ГОСТ 21073.0-75

ГОСТ 24231–80 Кольорові метали та сплави. Загальні вимоги до відбору та підготовки проб для хімічного аналізу (із Змінами N 1, 2)

ГОСТ 24231-80

Група В59

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

КОЛЬОРОВІ МЕТАЛИ І СПЛАВИ

Загальні вимоги до відбору та підготовки проб для хімічного аналізу

Non-ferrous metals and alloys. General requirements for sampling
and sample preparation for chemical analysis

ОКСТУ 1709

Дата введення 1980-07-01

ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. Розроблено та внесено Міністерством кольорової металургії СРСР

2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 10.06.80 N 2688

3. ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ

4. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ

_______________
* На території Російської Федерації діють ГОСТ Р 50779.10-2000, ГОСТ Р 50779.11-2000, тут і далі за текстом. - Примітка виробника бази даних.

5. Обмеження терміну дії знято за протоколом N 4-93 Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД 4-94)

6. ВИДАННЯ зі Змінами N 1, 2, затвердженими у листопаді 1985 р., листопаді 1989 р. (ІВД 2-86, 2-90)


Цей стандарт встановлює загальні вимоги до відбору та підготовки проб для хімічного аналізу (за винятком газового аналізу) кольорових металів та сплавів.

Стандарт не встановлює загальні вимоги до методів відбору проб для проведення хімічного аналізу рідкісних, благородних металів та їх сплавів, металів високої чистоти, ртуті, твердих сплавів та губчастого титану, а також визначення вмісту газів.

Терміни та визначення - за ГОСТ 15895 .

(Змінена редакція, зміна N 1).

1. ВІДБІР ПРОБ

1.1. Відбір проб проводять від заготовок та напівфабрикатів із кольорових металів та сплавів.

1.2. Спосіб відбору проб, масу проби встановлюють у нормативно-технічній документації на конкретну продукцію.

1.3. Відбір проб може проводитися на підприємстві-виробнику від рідкого металу або сплаву шляхом виливки злитків, якщо це встановлено у стандартах на конкретну продукцію.

Для відбору проб використовують пристосування, стійке до впливу рідкого металу або сплаву і не впливає на хімічний склад злитка. Умови відбору проб повинні забезпечувати відповідність хімічного складу відібраних злитків середньому хімічному складу плавки.

На зливки мають бути нанесені номер плавки та позначення марки металу або сплаву.

1.4. Способи та умови відбору точкових проб

1.4.1. Точкові проби відбирають від кожної відібраної заготовки або напівфабрикату у рівній кількості.

Спосіб відбору точкових проб вказано у таблиці.

Примітка. Відбір точкових проб від напівфабрикатів та заготовок з нерівномірним розподілом компонентів та домішок (наприклад, антифрикційних сплавів) свердлінням не допускається.

При відборі точкових проб фрезеруванням або обточуванням швидкість механічної обробки повинна бути такою, при якій не було виривання м'якшої фази.


(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).

1.4.2. Для відбору точкових проб повинні застосовуватись машини та інструменти, що забезпечують відповідні розміри та вид проби та унеможливлюють її забруднення.

1.4.3. Поверхня заготовок або напівфабрикатів перед відбором проб повинна бути очищена від поверхневих забруднень та оксидів (металевою щіткою, обточуванням, фрезеруванням або іншими способами).

(Змінена редакція, зміна N 1).

1.4.4. Відбір проби повинен проводитися всуху, без застосування охолоджуючих рідин і мастил, зі швидкістю обробки, що виключає її перегрів та окислення.

1.4.5. Об'єднана проба повинна бути ретельно перемішана, і в разі потреби подрібнена.

1.5. Місце відбору точкових проб

1.5.1. Точкову пробу від катодів відбирають свердлінням наскрізь у п'яти точках - у середині і чотирьох точках по кутах на відстані від 50 до 100 мм від краю. Діаметр свердла повинен бути від 10 до 25 мм.

