ГОСТ 25639-83

ГОСТ 25639-83 Магніти литі постійні. Технічні умови (зі змінами N 1, 2, 3)

ГОСТ 25639-83 *

Група В83

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

МАГНІТИ ЛИТІ ПОСТІЙНІ

Технічні умови

Casting permanent magnets. Specifications

ОКП 42 2971

Дата введення 1984-01-01

Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 21 лютого 1983 р. N 880 термін запровадження встановлено з 01.01.84

Постановою Держстандарту СРСР від 16.12.86 N 3845 строк дії продовжено до 01.01.90**
_________________
** Обмеження терміну дії знято ухвалою Держстандарту СРСР від 30.07.91 N 1314 (ІВД N 11, 1991 рік). - Примітка виробника бази даних.

* ПЕРЕВИДАННЯ (березень 1987 р.) зі Змінами N 1, 2, затвердженими у вересні 1984 р., грудні 1986 р. (ІВС 1-85, 3-87).

ВНЕСЕН Зміна N 3, затверджена та введена в дію Постановою Комітету стандартизації та метрології СРСР від 30.07.91 N 1314 з 01.01.92

Зміна N 3 внесена виробником бази даних за текстом ІВС N 11, 1991 рік


Цей стандарт поширюється на литі постійні магніти (далі — магніти), призначені для використання в електровимірювальних та радіотехнічних приладах, засобах автоматизації, елементах систем керування та інших виробах.

Стандарт не поширюється на магніти, що виготовляються згідно з ГОСТ 24936-81 *.
________________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 24936-89 . Тут і далі текстом. - Примітка виробника бази даних.

Пояснення термінів, які використовуються у стандарті, наведено у довідковому додатку 1.

Стандарт поширюється на магніти, призначені для потреб народного господарства та експорту.

Вимоги пп.1.1-1.3; 2.1-2.3; 2.4.4-2.5; 2.6.1; 2.6.2; 2.8 цього стандарту є обов'язковими, інші вимоги – рекомендованими.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

1. ТИПИ, ОСНОВНІ ПАРАМЕТРИ

1.1. Магніти за конструктивно-технологічними ознаками поділяють на 11 типів. Типи магнітів 1-10 наведені в додатку 2, що рекомендується.

До конструктивно-технологічних ознак відносять:

геометричну форму;

форму та розташування полюсів;

магнітну текстуру або напрямок намагнічування при контролі;

марку сплаву.

Умовні позначення типів магнітів, конструктивно-технологічні ознаки, магнітні параметри, характерні для магнітів кожного типу повинні відповідати наведеним у табл.1.

Таблиця 1

(Змінена редакція, зміна N 1).

1.2. Основними магнітними параметрами магнітів є:

умовна коерцитивна сила за намагніченістю ;

магнітна індукція в зазорі магнітної системи, що імітує ;

магнітний потік у зазорі імітуючої магнітної системи ;

залишковий магнітний потік у замкнутому магнітному ланцюгу ;

залишковий магнітний потік у розімкнутому магнітному ланцюгу ;

магнітний потік у контрольній або імітуючій магнітній системі ;

умовна залишкова індукція ;

магнітний момент .

Примітка. Дозволяється встановлювати додаткові магнітні параметри для магнітів залежно від їхнього призначення та вказувати їх на робочих кресленнях, затверджених у встановленому порядку.

1.3. Умовне позначення магніту

Примітка. Для поділу груп цифр ставлять крапку.


Приклад умовного позначення магніту типу 2а, виготовленого зі сплаву марки ЮН14ДК24 з порядковим номером системи нумерації підприємства-виробника 58:

МЛП 2a.09.0058

(Змінена редакція, зміна N 1).

2. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

2.1. Магніти повинні виготовлятися відповідно до вимог цього стандарту щодо робочих креслень, затверджених у встановленому порядку.

Вимоги до магнітів, призначених для експорту, — за договором між підприємством та зовнішньоекономічною організацією чи контрактом.

2.2. Магніти повинні бути виготовлені з магнітотвердих матеріалів, марки та характеристики яких повинні відповідати ГОСТ 17809-72 чи іншій НТД.

2.1, 2.2. (Змінена редакція, Зм. N 3).

2.3. Вимоги до магнітних параметрів

2.3.1. Магнітні властивості магнітів слід характеризувати за одним або декількома параметрами, зазначеними у п. 1.2 та табл.1.

2.3.2. Значення магнітних параметрів мають бути зазначені у робочому кресленні на магніт конкретного типу.

2.4. Вимоги до конструкції

2.4.1 Розміри магнітів, граничні відхилення розмірів, відхилення форми та розташування поверхонь повинні відповідати робочим кресленням.

При невказаних на кресленні граничних відхиленнях форми і розташування поверхонь магніту допускаються будь-які їх відхилення в межах відхилень розмірів, що допускаються.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

2.4.2. (Виключений, Зм. N 3).

