ГОСТ Р ІСО 857-2-2009

ГОСТ Р ИСО 857-2-2009 Зварювання та споріднені процеси. Словник. Частина 2. Процеси паяння. терміни та визначення

ГОСТ Р ІСО 857-2-2009

Група В00

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Зварювання та споріднені процеси.
Словник

Частина 2

ПРОЦЕСИ ПАЙКИ

терміни та визначення

Welding and allied processes. Vocabulary. Part 2. Soldering and brazing processes. Terms and definitions

ГКС 25.160.50

Дата введення 2010-07-01

Передмова

Цілі та принципи стандартизації в Російській Федерації встановлені Федеральним законом від 27 грудня 2002 N 184-ФЗ «Про технічне регулювання», а правила застосування національних стандартів Російської Федерації - ГОСТ Р 1.0-2004 «Стандартизація в Російській Федерації. Основні положення"

Відомості про стандарт

1 ПІДГОТОВЛЕНО Федеральною державною установою «Науково-навчальний центр «Зварювання та контроль» при МДТУ ім. Н. Е. Баумана (ФГУ НУЦСК при МДТУ ім. Н.Е. Баумана), Національним агентством контролю та зварювання (НАКС), Санкт-Петербурзьким державним політехнічним університетом (СПбДПУ) на основі власного автентичного перекладу стандарту, зазначеного у пункті 4

2 ВНЕСЕН Технічним комітетом зі стандартизації ТК 364 «Зварювання та споріднені процеси"

3 ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Наказом Федерального агентства з технічного регулювання та метрології від 4 серпня 2009 р. N 278-ст

4 Цей стандарт ідентичний міжнародному стандарту ISO 857−2:2005 «Зварювання та споріднені процеси. Словник. Частина 2. Процеси паяння. Терміни та визначення» (ISO 857−2:2005 Welding and allied processes — Vocabulary — Part 2: Soldering and brazing processes and related terms)

При застосуванні цього стандарту рекомендується використовувати замість міжнародного стандарту відповідний йому національний стандарт, відомості про які наведено в додатковому додатку С

5 ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ


Інформація про зміни до цього стандарту публікується в інформаційному покажчику «Національні стандарти», що щорічно видається, а текст змін і поправок — у щомісячно видаваних інформаційних покажчиках «Національні стандарти». У разі перегляду (заміни) або скасування цього стандарту відповідне повідомлення буде опубліковане у щомісячному інформаційному покажчику «Національні стандарти». Відповідна інформація, повідомлення та тексти розміщуються також в інформаційній системі загального користування - на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет

Вступ

Міжнародний стандарт ІСО 857-2:2005 розроблений технічним комітетом ІСО/ТК 44 «Зварювання та споріднені процеси», підкомітетом ПК 7 «Терміни та визначення».

ІСО 857−1:1998 та ІСО 857−2:2005 скасовують та замінюють стандарт ІСО 857:1990, який зазнав технічного перегляду.

ІСО 857 складено у двох нових частинах під загальною назвою «Зварювання та споріднені процеси. Словник»:

- Частина 1. Процеси зварювання металів. Терміни та визначення;

- Частина 2. Процеси паяння. Терміни та визначення.

ISO 857-1 обмежується зварювальними процесами металевих матеріалів, зварювальні процеси структуровані в більш систематичному вигляді, ніж ISO 857:1990. Процеси класифіковані відповідно до їх фізичних характеристик, наприклад зварювання тиском або зварювання плавленням, а також за типами джерел енергії. Було додано кілька нових процесів, а також було видалено ряд процесів, що вийшли із застосування.

ISO 857-2 обмежується процесами паяння і організований так само, як і ISO 857-1. Для кращого розуміння цих процесів було додано нові визначення.

Номери в круглих дужках, що йдуть після назв процесів, відносяться до нумерації, використаної в ISO 4063. Більшість визначень супроводжуються схематичними малюнками, наведеними як приклади.

