ГОСТ 32598-2013

ГОСТ 32598–2013 Труби мідні круглого перерізу для води та газу. Технічні умови

ГОСТ 32598–2013

Група В64

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

ТРУБИ МЕДНІ КРУГЛОГО ПІЧЕННЯ ДЛЯ ВОДИ І ГАЗУ

Технічні умови

Зовнішній карбюратор для води та gas. Specifications

МКС 23.040.15

Дата введення 2015-01-01

Передмова

Цілі, основні засади та основний порядок проведення робіт з міждержавної стандартизації встановлено ГОСТ 1.0-92 «Міждержавна система стандартизації. Основні положення» та ГОСТ 1.2-2009 «Міждержавна система стандартизації. Стандарти міждержавні, правила та рекомендації щодо міждержавної стандартизації. Правила розробки, прийняття, застосування, оновлення та скасування"

Відомості про стандарт

1 РОЗРОБЛЕН Технічним комітетом зі стандартизації ТК 106 «Цвітметпрокат», Науково-дослідним, проектним та конструкторським інститутом сплавів та обробки кольорових металів («ВАТ «Інститут Колірметобробка»)

2 ВНЕСЕН Технічним комітетом зі стандартизації ТК 106 «Цвітметпрокат»

3 ПРИЙНЯТЬ Міждержавною радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол від 27 грудня 2013 р. N 63-П)

За ухвалення проголосували:

4 Наказом Федерального агентства з технічного регулювання та метрології від 30 грудня 2013 р. N 2409-ст міждержавний стандарт ГОСТ 32598–2013 введено в дію як національний стандарт Російської Федерації з 1 січня 2015 р.

5 ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ


Інформація про зміни до цього стандарту публікується у щорічному інформаційному покажчику «Національні стандарти», а текст змін та поправок — у щомісячному інформаційному покажчику «Національні стандарти». У разі перегляду (заміни) або скасування цього стандарту відповідне повідомлення буде опубліковане у щомісячному інформаційному покажчику «Національні стандарти». Відповідна інформація, повідомлення та тексти розміщуються також в інформаційній системі загального користування - на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет

Вступ

З'єднання труб із зовнішнім діаметром не більше 108 мм проводять капілярною пайкою, в т. ч. пайкою твердим припоєм, або шляхом механічної деформації, а також з використанням прес-фітингів, самофіксуючих та компресійних фітингів.

З'єднання труб зовнішнім діаметром більше 108 мм переважно проводити зварюванням або зварюванням-паянням.

1 Область застосування

Цей стандарт поширюється на безшовні мідні тягнуті труби із зовнішнім діаметром від 6 до 267 мм, що використовуються в системах холодного та гарячого водопостачання, водяного (парового) опалення, включаючи підлогове та стельове опалення, охолодження, каналізації, очисних спорудах та газопостачання, а також труб, призначених для попередньої ізоляції труб для будь-якої із зазначеної областей застосування.

Труби за цим стандартом можуть бути використані для транспортування інших середовищ або в інших сферах застосування, при узгодженні спеціальних вимог щодо застосування, постачання та зберігання між виробником та замовником.

Стандарт встановлює сортамент, технічні вимоги, правила приймання, методи контролю та випробувань, маркування, пакування, транспортування та зберігання труб.

Примітка — При ізоляції мідних труб або захисних покриттів слід брати до уваги сумісність інших матеріалів з міддю.


Споживчі особливості мідних труб:

1 Пожежна безпека - ставлення до вогню

Мідні труби за цим стандартом, тобто без ізоляційного покриття, не горючі і не підлягають перевірці на займистість.

2 Високотемпературні властивості

Механічні властивості мідних труб у системах опалення та нагрівання, наприклад, у діапазоні від кімнатної температури до +120 °C, змінюються незначно, і такими змінами можна знехтувати у розрахунках навантажень та тиску. Однак у всіх випадках не можна нехтувати врахуванням коефіцієнта температурного розширення міді.

3 Зварюваність

Мідь марки М1ф відмінно зварюється, забезпечуючи міцну гомогенну сполуку. Для найкращих результатів зварювальні роботи слід доручати висококласним фахівцям, враховувати теплопровідність та температурне розширення міді, а також особливості зварювання міді з марок зі зниженим вмістом або відсутністю фосфору (М1р, М2р).

2 Нормативні посилання

У цьому стандарті використано нормативні посилання на такі стандарти:

ГОСТ 859-2001 Мідь. Марки

ГОСТ 2768-84 Ацетон технічний. Технічні умови

ДЕРЖСТАНДАРТ 2991-85 Ящики дощаті нерозбірні для вантажів масою до 500 кг. Загальні технічні умови

ГОСТ 2999-75 Метали та сплави. Метод вимірювання твердості за Віккерсом

ГОСТ 3282-74 Дріт сталевий низьковуглецевий загального призначення. Технічні умови

ГОСТ 3560-73 Стрічка сталева пакувальна. Технічні умови

ГОСТ 3728-78 Труби. Метод випробування на загин

ГОСТ 3845-75 Труби металеві. Метод випробування гідравлічним тиском

ГОСТ 4461-77 Реактиви. Кислота азотна. Технічні умови

ГОСТ 6507-90 Мікрометри. Технічні умови

ГОСТ 7376-89* Картон гофрований. Загальні технічні умови
________________
* На території РФ діє ГОСТ Р 52901-2007 «Картон гофрований для пакування продукції. Технічні умови".