2.4.3. Конструкція магнітів, розроблених після 1 січня 1984 р., має бути технологічною виготовлення. Вимоги до технологічності конструкції магніту встановлюють залежно від методів лиття відповідно до вимог рекомендованого додатка 4.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 3).

2.4.4. Граничні відхилення розмірів магнітів, які не піддані розмірній обробці, залежно від класу точності їх виготовлення повинні відповідати наведеним у табл.2.

Таблиця 2

мм

Примітка. Для магнітів, що виготовляються у вигляді заготовок, за погодженням виробника із споживачем допускається збільшувати граничні відхилення окремих розмірів від зазначених у табл.2.


(Змінена редакція, Зм. N 1, 2, 3).

2.4.5. Клас точності магнітів, які не піддані розмірній обробці, повинен бути вказаний на робочому кресленні на магніт конкретного типу.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

2.4.6. Формувальні ухили, допуски на кутові розміри повинні відповідати вимогам ГОСТ 3212-80 * та СТ РЕВ 178-75. Припуски на механічну обробку встановлюють залежно від методів лиття та розмірів виливки згідно з довідковим додатком 5.
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 3212-92 . - Примітка виробника бази даних.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

2.4.7. Граничні відхилення розмірів магнітів, підданих розмірній обробці, повинні відповідати ГОСТ 25347-82 та встановлюватись за погодженням підприємства-виробника із підприємством-споживачем.

(Запроваджено додатково, Зм. N 3).

2.5. Маса магніту (довідкова) повинна відповідати зазначеній на робочому кресленні на магніт.

Граничні відхилення маси магніту залежно від класу точності виготовлення повинні відповідати наведеним у табл.3.

Таблиця 3

(Змінена редакція, Зм. N 2).

2.6. Вимоги до якості поверхні

2.6.1. Вимоги якості поверхні повинні відповідати зазначеним на робочому кресленні на магніт конкретного типу.

Види і параметри поверхневих дефектів, що нормуються, встановлюються за погодженням зі споживачем в залежності від призначення магніту.

Види, основні поняття та визначення поверхневих дефектів наведено у додатку 8.

Основні положення нормування дефектів наведено у додатку 9.

2.6.2. Поверхні магнітів, не підданих розмірній обробці, повинні бути зачищені від задирок, заток, ливарного пригару, залишків литників та бризок металу в межах відхилень, наведених у табл.2.

Дефекти площею до 1 мм щодо сумарної площі, займаної поверхневими дефектами, не враховують і зачищають.

На поверхнях магнітів, підданих розмірній обробці, допускається сліди обробки різальним інструментом у вигляді ліній та сітки, сліди електрофізичної та електрохімічної обробки.

Відсутність металевого блиску не є ознакою бракувань.

2.6.3. На необроблених поверхнях магнітів допускаються спаї та технологічний залишок живильника, якщо він не погіршує складання та працездатність системи. У місцях, що не піддаються очищенню в очисних апаратах, допускаються пригари та затоки. Величина відхилення від розміру магніту має бути зазначена в робочому кресленні на магніт.

2.6.1-2.6.3. (Змінена редакція, Зм. N 3).

2.6.4, 2.6.5. (Виключені, Зм. N 3).

2.7. Вимоги щодо стійкості до зовнішніх впливів

2.7.1. Магніти повинні витримувати в умовах експлуатації вплив на них таких факторів:

вібраційних навантажень із частотою 1-300 Гц із прискоренням до 100g;

ударних багаторазових навантажень із прискоренням 75g (740 м/с ) з частотою 60-120 ударів за хвилину і тривалістю імпульсу до 100 мс; число ударів – не менше 10000;

температуру навколишнього середовища – від мінус 60 до плюс 150 °C;

атмосферний тиск від 8 до 150 кПа (60-1130 мм рт.ст.);

відносну вологість довкілля до 80%.

2.8. Термін служби магнітів до списання – не менше 20 років.

Критерієм граничного стану є невідповідність значень магнітних параметрів магніту вказаним у робочому кресленні на конкретний магніт.

2.7.1, 2.8. (Змінена редакція, зміна N 1).

2.9. До магнітів має бути додана експлуатаційна документація за ГОСТ 2.601-68*.
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 2.601-2006. - Примітка виробника бази даних.

Підприємство-виробник за погодженням із споживачем забезпечує його контрольними магнітами.

(Введений додатково, Зм. N 2).

3. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

3.1. Для перевірки магнітів на відповідність вимогам цього стандарту проводять такі види випробувань: приймальні та кваліфікаційні - для магнітів, що освоюються у виробництві;

приймально-здавальні, періодичні та типові - для магнітів серійного виробництва.

3.2. Випробування проводять в обсязі та послідовності, зазначених у табл.4.

3.3. Випробування магнітів на стійкість до зовнішніх впливів проводять на підприємстві-замовнику магнітів у складі конкретного виробу або магнітної системи, для яких призначений магніт.