Запити на офіційне тлумачення будь-яких аспектів цієї частини ISO 857 необхідно надсилати до Секретаріату ISO/TC 44/ПК 7 через національний орган зі стандартизації. Повний список таких органів можна знайти на сайті www.iso.org.

1 Область застосування

Цей стандарт встановлює терміни та визначення, що вживаються при паянні металів.

2 Нормативні посилання

У цьому стандарті використано нормативне посилання на наступний стандарт:

ISO 4063 Зварювання та споріднені процеси. Перелік та умовні позначення процесів

3 Терміни та визначення

3.1 паяння: Процес з'єднання деталей, при якому використовують додатковий розплавлений матеріал (припій) з температурою ліквідус нижче ніж температура солідус основного (их) матеріалу (ів), який змочує поверхні нагрітого (их) основного (их) матеріалу (ів) і заповнює вузький зазор між деталями, що з'єднуються.

Примітки

1 Цей процес в основному відноситься до металів, але може також відноситися до неметалевих матеріалів. Хімічний склад припою завжди відрізняється від складу деталей, що з'єднуються.

2 Якщо процес здійснюється без капілярного ефекту, то він часто описується як пайкосварка.

3.1.1 низькотемпературне паяння: Процес з'єднання із застосуванням припою з температурою ліквідус не вище 450 °C.

3.1.2 високотемпературне паяння: Процес з'єднання із застосуванням припою з температурою ліквідус понад 450 °C.

3.1.3 покриття: Нанесення шару або шарів матеріалу на поверхню з метою отримання бажаних властивостей та/або розмірів.

3.1.4 розтікання припою та заповнення зазору

3.1.4.1 змочування: Розтікання та адгезія тонкого безперервного шару розплавленого припою по поверхні деталей, що з'єднуються.

3.1.4.2 відсутність змочування: Відділення твердого припою, який, хоч і розтікався по поверхні деталей, що з'єднуються, але не утворював зв'язок з ним через, наприклад, недостатнє очищення або флюсування.

3.1.4.3 шлях потоку припою: Шлях, яким розплавлений припій тече у соединении.

3.1.4.4 капілярний тиск: Поверхневий натяг, який переміщує розплавлений припій у зазор між деталями, що з'єднуються з урахуванням гравітації.

3.1.4.5 процес утворення зв'язку: Процес, при якому в результаті металургійної взаємодії створюється зв'язок між рідкою фазою припою та твердим основним металом.

3.2 Матеріали для паяння

3.2.1 припій: додається метал для отримання паяних сполук, який може бути у вигляді дроту, вставок, порошку, паст та ін.

3.2.2 флюс: Неметалічний матеріал, який у розплавленому стані сприяє змочуванню, видаляючи оксиди або інші шкідливі плівки з поверхонь, що з'єднуються, і запобігає їх повторному утворенню в процесі з'єднання.

3.2.3 сполучна речовина: Речовина, за допомогою якої припої та/або флюси зв'язуються у вигляді порошків або паст для подальшого застосування при виготовленні з'єднання або можуть формуватися у вигляді присадки.

3.2.4 Обмежувальне покриття при пайці: Речовина, яка використовується для запобігання небажаному розтіканню розплавленого припою.

3.2.5 Основний матеріал: Паяний матеріал.

3.2.6 захисне газове середовище при пайці: Газове середовище або вакуум, що застосовуються для видалення оксидів та інших шкідливих плівок на поверхнях, що з'єднуються, або для запобігання повторному утворенню таких плівок на попередньо очищених поверхнях.

3.2.6.1 активне газове середовище: Газ, що зменшує кількість оксидів завдяки його великій спорідненості з киснем.

3.2.6.2 нейтральне газове середовище: Газ, що перешкоджає утворенню оксидів під час паяння.

3.2.6.3 Вакуум: Середовище, в якому тиск значно нижче атмосферного, внаслідок чого зменшується утворення оксидів до рівня, прийнятного для задовільного паяння, завдяки низькому парціальному тиску окислювача.

