ГОСТ 33212-2014

ГОСТ 33212–2014 Прокат тонколистовий холоднокатаний із електротехнічної ізотропної сталі. Технічні умови

ГОСТ 33212-2014

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

ПРОКАТ ТОНКОЛИСТОВИЙ ХОЛОДНОКАТАНИЙ З ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНОЇ ІЗОТРОПНОЇ СТАЛІ

Технічні умови

Non-grain oriented electric steel strip. Specifications

МКС 77.140.40, 77.140.50

Дата введення 2015-09-01

Передмова

Цілі, основні засади та порядок проведення робіт з міждержавної стандартизації встановлено ГОСТ 1.0-92 «Міждержавна система стандартизації. Основні положення» та ГОСТ 1.2-2009 «Міждержавна система стандартизації. Стандарти міждержавні, правила та рекомендації щодо міждержавної стандартизації. Правила розробки, прийняття, застосування, оновлення та скасування"

Відомості про стандарт

1 ПІДГОТОВЛЕНО Технічним комітетом зі стандартизації ТК 375 «Металопродукція з чорних металів та сплавів», Відкритим акціонерним товариством «Новолипецький металургійний комбінат» (ВАТ «НЛМК»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Черметстандарт Сертифікація"

2 ВНЕСЕН Федеральним агентством з технічного регулювання та метрології

3 ПРИЙНЯТЬ Міждержавною радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол від 22 грудня 2014 р. N 73-П)

За ухвалення проголосували:

4 У цьому стандарті враховано основні нормативні положення таких стандартів:

— DIN EH 10106:2007* Kaltgewalztes nicht kornorientiertes Elektroblech und — band im schlussgegluhten Zust (Листи та смуги холоднокатані з електротехнічної сталі з неорієнтованим зерном, що постачаються у повністю обробленому стані);
— DIN EH 10341:2006 Kaltgewalztes Elektroblech und — band aus unlegierten та legierten Stahlen im nicht schlussgegluhten Zustland (Листи та смуги холоднокатані з електротехнічної легованої та нелегованої сталі, що постачаються у напівобробленому стані);

- IEC 60404-8-3:2005 Materiaux maqnetigues - Partie 8-3 Specif. Частина 8-3 Технічні умови на окремі матеріали (холодокатані листи та смуги з електротехнічної нелегованої та легованої сталі, що постачаються у вигляді напівфабрикатів);

- IEC 60404-8-4:1998 Materiaux maqnetigues - Partie 8-4 Specifications pour materialaux particuliers - Матеріали магнітні. на окремі матеріали.Холодокатані листи та смуги з електротехнічної сталі з неорієнтованим зерном, що поставляються в повністю обробленому стані).

Ступінь відповідності – нееквівалентна (NEQ).

Стандарт підготовлений на основі застосування ГОСТ Р 54480-2011

5 Наказом Федерального агентства з технічного регулювання та метрології від 27 січня 2015 р. N 25-ст міждержавний стандарт ГОСТ 33212–2014 введений у дію як національний стандарт Російської Федерації з 1 вересня 2015 р.

6 ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ


Інформація про зміни до цього стандарту публікується у щорічному інформаційному покажчику «Національні стандарти», а текст змін та поправок — у щомісячному інформаційному покажчику «Національні стандарти». У разі перегляду (заміни) або скасування цього стандарту відповідне повідомлення буде опубліковане у щомісячному інформаційному покажчику «Національні стандарти». Відповідна інформація, повідомлення та тексти розміщуються також в інформаційній системі загального користування - на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет

1 Область застосування

Цей стандарт поширюється на тонколистовий холоднокатаний прокат з нелегованої та легованої електротехнічної ізотропної сталі (ЕІС) у повністю обробленому стані та у вигляді напівпродукту з гарантованими магнітними властивостями, призначений для виготовлення магнітопроводів (сердечників) різноманітних електротехнічних пристроїв.

2 Нормативні посилання

У цьому стандарті використано нормативні посилання на такі міждержавні стандарти:

ГОСТ 427-75 Лінійки вимірювальні металеві. Технічні умови

ГОСТ 2789-73 Шорсткість поверхні. Параметри та характеристики

ГОСТ 2999-75 Метали та сплави. Метод вимірювання твердості за Віккерсом

ГОСТ 4381-87 Мікрометри важільні. Загальні технічні умови

ГОСТ 6507-90 Мікрометри. Технічні умови

ГОСТ 7566-94 Металопродукція. Приймання, маркування, упаковка, транспортування та зберігання

ГОСТ 11701-84 Метали. Методи випробувань на розтягування тонких листів та стрічок

ГОСТ 12119.0-98 Сталь електротехнічна. Методи визначення магнітних та електричних властивостей. Загальні вимоги

ГОСТ 12119.4-98 Сталь електротехнічна. Методи визначення магнітних та електричних властивостей. Метод вимірювання питомих магнітних втрат та діючого значення напруженості магнітного поля

ГОСТ 12119.5-98 Сталь електротехнічна. Методи визначення магнітних та електричних властивостей. Метод вимірювання амплітуд магнітної індукції та напруженості магнітного поля

ГОСТ 12119.8-98 Сталь електротехнічна. Методи визначення магнітних та електричних властивостей. Метод вимірювання коефіцієнта опору ізоляційного покриття

