ГОСТ 6689.21-92
ГОСТ Р ИСО 22725-2014 Сплави нікелеві. Визначення змісту танталу. Спектрометричний метод атомної емісії з індуктивно пов'язаною плазмою
ГОСТ Р ІСО 22725-2014
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
СПЛАВИ НИКЕЛІВІ
ДСТУ ISO 22033-2014 Сплави нікелеві. Визначення змісту ніобію. Спектрометричний метод атомної емісії з індуктивно пов'язаною плазмою
ГОСТ Р ІСО 22033-2014
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ
СПЛАВИ НИКЕЛІВІ
ГОСТ Р 55558-2013 Руда сульфідна мідно-нікелева. Мас-спектрометричний метод визначення вмісту платини, паладію, родію, рутенію, іридію та золота з попереднім колектуванням на нікелевий штейн
ГОСТ Р 55558-2013
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ
ГОСТ 849-97 ГОСТ 6012-78 ГОСТ 6012-98 ГОСТ 22598-93 ГОСТ 17711-80 ГОСТ 13047.9-2014 ГОСТ 13047.4-2014 ГОСТ 13047.3-2014 ГОСТ 13047.2-2014 ГОСТ 13047.18-2014 ГОСТ 13047.1-2014 ГОСТ 13047.17-2014 ГОСТ 13047.16-2014 ГОСТ 13047.15-2014 ГОСТ 13047.14-2014 ГОСТ 13047.13-2014 ГОСТ 13047.12-2014 ГОСТ 13047.11-2014 ГОСТ 13047.10-2014 ГОСТ 13047.8-2014 ГОСТ 13047.7-2014 ГОСТ 13047.6-2014 ГОСТ 13047.5-2014 ГОСТ 6689.16-92ГОСТ 6689.16-92 Нікель, сплави нікелеві та мідно-нікелеві. Методи визначення цинку, кадмію, свинцю, вісмуту та олова
ГОСТ 6689.16-92
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІКЕЛЬ, СПЛАВИ НІКЕЛІВІ І МЕДНО-МИКЕЛІ
ГОСТ 6689.2-92 Нікель, сплави нікелеві та мідно-нікелеві. Методи визначення нікелю
ГОСТ 6689.2-92
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІКЕЛЬ, СПЛАВИ НІКЕЛІВІ І МЕДНО-МИКЕЛІВІ
Методи визначення н
ГОСТ 6689.19-92 Нікель, сплави нікелеві та мідно-нікелеві. Методи визначення фосфору
ГОСТ 6689.19-92
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІКЕЛЬ, СПЛАВИ НІКЕЛІВІ І МЕДНО-МИКЕЛІВІ
Методи визначення фосф
ГОСТ 6689.3-92 ГОСТ 492-73 ГОСТ 492-2006 ГОСТ 24018.7-91 ГОСТ 6689.17-92 ГОСТ 6689.14-92ГОСТ 6689.14-92 Нікель, сплави нікелеві та мідно-нікелеві. Методи визначення хрому
ГОСТ 6689.14-92
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІКЕЛЬ, СПЛАВИ НІКЕЛІВІ І МЕДНО-МИКЕЛІВІ
Методи визначення
ГОСТ 6689.4-92 Нікель, сплави нікелеві та мідно-нікелеві. Методи визначення цинку
ГОСТ 6689.4-92
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІКЕЛЬ, СПЛАВИ НІКЕЛІВІ І МЕДНО-МИКЕЛІВІ
Методи визначення ци
ГОСТ 19241-80 ГОСТ 24018.8-91 ГОСТ 6689.21-92 ГОСТ 6689.12-92ГОСТ 6689.12-92 Нікель, сплави нікелеві та мідно-нікелеві. Методи визначення магнію
ГОСТ 6689.12-92
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІКЕЛЬ, СПЛАВИ НІКЕЛІВІ І МЕДНО-МИКЕЛІВІ
Методи визначення
ГОСТ 29095-91 ГОСТ 6689.11-92 ГОСТ 6689.15-92ГОСТ 6689.15-92 Нікель, сплави нікелеві та мідно-нікелеві. Методи визначення сурми
ГОСТ 6689.15-92
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІКЕЛЬ, СПЛАВИ НІКЕЛІВІ І МЕДНО-МИКЕЛІВІ
Методи визначення
ГОСТ 6689.22-92 ГОСТ 6689.8-92ГОСТ 6689.8-92 Нікель, сплави нікелеві та мідно-нікелеві. Методи визначення алюмінію
ГОСТ 6689.8-92
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІКЕЛЬ, СПЛАВИ НІКЕЛІВІ І МЕДНО-МИКЕЛІВІ
Методи визначення
ГОСТ 6689.20-92ГОСТ 6689.20-92 Нікель, сплави нікелеві та мідно-нікелеві. Методи визначення свинцю
ГОСТ 6689.20-92
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІКЕЛЬ, СПЛАВИ НІКЕЛІВІ І МЕДНО-МИКЕЛІВІ
Методи визначення свинц
ГОСТ 6689.7-92 Нікель, сплави нікелеві та мідно-нікелеві. Методи визначення кремнію
ГОСТ 6689.7-92
