ГОСТ 22233-2001

ГОСТ 22233–2001 Профілі пресовані з алюмінієвих сплавів для світлопрозорих конструкцій, що захищають. Технічні умови (зі зміною N 1)

ГОСТ 22233-2001

Група Ж34

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

ПРОФІЛІ ПРЕСУВАНІ З АЛЮМІНІЄВИХ СПЛАВІВ
ДЛЯ СВІТЛОПРОЗОРНИХ ОГРОЖУВАЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ

Технічні умови

Alluminium alloy extruded sections for translucent envelopes
General specifications

ГКС 77.150.10
ОКП 52 7522

Дата введення 2002-07-01

Передмова

1 РОЗРОБЛЕНО Управлінням технормування Держбуду Росії, ФГУП ЦНС за участю ЗАТ «Завод Мосметалоконструкція» та ТОВ «Агрісівгаз»

ВНЕСЕН Держбудом Росії

2 ПРИЙНЯТЬ Міждержавною науково-технічною комісією зі стандартизації, технічного нормування та сертифікації у будівництві (МНТКС) 30 травня 2001 р.

За ухвалення проголосували

3 ВЗАМІН ГОСТ 22233–93

4 Введено в дію з 1 липня 2002 р. як державний стандарт Російської Федерації постановою Держбуду Росії від 26 березня 2002 р. N 11

5 У цьому стандарті враховано основні нормативні положення таких міжнародних та регіональних стандартів: ISO 1519:1995* [1], ISO 2813:1994* [2], ISO 2815:1993* [3], EN 515:1993* [4], EN 573−3:1994* [5], EN 755−2:1997* [6], EN 755−9:1998* [7], ISO 9227:1990* [8], pr EN 14024:2000* [9] ].
(Змінена ред., змін. N 1.)

ПЕРЕВИДАННЯ зі Зміною N 1, затвердженим поставкою Держбуду Росії 21 червня 2003 N 88.

1 Область застосування

Цей стандарт поширюється на профілі з алюмінієвих сплавів системи алюміній-магній-кремній, виготовлені методом гарячого пресування та призначені для застосування у світлопрозорих конструкціях, що захищають будівель та споруд.

Вимоги цього стандарту поширюються на профілі-напівфабрикати та готові профілі (далі - профілі) з діаметром описаного кола до 300 мм, а також на комбіновані профілі з діаметром описаного кола кожного алюмінієвого елемента до 300 мм включно.

Вимоги, викладені у пунктах 4.6, 4.7, підпунктах 5.2.1, 5.2.2, 5.2.5, 5.2.6, 5.2.8-5.2.10, 5.2.12, 5.3.1-5.3.5, підрозділах 5.4, 5.6 , розділи 6 і 7 цього стандарту, є обов'язковими.

Допускається застосування профілів для виготовлення непрозорих будівельних конструкцій будівель і споруд, що захищають, при відповідному техніко-економічному обґрунтуванні.

(Змінена редакція, зміна N 1).

2 Нормативні посилання

Перелік нормативних документів, посилання на які використані у цьому стандарті, наведено у додатку А.

3 Визначення

У цьому стандарті застосовують такі терміни з відповідними визначеннями:

Профіль - пресований виріб із заданими розмірами та формою поперечного перерізу.

Суцільний профіль - профіль, у поперечному перерізі якого відсутній внутрішній порожній простір (рисунок 1).

Малюнок 1

Порожнистий профіль - профіль, переріз якого включає один або кілька внутрішніх порожнистих просторів (рисунок 2).

Малюнок 2

Комбінований профіль - виріб, в якому внутрішні та зовнішні елементи виконані з алюмінієвих профілів однієї марки сплаву, з'єднаних між собою термовставкою з матеріалу з нижчою теплопровідністю і до яких поряд з іншими висуваються вимоги щодо опору теплопередачі.

Комбіновані профілі можуть складатися з суцільних та порожнистих профілів будь-якої конфігурації, з'єднаних між собою термовставкою (рисунок 3).

1 , 4 - порожнисті профілі; 2 - термоізолююча камера, заповнена повітрям або спіненим
теплоізоляційним матеріалом; 3 - термовставка

Малюнок 3

Готовий профіль – профіль, що має захисно-декоративне покриття (далі – готові профілі).

Профіль-напівфабрикат – профіль, що не має захисно-декоративного покриття.

Лицьова поверхня профілю - поверхня профілю, яка видна в змонтованій конструкції та до якої висувають вимоги за показниками зовнішнього вигляду.

Відхилення від прямолінійності – відхилення поздовжньої осі або будь-якої кромки профілю від прямої лінії.

Відхилення від площинності – найбільша відстань від точок поверхні профілю до прилеглої горизонтальної або вертикальної площини.

Хвилястість - відхилення від площинності, що має характер гребенів, що періодично чергуються, і западин.

Скручування - відхилення форми, що характеризується поворотом поперечного перерізу навколо поздовжньої осі виробу.

Профільна система - набір профілів, що утворюють конструктивну систему огороджувальних світлопрозорих конструкцій заданого призначення (вікон, дверей, вітражів, вітрин та ін.), що відображена в технічній (конструкторській) документації.

4 Класифікація та умовне позначення

4.1 Профілі класифікують за:

- Станом матеріалу;

- виду перерізу;

- точності виготовлення;

- виду захисно-декоративного покриття;

- Наведеному опору теплопередачі.

4.2. За станом матеріалу профілі поділяють на:

загартовані та природно зістарені - Т, Т4;

загартовані та штучно зістарені - T1, T6, Т64;

неповністю загартовані та штучно зістарені - Т5;

загартовані та штучно зістарені підвищеної міцності - T1 (22), T1 (25), T66.

4.3 За видом перерізу профілі поділяють на суцільні та порожнисті.

Комбіновані профілі слід відносити до порожніх профілів із кількома внутрішніми просторами.

4.4 За точністю виготовлення профілі поділяють на типи:

4.5 Готові профілі виготовляють із покриттям:

анодно-окисним - Ан;

рідким лакофарбовим - Жл;

рідким електрофорезним - Же;

порошковим полімерним - П;

комплексним - К (двошарове, що складається з різних видів покриттів).