3.4. Прийомо-здавальні та кваліфікаційні випробування проводять методом вибіркового контролю за ГОСТ 16493-70 або ГОСТ 18242-72 . План контролю та варіант бракування мають бути зазначені в робочому кресленні на магніт.

Відбір магнітів у вибірку проводять шляхом відбору «наосліп» за ГОСТ 18321-73 .

3.5. При контролі магнітних параметрів контрольованих магнітів розбіжність значень параметрів у виробника та споживача не повинна перевищувати 6% магнітного потоку, умовної коерцитивної силі, магнітної індукції.

Таблиця 4

Примітка. Перевірку маси та хімічного складу проводять на випадковій вибірці магнітів обсягом 3-10 шт.

3.6. Приймальні випробування проводять по всій дослідній партії магнітів за планом суцільного контролю.

3.7. Періодичні випробування проводять не рідше ніж раз на рік на вибірці магнітів у кількості не менше 15 шт.

Відбір магнітів у вибірку проводять шляхом відбору «наосліп» за ГОСТ 18321-73 .

3.8. Типові випробування, при необхідності, проводить підприємство-виробник при внесенні змін у конструкцію, технологію виготовлення або матеріали, що застосовуються, якщо ці зміни можуть вплинути на якість магнітів.

Випробування проводять за програмою, затвердженою в установленому порядку.

За результатами випробувань приймають рішення щодо доцільності внесення змін до технічної документації.

3.9. При отриманні незадовільних результатів при кваліфікаційних та типових випробуваннях хоча б по одному виду перевірок, зазначених у табл.4, випробування проводять повторно на подвійній вибірці. Результати повторних випробувань остаточні.

3.10. При приймально-здавальних випробуваннях допускається контроль магнітних характеристик методом порівняння з контрольним магнітом, узгодженим між підприємством-виробником та споживачем.

Розділ 3. (Змінена редакція, зміна N 3).

4. МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ

4.1. Усі випробування магнітів та вимірювання їх параметрів слід проводити в нормальних кліматичних умовах за ГОСТ 15150-69 .

4.2. Перевірка магнітних параметрів

4.2.1. Вимірювальна апаратура, що застосовується, і вимоги до неї, наведені в обов'язковому додатку 6.

Перевірку магнітних параметрів магнітів проводять на вимірювальній повіреній апаратурі.

Вимірювальну апаратуру повіряють з використанням контрольного магніту.

Порядок перевірки апаратури вказаний у рекомендованому додатку 7.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

4.2.2. Перед перевіркою магнітних параметрів контрольовані магніти мають бути намагнічені до намагніченості технічного насичення. Намагнічувальні пристрої для намагнічування магнітів до намагніченості технічного насичення допускається перевіряти за додатком 7, що рекомендується.

4.2.3. При визначенні умовної коерцитивної сили за намагніченістю (п. 2.3.1) намагнічений магніт слід помістити в соленоїд коерцитиметра так, щоб напрямок намагнічування магніту було протилежним напрямку поля соленоїда. Збільшуючи струм у соленоїді, фіксують значення струму, що відповідає нульовому показанню нуль-індикатора при переміщенні магніту щодо перетворювача нуль-індикатора (котушки) на відстань, що дорівнює не менше половини довжини магніту в напрямку намагнічування.

Значення умовної коерцитивної сили в А/м за намагніченістю обчислюють за формулою

, (1)

де - Постійна соленоїда, м ;

- Значення сили струму, що відповідає нульовому показанню нуль-індикатора при переміщенні магніту щодо вимірювальної котушки, А.

Допускається визначення коерцитивної сили іншим способом.

4.2.4. Магнітну індукцію в зазорі магнітної системи, що імітує (п. 2.3.1) слід визначати одним із таких методів:

за допомогою вимірювача магнітної індукції з перетворювачем Холла;

індукційно-імпульсним методом за допомогою вимірювальної котушки та веберметра.

4.2.4.1. При визначенні за допомогою вимірювача магнітної індукції перетворювач вимірювача слід помістити в певну ділянку зазору імітуючої магнітної системи з намагніченим магнітом і фіксувати відхилення стрілки приладу вимірювача, що показує.

4.2.4.2. Визначення індукційно-імпульсним методом слід проводити шляхом приміщення та вилучення вимірювальної котушки із зазору імітуючої магнітної системи або шляхом видалення контрольованого магніту з магнітної системи, що імітує.

4.2.4.3. Спосіб визначення і місце розташування перетворювача вимірювача магнітної індукції або вимірювальної котушки в зазорі магнітної системи, що імітує (як у напрямку перпендикулярному до напрямку магнітного поля, так і в напрямку магнітного поля) повинні бути встановлені в робочому кресленні на магніт.

4.2.4.4. Значення магнітної індукції у Тл слід обчислювати за формулою

, (2)

де - Постійна веберметра, Вб / діл.;

- Відхилення стрілки веберметра, діл.;

( ) - постійна вимірювальної котушки, м .