ГОСТ 7502-98 Рулетки вимірювальні металеві. Технічні умови

ГОСТ 8273-75 Папір обгортковий. Технічні умови

ГОСТ 8693-80 Труби металеві. Метод випробування на бортування

ГОСТ 8694-75 Труби. Метод випробування на роздачу

ГОСТ 8828-89 Папір-основа та папір двошаровий водонепроникний пакувальний. Технічні умови

ГОСТ 9557-87 Піддон плоский дерев'яний розміром 800х1200 мм. Технічні умови

ГОСТ 9569-2006 Папір парафінований. Технічні умови

ГОСТ 9717.1-82 Мідь. Метод спектрального аналізу за металевими стандартними зразками з фотоелектричною реєстрацією спектру

ГОСТ 9717.2-82 Мідь. Метод спектрального аналізу за металевими стандартними зразками з фотографічною реєстрацією спектру

ГОСТ 9717.3-82 Мідь. Метод спектрального аналізу за оксидними стандартними зразками

ГОСТ 10006-80 Труби металеві. Метод випробувань на розтягування

ДЕРЖСТАНДАРТ 10198−91 Ящики дерев'яні для вантажів масою понад 200 до 20000 кг. Загальні технічні умови

ГОСТ 10354-82 Плівка поліетиленова. Технічні умови

ГОСТ 12082-82 Обрешітки дощаті для вантажів масою до 500 кг. Загальні технічні умови

ГОСТ 13938.1-78 Мідь. Методи визначення міді

ГОСТ 13938.2-78 Мідь. Методи визначення сірки

ГОСТ 13938.3-78 Мідь. Метод визначення фосфору

ГОСТ 13938.4-78 Мідь. Методи визначення заліза

ГОСТ 13938.5-78 Мідь. Методи визначення цинку

ГОСТ 13938.6-78 Мідь. Методи визначення нікелю

ГОСТ 13938.7-78 Мідь. Методи визначення свинцю

ГОСТ 13938.8-78 Мідь. Методи визначення олова

ГОСТ 13938.9-78 Мідь. Методи визначення срібла

ГОСТ 13938.10-78 Мідь. Методи визначення сурми

ГОСТ 13938.11-78 Мідь. Метод визначення миш'яку

ГОСТ 13938.12-78 Мідь. Методи визначення вісмуту

ГОСТ 13938.13-93 Мідь. Методи визначення масової частки кисню

ГОСТ 13938.15-88 Мідь. Методи визначення хрому та кадмію

ГОСТ 14192-96 Маркування вантажів

ГОСТ 15102-75 Контейнер універсальний металевий закритий номінальною масою брутто 5,0 т. Технічні умови

ГОСТ 15467-79 Управління якістю продукції. Основні поняття. терміни та визначення

ГОСТ 15846-2002 Продукція, що відправляється в райони Крайньої Півночі та прирівняні до них місцевості. Упаковка, маркування, транспортування та зберігання

ГОСТ 21650-76 Засоби скріплення тарно-штучних вантажів у транспортних пакетах. Загальні вимоги

ГОСТ 22225-76 Контейнери універсальні масою брутто 0,625 та 1,25 т. Технічні умови

ГОСТ 24047-80 Напівфабрикати з кольорових металів та їх сплавів. Відбір проб для випробування на розтягування

ГОСТ 24231-80 Кольорові метали та сплави. Загальні вимоги до відбору та підготовки проб для хімічного аналізу

ГОСТ 24597-81 Пакети тарно-штучних вантажів. Основні параметри та розміри

ГОСТ 26663-85 Пакети транспортні. Формування із застосуванням засобів пакетування. Загальні технічні вимоги

ГОСТ 26877-91 Металопродукція. Методи вимірювання відхилень форми

Примітка — При користуванні цим стандартом доцільно перевірити дію стандартів посилань в інформаційній системі загального користування — на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет або за щорічним інформаційним покажчиком «Національні стандарти», який опублікований станом на 1 січня поточного року та за випусками щомісячного інформаційного покажчика «Національні стандарти» за поточний рік. Якщо стандарт посилається (змінений), то при користуванні цим стандартом слід керуватися замінним (зміненим) стандартом. Якщо стандарт зв'язку скасовано без заміни, то положення, в якому дано посилання на нього, застосовується в частині, що не зачіпає це посилання.

3 Терміни та визначення

У цьому стандарті застосовані такі терміни з відповідними визначеннями:

3.1 безшовна кругла мідна труба: Порожнистий виріб, круглий у поперечному перерізі, зроблений з міді, що має рівномірну товщину стінки, яка на всіх стадіях виготовлення має безперервне коло, що поставляється в прямих відрізках або в бухтах.

3.2 середній діаметр: Середнє арифметичне найбільшого та найменшого значень діаметрів, виміряних в одному поперечному перерізі, перпендикулярному до осі труби.

3.3 Овальність (відхилення від круглої форми): Різниця найбільшого та найменшого значень діаметрів, виміряних в одному поперечному перерізі, перпендикулярному до осі труби.

3.4 різниця (різнотовщинність, відхилення від концентричності): Різниця між найбільшим і найменшим значеннями товщини стінки, виміряними в одному поперечному перерізі, перпендикулярному до осі труби.

3.5 бухта: Відрізок виробу, намотаний у серію безперервних витків.

3.5.1 бухта вільного намотування: Бухта, в якій витки не впорядковано утримуються впритул один до одного.

3.5.2 бухта пошарового впорядкованого намотування: Бухта, в якій витки намотані шарами, паралельними осі бухти таким чином, що послідовні витки в кожному шарі йдуть один за одним.

3.5.3 бухта плоского спірального намотування: Бухта, в якій виріб намотується спірально в дископодібний шар. Залежно від довжини труби ця бухта може мати кілька шарів.

3.6 мірна довжина: Виріб певної довжини, зазначеної у замовленні, у прямому відрізку чи бухті.

3.7 постійне маркування: Маркування, яке залишається читаним до кінця терміну установки, наприклад виконане штампуванням, травленням, гравіюванням.

3.8 довговічне маркування: Маркування, яке залишиться читаним до моменту введення установки в експлуатацію

Приклад: Чорнильне маркування.

3.9 залишковий вуглець: Кількість вуглецю, що є в елементарній формі.

3.10 потенційний вміст вуглецю: Кількість вуглецю, що є у формі органічних сполук (олії, жири, кислоти, спирти тощо ).

3.11 загальний вміст вуглецю: Сума залишкового вмісту вуглецю та потенційного вуглецю.

3.12 Попередня ізоляція: Ізоляція, нанесена на трубу промисловим способом.

4 Сортамент

4.1 Геометричні розміри труб визначаються зовнішнім діаметром, товщиною стінки та довжиною.

4.2 Номінальні зовнішні діаметри та номінальні товщини стінок повинні відповідати значенням, зазначеним у таблиці 1.


