ГОСТ 20559-75

ГОСТ 20559-75 (ІСО 4884-78, ІСО 4489-78) Сплави тверді, матеріали керамічні інструментальні. Правила приймання та методи відбору проб (зі Змінами N 1, 2, 3, 4)

ГОСТ 20559-75
(ІСО 4884-78,
ISO 4489-78)

Група В56

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СПЛАВИ ТВЕРДІ, МАТЕРІАЛИ КЕРАМІЧНІ ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ

Правила приймання та методи відбору проб

Hard metals, ceramic tool materials.
Regulations of aceptance and methods of sampling

ОКСТУ 1909

Строк дії з 01.01.76
до 01.01.96 *
_______________________________
* Обмеження терміну дії знято за протоколом N 5-94
Міждержавної Ради зі стандартизації,
метрології та сертифікації (ІВС N 11/12, 1994 рік). -
Примітка виробника бази даних.

ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. Розроблено та внесено Міністерством кольорової металургії СРСР

РОЗРОБНИКИ:

Кудря Н. А. , Туманов Ст І. , Нечаєв Н. П ..

2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 04.03.75 N 574

3. ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ

4. Додатки 1 і 2 підготовлені методом прямого застосування міжнародних стандартів ISO 4884-78, ISO 4489-78

5. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ

______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ Р ИСО 2859-1-2007, тут і далі за текстом. - Примітка виробника бази даних.

6. Строк дії продовжено до 01.01.96 Постановою Держстандарту СРСР від 30.10.90 N 2733

7. ПЕРЕВИДАННЯ (вересень 1992 р.) зі Змінами N 1, 2, 3, 4, затвердженими у жовтні 1983 р., липні 1985 р., липні 1987 р., жовтні 1990 р. (ІУС 1-84 , 12-87, 1-91)


Цей стандарт встановлює правила приймання та методи відбору проб сумішей порошків карбіду та сполучного металу для твердих сплавів; порошків оксиду та карбіду для керамічних інструментальних матеріалів, а також виробів із них.

Допускається проводити відбір проб за міжнародними стандартами ISO 4884-78, ISO 4489-78, наведеними в додатках 1 і 2.

(Змінена редакція, зміна N 4).

1. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

1.1. Суміші порошків карбіду та сполучного металу для твердих сплавів та суміші порошків оксиду та карбіду для керамічних інструментальних матеріалів

1.1.1. За партію приймають порошок, що складається з усередненої суміші порошків однієї і тієї ж марки карбіду та сполучного металу, виготовлених за однією технологією, оформленою одним документом про якість, що містить:

товарний знак або найменування та товарний знак підприємства-виробника;

найменування та марку порошку;

номер партії;

масу партії;

результати аналізу;

дату виготовлення;

позначення нормативно-технічного документа на порошок;

штамп технічного контролю.

Маса партії має бути не менше 200 кг для твердих сплавів та не менше 50 кг для керамічних інструментальних матеріалів.

1.1.2. Коерцитивну силу, щільність, твердість, макроструктуру, мікроструктуру, пористість, вільний вуглець, межу міцності при згинанні, ріжучі властивості, хімічний склад для твердих сплавів і щільність, ріжучі властивості та межу міцності при згинанні для керамічних інструментальних матеріалів визначають за результатами випробувань середньої проби, навіщо від партії відбирають вибірку відповідно до табл.1.

Таблиця 1

Примітка. Від кожних наступних 100 пакувальних одиниць партії відбирають одну пакувальну одиницю.

1.1-1.1.2. (Змінена редакція, Зм. N 2).

1.1.3. При отриманні незадовільних результатів випробувань хоча б за одним із показників щодо нього проводять повторні випробування, навіщо відбирають нову середню пробу від подвоєної вибірки, взятої від тієї партії.

Результати повторних випробувань є остаточними та поширюються на всю партію.

1.2. Спечені вироби з твердих сплавів та гарячепресовані вироби з керамічних інструментальних матеріалів

1.2.1. Вироби приймають партіями. Партія повинна складатися з виробів однієї марки, виготовлених із усередненої суміші порошків за однією технологією, та оформлена документом про якість, що містить:

товарний знак або найменування та товарний знак підприємства-виробника;

найменування виробу та марку сплаву;

номер партії;

масу партії;

Результати випробовувань;

дату виготовлення;

позначення нормативно-технічного документа на вироби;

штамп технічного контролю.

1.2.2. Для перевірки коерцитивної сили, щільності, твердості, макроструктури, мікроструктури, пористості, вільного вуглецю, ріжучих та бурових властивостей виробів з твердих спечених сплавів та для перевірки щільності, твердості та ріжучих властивостей виробів гарячепресованих з керамічних інструментальних матеріалів від партії відбирають вибірку відповідно до .2.

