ГОСТ Р 53934-2010

ГОСТ Р 53934-2010 Прокат тонколистовий холоднокатаний з анізотропної електротехнічної сталі. Технічні умови

ГОСТ Р 53934-2010

Група В33
В34

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

ПРОКАТ ТОНКОЛИСТОВИЙ ХОЛОДНОКАТАНИЙ З ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНОЇ АНІЗОТРОПНОЇ СТАЛІ

Технічні умови

Cold-rolled grain-oriented електричним стилем sheet and strip. Specifications

ГКС 77.140.40
77.140.50
ОКП 09 9400

Дата введення 2011-03-01

Передмова

Цілі та принципи стандартизації в Російській Федерації встановлені Федеральним законом від 27 грудня 2002 N 184-ФЗ «Про технічне регулювання», а правила застосування національних стандартів Російської Федерації - ГОСТ Р 1.0-2004 «Стандартизація в Російській Федерації. Основні положення"

Відомості про стандарт

1 РОЗРОБЛЕН Технічним комітетом зі стандартизації ТК 375 «Металопродукція з чорних металів та сплавів», Відкритим акціонерним товариством «Новолипецький металургійний комбінат» (ВАТ «НЛМК»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Черметстандарт Сертифікація"

2 ВНЕСЕН Технічним комітетом зі стандартизації ТК 375 «Металопродукція з чорних металів та сплавів"

3 ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Наказом Федерального агентства з технічного регулювання та метрології від 12 листопада 2010 р. N 415-ст

4 У цьому стандарті враховано основні нормативні положення таких міжнародних та європейських регіональних стандартів:

- МЕК 60404-8-7:1998 * «Технічні умови на окремі матеріали. Холоднокатані текстуровані листи та смуги з електротехнічної сталі, що поставляються у готовому вигляді» (IEC 60404−8-7:1998 «Specifications for individual materials — Cold-rolled green-oriented electric steel sheet and strip delivered in the fully-processed state», NEQ );

— EH 10107:2005 «Тонкий лист і смуга з електротехнічної сталі з орієнтованим зерном, що постачається в повністю обробленому стані» (EN 10107:2005

5 ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ


Інформація про зміни до цього стандарту публікується в інформаційному покажчику «Національні стандарти», що щорічно видається, а текст змін і поправок — у щомісячно видаваних інформаційних покажчиках «Національні стандарти». У разі перегляду (заміни) або скасування цього стандарту відповідне повідомлення буде опубліковане у щомісячному інформаційному покажчику «Національні стандарти». Відповідна інформація, повідомлення та тексти розміщуються також в інформаційній системі загального користування - на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет

1 Область застосування

Цей стандарт поширюється на тонколистовий холоднокатаний прокат номінальною товщиною 0,23; 0,27; 0,30; 0,35 і 0,50 мм з анізотропної електротехнічної сталі, призначений для виготовлення магнітопроводів (сердечників) різного роду електротехнічних пристроїв.

2 Нормативні посилання

У цьому стандарті використано нормативні посилання на такі стандарти:

ДСТУ ISO 10002-2007 Менеджмент організації. Задоволеність споживача. Посібник з управління претензіями в організаціях

ГОСТ 427-75 Лінійки вимірювальні металеві. Технічні умови

ГОСТ 4381-87 Мікрометри важільні. Загальні технічні умови

ГОСТ 6507-90 Мікрометри. Технічні умови

ГОСТ 7566-94 Металопродукція. Приймання, маркування, упаковка, транспортування та зберігання

ГОСТ 12119.4-98 Сталь електротехнічна. Методи визначення магнітних та електричних властивостей. Метод вимірювання питомих магнітних втрат та діючого значення напруженості магнітного поля

ГОСТ 12119.5-98 Сталь електротехнічна. Методи визначення магнітних та електричних властивостей. Метод вимірювання амплітуд магнітної індукції та напруженості магнітного поля

ГОСТ 12119.8-98 Сталь електротехнічна. Методи визначення магнітних та електричних властивостей. Метод вимірювання коефіцієнта опору ізоляційного покриття

ГОСТ 21014-88 Прокат чорних металів. Терміни та визначення дефектів поверхні

ГОСТ 26877-91 Металопродукція. Методи вимірювання відхилень форми

Примітка — При користуванні цим стандартом доцільно перевірити дію стандартів посилань в інформаційній системі загального користування — на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет або за щорічно видається інформаційному покажчику «Національні стандарти», опублікованому станом на 1 січня , та за відповідними інформаційними покажчиками, що щомісяця видаються, опублікованими в поточному році. Якщо стандарт посилається (змінений), то при користуванні цим стандартом слід керуватися замінним (зміненим) стандартом. Якщо стандарт зв'язку скасовано без заміни, то положення, в якому дано посилання на нього, застосовується в частині, що не зачіпає це посилання.

