );

- Лінійна ливарна усадка;

- температурний інтервал плавлення.

6.2 Для перевірки якості заготовок із сплавів від партії відбирають:

- Для хімічного аналізу - 1 зразок від плавки;

- Для контролю маси - 2-3 зразка однакової маси та плавки;

- Для контролю щільності - 1-2 зразка від плавки;

- Для перевірки якості поверхні та лінійних розмірів - всі заготовки від партії;

- Для контролю твердості - 3 зразки від плавки;

- Для контролю рідини плинності - 2-3 зразка від плавки;

- Для контролю лінійної ливарної усадки - 2-3 зразка від плавки;

- Для випробування на розтяг при кімнатній температурі - 3-6 зразків від плавки.

6.3 Заготовки зі сплавів повинні піддаватися наступним видам випробувань:

- приймальним;

- приймально-здавальним;

- Періодичним.

6.4 Приймальні випробування

6.4.1 Приймальні випробування проводять під час встановлення сплаву на серійне виробництво.

6.5 Прийомо-здатні випробування

6.5.1 Кожна партія заготовок із сплавів для підтвердження випробувань піддається для підтвердження відповідності вимогам цього стандарту щодо хімічного складу сплаву, якості поверхні заготовок, комплектності, маркування та упаковки.

6.5.2 Якщо в процесі приймально-здавальних випробувань буде виявлено невідповідність заготовок зі сплавів хоча б одній вимогі стандарту, повторюють випробування на подвоєній кількості зразків. У разі незадовільного повторного випробування, партію бракують.

6.6 Періодичні випробування

6.6.1 Періодичні випробування проводять не рідше одного разу на рік для підтвердження відповідності виготовленого сплаву, що пройшов приймально-здавальні випробування, усім вимогам стандарту, за винятком щільності, рідинної текучості, лінійної ливарної усадки, стійкості сплаву до механічних та кліматичних впливів.

6.6.2 Перелічені у 6.6.1 властивості перевіряють лише один раз на настановній партії.

6.6.3 Періодичні випробування проводять обов'язково у разі зміни технологічного режиму виробництва заготовок для підтвердження відповідності виготовленого сплаву всім вимогам стандарту.

Примітка — Допускається проведення ряду випробувань, передбачених 6.6.1, як приймально-здатні випробування на розсуд виробника або на вимогу споживача.

7 Методи випробувань

7.1 Хімічний склад сплавів визначають методами, що забезпечують необхідну точність визначення. Відбір проб визначення хімічного складу — по ГОСТ 7565 .

7.2 Перевірку маси заготовок зі сплавів проводять на терезах з ціною розподілу трохи більше 0,1 р.

7.3 Твердість заготовок за Віккерсом (HV ) визначають за ГОСТ 2999 .

7.4 Щільність сплавів визначають за ГОСТ 25281 .

7.5 Довжину заготовки вимірюють за допомогою вимірювальної лінійки з ціною розподілу не більше 1 мм.

7.6 Оцінку рідиннотекучості проводять після заповнення рідким металом форми візуально за точністю відтворення деталей на отриманому виливку (рисунок 1); раковини та недоливи не допускаються.

Рисунок 1 — Зразок виливки для визначення рідини.

Рисунок 1 — Зразок виливки для визначення рідини.

7.7 Лінійне ливарне усадження сплавів визначають за наступною методикою: у стандартному випробувальному блоці виготовляють воскові зразки (еталони), на яких завдовжки завдають ризику. Відстань між ризиками вимірюють вимірювальним мікроскопом з точністю до 0,001 мм. Віскові зразки формують у керамічну вогнетривку масу, яку потім прожарюють при 900 °C.

Заливку отриманої форми сплавом виробляють методом відцентрового лиття.

Після вимірювання відстані між ризиками на отриманому виливку лінійну ливарну усадку розраховують за формулою

%, (1)

де - Відстань між ризиками на еталоні, мм;

- Відстань між ризиками на отриманому виливку зі сплаву, мм.

7.8 Якість поверхні заготовок візуально оцінюють при освітленості не менше 300 лк.

7.9 Оцінку токсичності (санітарно-хімічні та токсикологічні дослідження) сплавів проводять за методиками, затвердженими Міністерством охорони здоров'я Російської Федерації у встановленому порядку.

7.10 Загальні вимоги до відбору зразків для механічних випробувань

7.10.1 Зразки для механічних випробувань виготовляють, використовуючи метод лиття за восковими моделями, що виплавляються.

7.10.2 Зразки повинні бути чисто відокремлені від литників та прибутків, звільнені від кромок, швів та поверхневих домішок і потім піддані піскоструминному очищенню. Допускається додаткова обробка поверхні (шліфування). Усі зразки з видимими дефектами не використовуються.

7.10.3 Типи зразків для механічних випробувань представлені на рисунках 2 та 3.

Малюнок 2 - Зразок з короткою головкою

Малюнок 2 - Зразок з короткою головкою

Малюнок 3 - Зразок з подовженою головкою

Малюнок 3 - Зразок з подовженою головкою

7.10.4 Пропонована ливарна модель виготовлення зразків для механічних випробувань представлена малюнку 4.

Малюнок 4 — Зразок з літниковою системою, що рекомендується.

Малюнок 4 — Зразок з літниковою системою, що рекомендується.

Допускається використовувати інші литникові системи, що забезпечують відсутність ливарних дефектів у робочій зоні зразків (завороти, засмічення, раковини тощо ).