Таблиця 1

У міліметрах

4.3 Зовнішній діаметр труб та граничні відхилення по зовнішньому діаметру повинні відповідати значенням, зазначеним у таблиці 2.


Таблиця 2

У міліметрах

4.4 Товщина стінки труб та граничні відхилення по товщині стінки повинні відповідати значенням, зазначеним у таблиці 3.


Таблиця 3

У міліметрах

4.5 Теоретична маса 1 м труб при номінальному діаметрі та номінальній товщині стінки наведена у додатку А.

4.6 По довжині труби виготовляють мірної довжини у відрізках та бухтах. Форма поставки, довжина та граничні відхилення по довжині труб наведені в таблиці 4.


Таблиця 4

Умовні позначення труб проставляють за схемою:

При цьому використовують такі скорочення:

Приклади умовних позначень труб:

Труба тягнута, кругла, м'яка, зовнішнім діаметром 8,0 мм і товщиною стінки 1,0 мм, довжиною 15000 мм у бухтах пошарового намотування, з міді марки М1р:

Труба ДКРМ 8,0x1,0х15000 бухти БУ М1р ГОСТ 32598–2013

Труба тягнута, кругла, тверда, зовнішнім діаметром 28 мм та товщиною стінки 1,5 мм, довжиною 5000 мм у відрізках, з міді марки М1р:

Труба ДКРТ 28,0 х 1,5 х 5000 відрізки М1р ГОСТ 32598-2013

5 Технічні вимоги

5.1 Труби виготовляють відповідно до вимог цього стандарту за технологічним регламентом, затвердженим у встановленому порядку.

5.2 Труби виготовляють із міді марок М1р, М1ф, М2р за ГОСТ 859 з хімічним складом, зазначеним у таблиці 5, та міді марок Cu-DHP та SF-Cu з хімічним складом, зазначеним у таблиці 5.

5.3 Усі матеріали, які використовуються для виготовлення труб за цим стандартом, повинні бути дозволені національними органами охорони здоров'я.


Таблиця 5 - Хімічний склад міді марок М1р, М1ф, М2р

В процентах

5.4 Труби виготовляють у м'якому, напівтвердому та твердому стані. Механічні властивості труб повинні відповідати вимогам, зазначеним у таблиці 6.


Таблиця 6

5.5 Зовнішня та внутрішня поверхні труб повинні бути чистими, вільними від глибоких подряпин та слідів волочіння, які при контрольному зачищенні не виводять труби за граничні відхилення за розмірами. Труби не повинні мати тріщин та розривів, нещільностей та розшарування. Внутрішня поверхня труб повинна містити вуглецевої плівки.

Вміст вуглецевих залишків на внутрішній поверхні труб не повинен перевищувати значень для сортаменту та станів, зазначених у таблиці 7.


Таблиця 7 - Кількість вуглецевих залишків допустимих на внутрішній поверхні труби

5.6 Труби, що поставляються у відрізках, повинні бути рівно обрізані і не повинні мати значних за ГОСТ 15467 задирок по площині різу.

Косина різання труб не повинна перевищувати значень, наведених у таблиці 8.


Таблиця 8

У міліметрах

5.7 Овальність і різниця труб не повинні виводити їх розміри за граничні відхилення по зовнішньому діаметру і по товщині стінки.

Овальність не встановлюють для м'якого труб стану і в бухтах.

5.8 Труби, що поставляються у відрізках, мають бути виправлені. Кривизна на 1 м довжини труби повинна відповідати вимогам, наведеним у таблиці 9.


Таблиця 9

У міліметрах

Загальна кривизна труби має перевищувати твори кривизни на 1 м довжини на загальну довжину труби за метрах.

Кривизну не встановлюють:

- для труб, виготовлених у бухтах;

- для труб у напівтвердому та твердому стані із зовнішнім діаметром менше 12 мм;

- Для труб м'якого стану.

5.9 Труби повинні витримувати випробування на загин. Зразок вважається таким, що витримав випробування, якщо після загину на ньому не буде візуально виявлено порушення цілісності металу у вигляді зламів і надривів з металевим блиском.

5.10 Труби повинні витримувати роздачу без утворення тріщин і надривів зі збільшенням зовнішнього діаметра труб:

- Для м'якого стану на 25%;

- Для напівтвердого стану на 15%.

5.11 Труби повинні витримувати випробування на бортування. Зразок вважають таким, що витримав випробування, якщо після відбортування в ньому відсутні тріщини або надриви з металевим блиском, видимі без застосування збільшувальних приладів.

5.12 Випробування на загин, роздачу та бортування в залежності від зовнішнього діаметра та стану матеріалу труб зазначені в таблиці 10.


Таблиця 10

5.13 Труби мають бути герметичними.

6 Правила приймання

6.1 Труби приймають партіями. Партія повинна складатися з труб однієї марки міді, одного розміру та одного стану матеріалу та має бути оформлена одним документом про якість, що містить:

- товарний знак або найменування та товарний знак підприємства-виробника;

- Найменування країни-виробника;

- юридична адреса виробника та (або) продавця;

- Умовне позначення труб;

- Результати випробувань (на вимогу споживача);

- номер партії;

- Масу партії.

Маса партії має бути не більше 5000 кг.

6.2 Обсяг приймально-здавальних випробувань, кількість контрольованих труб наведено у таблиці 11.


Таблиця 11

Допускається виробнику при отриманні незадовільних результатів контролювати кожну трубу (бухту) за тим параметром, яким отримані незадовільні результати.

6.3 При отриманні незадовільних результатів випробування під час вибіркового контролю хоча б за одним із показників щодо нього проводять повторні випробування на подвоєній вибірці, взятій від тієї ж партії.

При отриманні незадовільних результатів повторних випробувань, а також результатів випробувань при суцільному контролі, партію труб бракують.

7 Методи контролю та випробувань

7.1 Огляд зовнішньої та внутрішньої поверхні труб, поверхні різу, перевірку маркування та пакування здійснюють візуально, без застосування збільшувальних приладів.

7.2 Вимірювання зовнішнього діаметра проводять мікрометром за ГОСТ 6507 . Вимірювання діаметра проводять у перерізах, що віддаляються від кінців труби на відстані не менше зовнішнього діаметра, у трьох точках на будь-якій ділянці труби.

