ГОСТ 4960-75

ГОСТ 4960-75 Порошок мідний електролітичний. Технічні умови (зі Змінами N 1, 2, 3, 4, із Поправкою)

ГОСТ 4960-75 *

Група В56

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

ПОРОШОК МЕДНИЙ ЕЛЕКТРОЛІТИЧНИЙ

Технічні умови

Electrolytic copper powder. Specifications

ОКП 17 9311

Дата введення1977-01-01

Постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 24.12.75 N 3987 дату запровадження встановлено 01.01.77

Обмеження строку дії знято Постановою Держстандарту від 05.04.91 N 450

ВЗАМІН ГОСТ 4960–68

* ПЕРЕВИДАННЯ (червень 1998 р.) зі Змінами N 1, 2, 3, 4, затвердженими в липні 1979 р., червні 1981 р., жовтні 1986 р., квітні 1991 р. (ІВД 9-79, 9-8 1-87, 7-91)


ВНЕСЕНА поправка, опублікована в ІВС N 5, 2000 рік

Виправлення внесено виробником бази даних


Цей стандарт поширюється на мідний порошок, одержуваний електролітичним методом, призначений для виробництва деталей методом порошкової металургії та інших цілей.

Стандарт встановлює вимоги до мідного порошку, що застосовується в електротехнічній, приладобудівній, автомобільній, авіаційній, машинобудівній, хімічній галузях промисловості та для постачання на експорт.

Вимоги цього стандарту є обов'язковими.

(Змінена редакція, Зм. N 3, 4).

1. МАРКИ

1.1. Залежно від фізико-хімічних властивостей мідний порошок виготовляють наступні марки:

ПМ – порошок нестабілізований;

ПМС-1, ПМС-А - стабілізований порошок;

ПМС-К - порошок стабілізований конопатковий;

ПМС-В – порошок стабілізований;

ПМС-Н – порошок стабілізований низькодисперсний.

(Змінена редакція, Зм. N 3, 4).

1.2. Область застосування мідного порошку вказана у додатку.

2. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

2.1. Мідний порошок повинен виготовлятися відповідно до вимог цього стандарту за технологічним регламентом, затвердженим у встановленому порядку. Хімічний склад має відповідати нормам, зазначеним у табл.1.

Таблиця 1

Примітка. На вимогу споживача масова частка міді для порошку марки ПМС-В не менше 99,8%, для інших марок не менше 99,7%.

2.2. Гранулометричний склад мідного порошку повинен відповідати нормам, зазначеним у табл.2 та 3.

Таблиця 2

Таблиця 3

Примітка. Порошок марок ПМ та ПМС-1, призначений для електрокутової промисловості, повинен проходити через сито з сіткою 0045К у кількості від 70 до 80%.

2.1, 2.2. (Змінена редакція, Зм. N 3, 4).

2.3. Порошок не повинен мати сторонніх включень та грудок.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

2.4. За кольором мідний порошок повинен відповідати зразку, узгодженому виробником споживача.

2.5. Насипна щільність порошку та допустимий розкид її значень повинні відповідати нормам, зазначеним у табл.4.

Таблиця 4

Примітка. Насипна щільність мідного порошку, призначеного для електротехнічної промисловості, повинна відповідати маркам ПМС-А, ПМ — 1,25-1,45 г/см. ; для марки ПМС-1 - 1,7-2,0 г/см .

2.6. Кількість частинок з умовним діаметром 10 мкм і нижче у мідному порошку марки ПМС-А має бути 25-60%.

2.7. Мідний порошок марки ПМС-А повинен мати питому поверхню частинок від 1000 до 1700 см. /р.

2.8. Питомий електричний опір мідного порошку марки ПМС-А має перевищувати 20·10 Ом · м.

2.5-2.8. (Змінена редакція, Зм. N 3, 4).

2.9. Зусилля на згинання сирого зразка з мідного порошку марки ПМС-В з пористістю 25% (щільністю 6,67 г/см ) має бути не менше 60 кгс/см .

2.10. Плинність порошку марки ПМС-В не повинна перевищувати 36 с.

2.9, 2.10. (Змінена редакція, Зм. N 3).

2.11. Встановлені показники якості порошку марок ПМС-В у кожній одиниці упаковки партії не повинні відрізнятись від середніх значень відповідних характеристик партії більш ніж на ±10%.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 3).