4.2.5. Визначення магнітного потоку в зазорі магнітної системи, що імітує , залишкового магнітного потоку в замкнутому ланцюгу , залишкового магнітного потоку в розімкнутому ланцюгу магнітного потоку в контрольній або імітуючій магнітній системі , умовної залишкової індукції , магнітного моменту (п. 2.3.1) слід проводити індукційно-імпульсним методом за допомогою вимірювальної котушки та веберметра (або балістичного гальванометра).

4.2.5.1. При визначенні контрольований магніт слід витягти з імітуючої магнітної системи або видалити вимірювальну котушку із зазору магнітної системи, що імітує, фіксуючи відхилення стрілки веберметра.

Значення магнітного потоку у зазорі імітуючої магнітної системи слід розраховувати за формулою

, (3)

де - Число витків вимірювальної котушки.

4.2.5.2. При визначенні і намагнічений магніт необхідно витягти з магнітопроводу або пристрою, що намагнічує, і фіксувати відхилення стрілки приладу потім, знявши з магніту вимірювальну котушку, фіксувати друге відхилення стрілки приладу .

4.2.5.3. Значення магнітного потоку в замкнутому ланцюзі в Вб слід обчислювати за формулою

. (4)

Значення залишкової індукції * у Тл слід обчислювати за формулою

*, (5)

де і - Відхилення стрілки веберметра, поділу.
________________
* Формула та експлікація до неї відповідають оригіналу. - Примітка виробника бази даних.

4.2.5.4. При визначенні вимірювальна котушка повинна бути розміщена на певній ділянці намагніченого магніту, потім зривають її з магніту, фіксують відхилення стрілки веберметра.

Значення магнітного потоку в Вб у розімкнутому ланцюзі слід обчислювати за формулою

. (6)

4.2.5.5. При визначенні , , місце розташування вимірювальної котушки має бути зазначено у робочому кресленні на магніт.

4.2.5.6. При визначенні намагнічений магніт необхідно витягти з контрольної або магнітної системи, що імітує, фіксуючи при цьому відхилення стрілки веберметра.

Значення магнітного потоку в Вб у контрольній або імітуючій магнітній системі слід обчислювати за формулою

, (7)

де - Коефіцієнт, що визначається конструкцією даного пристрою (число полюсів контрольної магнітної системи).

Вимірювальна обмотка має бути розташована на полюсах магнітопроводу контрольної магнітної системи.

4.2.5.7. При визначенні магнітного моменту намагнічений магніт слід помістити у вимірювальну котушку так, щоб вісь намагнічування магніту збігалася з віссю котушки, а центр магніту з центром котушки. Кут між віссю намагнічування магніту та віссю котушки не повинен бути більше 5°, зміщення центру магніту щодо центру котушки не повинно бути більше 2 мм; потім магніт витягають із котушки і фіксують відхилення стрілки веберметра.

Значення магнітного моменту в Ам слід обчислювати за формулою

, (8)

де - потокозчеплення між магнітом та вимірювальною котушкою, Вб;

- магнітна постійна, рівна Гн/м;

- Постійна вимірювальної котушки, м .

4.3. Перевірку якості сплаву (п. 2.2) слід проводити за ГОСТ 17809-72 чи іншою НТД.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

4.4. Перевірка магнітів на відповідність вимогам до конструкції

4.4.1. (Виключений, Зм. N 3).

4.4.2. Перевірку геометричних параметрів магнітів слід проводити універсальним вимірювальним інструментом або граничним перевірочним інструментом з похибками, що не перевищують встановлених ГОСТ 8.051-81.

4.4.3. Перевірку маси магніту (п. 2.5) проводять зважуванням 3-10 магнітів з розрахунком арифметичного середнього значення маси магніту. Похибка зважування магнітів має перевищувати ±0,1% маси магніту.

4.4.2, 4.4.3. (Змінена редакція, Зм. N 3).

4.5. Перевірку якості поверхонь магніту (п. 2.6) на відповідність вимогам цього стандарту, вимогам, зазначеним у робочому кресленні на магніт, проводять зовнішнім оглядом та за допомогою універсального вимірювального інструменту.

4.6. Контроль терміну служби здійснюють за результатами обробки інформації, отриманої від споживача, про надійність виробів, котрим призначені магніти.

(Запроваджено додатково, Зм. N 1. Змінена редакція, Зм. N 3).

5. МАРКУВАННЯ, УПАКОВКА, ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

5.1. Маркування транспортної тари має відповідати ГОСТ 14192–77 * та включати маніпуляційні знаки: «Обережно, тендітне!», «Боїться вогкості!».
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 14192-96 . - Примітка виробника бази даних.

5.2. Упаковка

(Змінена редакція, Зм. N 2).

5.2.1. Упаковка магнітів повинна забезпечувати збереження магнітів під час транспортування та зберігання.

(Введений додатково, Зм. N 2).

5.2.2. (Введено додатково, Зм. N 2. Виключено, Зм. N 3).

5.2.3. Магніти слід упаковувати в дерев'яні ящики типів ІІ-1, ІІІ-1, ІІІ-2 за ГОСТ 2991-85 або ГОСТ 18617-83 .