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІКЕЛЬ, СПЛАВИ НІКЕЛІВІ І МЕДНО-МИКЕЛІВІ
Методи визначення
ГОСТ 6689.10-92 ГОСТ 6689.6-92 ГОСТ Р 51013-97 ГОСТ 24018.3-80ГОСТ 24018.3-80 Сплави жароміцні на нікелевій основі. Методи визначення свинцю (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 24018.3-80
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
Сплави жароміцні на нікелевій основі
Методи визначення св
ГОСТ 24018.2-80ГОСТ 24018.2-80 Сплави жароміцні на нікелевій основі. Методи визначення сурми (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 24018.2-80
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
Сплави жароміцні на нікелевій основі
Методи визначення сур
ГОСТ 24018.1-80ГОСТ 24018.1-80 Сплави жароміцні на нікелевій основі. Методи визначення олова (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 24018.1-80
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
Сплави жароміцні на нікелевій основі
Методи визначення оло
ГОСТ 24018.4-80 Сплави жароміцні на нікелевій основі. Методи визначення вісмуту (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 24018.4-80
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
Сплави жароміцні на нікелевій основі
Методи визнач
ГОСТ 6689.21-92 Нікель, сплави нікелеві та мідно-нікелеві. Методи визначення титану
ГОСТ 6689.21-92
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
НІКЕЛЬ, СПЛАВИ НІКЕЛІВІ І МЕДНО-МИКЕЛІВІ
Методи визначення титану
Nickel, nickel і copper-nickel alloys. Методи для визначення титанію
ОКСТУ 1709
Дата введення 1993-01-01
ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ
1. Розроблено та внесено Міністерством металургії СРСР
РОЗРОБНИКИ
В. Н. Федоров,
2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Комітету стандартизації та метрології СРСР
3. ВЗАМІН
4. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ
Позначення НТД, на який дано посилання | Номер пункту, підпункту, розділу |
ГОСТ 8.315-91 | 2.4.3; 4.4.3 |
ГОСТ 199-78 | 3.2 |
ГОСТ 492-73 | Вступна частина |
ГОСТ 859-78 | 4.2 |
ГОСТ 3118-77 | 3.2 |
ГОСТ 4204-77 | 2.2; 3.2; 4.2 |
ГОСТ 4461-76 | 2.2; 3.2; 4.2 |
ГОСТ 6552-80 | 2.2 |
ГОСТ 6689.1-91 * | Розд.1 |
ГОСТ 10484-78 | 2.2, 3.2, 4.2 |
ГОСТ 10929-76 | 2.2 |
ГОСТ 25086-87 | Розд.1, 2.4.3, 4.4.3 |
________________
* Ймовірно помилка оригіналу. Слід читати
Цей стандарт встановлює фотометричні та атомно-абсорбційні методи визначення титану (при масовій частці титану від 0,05 до 0,4%) у мідно-нікелевих сплавах за
________________
* На території Російської Федерації діє
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
Загальні вимоги до методу аналізу – за
2. ФОТОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ТИТАНУ З ПЕРЕКСОМ ВОДОРОДУ
2.1. Сутність методу
Метод заснований на утворенні титаном у сірчанокислому середовищі з перекисом водню жовто-жовтогарячого комплексу та вимірювання оптичної щільності отриманого розчину.
2.2. Апаратура, реактиви та розчини
Фотоелектроколориметр або спектрофотометр.
Кислота азотна за
Кислота сірчана за
Кислота фтористоводнева згідно з
Кислота ортофосфорна за
Водню перекис за
Титан металевий із вмістом титану не менше 99,5%.
Калій-титан фтористий
Стандартний розчин титану А
З металевого титану розчин готують: 0,2 г титану розчиняють при нагріванні 100 см сірчаної кислоти (1:4). Потім при кип'ятінні окислюють титан, додаючи по краплях азотну кислоту до знебарвлення розчину. Розчин кип'ятять 2-3 хв, охолоджують, переносять у мірну колбу місткістю 500 см. і доливають до мітки водою.
