ГОСТ Р 55554-2013

ГОСТ Р 55554−2013 Електроутримувачі для підводного зварювання та різання. Загальні технічні умови

ГОСТ Р 55554-2013

Група В05

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

ЕЛЕКТРОДІЙНИКИ ДЛЯ ПІДВОДНОГО ЗВАРЮВАННЯ І РІЗАННЯ

Загальні технічні умови

Electrode holders underwater welding also є sharp. General specifications

ГКС 25.160.20

Дата введення 2014-03-01

Передмова

1 РОЗРОБЛЕНО Науково-дослідним інститутом (рятувальних та підводних технологій) ВУНЦ ВМФ «Військово-морська академія"

2 ВНЕСЕН Технічним комітетом зі стандартизації ТК 416 «Гіпербарична техніка»

3 ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Наказом Федерального агентства з технічного регулювання та метрології від 28 серпня 2013 р. N 642-ст

4 ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ

Правила застосування цього стандарту встановлені у ГОСТ Р 1.0-2012 (розділ 8). Інформація про зміни до цього стандарту публікується у щорічному (станом на 1 січня поточного року) інформаційному покажчику «Національні стандарти», а офіційний текст змін та поправок — у щомісячному покажчику «Національні стандарти». У разі перегляду (заміни) або скасування цього стандарту відповідне повідомлення буде опубліковано у найближчому випуску щомісячного інформаційного покажчика «Національні стандарти». Відповідна інформація, повідомлення та тексти розміщуються також в інформаційній системі загального користування - на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет (gost.ru)

1 Область застосування

Цей стандарт встановлює загальні технічні вимоги, методи контролю до електродотримачів для підводного зварювання та різання (далі - електродотримачі).

Стандарт поширюється на новостворені та модернізовані електродотримачі для підводного зварювання та різання.

Стандарт не розповсюджується на електродотримачі для безогаркового зварювання.

2 Нормативні посилання

У цьому стандарті використано нормативні посилання на такі стандарти:

ГОСТ Р 27.403-2009 Надійність у техніці. Плани випробувань для контролю ймовірності безвідмовної роботи

ГОСТ Р 51652-2000 Спирт етиловий ректифікований з харчової сировини. Технічні умови

ГОСТ Р 52119-2003 Техніка водолазна. терміни та визначення

ГОСТ 12.2.007.8 −75 Система стандартів безпеки праці. Електротехнічні вироби. Загальні вимоги безпеки

ГОСТ 20.39.108-85 Комплексна система загальних технічних вимог. Вимоги щодо ергономіки, життєдіяльності та технічної естетики. Номенклатура та порядок вибору

ГОСТ 27.003-90 Надійність у техніці. Вибір та нормування показників надійності

ГОСТ 1050-88 Прокат сортовий, калібрований, зі спеціальним оздобленням поверхні із вуглецевої якісної конструкційної сталі. Загальні технічні умови

ГОСТ 2697-83 Пергамін покрівельний. Технічні умови

ДЕРЖСТАНДАРТ 2991-85 Ящики дощаті нерозбірні для вантажів масою до 500 кг. Загальні технічні умови

ГОСТ 3560-73 Стрічка сталева пакувальна. Технічні умови

ГОСТ 7866.1-76 Кабелі суднові з гумовою ізоляцією в гумовій або свинцевій оболонці. Технічні умови

ГОСТ 8711-93 Прилади аналогові що показують електровимірювальні прямої дії та допоміжні частини до них. Частина 2

ГОСТ 9569-2006 Папір парафінований. Технічні умови

ГОСТ 14192-96 Маркування вантажів

ГОСТ 15150-69 Машини, прилади та інші вироби. Виконання для різноманітних кліматичних районів. Категорії, умови експлуатації, зберігання та транспортування щодо впливу кліматичних факторів зовнішнього середовища

ГОСТ 15543.1-89 Вироби електротехнічні. Загальні вимоги щодо стійкості до кліматичних зовнішніх факторів, що впливають

