ГОСТ 6689.4-92 Нікель, сплави нікелеві та мідно-нікелеві. Методи визначення цинку

ГОСТ 6689.4-92

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

НІКЕЛЬ, СПЛАВИ НІКЕЛІВІ І МЕДНО-МИКЕЛІВІ

Методи визначення ци

ГОСТ 6689.18-92 Нікель, сплави нікелеві та мідно-нікелеві. Методи визначення сірки

ГОСТ 6689.18-92

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

НІКЕЛЬ, СПЛАВИ НІКЕЛІВІ І МЕДНО-МИКЕЛІВІ

Методи визначення сірки

Nickel, nickel і copper-nickel alloys. Методи для визначення значення sulphur

ОКСТУ 1709

Дата введення 1993-01-01

ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. Розроблено та внесено Міністерством металургії СРСР

РОЗРОБНИКИ

В. Н. Федоров, Ю. М. Лейбов , Б. П. Краснов , А. Н. Боганова , І. А. Воробйова

2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Комітету зі стандартизації та метрології СРСР від 18.02.92 N 167

3. ВЗАМІН ГОСТ 6689.18-80

4. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ

Цей стандарт встановлює йодометричний метод (при масовій частці сірки від 0,001 до 0,05%) та метод із застосуванням автоматичних та напівавтоматичних аналізаторів (при масовій частці сірки від 0,001 до 0,05%) для визначення сірки в нікелевих та мідно-нікелевих сплавах по ГОСТ 492 * та ГОСТ 19241 .
_________________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 492-2006 . - Примітка виробника бази даних.

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

Загальні вимоги до методів аналізу – за ГОСТ 25086 з доповненням по разд.1 ГОСТ 6689.1.

2. ТИТРИМЕТРИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ СІРИ

2.1. Сутність методу

Метод заснований на спалюванні проби в струмі кисню при 1350-1400 ° С, поглинанні виділяється двоокису сірки водою і титруванні сірчистої кислоти, що утворилася розчином йоду.

2.2. Апаратура, реактиви та розчини

Установка визначення змісту сірки (див. креслення) складається з балона з киснем 1 ; редукційного клапана 2 ; промивної склянки 3 з розчином, що містить 40 г/дм марганцевокислого калію та 40 г/дм гідроксиду; промивної склянки 4 із розчином 400 г/дм гідроксиду калію; колонки для осушення кисню 5 містить у нижній частині безводний хлористий кальцій, потім шар скляної або звичайної вати і у верхній частині гідроксид калію; триходового крана 6 , що дозволяє направляти кисень, що пройшов очищення, в піч або випускати його в атмосферу та додатково регулювати швидкість пропускання кисню; фарфорової трубки 7 внутрішнім діаметром 18-22 мм, кінці якої, що виходять з печі, повинні бути довжиною не менше 100 мм (трубка перед застосуванням повинна бути прожарена в атмосфері кисню при 1200 ° С); горизонтальної електричної трубчастої печі 8 з автоматичним регулюванням температури 1400 °C; пиловловлювача 9 наповненого скляною ватою; двоходового крана 10 ; двох поглинальних судин 11 і 12 ; бюретки 13 місткістю 10 чи 25 см .

Калію гідроксид, розчин 400 г/дм

Порцелянові неглазуровані човники N 2 за ГОСТ 9147 . Човники попередньо прожарюють при 1350-1400 ° С в атмосфері кисню. Повнота випалювання сірки та її сполук із човників контролюється пропусканням газоподібних продуктів із печі через розчин йоду у присутності крохмалю. Кінець випалювання сірки з човників визначають припинення знебарвлення йодокрахмального розчину.

Мідь з масовою часткою сірки трохи більше 0,001% як стружки товщиною 0,05−0,1 мм.

Стандартний зразок встановлення робочого режиму установки. Використовують Державні стандартні зразки сталей: ДСО 716-84п, ДСО 1557-83п, ДСО 1640-83п, ДСО 888-84п, ДСО 1416-82п або нікелевий сплав: ДСО 1862-80, ДСО 198-8 1609-85п.

Кисень газоподібний згідно з ГОСТ 5583 .

Калій йодистий за ГОСТ 4232 та розчин 50 г/дм .

Калій марганцевокислий за ГОСТ 20490 , розчин 40 г/дм .

Промивний розчин: у мірну колбу місткістю 1 дм вносять 40 г марганцевокислого калію, розчиняють у 500-600 см води, додають 400 г гідроксиду калію, охолоджують і розбавляють розчин водою до мітки.

Кислота сірчана за ГОСТ 4204 , розведена 5:100.