Примітка — Підготовче очищення поверхонь, що змочуються, надзвичайно важливе, оскільки у вакуумі може видатися дуже обмежена кількість оксидів.

3.3 Умови процесу

3.3.1 Характеристичні температури

3.3.1.1 температурний діапазон плавлення припою: Температурний діапазон від початку плавлення (температури солідус) до температури кінця плавлення (температури ліквідусу).

Примітка — Для деяких припоїв більша точка плавлення, ніж діапазон плавлення.

3.3.1.2 Температура пайки: Температура з'єднання, при якій припій змочує поверхню або утворюється рідка фаза за рахунок прикордонної дифузії і є достатній обсяг рідкої фази.

Примітка — Для деяких припоїв ця температура нижча за температуру ліквідус.

3.3.1.3 температура підігріву: Температура, при якій деталі, що з'єднуються, витримуються до її рівномірного розподілу.

Примітка — Ця температура нижче температури солідусу припою.

3.3.1.4 температурний інтервал активності: Температурний інтервал, у якому флюс або захисне газове середовище ефективні.

3.3.2 Характеристики часу процесу

3.3.2.1 час паяння: Час циклу паяння.

3.3.2.2 час нагрівання: Час, протягом якого досягається необхідна температура паяння.

Примітка — Час нагрівання включає час підігріву і може включати інші часи, наприклад, час дегазації.

3.3.2.3 час підігріву: Час, протягом якого деталі, що паяються, витримують при температурі підігріву.

3.3.2.4 час витримки: Час, протягом якого з'єднання витримують при температурі паяння.

3.3.2.5 час охолодження: Час, протягом якого з'єднання охолоджують від температури паяння до температури навколишнього середовища.

Примітка — Час охолодження може включати час, необхідний для подальшої термічної обробки паяного з'єднання.

3.3.2.6 Загальний час паяння: Період, що включає час нагрівання, час витримки та час охолодження.

3.3.2.7 ефективний час флюсу: Час, протягом якого флюс залишається ефективним при паянні.

Примітка — Ефективний час залежить від технології, що використовується.

3.4 Геометричні характеристики паяних з'єднань

3.4.1 з'єднання з малим зазором: З'єднання, в якому зазор заповнюється, головним чином, за рахунок капілярної течії припою, тобто це або стикове з'єднання, або нахлесточное з'єднання між паралельними поверхнями, що паяються деталей.

Примітки

1 Див. малюнки 1 та 2.

2 Ширина і довжина нахлестки визначають площу, за якою деталі з'єднуються.

3 Можлива паяння випромінюванням і паяння електричною дугою стикового з'єднання з відбортуванням кромок і нахлесточного з'єднання зі стиковими швами.

Рисунок 1 — Стикове з'єднання з малим зазором

1 - довжина з'єднання, 2 - складальний зазор, 3 - товщина деталі

Рисунок 1 — Стикове з'єднання з малим зазором

Малюнок 2 - Нахлісткове з'єднання з малим зазором

1 - довжина з'єднання, 2 - складальний зазор, 3 - довжина нахлестки, 4 - товщина деталі

Малюнок 2 - Нахлісткове з'єднання з малим зазором

3.4.2 з'єднання з великим зазором: З'єднання, в якому зазор заповнюється припоєм за рахунок гравітації.

Примітки

1 На малюнку 3 показані дві деталі з паралельними кромками, підготовленими до паяння.

2 Цей процес часто описують як пайкосварку.

3 Можливі паяння випромінюванням і паяння електричною дугою стикового з'єднання з відбортуванням кромок і нахлесточного з'єднання зі стиковими швами.

Рисунок 3 — Стикове з'єднання з великим зазором

1 - довжина з'єднання, 2 - складальний зазор, 3 - товщина деталі

Рисунок 3 — Стикове з'єднання з великим зазором

3.4.3 паяльний зазор: Вузький зазор між паяними в основному паралельними поверхнями деталей, що вимірюється при температурі паяння.

3.4.4 складальний зазор: Вузький зазор між паяними в основному паралельними поверхнями деталей, що вимірюється при кімнатній температурі.