За результатами фактичних вимірювань визначають максимальне та мінімальне значення діаметрів у вимірюваних перерізах та визначають середній зовнішній діаметр.

Вимірювання зовнішнього діаметра труб у бухтах проводиться на прямолінійних кінцях труб.

У місці нанесення маркування вимірювання розмірів поперечного перерізу труби не провадиться.

7.3 Для контролю якості внутрішньої поверхні труб діаметром до 28 мм включно та труб, виготовлених у бухтах, від кожної відібраної труби (бухти) має бути відібрано за одним зразком завдовжки не менше 150 мм. Зразки розрізають уздовж дві частини і оглядають.

Огляд внутрішньої поверхні труб діаметром понад 28 мм проводять на освітленому екрані.

Для контролю наявності вуглецевої плівки та вмісту вуглецевих залишків на внутрішній поверхні труб зовнішнім діаметром до 22 мм має бути відібрано за одним зразком завдовжки не менше 300 мм. Для труб зовнішнім діаметром понад 22 мм і товщиною стінки понад 1 мм площа внутрішньої поверхні відібраних зразків має бути не менше ніж 2000 мм .

Контроль внутрішньої поверхні труб на наявність вуглецевої плівки проводять за методикою відповідно до додатку Б.

Контроль за вмістом вуглецевих залишків на внутрішній поверхні труб проводять відповідно до додатка В.

7.4 Для контролю товщини стінки від кожної з контрольованих труб внутрішнім діаметром менше 8 мм відрізають зразки довжиною не менше 150 мм, розрізають їх уздовж на дві частини та вимірюють мікрометром за ГОСТ 6507 .

Вимір товщини стінки труб внутрішнім діаметром 8 мм і більше проводять з обох боків труби (зразка) на відстані не менше 5 мм від кінців труби. За результатами фактичних вимірювань визначають максимальне і мінімальне значення товщини стінки в перерізах, що вимірюються, і визначають різниця як різницю найбільшого і найменшого значення.

Допускається контролювати діаметр і товщину стінки труб іншими засобами вимірювання, що забезпечують необхідну точність.

7.5 Довжину труб у відрізках вимірюють рулеткою за ГОСТ 7502 . Вимірювання проводять не менше двох разів із протилежних сторін циліндричної поверхні труби.

Довжина труб у бухтах гарантується виробником.

Кривизну, косину різу вимірюють відповідно до ГОСТ 26877 .

7.6 Для випробувань на розтяг або твердість від кожної відібраної труби (бухти) відрізають по одному зразку.

Відбір та підготовку зразків для випробування на розтяг проводять за ГОСТ 24047 .

Випробування на розтяг проводять за ГОСТ 10006 .

Випробування на твердість за Віккерсом проводять за ГОСТ 2999 .

7.7 Для випробування на борт від кожної відібраної труби відрізають по одному зразку.

Випробування на бортування проводять за ГОСТ 8693 .

Величина відбортування має бути не менше 30% від внутрішнього діаметра труби.

7.8 Для випробування на загин від кожної відібраної труби (бухти) відрізають по одному зразку. Випробування на загин проводять за ГОСТ 3728 .

Кут загину зразка труби приймають 90°. Радіус загину труби наведено у таблиці 12.


Таблиця 12

У міліметрах

7.9. Для випробування на роздачу від кожної відібраної труби (бухти) відрізають по одному зразку. Випробування на роздачу проводять за ГОСТ 8694 . Для випробування застосовують оправлення з кутом конусності 45 °.

7.10 Кожна труба партії підлягає випробуванню на герметичність одним із наступних методів:

- методом вихрострумового контролю труб діаметром до 42 мм включно за методикою, викладеною в додатку Р;

- гідравлічним тиском 5 МПа (50 кгс/см ) протягом 10 с за ГОСТ 3845 ;

- Пневматичним тиском від 0,4 до 0,5 МПа (від 4 до 5 кгс/см ) протягом 5 с у ванні, заповненій водою, без витоку повітря з труби.

Метод випробування на герметичність встановлюється за узгодженням між виробником та споживачем.

7.11 Для визначення хімічного складу від кожної відібраної труби (бухти) вирізують за одним зразком.

Відбір проб визначення хімічного складу проводять за ГОСТ 24231 .

Аналіз хімічного складу проводять за ГОСТ 13938.1 - ГОСТ 13938.13 , ГОСТ 13938.15 , ГОСТ 9717.1 - ГОСТ 9717.3 або іншими методами, що забезпечують задану точність.

Допускається на заводі-виробнику відбір проб проводити від розплавленого металу.

При виникненні розбіжностей щодо оцінки хімічного складу аналіз проводять за ГОСТ 13938.1 - ГОСТ 13938.13 , ГОСТ 13938.15 .

7.12 Дозволяється виготовлювачу застосовувати інші методи випробувань, які забезпечують необхідну точність. У разі розбіжностей у визначенні показників контроль проводять методами, зазначеними у цьому стандарті.

8 Маркування, упаковка, транспортування та зберігання

8.1 Кожна труба діаметром від 10 до 54 мм включно маркується на всій довжині з кроком між сусідніми написами не більше 600 мм.

Для труб інших розмірів маркування наноситься обох кінцях труби.

Спосіб нанесення маркування повинен забезпечувати її надійну безпеку при транспортуванні та експлуатації у споживача. Маркувальний напис на трубі повинен містити таку інформацію:

- Позначення цього стандарту;

- Номінальні розміри поперечного перерізу (зовнішній діаметр товщина стінки);

- Марка та стан матеріалу;

- товарний знак або найменування та товарний знак підприємства-виробника;

- Відомості про виробництво: рік і номер партії.

8.2 Маркування бухт має бути виконане на етикетках, приклеєних на зовнішню сторону пакувальної тари, та має містити умовне позначення труб та номер партії.

8.3 Етикетка, що вкладається у кожне вантажне місце труб, повинна містити таку інформацію:

- товарний знак або найменування та товарний знак підприємства-виробника;

- Умовне позначення труб;

- номер партії;

- Масу нетто партії.

