ГОСТ 5632-2014

ГОСТ 5632–2014 Леговані нержавіючі сталі та сплави корозійно-стійкі, жаростійкі та жароміцні. Марки

ГОСТ 5632-2014

Група В30

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

ЛЕГОВАНІ НЕРЖАВЕЮЧІ СТАЛИ І СПЛАВИ КОРОЗІЙНО-СТІЙКІ, ЖАРОСТІЙКІ ТА СМАГІТНІ

Марки

Нестійкі сміття та коррозійна реставрація, heat-resisting і creep resisting alloys. Grades

____________________________________________________________________
Текст Порівняння ГОСТ 5632 - 2014 з ГОСТ 5632-72 див. за посиланням.
- Примітка виробника бази даних.
____________________________________________________________________

МКС 77.080.20
ОКП 08 7030
08 7150
08 7450

Дата введення 2015-01-01

Передмова

Цілі, основні засади та основний порядок проведення робіт з міждержавної стандартизації встановлені у ГОСТ 1.0-92 «Міждержавна система стандартизації. Основні положення» та ГОСТ 1.2-2009 «Міждержавна система стандартизації. Стандарти міждержавні, правила та рекомендації щодо міждержавної стандартизації. Правила розробки, прийняття, застосування, оновлення та скасування"

Відомості про стандарт

1 РОЗРОБЛЕН Технічним комітетом зі стандартизації ТК 375 «Металопродукція з чорних металів та сплавів» на базі Федерального державного унітарного підприємства «Центральний Науково-дослідний інститут чорної металургії ім. І. П. Бардіна (ФГУП «ЦНДІчермет ім. І.П.Бардіна»)

2 ВНЕСЕН Федеральним агентством з технічного регулювання та метрології (Росстандарт)

3 ПРИЙНЯТЬ Міждержавною радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол від 28 березня 2014 р. N 65-П)

За ухвалення проголосували:

4 Наказом Федерального агентства з технічного регулювання та метрології від 24 жовтня 2014 р. N 1431-ст міждержавний стандарт ГОСТ 5632–2014 введено в дію як національний стандарт Російської Федерації з 1 січня 2015 р.

5 ВЗАМІН ГОСТ 5632–72


Інформація про зміни до цього стандарту публікується у щорічному інформаційному покажчику «Національні стандарти», а текст змін та поправок — у щомісячному інформаційному покажчику «Національні стандарти». У разі перегляду (заміни) або скасування цього стандарту відповідне повідомлення буде опубліковане у щомісячному інформаційному покажчику «Національні стандарти». Відповідна інформація, повідомлення та тексти розміщуються також в інформаційній системі загального користування - на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет

1 Область застосування

Цей стандарт поширюється на леговані нержавіючі деформовані сталі та сплави на залізонікелевій та нікелевій основах, призначені для роботи в корозійно-активних середовищах та при високих температурах.

2 Нормативні посилання

У цьому стандарті використано нормативні посилання на такі міждержавні стандарти:

ГОСТ 7565-81 (ІСО 377-2:1989) Чавун, сталь та сплави. Метод відбору проб визначення хімічного складу

ГОСТ 12344-2003 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення вуглецю

ГОСТ 12345-2001 (ІСО 671:1982, ІСО 4935:1989) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення сірки

ГОСТ 12346-78 (ІСО 439:1982, ІСО 4829-1:1986) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення кремнію

ГОСТ 12347-77 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення фосфору

ГОСТ 12348-78 (ІСО 629:1982) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення марганцю

ГОСТ 12349-83 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення вольфраму

ГОСТ 12350-78 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення хрому

ГОСТ 12351-2003 (ІСО 4942:1988, ІСО 9647:1989) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення ванадію

ГОСТ 12352-81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення нікелю

ГОСТ 12353-78 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення кобальту

ГОСТ 12354-81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення молібдену

ГОСТ 12355-78 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення міді

ГОСТ 12356-81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення титану

ГОСТ 12357-84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення алюмінію

ГОСТ 12358-2002 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення миш'яку

ГОСТ 12359-99 (ІСО 4945:1977) Стали вуглецеві, леговані та високолеговані. Методи визначення азоту

ГОСТ 12360-82 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення бору

ГОСТ 12361-2002 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення ніобію

ГОСТ 12362-79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення мікродомішок сурми, свинцю, олова, цинку та кадмію.