1 см розчину містить 0,0004 г титану.
З фтористого калію-титану розчин готують: 1,002 г препарату поміщають у платинову чашку, розчиняють у 10 см сірчаної кислоти (1:1) і випарюють до отримання вологого залишку, який розчиняють у 50 см сірчаної кислоти (1:4). Розчин переносять у мірну колбу місткістю 500 см , додають 50 см сірчаної кислоти (1:4) і доливають водою до мітки.
1 см розчину, містить А 0,0004 г титан
а.
2.3. Проведення аналізу
2.3.1. Наважку сплаву масою 0,5 г поміщають у платинову чашку, додають 10 см азотної та 1 см фтористоводневої кислоти та розчиняють при нагріванні. До розчину додають 20 см сірчаної кислоти (1:1) і упарюють до появи білого диму сірчаної кислоти. Після охолодження залишок розчиняють у воді, переносять у мірну колбу місткістю 100 см. , додають 5 см ортофосфорної кислоти, 1 см перекису водню, доливають до мітки водою, перемішують і вимірюють оптичну щільність розчину на фотоелектроколориметр з синім світлофільтром або на спектрофотометрі при 410 нм в кюветі з товщиною поглинаючого світло шару 1 см. Розчином порівняння служить той же розчин, але без додавання перекису.
2.3.2. Побудова градуювального графіка
У мірні колби місткістю по 100 см додають 0,5; 1,0; 2,0; 3,0; 4,0; 5,0 та 6,0 см стандартного розчину титану, 25 см сірчаної кислоти (1:4), 5 см ортофосфорної кислоти, 1 см перекису водню і доливають до мітки водою. Далі надходять як зазначено у п.
2.4. Обробка результатів
2.4.1. Масову частку титану ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса титану, знайдена за градуювальним графіком, г;
- Маса навішування, р.
2.4.2. Розбіжності результатів трьох паралельних визначень d (показник збіжності) та результатів двох аналізів D (показник відтворюваності) не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, наведених у таблиці.
Масова частка титану, % | Розбіжності, що допускаються, % | |
d | D | |
Від 0,05 до 0,2 вмикання. | 0,01 | 0,01 |
Св. 0,2 "0,4" | 0,02 | 0,03 |
2.4.3. Контроль точності результатів аналізу проводять за Державними стандартними зразками (ДСО) або за галузевими стандартними зразками (ОСВ), або за стандартними зразками підприємства (СОП) мідно-нікелевих сплавів, затверджених за
________________
* На території Російської Федерації діє
3. ФОТОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ТИТАНУ З ДІАНТИПІРИЛМЕТАНОМ
3.1. Сутність методу
Метод заснований на утворенні титаном комплексу з діантіпірілметаном, забарвленого в золотисто-жовтий колір, та вимірюванні оптичної щільності отриманого розчину.
3.2. Апаратура, реактиви та розчини
Фотоелектроколориметр або спектрофотометр.
Кислота азотна згідно з
Кислота сірчана за
Кислота соляна за
Кислота фтористоводнева згідно з
Кислота аскорбінова, розчин 100 г/дм .
Натрій оцтовокислий за
Діантіпірілметан, розчин 10 г/дм : 10 г реактиву розчиняють у 200 см. води, додають 80 см соляної кислоти (концентрованої), розчин охолоджують, переносять у мірну колбу місткістю 1 дм , доливають до мітки водою і перемішують.
Титан металевий із вмістом щонайменше 99,5% титану.
Калій-титан фтористий
Стандартний розчин титану А готують, як зазначено в п. 2.2.
Стандартний розчин титану Б: 5 см розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 100 см , доливають до мітки водою і перемішують, готують у день застосування.
1 см розчину Б містить 0,00002 г титу
на.
3.3. Проведення аналізу
3.3.1. Наважку масою 5 г поміщають у платинову чашку, додають 15 см азотної кислоти (1:1), 2 см фтористоводневої кислоти та розчиняють при нагріванні. Потім додають 10 см сірчаної кислоти (1:1) та розчин випарюють до початку виділення білого диму сірчаної кислоти. Після охолодження обполіскують стінки чашки водою і знову випарюють до початку виділення білого диму сірчаної кислоти. Після охолодження залишок розчиняють у воді, розчин переносять у мірну колбу місткістю 100 см. , доливають до мітки водою і перемішують.