Точкову пробу допускається відбирати також фрезеруванням внутрішніх граней, отриманих при розпилюванні катода анода на чотири частини за діагоналями.

За узгодженням виробника із споживачем допускаються інші способи відбору точкових проб.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).

1.5.2. Точкову пробу від чушок і горизонтально відлитих злитків відбирають свердлінням, розпилюванням або фрезеруванням.

Кожну чушку, відібрану у вибірку, або злиток товщиною до 100 мм свердлять наскрізь у п'яти точках: у середині та у чотирьох точках по діагоналі – на відстані від до діагоналі з кута.

При товщині чушки або зливка більше 100 мм заготовки свердлять у шести точках: по три на верхній та нижній поверхнях, при цьому одне свердління проводять у середині та два – на відстані від до діагоналі від кутів, на глибину, що дорівнює половині висоти заготовки.

Діаметр свердла повинен бути від 10 до 20 мм.

Кожну чушку або злиток розпилюють або фрезерують у трьох місцях: посередині та на рівних відстанях від середини – приблизно на відстані довжини чушки чи зливка. Фрезерують до товщина.

Точкову пробу від великогабаритної чушки (блоку) відбирають свердлінням у трьох точках будь-якої бічної грані: одне свердління виробляють посередині чушки і два на відстані висоти чуйної глибини щонайменше 50 мм.

Допускається пробу від блоків відбирати зрізанням двох протилежних кутів по діагоналі по всій висоті блоку.

(Змінена редакція, Зм. N 2)

.

1.5.3. Точкову пробу від вертикально відлитих злитків (плоських, круглих і квадратних) відбирають свердлінням, розпилюванням або фрезеруванням.

Від одного з кінців злитка відрізають перпендикулярно його поздовжньої осі темплет товщиною від 20 до 100 мм. Відбір проби свердлінням проводять так само, як у горизонтально відлитих злитків. Від злитків, відлитих безперервним способом, допускається відрізати темплети завтовшки не менше 10 мм. Свердління в цьому випадку дозволяється проводити в десяти точках, по обидва боки темплету (по п'ять свердлінь з кожного боку) на глибину, що дорівнює половині товщини.

Свердління темплетів зі злитків круглого перерізу проводять у середині, на відстанях, рівних у , і радіусу.

Вертикально відлиті зливки з нікелю та кобальту свердлять у трьох точках: одну третину вихідної проби свердлять у центрі, іншу третину – на відстані висоти та останню третину — на відстані висоти зливка.

Відбір точкової проби розпилюванням злитків проводиться перпендикулярно до його поздовжньої осі, так щоб зберегти заготівлю для подальшої технологічної обробки.

Відбір точкової проби фрезеруванням вертикально відлитих злитків, крім злитків круглого перерізу, проводиться у всьому перерізі.

Для злитків круглого перерізу зі сплавів з малою ліквацією допускається відбір точкової проби обточуванням зливка по утворює в декількох місцях.

(Змінена редакція. Зм. N 1, 2).

1.5.4. Точкові проби від листів, смуг та стрічок відбирають від відрізка, що охоплює всю ширину напівфабрикату.

Відрізок товщиною понад 1 мм просвердлюють у кількох точках наскрізь.

Допускається відбір стружки багаторазовим свердлінням складених відрізків. Відрізок завтовшки до 1 мм розрізають на дрібні шматки.

Відбір точкових проб від плит, складених листів, смуг або стрічок проводиться фрезеруванням поперечного перерізу.

Відбір точкових проб від плакованих листів, смуг та стрічок проводиться після механічного чи хімічного зняття плакувального шару.

Відбір проб відлакованих та пофарбованих напівфабрикатів проводиться після механічного чи хімічного зняття відповідного покриття.

(Змінена редакція, зміна N 1).

1.5.5. Точкову пробу від прутків і профілів відбирають обточуванням повного поперечного перерізу, опиловуванням торцевої поверхні, багаторазовим розпилюванням перпендикулярно осі, розрізанням перпендикулярно осі і фрезеруванням торцевої поверхні або свердлінням прутків у довільно обраних точках.