2.12. Форма частинок мідного порошку всіх марок має бути дендритною.

2а. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

2а.1. Відповідно до вимог ГОСТ 12.1.007-76 за ступенем впливу на організм людини мідний порошок відносять до другого класу небезпеки.

2а.2. Гранично допустима концентрація міді повітря робочої зони за ГОСТ 12 .1.005−88- 1/0,5 мг/м .

Контроль повітря робочої зони - за ГОСТ 12.1.007-76.

2а.3. Гранично допустима концентрація іонів міді у воді – 1,0 мг/дм .

Визначення вмісту іонів міді у воді - за ГОСТ 4388-72 .

2а.4. У повітряному середовищі та стічних водах у присутності інших речовин чи факторів мідний порошок токсичних речовин не утворює.

2а.5. Мідний порошок пожежо- та вибухобезпечний.

Розд.2а. (Запроваджено додатково, Зм. N 3).

3. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

3.1. Мідний порошок до приймання пред'являють партіями масою трохи більше 1000 кг. Партія складається із усередненого порошку однієї марки, виготовленого за одним технологічним режимом та оформленого одним документом про якість.

Документ про якість має містити:

- товарний знак або товарний знак та найменування підприємства-виробника;

- найменування та марку порошку;

- номер партії;

- Кількість місць у партії;

- Масу нетто та брутто;

- Результати проведених аналізів та випробувань;

- Дату виготовлення;

- Позначення цього стандарту.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

3.2. Для перевірки відповідності якості мідного порошку вимогам цього стандарту та перевірки герметичності упаковки від партії беруть вибірку згідно з табл.5.

Таблиця 5

3.3. Визначення вмісту міді та домішок, форму частинок виробник проводить періодично, не рідше одного разу на місяць; масової частки вологи - у кожній п'ятій партії.

3.4. Наявність сторонніх включень та грудок перевіряють у кожній одиниці упаковки.

3.5. При отриманні незадовільних результатів аналізу хоча б по одному з показників щодо нього проводять повторні випробування на подвійній вибірці взятих від тієї ж партії мідного порошку. Результати повторних випробувань поширюються всю партію.

3.3-3.5. (Змінена редакція, Зм. N 3).

4. МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ

4.1. Відбір та підготовка проб - за ГОСТ 23148-78 * з наступними доповненнями: маса точкової проби повинна бути не менше 0,2% маси одиниці упаковки; маса об'єднаної проби має бути не менше 0,2% маси партії.
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 23148-98 . - Примітка виробника бази даних.

4.2. Об'єднану пробу ретельно перемішують та скорочують методом квартування до представницької проби масою 500 г.

4.3. Визначення масової частки міді за ГОСТ 13938.1-78 *, заліза, свинцю, сурми та миш'яку - за ГОСТ 9717.1-82 *-ГОСТ 9717.3-82 або ГОСТ 13938.4-78 *, ГОСТ 13938 . , ГОСТ 13938.10-78 *, ГОСТ 13938.11-78.
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 31382-2009 . - Примітка виробника бази даних.

4.1-4.3. (Змінена редакція, Зм. N 3).

4.4. Визначення вмісту кисню за ГОСТ 27417-87 *. Допускається за погодженням споживача з виробником визначати втрату маси при прожарюванні у водні за ГОСТ 18897-73 **. При виникненні розбіжностей щодо змісту кисню аналіз проводять за ГОСТ 27417–87 *.
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 27417-98 ;
** На території Російської Федерації діє ГОСТ 18897-98 . - Примітка виробника бази даних.

(Змінена редакція, зміна N 4).

4.4.1-4.4.5. (Виключені, Зм. N 4).

4.5. Зміст сірчанокислих сполук металів у перерахунку на іон SO визначають за ГОСТ 10671.5-74 з наступним доповненням.

Маса навішування не менше 100 г. Наважку поміщають у склянку місткістю 500 см додають 100 см води та нагрівають протягом 30-40 хв на киплячій водяній бані при постійному перемішуванні. Фільтрують через подвійний фільтр середньої густини, промивають порошок декантацією 2-3 рази. Фільтрат поміщають у мірну колбу місткістю 100 см , доводять водою до мітки та перемішують. Аліквотну частину розчину 2-10 см (залежно від масової частки іона SO ) поміщають у мірну колбу місткістю 25 см , Додають 0,5-1 см соляної кислоти, розведеної 1:1, 3 см розчину крохмалю та перемішують. Потім доливають 3 см хлористого барію, доливають водою до мітки і знову перемішують. Далі аналіз проводять за ГОСТ 10671.5-74 (фототурбідиметричний метод).