Допускається застосовувати інші види тари з параметрами міцності не нижче зазначених.

Ящик всередині повинен бути вистелений водонепроникним матеріалом таким чином, щоб його кінці були вищими за краї ящика на величину, більшу за половину довжини і ширини ящика.

Як вологозахисний матеріал слід застосовувати:

папір марок БУ-Б, БУ-Д за ГОСТ 515-77 ;

папір двошаровий пакувальний за ГОСТ 8828-75 * та інші вологозахисні матеріали з параметрами не нижче зазначених.
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 8828-89 . - Примітка виробника бази даних.

Простір між стінками ящика та упакованими магнітами повинен бути заповнений амортизаційним матеріалом.

Як амортизаційний матеріал слід застосовувати:

стружку марки МКС за ГОСТ 5244-79 ;

картон гофрований за ГОСТ 7376-84 * та інші матеріали, що мають амортизаційні властивості не нижче зазначених.
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 7376-89 . - Примітка виробника бази даних.

Варіант протикорозійного захисту за ГОСТ 9.014-78 - для магнітів, підданих розмірній обробці, повинен бути встановлений у робочому кресленні на магніт; для магнітів, які не піддані розмірній обробці, - ВЗ-0 за ГОСТ 9.014-78.

(Запроваджено додатково, Зм. N 2. Змінена редакція, Зм. N 3).

5.3. Магніти слід упаковувати у ненамагніченому стані.

Допускається за погодженням із споживачем упаковка та транспортування магнітів у стані намагніченості до технічного насичення. При цьому мають бути вжиті заходи, що запобігають їх саморозмагнічуванню та забезпечують дотримання вимог до вантажів, встановлених для транспорту відповідного виду.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

5.4. У тару з магнітом вкладають документ, що містить такі дані:

позначення магніту та креслення магніту;

масу магнітів нетто, кг;

висновок ВТК про відповідність магнітів вимогам робочого креслення та цього стандарту або кількість, шт.;

номер пакувальника;

дату пакування;

штамп ВТК.

(Змінена редакція, Изм. N 2, 3).

5.5. Транспортування магнітів допускається транспортом усіх видів на будь-які відстані, відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на транспорті кожного виду.

Річковим транспортом магніти перевозять у контейнерах чи пакетах по ГОСТ 21929–76 .

5.6. Умови транспортування магнітів у частині кліматичних впливів факторів довкілля — від плюс 60 °C до мінус 60 °C, а щодо впливу транспортної тряски — прискорення 3 (3,5) g при частоті ударів від 1,5 до 2 в 1 с.

5.7. Умови зберігання упакованих магнітів щодо впливу кліматичних чинників довкілля — ОЖ2 по ГОСТ 15150–69 .

5.8. Термін зберігання магнітів в упаковці підприємства-виробника – не більше 6 міс; після чого магніти підлягають переупаковці.

Надалі переупаковку проводять щорічно.

6. ВКАЗІВКИ З ЕКСПЛУАТАЦІЇ

6.1. Для забезпечення стабільності магнітних параметрів у процесі експлуатації магніти повинні бути піддані магнітній стабілізації у споживача нормативно-технічної документації на виріб, в якому застосовується магніт.

6.2. При експлуатації магнітів в умовах підвищеної вологості (понад 80%) та конденсації вологи на їх поверхні, а також за наявності в навколишньому середовищі хімічно активних речовин магніти перед встановленням у виріб слід піддати антикорозійному покриттю.

6.3. На підприємстві-споживачі допускаються:

заливання магнітів металевими сплавами та неметалевими матеріалами;

нанесення металевих покриттів, зварювання, фарбування, напресування бандажу, обробка різанням та інші види доробки магнітів, що не призводять до руйнування магнітів або зниження магнітних властивостей.

7. ГАРАНТІЇ ВИГОТОВЦЯ

7.1. Виробник гарантує відповідність магнітів вимогам цього стандарту за дотримання умов експлуатації, зберігання та транспортування.

7.2. Гарантійний термін експлуатації магнітів – 12 років від дня введення в експлуатацію.

(Змінена редакція, зміна N 1).

ДОДАТОК 1 (довідкове). ПОЯСНЕННЯ ТЕРМІНІВ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ У СЬОГОДНІМ СТАНДАРТІ

ДОДАТОК 1
Довідкове

(Змінена редакція, Зм. N 3).

ДОДАТОК 2 (рекомендований). ПРИКЛАДИ КОНСТРУКТИВНИХ ВИКОНАНЬ МАГНІТІВ

ДОДАТОК 2
Рекомендоване

Двополюсні суцільні магніти

Дво- та багатополюсні магніти

Дво- та багатополюсні магніти

Типи 2а, 2б

Типи 4а, 4б, 4в

Типи 6б, 6в

Типи 7а, 7б, 7в

Типи 9а, 9б

Магнітні системи

Магнітні системи

Типи 10а, 10в

Додаток 3. (Виключено, Зм. N 1).