3 Терміни та визначення

У цьому стандарті застосовані такі терміни з відповідними визначеннями:

3.1 магнітна індукція , Тл: Величина, що характеризує намагніченість феромагнітного зразка, поміщеного у зовнішнє магнітне поле з напруженістю (А/м).

Магнітна індукція та напруженість поля пов'язані між собою співвідношенням:

, (1)

де - магнітна проникність, о.

- магнітна постійна, рівна 4 10 Гн/м.

3.2 магнітні втрати , Вт: Частина потужності магнітного поля, що поглинається зразком магнітної речовини та розсіюється у вигляді тепла при впливі на матеріал, що змінюється в часі електромагнітного поля.

3.3 питомі магнітні втрати , Вт/кг: Магнітні втрати віднесені до одиниці маси магнітного матеріалу.

Втрати визначають при заданих значеннях частоти електромагнітного поля та магнітної індукції, що створюється полем у магнітопроводі.

Прокат атестують при частоті 50 Гц і за індукції 1,7 Тл (при товщині прокату 0,23; 0,27; 0,30; 0,35 мм) або при індукції 1,5 Тл (при товщині прокату 0,50 мм) .

3.4 Різнотовщина: Відхилення форми, що характеризується нерівномірністю товщини металопродукції або її елементів за шириною або довжиною (ГОСТ 26877).

3.5 серповидність: Відхилення форми, при якій кромки листа або смуги у горизонтальній площині мають форму дуги (ГОСТ 26877).

3.6 площинність: Відхилення від площинності, при якій поверхня металопродукції або її окремі частини мають вигляд опуклостей або увігнутостей, що чергуються, що утворюють не менше двох вершин окремих хвиль, не передбачених формою прокату (ГОСТ 26877).

3.7 пластичність: Вигин, що повторюється, на 90° в протилежних напрямках плоского зразка, один кінець якого закріплений в пристосуванні, що складається з губок встановленого розміру. Кількість перегинів без руйнування характеризує пластичність матеріалу.

3.8 внутрішні (залишкові) напруги: Напруги, що виникають у прокаті, які частково можуть зберегтися після закінчення термічної обробки. Такі напруги називають внутрішніми або залишковими. Внутрішня напруга характеризує максимальний зазор по лінії різання.

3.9 кривизна: Відхилення від прямолінійності, за якої не всі точки, що лежать на геометричній осі металопродукції, однаково віддалені від горизонтальної або вертикальної площини в поздовжньому напрямку (ГОСТ 26877).

3.10 Коефіцієнт заповнення: Відношення теоретичного об'єму, заповненого металом, що визначається виходячи з маси та щільності, до дійсного об'єму, отриманого після здавлювання при певному навантаженні набору (пакету) листів.

3.11 коефіцієнт опору ізоляційного покриття: Ефективний питомий опір одиночного шару ізоляції, випробуваного між накладеними металевими контактами та основним металом ізольованого випробувального зразка.

3.12 задирок: Дефект поверхні, що є гострим, у вигляді гребеня, виступом, що утворився при різанні металу (ГОСТ 21014).

3.13 старіння: Показник, що використовується стосовно електротехнічної сталі для оцінки ступеня погіршення її магнітних властивостей за встановлений (тривалий) або відносно малий період часу при збільшенні температури.

3.14. Адгезія покриття: Міцність зчеплення електроізоляційного покриття з поверхнею металевої основи прокату.

4 Умови замовлення

Під час оформлення замовлення необхідно вказувати такі дані.

4.1 Основні:

- Марку (позначення) сталі;

- Позначення цього стандарту;

- Вид прокату (рулон, лист, стрічка);

- Номінальні розміри;

- Масу;

- обсяг необхідних випробувань та вид відповідного свідоцтва про випробування.