ГОСТ 16962.1-89 Вироби електротехнічні. Методи випробувань на стійкість до кліматичних зовнішніх факторів, що впливають

ГОСТ 16962.2-90 Вироби електротехнічні. Методи випробувань на стійкість до механічних зовнішніх факторів, що впливають

ГОСТ 17516-72 Вироби електротехнічні. Умови експлуатації щодо впливу механічних факторів зовнішнього середовища

Примітка — При користуванні цим стандартом доцільно перевірити дію стандартів посилань в інформаційній системі загального користування — на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет або за щорічним інформаційним покажчиком «Національні стандарти», який опублікований станом на 1 січня поточного року та за випусками щомісячного інформаційного покажчика «Національні стандарти» за поточний рік. Якщо замінений стандарт посилання, на який дано недатоване посилання, рекомендується використовувати діючу версію цього стандарту з урахуванням усіх внесених до цієї версії змін. Якщо замінений стандарт, на який дано датоване посилання, то рекомендується використовувати версію цього стандарту із зазначеним вище роком затвердження (прийняття). Якщо після затвердження цього стандарту до посилального стандарту, на який дано датоване посилання, внесено зміну, що стосується положення, на яке дано посилання, то це положення рекомендується застосовувати без урахування цієї зміни. Якщо стандарт посилається без заміни, то положення, в якому дано посилання на нього, рекомендується застосовувати в частині, що не зачіпає це посилання.

3 Терміни та визначення

У цьому стандарті застосовані терміни згідно з ГОСТ Р 52119, а також такі терміни з відповідними визначеннями:

3.1 підводний електрод (н.д.п. покритий електрод): Електрод, покритий спеціальним мастилом для стійкого горіння дуги під водою.

3.2 електродотримач для ручного підводного зварювання та різання (н.д.п. електродотримач підводний): Пристрій, що використовується водолазом при проведенні підводно-технічних робіт, для закріплення підводного електрода та підведення до нього струму.

4 Скорочення

У цьому стандарті застосовані такі скорочення:

ЗІП - запасні частини та приладдя;

ВТК - відділ технічного контролю.

5 Класифікація

5.1 Електродотримачі залежно від виду підводного зварювання (різання) поділяють на такі типи:

1) для підводного електродугового зварювання (різання) - тип ЕПС;

2) для підводного електрокисневого та екзотермічного різання - тип ЕКД.

5.2 Класифікація електродотримачів залежно від значень робочих параметрів наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

6 Технічні вимоги

6.1 Основні показники та характеристики

6.1.1 Показники призначення

6.1.1.1 Електродотримачі для підводного електродугового зварювання призначені для забезпечення зварювання та різання металів водолазами за допомогою підводних електродів у всіх просторових положеннях.

6.1.1.2 Електродотримачі для підводного електрокисневого та екзотермічного різання призначені для забезпечення різання металів та не металів водолазами за допомогою електродів у всіх просторових положеннях.

6.1.1.3 Електродотримачі повинні забезпечувати надійне розділювальне різання та зварювання листового та профільного металу в морській воді солоністю до 35% та у прісній воді при температурі від мінус 2°C до 30°C, у будь-яких просторових положеннях на глибинах до 60м.

6.1.2 Конструктивні вимоги

6.1.2.1 Електродотримач має бути забезпечений рукояткою. Довжина ділянки рукоятки, що охоплюється рукою водолазу, має бути не менше 140 мм. Поперечний переріз рукоятки повинен вписуватися в коло діаметр якого не перевищує 5 мм.

На ділянці корпусу електродотримача, що охоплюється рукою водолаза-різьбяра, має бути рифлення, що виключає прослизання руки водолаза по поверхні рукоятки при виконанні підводного різання у водолазній сорочці з рукавами.

6.1.2.2 Конструкція електродотримачів повинна забезпечувати надійне приєднання до них одножильних кабелів з мідними жилами за ГОСТ 7866.1 перерізом 25 та 35 мм. - для електродотримачів типу ЕКД; перетином 50 мм - Типу ЕПС.