Ртуть йодиста.

Кальцій хлористий за ГОСТ 450 , плавлений, безводний.

Крохмаль за ГОСТ 10163 , розчин 10 г/дм : 10 г крохмалю змішують з невеликою кількістю води до утворення однорідної маси. Крохмальну суспензію вливають при перемішуванні 1 дм. гарячої води. Розчин кип'ятять 2-3 хв і фільтрують через складчастий фільтр склянку, в яку поміщають 0,03-0,05 г йодистої ртуті.

Калій дворомовокислий за ГОСТ 4220 , 0,0125 моль/дм розчин: готують із препарату, двічі перекристалізованого та висушеного при 170 °C.

Натрій безводний вуглекислий за ГОСТ 83 .

Натрію тіосульфат кристалічний за ГОСТ 244 розчини 0,0125 моль/дм та 0,0005 моль/дм : розчин 0,0125 моль/дм готують за 2-3 дні до встановлення масової концентрації розчину: 6,2 г сірчанокислого натрію розчиняють у 100 см свіжопрокип'яченої охолодженої води, додають 2 г вуглекислого натрію і розбавляють водою до 1000 см . Розчин 0,0005 моль/дм тіосульфату натрію готують відповідним розведенням 0,0125 моль/дм розчину свіжопрокип'яченою та охолодженою водою.

Встановлює масову концентрацію розчину тіосульфату натрію.

У конічну колбу зі шліфом місткістю 250 см поміщають 10 см соляної кислоти, 10 см розчину йодистого калію та 25 см 0,0125 моль/дм розчину дворомовокислого калію Колбу закривають пришліфованою пробкою і залишають у темному місці 8-10 хв. Ополіскують стінки колби невеликою кількістю води (загальний об'єм розчину має бути 70-80 см ) і титрують йод, що виділився розчином тіосульфату натрію до світло-жовтого забарвлення розчину, додають 2 см розчину крохмалю і продовжують титрування до зникнення синього забарвлення.

Масову концентрацію 0,0125 моль/дм розчину тіосульфату натрію за дворомовокислим калієм у грамах обчислюють за формулою

,

де - Об'єм розчину тіосульфату натрію, витрачений на титрування, см .

Йод кристалічний за ГОСТ 4159 , розчин 0,0005 моль/дм : 1,27 г кристалічного йоду і 2,5 г йодистого калію зважують у фарфоровій чашці, перемішують з невеликою кількістю води, ретельно розтирають маточкою і розчиняють у воді. Розчин переносять у мірну колбу місткістю 1000 см і доливають до мітки водою. Розчин зберігають у темній склянці із притертою пробкою. 100 см отриманого розчину поміщають у мірну колбу місткістю 1000 см і доливають водою до мітки. Розчин готують у день застосування. Допускається приготування 0,0005 моль/дм розчину йоду розведенням 0,005 моль/дм розчину йоду, виготовленого з фіксаналу.

1 г стандартного зразка нікелю або сталі поміщають у порцеляновий човник. Виймають пробку з боку балона з трубки і за допомогою дротяного гачка встановлюють човник найбільш нагріту зону трубки. Далі надходять, як зазначено у п. 2.4.

Масову концентрацію розчину йоду , виражену у грамах сірки на 1 см розчину, обчислюють за формулою

,

де - Маса навішування стандартного зразка, г;

- Атестований вміст сірки в стандартному зразку, %;

- Об'єм розчину йоду, витрачений на титрування, см .

У відсутності стандартного зразка масову концентрацію розчину йоду можна встановити розчином тіосульфату натрію, масову концентрацію якого встановлюють розчином дворомовокислого калію.

Встановлює масову концентрацію розчину йоду за розчином тіосульфату натрію.

У колбу місткістю 250 см наливають 18-20 см води, доливають із бюретки 20 см розчину йоду, розбавляють водою до 70-80 см , перемішують, титрують 0,0005 моль/дм розчину тіосульфату натрію до світло-жовтого забарвлення розчину, доливають 2 см розчину крохмалю і продовжують титрування до зникнення синього забарвлення.

Масову концентрацію 0,0005 моль/дм розчину йоду з тіосульфату натрію обчислюють за формулою

,

де - масова концентрація 0,0125 моль/дм розчину тіосульфату натрію за дворомовокислим калієм, г;

- Об'єм розчину тіосульфату натрію, витрачений на титрування, см .

Масова концентрація розчину йоду по сірці ( ) обчислюється за формулою .