ГОСТ 12363-79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення селену

ГОСТ 12364-84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення церію

ГОСТ 12365-84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення цирконію

ГОСТ 17051-82 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення танталу

ГОСТ 17745-90 Сталі та сплави. Методи визначення газів

ГОСТ 18895-97 Сталь. Метод фотоелектричного спектрального аналізу

ГОСТ 24018.0-90 Сплави жароміцні на нікелевій основі. Загальні вимоги до методів аналізу

ГОСТ 24018.1-80 Сплави жароміцні на нікелевій основі. Методи визначення олова

ГОСТ 24018.2-80 Сплави жароміцні на нікелевій основі. Методи визначення сурми

ГОСТ 24018.3-80 Сплави жароміцні на нікелевій основі. Методи визначення свинцю

ГОСТ 24018.4-80 Сплави жароміцні на нікелевій основі. Методи визначення вісмуту

ГОСТ 24018.5-80 Сплави жароміцні на нікелевій основі. Методи визначення свинцю та вісмуту

ГОСТ 24018.6-80 Сплави жароміцні на нікелевій основі. Методи визначення миш'яку

ГОСТ 24018.7-91 Сплави жароміцні на нікелевій основі. Методи визначення вуглецю

ГОСТ 24018.8-91 Сплави жароміцні на нікелевій основі. Методи визначення сірки

ГОСТ 27809-95 Сталь та чавун. Методи спектрографічного аналізу

ГОСТ 28033-89 Сталь. Метод рентгенофлюоресцентного аналізу

ГОСТ 28473-90 Чавун, сталь, феросплави, хром, марганець металеві. Загальні вимоги до методів аналізу

ГОСТ 29095-91 Сплави та порошки жароміцні, корозійностійкі, прецизійні на основі нікелю. Методи визначення заліза

Примітка — При користуванні цим стандартом доцільно перевірити дію стандартів посилань в інформаційній системі загального користування — на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет або за щорічним інформаційним покажчиком «Національні стандарти», який опублікований станом на 1 січня поточного року та за випусками щомісячного інформаційного покажчика «Національні стандарти» за поточний рік. Якщо стандарт посилається (змінений), то при користуванні цим стандартом слід керуватися замінним (зміненим) стандартом. Якщо стандарт зв'язку скасовано без заміни, то положення, в якому дано посилання на нього, застосовується в частині, що не зачіпає це посилання.

3 Терміни та визначення

У цьому стандарті застосовані терміни [1], а також наступні терміни з відповідними визначеннями:

3.1 леговані нержавіючі сталі: Стали з мінімальною масовою часткою хрому 10,5% та максимальною масовою часткою вуглецю 1,2%.

Примітка - У обмеженої кількості легованих нержавіючих сталей допускається мінімальна масова частка хрому 7,5%.

3.2 сплави на залізонікелевій основі: Сплави, основна структура яких є твердим розчином хрому та інших легуючих елементів у залізонікелевій основі (сума нікелю та заліза понад 65% при приблизному відношенні нікелю до заліза 1:1,5).

3.3 сплави на основі нікелю: Сплави, основна структура яких є твердим розчином хрому та інших легуючих елементів в основі нікелю (масова частка нікелю не менше 50%).

3.4 корозійно-стійкі сталі та сплави: Сталі та сплави, що володіють стійкістю проти електрохімічної та хімічної корозії (атмосферної, ґрунтової, лужної, кислотної, сольової), міжкристалітної корозії, корозії під напругою та ін.

3.5 жаростійкі (окалиностійкі) сталі та сплави: Сталі та сплави, що мають стійкість проти хімічного руйнування поверхні в газових середовищах при температурах вище 550 °C, що працюють у ненавантаженому або слабонавантаженому стані.

3.6 жароміцні сталі та сплави: Сталі та сплави, що працюють у навантаженому стані при високих температурах протягом певного часу і володіють при цьому достатньою жаростійкістю.

3.7 легуючі хімічні елементи: Хімічні елементи, що спеціально вводяться в сталь або сплав у певній кількості, масова частка яких контролюється.

3.8 залишкові хімічні елементи: Хімічні елементи (титан, мідь, нікель, алюміній, ніобій, кобальт, вольфрам, ванадій, молібден та інші елементи), додані ненавмисно, а випадково, що потрапили в сталь або сплав, з шихтових матеріалів, вогнетривів тощо.