8.4 Транспортне маркування - за ГОСТ 14192 з нанесенням маніпуляційного знака "Берегти від вологи".

8.5 У дерев'яні ящики упаковують труби у відрізках та бухтах, стан матеріалу та розміри яких зазначені в таблиці 13.


Таблиця 13

У міліметрах

Маса труб у бухтах має перевищувати 80 кг.

За погодженням споживача та виробника допускається маса труб у бухтах більше 80 кг. Мінімальна та максимальна маса бухт може встановлюватися за погодженням споживача та виробника.

Труби у відрізках зовнішнім діаметром трохи більше 40 мм пов'язують у пучки масою трохи більше 80 кг.

Кожен пучок і бухта труб повинні бути перев'язані дротом діаметром не менше 1,2 мм або шпагатом із синтетичних матеріалів за нормативною документацією не менше ніж у два обороти і не менш ніж у двох місцях (бухта – у трьох місцях рівномірно) таким чином, щоб виключалося взаємне переміщення труб. Кінці дроту з'єднують скручуванням не менше п'яти витків.

8.6 Труби в бухтах упаковують у поліетиленову плівку і укладають у дерев'яні ящики, піддони або ящики з гофрованого картону.

Допускається за відсутності перевантаження у дорозі транспортувати труби у критих вагонах і контейнерах у зв'язках без пакування в ящики.

Упаковка повинна забезпечувати збереження труб.

Як тару та пакувальні матеріали можуть застосовуватися:

- Скриньки по ГОСТ 2991 , ГОСТ 10198 ;

- Обрешітки дерев'яні за ГОСТ 12082 ;

- Контейнери по ГОСТ 15102 , ГОСТ 22225 ;

- Дріт за ГОСТ 3282 ;

- Стрічка по ГОСТ 3560 ;

- Картон гофрований за ГОСТ 7376 ;

- Піддони дерев'яні за ГОСТ 9557 ;

- Поліетиленова плівка за ГОСТ 10354 .

Допускаються інші види упаковки та пакувальних матеріалів, що забезпечують збереження труб під час транспортування, за нормативною документацією.

8.7 Упаковка труб, що відправляються в райони Крайньої Півночі та прирівняні до них райони, - за ГОСТ 15846 .

8.8 Укрупнення вантажних місць у транспортні пакети проводять відповідно до вимог ГОСТ 26663 .

Габаритні розміри пакетів - за ГОСТ 24597 .

Засоби кріплення в транспортні пакети - за ГОСТ 21650 .

Максимальна допустима вага вантажного місця 5000 кг.

Під час транспортування у критих вагонах маса вантажного місця не повинна перевищувати 1250 кг.

Пакетування проводять на піддонах за ГОСТ 9557 або без піддонів з використанням брусків перерізом не менше 50х50 мм з обв'язуванням дротом діаметром не менше 3 мм або стрічкою розміром не менше 0,3 х30 мм або з використанням строп, що пакетуються. Кінці обв'язувального дроту скріплюють скручуванням у п'ять витків, стрічки - у замок.

8.9 У кожний контейнер або в одну з ящиків контейнера повинен бути вкладений пакувальний лист, на якому мають бути зазначені такі дані:

- товарний знак або найменування та товарний знак підприємства-виробника;

- Найменування країни-виробника;

- юридична адреса виробника та (або) продавця;

- Умовне позначення труб або марка міді, розміри труби, стан матеріалу, позначення цього стандарту;

- номер партії;

- штамп технічного контролю або номер технічного контролера;

- дата виготовлення.

8.10 Труби транспортують усіма видами транспорту у критих транспортних засобах відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на транспорті цього виду.

Для труб довжиною понад 2000 мм транспортні засоби визначають відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на транспорті цього виду.

8.11 Труби повинні зберігатися в критих приміщеннях і бути захищені від механічних пошкоджень, впливу вологи та активних хімічних речовин.

За дотримання зазначених умов зберігання споживчі властивості труб при зберіганні не змінюються.

Додаток, А (довідковий). Теоретична маса 1 м труб при номінальному діаметрі та номінальній товщині стінки

Додаток А
(довідкове)

Таблиця А.1

Додаток Б (обов'язковий). Випробування на наявність вуглецевої плівки

Додаток Б
(обов'язкове)

Б.1 Підготовка зразка для випробування

Зовнішня поверхня зразка труби, призначеного для випробування, має бути чистою.

Для очищення зовнішньої поверхні зразка використовують хімічний чи механічний метод.

Б.1.1 Хімічний метод очищення

Б.1.1.1 З одного кінця зразка труби вставляють кислотостійку заглушку.

Зразок труби з заглушкою опускають у концентровану азотну кислоту за ГОСТ 4461 і витримують його там не менше 30 с, після чого промивають зразок проточною водою, потім дистильованою водою. Зразок виймають та просушують на повітрі.

Б.1.1.2 Від кінця зразка труби із заглушкою відрізають відрізок довжиною не менше 25 мм та видаляють його.

Б.1.1.3 Зразок, що залишився, розрізають уздовж на дві частини і знежирюють шляхом занурення в ацетон за ГОСТ 2768 .

Б.1.2 Механічний метод очищення

Б.1.2.1 З поверхні зразка знімають тонкий шар шляхом обробки на токарному верстаті, який використовується тільки для цих цілей.

Після механічної обробки зразок розрізають уздовж на дві частини та знежирюють шляхом занурення в ацетон.

Б.2 Проведення випробування

Б.2.1 Від очищеного зразка труби відрізають відрізок такої довжини, щоб площа внутрішньої поверхні була не менше 2000 мм .

Б.2.2 Знежирений зразок розміщують внутрішньою поверхнею вгору в невеликому посуді з плоским дном зі скла або білої порцеляни і покривають 25% (v/v) розчином азотної кислоти при температурі навколишнього середовища.

Б.2.3 Коли кислота стане блакитного кольору, зразок виймають і промивають у дистильованій воді, щоб змити кислоту будь-які частинки, приєднані до зразка.

Б.З Результати випробування

Б.3.1 Спостереження за плівкою, що утворилася на поверхні кислоти, здійснюють із застосуванням мікроскопа при десятикратному збільшенні.

