ГОСТ 12119.5-98
ГОСТ 12119.1-98 Сталь електротехнічна. Методи визначення магнітних та електричних властивостей. Методи вимірювання магнітної індукції та коерцитивної сили в апараті Епштейна та на кільцевих зразках у постійному магнітному полі
ГОСТ 12119
ГОСТ 12119.5-98 Сталь електротехнічна. Методи визначення магнітних та електричних властивостей. Метод вимірювання амплітуд магнітної індукції та напруженості магнітного поля
ГОСТ 12119.5-98
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
Сталь електротехнічна
МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ МАГНІТНИХ І ЕЛЕКТРИЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ
Метод вимірювання амплітуд магнітної індукції та напруженості магнітного поля
Electrical stell. Методи test для magnetic and electrical properties.
Метод для вимірювання magnetic inducction amplitudes and magnetic field intensity
МКС 77.040.20
ОКСТУ 0909
Дата введення 1999-07-01
Передмова
1 РОЗРОБЛЕН Російською Федерацією, Міждержавним технічним комітетом зі стандартизації МТК 120 «Металопродукція з чорних металів та сплавів»
ВНЕСЕН Держстандартом Росії
2 ПРИЙНЯТЬ Міждержавною Радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол N 13 від 28 травня 1998 р.)
За ухвалення проголосували:
Найменування держави | Найменування національного органу зі стандартизації |
Азербайджанська республіка | Азгосстандарт |
республіка Арменія | Армдержстандарт |
Республіка Білорусь | Держстандарт Білорусі |
Киргизька Республіка | Киргизстандарт |
російська Федерація | Держстандарт Росії |
Республіка Таджикістан | Таджикдержстандарт |
Туркменістан | Головна державна інспекція Туркменістану |
Республіка Узбекистан | Узгосстандарт |
Україна | Держстандарт України |
3 Постановою Державного комітету Російської Федерації зі стандартизації та метрології від 8 грудня 1998 р. N 437 міждержавний стандарт
4 ВЗАМІН
5 ПЕРЕВИДАННЯ
1 Область застосування
1.1 Цей стандарт встановлює метод визначення амплітуд магнітної індукції при заданому максимальному значенні напруженості магнітного поля динамічному режимі перемагнічування. Метод застосовують при випробуванні зразків у замкнутому магнітному ланцюгу при частоті перемагнічування не більше 50 Гц та амплітуді напруженості магнітного поля не менше 100 А/м для анізотропної сталі та 1000 А/м – для ізотропної.
1.2 Дозволяється застосовувати метод при менших значеннях напруженості магнітного поля та вищій частоті. При цьому значення магнітних величин можуть значно відрізнятись від виміряних у статичному режимі.
2 Нормативні посилання
У цьому стандарті використані посилання на такі стандарти:
ГОСТ 8.377-80 Державна система забезпечення єдності вимірів. Матеріали магнітом'які. Методики виконання вимірювань щодо статичних магнітних характеристик
ГОСТ 8711-93 Прилади аналогові що показують електровимірювальні прямої дії та допоміжні частини до них. Частина 2. Особливі вимоги до амперметрів та вольтметрів
ГОСТ 12119.0-98 Сталь електротехнічна. Методи визначення магнітних та електричних властивостей. Загальні вимоги
ГОСТ 13109-97 Електрична енергія. Сумісність технічних засобів електромагнітна. Норми якості електричної енергії у системах електропостачання загального призначення
ГОСТ 21427.1-83 Сталь електротехнічна холоднокатана анізотропна тонколистова. Технічні умови
ГОСТ 21427.2-83 Сталь електротехнічна холоднокатана ізотропна тонколистова. Технічні умови
3 Загальні вимоги
Загальні вимоги до методів випробування – за
Терміни, що застосовуються у цьому стандарті, – за
4 Підготовка зразків для випробувань
4.1 Зразки для випробування повинні мати ізоляцію.
4.2 Зразки кільцевої форми збирають із штампованих кілець товщиною від 0,1 до 1,0 мм або навивають зі стрічки товщиною не більше 0,35 мм і поміщають у касети з ізоляційного матеріалу товщиною не більше 3 мм або неферомагнітного металу товщиною не більше 0,3 мм. Металева касета повинна мати проміжок.
Відношення зовнішнього діаметра зразка до внутрішнього має бути не більше 1,3; площа поперечного перерізу зразка – не менше 0,1 см .