4.2 Додаткові:

- граничні відхилення розмірів;

- вимоги до залишкової кривизни;

- Тип електроізоляційного покриття;

- Мінімальний коефіцієнт опору електроізоляційного покриття;

- вимоги до маслостійкості та термостійкості покриття;

— альтернативні методи випробувань технічних характеристик та зміст документа щодо якості за результатами випробувань;

- температуру проведення випробувань;

- Інші методи випробувань технічних характеристик та зміст документа про якість за результатами випробувань;

- маркування прокату.

За відсутності у замовленні додаткових вимог прокат повинен відповідати основним технічним характеристикам цього стандарту.

5 Класифікація та позначення

5.1 Прокат поділяють:

- За видами продукції:

рулон;

лист - рулон, порізаний на відрізки певної довжини;

стрічка - рулон, розпущений на лінії певної ширини;

- За способом виробництва (прокатки), структурного стану сталі:

Т - прокат холоднокатаний з електротехнічної анізотропної сталі;

- за вимогами до ширини прокату:

СШ – стандартна ширина (виробника);

ГШ - ширина, готова до застосування з граничними відхиленнями по ширині:

ГШ1-негативними;

ГШ2 - позитивними;

- За вимогами до магнітних властивостей на класи:

S - звичайної якості;

Р - з високою магнітною індукцією;

D - з оптимізованою доменною структурою (наприклад, лазерною обробкою поверхні прокату);

- За типами покриття:

з електроізоляційним термостійким неорганічним покриттям – ЕТ;

з електроізоляційним термостійким напіворганічним покриттям, що покращує штампування - ТШ.

5.2 Позначення марок

Позначення марок складається з літер та цифр, розташованих у певній послідовності, наприклад: T124-30S,

де:

- літера Т - прокат холоднокатаний анізотропний;

- Три (або дві) цифри після Т - стократне нормоване максимальне значення питомих магнітних втрат на перемагнічування;

- Дві цифри (через дефіс) - стократне значення номінальної товщини прокату, мм;

- S; Р; D – літерне позначення класу сталі.

6 Сортамент

6.1 Розміри та граничні відхилення

Прокат виготовляють у вигляді рулонів, листів та стрічок (порізаних з рулонів) товщиною 0,23; 0,27; 0,30; 0,35; 0,50мм.

Граничні відхилення по товщині прокату повинні перевищувати: ±0,020 мм — при номінальної товщині прокату 0,23; 0,27; 0,30 мм та ±0,025 мм - при номінальній товщині 0,35; 0,50мм.

Різнотовщинність по ширині має бути не більше 0,020 мм.

Різнотовщинність по довжині, виміряна вздовж поздовжньої осі прокату, має бути не більше 0,020 мм.

6.2 Прокат поставляють стандартною шириною виробника (СШ):

- Рулон і лист - 920, 940, 960, 980, 1000 та 1200 мм;

- Стрічка - 90, 170, 180, 190, 200, 240, 250, 300, 325, 360, 400, 465 і 500 мм.

Прокат, у тому числі різану стрічку, поставляють стандартною шириною виробника або шириною, готовою до застосування (ГШ), узгодженою з виробником.

6.3 Граничні відхилення стандартної ширини рулонів і листів повинні бути не більше +2 мм.

Для рулону, листа та стрічки шириною, готовою до застосування, граничні відхилення повинні відповідати вимогам, зазначеним у таблиці 1.


Таблиця 1 - Граничні відхилення по ширині

6.4 Листи поставляють довжиною 1500 мм. За погодженням замовника з виробником допускається виготовляти аркуші іншої довжини.

6.4.1 Граничні відхилення по довжині аркушів мають бути не більше ніж +0,5%.

6.5 Рулони, листи та стрічку поставляють з обрізними кромками.

6.6 При намотуванні смуга рулону та стрічки повинна бути достатньо натягнута, щоб не було деформації рулонів під власною масою під час підйому скобою та встановлення на горизонтальну вісь.

Рулони можуть мати зварні шви, зварені встик. Допустиму кількість зварних швів та їх маркування погоджують при запиті та (або) при оформленні замовлення.

Рулони зі зварними швами повинні складатися зі сталі однієї марки та одного розміру.

6.7 Серповидність прокату не повинна перевищувати 0,5 мм на довжині 1,0 м.