У розчинах порівняння повинно бути 0; 0,01; 0,02; 0,04; 0,06; 0,08; 0,10; 0,15; 0,20 мг іона SO .

(Змінена редакція, Зм. N 3).

4.6. Визначення вмісту нерозчинного в азотній кислоті залишку

4.6.1. Апаратура та реактиви

Терези аналітичні.

Склянки місткістю 500 см .

Тигли порцелянові за ГОСТ 9147-80 .

Ексікатори.

Кислота азотна за ГОСТ 4461-77 .

Фільтри беззольні.

4.6.2. Проведення аналізу

Наважку мідного порошку масою 5 г зважують з похибкою не більше 0,0002 г, поміщають у склянку місткістю 500 см , доливають невеликими порціями азотну кислоту, розведену 1:1, у кількості 100-120 см і накривають вартовим склом. Розчин ведуть без нагрівання.

Наприкінці реакції вміст склянки підігрівають, кип'ятять 10-15 хв, після чого розчин розбавляють дистильованою водою і фільтрують. Залишок на фільтрі кілька разів промивають гарячою водою до зникнення реакції промивних вод на мідь (з гексаціанаферратом калію). Фільтр з осадом поміщають у прожарений і зважений порцеляновий тигель, обережно озолюють і прожарюють в печі муфельної до постійної маси при температурі 800-850 °С. Тигель із прожареним залишком охолоджують в ексикаторі та зважують.

4.6.3. Обробка результатів

Вміст нерозчинного в азотній кислоті залишку ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Маса прожареного нерозчинного залишку, г;

- Маса порошку до прожарювання, г.

За результат аналізу приймають середнє арифметичне результатів двох паралельних визначень, допускається розбіжність між якими має перевищувати 0,005%.

4.7. Дозволяється визначати хімічний склад порошку іншими методами, що дають аналогічну точність.

4.8. Визначення гранулометричного складу

Гранулометричний склад визначають методом ситового аналізу за допомогою набору сит із сітками за ГОСТ 6613-86 .

Маса проби мідного порошку марки ПМС-В для ситового аналізу має становити 100 г, для решти марок – 25 г.

(Змінена редакція, Зм. N 3, 4).

4.8.1. Проведення аналізу

Сита укладають за зростаючим розміром осередків, піддон поміщають під ситами. Випробовувану пробу висипають на верхнє сито і прикривають його кришкою. Систему сит поміщають на струшувач марки 029М і включають його на 20 хв (частота струшування від 140 до 180 за хвилину). Окремі фракції висипають із сит та піддону і зважують з похибкою не більше 0,01 г.

Маса навішування всіх фракцій для порошку марки ПМС-В повинна становити не менше 99% маси випробуваної проби, для порошку решти марок - 98% маси випробуваної проби.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

4.8.2. Обробка результатів

Зміст окремих фракцій ( ) у відсотках обчислюють з похибкою не більше 0,1% за формулою

,

де - Маса випробуваної проби, г;

- Маса цієї фракції, р.

4.9. Кількість частинок мідного порошку з умовним діаметром трохи більше 10 мкм визначають седиментаційним аналізом за методикою, узгодженою між сторонами.

4.10. Визначення насипної щільності проводять за ГОСТ 19440-94 .

4.11. Визначення плинності - за ГОСТ 20899-75 ** з використанням лійки за рис.3 *.
______________
* Креслення 1, 2. (Виключені, Изм. N 3, 4).

** На території Російської Федерації діє ГОСТ 20899-98 . - Примітка виробника бази даних.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

4.11.1-4.11.4. (Виключені, Зм. N 3).

Чорт.3. Установка для визначення плинності

Установка для визначення плинності

1 — вирва, виготовлена з парамагнітного матеріалу твердістю 140 НВ (сталь марки Ст40Х) з каліброваним вихідним отвором діаметром 2,54 мм; 2 - циліндр-уловлювач; 3 - штатив; 4 - стійка

Чорт.3

4.12. Визначення міцності сирого пресування

4.12.1. Сутність методу полягає у здатності зразка із заданою щільністю витримувати при згинанні зусилля не менше 60 кгс/см. .

4.12.2. Апаратура та прилади

Прес форма.