ДОДАТОК 4 (рекомендований). ВИМОГИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНОСТІ ВЛИВКИ МАГНІТІВ, РОЗРОБЛЕНИХ ПІСЛЯ 1 СІЧНЯ 1984 р., В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД МЕТОДІВ ЛИТТЯ

ДОДАТОК 4
Рекомендоване*
__________________
* Статус програми.
Змінена редакція, Змін. N3.

Розміри в мм

Примітка. Нетехнологічними слід вважати: магніти з металевими вставками, магніти ускладненої конфігурації з допомогою конструктивних елементів, необхідні лише кріплення, фіксації тощо.


(Змінена редакція, зміна N 1).

ДОДАТОК 5 (довідкове). ПРИПУСКИ НА МЕХАНІЧНУ ОБРОБКУ

ДОДАТОК 5
Довідкове

______________
* Положення сторони при заливанні.

ДОДАТОК 6 (обов'язковий). ВИМІРЮВАЛЬНА АПАРАТУРА

ДОДАТОК 6
Обов'язкове

1. Електромагніт, призначений для намагнічування та визначення магнітних параметрів двополюсних магнітів, повинен задовольняти такі вимоги:

магнітопровід електромагніту слід виготовляти як суцільним, так і шихтованим з магнітом'якого матеріалу:

для намагнічування – з коерцитивною силою не більше 0,4 кА/м;

для визначення магнітних параметрів з коерцитивною силою не більше 0,2 кА/м;

геометричні розміри полюсного наконечника електромагніту повинні бути пов'язані з геометричними розмірами контрольованих магнітів такими співвідношеннями:

при ;

і при ;

при ,

де - максимальний лінійний розмір магніту в напрямку поля, що намагнічує;

- максимальний лінійний розмір магніту в напрямку, перпендикулярному до поля, що намагнічує;

- Мінімальний поперечний лінійний розмір полюсного наконечника електромагніта;

конструкція полюсних наконечників електромагніта повинна забезпечувати щільний контакт з поверхнею полюсів магніту, при цьому для магнітів з неполюсною поверхнею полюсної допускається застосовувати вставки відповідного профілю, виготовлені з магнітом'якого матеріалу;

живлення електромагніту слід виготовляти від мережі постійного струму;

допускається живлення електромагніту виробляти шляхом імпульсного розряду батареї конденсаторів або шляхом серії уніполярних імпульсів струму від генератора імпульсів.

2. Контрольна магнітна система, призначена для намагнічування та визначення магнітного потоку , повинна задовольняти такі вимоги:

число полюсів повинне відповідати числу полюсів магніту;

магнітопровід повинен бути виготовлений з магнітом'якого матеріалу з коерцитивною силою не більше 0,2 кА/м;

витки вимірювальної обмотки повинні бути розташовані на полюсах магнітопроводу не далі 15 мм від робочого полюса; допускається розміщувати вимірювальні обмотки на полюсах, що чергуються;

обмотувальні дані, схеми з'єднання намагнічуючої та вимірювальної обмоток та їх розташування на полюсах повинні бути встановлені у кресленні на магніт;

для кожного виду обмотки число витків на полюсі має бути однаковим, а з'єднання витків вимірювальної обмотки між полюсами має бути послідовним і узгодженим у напрямку струму, що намагнічує.

При контролі магнітів потоком значення довжини немагнітного зазору від полюса магніту до полюса контрольної магнітної системи слід обчислювати за формулою

, (1)

де - Довжина немагнітного зазору від полюса магніту до полюса контрольної магнітної системи, мм;

- Середня довжина лінії магнітної індукції в магніті, мм;

- Чисельне значення усередненого відношення в точці за ГОСТ 17809-72 для застосованого сплаву.

Установка для імпульсного намагнічування магнітів у складі контрольної магнітної системи повинна мати технічні параметри, щоб забезпечити отримання в системі значень напруженості поля, достатньої для забезпечення намагніченості технічного насичення.

3. Імітуюча магнітна система, призначена для визначення магнітних параметрів магнітів, повинна відповідати таким вимогам:

конфігурація та розміри магнітного ланцюга імітуючої системи повинні забезпечувати приведення вміщеного до неї магніту в необхідний магнітний стан;

матеріал імітуючої магнітної системи повинен мати коерцитивну силу трохи більше 0,2 кА/м.

4. Коерцитиметри, що використовуються для визначення коерцитивної сили, можуть бути типу електромагніту з неповністю замкненим магнітопроводом або типу соленоїда.

4.1. Соленоїд та джерело живлення коерцитиметра типу соленоїда повинні забезпечувати постійне, однорідне в робочому зазорі, плавно регульоване за величиною магнітне поле.

4.2. Максимальне значення поля соленоїда має бути не меншим за можливе максимального значення коерцитивної сили магнітів за намагніченістю.