6.8 Відхилення від площинності має перевищувати 1,5%.

6.9 Визначення кривизни проводять для прокату шириною понад 150 мм.

Вимоги до величини залишкової кривизни узгоджують під час оформлення замовлення.

6.10 Висота задирки на кромках прокату не повинна перевищувати 0,015 мм. Висоту задирки визначають для прокату, що поставляється шириною, готовою до застосування.

Приклади умовних позначень:

Прокат тонколистовий в рулоні стандартної ширини (СШ), товщиною 0,27 мм, шириною 1000 мм із сталі марки T120-27S:

Рулон СШ-0,27х1000-T120-27S ГОСТ Р 53934-2010

Прокат тонколистовий у листах шириною, готовою до застосування (ГШ1), товщиною 0,30 мм, шириною 600 мм із сталі марки Т100-30Р:

Лист ГШ1-0,30х600-Т100-30Р ГОСТ Р 53934-2010

Стрічка стандартної ширини (СШ), товщиною 0,23 мм, шириною 300 мм із сталі марки Т105-23D:

Стрічка СШ-0,23х300-T105-23D ГОСТ Р 53934-2010

7 Технічні вимоги

Прокат поставляють відповідно до вимог цього стандарту та замовлення з технологічної документації, затвердженої в установленому порядку.

7.1 Загальні вимоги

7.1.1 Спосіб виплавки, хімічний склад сталі та технологію виготовлення прокату визначає виробник відповідно до затвердженої технологічної документації.

Зазвичай використовують крем'янисту сталь з масовою часткою кремнію від 2,8 до 3,8%.

Якщо зміни у виробництві прокату можуть призвести до зміни технічних та/або технологічних характеристик прокату кінцевого споживача, виробник прокату повинен повідомити про це покупця до моменту поставки.

7.1.2 Прокат поставляють у термічно обробленому стані.

Прокат та вироби з прокату з оптимізованою доменною структурою не повинні піддаватися термічній обробці.

7.1.3 Холоднокатаний прокат поставляють з двостороннім неорганічним електроізоляційним термостійким покриттям (ЕТ) або двостороннім напіворганічним електроізоляційним термостійким покриттям, що покращує штампування (ТШ).

Примітка — На вимогу споживача прокат може поставлятися з іншими типами покриття. Тип покриття та вимоги до нього встановлюються за погодженням виробника із споживачем прокату.

7.1.4 Прокат у стані постачання повинен мати поверхню без полон, бульбашок, іржі, дір та тріщин. Допускаються окремі подряпини, вдавлини та інші дрібні дефекти за умови, якщо вони не виводять прокат за граничні відхилення за товщиною.

7.2 Магнітні та технологічні властивості

7.2.1 Магнітні властивості та коефіцієнт заповнення прокату у стані постачання повинні відповідати нормам, зазначеним у таблиці 2.


Таблиця 2 - Магнітні та технологічні властивості прокату

7.2.2 Пластичність прокату повинна забезпечувати кількість перегинів окремих зразків не менше одного. Середньоарифметичне значення числа перегинів має бути не менше чотирьох.

7.2.3 Внутрішня напруга визначається для продукції шириною понад 500 мм. Максимальний зазор між лініями різу, який характеризує величини внутрішньої напруги, повинен бути не більше 1 мм.

7.2.4 Коефіцієнт опору електроізоляційного неорганічного покриття (ЕТ) має бути не менше 10 Ом·см з кожного боку для двостороннього покриття.

Електроізоляційне неорганічне покриття повинно зберігати ізоляційні властивості при нагріванні до 840 °C протягом 3 годин у нейтральній атмосфері або після витримки при температурі (820±10) °С протягом 3 хв на повітрі, а також бути нейтральним до трансформаторного масла при 100 °C та маслостійким при 150 °C.

Випробування електроізоляційного неорганічного покриття на нейтральність до трансформаторного масла та маслостійкість проводять на вимогу замовника за узгодженою між виробником та замовником методикою.

7.2.5 Розмір коефіцієнта опору електроізоляційного напіворганічного покриття (ТШ) має бути не менше 1,0 Ом·см для двостороннього покриття.

Електроізоляційне напіворганічне покриття має покращувати штампування прокату, зберігати ізоляційні властивості при нагріванні до 700 °C протягом 2 годин у нейтральній атмосфері або протягом 2 хв на повітрі, а також бути нейтральною до трансформаторної олії при 100 °C, маслостійкою — при 150 .