4.6 За показником наведеного опору теплопередачі, м · ° С / Вт, профілі поділяють на класи:

4.7 Умовне позначення профілю слід призначати за схемою:

Приклад умовного позначення профілю номера за кресленням СПЛ 01-001 з алюмінієвого сплаву марки АД31, загартованого та штучно зістареного (Т1), з білим порошковим покриттям (П) товщиною 60 мкм за колірною шкалою RAL 9016:

Профіль П-60-RAL 9016 ГОСТ 22233-2001 .

Те ж, профілю номера 441166 за ГОСТ 13624 зі сплаву AlMg0,7Si, загартованого та штучно зістареного, підвищеної міцності, з анодно-окисним покриттям, товщиною 20 мкм, кольору бронза за колірною шкалою RAH 32:

Профіль Ан-20-RAH 32 ГОСТ 22233-2001 .

Для профілів-напівфабрикатів замість позначення покриття та його товщини необхідно вказувати позначення БП (без захисно-декоративного покриття):

Профіль БП ГОСТ 22233-2001 .

5 Технічні вимоги

5.1 Профілі повинні виготовлятися відповідно до вимог цього стандарту з технологічного регламенту та технічної документації, затвердженим у встановленому порядку підприємством-виробником.

Технічна документація на виготовлення профілів повинна містити параметри профільних систем з робочими кресленнями, в яких залежно від функціонального призначення профілю, можливості та способу з'єднання встановлюються граничні відхилення номінальних товщин полиць та стінок та розмірів поперечного перерізу.

У 5.2.2 та 5.2.3 цього стандарту наведено рекомендовані граничні відхилення номінальних розмірів.

5.2 Геометричні розміри та форма

5.2.1 Профілі виготовляють завдовжки від 2000 до 7000 мм. Допускається за погодженням із споживачем, встановленим у договорі на поставку, виготовлення профілів іншої довжини. Граничні відхилення довжини профілю повинні бути, мм:

Профілі мають бути відрізані під прямим кутом. Косина різу має бути більше 3°.

5.2.2 Номінальна товщина полиць і стінок профілів в залежності від діаметра описаного кола повинна бути не меншою, ніж зазначена в таблиці 1.


Таблиця 1

У міліметрах

5.2.3 Граничні відхилення номінальної товщини полиць та стінок , , , , (Малюнки 4, 5) профілів рекомендується встановлювати не більше значень, наведених у таблиці 2 для суцільних і в таблиці 3 - для порожнистих профілів.

Таблиця 2

У міліметрах

Таблиця 3

У міліметрах

5.2.4 Граничні відхилення розмірів поперечного перерізу і (малюнки 4, 5) та і (Рисунки 6, 7) профілів точності Н і П, рекомендується встановлювати не більше значень, зазначених у таблиці 4, точності ПР - не більше 2/3 значень, встановлених для профілів підвищеної точності.

Таблиця 4

У міліметрах

У швелерах та інших профілях П- та С-подібного типу (малюнки 6, 7) граничні відхилення розміру можуть відповідати наведеним у таблиці 5.


Таблиця 5

У міліметрах

5.2.5 Граничні відхилення кутів ; ; поперечного перерізу профілів будь-якої точності (рисунок 8), якщо кут не прямий, від значень, зазначених у робочих кресленнях, не повинні бути більшими за ±2,0°.

Малюнок 8

5.2.6 Граничні відхилення кутових розмірів поперечного перерізу профілів будь-якої точності (малюнки 9, 10) від прямого кута не повинні бути наведені в таблиці 6.

Таблиця 6

У міліметрах

5.2.7 Гострі кромки профілів мають бути, як правило, закруглені. Рекомендована величина радіуса закруглення гострих кромок профілів, якщо вона не вказана на кресленні, повинна бути не більше, мм:

При різній товщині стін профілю радіус закруглення кромок слід встановлювати по найбільшій товщині стінки.

5.2.8 Відхилення від площинності профілів точності Н та П залежно від величини повинно бути більше значень, зазначених у таблиці 7, а профілів точності ПР — трохи більше 2/3 значень, встановлених для профілів підвищеної точності (рисунки 11, 12).

Таблиця 7

У міліметрах

5.2.9 Профілі мають бути прямими. Граничне відхилення від прямолінійності профілю будь-якої точності (малюнки 13, 14) не повинно перевищувати значень, наведених у таблиці 8.

Таблиця 8

У міліметрах

5.2.10 Скручування профілю будь-якої точності вздовж поздовжньої осі (малюнки 15, 16) не повинно перевищувати значень, наведених у таблиці 9.

Таблиця 9

У міліметрах

5.2.11 Допускається плавна хвилястість профілю з висотою хвилі не більше 0,3 мм та числом хвиль не більше трьох на 1 м довжини профілю. Вимоги щодо хвилястості не поширюються на профілі, кінцева форма яких надається роликовим формуванням або якщо в договорі на поставку замовник не пред'являє зазначену вимогу до профілю.

5.2.12 Непаралельність зовнішньої та внутрішньої поверхонь, що сполучаються, складових елементів комбінованого профілю не повинна бути більше 0,5 мм (рисунок 17).

Малюнок 17

Перепад поверхонь, що сполучаються в комбінованому профілі, що складається з зовнішнього і внутрішнього елементів, не повинен бути більше 0,5 мм (рисунок 17). При цьому як базову приймають поверхню з більшою площею.

5.3 Характеристики (властивості)

5.3.1 Механічні показники профілів під час постачання споживачеві повинні відповідати зазначеним у таблиці 10.


Таблиця 10

5.3.2 На поверхні профілю-напівфабрикату не повинно бути слідів розшарування, неметалевих та металевих включень, корозійних плям та раковин, кратерів.

На поверхні профілю-напівфабрикату не допускаються механічні пошкодження, полони, бульбашки глибиною більше 0,07 мм, поздовжні сліди від матриці, задираки та наліпи глибиною більше 0,03 мм, а також поперечні сліди від матриці, що утворюються під час зупинки преса.

На лицьовій поверхні профілю-напівфабрикату, що вказується на його кресленні, не допускаються механічні пошкодження, полони, бульбашки глибиною більше 0,01 мм, поздовжні сліди від матриці глибиною більше 0,005 мм, а також поперечні сліди від матриці, що утворюються під час зупинки преса.

Шорсткість лицьової поверхні профілю-напівфабрикату, призначеного для анодно-окисного покриття, не повинна перевищувати Ra 1,6 мкм, для інших видів покриттів — не більше Ra 3,0 мкм.

Шорсткість нелицьових поверхонь не повинна бути більшою за Ra 10,0 мкм.