3.5 Паяні вузли

Терміни, що належать до паяних вузлів, наведені на рисунках 4 та 5.

Малюнок 4 — Терміни, що стосуються деталей та матеріалів паяних вузлів.

Малюнок 4 — Терміни, що стосуються деталей та матеріалів паяних вузлів.

Рисунок 5 - Схема паяної сполуки

Матеріал

1 - основний матеріал;

2 - основний матеріал, що зазнав змін при пайці;

3 - дифузійна (перехідна) зона;

4 - метал припою

Вузол

IV - зона термічного впливу,

V - паяний шов

Розміри

- Товщина деталі,

- Ефективна ширина з'єднання,

- Довжина нахлестки

Рисунок 5 - Схема паяної сполуки

3.5.1 Вузол

3.5.1.1 паяний вузол: Вузол, отриманий за допомогою паяння двох або більше деталей.

Примітка - Паяний вузол може згодом стати деталлю іншого, більшого за розмірами вузла.

3.5.1.2 паяний шов: Область з'єднання, що включає метал припою та дифузійні/перехідні зони.

3.5.1.3 зона термічного впливу: Зона основного металу, який зазнав змін при пайці.

3.5.2 Матеріали

3.5.2.1 основний матеріал, що зазнав змін під час паяння: Метал, властивості якого відрізняються від властивостей основного матеріалу через вплив процесу паяння.

3.5.2.2 Дифузійна зона (перехідна зона): Шари, утворені під час паяння з хімічним складом, відмінним від складу основного матеріалу (ів) та складу припою.

3.5.2.3 метал припою: Метал, що утворюється під час паяння.

Примітка — Оскільки припій розплавляється, його хімічний склад може змінюватися внаслідок реакцій з основним (і) металом (ами).

3.6 Технологія паяння

3.6.1 ручне паяння: паяння , при якому всі операції виконують вручну.

3.6.2 механізована паяння: Пайка, при якій усі основні операції, за винятком завантаження-вивантаження заготовки, виконують механічно.

3.6.3 автоматичне паяння: Паяння, при якому всі операції, включаючи всі допоміжні операції, такі як зміна заготовки, виконують автоматично.

3.6.4 пайка з додаванням припою: Процес, під час якого деталі нагріваються в зоні з'єднання до температури паяння і припій доводиться до температури плавлення, головним чином завдяки контакту з деталями, що паяються.

3.6.5 паяння з попереднім укладанням припою: Процес, під час якого припій поміщають в область з'єднання до нагрівання, а потім нагрівають до температури паяння разом з деталями, що паяються.

3.6.6 паяння зануренням: Процес, під час якого деталі, що паяються, занурюють у ванну з розплавленою сіллю, розплавленим флюсом або розплавленим припоєм.

3.6.7 паяння деталей з попереднім нанесенням припою: Процес, під час якого припій наносять на поверхню, що паяється, до паяння (наприклад, осадженням, електролізом або осадженням з газової фази).

3.6.8 У додатку А наведено опис процесів паяння залежно від джерел енергії, у додатку В наведено перелік еквівалентних термінів процесів паяння російською, англійською та французькою мовами та алфавітний покажчик термінів процесів паяння російською мовою.

Додаток, А (довідковий). Опис процесів залежно від джерел енергії

Додаток А
(довідкове)

(Номери в дужках - по ISO 4063)

А.1 Низькотемпературна паяння

А.1.1 Низькотемпературне паяння з використанням твердотільних джерел нагрівання

А.1.1.1 Паяння паяльником (952) (див. рисунок А.1).

Нагрівання деталей, що паяються, і розплавлення припою здійснюють вручну або механічно з використанням паяльника з теплоємністю, формою і наконечником, придатними для місця паяння. Обидві деталі, що з'єднуються, і припій доводять до температури паяння, флюс використовують як окремо, так і у вигляді присадочного прутка з флюсовим сердечником.