Таблиця 2

шт.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

1.2.3, 1.2.4. (Виключені, Зм. N 3).

1.2.5. При отриманні незадовільних результатів перевірки хоча б за одним із показників щодо нього проводять повторні випробування на подвійній вибірці, взятій від тієї ж партії.

Результати повторних випробувань є остаточними та поширюються на всю партію.

1.2.6. Контроль геометричних параметрів, рівень контролю, приймальні рівні дефектності для параметрів, тип плану контролю та класифікація дефектів на критичні, значні, малозначні встановлюються за ГОСТ 18242-72 нормативно-технічної документації на продукцію.

(Запроваджено додатково, Зм. N 3).

2. МЕТОДИ ВІДБОРУ І ПІДГОТОВКА ПРОБ

2.1. Суміші порошків карбіду та сполучного металу для твердих сплавів та суміші порошків оксиду та карбіду для керамічних інструментальних матеріалів.

2.1.1. З кожної відібраної за п. 1.1.2 пакувальної одиниці відбирають щупом точкові проби, опускаючи його в центр кожної ємності на всю глибину.

2.1.2. Відібрані точкові проби з'єднують в об'єднану пробу, ретельно перемішують і скорочують до середньої проби масою не менше 200 г.

2.1-2.1.2. (Змінена редакція, Зм. N 2).

2.2. Для проведення фізико-механічних випробувань, визначення макро- та мікроструктури із середньої проби, отриманої за п. 2.1.2, готують зразки відповідно до табл.3.

Таблиця 3

Загальна маса проби для хімічного аналізу має бути не менше ніж 10 г.

Для твердих сплавів визначення коерцитивної сили, густини, ріжучих властивостей, твердості проводять на спеціально виготовлених пластинках будь-якої різцевої форми, зручної для подальших випробувань; визначення межі міцності при згинанні проводять на штабиках. Визначення макроструктури, мікроструктури, пористості та вільного вуглецю проводять на двох зразках: одній різальній пластині та одному штабику. Для керамічних інструментальних матеріалів визначення густини та твердості проводять на зразках, виготовлених для визначення ріжучих властивостей.

Виготовлення зразків для випробувань проводять в апаратурі та за технологічними режимами, прийнятими для виробів відповідної марки. Остаточну операцію при виготовленні зразків для всіх видів випробувань проводять одночасно в тому самому контейнері (човнику), формі.

(Змінена редакція, Изм. N 2, 3).

2.2.1. Виготовлені із середньої проби зразки ділять на дві частини, одну з яких піддають випробуванням, а іншу зберігають протягом трьох місяців на випадок розбіжності щодо оцінки якості.

2.2.2. Проби повинні бути загорнуті в цупкий папір і укладені в коробки з картону за ГОСТ 7933-89 або в коробки та пенали з будь-яких органічних пластичних мас.

На коробку наклеюють етикетку, що містить:

а) марку твердого сплаву чи керамічного інструментального матеріалу;

б) номер партії;

в) умовне позначення виробів;

г) дату відбору проби;

д) кількість виробів у партії;

е) тавро технічного контролю.

2.3. Спечені вироби з твердих сплавів та гарячепресовані та вироби з керамічних інструментальних матеріалів.

2.2.2, 2.3. (Змінена редакція, Зм. N 2).

2.3.1. Для проведення випробувань від виробів, відібраних за п. 1.2.2 проводять відбір зразків відповідно до табл.4.

Таблиця 4

Для виробів із твердих сплавів визначення коерцитивної сили, щільності, твердості, макроструктури, мікроструктури, пористості, вільного вуглецю, ріжучих та бурових властивостей проводять на зразках, відібраних визначення коерцитивної сили. Визначення щільності і твердості проводять на тих самих зразках. Визначення ріжучих, бурових властивостей, мікроструктури, пористості та вільного вуглецю проводять на зразках з найменшим та найбільшим значенням коерцитивної сили.

Для виробів з керамічних інструментальних матеріалів визначають щільність, твердість та ріжучі властивості (точіння). Визначення щільності, твердості та ріжучих властивостей проводять на тих самих зразках.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2, 3).

2.3.2. Відібрану пробу ділять на дві частини, одну з яких випробовують, а іншу зберігають протягом трьох місяців на випадок розбіжності в оцінці якості.

2.3.3. Проби повинні бути загорнуті в цупкий папір і укладені в коробки з картону за ГОСТ 7933-89 або в коробки та пенали з будь-яких органічних пластичних мас.