Випробування електроізоляційного напіворганічного покриття на нейтральність до трансформаторного масла та маслостійкість проводять на вимогу замовника за узгодженою між виробником та замовником методикою.

7.2.6 За узгодженням виробника із замовником значення коефіцієнта опору електроізоляційного покриття може бути регламентовано.

7.2.7 Електроізоляційне покриття прокату не повинно мати відшарувань під час порізки або термічної обробки сталі.

При випробуванні та оцінці адгезії на зовнішній поверхні зразка тріщини та відшарування не допускаються.

Допускається помітне оку невелике відлущування та тріщини на внутрішній поверхні при випрямленні зразка після згинання.

7.2.8 Коефіцієнт старіння за питомими втратами не повинен перевищувати 2%.

У разі перевищення норми коефіцієнта старіння, прокат атестовують маркою, що відповідає рівню питомих магнітних втрат, отриманих на зразках після старіння.

7.2.9 На аркуш та стрічку поширюються результати випробувань рулону, з якого зроблена порізка.

7.3 Питомі магнітні втрати та магнітна індукція наведено у таблиці А.1 (додаток А).

7.4 Питомі магнітні втрати , в (Вт/кг) та (Вт/фунт) наведені в додатку Б.

8 Правила приймання

8.1 Загальні правила приймання - за ГОСТ 7566 .

8.2 Прокат приймають партіями. За партію беруть один рулон прокату, однієї марки, одного розміру.

8.3 Відбір проб для випробувань проводять від початку та кінця кожної одиниці продукції (партії).

Зовнішній та останній внутрішній виток вважають пакувальними та не призначеними для відбору проб.

Дану пробу використовують для випробування прокату з дотриманням відповідного порядку при проведенні випробувань.

Стрічку та листи, отримані при порізці рулону на задану ширину та довжину, випробовують як один рулон.

8.4 Атестаційний контроль розмірів, різнотовщинності, відхилення від площинності, серповидності, стану поверхні та кромок, магнітних властивостей, якості покриття виробник проводить на кожній партії.

8.5 Періодичний контроль коефіцієнта заповнення та збереження електроізоляційних властивостей покриття, кривизни, внутрішніх напруг, пластичності, старіння виробник проводить не менше ніж на десяти партіях на квартал.

При отриманні незадовільних результатів випробування переводять атестаційні випробування до отримання позитивного результату трьох партіях поспіль.

8.6 При зміні основних складів або технології нанесення електроізоляційного термостійкого покриття проводять типові випробування нейтральності до трансформаторної олії та маслостійкості на одному рулоні за узгодженою між виробником та замовником методикою.

8.7 При отриманні незадовільних результатів випробувань хоча б за одним із показників повторну перевірку щодо нього проводять за ГОСТ 7566 .

9 Методи випробувань

9.1 Підготовка зразків

9.1.1 Розміри та граничні відхилення

Для визначення товщини, ширини, довжини, поздовжньої та поперечної різнотовщинності, відхилення від площинності, серповидності від рулону (партії) відбирають від початку та кінця по одному відрізку довжиною від 1500 до 2000 мм вздовж напрямку прокатки.

Проба для вимірювання кривизни складається з одного відрізка смуги рулону завдовжки 500 мм, шириною, що відповідає ширині смуги.

9.1.2 Магнітні властивості

Зразки визначення магнітних властивостей в апараті Епштейна виготовляють зі смужок довжиною від 280 до 305 мм, шириною (30,0±0,2) мм. Смужки не повинні відрізнятися одна від одної за довжиною більш ніж ±0,2%. Число смужок у зразку має бути кратно чотирьом, мінімальна кількість смужок дорівнює дванадцяти.

Смужки нарізають уздовж напрямку прокатки. Кут між напрямком прокатки та нарізування смужок не повинен перевищувати 1°.

Кромкові смужки листів прокату в зразок не включають.

9.1.2.1 Зразки перед визначенням магнітних властивостей повинні бути піддані відпалу для зняття напруги.

Режими відпалу:

- для прохідної печі

Нагрів із довільною швидкістю до температури 800 °C - 850 °C, витримка при цій температурі не менше 1,5 хв. Відпал проводять у безокислювальній захисній атмосфері.