ГОСТ 13813-68 (ІСО 7799-85) Метали. Метод випробування на перегин листів та стрічок завтовшки менше 4 мм

ГОСТ 21014-88 Прокат чорних металів. Терміни та визначення дефектів поверхні

ГОСТ 21427.2-83 Сталь електротехнічна холоднокатана ізотропна тонколистова. Технічні умови

ГОСТ 26877-2008 Металопродукція. Методи вимірювання відхилень форми

Примітка — При користуванні цим стандартом доцільно перевірити дію стандартів посилань в інформаційній системі загального користування — на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет або за щорічним інформаційним покажчиком «Національні стандарти», який опублікований станом на 1 січня поточного року та за випусками щомісячного інформаційного покажчика «Національні стандарти» за поточний рік. Якщо стандарт посилається (змінений), то при користуванні цим стандартом слід керуватися замінним (зміненим) стандартом. Якщо стандарт зв'язку скасовано без заміни, то положення, в якому дано посилання на нього, застосовується в частині, що не зачіпає це посилання.

3 Терміни та визначення

У цьому стандарті застосовані такі терміни з відповідними визначеннями:

3.1 магнітна індукція , Тл: Розмір, що характеризує намагніченість феромагнітного зразка, поміщеного в зовнішнє магнітне поле напруженістю (А/м).

Магнітна індукція та напруженість поля пов'язані між собою співвідношенням:

, (1)

де - магнітна проникність, о. (відносні одиниці);

- магнітна постійна, рівна 4 10 Гн/м.

3.2 магнітні втрати , Вт: Частина потужності магнітного поля, що поглинається зразком магнітної речовини та розсіюється у вигляді тепла при впливі на матеріал, що змінюється в часі електромагнітного поля.

3.3 питомі магнітні втрати , Вт/кг: Магнітні втрати віднесені до одиниці маси магнітного матеріалу.

Втрати визначають при заданих значеннях частоти електромагнітного поля та магнітної індукції, що створюється полем у магнітопроводі.

Атестацію прокату проводять за результатами вимірювань, отриманих при частоті 50 Гц і магнітної індукції 1,5 Тл.

3.4 анізотропія питомих втрат , %: Відносна різниця магнітних втрат магнітного матеріалу, виміряних вздовж та поперек напрямку прокатки.

3.5 різнотовщинність: Відхилення форми, що характеризується нерівномірністю товщини металопродукції або її елементів за шириною або довжиною і є різницею найбільшого і найменшого значень товщини металопродукції на заданій відстані від кромок (ГОСТ 26877).

3.6 серповидність: Відхилення форми, при якому кромки листа або смуги у горизонтальній площині мають форму дуги (ГОСТ 26877).

3.7 Неплощинність: Відхилення від площинності, при якому поверхня металопродукції або її окремі частини мають вигляд опуклостей або увігнутостей, що чергуються, що утворюють не менше двох вершин окремих хвиль, не передбачених формою прокату (ГОСТ 26877).

3.8 пластичність: Вигин, що повторюється, на 90° в протилежних напрямках плоского зразка, один кінець якого закріплений в пристосуванні, що складається з губок встановленого розміру. Кількість перегинів без руйнування характеризує пластичність матеріалу.

3.9 Внутрішня (залишкова) напруга: Напруги, що виникають у прокаті, які частково можуть зберегтися після закінчення термічної обробки. Внутрішня напруга характеризує максимальний зазор по лінії різання.

3.10 кривизна: Відхилення від прямолінійності, при якому не всі точки, що лежать на геометричній осі металопродукції, однаково віддалені від горизонтальної або вертикальної площини в поздовжньому напрямку (ГОСТ 26877).

3.11 Коефіцієнт заповнення: Відношення теоретичного об'єму, заповненого металом, що визначається виходячи з маси і щільності, до дійсного об'єму, отриманого після здавлювання при певному навантаженні набору (пакету) листів.

3.12 коефіцієнт опору ізоляційного покриття: Ефективний питомий опір одиночного шару ізоляції, випробуваного між накладеними металевими контактами та основним металом ізольованого випробувального зразка.

3.13 задирок: Дефект поверхні, що є гострим, у вигляді гребеня, виступ, що утворився при різанні металу (ГОСТ 21014, стаття 47).

3.14 старіння: Показник, що використовується стосовно електротехнічної сталі для оцінки ступеня погіршення її магнітних властивостей за встановлений (тривалий) період часу або за відносно малий проміжок часу при збільшенні температури.

3.15 адгезія покриття: Міцність зчеплення електроізоляційного покриття із поверхнею металевої основи прокату.

3.16 електроізоляційне покриття НШ: Покриття на органічній основі, яке не витримує температуру відпалу для зняття наклепу та покращує штампування сталі (клас С-3 за стандартом [1]). Для збільшення коефіцієнта опору до нього можуть бути додані неорганічні наповнювачі (клас С-6 за стандартом [1]).

3.17 електроізоляційне покриття ТШ: Покриття на органічній основі, до якого додано плівкоутворювальні неорганічні компоненти для підвищення термостійкості та керамічні наповнювачі для збільшення коефіцієнта опору, що витримує температуру відпалу для зняття наклепу та покращує штампування сталі (клас С-5 за стандартом [1].