5.3.3 Комбіновані профілі повинні витримувати випробування на несучу здатність зон з'єднання при зсуві та поперечному розтягуванні.

Несуча здатність при зсуві, Н/мм довжини зразка, повинна бути не меншою:

для готових профілів - 24;

для профілів-напівфабрикатів - 40.

Несуча здатність при поперечному розтягуванні як готових, так і профілів напівфабрикатів повинна бути не менше 80 Н/мм довжини зразка.

Для готових профілів, виготовлених способом запінювання без завальцювання, здатність, що несе при поперечному розтягуванні, повинна бути не менше 12 Н/мм довжини зразка.

(Змінена ред., змін. N 1).

5.3.4 Готові профілі повинні мати захисно-декоративне покриття. Залежно від умов експлуатації та декоративних властивостей призначають такі покриття:

анодно-окисні за ГОСТ 9.301;

порошкові полімерні одношарові та багатошарові за ГОСТ 9.410;

лакофарбові рідкі згідно з ГОСТ 9.032;

електрофорезні рідкі за технічною документацією підприємства-виробника.

Лакофарбове покриття повинно відповідати ІІІ класу, двошарове комплексне та порошкове полімерне покриття - ІV класу за ГОСТ 9.032.

5.3.5 Фізико-механічні показники, товщина та хімічна стійкість захисно-декоративних покриттів повинні відповідати вимогам, наведеним у таблиці 11.


Таблиця 11

Допускається нанесення лакофарбового покриття лише на лицьову поверхню профілю. При цьому інші поверхні профілю повинні бути захищені від корозії хроматним, фосфохроматним або анодно-окисним шарами.

5.3.6 Профілі-напівфабрикати тривалого зберігання підлягають тимчасовому протикорозійному захисту. Вибір засобів захисту, підготовка поверхні перед консервацією та контроль якості нанесення засобів захисту здійснюють відповідно до вимог ГОСТ 9.510, зазначених у договорі на постачання.

5.4 Вимоги до сировини та матеріалів

5.4.1 Для виробництва пресованих профілів застосовують алюмінієві сплави системи, що деформуються, алюміній-магній-кремній. Хімічний склад сплавів повинен відповідати зазначеним у таблиці 12.


Таблиця 12

В процентах

5.4.2 Як конструктивний елемент комбінованих профілів застосовують, як правило, поліамідні склонаповнені профілі за ГОСТ 31014 .

Для фасадних систем у комбінованих профілях допускається застосування вставок з інших матеріалів за умови забезпечення комбінованим профілем несучої здатності при поперечному розтягуванні не менше 20 Н/мм довжини зразка, при цьому міцність при поперечному розтягуванні визначають за температури мінус 40 °C, мінус 20 °C, +20 °С, +80 °С.

(Змінена ред., змін. N 1).

Таблиця 13 виключена. (Змінена ред., змін. N 1.)

5.4.3 Матеріали, що застосовуються для анодно-окисного, лакофарбового та порошкового покриттів профілів, повинні задовольняти вимоги чинної нормативної документації та забезпечувати отримання захисно-декоративного покриття із заданими технічними характеристиками.

Матеріали, що застосовуються для лакофарбового та порошкового покриттів профілю, повинні мати санітарно-епідеміологічний висновок органів охорони здоров'я.

За погодженням виробника із споживачем допускається застосування інших видів покриттів, які повинні відповідати специфікації та марці якості виробника та мати санітарно-епідеміологічний висновок органів охорони здоров'я.

5.5 Комплектність

Профілі мають поставлятись комплектно.

Комплектність поставки повинна відповідати специфікації споживача, яка визначається контрактом або договором на поставку. Комплектність поставки вказують у товаротранспортній накладній, що додається до документа про якість.

5.6 Маркування

5.6.1 Кожне пакувальне місце повинно мати маркування, яке наносять фарбою, що не змивається, на ярлики, етикетки і прикріплюють до пакувального місця. Маркування профілів має містити:

- Умовне позначення профілю;

- Число профілів;

- Дату виготовлення;

- Номер замовлення або договору на постачання;

- Найменування або товарний знак підприємства-виробника;

- Назва отримувача;

- Масу (нетто, брутто);

- Порядковий номер вантажного місця.

Ярлики з паперу та картону мають бути прикріплені до тари клеєм та захищені від вологи, з фанери та металу – прибиті до ящиків цвяхами.

5.6.2 Кожне вантажне місце повинно мати транспортне маркування згідно з ГОСТ 14192 .

5.7 Упаковка

5.7.1 Як засоби пакетування застосовують:

- Ящики дощаті за ГОСТ 2991 , ГОСТ 5959 , малюнок 3 ГОСТ 9.510, ГОСТ 10198 , ГОСТ 24634 ;

- Контейнери універсальні за ГОСТ 22225 , ГОСТ 18477 ;

- Обрешітки дощаті для вантажів масою до 500 кг за ГОСТ 12082 ;

- м'яку тару з водостійкого картону для вантажів масою до 200 кг за технічною документацією виробника;

- тару, виготовлену за технічною документацією виробника та погоджену в установленому порядку.

5.7.2 Для пакування профілів використовують папір: мішкову марок В-70, В-78 та П за ГОСТ 2228 , обгорткову ОДП за ГОСТ 16711 , двошарову водонепроникну пакувальну за ГОСТ 8828 , парафіновану за ГОСТ 9569 **, , плівку поліетиленову товщиною 0,1 або 0,2 мм за ГОСТ 10354 , термозбіжну плівку за ГОСТ 25951 .
________________
** На території Російської Федерації документ не діє. Діє ГОСТ 9569-2006 , тут і далі за текстом.
** На території Російської Федерації документ не діє. Діє ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52901-2007, тут і далі за текстом. - Примітки виробника бази даних.

Допускається для пакування профілів-напівфабрикатів використовувати бітумований папір за ГОСТ 515 або протикорозійний за ГОСТ 16295 .

5.7.3 При укладанні профілі повинні бути відокремлені один від одного папером або плівкою в один шар.

Вільний простір при укладанні профілів у засоби пакетування повинен бути заповнений джгутами з паперу або прокладним картоном за ГОСТ 9347 .

5.7.4 Маса пакувального місця у м'якій тарі повинна бути не більше 200 кг. При упаковці в ящик, контейнер або дощату решітку маса не повинна перевищувати 1000 кг.