Початкове спостереження показує наявність плівки чи частинок лежить на поверхні кислоти. Якщо нічого не виявлено чи виявлено окремі, рідкісні, дрібні частинки, випробування витримано.

Якщо на поверхні ясно видно плівки, що плавають, це може бути плівка вуглецю або окису.

Щоб відрізнити вуглець і окис, кислота з наявністю плівки, що плаває, повинна бути доведена до кипіння, процес повільного кипіння повинен тривати приблизно 5 хв до розчинення будь-яких шарів оксиду.

Якщо при перевірці плівка була видалена або залишилися тільки дрібні, рідкісні частинки, випробування витримано. Якщо немає змін у розмірах плівки, тоді це вуглець і випробування не витримано.

Додаток (обов'язковий). Метод згоряння для визначення наявності вуглецю на внутрішній поверхні труб

Додаток
(обов'язкове)

В.1 Основний принцип

В.1.1 Згоряння вуглецю, що є присутнім на внутрішній поверхні зразків труби, проводять при заданій температурі, при заданій витраті кисню. Вміст вуглецю виражається у наступних термінах: залишковий вміст вуглецю, потенційний і загальний вміст вуглецю. Ця методика описує метод згоряння і три методи вимірювання двоокису вуглецю (вуглекислого газу), що утворився.

Визначається залишковий вміст вуглецю, загальний вміст вуглецю або залишковий та загальний вміст вуглецю.

Потенційний вміст вуглецю одержують шляхом обчислень (загальний вміст вуглецю мінус залишковий вміст вуглецю).

В.2 Підготовка зразків до випробування

В.2.1 З метою визначення вмісту вуглецю виконують операції, послідовність яких визначена у В.2.1.1, спосіб, А або Б, та (або) у В.2.1.2.

В.2.1.1 Залишковий вміст вуглецю

Спосіб А

а) відібрати зразки за В.2.2;

б) очистити внутрішню поверхню зразка за В.2.3;

в) очистити зовнішню поверхню зразка за В.2.4;

г) порізати зразки за В.2.5,

або

Спосіб Б

а) відібрати зразки за В.2.2;

б) очистити зовнішню поверхню зразка за В.2.4;

в) очистити внутрішню поверхню зразка за В.2.3;

г) порізати зразки за В.2.5.

В.2.1.2 Загальний вміст вуглецю

а) відібрати зразки за В.2.2;

б) очистити зовнішню поверхню зразка за В.2.4;

в) порізати зразки за В.2.5.

В.2.2 Відбір зразків для випробування

В.2.2.1 Відрізати від труби зразок завдовжки 300 мм.

Ріжучий інструмент повинен бути без барвників, мастила або інших вуглецевих забруднюючих домішок.

Зачистити кінці зразків.

B.2.3 Очищення внутрішньої поверхні зразка

В.2.3.1 Опустити зразок у ванну з трихлоретиленом або трихлоретаном на 5 хвилин при кімнатній температурі або на 2 хвилини в киплячий розчин.

Завантажити зразок не менше ніж на 30 секунд у другу ванну з аналогічним розчином.

Вийняти зразки з ванни і розмістити вертикально над камерою випаровування або в печі (термостат) доти, поки розчин повністю не випарується.

В.2.4 Очищення зовнішньої поверхні зразка

В.2.4.1 Зовнішня поверхня зразка труби, призначеного для випробування, має бути чистою.

Для очищення зовнішньої поверхні зразка використовують хімічний чи механічний метод.

Для визначення величини виправлення холостого досвіду за В.4.5 та для використання у випадках розбіжностей використовують лише хімічний метод очищення, наведений у В.2.4.2.

В.2.4.2 Хімічний метод очищення

В.2.4.2.1 З одного кінця зразка труби вставляють кислотостійку заглушку.

Зразок труби з заглушкою опускають в 50% (v/v) розчин азотної кислоти і витримують його там не менше 30 с, після чого зразок промивають проточною водою, потім дистильованою водою, і в кінці опускають на 2-3 хв у ванну з дистильованою водою з температурою не менше 80 °C.

Зразок виймають та просушують на повітрі.

В.2.4.2.2 Від кінця зразка труби із заглушкою відрізають відрізок завдовжки не менше 25 мм та видаляють його.

В.2.4.2.3 Зразок, що залишився, розрізають уздовж на дві частини і знежирюють шляхом занурення в ацетон за ГОСТ 2768 .

В.2.4.3 Механічний метод очищення

В.2.4.3.1 З поверхні зразка знімають тонкий шар шляхом обробки на токарному верстаті, який використовується тільки для цих цілей.

Після механічної обробки зразок розрізають уздовж на дві частини та знежирюють шляхом занурення в ацетон.

В.2.5 Різання зразків для випробування

8.2.5.1 Підготувати зразок для випробування, використовуючи одну з процедур, зазначених у В.2.5.2 та В.2.5.3, і потім зберігати зразки для випробування в незабрудненому середовищі, такому як в ексикаторі, що містить піддони з гідроокисом натрію, до часу випробування.

В.2.5.2 Труби діаметрами, що не перевищують діаметр печі

В.2.5.2.1 Від кінця зразка труби із заглушкою, очищеного хімічним методом, відрізають відрізок такої довжини, щоб площа його внутрішньої поверхні була не менше 2000 мм. .

Для досягнення чистого зрізу, перпендикулярного до осі труби, рекомендується використовувати дискову пилку для поперечного різання.

Площа внутрішньої поверхні зразка для випробування визначають значення середнього внутрішнього діаметра і довжини зразка, виміряних з точністю 0,1 мм.

Якщо зразок для випробування довший за зону температурного свічення пристрою згоряння, описаного у В.3 в), зразок розрізають поперек на дві частини і поміщають обидві частини одночасно в зону температурного свічення.

В.2.5.3 Труби діаметрами, що перевищують діаметр печі

В.2.5.3.1 Якщо діаметр печі менший за діаметр труби, слід використовувати методи, викладені нижче:

а) Метод поздовжнього різання

Відрізають відрізок зразка труби такої довжини, щоб площа внутрішньої поверхні була не менше 2000 мм .