3.18 протипригарне покриття AS: Тонка плівка напіворганічного покриття ТШ, що запобігає злипанню напівпродукту при відпалі готових виробів у споживачів (клас C-5-AS за стандартом [1]).

3.19 повністю оброблений прокат: Холоднокатаний прокат, вироблений за технологією повного процесу із заключним відпалом для отримання магнітних властивостей у стані постачання.

3.20 напівпродукт: Холоднокатаний прокат, вироблений за технологією напівпроцесу без заключного відпалу для отримання магнітних властивостей у стані постачання з гарантованими магнітними властивостями після відпалу магнітопроводів (сердечників) електротехнічних пристроїв.

4 Умови замовлення

Під час оформлення замовлення необхідно вказувати такі дані.

4.1 Основні:

- Марку (позначення) сталі;

- Позначення цього стандарту;

- Вид прокату (рулон, лист, стрічка);

- Номінальні розміри;

- Масу;

- Тип (клас) ізоляційного покриття;

- обсяг необхідних випробувань та вид відповідного свідоцтва про випробування.

4.2 Додаткові:

- допустимість зварних швів та їх маркування;

- Вимога до якості поверхні;

- Придатність до штампування та різання;

- Типові значення щільності;

- Поперечну різнотовщинність для вузької смуги та її вимірювання;

- Коефіцієнт заповнення;

- вимоги до залишкової кривизни;

- Мінімальний коефіцієнт опору електроізоляційного покриття;

- вимоги до механічних властивостей прокату;

- температуру проведення випробувань;

- маркування прокату.

За відсутності у замовленні додаткових вимог прокат повинен відповідати основним технічним характеристикам цього стандарту.

5 Класифікація та позначення

5.1 Прокат поділяють:

- За видами продукції:

рулон;

лист - рулон, порізаний на відрізки певної довжини;

стрічка - рулон, розпущений на лінії певної ширини;

- За способом виробництва (прокатки), структурного стану сталі:

Д - холоднокатаний прокат із електротехнічної ізотропної сталі;

за вимогами до магнітних властивостей на класи:

А - повністю оброблений прокат звичайної якості;

АР - повністю оброблений прокат з високою магнітною індукцією;

К - напівпродукт;

- За видами покриття:

з електроізоляційним нетермостійким органічним покриттям, що покращує штампування, - НШ;

з електроізоляційним термостійким напіворганічним покриттям, що покращує штампування, - ТШ;

з покриттям, що запобігає злипанню напівпродукту при відпалі, - AS.

5.2 Позначення марок

Позначення марок складається з літер та цифр, розташованих у певній послідовності, наприклад Д600-50А, де:

- літера Д - прокат холоднокатаний ізотропний;

- Три цифри після Д - стократне нормоване максимальне значення питомих магнітних втрат на перемагнічування;

- Дві цифри (через дефіс) - стократне значення номінальної товщини прокату, мм;

— А, АР, К — літерне позначення класу сталі.

6 Сортамент

6.1 Розміри та граничні відхилення

Прокат виготовляють у вигляді рулонів, листів та стрічок, порізаних з рулонів, товщиною 0,27; 0,35; 0,50; 0,65; 1,00 мм у повністю обробленому стані та товщиною 0,50; 0,65 мм як напівпродукту.

Внутрішній діаметр рулону має бути (500±10) мм. Зовнішній діаметр рулону має бути не більше 1500 мм.

Граничні відхилення за товщиною прокату від номінальної товщини не повинні перевищувати: (0,27±0,02), (0,35±0,03), (0,50±0,04), (0,65±0,04) ), (1,00±0,05) мм.

Різнотовщинність по ширині прокату не повинна перевищувати 0,020 мм за номінальної товщини прокату 0,27; 0,35; 0,50 мм та не більше 0,030 мм при номінальній товщині прокату 0,65; 1,00мм. Для прокату шириною 150 мм і менше між виробником та замовником може бути узгоджено інше значення різнотовщинності.

Різнотовщинність по довжині, виміряна вздовж поздовжньої осі прокату, повинна перевищувати 0,02 мм для номінальної товщини прокату 0,27 мм; 0,03 мм - для 0,35 мм; 0,04 мм - для 0,50 та 0,65 мм; 0,05 мм - для 1,00 мм.

6.2 Прокат поставляють у рулонах, листах та стрічках номінальною шириною не більше 1250 мм. Необхідну ширину прокату узгоджують під час оформлення замовлення.

6.3 Рулони, листи та стрічки виготовляють з обрізними кромками. Граничні відхилення повинні відповідати вимогам, зазначеним у таблиці 1.


Таблиця 1 - Граничні відхилення по ширині

6.4 Довжина листів та граничні відхилення за довжиною – за погодженням замовника з виробником. Граничні відхилення по довжині листів повинні перевищувати +0,5%/-0, але з більше +6 мм.

6.5 При намотуванні смуга рулону або стрічки повинна бути достатньо натягнута, щоб не було деформації рулонів під власною вагою під час підйому скобою та встановлення на горизонтальну вісь.

Рулони можуть мати шви, зварені встик. Допустимість, кількість зварних швів та їх маркування погоджують у запиті та при оформленні замовлення.