4.3 Зразки для апарату Епштейна виготовляють зі смуг завтовшки від 0,1 до 1,0 мм, довжиною від 280 до 500 мм, шириною (30,0±0,2) мм. Смуги зразка не повинні відрізнятись один від одного за довжиною більш ніж на ±0,2%. Площа поперечного перерізу зразка має бути від 0,5 до 1,5 см. . Число смуг у зразку має бути кратним чотирма, мінімальна кількість смуг — дванадцять.
Зразки анізотропної сталі нарізають уздовж напрямку прокатки. Кут між напрямками прокатки та нарізування смуг не повинен перевищувати 1°.
Для зразків ізотропної сталі половину смуг нарізають уздовж напряму прокатки, іншу – упоперек. Кут між напрямками прокатки та нарізки не повинен перевищувати 5°. Смуги групують у чотири пакети: два - зі смуг, нарізаних уздовж напрямку прокатки, два - упоперек. Пакети з однаково нарізаними смугами розміщують паралельно розташованих котушках апарату.
Допускається смуги нарізати під тим самим кутом до напрямку прокатки. Напрямок прокатки для всіх смуг, покладених в одну котушку, має бути однаковим.
4.4 Листові зразки виготовляють завдовжки від 400 до 750 мм. Довжина листа має бути не менше зовнішньої довжини ярма; ширина листа - щонайменше 60% ширини вікна соленоїда. Допуск по довжині не повинен виходити за межі ±0,5%, шириною — ±2 мм.
Поверхня та форма листів повинні відповідати
5 Застосовувана апаратура
5.1 Встановлення. Схема установки наведена малюнку 1.
Рисунок 1 — Схема для вимірювання динамічного режиму перемагнічування
Рисунок 1 — Схема для вимірювання динамічного режиму перемагнічування
5.1.1 Вольтметр РV для вимірювання середньовипрямленої напруги повинен мати межі від 10 мВ до 100 В; відношення амплітудного значення до вимірюваного – не менше трьох; клас точності не нижче 0,5 за
5.1.2 Частотомір РF для вимірювання частоти з похибкою, яка не виходить за межі ±0,2%.
5.1.3 Котушка Т1 для вимірювання магнітних величин повинна мати опір обмотки I не більше 5 Ом, обмотки II не більше 10 Ом, взаємну індуктивність не менше 1 мГн, похибка - в межах ±0,2%. Обмотка I повинна бути розрахована на тривале протікання струму, що максимально діє значення дорівнює 5 А - для апарату Епштейна, 1-5 А - для кільцевого зразка і 10 А - для листового апарату.
5.1.4 Котушка Т2 для компенсації магнітного потоку поза зразком повинна мати число витків обмотки I не більше п'ятдесяти, опір не більше 0,05 Ом, опір обмотки II не більше 3 Ом. Обмотки укладають на циліндричний каркас із немагнітного ізоляційного матеріалу довжиною від 25 до 35 мм, діаметр від 40 до 60 мм. Вісь котушки має бути перпендикулярна площині силових ліній зразка при закріпленні її на апараті Епштейна. Відносна різниця коефіцієнтів взаємної індуктивності котушки Т2 та апарату Епштейна без зразка не повинна виходити за межі ±5%.
Допускається виключати зі схеми (див. малюнок 1) котушку Т2 при магнітному потоці поза зразком, що не перевищує 0,2% вимірюваного, або при введенні виправлення , на цей магнітний потік.
Допускається використовувати котушку Т2 замість котушки Т1 .
5.1.5 Намагнічувальні I та вимірювальні II обмотки кільцевого зразка Т3 повинні відповідати вимогам
5.1.6 Апарат Епштейна для випробування зразків Т3 , складених зі смуг, повинен мати чотири котушки на каркасах з немагнітного ізоляційного матеріалу з наступними розмірами, мм:
ширина внутрішнього вікна - (32,0 ± 0,5) мм;
висота - від 10 до 15 мм;
товщина стінок каркасу – від 1,5 до 2,0 мм;
довжина ділянки котушки з обмоткою – не менше 190 мм;
довжина котушки - (220 ± 1) мм.
Число витків в обмотках апарата вибирають відповідно до таблиці 1.