5.7.5 Для обв'язування вантажних місць застосовують сталеву стрічку згідно з ГОСТ 3560 .

Упаковку профілів та формування вантажного місця слід проводити відповідно до 5.22 ГОСТ 9.510. Засоби скріплення вантажів повинні відповідати вимогам ГОСТ 21650 .

6 Правила приймання

6.1 Профілі мають бути прийняті технічним контролем підприємства-виробника.

6.2 Профілі приймають партіями. За партію профілів-напівфабрикатів приймають кількість профілів однакової форми поперечного перерізу, виготовлених протягом зміни однієї марки алюмінієвого сплаву, одного хімічного складу і одного стану матеріалу.

Допускається наявність в одній партії профілів-напівфабрикатів виробів, виготовлених з різних плавок однієї марки алюмінієвого сплаву та різних садків однієї термічної обробки за умови, що фізико-механічні показники профілів-напівфабрикатів відповідають вимогам цього стандарту.

За партію готових профілів приймають профілі з однієї партії профілів-напівфабрикатів, на які протягом зміни нанесено покриття одного типу та кольору.

6.3 Для перевірки відповідності профілів вимогам цього стандарту проводять вхідний, операційний та приймальний контроль. Порядок проведення вхідного та операційного контролю встановлюють у технологічному регламенті підприємства-виробника. Приймальний контроль здійснюють шляхом проведення приймальних та періодичних випробувань.

6.4 Приймальні випробування здійснюють за такими показниками:

- геометричним розмірам та формі;

- межі плинності при розтягуванні, відносному подовженні та тимчасовому опорі при розтягуванні;

- Станом поверхні (наявності дефектів зовнішнього вигляду) профілів-напівфабрикатів;

- Стійкості до зсуву комбінованого профілю;

- кольору, товщині, блиску, класу лакофарбового, полімерного та двошарового комплексного покриття;

- Якість ступеня наповнення анодно-окисного покриття.

6.5 Контроль за показниками стану поверхні профілю, точності розмірів, відхилення від площинності, скручування, хвилястості, прямолінійності профілів будь-якої точності, непаралельності сторін елементів, що сполучаються, і перепад сполучуваних поверхонь комбінованих профілів проводять за альтернативною ознакою відповідно до вимог ГОСТ 2366 . Обсяг вибірки, приймальні та шлюбні числа повинні відповідати наведеним у таблиці 14. Формування вибірки здійснюють шляхом випадкового відбору виробів від партії.

Таблиця 14

Партію профілів приймають, якщо число дефектних профілів у вибірці менше або дорівнює приймальному числу , і не приймають, якщо число дефектних виробів у вибірці більше або дорівнює бракувальному числу .

6.6 Для визначення фізико-механічних показників профілів від кожної садки одного стану матеріалу відбирають два профілі, від яких з будь-якого кінця в поздовжньому напрямку вирізують по одному зразку.

6.7 Відповідність кольору захисно-декоративного покриття готового профілю еталону візуально визначають методом суцільного контролю.

6.8 Для визначення товщини покриття готового профілю від партії відбирають 2% профілів, але не менше трьох штук.

6.9 Для визначення несучої здатності комбінованих профілів від партії методом випадкової вибірки відбирають три профілі, від яких з двох кінців вирізують по одному зразку заданої довжини.

6.10. При періодичних випробуваннях визначають:

- хімічний склад алюмінієвого сплаву - від кожної плавки на підприємстві-виробнику або від кожної партії сплаву, що надійшов;

- несучу здатність комбінованого профілю при поперечному розтягуванні - не рідше одного разу на 10 днів і щоразу при надходженні нової партії термовставки;

- міцність при ударі, твердість, міцність при розтягуванні, еластичність і адгезію лакофарбового та порошкового покриттів - для кожної партії лакофарбового та порошкового матеріалу, що надійшов, для захисно-декоративного покриття;

— корозійну стійкість захисно-декоративного покриття — не рідше одного разу на рік у нейтральному сольовому тумані та не рідше одного разу на квартал за тестом МАХА.

Наведений опір теплопередачі профілів визначають відповідно до періодичності, встановленої в нормативній документації на вікна, двері, вітрини та вітражі з алюмінієвих профілів.

При постановці на виробництво нової серії продукції визначають клас профілю по наведеному опору теплопередачі, несучу здатність комбінованих профілів за показниками стійкості до зсуву при додатку короткочасного навантаження та міцності при поперечному розтягуванні, а також проводять кваліфікаційні випробування з фізико-механічних показників3, зазначених у 1. .

При постановці на виробництво комбінованих профілів, що виготовляються способом запінювання без завальцювання за технічною документацією іноземних фірм, повинні бути проведені лабораторні, дослідницькі випробування комбінованих профілів на несучу здатність зон з'єднання за показниками міцності при зсуві та міцності при поперечному розтягуванні відповідно до методів, зазначених у техніці документації на закуплену технологію, або відповідно до чинної нормативної документації на випробування профілів країни — постачальника технології, яка має бути зазначена у технічній документації на закупівлю. Випробування комбінованих профілів проводять при температурах мінус 40 °C, мінус 20 °C, +20 °C та +80 °C.

Комбіновані профілі вважають, що витримали випробування при заданих температурах, якщо значення отриманих характеристик не менше зазначених у 5.3.3. За відсутності даних щодо міцності при поперечному розтягуванні та при зсуві при зазначених температурах, а також при розробці вітчизняної технології способом запінювання без завальцювання повинно бути отримане в установленому порядку технічне свідчення [10].

(Змінена ред., змін. N 1).

6.11 Партію вважають прийнятою, якщо показники якості профілів відповідають вимогам цього стандарту.

При отриманні незадовільних результатів випробувань хоча б за одним із показників проводять повторні випробування за цим показником на подвоєній кількості зразків.

При отриманні незадовільних результатів повторних випробувань хоча б за одним із зразків партію піддають суцільному контролю чи бракують.

6.12 Споживач має право проводити контрольну перевірку відповідності профілів вимогам цього стандарту, дотримуючись при цьому встановленого цим стандартом порядку відбору зразків та проведення випробувань.

6.13 Кожну партію профілів супроводжують документом про якість, у якому вказують:

— найменування підприємства-виробника та (або) його товарний знак та адресу;

- найменування та адресу споживача (замовника);

- Номер та дату видачі документа;

- Умовне позначення профілів;

- Номер замовлення (партії);

- Число пакувальних місць;

- Число і масу профілів, що відвантажуються;

— результати приймальних та періодичних випробувань із висновком про стан матеріалу;

знак відповідності (якщо це передбачено системою сертифікації).