Рулони зі зварними швами повинні складатися із сталі однієї марки, одного розміру та одного типу покриття.

Потовщення від зварних швів щодо вимірюваної товщини листа, рулону або стрічки не повинно перевищувати 0,050 мм.

6.6 Серповидність прокату не повинна перевищувати 0,5 мм на довжині 1,0 м-коду.

6.7 Відхилення від площинності має перевищувати 1,5%. Визначення площинності проводять на прокаті завширшки понад 100 мм.

6.8 Телескопічність рулонів не повинна перевищувати 7 мм. Один-два внутрішні або зовнішні витки можуть виступати над поверхнею торця рулону.

6.9 Величина залишкової кривизни (відстань між нижнім краєм випробувального зразка та опорною плитою) для товщини 0,27; 0,35; 0,50; 0,65 мм має перевищувати 35 мм. Вимоги до величини залишкової кривизни для товщини прокату 1 мм за погодженням при оформленні замовлення.

Визначення кривизни проводять для прокату завширшки 100 мм і більше.

6.10 Висота задирки на кромках прокату не повинна перевищувати 0,020 мм.

Приклади умовних позначень:

Прокат тонколистовий в рулоні товщиною 0,50 мм, шириною 1000 мм, із сталі марки Д310-50А:

Рулон 0,50х1000 - Д310-50А ГОСТ 33212-2014

Прокат тонколистовий в листах товщиною 0,35 мм, шириною 1000 мм, довжиною 1500 мм із сталі марки Д270-35А:

Аркуш 0,50х1000х1500 - Д270-35А ГОСТ 33212-2014

Стрічка товщиною 0,50 мм, шириною 300 мм із сталі марки Д660-50К:

Стрічка 0,50х300 - Д660-50К ГОСТ 33212-2014

7 Технічні вимоги

Прокат поставляють відповідно до вимог цього стандарту та замовлення з технологічної документації, затвердженої в установленому порядку.

7.1 Загальні вимоги

7.1.1 Спосіб виплавки сталі, хімічний склад та технологію виготовлення прокату визначає виробник відповідно до затвердженої технологічної документації.

Якщо зміни у виробництві прокату можуть призвести до зміни технічних та (або) технологічних характеристик прокату кінцевого споживача, виробник прокату повинен повідомити про це покупця до моменту поставки.

7.1.2 Прокат постачають у повністю обробленому стані або у вигляді напівпродукту.

7.1.3 Холоднокатаний прокат у повністю обробленому стані поставляють з двостороннім органічним нетермостійким електроізоляційним покриттям НШ або двостороннім напіворганічним електроізоляційним термостійким покриттям ТШ, що покращують штампування.

Прокат у вигляді напівпродукту холоднокатаний поставляють без покриття з регламентованою шорсткістю поверхні або протипригарним покриттям AS.

Стан поверхні узгоджують при запиті та при оформленні замовлення.

Примітка — За згодою замовника та виробника прокат може поставлятися з покриттями інших видів або без покриття.

7.1.4 Прокат у стані постачання повинен мати поверхню без полон, бульбашок, іржі, дір та тріщин. Допускаються окремі подряпини, вдавлини та інші дрібні дефекти за умови, якщо вони не виводять прокат за граничні відхилення за товщиною.

7.2 Магнітні та технологічні властивості

7.2.1 Магнітні властивості та коефіцієнт заповнення прокату в стані постачання повинні відповідати нормам, зазначеним у таблицях 2-4.

7.2.2 Пластичність визначають для повністю обробленого прокату. Пластичність прокату повинна забезпечувати кількість перегинів, що відповідає вимогам, зазначеним у таблицях 2 та 3.


Таблиця 2 - Магнітні та технологічні властивості повністю обробленого прокату звичайної якості

Таблиця 3 - Магнітні та технологічні властивості повністю обробленого прокату з високою магнітною індукцією

Таблиця 4 - Магнітні та технологічні властивості напівпродукту

7.2.3 Внутрішня напруга визначається для повністю обробленого прокату шириною понад 150 мм. Максимальний зазор між лініями різу, що характеризує величини внутрішньої напруги, не повинен перевищувати 2 мм.

7.2.4 Коефіцієнт опору двостороннього електроізоляційного покриття (ТШ) та (НШ) має бути не менше 3,0 Ом см . Іншу величину мінімального коефіцієнта опору покриття або вимоги за величиною мінімального коефіцієнта опору покриття для кожної сторони прокату, а також вимоги щодо стійкості до хладонів та олій, зварюваності замовник узгоджує з виробником при замовленні.

7.2.5 Електроізоляційне покриття (ТШ) повинно зберігати зчеплення з металевою основою та забезпечувати мінімальний коефіцієнт опору 1,0 Ом см при нагріванні до 450 °C протягом 2 годин на повітрі або при нагріванні до 750 °C протягом 2 годин у захисній атмосфері.

За потреби замовник може узгодити з виробником інші вимоги щодо умов відпалу при замовленні.

Електроізоляційне покриття (НШ) повинно зберігати зчеплення з металевою основою та забезпечувати мінімальний коефіцієнт опору, узгоджений між замовником та виробником під час замовлення, при нагріванні до 200 °C протягом 2 годин на повітрі.