4.3. Коливання напруги джерела живлення коерцитиметра не повинні призводити до зміни величини поля соленоїда більш ніж на 1% за час вимірювання сили коерцитів одного магніту.

4.4. Відхилення від однорідності поля в зоні, що займається випробуваним магнітом при вимірюванні, не повинно бути більше 5%, а в зоні, що займає вимірювальна котушка (що є перетворювачем нуль-індикатора), — більше 1%.

Визначення неоднорідності магнітного поля в соленоїді коерцитиметр слід проводити за допомогою котушки для вимірювання напруженості магнітного поля і веберметра.

4.5. Коефіцієнт пульсації джерела живлення може бути трохи більше 3%.

4.6. При визначенні постійної соленоїда похибка має перевищувати ±1,5%. Амперметр для визначення постійної соленоїда повинен мати клас точності не нижче 0,5. Відлік за шкалою амперметра слід проводити в останній третині шкали.

4.7. Амперметр для вимірювання значення струму соленоїда повинен мати клас точності не нижче 0,5. Відлік за шкалою амперметра слід проводити в останній третині шкали.

4.8. Нуль-індикатор повинен мати ціну розподілу не більше 2 кА/м, варіацію показань не більше одного розподілу та дрейф нуля за час виміру не більше одного розподілу.

4.9. Коерцитиметр повинен мати немагнітну вставку з гніздом для фіксації вихідного положення магніту та його переміщення при вимірюванні, що забезпечує:

допуск паралельності осі соленоїда з віссю намагнічування магніту 5°;

допуск симетричності положення вимірювальної котушки (що є перетворювачем нуль-індикатора) щодо полюсів магніту 5°.

4.10. Як перетворювач нуль-індикатора коерцитиметра, крім вимірювальної котушки, допускається також використовувати гальваномагнітні феромодуляційні та інші перетворювачі.

4.11. При використанні в якості коерцитиметра електромагніту з неповністю замкнутим магнітопроводом напруженість поля, що розмагнічує, повинна бути виміряна тесламетром з розташуванням датчика тесламетра в площині нейтрального перерізу магніту безпосередньо біля поверхні магніту.

5. Перетворювач магнітної індукції у зазорі імітуючої магнітної системи може бути індукційним, гальваномагнітним, магніторезистивним та ін.

6. Вимірювальна котушка призначена для вимірювання індукції в зазорі системи, що імітує .

6.1. Атестація вимірювальної котушки має бути проведена відповідно до діючої перевірочної схеми за ГОСТ 8.030-83*.
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 8.030-91. - Примітка виробника бази даних.

6.2. Розміри котушки мають бути встановлені за погодженням між підприємством-виробником та підприємством-споживачем магнітів.

7. Як перетворювач магнітного потоку при вимірюванні , і слід використовувати вимірювальну котушку, виготовлену за кресленням, розробленим підприємством-виробником. Підприємство-виробник має передати креслення підприємству-споживачеві.

7.1. Ширина котушки у напрямі намагнічування магніту має перевищувати 50% довжини магніту. Відстань від поверхні магніту або магнітопроводу в місці розташування котушки до найвіддаленішої активної частини витків котушки не повинна перевищувати 5 мм, а при визначенні — 3 мм за умови, що ця відстань визначена за магнітом або магнітопроводом, виготовленим з максимально допустимими за кресленням розмірами.

7.2. Як перетворювач магнітного потоку при вимірюванні служить вимірювальна котушка, місце розташування якої встановлюється в документації на магнітну систему, що імітує.

8. Багатошарова розподілена котушка застосовується визначення магнітного моменту.

8.1. (Виключений, Зм. N 3).

8.2. Намотка котушки звичайна, виток до витка.

8.3. Постійна вимірювальної котушки має бути визначено за допомогою магніту, атестованого за значенням магнітного моменту органами Держстандарту за ГОСТ 8.231-84.

Метод визначення постійної має бути аналогічний методу визначення магнітного моменту (див. п. 4.2.5.7 ). Значення постійної вимірювальної котушки слід обчислювати за такою формулою

, (2)

де - Постійна вимірювальної котушки, м ;

- потокозчеплення між постійним магнітом і котушкою, Вб;

- магнітна постійна, рівна Гн/м;

- Магнітний момент атестованого магніту, А·м .

Визначення постійної котушки слід проводити не менше 5 разів, за результат слід набувати середнього арифметичного значення

е.

9. Контрольний магніт за магнітними параметрами, розмірами, формою, наявністю дефектів та шорсткістю поверхні повинен задовольняти вимогам креслення на магніт.

9.1. Контрольний магніт повинен бути атестований в установленому порядку і мати маркування та паспорт або свідоцтво, затверджені підприємством-виробником та погоджені зі споживачем на їхню вимогу. Магніти, розміри яких не дозволяють нанести маркування, допускається закріплювати на спеціальній підставі, на яку маркують.

(Змінена редакція, Изм. N 2, 3).