Зважують відрізок зразка з точністю до 0,01 г: .

Площа внутрішньої поверхні зразка визначають значення середнього внутрішнього діаметра і довжини зразка, виміряних з точністю 0,1 мм.

Використовуючи знежирене лезо пили, розрізають відрізок зразка подовжньо на дві половинки. Згинають кожну половинку таким чином, щоб було можливе її поздовжнє розміщення у печі. Це згинання може бути зроблено між затискними губками кліщів, оснащеними алюмінієм або затискачами з альтернативних матеріалів, попередньо знежиреними, використовуючи трихлоретилен або трихлоретан. Матеріали для затискачів повинні бути без шкоди їхній чистоті.

Зважують дві половинки зразка для випробування з точністю до 0,01 г: .

Площа внутрішньої поверхні зразка для випробування, що має бути не менше 2000 мм , обчислюють за формулою

. (В 1)

б) Метод сплющування

Якщо зразок для випробування з площею внутрішньої поверхні не менше 2000 мм може бути отриманий шляхом сплющування, то операцію сплющування проводять між затискними губками кліщів, оснащеними алюмінієм або затискачами з інших матеріалів, попередньо знежирених трихлоретиленом або трихлоретаном.

В.3 Метод згоряння для продукції, що містить вуглець

В.3.1 Горіння проводять у кварцовій трубі в струмі кисню, що має мінімальний рівень чистоти 99,995%.

Пристрій горіння включає:

а) систему для подачі кисню та очищення, яка може гарантувати рівень чистоти 99,995%. Ця система зазвичай включає:

- рафіновану піч (первинне (попереднє) горіння), що включає кварцову трубу, заповнену окисом міді, яка допускає температуру від 450 °C до 500 °C, яку необхідно підтримувати;

- уловлювач для H O;

- уловлювач для CO ;

б) камеру очікування для зразка для випробування;

в) камеру для допалювання з трубою для хімічної реакції з кварцу та трубчасту піч (приблизно 600 мм завдовжки), температура якої повинна бути не менше 750 °C.

B.4 Методи визначення вмісту вуглецю

В.4.1 Існують три основні методи визначення вмісту вуглецю:

- Метод з використанням гідроокису тетрабутиламонію, див. В.4.2;

- Метод визначення шляхом виміру диференціальної електропровідності, див. В.4.3;

- Метод визначення шляхом спектрометрії поглинання інфрачервоних променів, див. В.4.4.

Можуть бути використані інші методи (наприклад, кулонометричний метод), якщо їхня чутливість не менша за вказані вище.

У кожному випадку величина виправлення холостого досвіду повинна бути визначена відповідно до В.4.5.

В.4.2 Метод з використанням гідроокису тетрабутиламонію

В.4.2.1 Поглинання виробленого двоокису вуглецю (вуглекислого газу) розчином етаноламіну. Нейтралізація кислотності, отриманої в результаті, стандартним (метановим) розчином гідроксиду тетрабутиламонію та визначення вмісту вуглецю.

Точність результатів вимірювань ±0,01 мг/дм .

В.4.3 Метод визначення шляхом вимірювання диференціальної електропровідності

В.4.3.1 Вимірювання різниці електропровідності розчину гідроксиду натрію перед і до поглинання виробленого двоокису вуглецю (вуглекислого газу).

Точність результатів вимірювань ±0,02 мг/дм .

В.4.4 Метод визначення шляхом спектрометрії поглинання інфрачервоних променів

В.4.4.1 Пряме (безпосереднє) визначення вмісту вуглецю шляхом автоматичного аналізу поглинання інфрачервоних променів виробленого двоокису вуглецю (вуглекислого газу).

Пристрій зазвичай включає механізм згоряння, описаний у розділі B.3

Точність результатів вимірювань ±0,01 мг/дм .

В.4.5 Визначення величини виправлення холостого досвіду

В.4.5.1 Розмір заготівлі повинен бути визначений на початку випробування або в процесі випробувань.

Розмір заготівлі, виражена в мг/дм , має бути віднімається з індивідуальних вимірювань кожного зразка для випробування.

Процедура:

- відрізають зразок для випробування такої довжини, щоб його внутрішня площа поверхні була не менше 2000 мм. ;

- повністю опускають його у ванну з 50%-ним (v/v) розчином азотної кислоти і витримують його там не менше 30 так, щоб він був протруєний і з внутрішньої, і з зовнішньої сторони;

— виймають зразок для випробування з ванни, використовуючи щипці, і промивають під проточною водою, потім під дистильованою водою і в кінці опускають на 2-3 хв у ванну з дистильованою водою температурою не менше 80 °C;

- Зразок зберігають його в ексикаторі, що містить піддони гідроксиду натрію, до часу вимірювання;

— визначають площу внутрішньої поверхні зразка для випробування значення середнього внутрішнього діаметра і довжини зразка, виміряних з точністю 0,1 мм;

- використовують метод визначення вмісту вуглецю, відібраний для випробувань відповідно до В.4.2, В.4.3 або В.4.4.

Величиною заготівлі буде середнє значення величин, одержаних від двох зразків для випробування.

При задовільній підготовці величина виправлення холостого досвіду виходить не більше 0,02 мг/дм . Якщо отримані великі величини, підготовка зразка для випробування і механізм заготівлі повинні бути перевірені.

В.5 Результати

В.5.1 Який би метод не використовувався, величина вмісту вуглецю повинна бути виражена в мг/дм як середнє арифметичне від величин, одержаних при випробуванні двох зразків.

В.6 Контроль точності

В.6.1 Апаратура повинна бути перевірена на початку випробування, а потім мінімум один раз на день при безперервному використанні, застосовуючи зразки D-mannitol відомої проби (аналізу), за винятком випадків, коли використовується спектрометрія поглинання інфрачервоних променів, коли перевірка альтернативно може проводитися з CO відповідно до інструкцій виробника. Тим не менш, при використанні спектрометра поглинання інфрачервоних променів апаратура для випробування повинна бути перевірена принаймні двічі на рік і після 1000 вимірювань при безперервному використанні, застосовуючи зразки D-mannitol відомої проби (аналізу).