7.2.6 До протипригарного покриття (AS), що запобігає злипанню напівпродукту під час відпалу, вимоги до коефіцієнта опору та товщини не пред'являють.

7.2.7 Покриття прокату не повинно мати відшарувань при згинанні зразка на 90° та при порізці.

7.2.8 Коефіцієнт старіння повністю обробленого прокату за питомими втратами не повинен перевищувати 6%.

У разі перевищення норми коефіцієнта старіння, прокат атестовують маркою, що відповідає рівню питомих магнітних втрат, отриманих на зразках після старіння.

7.2.9 На аркуш та стрічку поширюються результати випробувань рулону, з якого зроблена порізка.

7.3 Питомі магнітні втрати , повністю обробленого прокату звичайної якості наведено у таблиці А.1 (додаток А).

7.4 Питомі магнітні втрати напівпродукту наведено у таблиці А.2 (додаток А).

7.5 Типові механічні властивості прокату з електротехнічної сталі звичайної якості наведені у таблиці Б.1 (додаток Б).

7.6 Типові механічні властивості напівпродукту з електротехнічної сталі представлені у таблиці Б.2 (додаток Б).

7.7 Розрахункові характеристики наведено у додатку В.

7.8 Спеціальні вимоги до механічних властивостей та твердості для забезпечення технологічних властивостей прокату до різання та вирубування, при необхідності, повинні встановлюватися за погодженням між виробником та замовником.

7.9 Відповідність марочного сортаменту повністю обробленого прокату звичайної якості за цим стандартом та ГОСТ 21427.2 наведено в таблиці Г. 1 (додаток Г).

7.10 Відповідність марочного сортаменту повністю обробленого прокату з високою магнітною індукцією за цим стандартом та ГОСТ 21427.2 наведено в таблиці Д. 1 (додаток Д).

8 Правила приймання

8.1 Загальні правила приймання - за ГОСТ 7566 .

8.2 Прокат приймають партіями. За партію беруть один рулон прокату однієї марки, одного розміру.

8.3 Добір проб для випробувань проводять від кожної одиниці продукції (партії).

Перший внутрішній виток і останній зовнішній виток рулону вважають обгортковими.

Відбір проби проводять від першого зовнішнього або внутрішнього витка рулону, за винятком обгорткових виток.

Стрічку та листи, отримані при порізці рулону на задану ширину та довжину, випробовують як один рулон.

8.4 Атестаційний контроль розмірів, різнотовщинності, площинності, серповидності, стану поверхні та кромок, випробувань магнітних властивостей, якості покриття виробник проводить на кожній партії.

8.5 Атестаційний контроль механічних властивостей та твердості при необхідності проводять за технічними вимогами, узгодженими між виробником та замовником.

8.6 Періодичний контроль коефіцієнта заповнення та збереження електроізоляційних властивостей покриття, внутрішніх напруг, пластичності, механічних властивостей, твердості та старіння виробник проводить не менше ніж на десяти партіях на квартал.

При отриманні незадовільних результатів випробування переводять до атестаційних випробувань до отримання позитивного результату на трьох партіях поспіль.

8.7 При зміні основних складів чи технології нанесення електроізоляційного покриття проводять типові випробування на одному рулоні.

8.8 При отриманні незадовільних результатів випробувань хоча б за одним із показників повторну перевірку щодо нього проводять за ГОСТ 7566 .

8.9 Після повторних випробувань виробник має право пред'явити знову на випробування приймальну одиницю прокату, для якої було виявлено невідповідність умовам постачання.

9 Методи випробування

9.1 Підготовка зразків

9.1.1 Розміри та граничні відхилення

Для визначення товщини, ширини, довжини, поздовжньої та поперечної різнотовщинності, відхилення від площинності, серповидності від рулону (партії) відбирають від початку по одному відрізку довжиною від 1000 до 2000 мм вздовж напрямку прокатки.

Проба для вимірювання кривизни складається з одного відрізка смуги рулону завдовжки 500 мм, шириною, що відповідає ширині смуги.

9.1.2 Магнітні властивості

Зразки визначення магнітних властивостей в апараті Епштейна виготовляють зі смужок довжиною від 280 до 305 мм, шириною (30,0±0,2) мм. Смужки не повинні відрізнятися одна від одної за довжиною більш ніж ±0,5 мм. Число смужок у зразку має бути кратно чотирьом, мінімальна кількість смужок дорівнює восьми.

Половину смужок нарізають уздовж напрямку прокатки, а іншу половину - поперек напряму прокатки, забезпечуючи рівномірний розподіл по всій ширині смуги. Кут між встановленим напрямком та напрямком різання смужок повинен становити ±5°.

Кромкові смужки листів прокату в зразок не включають.

Коли ширина смуги недостатня для відбору смужок для випробувань упоперек напрямку прокатки, смужки відбирають лише у напрямку прокатки.

9.1.2.1 Зразки для вимірювання питомих магнітних втрат повністю обробленого прокату завтовшки 0,35; 0,50; 0,65 мм повинні бути піддані термічного старіння. Зразки прокату завтовшки 0,27; 1,00 мм старінню не піддають.

Режим відпалу на старіння: нагрівання до температури (225±5)°С, витримка протягом 24 годин, охолодження з довільною швидкістю до навколишнього середовища.

Відпал піддають смужки, укладені в стопки.