Залежно від масової частки титану відбирають аліквотну частину розчину – 10 см. (від 0,05 до 0,1%) та 5 см (від 0,1 до 0,4%) у мірну колбу місткістю 100 см додають 10 см води та встановлюють рН=7−8 розчином оцтовокислого натрію за універсальним індикаторним папірцем. Потім додають 10 см соляної кислоти (1:1), 2,5 см аскорбінової кислоти, 25 см діантипірилметану, доливають водою до мітки і перемішують. Через 40-50 хв вимірюють оптичну густину
розчину на фотоелектроколориметрі, з синім світлофільтром ( 400 нм) або на спектрофотометрі при 365 нм у кюветі з товщиною поглинаючого шару 2 см. Як розчин порівняння застосовують такий же розчин, але без додавання діантипірилм
етану.
3.3.2. Побудова градуювального графіка
У мірні колби місткістю по 100 см поміщають 1,0; 2,0; 3,0; 4,0 та 5,0 см стандартного розчину Б титану додають по 10 см води та встановлюють рН=7−8 розчином оцтовокислого натрію і далі надходять, як зазначено у п.
Розчином порівняння служить розчин, що не містить титану.
3.4. Обробка результатів
3.4.1 Масову частку титану ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса титану, знайдена за градуювальним графіком, г;
- Маса навішування проби, що відповідає аліквотній частині розчину, г.
3.4.2. Розбіжності результатів трьох паралельних визначень d (показник збіжності) та результатів двох аналізів D (показник відтворюваності) не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, наведених у таблиці.
3.4.3. Контроль точності результатів аналізу проводять, як зазначено у п.
4. АТОМНО-АБСОРБЦІЙНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ТИТАНУ
4.1. Сутність методу
Метод заснований на вимірюванні абсорбції світла атомами титану, що утворюються при введенні аналізованого розчину в полум'я ацетилен - закис азоту.
4.2. Апаратура, реактиви та розчини
Атомно-абсорбційний спектрометр із джерелом випромінювання для титану.
Кислота азотна за
Кислота фтористоводнева згідно з
Кислота сірчана за
Мідь за
________________
* На території Російської Федерації діє
Розчин міді: 10 г міді розчиняють при нагріванні 80 см азотної кислоти (1:1). Розчин переносять у мірну колбу місткістю 100 см і доливають водою до мітки.
1 см розчину містить 0,1 г міді.
Титан металевий.
Стандартний розчин титану: 0,1 г титану поміщають платинову чашку і розчиняють при нагріванні в 20 см сірчаної кислоти (1:4) та 2 см фтористоводневої кислоти. Потім додають 10 см сірчаної кислоти (1:1) і упарюють до появи білого диму сірчаної кислоти. Чашку охолоджують і залишок розчиняють 50 см води під час нагрівання. Розчин переносять у мірну колбу місткістю 100 см і доливають водою до мітки.
1 см розчину містить 0,001 г титу
на.
4.3. Проведення аналізу
4.3.1. Наважку сплаву масою 2 г поміщають платинову чашку і розчиняють при нагріванні в 20 см азотної кислоти (1:1) та 2 см фтористоводневої кислоти. Потім додають 10 см сірчаної кислоти (1:1) і упарюють до появи білого диму сірчаної кислоти. Чашку охолоджують і залишок розчиняють 50 см води під час нагрівання. Розчин переносять у мірну колбу місткістю 100 см і доливають водою до мітки.
Вимірюють атомну абсорбцію титану в полум'ї ацетилен - закис азоту при довжині хвилі 364,3 нм паралельно з градуювальними розчинами.
4.3.2. Побудова градуювального графіка
У чотири мірні колби місткістю по 100 см поміщають 1,0; 3,0; 5,0 та 6,0 см стандартного розчину титану, що відповідає 1,0; 3,0; 5,0 та 6,0 мг титану, доливають по 20 см стандартного розчину міді та доливають водою до мітки. Вимірюють атомну абсорбцію титану, як зазначено у п.
4.4. Обробка результатів
4.4.1. Масову частку титану ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Концентрація титану, знайдена за градуювальним графіком г/см ;
- Об'єм розчину проби, см ;
- Маса навішування проби, р.
4.4.2. Розбіжності результатів трьох паралельних визначень d (показник збіжності) та результатів двох аналізів D (показник відтворюваності) не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, наведених у таблиці.
4.4.3 Контроль точності результатів аналізу проводять за Державними стандартними зразками (ДСО) або за галузевими стандартними зразками (ОСВ), або за стандартними зразками підприємства (СОП) мідно-нікелевих сплавів, затверджених за