Малюнок А.1 - Приклади паяльником низькотемпературного паяння

1 - наконечник паяльника, 2 - припій з флюсовим сердечником, 3 - друкована плата, 4 - провідник

Малюнок А.1 - Приклади низькотемпературного паяння паяльником (друкована плата)

А.1.1.2 Низькотемпературне паяння нагрітими блоками (96)

Деталі доводять до температури паяння нагріванням від нагрітого металевого блоку (наприклад, пластини). Припій зазвичай вносять у вигляді дроту з флюсовим сердечником або суцільного дроту. У разі припій вносять на з'єднання заздалегідь. Цей процес важливий при паянні товстих заготовок з більш тонкими листовими деталями.

А.1.1.3 Лудіння валиком (96) (див. малюнок А.2)

Поверхню нагрівають валиком, що обертається в рідкому припої, і змочують припоєм. Флюс наносять на поверхню заздалегідь. Припій розтікається поверхнею.

Малюнок А.2 - Лудіння валиком

1 — плоска деталь (наприклад, друкована плата); 2 — притискний валик; 3 — валик для нанесення припою; 4 — соляний шар для захисту припою у ванні; 5 — ванна з припоєм.

Малюнок А.2 - Лудіння валиком

А.1.2 Низькотемпературне паяння з використанням рідин

А.1.2.1 Низькотемпературне паяння зануренням у розплавлений припій (944) (див. малюнок А.3)

Паяння деталей здійснюють зануренням у ванну з розплавленим припоєм. Перед зануренням вони змочуються флюсом. Швидкість занурення вибирають такою, щоб кожна деталь досягала температури паяння під час занурення. Наочною ознакою цього є позитивний меніск (увігнута поверхня) у місці контакту поверхні розплавленого припою та деталі. Паяюча деталь може бути холодною або підігрітою перед зануренням.

Малюнок А.3 — Низькотемпературне паяння зануренням у розплавлений припій

1 - увігнутий меніск, 2 - деталь, 3 - ванна з припоєм

Малюнок А.3 — Низькотемпературне паяння зануренням у розплавлений припій

А.1.2.2 Низькотемпературне паяння хвилею припою (951) (див. малюнок А.4)

Рідкий припій наноситься хвилею припою, що створюється насосом та соплом. Цей процес, в основному, застосовується для паяння друкованих плат спільно з хвильовим або розпилювальним пристроєм нанесення флюсу та сушаркою флюсу. Бажано, щоб кут подачі між поверхнею ванни та друкованою платою становив близько 7°.

Малюнок А.4 - Низькотемпературне паяння хвилею припою

1 - друкована плата, 2 - сушарка, 3 - ванна з хвилею припою, 4 - хвильовий або розпилювальний пристрій для нанесення флюсу (флюс зі спіненою хвилею)

______________
Кут подачі.

Малюнок А.4 - Низькотемпературне паяння хвилею припою

А.1.2.3 Низькотемпературне паяння протягуванням через розплавлений припій (956) (див. малюнок А.5)

Ванна, що використовується, з припоєм має велику поверхню, але малу глибину. Поверхні плоских деталей, що паяються (друкованих плат) спочатку змочують флюсом і сушать. Потім друковані плати занурюють у ванну: кути входу і виходу можуть бути однаковими або різними (наприклад, від 8 до 10), а глибина занурення становить близько половини товщини друкованої плати. Жорстка планка, закріплена безпосередньо перед друкованою платою, видаляє оксиди з поверхні ванни з припоєм у міру проходження друкованої плати через ванну. Час паяння визначається швидкістю руху друкованої плати та довжиною ванни з припоєм.