Додаток Р (обов'язковий). Метод вихрострумового контролю труб

Додаток Г
(обов'язкове)

Г. 1 Призначення та сфера застосування

Г. 1.1 Дану методику застосовують для контролю методом вихрових струмів труб з кольорових металів і сплавів з метою виявлення порушення суцільності матеріалу (у вигляді тріщин, розшарування, пухирів, полон, рисок, раковин, вм'ятин, неметалевих включень та ін) на зовнішній та внутрішній поверхнях труби та у товщині матеріалу.

Г. 1.2 Метод застосовується контролю труб зовнішнім діаметром від 6 до 42 мм і виявлення дефектів по товщині стінки на глибину до 3 мм від зовнішньої поверхні.

Г. 2 Застосовуване обладнання

Г. 2.1 Для проведення контролю труб використовують:

- Вихрострумовий дефектоскоп;

- Комплект прохідних вихрострумових перетворювачів різного діаметру;

- протяжно-центруючий пристрій з механізмом автоматичного розбракування або автоматичної мітки дефектних зон;

- Зразковий зразок.

Г. 2.2 Для контролю може використовуватися будь-який тип вихрострумового дефектоскопа, призначений для роботи з прохідними вихрострумовими перетворювачами, що забезпечує здійснення контролю на частоті від 4 до 30 кГц, що працює при температурі навколишнього середовища від 5 до 50 °C.

Г. 2.3 Вихрострумовий прохідний перетворювач встановлюється на протяжно-центрувальному пристрої з таким розрахунком, щоб труба була центрована щодо електричного центру котушки прохідного перетворювача. Показником електричного центрування є незалежність інтенсивності сигналу від становища непорушності на колі. Несуцільність може бути як природна (на раніше відбракованій трубі), так і штучна.

Г. 2.3.1 Рекомендується вибирати внутрішній діаметр прохідного перетворювача з таким розрахунком, щоб отримувати максимальне заповнення отвору трубою.

Г. 2.3.2 Устаткування, на якому проводиться контроль труб, повинне містити пристрої, що використовуються для придушення сигналу кінцевого ефекту.

Г. 2.4 Протяжно-центруючий пристрій - це електромеханічний засіб подачі труби через прохідний перетворювач.

Пристрій повинен підтримувати трубу концентрично щодо електричного центру котушки прохідного перетворювача.

Г. 2.5 Еталонний зразок повинен мати три отвори, просвердлені радіально через стінку труби під кутом 0°, 120° і 240°, по одному в кожній з трьох поперечних площин відповідно до рисунка Г. 1.

Отвори повинні бути розташовані один від одного на відстані, достатній, щоб дефектоскоп фіксував окремі сигнали від кожного отвору без завад від кінців зразка.

Допускається виготовлення та застосування еталонного зразка з одним отвором, який повинен пропускатися через прохідний перетворювач три рази з поворотом при кожному наступному пропусканні отвору зразка на 120° щодо попереднього положення.

Малюнок Г.1 - Еталонний зразок з трьома отворами

Г. 2.5.1 Еталонний зразок служить для налаштування дефектоскопа на мінімальну чутливість контролю, але забезпечує надійне виявлення всіх трьох наявних на зразку штучних несплошностей, і для періодичної перевірки працездатності засобів контролю.

Г. 2.5.2 Розміри діаметрів свердлених отворів наведено у таблиці Г. 1.


Таблиця Р.1

У міліметрах

Г. 2.5.3 Еталонні зразки виготовляють із труб того ж сплаву, стану, розміру, що й контрольовані труби. Допускається розбіжність еталонного зразка з контрольованими трубами тільки за товщиною стінки, але не більше ніж 0,5 мм.

Г. 3 Підготовка до контролю

Г. 3.1 Труби повинні бути очищені від значних пригарів мастила, металевої стружки, окалини, що відшаровується, та інших забруднень поверхні.

Г. 3.2 Перед початком контролю дефектоскоп виводиться на режим та перевіряється його працездатність відповідно до інструкції з експлуатації та методики контролю.

Г. 3.3 Налаштування чутливості дефектоскопа провадять за допомогою еталонних зразків. Налаштування чутливості за еталонним зразком вважається закінченим, якщо при три-, п'ятиразовому пропусканні зразка через дефектоскоп в режимі, що встановився, відбувається стовідсоткова реєстрація штучних дефектів.

Г. 3.4 Стан еталонних зразків перевіряється не рідше одного разу на три місяці. Одночасно проводиться метрологічний контроль розмірів штучних несплошностей (отворів) на зразку.

Р. 4 Проведення контролю

Г. 4.1 Труби по одній задаються в протяжно-центруючий пристрій.

Г. 4.2 Якщо при проходженні труби не виникає сигнал «Шлюб», що свідчить про наявність неприпустимих неполадок у ній, труба вважається придатною. В іншому випадку труба відбраковується.

Г. 4.3 Контроль налаштування вихрострумового дефектоскопа повинен проводитися перед кожним початком робіт за Г. 3.3 та періодично через кожні 2 години безперервної роботи шляхом дво-, триразового пропускання зразка через установку.

Г. 4.4 При виявленні порушень налаштування або відхилень від вимог, описаних у Г. 2.2-Г.2.5 цієї методики, контроль труб повинен бути припинений до відновлення режиму роботи обладнання. Усі труби, які пройшли контроль при зазначених порушеннях режиму, піддають повторній перевірці.

Г. 5 Обробка результатів

Г. 5.1 Індикація дефектної ділянки здійснюється сигнальною лампочкою, яка спалахує при його проходженні через прохідний перетворювач. Установка може працювати в автоматичному режимі, забезпечуючи сортування проконтрольованих труб на відповідні та не відповідні технічним вимогам. Крім того, до нього може бути підключений реєструючий або маркуючий пристрій.

Г. 5.2 Результати вихрового контролю труб заносять до журналу, у якому мають бути зазначені основні умови контролю (еталонний зразок, тип установки, обсяг контролю, робоча частота, розмір прохідного перетворювача).

Г. 5.3 Записи в журналі служать для статистичного аналізу ефективності контролю труб та стану технологічного процесу їхнього виробництва.