Випробувальний прес будь-якої конструкції, що допускає випробування на стиск із зусиллями від 0 до 10 тс і дозволяє прикладати навантаження зі швидкістю 10 кгс/хв.

Випробувальна машина зусиллям до 20 кг.

Терези з похибкою зважування не більше 0,01 г.

Мікрометр М. К. 25-1 або МК 50-1 за ГОСТ 6507-90 .

4.12.3. Проведення випробувань

Випробування проводять на спресованих зразках довжиною (30±0,1) мм, шириною (10±0,1) мм, товщиною 5,0-6,0 мм. При виготовленні зразків внутрішню поверхню матриці змащують пензликом розчином, що складається зі 100 г цинку стеариту, розведеного в 1 дм. трихлорметану, потім осушують поверхню струменем повітря.

Масу навішування ( ) у грамах для виготовлення зразка обчислюють за формулою

,

де - Задана щільність пресування, г/см ;

- Об'єм пресування, см .

Засипають навішування в матрицю, рівномірно розподіляють та виготовляють пресування під тиском 350 кгс/см. . Зусилля до прикладу прикладають двічі. Випробування проводять не менш як на трьох зразках.

Відзначивши верхню частину зразка, пресують випробуванням на міцність. Тиск на пресування прикладають поступово, збільшуючи його зі швидкістю 10 кгс в хвилину і відзначають величину в момент руйнування зразка.

4.12.2, 4.12.3. (Змінена редакція, Зм. N 3).

4.12.4. Обробка результатів

Межа міцності пресування ( ) у кгс/см обчислюють за формулою

,

де - Зусилля в момент зламу, кгс;

- Відстань між опорами, мм;

- Товщина зразка, мм;

- Ширина зразка, мм.

За результат випробувань приймають середнє арифметичне результатів трьох визначень, розбіжність між якими має перевищувати 0,1 кгс/см. .

4.13. Визначення питомої поверхні

4.13.1. Апаратура

Прилад ПСХ-4 або ПСХ-2 або АДП-3.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 3).

4.13.2. Проведення випробувань

Наважку порошку масою 30 г поміщають у кювету на шар фільтрувального паперу, розрівнюють легким постукуванням і ущільнюють плунжером (від руки) для приладу АДП-3 за допомогою приставки до цього приладу. Потім вимірюють висоту шару за допомогою конуса на плівці плунжера і шкали зовнішньої поверхні кювети і за допомогою груші під порошком створюють розрядження, величина якого повинна бути такою, щоб рідина в манометрі піднялася до рівня верхньої колбочки. Вимірюють час (у секундах) проходження меніска рідини в манометрі між двома ризиками та температуру повітря.

4.13.3. Обробка результатів

Питома поверхня ( ) в см /г обчислюють за формулою

,

де - Постійна приладу, зазначена в паспорті приладу;

- Коефіцієнт для вимірюваної висоти шару і температури повітря, знайдений за таблицею, що додається до інструкції приладу;

- Час опускання меніска між ризиками, с;

- Маса навішування, р.

За результат випробування приймають середнє арифметичне результатів трьох визначень, розбіжність між якими має перевищувати 0,1 м / кг.

4.13.2, 4.13.3. (Змінена редакція, Зм. N 3).

4.13.4. У разі виникнення розбіжностей між виробником та споживачем аналіз проводити на приладі АДП-3.

(Запроваджено додатково, Зм. N 3).

4.14. Питомий електричний опір мідного порошку визначають за методикою, узгодженою виробником споживача.

4.15. Вміст вологи в порошку визначають за ГОСТ 18317-94 .

Допускається проводити визначення вмісту вологи за ГОСТ 2477-65 із застосуванням як розчинник толуолу (за методикою Діна та Старка).

4.16. Форму частинок визначають за допомогою мікроскопа при 300-кратному збільшенні за ГОСТ 25849-83 .

(Змінена редакція, зміна N 4).

4.17. Контроль за відсутністю сторонніх включень та грудок проводять зовнішнім оглядом та просівом через сито N 018К (за ГОСТ 6613–86 ) частини об'єднаної проби, відібраної за п. 4.1.

(Змінена редакція, Зм. N 3, 4).

4.18. Допускається застосування інших методів випробувань, які не поступаються точно зазначеним у стандарті. При виникненні розбіжностей щодо оцінки якості між виробником та споживачем випробування проводять методами, зазначеними у цьому стандарті.