Малюнок А.5 — Низькотемпературне паяння протягуванням через розплавлений припій

1 - жорстка планка, 2 - тримач, 3 - друкована плата, 4 - ванна з припоєм, 5 - сушарка, 6 - хвильовий або розпилювальний пристрій нанесення флюсу (флюс зі спіненою хвилею)

Малюнок А.5 — Низькотемпературне паяння протягуванням через розплавлений припій

А.1.2.4 Низькотемпературне ультразвукове паяння (947) (див. малюнок А.6)

Паяю поверхню деталі занурюють у нагріту ванну з розплавленим припоєм. Потім поверхню звільняють від оксидів під дією ультразвуку, причому руйнування та видалення оксидних шарів відбувається за рахунок кавітації. Щоб уникнути ефекту екранування, зручно використовувати два трансформатори, розташовані навпроти один одного. Таким чином, очищений метал (наприклад, алюміній) можна лудити без флюсу.

Малюнок А.6 — Низькотемпературне ультразвукове паяння.

1 - деталь, 2 - генератор ультразвуку, 3 - трансформатор пружних коливань, 4 - опорна конструкція з вентилятором охолодження, 5 - основа, 6 - ванна з припоєм

Малюнок А.6 — Низькотемпературне ультразвукове паяння.

А.1.3 Низькотемпературне паяння з використанням газів

А.1.3.1 Низькотемпературне газополум'яне паяння (942) (див. малюнок А.7)

Теплота створюється з допомогою згоряння горючої суміші. Полум'я не спрямовують безпосередньо на офлюсовану поверхню, оскільки це могло б зашкодити флюсу. Зона з'єднання нагрівається рівномірно за рахунок переміщення газового пальника. Припій або поміщають між деталями, або подають при досягненні температури паяння.

Малюнок А.7 — Низькотемпературне газополум'яне паяння

1 - флюс і припій, 2 - деталі, 3 - полум'я

Малюнок А.7 — Низькотемпературне газополум'яне паяння

А.1.3.2 Низькотемпературне паяння нагрітим газом (96)

Повітря нагрівається при проходженні через електронагрівач або полум'я. Нагріте повітря або продукти згоряння подаються через сопло на деталі, що паяються. Припій поміщають між деталями після нанесення флюсу або подають після досягнення паяння температури. Замість повітря дозволяється використовувати інші гази.

А.1.4 Низькотемпературне паяння інфрачервоним випромінюванням (941)

Використовують джерело інфрачервоного випромінювання, розташоване у фокальній точці напівеліптичного дзеркала. Промені фокусують у другій фокальній точці, в якій знаходяться деталі, що паяються, з попередньо нанесеними припоєм і флюсом. Більшість металевих деталей відображають частину енергії випромінювання своєю поверхнею, решта енергії перетворюється на теплоту на глибині декількох мікрон.

А.1.5 Низькотемпературне паяння з використанням електричного струму

А.1.5.1 Низькотемпературна індукційна паяння на повітрі (946)

Після нанесення флюсу і припою в деталях, що з'єднуються, генерується теплота, необхідна для паяння, за допомогою індукованого змінного струму. Припій допускається також подавати після досягнення температури паяння. Паяння проводять на повітрі.

А.1.5.2 Низькотемпературне паяння електроопіром (948) (див. малюнок А.8)

Після нанесення флюсу і припою деталі, що паяються, здавлюються двома електродами, через які протікає електричний струм. Теплота, необхідна для паяння, виділяється за рахунок опору електричному струму. Визначальними факторами нагрівання є електричний опір поверхонь з'єднання та електричний опір електродів та деталей. Типовими матеріалами електродів є вугілля, вольфрамові, молібденові та мідні сплави.

Малюнок А.8 — Низькотемпературне паяння електроопіром

1 - електроди, 2 - з'єднання, що паяється, 3 - деталі (наприклад, луджена мідна смуга)

Малюнок А.8 — Низькотемпературне паяння електроопіром

А.1.6 Низькотемпературне паяння в печі (943)

А.1.6.1 Загальні дані

Деталі нагріваються у печі. Процес підходить для масового виробництва деталей малих та середніх розмірів. Деталі з нанесеним флюсом та припоєм закріплюють у певному положенні. Допускається використовувати заздалегідь формовані заготівлі припою.

Розрізняють печі періодичної дії, наприклад камерні печі або шахтні, і печі безперервної дії.