9.1.2.2 Зразки напівпродукту перед визначенням магнітних властивостей мають бути піддані атестаційному відпалу на магнітні властивості.

Температурний режим відпалу: нагрівання до температури, встановленої в таблиці 4, зі швидкістю не більше 200°С/год, витримка протягом 2 годин, охолодження від температури відпалу до 550°C зі швидкістю не більше 120°С/год.

Газовий режим відпалу: азотоводнева атмосфера, що обезуглерожує, з об'ємною часткою водню від 5% до 20%, з вологістю по точці роси від плюс 18 °C до плюс 22 °C. Витрата та тиск газової суміші повинні забезпечувати рівномірне обезуглерожування смужок.

Для рівномірного обезуглерожування напівпродукту смужки укладають чаркою, при цьому смужки не повинні мати контакту між собою (наприклад, за рахунок прокладання між смужками тонкого дроту).

Примітка — У разі дуже низької масової частки вуглецю в сталі виробник може використовувати нестандартний газовий режим відпалу в атмосфері (нейтральній або відновлювальній), що не збезуглецює, і рекомендувати цей режим споживачу.

9.1.3 Технологічні властивості

9.1.3.1 Коефіцієнт заповнення визначають на зразку, складеному не менше ніж зі 100 відібраних для визначення магнітних властивостей смужок (вирізаних вздовж та (або) поперек напрямку прокатки), з яких перед випробуванням знімають задирки.

9.1.3.2 Випробування на перегин проводять на чотирьох зразках шириною 20-40 мм, вирізаних без видимих задирок. Зразки вирізують вздовж і поперек напряму прокатки. Два зразки вирізають на відстані 30-90 мм від кромки, два зразки - із середини відрізка або листа.

9.1.3.3 Для випробувань механічних властивостей при розтягуванні вирізують 4 зразки та для випробувань твердості – 2 зразки розміром (20±0,1)х (210±0,5) мм. При цьому зразки вирізують на відстані 30-90 мм від крайки вздовж напрямку прокатки.

9.1.3.4 Для визначення внутрішньої напруги для партії прокату відбирають одну пробу довжиною до 1000 мм і шириною, що дорівнює ширині рулону.

9.1.3.5 Для визначення коефіцієнта опору ізоляційного покриття від кожного рулону (партії) відбирають та випробовують одну пробу.

Від контрольної карти поперек напрямку прокатки вирізають пробу шириною 50-60 мм і довжиною, що дорівнює ширині рулону.

9.1.3.6 Для оцінки адгезії (міцності зчеплення електроізоляційного покриття з металом) від кожного рулону (партії) відбирають та випробовують одну пробу, вирізану вздовж напрямку прокатки, довжиною від 280 до 305 мм та шириною 30 мм.

9.1.3.7 Для контролю регламентованої шорсткості поверхні прокату, що постачається у вигляді напівпродукту, від кожного рулону (партії) відбирають та випробовують один зразок розміром (50±0,2)х (50±0,2) мм.

9.2 Методи контролю та випробувань

Умови проведення випробувань технічних характеристик прокату відповідно до ГОСТ 12119.0, якщо при замовленні не вказані інші умови.

Усі засоби вимірювання, що використовуються для визначення якості готової продукції, повинні бути внесені до державного реєстру засобів вимірювань та мати свідоцтва про повірку, видані організаціями, акредитованими в установленому порядку.

9.2.1 Контроль розмірів, граничних відхилень та форми прокату

9.2.1.1 Розміри прокату перевіряють вимірювальними інструментами: товщину - мікрометром за ГОСТ 6507 або ГОСТ 4381 , ширину - металевою лінійкою за ГОСТ 427 або іншими засобами вимірювання відповідної точності.

Примітка — Для точного вимірювання товщини прокату можна використовувати радіоізотопні та рентгенівські товщиноміри.

9.2.1.2 Середню фактичну товщину прокату визначають за результатами вимірювання зразка довжиною від 1000 до 1500 мм у чотирьох точках, розташованих по кожній стороні від середини зразка на відстані не менше ніж 20 мм від кромок.

9.2.1.3 Поперечну різнотовщинність визначають на прокаті шириною понад 150 мм у чотирьох точках, розташованих по дві на кромках упоперек напрямку прокатки на відстані не менше ніж 15 мм від кромки прокату.

9.2.1.4 Поздовжню різнотовщинність визначають у напрямку прокатки в шести точках, розташованих по кожній стороні від середини зразка на відстані не менше 15 мм від кромки прокату.

9.2.1.5 Ширину вимірюють упоперек поздовжньої осі прокату.

Граничне відхилення за шириною - це максимальне відхилення фактичної ширини від номінальної.

9.2.1.6 Контроль відхилення від площинності, серповидності, кривизни проводять за ГОСТ 26877 .

9.2.1.7 Визначення відхилення від площинності проводять на прокаті шириною понад 100 мм у напрямку прокатки.

9.2.1.8 Визначення залишкової кривизни проводять на зразку довжиною 500 мм і шириною, що дорівнює ширині прокату, вирізаного в напрямку прокатки. Визначення кривизни проводять для прокату шириною понад 100 мм.

9.2.1.9 Висоту задирки на кромці прокату визначають мікрометром як різницю вимірювань зразка на кромці та на відстані 10 мм від кромки.