Таблиця 1
Частота перемагнічування, Гц | Число витків в обмотці | |
I - намагнічує | II - вимірювальною | |
Від 50 до 60 увімкн. Св. 60 "400" 400 2000 |
300-1500 100-300 100-200 | 200-1000 100-300 100-200 |
Примітка - Обмотки намотують рівномірно по довжині каркасів котушки. Число шарів кожної обмотки на каркасах має бути непарним. |
5.1.7 Листовий апарат, що застосовується для випробування зразків Т3 повинен мати соленоїд і два ярма. Конструкція ярм повинна забезпечувати паралельність поверхонь, що стикаються, і механічну жорсткість, що виключає вплив на магнітні властивості зразка. Ширина полюсів ярм із електротехнічної сталі має бути не менше 25 мм, із прецизійних сплавів — 20 мм. Магнітні втрати у ярмах не повинні перевищувати 5% вимірюваних; відносна різниця амплітуд магнітного потоку в ярмах має виходити межі ±15%.
Допускається застосування апарату з розімкненими ярмами для вимірювання відносної зміни питомих магнітних втрат, наприклад, при оцінці залишкової напруги згідно з
Соленоїд повинен мати каркас з немагнітного ізоляційного матеріалу, на якому спочатку мають вимірювальну II обмотку, потім одним або декількома проводами - намагнічує I. Кожен провід рівномірно укладають в один шар.
Відносна максимальна різниця амплітуд магнітної індукції на ділянці зразка всередині соленоїда не повинна виходити за ±5%.
5.1.8 Джерело живлення для намагнічування зразків повинен мати низькочастотний генератор із підсилювачем потужності або регулятор напруги зі стабілізатором частотою 50 Гц. Коефіцієнт несинусоїдності напруги навантаженого джерела живлення не повинен перевищувати 5% за
Таблиця 2
Частота перемагнічування, кГц | Маса зразка, кг |
Від 0,05 до 1,00 вмикання. Св. 1,00 "10,0 " | Від 0,5 до 1,1 вмикання. Від 0,03 "0,30" |
При вимірі 1.1 спотворення форми кривої напруги на обмотці II зразка не нормуються. Напівхвилі кривої напруги повинні бути симетричні та не містити додаткових максимумів.
Допускається використовувати підсилювач із зворотним зв'язком для отримання форми кривої магнітного потоку зразка, близької до синусоїдальної. Коефіцієнт несинусоїдності форми кривої ЕРС в обмотці не повинен перевищувати 3%; потужність, споживана ланцюгом зворотний зв'язок за напругою, має перевищувати 5% вимірюваних магнітних втрат.
6 Підготовка до проведення вимірювань
6.1 Зразки зі смуг, листів чи кільцевої форми підключають, як зазначено на малюнку 1.
6.2 Зразки зі смуг або листів укладають в апарати. Зразки зі смуг укладають в апарат Епштейна, як зазначено на малюнку 2.
Малюнок 2 - Схема укладання смуг зразка
Малюнок 2 - Схема укладання смуг зразка
Допускається фіксувати положення смуг і листів в апаратах, створюючи тиск не більше 1 кПа перпендикулярно поверхні зразка поза котушок, що намагнічують.
6.3 Обчислюють площу поперечного перерізу , м , зразків:
6.3.1 Площа поперечного перерізу , м для зразків кільцевої форми з матеріалу товщиною не менше 0,2 мм розраховують за формулою
, (1)
де - Маса зразка, кг;
- Зовнішній і внутрішній діаметри кільця, м;
- Щільність матеріалу, кг/м .
Щільність матеріалу , кг/м , вибирають за додатком 1
, (2)
де і - масові частки кремнію та алюмінію, %.
6.3.2 Площа поперечного перерізу , м для зразків кільцевої форми з матеріалу товщиною менше 0,2 мм розраховують за формулою
, (3)
де - Відношення щільності ізоляційного покриття до щільності матеріалу зразка,
де - Щільність ізоляції, прийнята рівною 1,6 · 10 кг/м для неорганічного покриття та 1,1·10 кг/м - Для органічного;
- Коефіцієнт заповнення, що визначається, як зазначено в
.
6.3.3 Площа поперечного перерізу S м , зразків, складених зі смуг для апарату Епштейна, розраховують за формулою
, (4)
де - Довжина смуги, м. с.
6.3.4 Площа поперечного перерізу , м , листового зразка розраховують за формулою
, (5)
де - Довжина листа, м. с.
6.4 Похибка визначення маси зразків не повинна виходити за межі ±0,2%, зовнішнього та внутрішнього діаметрів кільця – ±0,5%, довжини смуг – ±0,2%.
6.5 Вимірювання при значенні амплітуди магнітної індукції менше 1,0 Тл проводять після розмагнічування зразків у полі частотою 50 Гц.