Допускається проводити відпал повітря з витримкою від 1,5 до 3 хв. Смужки відпалюють поштучно, без накладання однієї на іншу.

- для садочної печі

Нагрів до температури 800 °C - 850 °C в захисній атмосфері, що оберігає від окислення, витримка 1 год, охолодження з піччю до 300 °C, далі на повітрі. Швидкість охолодження - трохи більше 50 °З/год.

Відпал здійснюють стопкою смужок.

При режимах відпалу, наведених вище, неоднорідність температури за довжиною зразка не більше 10 °C.

9.1.2.2 Листові зразки для випробувань у листовому апараті виготовляють завдовжки від 400 до 750 мм. Довжина листа повинна бути не меншою за зовнішній довжини ярма (апарата); ширина листа – не менше 60% ширини вікна соленоїда (апарата). Граничні відхилення по довжині не повинні виходити за межі ±0,5%, шириною — ±2 мм (ГОСТ 12119.4).

9.1.3 Технологічні властивості

9.1.3.1 Коефіцієнт заповнення визначають на зразку, складеному не менше ніж зі 100 відібраних для визначення магнітних властивостей смужок, з яких перед випробуванням знімають задирки.

9.1.3.2 Для визначення кількості перегинів партії прокату випробовують чотири проби (по дві від початку та кінця).

Проби шириною не менше 20 мм слід відбирати за межами зварювальної та кромкової зон паралельно напрямку прокатки таким чином, щоб вісь вигину була поперек напрямку прокатки. Проби повинні бути вирізані без видимих задирок. Зразки не піддають додаткової термообробки.

9.1.3.3 Для визначення внутрішньої напруги для партії прокату випробовують дві проби (від початку і кінця рулону).

Зразок довжиною від 1000 до 1500 мм і шириною, що дорівнює ширині рулону, розрізають на дві частини в напрямку прокатки приблизно на середині смуги шириною.

9.1.3.4 Для визначення коефіцієнта опору ізоляційного покриття від кожного рулону (партії) відбирають та випробовують дві проби (від початку та кінця).

9.1.3.5 Для оцінки адгезії (міцності зчеплення електроізоляційного покриття з металом) від кожного рулону (партії) відбирають та випробовують дві проби (від початку та кінця), вирізані вздовж напрямку прокатки довжиною від 280 до 305 мм та шириною 30 мм.

9.2 Методи контролю та випробувань

Випробування технічних характеристик прокату слід проводити за температури (23±5) °С, якщо при замовленні не вказані інші умови.

9.2.1 Контроль розмірів, граничних відхилень та форми прокату

9.2.1.1 Розміри прокату перевіряють вимірювальними інструментами: товщину - мікрометром за ГОСТ 6507 або ГОСТ 4381 , ширину - металевою лінійкою за ГОСТ 427 або іншими засобами вимірювання відповідної точності.

9.2.1.2 Середню фактичну товщину прокату визначають за результатами вимірювання зразка довжиною від 1000 до 1500 мм у чотирьох точках, розташованих по кожній стороні від середини зразка на відстані не менше ніж 20 мм від кромок.

9.2.1.3 Поперечну різнотовщинність визначають на продукції шириною понад 150 мм у чотирьох точках, розташованих по дві на кромках упоперек напрямку прокатки на відстані не менше ніж 15 мм від кромки прокату.

9.2.1.4 Поздовжню різнотовщинність визначають у напрямку прокатки в шести точках, розташованих по кожній стороні від середини зразка на відстані не менше 15 мм від кромки прокату.

9.2.1.5 Ширину вимірюють упоперек поздовжньої осі прокату.

Граничне відхилення за шириною - це максимальне відхилення фактичної ширини від номінальної.

9.2.1.6 Контроль відхилення від площинності, серповидності, кривизни проводять за ГОСТ 26877 .

9.2.1.7 Визначення відхилення від площинності проводять на прокаті шириною понад 150 мм у напрямку прокатки.

9.2.1.8 Визначення кривизни проводять на зразку довжиною 500 мм і шириною, що дорівнює ширині прокату, вирізаного в напрямку прокатки. Визначення кривизни проводять для прокату шириною понад 150 мм.

9.2.1.9 Висоту задирки на кромці прокату визначають як різницю вимірювань зразка на кромці та на відстані 10 мм від кромки.