При експортно-імпортних поставках зміст документа якості встановлюють у договорі про поставку.

7 Методи контролю

7.1 Хімічний склад сплаву визначають методом спектрального аналізу за ГОСТ 7727 або фотометричними методами за ГОСТ 11739.1 , ГОСТ 11739.6 , ГОСТ 11739.7 , ГОСТ 11739.11 , ГОСТ 11739.12, ГОСТ 11739.12, ГОСТ 11739.12 , ГОСТ 11739.12 , ГОСТ 11739 . ГОСТ 11739.21 , ГОСТ 11739.24 . Відбір і підготовку проб визначення хімічного складу сплаву проводять за ГОСТ 24231 .

7.2 Розміри поперечного перерізу профілів визначають ультразвуковим товщиноміром за ГОСТ 28702 , мікрометром за ГОСТ 6507 , штангенциркулем за ГОСТ 166 , кутоміром за ГОСТ 3749 , радіусомером або іншим інструментом, що забезпечує необхідну точність вимірювання.

Довжину профілів вимірюють рулеткою за ГОСТ 7502 або лінійкою за ГОСТ 427 .

7.3 Граничне відхилення від прямолінійності, непаралельність сторін елементів, що сполучаються, і перепад сполучуваних площин комбінованого профілю, хвилястість, відхилення від площинності, скручування профілю вздовж поздовжньої осі, косину різу, відхилення кутових розмірів визначають за ГОСТ 2687 .

Відхилення кутових розмірів профілю при різній довжині полиць приймають по полиці меншої довжини, при цьому розмір вимірюють від основи полиці більшої довжини.

7.4 Відбір зразків для випробування на розтяг проводять за ГОСТ 24047 .

Механічні властивості профілів при розтягуванні визначають за ГОСТ 1497 на коротких зразках розрахункової довжини .

Для перевірки механічних властивостей методом руйнівного контролю від кожного профілю, що перевіряється з будь-якого кінця в поздовжньому напрямку вирізають один зразок.

При неможливості виготовлення стандартного зразка випробування проводять на зразках, форму та розміри яких встановлює підприємство-виробник. При цьому визначають лише тимчасове опір при розтягуванні.

7.5 Якість поверхні профілів визначають візуально. Глибину дефектів, за потреби, визначають контрольною зачисткою або за допомогою профілометра за ГОСТ 19300 . Шорсткість поверхні визначають за ГОСТ 19300 .

7.6 Наведений опір теплопередачі профілів визначають за ГОСТ 26602.1 .

7.7 Несучу здатність комбінованого профілю за показником стійкості до зсуву визначають за методикою, наведеною у додатку Б.

7.8 Несучу здатність комбінованого профілю при поперечному розтягуванні визначають за методикою, наведеною у додатку.

7.9 Контроль зовнішнього вигляду захисно-декоративного покриття проводять оглядом профілів неозброєним оком при освітленості щонайменше 300 лк лампами розжарювання і щонайменше 600 лк — люмінесцентними лампами.

Клас покриття визначають за ГОСТ 9.032.

7.10 Вимірювання товщини захисно-декоративного покриття повинно проводитись будь-яким неруйнівним методом згідно з ГОСТ 9 .302. Товщину покриття вимірюють не менш як у п'яти зонах, кожна з яких площею не менше 1 см при цьому в кожній зоні проводять не менше трьох вимірювань. За результат приймають середньоарифметичне значення, отримане в кожній зоні, при цьому якщо один з отриманих результатів вимірювань товщини буде менше 80% необхідної максимальної товщини, результат вимірювання вважають незадовільним.

7.11 Колір захисно-декоративного покриття визначають візуально за ГОСТ 29319 порівнянням із зразком-еталоном, затвердженим в установленому порядку підприємством-виробником захисно-декоративних покриттів, при цьому рекомендується порівняння кольору проводити при штучному висвітленні в камері порівняння кольору.

7.12 Блиск, адгезію, еластичність, твердість та міцність при ударі захисно-декоративного покриття визначають на зразках-підкладках з алюмінієвих сплавів згідно з ГОСТ 21631 .

Нанесення лакофарбового та порошкового матеріалу на зразок-підкладку проводять відповідно до встановленої на підприємстві-виробнику технології, електрофорезного — відповідно до вимог ГОСТ 8832 .

7.13 Блиск вимірюють за ГОСТ 896 за допомогою блискома за кількістю відбитого світлового потоку, спрямованого під кутом 60°. Допускається визначення ступеня блиску візуально порівнянням із затвердженим зразком.

7.14 Міцність плівки лакофарбового покриття при ударі визначають методом зворотного удару по ГОСТ 4765 при масі вантажу (1000±1) г та діаметрі бойка 15,0 мм.

7.15 Еластичність плівки лакофарбового покриття при згинанні визначають за ГОСТ 6806 . На поверхні не повинно бути тріщин або відшарування, видимих неозброєним оком.

7.16 Твердість покриття визначають методом Бухгольця за довжиною відбитка, що утворюється при застосуванні індентора приладу до покриття, нанесеного на зразок-підкладку.

7.16.1 Засоби контролю та допоміжне обладнання

Прилад Бухгольця (рисунок 18) або аналогічний йому, що складається з металевого корпусу, двох виступаючих опор та індентора, і з мікроскопом. Форма поперечного перерізу та розміри індентора повинні відповідати зазначеним на малюнку 19.

1 - індентор; 2 - опори

Рисунок 18 — Прилад для вдавлювання

1 - гострий край; 2 - індентор; 3 - покриття; 4 - основа; 5 - форма відбитка

Малюнок 19 - Схема випробування

Мікроскоп типу МИР-2 або МИР-3, з окуляром з градуювальною шкалою.

7.16.2 Порядок підготовки та проведення випробування

Зразок-підкладку з нанесеним на нього покриттям витримують протягом 16 годин при температурі (20±2) °З відносної вологості повітря (65±5)%.

Зразок поміщають покриттям на тверду горизонтальну поверхню, на нього встановлюють в горизонтальному положенні прилад для вдавлювання так, щоб індентор стикнувся з покриттям. Індентор залишають у такому положенні (30±1), потім обережно знімають таким чином, щоб спочатку відривався індентор, а потім опори.