На коробки наклеюють етикетку, що містить:

а) марку твердого сплаву чи керамічного інструментального матеріалу;

б) номер партії;

в) дату відбору проби;

г) умовне позначення виробів;

д) кількість виробів у партії;

е) тавро технічного контролю.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

ДОДАТОК 1 (рекомендований). Тверді сплави. Відбір проб та випробування порошків на спечених зразках (ISO 4884-78)

ДОДАТОК 1
Рекомендоване

СПЛАВИ ТВЕРДІ

Відбір проб та випробування порошків на спечених зразках (ISO 4884-78)

1. Призначення та сфера застосування

Цей стандарт встановлює методи відбору проб, виготовлення зразків та випробування порошкових сумішей для виробництва твердих сплавів.

2. Посилання

ISO 3326-75 Тверді сплави. Метод визначення коерцитивної сили (намагнічування).

ISO 3327-82 Тверді сплави. Визначення межі міцності при поперечному згинанні.

ISO 3369-75 Непроникні спечені металеві матеріали та тверді сплави. Визначення густини.

ІСО 3738-83 Сплави тверді. Вимірювання твердості за Віккерсом.

ISO 3954-77 Порошки, що використовуються в порошковій металургії. Відбір проб.

ISO 4499-78 Сплави тверді. Метод металографічного визначення мікроструктури.

ІСО 4505-78 Сплави тверді. Методи металографічного визначення пористості та змісту графіту.

3. Визначення

Терміни та визначення - за ISO 3954-77.

4. Відбір проб

4.1. Відбір проб від партії проводять відповідно до ISO 3954-77.

4.2. У випадку, якщо порція порошку підмішується в одне завантаження в одному змішувачі безпосередньо перед поділом по контейнерах, за узгодженням виробника зі споживачем із змішувача можуть бути взяті одна або більше проб для дослідження.

5. Виготовлення зразків для випробування

5.1. Випробувані зразки повинні бути виготовлені з підготованих заготовок відповідно до їх марки та розмірів. Всі зразки для кожного типу випробування спікають одночасно в тих самих умовах і тієї ж печі.

5.2. Властивості зразків, виготовлених з цієї партії порошку, є значущими лише в тому випадку, якщо у процесі їх виготовлення застосовуються відповідні виробничі умови.

5.3. Розміри досліджуваних зразків повинні відповідати вимогам відповідних міжнародних стандартів. Для визначення пористості готують шліфи від одного або більше зразків з таким розрахунком, щоб загальна досліджувана площа становила не менше 1 см .

6. Випробування

Випробування, які зазвичай проводяться на спечених зразках, отриманих з певної партії порошку, наведені в таблиці.

Примітка. Визначення властивостей, зазначених у таблиці, може бути проведено на тих самих зразках, але визначення твердості, мікроструктури і пористості не повинно проводитися до визначення межі міцності при поперечному згині.

ДОДАТОК 2 (рекомендований). Спечені тверді матеріали. Відбір проб та випробування (ІСО 4489-78)

ДОДАТОК 2
Рекомендоване

СХІДНІ ТВЕРДІ МАТЕРІАЛИ

Відбір проб та випробування (ІСО 4489-78)

1. Призначення та сфера застосування

Цей міжнародний стандарт встановлює відбір проб та випробування спечених твердих сплавів для визначення їх фізичних та механічних властивостей.

2. Посилання

ISO 3326-75 Тверді сплави. Метод визначення коерцитивної сили.

ISO 3369-75 Непроникні спечені металеві матеріали та тверді сплави. Визначення густини.

ISO 3738/1-82 Сплави тверді спечені. Визначення твердості за Роквеллом (шкала А).

ISO 3878-83 Сплави тверді. Вимірювання твердості за Віккерсом.

ISO 4499-78 Сплави тверді. Методи металографічного визначення мікроструктури.

ІСО 4505-78 Сплави тверді. Методи металографічного визначення пористості та змісту графіту.

3. Визначення

3.1. Партія - певна кількість однорідних спечених виробів одного розміру та якості.

3.2. Зразок для випробування – один або кілька виробів, відібраних від партії для визначення властивостей.

4. Відбір проб

Твердосплавні вироби поставляються у великому діапазоні розмірів та кількостей для широкого діапазону застосувань. Крім того, визначення фізичних та механічних властивостей потребує значних витрат та інколи пов'язане з руйнуванням. Тому небажано і недоцільно застосовувати таку кількість зразків, що зазвичай застосовується контролю розмірних характеристик. Отже, ступінь однорідності партії можна визначити економічно лише у процесі виробничого контролю. Для підтвердження цієї якості твердого сплаву зазвичай достатньо взяти один зразок (один виріб).

5. Методи випробувань

5.1. Методи випробувань, що проводяться на зразку, наведено у табл.1.

Таблиця 1

5.2. Випробування, які можуть проводитися в окремих випадках, наведені в табл.2.

Таблиця 2

6. Звіт про випробування

Спечені вироби замовляють у невеликих кількостях або беруть із запасів. Тому неможливо зберегти ідентичність партії, а отже, не можна розраховувати на те, що для кожного замовлення може бути представлений звіт про випробування.