ДОДАТОК 7 (рекомендований). ПОРЯДОК ПОВIРКИ АПАРАТУРИ

ДОДАТОК 7
Рекомендоване

1. Повірку магнітовимірювальної апаратури органами відомчої метрологічної служби здійснюють не рідше одного разу на рік згідно з нормативно-технічною документацією, затвердженою в установленому порядку.

2. Забезпечення намагнічуючими пристроями матеріалу магніту при намагнічуванні до намагніченості технічного насичення слід перевіряти не рідше одного разу на місяць. З цією метою контрольний магніт або магніт з відомими магнітними параметрами слід намагнітити за допомогою пристрою, що намагнічує магнітним полем, значення якого на 25% нижче робочого значення поля, і визначити значення магнітних параметрів.

Намагнічуючий пристрій слід вважати таким, що забезпечує намагніченість матеріалу магніту до намагніченості технічного насичення, якщо намагнічування полем, зменшеним на 25%, не призводить до зменшення значень параметрів цього магніту більш ніж на 2%.

3. Перевірку працездатності пристроїв, що намагнічують, проводять по контрольних магнітах або магнітах з відомими параметрами. Намагнічуючий пристрій вважають працездатним, якщо виміряні значення визначається магнітного параметра контрольного магніту (магніту з відомими магнітними параметрами) відрізняються від значень, записаних у паспорті на цей магніт не більше ніж ±3%.

4. Перетворювачі, що є складовою стандартизованого приладу, повіряють згідно з інструкцією або паспортом на прилад.

5. Нестандартизовані перетворювачі та перетворювачі, що входять до складу нестандартизованих приладів та пристроїв, повіряють за ГОСТ 8.326-78.

6. Повірку імітуючої магнітної системи та контрольної магнітної системи проводять за контрольними магнітами (магнітами з відомими магнітними параметрами); вимірювані значення магнітних параметрів контрольних магнітів (магнітів з відомими магнітними параметрами) в магнітних системах, що імітують (і контрольних магнітних системах), не повинні відрізнятися від значень, записаних у паспорті на цей магніт, більш ніж на ±3%.

7. Перевірку вимірювальних котушок проводять контрольними магнітами.

ДОДАТОК 8 (довідкове). Види та пояснення дефектів на поверхні магнітів

ДОДАТОК 8
Довідкове

ДОДАТОК 8. (Введено додатково, Зм. N 3).

ДОДАТОК 9 (довідковий). Основні положення нормування дефектів

ДОДАТОК 9
Довідкове

1. Площа дефекту — частина площі номінальної поверхні, обмежена контуром (периметром) дефекту.

1.1. Площа дефекту на номінальної поверхні, коли дефект зачіпає її крайку, враховує тільки в тій частині, яка належить цій поверхні (черт.1).

Чорт.1

- Площа дефекту поверхні А
- Площа дефекту поверхні Б

1.2. При визначенні сумарної площі дефектів на номінальній поверхні, що розглядається, враховують всі площі дефектів, що належать цій поверхні (чорт.2).

Чорт.2

Сумарна площа дефектів поверхні A:
Сумарна площа дефектів поверхні Б:

1.3. При визначенні сумарної площі дефектів на магніті враховують дефекти, розташовані на всіх номінальних поверхнях.

2. Довжина дефекту — відстань між двома максимально віддаленими один від одного точками, що належать дефекту.

2.1. При визначенні сумарної довжини дефектів, що є на магніті, враховують їх довжини (черт.3).

Чорт.3

Сумарна довжина дефектів поверхні А:
тріщин -
інших -

2.2. Якщо довжина одиничного дефекту не нормується, вона може бути будь-який у межах сумарної довжини.

3. Глибина дефекту — відстань від максимально віддаленої точки до номінальної поверхні у напрямку нормалі до неї.

3.1. При визначенні глибини дефекту, розташованого на кромці, враховують максимальну відстань у напрямку нормалі до номінального положення кромки в суміжній площині (черт.4).

Чорт.4

- Глибина дефекту 1 на поверхні А;
- Глибина дефекту 1 на поверхні В

3.2. При розташуванні дефекту на багатогранному куті під глибиною розуміється максимальна довжина дефекту вздовж кромки ( , Рис.4).

3.3. Якщо глибина дефекту, що нормується, не віднесена до будь-якої поверхні, слід вважати, що вона однакова для всіх поверхонь. Якщо глибина дефектів не вказана, вона може бути будь-який у межах нормованих площ дефектів.

4. Дефекти, що виступають над номінальною поверхнею (типу заток, пригарів тощо ), повинні бути зачищені в межах допуску на розмір або обумовлені окремо в технічних вимогах.

4.1. Якщо дефекти, що виступають над номінальною поверхнею (чорт.5), обумовлені, площі дефектів враховують у загальній площі дефектів поверхні, до якої вони належать.

Чорт.5

і - Товщина дефекту; - Висота дефекту;
Сумарна площа дефектів поверхні А: .
Площа дефектів поверхні Б:

ДОДАТОК 9. (Введено додатково, Зм. N 3).