2.3. Підготовка апарату до аналізу

Перед проведенням аналізу перевіряють герметичність установки за 1350-1400 °С. Для цього балон з киснем приєднують до приладу, відкривають триходовий кран на повітря, обережно відкривають вентиль балона, пропускають кисень зі швидкістю 20-30 бульбашок на хвилину, перемикають триходовий кран у положення, при якому кисень надходить у піч, і закривають кран. Через 2-3 хв має припинитися виділення бульбашок у промивних склянках, після чого вичікують ще 5-7 хв. Якщо бульбашки більше не виділяються, установку вважають герметичною.

Правильність роботи всієї апаратури контролюють за стандартним зразком, вир'юючи величиною аналізованої навішування.

До проведення аналізу перевіряють порцелянову трубку на присутність летючих відновників. Для цього в обидві судини поміщають по 50 см води та по 10 см розчину крохмалю, доливають із бюретки кілька крапель розчину йоду до появи блакитного забарвлення, піднімають температуру печі до 1350-1400 °З пропускають струм кисню. Якщо через 4-5 хв блакитне забарвлення слабшає, то до розчину додають ще кілька крапель розчину йоду до вирівнювання забарвлення в обох судинах.

2.4. Проведення аналізу

Наважку сплаву у вигляді стружки масою 1 г при масовій частці сірки менше 0,01% і 0,5 г при масовій частці сірки від 0,01 до 0,05% поміщають у порцеляновий човник, виймають пробку з трубки з боку балона з киснем і за допомогою дротяного гачка встановлюють човник з наважкою, покритою 1 г мідної стружки або тирси, найбільш нагріту зону трубки. Трубку швидко закривають пробкою і пропускають кисень з такою швидкістю, щоб запобігти утворенню вакууму в печі.

Коли гази, що надходять з печі, починають знебарвлювати розчин йоду в нижній частині поглинальної судини, приливають з бюретки розчин йоду з такою швидкістю, щоб блакитне забарвлення поглинального розчину не зникло під час спалювання.

При невеликому зменшенні інтенсивності фарбування розчину в поглинальній посудині уповільнюють надходження розчину йоду і припиняють його, якщо фарбування розчину залишається постійним і однаковим із забарвленням розчину в контрольній посудині. Після цього пропускають кисень через установку ще 1 хв, і якщо забарвлення в поглинальній посудині не змінюється, спалювання вважається закінченим.

2.5. Обробка результатів

2.5.1. Масову частку сірки у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Об'єм розчину йоду, витрачений на титрування, см ;

- масова концентрація розчину йоду, виражена в г/см сірки;

- Маса навішування сплаву, р.

2.5.2. Розбіжності результатів трьох паралельних визначень (показник збіжності) та результатів двох аналізів (показник відтворюваності) не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, наведених у таблиці.

2.5.3. Контроль точності результатів аналізу гарантується встановленням робочого режиму встановлення за Державними стандартними зразками сталей та нікелевих сплавів (п. 2.2) відповідно до ГОСТ 25086 .

2.5.4. Титриметричний метод застосовується при розбіжностях в оцінці якості нікелю, нікелевих та мідно-нікелевих сплавів.

3. МЕТОД ІЗ ЗАСТОСУВАННЯМ АВТОМАТИЧНИХ І НАПІВАВТОМАТИЧНИХ АНАЛІЗАТОРІВ

3.1. Сутність методу

Метод заснований на визначенні сірки за допомогою автоматичного та напівавтоматичного аналізатора, що забезпечує спалювання навішування проби сплаву в струмі кисню при 1200-1600 °С, поглинанні діоксиду сірки, що утворився, розчином окислювача і визначенні сірки в залежності від типу аналізатора кондуктометричним, кулонометричним абсорбції молекулярних смуг діоксиду сірки в спектрі інфрачервоної області.

3.2. Апаратура

Автоматичний чи напівавтоматичний аналізатор типу АС-7932.

Допускається застосування інших типів автоматичних та напівавтоматичних аналізаторів.

3.3. Проведення аналізу

Визначення масової частки сірки проводять за методикою, передбаченою для даного типу аналізатора, використовуючи для градуювання Державні стандартні зразки, наприклад комплект, що включає ДСО 716-84п, ДСО 164-84п, ДСО 888-84п, ДСО 1377-82п та ДСО 1416-8 або нікелеві сплави (див. 2.2).

3.4. Розбіжності результатів трьох паралельних визначень (показник збіжності) та результатів двох аналізів (показник відтворюваності) не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, наведених у таблиці.

3.5. Контроль точності результатів аналізу гарантується встановленням робочого режиму встановлення за Державними стандартними зразками сталей та нікелевих сплавів відповідно до ГОСТ 25086 .