Джерело світла і мікроскоп розташовують таким чином, щоб кут падіння променів на площу вдавлювання перевищував 60°, як показано на малюнку 20. При цьому мікроскоп розташовують вертикально під площею, що освітлюється, і фокусують так, щоб тінь, утворена відбитком від індентора (рисунок 21), і градує шкала збіглися.

1 - джерело світла; 2 - мікроскоп; 3 - покриття; 4 - зразок; 5 - відбиток від індентора

Малюнок 20 — Розташування джерела світла та мікроскопа

1 - довжина тіні

Малюнок 21 - Тінь, утворена відбитком від індентора

Виконують п'ять вимірів на різних ділянках зразка.

7.16.3 Обробка результатів випробувань

За результат випробування приймають середньоарифметичне значення п'яти паралельних вимірів, яке розраховане до другого знака після коми. Опір втиску визначають за таблицею 15.


Таблиця 15

7.17 Еластичність покриття при розтягуванні визначають за ГОСТ 29309 .

7.18 Адгезію покриття визначають методом ґратчастих надрізів за ГОСТ 15140 .

7.19 Корозійну стійкість захисно-декоративних покриттів до дії соляного туману визначають за ГОСТ 9.308.

7.20 Корозійну стійкість захисно-декоративних покриттів за тестом МАХА визначають на зразках-підкладках, на які наносять насічку «хрест-нахрест» завтовшки 1 мм, прорізану до металу. Готують розчин з рН 3,0-3,3, що містить (50±1) г/л хлориду натрію NaCI за ГОСТ 4233 (10±1) мл/л оцтової кислоти СН СООН за ГОСТ 61 , (5±1) мл/л 30%-ного розчину перекису водню за ГОСТ 10929 . Отриманий розчин нагрівають до температури (37±1) °З занурюють у нього зразки-підкладки на 48 год, підтримуючи задану температуру.

Після закінчення 24 год додають ще 5 мл 30%-ного перекису водню і відновлюють рН в межах 3,0-3,3 за допомогою холодної оцтової кислоти або каустичної соди Na СО за ГОСТ 5100 .

Покриття вважають витримали випробування, якщо глибина проникнення корозії (відшаровування) не перевищує 0,5 мм по обидва боки насічки.

7.21 Якість ступеня наповнення анодно-окисного покриття визначають методом краплі згідно з ГОСТ 9.031.

Як перевірочний (арбітражний) метод застосовують метод втрати маси при обробці в кислих розчинах. Оцінку ступеня наповнення анодно-окисного покриття проводять на зразках анодованого виробу площею 1 дм. без урахування площі торців. На поверхні зразка наносять маркування із зазначенням порядкового номера зразка та номера партії.

Непокриті частини поверхні зразка захищають лаком акриловим АК-20 або аналогічним. Зразок поміщають в ексикатор на 20 хв., після чого зважують з точністю до 1 мг і визначають масу . Зразок поміщають у розчин азотної кислоти концентрацією 455 г/л ГОСТ 4461 і витримують протягом 10 хв, після чого зразок ретельно промивають дистильованою водою ГОСТ 6709 і висушують. Потім зразок поміщають у розчин, що містить 35 мл фосфорної кислоти за ГОСТ 6552 і 20 г оксиду хрому VI-валентного за ГОСТ 2912 1 л розчину, і витримують при температурі (38±1) °С протягом 15 хв.

Зразок вилучають з розчину, ретельно промивають спочатку проточною, а потім дистильованою водою, висушують, охолоджують, поміщають на 20 хв в ексикатор, потім зважують і визначають масу .

Втрату маси , мг/дм , Визначають за формулою

, (1)

де - Маса зразка до випробування, мг;

- Маса зразка після випробування, мг;

- площа поверхні зразка, дм .

Якість ступеня наповнення анодно-окисного покриття вважають задовільною, якщо втрата маси зразка не перевищує 30 мг/дм .

8 Транспортування та зберігання

Транспортування та зберігання - за ГОСТ 9.510.

ДОДАТОК, А (інформаційний). Перелік нормативних документів, посилання на які наведено у цьому стандарті

ДОДАТОК А
(Інформаційне)

ГОСТ 9.031-74 ЕСЗКС. Покриття анодно-окисних напівфабрикатів з алюмінію та його сплавів. Загальні вимоги та методи контролю

ГОСТ 9.032-74 ЕСЗКС. Лакофарбові покриття. Групи, технічні вимоги та позначення

ГОСТ 9.301-86 ЕСЗКС. Покриття металеві та неметалічні неорганічні. Загальні вимоги

ГОСТ 9.302-88 ЕСЗКС. Покриття металеві та неметалічні неорганічні. Методи контролю

ГОСТ 9.308-85 ЕСЗКС. Покриття металеві та неметалічні неорганічні. Методи прискорених корозійних випробувань

ГОСТ 9.410-88 ЕСЗКС. Покриття полімерні порошкові. Типові технологічні процеси

ГОСТ 9.510-93 ЕСЗКС. Напівфабрикати з алюмінію та алюмінієвих сплавів. Загальні вимоги до тимчасового протикорозійного захисту, упаковки, транспортування та зберігання

ГОСТ 61-75 Кислота оцтова. Технічні умови

ГОСТ 166-89 Штангенциркулі. Технічні умови

ГОСТ 427-75 Лінійки вимірювальні металеві. Технічні умови

ГОСТ 515-77 Папір пакувальний бітумований і дьогтьовий. Технічні умови

ГОСТ 896-69 Матеріали лакофарбові. Фотоелектричний метод визначення блиску

ГОСТ 1497-84 Метали. Методи випробування на розтягування

ГОСТ 2228-81 Папір мішковий. Технічні умови

ГОСТ 2912-79 Хром оксид технічний. Технічні умови

ДЕРЖСТАНДАРТ 2991-85 Ящики дощаті нерозбірні для вантажів масою до 500 кг. Загальні технічні умови

ГОСТ 3560-73 Стрічка сталева пакувальна. Технічні умови

ГОСТ 3749-77 Кутники перевірочні 90 °. Технічні умови

ГОСТ 4233-77 Натрій хлористий. Технічні умови

ГОСТ 4461-77 Кислота азотна. Технічні умови

ГОСТ 4765-73 Матеріали лакофарбові. Метод визначення міцності під час удару

ГОСТ 5100-85 Сода кальцинована технічна. Технічні умови

ГОСТ 5959-80 Ящики з листових матеріалів нерозбірні для вантажів масою до 200 кг. Загальні технічні умови