Довжина відрізка кабелю, що приєднується, повинна бути не більше 0,5 м.

6.1.2.3 Ізолювальні деталі електродотримачів, розташовані в області кріплення електрода, повинні бути виготовлені з матеріалу, стійкого до теплової дії зварювальної дуги. Теплостійкість за Мартенсом матеріалу цих деталей повинна бути не менше 250 °C.

6.1.2.4 Конструкція електродотримачів повинна забезпечувати можливість заміни ізолюючих деталей у процесі роботи.

6.1.2.5 Конструкція електродотримачів типу ЕКД повинна забезпечувати після його збирання щільність при робочому тиску кисневого клапана та всього тракту подачі кисню, включаючи ущільнення торця трубчастого електрода, при подачі на вхід тримача тиску кисню або азоту, що дорівнює 1,5 МПа. При проведенні цієї перевірки не допускається наявність витоків кисню через різьбові та ущільнювальні з'єднання електродотримачів як при закритому, так і при відкритому положенні кисневого клапана.

6.1.2.6 Оброблені поверхні деталей електродотримачів не повинні мати задирки, вибоїн, тріщин та інших дефектів. Різьблення не повинні мати зірваних ниток, спотвореного профілю, вибоїн, вихоплень. На кінцях різьблення мають бути західні фаски.

6.1.2.7 Не допускається наявність на деталях забруднень олією, консерваційним мастилом або іншими жировими речовинами. Усі деталі електродотримачів, що надходять на складання, мають бути знежирені. Вміст жирових забруднень не повинен перевищувати 250 мг/м .

6.1.2.8 Внутрішні порожнини, канали, свердління кисневого клапана та інших деталей електродотримачів типу ЕКД перед їх збиранням повинні бути продуті азотом при тиску 0,6 МПа з метою видалення з них залишків металевої стружки та інших сторонніх частинок та речовин.

6.1.2.9 Електродотримачі виготовляють відповідно до вимог цього стандарту та нормативних документів на електродотримачі конкретних типів.

6.1.2.10 Конструкція електродотримача повинна забезпечувати:

- надійне приєднання до нього одножильного кабелю з мідними жилами перерізом від 25 до 35 мм (довжина відрізу кабелю має бути не більше 0,5 м);

- встановлення та надійне закріплення спеціальних підводних електродів у діапазоні діаметрів, зазначених у п. 5.2, легке видалення недогарків;

- Заміну електрода водолазом під водою протягом не більше 6 с.

6.1.3 Вимоги надійності

6.1.3.1 Номенклатуру та загальні правила завдання показників надійності слід встановлювати відповідно до ГОСТ 27.003.

6.1.3.2 Напрацювання на відмову пристрою для затискання електрода має бути не менше 6000 циклів при довірчій ймовірності 0,8.

Примітка — За цикл приймають переміщення цангового затиску з крайнього неробочого становища положення, у якому забезпечується закріплення електрода, і назад. Тривалість циклу – не менше 1.5 с.

6.1.3.3 Середнє напрацювання на відмову має становити не менше 500 год.

6.1.3.4 Ресурс до капітального ремонту повинен становити не менше 5000 год. .

6.1.3.5 Термін зберігання (без переконсервації) – не менше 2 років з ймовірністю .

6.1.3.6 Термін служби – не менше 10 років.

6.1.3.7 Коефіцієнт готовності – не менше 0,98.

6.1.3.8 Середній час відновлення не повинен перевищувати 30 хв.

6.1.4 Вимоги щодо стійкості до зовнішніх впливів

6.1.4.1 Види кліматичних виконань електродотримачів У1 та T1 - за ГОСТ 15150 . Номінальні значення кліматичних факторів зовнішнього середовища, що впливають, — за ГОСТ 15543.1 .