1.5.6. Точкову пробу від труб відбирають свердлінням перпендикулярно до осі в декількох точках, обточуванням торцевої поверхні, розрізанням на дрібні шматки або фрезеруванням.

1.5.7. Точкову пробу від дроту діаметром понад 3 мм відбирають обточуванням поперечного перерізу, багаторазовим розрізанням або розпилюванням; від дроту діаметром 3 мм і менше – розрізанням на дрібні шматки. Дріт діаметром понад 3 мм перед розрізанням допускається прокатати.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

1.5.8. Точкову пробу від фольги відбирають розрізанням на дрібні шматки відрізка фольги, відібраного від рулону або штампуванням з автоматичним відбором проб у процесі безперервного виробництва.

Точкову пробу від фольги в аркушах відбирають розрізанням необхідної кількості аркушів, відібраних із пачки.

Точкову пробу від кашованої, лакованої або фарбованої фольги відбирають після механічного чи хімічного зняття покриття.

1.5.9. Точкову пробу від поковок та штампувань плит відбирають після розрізання перпендикулярно осі свердлінням або обточуванням фрезеруванням торцевої поверхні.

1.5.10. Точкову пробу від гранульованих та шматкових металів відбирають із пакувального місця щупом відповідної конструкції, який повинен забезпечити представництво проби на всіх етапах її відбору та підготовки.

Допускається взяту пробу подрібнювати до необхідної крупності частинок.

1.5.8-1.5.10 (Змінена редакція, Изм. N 1).

2. ПІДГОТОВКА ОБ'ЄДНАНОЇ ТА ЛАБОРАТОРНОЇ ПРОБИ

2.1а. При підготовці об'єднаної проби отримані точкові проби ретельно перемішують на чистій поверхні і, при необхідності, подрібнюють до отримання частинок необхідних розмірів.

(Запроваджено додатково, Зм. N 1).

2.1. Залежно від маси об'єднаної проби для підготовки проби для хімічного аналізу відбирають частина об'єднаної квартуванням або використовують всю об'єднану пробу.

Примітка. Допускається у нормативно-технічній документації на конкретну продукцію встановлювати визначення хімічного складу кожного зразка за точковою пробою.


При квартуванні об'єднану пробу рівномірно розподіляють на поверхні і розбивають на чотири рівні сектори двома перетинаються в центрі перпендикулярними один до одного прямими лініями. Для квартування рекомендується застосовувати хрестовину. Метал двох діаметрально протилежних секторів видаляють, а двох інших з'єднують разом.

При необхідності цю операцію повторюють, видаляючи щоразу метал протилежних секторів.

2.2. Мінімальну масу лабораторної проби встановлюють залежно від кількості визначених елементів та відповідно до вимог стандартів на методи хімічного аналізу, а також з урахуванням маси запасної проби.

2.3. Лабораторна проба немагнітних металів та сплавів має бути очищена від можливих домішок заліза магнітом достатньої потужності.

2.4. Лабораторну пробу ділять на дві рівні частини і поміщають у дві відповідні упаковки, що забезпечують безпеку проб: одна призначена для хімічного аналізу у виробника, інша зберігається у разі розбіжності щодо оцінки якості партії.

На вимогу споживача лабораторну пробу ділять на рівні частини, у своїй третина призначена щодо хімічного аналізу в споживача. При розбіжностях щодо оцінки якості допускається відбір проб для хімічного аналізу повторити.

2.1-2.4. (Змінена редакція, зміна N 1).

2.5. Кожна упаковка має бути забезпечена етикеткою із зазначенням виду заготівлі або напівфабрикату, марки металу чи сплаву, номера партії чи плавки, дати відбору проби, товарного знака чи найменування підприємства-виробника.

У кожну упаковку має бути вкладена така сама етикетка, крім упаковок із пробами, призначеними для визначення вмісту вуглецю. Упаковки мають бути запломбовані.

Термін зберігання запасних проб – не менше 6 міс.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).