9.2.2 Контроль поверхні здійснюють візуально без застосування збільшувальних приладів.

9.2.3 Магнітні властивості

9.2.3.1 Вимірювання магнітної індукції та питомих магнітних втрат в апараті Епштейна здійснюють відповідно до вимог ГОСТ 12119.4 , ГОСТ 12119.5 . При вимірюваннях щільність сталі приймають рівною 7650 кг/м .

На вимогу споживачів допускається проведення вимірювань із використанням зарубіжних стандартів-аналогів на дані випробування.

9.2.3.2 Вимірювання магнітних властивостей на листовому апараті здійснюють відповідно до ГОСТ 12119.4 .

Як атестаційні значення використовують найгірші результати випробувань, отримані при випробуваннях зразків прокату, відібраних від початку і кінця рулону — партії (одиниці продукції).

Допускається проведення вимірювань із використанням інших стандартів-аналогів відповідно до вимог споживачів.

Питомі магнітні втрати в апараті Епштейна та листовому апараті визначають за частоти струму 50 Гц ( , ).

9.2.3.3 На прокаті з оптимізованою доменною структурою вимірювання магнітних властивостей проводять лише у листовому апараті.

9.2.3.4 Для визначення коефіцієнта старіння зразок Епштейна після визначення магнітних властивостей піддають відпалу за режимом: нагрівання до 225 °C, витримка 24 години, потім охолодження до кімнатної температури. Після відпалу знову здійснюють вимір питомих магнітних втрат. Схильність сталі до старіння оцінюють за коефіцієнтом старіння , %, за формулою

, (2)

де і - Питомі магнітні втрати до і після старіння відповідно.

Випробування сталі на старіння проводять вибірково на 10 партіях на квартал.

9.2.4 Технологічні властивості

9.2.4.1 Коефіцієнт заповнення

Зразок рівномірно спресовують по всій поверхні під тиском 0,35 Н/мм . Висоту спресованого зразка вимірюють з похибкою не більше 0,1 мм у чотирьох протилежних місцях. За висоту набувають середньоарифметичного значення результатів чотирьох вимірювань.

Коефіцієнт заповнення обчислюють за формулою

, (3)

де - Маса зразка, кг, визначена з похибкою не більше 0,005 кг;

- обсяг зразка після спресування, визначений за результатами вимірювання пачки, м ;

- Щільність сталі, рівна 7650 кг/м .

Випробування прокату проводять вибірково на 10 партіях на квартал.

9.2.4.2 Число перегинів

Випробування проводять з використанням приладу для випробування смуг та стрічок на перегин з радіусом закруглення губок 5 мм при температурі від 15 до 35 °C.

Під час випробування має бути забезпечене постійне прилягання зразка до поверхні губок.

Один згин із вихідного положення на 90° і назад у вихідне положення вважають числом згину 1.

Випробування переривають при першій появі тріщини, помітної неозброєним оком, на основному матеріалі. Отримані значення числа перегинів округляють до цілого найближчого числа.

Як атестаційний результат використовують середнє значення для чотирьох зразків.

9.2.4.3 Внутрішня напруга

Зразок довжиною від 1000 до 1500 мм і шириною, що дорівнює ширині рулону, розрізають на дві частини в напрямку прокатки приблизно на середині смуги шириною. Дві частини з'єднують по лінії розрізу на плоскій плиті і проводять вимірювання максимального зазору між лініями різу, яке характеризує величину внутрішньої напруги.

Атестаційні випробування проводять вибірково на 10 партіях на місяць.

9.2.4.4 Коефіцієнт опору електроізоляційного покриття

Вимірювання струмів та коефіцієнта опору покриття проводять на десятиконтактній установці Франкліна відповідно до ГОСТ 12119.8 .

Вимірювання струмів проводять на обох зразках на двох ділянках з кожної сторони зразків, тобто вісім разів.

За результатами вимірювань розраховують такі параметри: середню силу струму внизу смуги, середню силу струму вгорі смуги, середню силу струму з обох боків.

Коефіцієнт опору , Ом · см , з обох боків зразка розраховують за формулою

, (4)

де - Сумарна площа контактних поверхонь електродів, см ;

- Середньоарифметичне значення результатів вимірювання сили струму по обидва боки, А.А.

