Відвідуючи цей сайт, ви приймаєте програму використання cookie. Докладніше про нашу політику використання cookie .

ГОСТ 14086-68

ГОСТ 12339-2016 ГОСТ Р 55433-2013 ГОСТ Р 55432-2013 ГОСТ 4960-2009 ГОСТ 9722-97 ГОСТ 5494-95 ГОСТ 19106-73 ГОСТ 9453-75 ГОСТ 20559-75 ГОСТ 14086-68 ГОСТ 9723-73 ГОСТ 21125-75 ГОСТ 5426-76 ГОСТ 22025-76 ГОСТ 13834-77 ГОСТ 13833-77 ГОСТ 9721-79 ГОСТ 10285-81 ГОСТ 12342-81 ГОСТ 26719-85 ГОСТ 13084-88 ГОСТ 10096-76 ГОСТ 2330-76 ГОСТ 12343-79 ГОСТ 4411-79 ГОСТ 12338-81 ГОСТ 26252-84 ГОСТ 10284-84 ГОСТ 26802-86 ГОСТ 9849-86 ГОСТ 3882-74 ГОСТ 880-75 ГОСТ 11378-75 ГОСТ 4960-75 ГОСТ 12601-76 ГОСТ 12339-79 ГОСТ 31290-2005 ГОСТ 26630-85 ГОСТ 26530-85 ГОСТ 29278-92 ГОСТ 25405-90 ГОСТ 19046-80 ГОСТ 25406-90 ГОСТ 19078-80 ГОСТ 24257-80 ГОСТ 19065-80 ГОСТ 24247-80 ГОСТ 25412-90 ГОСТ 25396-90 ГОСТ 25400-90 ГОСТ 25425-90 ГОСТ 25410-82 ГОСТ 25420-90 ГОСТ 19074-80 ГОСТ 19083-80 ГОСТ 19048-80 ГОСТ 25414-90 ГОСТ 19062-80 ГОСТ 25415-90 ГОСТ 24253-80 ГОСТ 24251-80 ГОСТ 24249-80 ГОСТ 24254-80 ГОСТ 27302-87 ГОСТ 25393-90 ГОСТ 19067-80 ГОСТ 25411-90 ГОСТ 19068-80 ГОСТ 25397-90 ГОСТ 19059-80 ГОСТ 19049-80 ГОСТ 25398-90 ГОСТ 19075-80 ГОСТ 19061-80 ГОСТ 20312-90 ГОСТ 19051-80 ГОСТ 25402-90 ГОСТ 24252-80 ГОСТ 25417-82 ГОСТ 19043-80 ГОСТ 20771-82 ГОСТ 19081-80 ГОСТ 19086-80 ГОСТ 19056-80 ГОСТ 19047-80 ГОСТ 25421-90 ГОСТ 25413-82 ГОСТ 25418-82 ГОСТ 27301-87 ГОСТ 4872-75 ГОСТ 19084-80 ГОСТ 24255-80 ГОСТ 19050-80 ГОСТ 25401-90 ГОСТ 19052-80 ГОСТ 25426-90 ГОСТ 25423-90 ГОСТ 25399-90 ГОСТ 19073-80 ГОСТ 19057-80 ГОСТ 2209-90 ГОСТ 25403-82 ГОСТ 19044-80 ГОСТ 25408-90 ГОСТ 25395-90 ГОСТ 25409-90 ГОСТ 25407-90 ГОСТ 19071-80 ГОСТ 28378-89 ГОСТ 25419-90 ГОСТ 19045-80 ГОСТ 25003-81 ГОСТ 25394-90 ГОСТ 19077-80 ГОСТ 19072-80 ГОСТ 19080-80 ГОСТ 17163-90 ГОСТ 24250-80 ГОСТ 25424-90 ГОСТ 19063-80 ГОСТ 19070-80 ГОСТ 19076-80 ГОСТ 24256-80 ГОСТ 25422-90 ГОСТ 25404-90 ГОСТ 19064-80 ГОСТ 24248-80 ГОСТ 19069-80 ГОСТ 19079-80 ГОСТ 25416-90 ГОСТ 19053-80 ГОСТ 19042-80 ГОСТ 19085-80

ГОСТ 14086–68 Порошки розпилені з нержавіючих хромонікелевих сталей та нікелю


ГОСТ 14086-68

Група В56


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

Порошки розпорошені
З НЕРЖАВУЮЧИХ ХРОМОНІКЕЛЕВИХ СТАЛІВ І НІКЕЛЯ

Powders виготовлені з стійких chromium nickel steels and nickel by dusting


Дата введення 1969-07-01


Постановою Комітету стандартів, заходів та вимірювальних приладів при Раді Міністрів СРСР від 27.11.68 N 166. Строк запровадження встановлено з 01.07.69.

