Проблеми розробки воронезьких родовищ нікелю

Промисловий холдинг «УГМК» впевнено заперечує на урядовому рівні терміни освоєння родовищ нікелю у Воронежі. Як пояснюють відповідальні особи підприємства, прохання відстрочити розробки на рік походять від місцевих активістів, які ще влітку висловили свій радикальний протест, повністю розгромивши тимчасове селище геологів. До того ж, експерти дійшли однозначного висновку, що цей зайвий рік вкрай необхідний і самим геологорозвідникам, оскільки тільки за цей час можна ухвалити остаточне рішення щодо доцільності інвестування цього виробництва. Адже сучасні світові ціни на нікель дуже низькі.

Міністерство природи та Роснедра затвердили планове перенесення термінів розробки на Єлкінському та Єланському родовищах. Відповідний документ після серії правок та доповнень був підписаний і відправлений як рекомендована пропозиція віце-прем'єру. За прогнозами фахівців, ці родовища належать до категорій Р1 та Р2, а отже можуть принести своїм власникам не лише нікель, а ще мідь та кобальт. За попередньою оцінкою планові роботи з відкриття родовищ обійдуться в 70-100 млрд. За ідеальних умов розвідка має повністю завершити свою діяльність до 2016 року, після чого до 2019 року необхідно побудувати рудник і повністю оснастити його обладнанням.

Видобуток руди намічено на 2022 рік, а вже до 2025 року виробництво має вийти на планові обсяги 300 тисяч тонн на рік. Тому, як зазначили відповідальні особи, незважаючи на бурхливі протести, розробка воронезьких покладів розпочнеться вже найближчим часом. А виграний рік допоможе «УГМК» зробити всі необхідні підрахунки та висновки, наприклад, чи є об'єктивна необхідність вкладати кошти у цей проект. Оскільки за поточної ситуації, яка у поточному році склалася на металургійному ринку, перспективи не виглядають особливо цікавими. Якщо ціна на нікель залишатиметься на колишньому рівні, то розробка цих родовищ буде визнана економічно програшною.

Єдиною надією "УГМК" є прогноз економістів на 2014-2015 роки, в якому ціна на нікель підніметься на 3-5%. Цього, звісно, мало, й у повної рентабельності виробництва необхідно підняття ринкової вартості металу на 7−9%. Рівень цін має сягнути 20-22 тисяч доларів за одну тонну сировини. А до цього моменту всі підрахунки можна вважати досить умовними.