3.9 маркувальний аналіз: Кількісний аналіз сталі, проведений по ковшової пробі або пробі готового зливка (переробної заготівлі, продукції). Для водню маркувальним аналізом є його масова частка, визначена в рідкій сталі після вакуумування перед розливом.

4 Позначення та скорочення

4.1 У найменуваннях марок сталі та сплавів хімічні елементи позначені такими літерами: А (на початку марки) – сірка, А (у середині марки) – азот, Б – ніобій, В – вольфрам, Г – марганець, Д – мідь, Е – селен , К - кобальт, М - молібден, Н - нікель, П - фосфор, Р - бор, С - кремній, Т - титан, Ф - ванадій, X - хром, Ц - цирконій, Ю - алюміній, ч - РЗМ (рідкоземельні метали: лантан, празеодим, церій та ін.).

Найменування марок сталі складається з позначення елементів і наступних цифр. Цифри, що стоять після літер, вказують середню масову частку легуючого елемента в цілих одиницях, крім елементів, присутніх у сталі малих кількостях. Цифри перед літерним позначенням вказують середню або максимальну (за відсутності нижньої межі) масову частку вуглецю сталі в сотих частках відсотка.

Найменування марок сплавів на залізонікелевій та нікелевій основах складається тільки з літерних позначень легуючих елементів, за винятком:

- вуглецю (тільки для сплавів на залізонікелевій основі), для якого цифри перед літерним позначенням вказують середню або максимальну частку вуглецю в сотих частках відсотка;

- нікелю, після якого вказують цифри, що позначають його середню масову частку у відсотках.

Виняток становлять такі сплави: (7-6) 07X15Н30В5М2 (ЧС81), (8-3) ХН54К15МБЮВТ (ВЖ175), (8-8) ХН55К15МБЮВТ (ЕК151), (8-12) ХН56К16.

4.2 Сталі та сплави, отримані із застосуванням спеціальних методів (процесів) виплавки або спеціальних переплавів, додатково позначають через дефіс наприкінці найменування марки такими літерами:

ВД - вакуумно-дуговий переплав, Ш - електрошлаковий переплав і ВІ - вакуумно-індукційна виплавка, ГР - газокисневе рафінування, ВО - вакуумно-кисневе рафінування, ПД - плазмова виплавка з наступним вакуумно-дуговим переплавом, ВД - вакуумно-індукційна виплавка вакуумно-дуговим переплавом, ШД — електрошлаковий переплав з наступним вакуумно-дуговим переплавом, ПТ — плазмова виплавка, ЕЛ — електронно-променевий переплав, П — плазмово-дуговий переплав, ІШ — вакуумно-індукційна виплавка з наступним електрошлаковим переплавом, ІЛ — вакуумно-дуговий переплав індукційна виплавка з наступним електронно-променевим переплавом, ІП - вакуумно-індукційна виплавка з наступним плазмово-дуговим переплавом, ПШ - плазмова виплавка з наступним електрошлаковим переплавом, ПЛ - плазмова виплавка з наступним електронно-променевим переплавом, ПП дуговим переплавом, ШЛ - електрошлаковий переплав з наступним електронно-променевим пер еплавом, ШП - електрошлаковий переплав з наступним плазмово-дуговим переплавом, СШ - обробка синтетичним шлаком, ВП - вакуумно-плазмовий переплав, В - з вакуумуванням, ДД - подвійний вакуумно-дуговий переплав, ГВР - газокисневе рафінування з наступним вакуумно-кисневим.

5 Класифікація

5.1 Леговані нержавіючі сталі в залежності від структури поділяють на класи:

мартенситний сталі з основною структурою мартенситу;

- мартенсито-феритний - сталі, що містять у структурі крім мартенситу не менше 10% фериту;

- феритний - сталі, що мають структуру фериту (без перетворень);

- аустеніто-мартенситний - сталі, що мають структуру аустеніту та мартенситу, кількість яких можна змінювати в широких межах;

- аустеніто-феритний - сталі, що мають структуру аустеніту та фериту (ферит понад 10%);

- аустенітні - сталі, що мають структуру стійкого аустеніту.

Підрозділ сталі на класи за структурними ознаками є умовним, оскільки передбачає лише одну термічну обробку, а саме охолодження на повітрі після високотемпературного нагріву (понад 900°С) зразків невеликих розмірів. Тому структурні відхилення стали бракувальною ознакою не є.