(Запроваджено додатково, Зм. N 3).

5. УПАКОВКА, МАРКУВАННЯ, ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

5.1. Мідний порошок упаковують у сталеві барабани типу II виконання Б за ГОСТ 5044-79 з внутрішнім поліетиленовим мішком за ГОСТ 17811-78 . Місткість барабанів 25, 45, 50, 80 дм .

На поверхню нестабілізованого порошку кладуть полотняний мішечок з силікагелем марки КСМ або ШСМ ( ГОСТ 3956-76 ) масою 50 г. Поліетиленові мішки заварюють або ув'язують подвійною ув'язкою, що забезпечує герметичність при транспортуванні та зберіганні.

За погодженням виробника із споживачем допускається упаковка мідного порошку в барабани меншої місткості, а також у барабани іншого типу за ГОСТ 5044-79 з поліетиленовим мішком за ГОСТ 17811-78 або іншу тару за якістю не нижче зазначених видів тари, що забезпечує збереження порошку при транспортуванні та зберігання, з поліетиленовим мішком за ГОСТ 17811-78 .

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2, 3, 4).

5.2. На кожен барабан слід наносити маркування за допомогою трафарету фарбою, що не змивається, або наклеювати паперові ярлики із зазначенням:

- товарного знака або найменування підприємства-виробника та його товарного знака;

- Найменування продукту;

- Марки;

- Номери партії;

- Номери одиниці упаковки;

- Дати виготовлення;

- Маси брутто;

- Маси нетто;

- Позначення цього стандарту.

У пакувальне місце номер один має бути вкладено документ про якість. У маркуванні пакувального місця має бути додатково зазначено: «Документ про якість».

Мідний порошок, призначений для експорту, маркують та транспортують відповідно до замовлення-наряду зовнішньоторговельного об'єднання.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

5.3. Транспортне маркування тари з вантажем - за ГОСТ 14192-96 з нанесенням маніпуляційних знаків "Берегти від вологи" та "Герметична упаковка".

5.4. Перевезення мідного порошку здійснюється транспортом усіх видів у критих транспортних засобах відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на транспорті цього виду. Залізницею — дрібними та повагонними відправками.

Барабани транспортують у пакетованому вигляді відповідно до вимог ГОСТ 26663–85 та правил перевезення вантажів, затверджених відповідними відомствами.

При пакетуванні повинні використовуватися плоскі дерев'яні піддони за ГОСТ 9557-87 або ящикові та стійкові піддони за ГОСТ 9570-84 або піддони одноразового користування за ГОСТ 26381-84 або металеві піддони за ГОСТ 9078-84 .

Засоби скріплення пакетів - за ГОСТ 21650-76 . Габаритні розміри пакетів - за ГОСТ 24597-81 .

Допускається транспортування мідного порошку в непакетованому вигляді, якщо партія не перевищує чотирьох барабанів.

Не допускається транспортування мідного порошку з речовинами підкласу 5.1 ГОСТ 19433-88 .

Вантажно-розвантажувальні роботи - відповідно до вимог ГОСТ 12.3.009-76.

5.3, 5.4. (Змінена редакція, Зм. N 3, 4).

5.5. Порошок зберігають в упаковці виробника в закритих приміщеннях при температурі не вище +25 °С, за відсутності в атмосфері навколишнього середовища окислюючих речовин.

(Змінена редакція, зміна N 4).

6. ГАРАНТІЇ ВИГОТОВЦЯ

6.1. Мідний порошок має бути прийнятий технічним контролем підприємства-виробника. Виробник повинен гарантувати відповідність мідного порошку вимогам цього стандарту за умови дотримання споживачем умов зберігання, встановлених стандартом.

Гарантійний термін зберігання мідного порошку марок ПМС-В, ПМС-1, ПМС-А, ПМС-К, ПМС-Н – шість місяців, марки ПМ – два місяці з моменту виготовлення.

Після закінчення гарантійного терміну зберігання мідний порошок може бути застосований після перевірки на відповідність усім вимогам цього стандарту.

(Змінена редакція, Зм. N 3, 4).

ДОДАТОК (рекомендований). Область застосування мідного порошку

ПРИКЛАДНА ПРОГРАМА
Рекомендоване

ПРИКЛАДНА ПРОГРАМА. (Змінена редакція, Зм. N 3, 4).