9.2.2 Контроль поверхні повністю обробленого прокату та напівпродукту з протипригарним покриттям здійснюють візуально.

Контроль регламентованої шорсткості поверхні прокату, що постачається як напівпродукт, проводять за ГОСТ 2789 .

9.2.3 Магнітні властивості

9.2.3.1 Вимірювання магнітної індукції та питомих магнітних втрат в апараті Епштейна здійснюють відповідно до вимог ГОСТ 12119.4 , ГОСТ 12119.5 .

При вимірах магнітних властивостей приймають густину сталі, зазначену в таблицях 2-4.

Для вимірювань з підвищеною точністю приймають розрахункову щільність залежно від масової частки кремнію та алюмінію сталі (додаток В).

На вимогу споживачів допускається проведення вимірювань із використанням зарубіжних стандартів-аналогів на зазначені види випробувань.

Примітка — Дозволяється проводити вимірювання магнітних властивостей іншими методами, у тому числі із застосуванням установок безперервного контролю типу EVA, які забезпечують необхідну точність, внесені до Державного реєстру засобів вимірювань та мають свідоцтва про повірку, що діють, видані організаціями, акредитованими в установленому порядку.

9.2.3.2 Для визначення анізотропії питомих магнітних втрат проводять вимірювання питомих магнітних втрат (Вт/кг) окремо на зразках Епштейна зі смужок, відібраних вздовж та поперек напрямку прокатки. Анізотропію втрат (%) розраховують за формулою

, (2)

де і - Питомі магнітні втрати впоперек і вздовж напрямку прокатки відповідно.

9.2.3.3 Для визначення коефіцієнта старіння зразок Епштейна після визначення магнітних властивостей піддають відпалу (термічне старіння) згідно з режимом, наведеним у п. 9.1.2.1 . Після відпалу знову вимірюють питомі магнітні втрати. Схильність сталі до старіння оцінюють за коефіцієнтом старіння. , що вимірюється у відсотках:

, (3)

де і - Питомі магнітні втрати до і після старіння відповідно.

Випробування ЕІС на старіння проводять вибірково на 10 партіях протягом трьох місяців.

9.2.4 Технологічні властивості

9.2.4.1 Коефіцієнт заповнення

Зразок рівномірно спресовують по всій поверхні під тиском 0,35 Н/мм . Висоту спресованого зразка вимірюють з похибкою не більше 0,1 мм у чотирьох протилежних місцях. За висоту набувають середньоарифметичного значення результатів чотирьох вимірювань.

Коефіцієнт заповнення ( ) обчислюють за формулою

, (4)

де - Маса зразка, кг, визначена з похибкою не більше 0,005 кг;

- обсяг зразка після спресування, визначений за результатами вимірювання пачки, м ;

- Щільність сталі, кг/м .

Випробування прокату проводять вибірково на 10 партіях на квартал.

9.2.4.2 Число перегинів

Випробування проводять за ГОСТ 13813 з використанням приладу для випробування смуг та стрічок на перегин з радіусом заокруглення губок 5 мм при температурі від 15 до 35 °C.

Під час випробування має бути забезпечене постійне прилягання зразка до поверхні губок.

Один загин із вихідного положення на 90° і назад у вихідне положення вважають числом перегину 1.

Випробування переривають при першій появі тріщини, помітної неозброєним оком, на основному матеріалі. Отримані значення числа перегинів округляють до цілого найближчого числа.

Як атестаційний результат використовують середнє значення для чотирьох зразків.

9.2.4.3 Механічні властивості при розтягуванні

Випробування проводять за ГОСТ 11701 . Допускається застосування методів контролю, що не руйнують.

9.2.4.4 Твердість

Випробування проводять за ГОСТ 2999 при навантаженні 5 кг.

9.2.4.5 Внутрішня напруга

Зразок довжиною до 1000 мм і шириною, що дорівнює ширині рулону, розрізають на дві частини в напрямку прокатки приблизно на середині смуги шириною. Дві частини з'єднують по лінії розрізу на плоскій плиті і проводять вимірювання максимального зазору між лініями різу, що характеризує величину внутрішньої напруги.

9.2.4.6 Коефіцієнт опору електроізоляційного покриття

Вимірювання струмів та коефіцієнта опору покриття проводять на десятиконтактній установці Франкліна відповідно до ГОСТ 12119.8 .

Вимірювання струмів проводять на одному зразку на двох ділянках з кожної сторони зразків, тобто чотири рази.

За результатами вимірів розраховують такі параметри:

- Середню силу струму по низу смуги;

- Середню силу струму по верху смуги, середню силу струму з обох боків.

Коефіцієнт опору , Ом · см , з обох боків зразка розраховують за формулою

, (5)

де - Середнє значення сили струму по обидва боки, А.А.

Коефіцієнт опору , Ом · см , з одного боку зразка розраховують за формулою

, (6)

де - Середнє значення сили струму по одній стороні, А.А.

9.2.4.7 Адгезія ізоляції поверхні

Для випробування міцності зчеплення покриття з металевою основою зразок притискають до стрижня діаметром 5 мм і згинають плавно на 90° навколо стрижня.