ГОСТ 6507-90 Мікрометри. Технічні умови

ГОСТ 6552-80 Кислота ортофосфорна. Технічні умови

ГОСТ 6709-72 Вода дистильована. Технічні умови

ГОСТ 6806-73 Матеріали лакофарбові. Метод визначення еластичності плівки при згинанні

ГОСТ 7376-89 Картон гофрований. Загальні технічні умови

ГОСТ 7502-98 Рулетки вимірювальні металеві. Технічні умови

ГОСТ 7727-81 Алюмінієві сплави. Методи спектрального аналізу

ГОСТ 8828-89 Папір-основа та папір двошаровий водонепроникний пакувальний. Технічні умови

ГОСТ 8832-76 Матеріали лакофарбові. Методи одержання лакофарбового покриття для випробувань

ГОСТ 9347-74 Картон прокладочний та ущільнювальні прокладки з нього. Технічні умови

ГОСТ 9569-79 Папір парафінований. Технічні умови

ДЕРЖСТАНДАРТ 10198−91 Ящики дерев'яні для вантажів масою св. 200 до 20 000 кг. Загальні технічні умови

ГОСТ 10354-82 Плівка поліетиленова. Технічні умови

ГОСТ 10929-76 Водню пероксид. Технічні умови

ГОСТ 11739.1-90 Сплави алюмінієві ливарні та деформовані. Методи визначення оксиду алюмінію

ГОСТ 11739.6-99 Сплави алюмінієві ливарні та деформовані. Методи визначення заліза

ГОСТ 11739.7-99 Сплави алюмінієві ливарні та деформовані. Методи визначення кремнію

ГОСТ 11739.11-98 Сплави алюмінієві ливарні та деформовані. Методи визначення магнію

ГОСТ 11739.12-98 Сплави алюмінієві ливарні та деформовані. Методи визначення марганцю

ГОСТ 11739.13-98 Сплави алюмінієві ливарні та деформовані. Методи визначення міді

ГОСТ 11739.20-99 Сплави алюмінієві ливарні та деформовані. Метод визначення титану

ГОСТ 11739.21-90 Сплави алюмінієві ливарні та деформовані. Методи визначення хрому

ГОСТ 11739.24-98 Сплави алюмінієві ливарні та деформовані. Методи визначення цинку

ГОСТ 12082-82 Обрешітки дощаті для вантажів масою до 500 кг. Загальні технічні умови

ГОСТ 13624-90 Профілі пресовані прямокутні відбортованого швелерного перерізу з алюмінієвих та магнієвих сплавів. Сортамент

ГОСТ 14192-96 Маркування вантажів

ГОСТ 15140-78 Матеріали лакофарбові. Методи визначення адгезії

ГОСТ 16295-93 Папір протикорозійний. Технічні умови

ГОСТ 16711-84 Основа парафінованого паперу. Технічні умови

ГОСТ 18477-79 Контейнери універсальні. Типи, основні параметри та розміри

ГОСТ 19300-86 Засоби виміру шорсткості поверхні профільним методом. Профілографи-профілометри контактні. Типи та основні параметри

ГОСТ 21631-76 Листи з алюмінію та алюмінієвих сплавів. Технічні умови

ГОСТ 21650-76 Засоби скріплення тарно-штучних вантажів у транспортних пакетах. Загальні вимоги

ГОСТ 22225-76 Контейнери універсальні масою брутто 0,625 та 1,25 т. Технічні умови

ГОСТ 23616-79 Система забезпечення точності геометричних параметрів у будівництві. Правила виконання вимірів. загальні положення

ГОСТ 24047-80 Напівфабрикати з кольорових металів та їх сплавів. Відбір проб для випробування на розтягування

ГОСТ 24231-80 Кольорові метали та сплави. Загальні вимоги до відбору та підготовки проб для хімічного аналізу

ГОСТ 24634-81 Ящики дерев'яні для продукції, що постачається для експорту. Загальні технічні умови

ГОСТ 25951-83 Плівка поліетиленова термозбіжна. Технічні умови

ГОСТ 26602.1-99 Блоки віконні та дверні. Методи визначення опору теплопередачі

ГОСТ 26877-91 Металопродукція. Методи вимірювання відхилень форми

ГОСТ 28702-90 Контроль неруйнівний. Товщиноміри ультразвукові. Загальні технічні вимоги

ГОСТ 28840-90 Машини для випробування матеріалів на розтяг, стиск та вигин. Загальні технічні вимоги

ГОСТ 29309-92 Покриття лакофарбові. Визначення міцності при розтягуванні

ГОСТ 29319-92 (ІСО 3668-76) Матеріали лакофарбові. Метод візуального порівняння кольору

ГОСТ 31014-2002 Профілі поліамідні склонаповнені. Технічні умови

(Змінена редакція, зміна N 1).

ДОДАТОК Б (обов'язковий). Метод визначення несучої здатності комбінованих профілів за показником стійкості до зсуву

ДОДАТОК Б
(обов'язкове)

Сутність методу полягає у визначенні зусилля, при якому спостерігається усунення термовставки вздовж одного з алюмінієвих елементів комбінованого профілю.

Вимоги цього методу поширюються на комбіновані профілі із захисно-декоративним покриттям і без нього (профілі-напівфабрикати).

Б.1 Засоби контролю та допоміжне обладнання

Прилад для випробування на стійкість до зсуву комбінованого профілю, схема якого наведена на малюнку Б.1, або розривна машина універсальна за ГОСТ 28840 з силовимірювальним пристроєм.

1 - пристрій повернення у вихідне положення; 2 - силовимірювальне пристрій зі стрілкою або цифровим індикатором;
3 - супорт; 4 - зразок; 5 - затискачі; 6 - стіл; 7 - Пристрій регулювання висоти робочої площини столу

Малюнок Б.1- Схема приладу для випробування на стійкість до зсуву комбінованих профілів

Пристосування для жорсткої фіксації зразків у універсальній розривній машині.

Б.2 Порядок підготовки до проведення випробування

Для визначення несучої здатності комбінованого профілю за показником стійкості до зсуву при додатку короткочасного зсуву навантаження від контрольованої партії відбирають три профілю однакового перерізу. Від краю кожного профілю відрізають строго перпендикулярно до поздовжньої осі профілю по одному зразку довжиною (100±1) мм. Випробування проводять при температурі (20±3) °С та відносній вологості повітря (60±5)%.