Встановлюють напругу, що відповідає амплітуді магнітної індукції не менше 1,6 Тл для анізотропної сталі та 1,3 Тл для ізотропної сталі, і потім плавно зменшують його.
Час розмагнічування має бути не менше ніж 40 с.
При вимірюванні магнітної індукції у полі напруженістю менше 1,0 А/м зразки витримують після розмагнічування 24 год; при вимірі індукції у полі напруженістю більше 1,0 А/м час витримки може бути скорочено до 10 хв.
Допускається зменшувати час витримки за відносної різниці значень індукції, отриманих після нормальної та скороченої витримок, у межах ±2%.
6.6 Напруга , для заданих значень амплітуди напруженості магнітного поля , А/м, та частоти перемагнічування , Гц, розраховують за формулою
, (6)
де - Взаємна індуктивність котушки Т1 , Гн;
- Число витків обмотки I зразка;
- Активні опору обмотки II котушки Т1 і вольтметра PV , Ом;
- Середня довжина магнітної силової лінії, м. с.
Для зразків кільцевої форми середню довжину магнітної силової лінії , м, розраховують за формулою
, (7)
де - зовнішній та внутрішній діаметри кільця, м.кв.
У стандартних випробуваннях для зразка зі смуг середню довжину , м приймають рівною 0,94 м. При необхідності підвищення точності визначення магнітних величин допускається значення вибирати із таблиці 3.
Таблиця 3
Напруженість магнітного поля, А/м | Середня довжина магнітної силової лінії , м | |
для ізотропної сталі | для анізотропної сталі | |
Від 0 до 10 увімкн. | 0,95 | 0,99 |
Св. 10 "70" | 0,97 | 0,99 |
70 200 | 0,97 | 0,98 |
200 500 | 0,93 | 0,96 |
500 1000 | 0,91 | 0,95 |
1000 2500 | 0,88 | 0,91 |
Для листового зразка середню довжину магнітної силової лінії , м визначають за результатами метрологічної атестації установки.
6.7 За відсутності котушки Т2 розраховують виправлення , обумовлену магнітним потоком поза зразком, за формулою
, (8)
де - Частота перемагнічування, Гц;
- Число витків обмоток зразка Т2 ;
- Площа поперечного перерізу зразка, м ;
- магнітна постійна, Гн/м;
- Площа поперечного перерізу обмотки II зразка, м ;
- Амплітуда струму, А.А.
Амплітуду струму , А, розраховують за середньовипрямленим значенням ЕРС , В, наведеній в обмотці II котушки Т1 при включеній обмотці I в ланцюг, що намагнічує, за формулою
, (9)
де - Частота перемагнічування, Гц;
- Взаємна індуктивність котушки, Гн; не більше 1·10 Гн.
7 Порядок проведення вимірювань
7.1 Амплітуду магнітної індукції за заданого значення амплітуди напруженості магнітного поля визначають індукційним методом.
7.2 Перемикач S1 ставлять у положення 1 ; встановлюють напругу або ( + ), В, в обмотці II котушки Т1, частоту перемагнічування , Гц.
7.3 Переводять перемикач S1 у положення 2 і визначають напругу , на обмотці II зразка.
7.4 Повертають перемикач S1 у положення 1 і повторюють операції для наступного значення напруги , Ст.
8 Правила обробки результатів вимірювань
8.1 Амплітуду магнітної індукції , Тл, розраховують за формулою
, (10)
де ; - Див. 6.7;
- Число витків обмотки II зразка;
- Сумарний активний опір обмоток II котушки Т2 та зразка Т3, Ом;
- Активний опір вольтметра РV , Ом.
8.2. Похибка вимірювання амплітуди магнітної індукції зразків зі смуг та кільцевої форми не повинна перевищувати значень, наведених у таблиці 4.
Таблиця 4
Магнітна індукція, Тл. | ||
для ізотропної сталі | для анізотропної сталі | Похибка вимірювання, % |
Від 1,0 · 10 до 1,0 · 10 увімкн. | Від 1,0 · 10 до 1,0 · 10 увімкн. | ±5 |
Св. 1,0·10 1,2 | Св. 1,0·10 1,4 | ±3 |
1,2 2,0 | 1,4 2,0 | ±1,5 |
На установці з листовим апаратом похибка вимірювання магнітної індукції має виходити межі ±3%.
Текст документа звірений за:
офіційне видання
Сталь електротехнічна.
Технічні умови. Методи аналізу:
Зб. ГОСТів. -
М: ІПК Видавництво стандартів, 2003