При візуальному огляді не повинно бути тріщин та відшарування електроізоляційного покриття на зовнішній стороні зразка, що знаходиться у випробувальному пристрої.

10 Маркування та упаковка

10.1 Маркування та упаковка - за ГОСТ 7566 з нижченаведеними доповненнями.

10.2 Кожен рулон повинен мати етикетку виробника встановленого зразка з чіткою інформацією.

10.3 Етикетки, що містять інформацію про рулон, повинні розташовуватися:

- на внутрішній стороні рулону;

- на зовнішній стороні рулону;

- на зовнішній захисній упаковці (при використанні).

10.4 На етикетках рулону чи пачки листів вказують товарний знак підприємства-виробника, номер плавки, номер партії, розміри прокату, масу.

На етикетці захисної упаковки додатково вказують марку прокату.

10.5 Маса рулону або пачки листів повинна бути узгоджена під час замовлення між замовником та виробником. Максимальні відхилення по масі рулонів нетто повинні бути не більше ±10 кг.

Маса рулону або пачки листів в упаковці та їх розміри повинні відповідати умовам постачання.

10.6 Упаковка повинна бути виконана відповідно до затверджених схем і захищати прокат від механічних пошкоджень та зовнішніх кліматичних впливів при завантаженні, транспортуванні та зберіганні.

11 Сертифікація

11.1 Виробник повинен надати замовнику під час постачання продукції сертифікат якості, що включає інформацію про результати випробувань кожної партії прокату, що підтверджує відповідність специфікації на постачання.

11.2 На вимогу замовника виробник повинен надати сертифікат безпеки на прокат відповідно до чинного законодавства.

12 Транспортування та зберігання

12.1 Загальні вимоги транспортування та зберігання – за ГОСТ 7566 з наступними доповненнями.

12.2 Прокат транспортують транспортом усіх видів відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на транспорті цього виду.

Транспортування прокату залізничним транспортом проводять у критих вагонах, на платформах або напіввагонах відповідно до правил перевезення вантажів залізничним транспортом.

12.3 Прокат у непорушеній упаковці виробника повинен зберігатися у критих складських приміщеннях, що виключають попадання вологи.

Максимальний гарантійний термін зберігання без погіршення споживчих властивостей за якістю поверхні – 6 місяців від дати постачання.

13 Рекламації

Виробник гарантує відповідність прокату цьому стандарту за дотримання вимог транспортування та зберігання.

Замовник повинен дати виробника можливість переконатися в правомірності рекламацій, а саме через надання прокату, на який пред'явлені рекламації та документи.

Рекламації пред'являють відповідно до стандарту [2].

Додаток, А (довідковий). Питомі магнітні втрати P (1,0/50), P (1,5/60) повністю обробленого прокату звичайної якості та P (1,0/50) напівпродукту

Додаток А
(довідкове)

Питомі магнітні втрати , повністю обробленого прокату звичайної якості та напівпродукту

Таблиця А.1 - Питомі магнітні втрати , повністю обробленого прокату звичайної якості

Таблиця А.2 - Питомі магнітні втрати напівпродукту

Додаток Б (довідковий). Типові механічні властивості прокату з електротехнічної сталі звичайної якості та напівпродукту

Додаток Б
(довідкове)

Таблиця Б.1 - Типові механічні властивості прокату з електротехнічної сталі звичайної якості

Таблиця Б.2 - Типові механічні властивості напівпродукту з електротехнічної сталі

Додаток (довідковий). Розрахункові характеристики

Додаток
(довідкове)

1 При запиті та замовленні за домовленістю між виробником та замовником для визначення щільності можна використовувати рівняння стандарту [3] (додаток В)

, (В 1)

де - Чисельне значення щільності, кг / дм ;

- Чисельне значення масової частки кремнію, %;

- Чисельне значення масової частки алюмінію, %.

2 Передбачувану щільність сталі для випробування магнітних властивостей використовують залежно від масової частки кремнію та алюмінію сталі, як показано в таблиці В.1.


Таблиця В.1

3 Величину питомих магнітних втрат , Вт/кг та Вт/фунт, визначають розрахунковим шляхом за формулами:

; (В 2)

. (У 3)

За погодженням виробника та замовника значення питомих магнітних втрат можуть визначати шляхом прямих вимірів.

4 Власна (внутрішня, справжня) намагніченість феромагнітного зразка, магнітна поляризація , Тл, може бути обчислена за формулою

, (В 4)

де - Магнітна індукція, Тл;

- магнітна постійна, рівна 4 · 10 , Гн/м;

- Напруженість магнітного поля, А/м.

Додаток Р (довідковий). Відповідність марочного сортаменту повністю обробленого прокату звичайної якості за цим стандартом та ГОСТ 21427.2

Додаток Г
(довідкове)

Таблиця Г.1 - Відповідність марочного сортаменту повністю обробленого прокату звичайної якості за цим стандартом та ГОСТ 21427.2

Додаток Д (довідковий). Відповідність марочного сортаменту повністю обробленого прокату з високою магнітною індукцією за якістю за цим стандартом та ГОСТ 21427 .2

Додаток Д
(довідкове)

Таблиця Д.1 - Відповідність марочного сортаменту повністю обробленого прокату з високою магнітною індукцією за якістю за цим стандартом та ГОСТ 21427.2