Коефіцієнт опору , Ом · см , з одного боку зразка розраховують за формулою

, (5)

де - Сумарна площа контактних поверхонь електродів, см ;

- Середньоарифметичне значення результатів вимірювання сили струму по стороні вимірювання, А.

9.2.4.5 Адгезія ізоляції поверхні

Для оцінки адгезії покриття зразок притискають до стрижня діаметром 20 мм та плавно згинають на 90° навколо стрижня.

Стан покриття після згинання зразків візуально перевіряють на наявність тріщин та відшарувань.

10 Маркування та упаковка

10.1 Маркування та упаковка - за ГОСТ 7566 з нижченаведеними доповненнями.

10.2 Кожен рулон повинен мати етикетку виробника встановленого зразка з чіткою інформацією.

10.3 Етикетки, що містять інформацію про рулон, повинні розташовуватися:

- на внутрішній стороні рулону;

- на зовнішній стороні рулону;

- на зовнішній захисній упаковці (при використанні).

10.4 На етикетках рулону або пачки листів вказують товарний знак підприємства-виробника, номер плавки, номер партії та розміри прокату.

На етикетці захисної упаковки додатково вказують марку прокату.

10.5 Маса рулону або пачки листів має бути не більше 5,0 т. Максимальні відхилення по масі нетто повинні бути не більше 10 кг.

Маса рулону або пачки листів в упаковці та їх розміри повинні відповідати умовам постачання.

10.6 Упаковка повинна бути виконана відповідно до затверджених схем і захищати прокат від механічних пошкоджень та зовнішніх кліматичних впливів при завантаженні, транспортуванні та зберіганні.

11 Сертифікація

11.1 Виробник повинен надати замовнику під час постачання продукції сертифікат якості, що включає інформацію про результати випробувань кожної партії прокату, що підтверджує відповідність специфікації на постачання.

11.2 На вимогу замовника виробник повинен надати сертифікат безпеки на прокат.

11.3 За погодженням виробник надає замовнику одразу після поставки прокату сертифікований звіт про середні значення магнітних втрат або інші результати випробувань по кожній випробуваній партії.

12 Транспортування та зберігання

12.1 Загальні вимоги транспортування та зберігання – за ГОСТ 7566 з наступними доповненнями.

12.2 Прокат транспортують транспортом усіх видів відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на транспорті цього виду.

Транспортування прокату залізничним транспортом проводять у критих вагонах, на платформах або напіввагонах відповідно до правил перевезення вантажів залізничним транспортом.

12.3 Прокат у непорушеній упаковці виробника повинен зберігатися у критих складських приміщеннях, що виключають попадання вологи.

Максимальний гарантійний термін зберігання без погіршення споживчих властивостей за якістю поверхні – 6 місяців.

13 Рекламації

Виробник гарантує відповідність прокату цьому стандарту за дотримання вимог транспортування та зберігання.

Замовник повинен дати виробника можливість переконатися в правомірності рекламацій, а саме шляхом надання прокату, на який пред'явлено рекламації та документи.

Рекламації пред'являють відповідно до ГОСТ Р ІСО 10002.

Додаток, А (довідковий). Питомі магнітні втрати P (1,7/60), магнітна індукція B (100)

Додаток А
(довідкове)

Питомі магнітні втрати , магнітна індукція

Таблиця А.1

Додаток Б (довідковий). Питомі магнітні втрати P (1,5/60), P (1,7/60) (Вт/кг) та (Вт/фунт)

Додаток Б
(довідкове)

Питомі магнітні втрати , (Вт/кг) та (Вт/фунт)

Б.1 Питомі магнітні втрати , (Вт/кг) та (Вт/фунт) визначають розрахунковим шляхом за формулами:

; (Б.1)

; (Б.2)

; (Б.3)

. (Б.4)

За погодженням виробника та замовника значення питомих магнітних втрат , можна визначати шляхом прямих вимірів.

Б.2 Власна (внутрішня, справжня) намагніченість феромагнітного зразка, магнітна поляризація , Тл, може бути обчислена за формулою

, (Б.5)

де - Магнітна індукція, Тл;

- магнітна постійна, рівна 4 · 10 , Гн/м;

- Напруженість магнітного поля, А/м.

Різниця між і при вимірюваннях на апараті Епштейна магнітному полі напруженістю 800 А/м становить до 0,001 Тл.