Визначення несучої здатності комбінованих профілів на приладі для випробування на стійкість до зсуву проводять за схемою А, в розривній машині за схемою Б (рисунок Б.2).

1 - супорт; 2 - зразок; 3 - упор; 4 - стіл; 5 - жорстка опора; 6 - силовимірювальний пристрій

Малюнок Б.2 — Схеми застосування зсувного навантаження щодо стійкості до зсуву комбінованого профілю

Б.3 Проведення випробування

Зразок поміщають на стіл між упорами при випробуванні за схемою А або жорстко фіксують в універсальних пристосуваннях розривної машини при випробуванні за схемою Б. Зразок навантажують з рівномірною швидкістю від (1±0,1) до (3±0,1) мм/хв. аж до виходу термовставки із комбінованого профілю на 2 мм, при цьому фіксують зусилля зсуву на силовимірювальному пристрої.

Б.4 Обробка результатів випробування

Несучу здатність комбінованого профілю щодо стійкості до зсуву , Н/мм, обчислюють за формулою

, (Б.1)

де - зусилля, при якому відбулося усунення термовставки на 2 мм вздовж комбінованого профілю, Н;

- Довжина зразка, мм.

За результат визначення несучої здатності комбінованого профілю приймають заокруглене до першого десяткового знака середньоарифметичне значення шести визначень.

(Змінена ред., змін. N 1).

ДОДАТОК В (обов'язковий). Метод визначення несучої здатності комбінованих профілів при поперечному розтягуванні

ДОДАТОК В
(обов'язкове)

Сутність методу полягає у визначенні зусилля, при якому відбувається руйнування комбінованого профілю при розтягуванні в напрямку, перпендикулярному до поздовжньої осі.

Вимоги цього методу поширюються на комбіновані профілі із захисно-декоративним покриттям і без нього (профілі-напівфабрикати).

B.1 Засоби контролю та допоміжне обладнання

Машина розривна універсальна за ГОСТ 28840 із силовимірювальним пристроєм.

Пристрій універсальний затискний, схема якого наведена на малюнку B.1.

1 - хомут; 2 - опора; 3 - зразок

Малюнок В.1 - Схема закріплення зразка в універсальному затискному пристрої

B.2 Порядок підготовки до проведення випробувань

Від контрольованої партії відбирають три профілі. Від кожного краю кожного профілю відрізають строго перпендикулярно до поздовжньої осі по одному зразку заданої довжини. Довжина зразка залежить від типу застосовуваної розривної машини і становить, як правило, (100±1) або (50±1) мм. Випробування проводять при температурі (20±3) °С та відносній вологості повітря (60±5)%. Залежно від типу розривної машини допускається застосування зразків завдовжки не менше (18±1) мм за умови одержання результатів, порівнянних з результатами, отриманими при випробуванні зразків завдовжки (100±1) мм.

B.3 Проведення випробування

Зразок жорстко закріплюють в універсальному затискному пристрої згідно з малюнком B.1, поміщають у розривну універсальну машину і проводять навантаження зразка зі швидкістю від (1±0,1) до (3±0,1) мм/хв до зусилля, що відповідає руйнуванню комбінованого профілю з термовставки. Зусилля визначають за явно вираженою зупинкою стрілки або цифровим індикатором силовимірювального пристрою.

B.4 Обробка результатів випробувань

Несучу здатність комбінованого профілю при поперечному розтягуванні , Н/мм, обчислюють за формулою

, (B.1)

де - зусилля, при якому відбулося руйнування профілю термовставки, Н;

- Довжина зразка, мм.

За результат визначення несучої здатності комбінованого профілю при поперечному розтягуванні приймають заокруглене до першого десяткового знака середньоарифметичне значення шести визначень.

(Змінена ред., змін. N 1).

Бібліографія

[1] ІСО 1519:1973
(ІSO 1519:1973)
Лаки та фарби. Метод визначення міцності плівок при згинанні навколо циліндричного стрижня
(Paints and varnishes - Bend test (cylindrical mandrel))

[2] ІСО 2813:1994
(ІSO 2813:1994)
Лаки та фарби. Визначення дзеркального блиску плівок фарб, не пігментованих металевою пудрою, під кутом 20, 60 та 85 град.
(Paints and varnishes. Determination of specular gloss of non-metallic paint films at 20 degrees, 60 degrees and 85 degrees)

[3] ІСО 2815:1973
(ІSO 2815:1973)
Лаки та фарби. Метод визначення опору вдавлюванню Бухгольцем
(Paints and varnishes. Buchholz indentation test)

[4] EN 515:1993
Алюміній та алюмінієві сплави. Напівфабрикат. Позначення стану матеріалу
(Aluminium and aluminium alloys. Wrought products; temper designations)

[5] EN 573-3:1994
Алюміній та алюмінієві сплави. Хімічний склад та форма виготовленого продукту. Частина 3. Хімічний склад
(Aluminium and aluminium alloys. Chemical composition and form of wrought products. Part 3. Chemical composition)

[6] EN 755-2:1997
Алюміній та алюмінієві сплави. Екструдовані стрижень, трубка та профілі. Частина 2. Механічні властивості
(Aluminium and aluminium alloys. Extruded bar, rod, tube and profiles. Part 2. Mechanical properties)

[7] EN 755-9:1998
Алюміній та алюмінієві сплави. Екструдовані стрижень, трубка та профілі. Частина 9. Допуски на форми та розміри
(Aluminium and aluminium alloys. Extruded bar, rod, tube and profiles. Part 9. Tolerances for shapes and dimensions)

[8] ІСО 9227:1990
(ІSO 9227:1990)
Випробування на корозію у штучній атмосфері. Випробування у сольовому тумані
(Corrosion tests in artificial atmospheres — Salt spray tests)

[9] pr EN 14024:2000
Металеві профілі з термовставками. механічні характеристики. Вимоги, випробування та методики оцінки
(Metal profiles with thermal inserts — Mechanical performance — Requirements and tests and assessment procedures)

[10] Постанова Уряду Російської Федерації від 27 грудня 1997 р. N 1636 «Про Правила підтвердження придатності нових матеріалів, виробів, конструкцій та технологій для застосування у будівництві"

(Введена додатково, Зм. N 1).