7.11 Випробування на розтягування проводять за ГОСТ 1497 .

Значення межі плинності, що відповідає залишковій деформації, що дорівнює 0,2%, і відносного подовження, що розраховуються як середні арифметичні значення чотирьох, п'яти або шести зразків, повинні відповідати вимогам таблиці 1. Якщо вимогам таблиці 1 відповідають середні арифметичні значення менше чотирьох зразків, один комплект зразків та проводять повторні випробування. При повторних випробуваннях при невідповідності значення таблиці 1 середніх арифметичних значень менше чотирьох зразків сплав забраковують.

7.12 Стійкість заготовок із сплавів до кліматичних впливів при транспортуванні та зберіганні визначають шляхом витримки упаковки із заготовками із сплавів у камері тепла та холоду при температурах відповідно плюс 50 °C та мінус 50 °C протягом 4 годин з подальшою витримкою у камері вологості протягом чотирьох діб у циклічному режимі за ГОСТ Р 50444. Після випробувань цілісність упаковки повинна бути збережена і на поверхні заготовок не повинно бути слідів корозії.

7.13 Стійкість заготовок із сплавів до механічних впливів визначають на стендах, що імітують вібронавантаження та ударні навантаження за режимами ГОСТ Р 50444 для виробів групи 2.

Після випробувань цілісність упаковки має бути збережена і поверхні заготовок повинно бути грубих ушкоджень.

7.14 Надійність (зберігання) заготовок із сплавів визначають шляхом закладання зразків на зберігання на строк не менше 5 років з подальшою перевіркою механічних та фізичних властивостей відповідно до [1].

7.15 Перевірку комплектності, маркування та пакування проводять зовнішнім оглядом та звірянням з документацією.

7.16 Приймальні випробування проводять за ГОСТ Р 15.013.

7.17 Рекомендована методика визначення корозійної стійкості заготовок зі сплавів за типом і кількістю іонів металу, що вилуговуються (вивільняються) зі сплаву методом статичного випробування зануренням, представлена в додатку А.

8 Транспортування та зберігання

8.1 Заготовки зі сплавів транспортують усіма видами критих транспортних засобів відповідно до ГОСТ 7566 та правил перевезення вантажів, що діють на відповідному виді транспорту, та умовами навантаження та кріплення вантажів.

8.2 Заготовки зі сплавів повинні зберігатися в упаковці підприємства-виробника в умовах зберігання 2С згідно з ГОСТ 15150 .

9 Гарантії виробника

9.1 Виробник гарантує відповідність заготовок із сплавів вимогам цього стандарту за умови дотримання умов зберігання.

9.2 Гарантійний термін зберігання – 5 років з моменту виготовлення.

Додаток, А (рекомендований). Метод статистичного випробування зануренням визначення корозійної стійкості

ДОДАТОК А
(рекомендоване)

А.1 Зразки

Зразки (два комплекти по три зразки від плавки) для випробувань готують методом лиття за восковими моделями, що виплавляються, розміром 32х10х1,5 мм.

Зразки повинні бути чисто відокремлені від литників і прибутків, звільнені від кромок, швів і поверхневих домішок, піддані піскоструминному очищенню, потім вологому шліфуванню з використанням стандартної металографічної методики.

Знімають не менше 0,1 мм з усіх боків. Усі залишки абразиву мають бути очищені.

За наявності видимих дефектів на зразках підлягають заміні.

А.2 Реактиви

Молочна кислота Н Про аналітичної чистоти

Натрій хлористий NaCI аналітичної чистоти.

Етиловий спирт С Н ВІН.

Вода.

А.3 Методика

Підготовляють поверхню випробуваних зразків А.1 і вимірюють площу поверхні зразків з точністю до 0,1 см . Очищають зразки від абразиву, олії чи жиру. Промивають в етиловому спирті і просушують.

Ділять зразки на два комплекти по три зразки загальною площею поверхні кожного комплекту 20 см . Готують водний розчин, що включає: 0,1 моль/дм молочної кислоти та 0,1 моль/дм хлористого натрію.

Кожен комплект з трьох зразків підвішують в окремій герметично закритій посудині (термостаті) на 7 днів при температурі (37±1) °С таким чином, щоб зразки були повністю закриті випробувальним розчином, не стикалися один з одним і зі стінками або дном термостата. Термостати підбирають таким чином, щоб уникнути абсорбції мікроелементів на їхній поверхні, і об'єм розчину повинен становити приблизно 1,3 см. на квадратний сантиметр площі поверхні випробуваних зразків. Термостат герметично закривають, щоб уникнути випаровування.

Досліджують кожен випробувальний розчин окремо на наявність елементів, масова частка яких у сплаві перевищує 2%, використовуючи кількісний аналітичний метод відповідної чутливості: абсорбційну атомну спектрометрію (ААС) або оптичну емісійну спектрометрію (ОЕС).

Визначають загальний вміст всіх елементів, виявлених у кожному розчині, і записують середнє значення обох випробувань (мкг см ).

Додаток Б (довідковий). Бібліографія

ДОДАТОК Б
(довідкове)

[1] РД 50-701-91 * Методичні вказівки. Вироби медичної техніки. Вимоги до надійності. Правила та методи контролю показників надійності
_________________
* Ймовірно помилка оригіналу. Слід читати РД 50-707-91. - Примітка виробника бази даних.




Електронний текст документа
підготовлений ЗАТ «Кодекс» та звірений за:
офіційне видання

М: ІПК Видавництво стандартів, 2000