ПЕРЕВИДАННЯ. Березень 1987


Цей стандарт поширюється на порошки, отримані з нержавіючих хромонікелевих сталей марок 0X18H10, Х18Н9 та нікелю марок H1, H2 та Н3 розпиленням повітрям або інертним газом.

Порошки призначаються виготовлення фільтруючих елементів і різних виробів методом порошкової металургії.

1. МАРКИ ТА ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

1.1. Порошки виготовляються наступних марок: ПР0Х18Н10, ПРХ18Н9 та ПРН. Хімічний склад порошків має відповідати нормам, зазначеним у табл.1.

Таблиця 1

Марка порошку Хімічний склад, %
Хром Нікель Мідь Вуглець Кремній Марганець
Сірка Фосфор Залізо
Не більше
ПР0Х18Н10 16,0-20,0 8,0-11,0 - 0,08
0,8 1,00 0,020 0,035 Решта
ПРХ18Н9 - 0,12
ПРН - Не менше 95,0
0,60 0,10 - - 0,030 - -


Примітка. У позначенні марки літери означають: П – порошок, Р – розпорошений, X – хром, Н – нікель. Цифри, що стоять після букв, вказують зразковий вміст легуючого елемента в цілих одиницях.


Приклад умовного позначення порошку з нержавіючої хромонікелевої сталі марки ПР0Х18Н10, фракції 0,3 групи А:

Порошок ПР0Х18Н10 - 0,3 - А ГОСТ 14086-68

1.2. Розпорошені порошки постачають у невідновленому вигляді.

Примітка. За згодою сторін порошки можуть поставлятися у відновленому вигляді.

1.3. Залежно від гранулометричного складу порошки виготовляють семи фракцій, що визначаються ситовим складом. Кожну фракцію порошку насипною масою поставляють двох груп: А і Б.

1.4. Розміри фракцій, ситовий склад та насипна маса порошку повинні відповідати вимогам, зазначеним у табл.2.

Таблиця 2

Фракції порошку Ситовий склад порошку, мм

Насипна маса порошку, г/см ГОСТ 14086-68 Порошки розпилені з нержавіючих хромонікелевих сталей та нікелю , марок

ПР0Х18Н10; ПРХ18Н9
ПРН ПР0Х18Н10; ПРХ18Н9 ПРН
Група А Група Б
Не менше Не більше
0,800 -1,000+0,800 2,6 3,8 2,6 3,8
0,600 -0,800 +0,630 2,7 3,8 2,7 3,8
0,400 -0,630 +0,400 3,0 3,9 3,0 3,9
0,300 -0,400+0,315 3,2 3,9 3,2 4,2
0,200 -0,315+0,200 3,2 3,9 3,2 3,9
0,100 -0,200+0,100 3,4 4,1 3,4 4,1
0,063 -0,100+0,063 3,2 4,0 3,2 4,0


Примітка. За згодою сторін може постачатися порошок інших фракцій.

1.5. У порошку, що поставляється, допускається сумарний вміст частинок, що не відповідають розміру основної фракції, не більше 15%. За згодою сторін сумарний зміст цих часток може бути збільшено до 25%.

1.6. Порошки повинні мати сторонніх механічних домішок.

1.7. Відносна вологість порошків має перевищувати 0,2%.

1.8. Підприємство-виробник має гарантувати якість порошку протягом шести місяців, рахуючи з часу відвантаження порошку, за умови зберігання його відповідно до вимог цього стандарту.

1.9. Порошок має бути прийнятий технічним контролем підприємства-виробника. Виробник повинен гарантувати відповідність якості порошку до вимог цього стандарту.

2. МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ

2.1. Для контрольної перевірки споживачем якості порошку слід застосовувати правила відбору проб та методи випробувань, зазначені нижче.

2.2. Порошок постачають партіями масою від 50 до 500 кг. У партію включають порошок однієї фракції та одного перемішування.

2.3. Від кожної партії відбирають одну середню пробу порошку визначення хімічного складу, ситового складу, насипної маси і вологості.

2.4. Відбір середньої проби від партії проводять щупом не менше ніж у трьох місцях за висотою з кожного бідона (банки). Проби відбирають від 10% бідонів кожної партії, але не менше ніж від двох бідонів. З кожного бідона відбирають щонайменше 500 г порошку.

Відібрані проби піддають зовнішньому огляду відсутність сторонніх механічних домішок, потім перемішують і піддають скорочення квартуванням до кількості 500 г, яке являє собою середню пробу.

2.5. Визначення хімічного складу порошків виробляють: для сталі за ГОСТ 12345-80 *, ГОСТ 12346-78 , ГОСТ 12348-78 , ГОСТ 12350-78 , ГОСТ 12352-81 , для нікелю по ГОСТ 13047 . 81***.
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 12345-2001 ;
** У частині разд.1 замінено ГОСТ 13047.1-2002 , крім разд.1 замінено ГОСТ 13047.2-2002;
*** На території Російської Федерації діє ГОСТ 13047.21-2002. - Примітка виробника бази даних.

2.6. Ситовий склад порошків визначають шляхом просіювання протягом 20 хв навішування порошку 100 г через набір сит з сітками за ГОСТ 6613-86 , встановленими на механічному струшувачі, і зважування кількості порошку, що залишився на кожному ситі, з точністю до 0,1 г. розсіві не повинні перевищувати 2%. За ситовий склад приймають середнє арифметичне трьох визначень.

2.7. Насипну масу визначають волюмометром, в якому порошок вільно зсипається по скляних пластинках, розташованих під кутом 30° до вертикалі, і заповнює мірну посудину (відстань від нижнього зрізу волюмометра до площини столу - 100 мм).

Надлишок порошку в мірній судині знімається платівкою рівня верхніх крайок судини. Якесь ущільнення виключається.

Насипну масу одержують розподілом чистої маси (точність зважування 0,1 г) порошку на об'єм судини. Дані операції повторюють тричі. За насипну масу проби порошку приймають середнє арифметичне трьох визначень.

2.8. Вміст вологи визначають висушуванням навішування порошку 10 г до постійної маси за 100-150 °С. Інтервали між зважуванням - 2 год. Зважування виробляють з точністю 0,002 г.

2.9. При отриманні незадовільних результатів випробування хоча б по одному з показників, виробляють по ньому повторні випробування нової середньої проби подвоєної маси (1000 г), взятої від тієї ж партії порошку. Результати повторних випробувань остаточні.

3. УПАКОВКА, МАРКУВАННЯ, ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

3.1. Порошок упаковують у металеву (алюмінієву або сталеву оцинковану) або дерев'яну тару в поліетиленових мішках.

3.2. Маса брутто одного пакувального місця не повинна перевищувати 50 кг.

3.3. На кожне пакувальне місце має бути наклеєна етикетка із зазначенням:

а) товарний знак підприємства-виробника;

б) умовного позначення порошку;

в) номери партії та пакувального місця;

г) маси брутто та нетто;

д) дати випуску;

е) номери цього стандарту.

Така сама етикетка має бути поміщена всередині кожного пакувального місця.

3.4. Кожна партія порошку повинна супроводжуватись документом, що засвідчує відповідність її вимогам цього стандарту, в якому вказують:

а) товарний знак підприємства-виробника;

б) марку, фракцію порошку та групу насипної маси;

в) масу нетто партії;

г) результати випробувань та аналізів (хімічного складу, ситового складу, насипної ваги, відносної вологості);

д) номер партії;

е) кількість та номер пакувальних місць, що входять до партії;

ж) дату випуску;

з) номер цього стандарту.

3.5. Порошок повинен транспортуватись у сухих критих вагонах; перевезення разом із кислотами не допускається.

3.6. Порошок в упакованому вигляді повинен зберігатися в закритому сухому приміщенні, в якому відсутні активні реагенти.