А.1.6.2 Низькотемпературне паяння гарячим газом

Після нанесення флюсу та припою деталі (наприклад, друковані плати) нагрівають потоком гарячого газу. Більшість деталей застосовують припій як пасти.

А.1.6.3 Низькотемпературне паяння інфрачервоним або лазерним випромінюванням

Деталі (наприклад, друковані плати) нагріваються інфрачервоним чи лазерним випромінюванням. Інфрачервоне випромінювання нагріває всю деталь. Лазерне випромінювання нагріває лише зону з'єднання.

А.1.6.4 Низькотемпературне паяння парою

Пара використовують для нагрівання деталей (наприклад, друкованих плат) до температури паяння. Температура не перевищує точку кипіння рідини, яка використовується для отримання пари.

А.2 Високотемпературне паяння

А.2.1 Високотемпературне паяння з використанням рідин для нагрівання

А.2.1.1 Високотемпературне паяння зануренням у розплавлений припій (914)

Паявані деталі нагрівають зануренням у ванну з розплавленим припоєм. Ванна має бути виготовлена з відповідного матеріалу (керамічного матеріалу або графіту). Флюс наносять до занурення деталі у ванну.

А.2.1.2 Високотемпературне паяння зануренням у розплавлену сіль (915)

Деталі нагрівають зануренням у ванну, що містить суміш розплавлених солей. Ванну виготовляють із відповідного матеріалу. Багато сольових сумішей діють як флюс. Склад соляної суміші залежить від природи основного металу та припою. Попередньо формовані припої поміщають у безпосередній близькості до з'єднання перед зануренням.

А.2.1.3 Високотемпературне паяння зануренням у флюсову ванну

Деталі занурюють у ванну з активним розплавленим флюсом. Перед зануренням попередньо формовані припої поміщають у безпосередній близькості до зони з'єднання.

А.2.2 Високотемпературна газополум'яна паяння (912)

Як джерело теплоти використовують газовий пальник. Пальник налаштовують на нейтральне або слабко відновне полум'я. Спосіб нагрівання залежить від характеру паяної сполуки та використовуваного припою:

- при ручному паянні пальник зазвичай пересувається так, щоб деталі для паяння нагрівалися якомога рівномірніше в зоні з'єднання;

— при механізованому або автоматичному паянні зазвичай пересуваються деталі (див. рисунок А.9);

- Як горючі гази, що спалюються в кисні, стиснутому повітрі або всмоктуваному повітрі, використовують ацетилен, пропан, водень або природний газ.

Малюнок А.9 — Високотемпературне газополум'яне паяння закріпленими пальниками

1 - припій, 2 - деталь, 3 - багатополум'яний пальник, 4 - горюча суміш

Малюнок А.9 — Високотемпературне газополум'яне паяння закріпленими пальниками

А.2.3 Високотемпературне паяння електричною дугою (93)

Процеси дугового паяння можна розділити на дугову пайку електродом, що плавиться в захисному газі і пайку електродом, що не плавиться, в захисному газі.

Принцип дугового паяння практично ідентичний принципу дугового зварювання у захисному газі. Як присадочні дроти в основному застосовуються мідні сплави. Температурний інтервал плавлення цих матеріалів є нижчим, ніж у основних матеріалів.

Зазвичай процеси дугового паяння застосовують для тонколистової сталі з покриттям або без покриття.

Через нижчий температурний інтервал плавлення присадкового матеріалу знижується небезпека пошкодження покриття та термічного впливу на деталь. Дугова пайка не призводить до значного плавлення основного матеріалу. Зазвичай флюс не потрібний.

А.2.4 Високотемпературне паяння випромінюванням

А.2.4.1 Високотемпературне паяння лазерним променем (93) (див. малюнок А.10)

Паяння лазерним променем виконують СО -лазерами або Nd: YAG-лазерами, що працюють у безперервному або імпульсному режимі. Припій зазвичай вводять у вигляді дроту присадки або паяльної пасти.

Порівняно нове застосування знайшла паяння лазерним променем - з'єднання сталевих листів, наприклад автомобільної промисловості. Низькотемпературну та високотемпературну пайку лазерним променем виконують також у середовищі захисного газу або вакуумі.

Малюнок А.10 - Високотемпературне паяння лазерним променем

1 — джерело живлення, 2 — оптичні волокна, 3 — оптика, що фокусує, 4 — лазерний промінь, 5 — присадковий дріт, 6 — деталі

Малюнок А.10 - Високотемпературне паяння лазерним променем

А.2.4.2 Високотемпературне паяння електронним променем (93) (див. малюнок А.11)

Теплота генерується в деталі з'єднання, що паяється шляхом поглинання енергії сфокусованого електронного променя. Цей процес зазвичай здійснюється у вакуумі.

Малюнок А.11 - Високотемпературне паяння електронним променем

1 — вакуумна камера; 2 — катод; 3 — анод; 4 — джерело живлення; 5 — система відхилення променя; наприклад її обертання, 11 — деталі

Малюнок А.11 - Високотемпературне паяння електронним променем

А.2.5 Високотемпературне паяння електричним нагріванням

А.2.5.1 Високотемпературна індукційна пайка (916) (див. рисунок А.12)

Теплота генерується змінним струмом, індукованим в деталях, що паяються. Як правило, цей вид паяння здійснюють на відкритому повітрі з флюсом, проте застосовують і газове захисне середовище.

Щільність енергії, індукованої в деталях, швидко зменшується з віддаленням від поверхні. Глибина проникнення енергії залежить від частоти.

Середні частоти (1000-10000) Гц забезпечують більшу глибину проникнення, ніж високі частоти (від 100 кГц до кількох МГц).

Малюнок А.12 - Високотемпературний індукційний паяння

1 - генератор, 2 - деталь, 3 - з'єднання, 4 - індуктор

Малюнок А.12 - Високотемпературний індукційний паяння

А.2.5.2 Високотемпературне паяння електроопіром (918) (див. малюнок А.13)

Теплота виділяється у місці з'єднання деталей під час проходження електричного струму. Електричне нагрівання може бути непрямим (див. рисунок А.13) або прямим (див. рисунок А.14).

Малюнок А.13 - Високотемпературне паяння непрямим електронагрівом

1 - перша деталь, 2 - твердий припій, флюс, 3 - друга деталь (наприклад, сталева смуга), 4 - джерело живлення, 5 - мідний електрод, 6 - притиск

Малюнок А.13 - Високотемпературне паяння непрямим електронагрівом

Малюнок А.14 - Високотемпературне паяння прямим електронагрівом

1 - рухомий електрод, 2 - профільований наконечник електрода (виготовлений, наприклад, з вугілля, вольфраму, молібдену), 3 - джерело живлення, 4 - твердий припій, флюс, 5 - деталі, 6 - нерухомий електрод

Малюнок А.14 - Високотемпературне паяння прямим електронагрівом

А.2.5.3 Високотемпературне паяння в печі (913)

Паявані деталі нагрівають теплою, що випромінюється, і/або конвекцією гарячого газу в печі. Деталі закріплюють щодо один одного. Твердий припій поміщають до початку нагрівання. Зазвичай процес здійснюється без флюсу в активному газовому середовищі або вакуумі. У деяких випадках застосовують інертний захисний газ та/або флюс, наприклад, для паяння алюмінієвих сплавів.

Малюнок А.15 - Класифікація процесів паяння

Малюнок А.15 - Класифікація процесів паяння

Додаток (довідковий). Перелік еквівалентних термінів процесів паяння російською, англійською та французькою мовами

Додаток
(довідкове)

Таблиця В.1

Алфавітний покажчик термінів процесів паяння

Таблиця В.2

алфавітний покажчик

Додаток С (довідковий). Відомості про відповідність національних стандартів Російської Федерації посилальним міжнародним стандартам

Додаток С
(довідкове)

Таблиця С.1