6.1.4.2 Електродотримачі повинні відповідати умовам експлуатації щодо впливу механічних факторів зовнішнього середовища — за групою М20 ГОСТ 17516 .

6.1.5 Вимоги ергономіки

6.1.5.1 Загальні вимоги, що характеризують пристосованість техніки до людини-оператора - за ГОСТ 20.39.108.

6.1.6 Вимоги технологічності

6.1.6.1 Технологія виробництва електродотримачів повинна забезпечувати їх виготовлення на підприємствах відповідно до вимог нормативних документів на електродотримачі конкретних типів.

6.2 Вимоги до сировини, матеріалів, покупних виробів

6.2.1 У конструкції електродотримачів слід застосовувати матеріали та покупні вироби, переважно виготовлені з вихідної сировини вітчизняного виробництва.

Число дефіцитних матеріалів має бути мінімальним.

6.2.2 Усі матеріали, які застосовуються для виготовлення електродотримачів, повинні відповідати вимогам стандартів та нормативних документів на ці матеріали. Відповідність матеріалів вимогам, що висуваються, повинна підтверджуватись сертифікатами заводів-виробників (постачальників), а за відсутності сертифікатів — даними випробувань заводської лабораторії на підприємстві-виробнику.

6.2.3 Усі металеві частини електродотримача повинні бути корозійностійкими або корозійнозахищеними.

6.3 Комплектність

Електродотримачі слід виготовляти та постачати комплектно. Комплектність виробу визначають у його паспорті. Загалом до складу комплекту повинні входити:

- Електродотримач;

- Головка електродотримача;

- Затиск цанговий для електродів;

- Набір цанг;

- Комплект ЗІП;

- Документація (паспорти, посібник з експлуатації);

- Транспортна тара.

Примітки

1 Склад електродотримачів залежно від конкретного типу визначається на етапі розробки та узгодження технічного завдання.

2 Вимоги до комплектуючих виробів (кабелю живлення, кисневих клапанів та інших) повинні бути викладені у робочій конструкторській документації на ці вироби.

6.4 Маркування

6.4.1 На корпус електродотримача наносять такі відомості:

- товарний знак підприємства-виробника;

- Дату виготовлення;

- Номінальний зварювальний струм, А.А.

6.4.2 Маркування завдають видавлюванням, пресуванням, литтям чи іншим способом згідно з вимогами нормативних документів на електродотримачі конкретних типів.

6.4.3 Маркування на транспортну тару завдають відповідно до ГОСТ 14192 .

6.5 Упаковка

6.5.1 Перед упакуванням зовнішні поверхні електродотримача повинні бути покриті консерваційною олією. Внутрішні канали мають бути заглушені.

6.5.2 Кожен електродотримач разом із запасними частинами повинен бути обернутий у парафінований папір за ГОСТ 9569 та упакований у пакувальний папір.

6.5.3 Технічна та товаросупровідна документація, що додається до електродотримача, повинна бути загорнута у водонепроникний папір або папір з поліетиленовим покриттям та вкладена в пакет, виготовлений із поліетиленової плівки товщиною не менше 150 мкм. Шви пакета зварюють (заклеюють).

6.5.4 Електродотримачі та технічна документація в упаковках за 6.5.2, 6.5.3 повинні бути покладені у дощаті щільні ящики типу П згідно з ГОСТ 2991 .

Укладання та пакування електродотримачів повинно унеможливлювати їх зміщення в ящику та пошкодження при транспортуванні.

Ящики зсередини викладають пергамін П-350 за ГОСТ 2697 .

6.5.5 Всередині кожної скриньки вкладають пакувальний лист, в якому має бути зазначено:

- Найменування заводу-виробника;

- Умовне позначення електродотримача;

- Число електродотримачів в ящику;

- дата виготовлення;

- Відмітка про прийом технічним контролем заводу-виробника.

6.5.6 Ящик після укладання в нього електродотримачів та пакувального листа оббивають по краях пакувальною стрічкою згідно з ГОСТ 3560 .

6.5.7 На кожній ящику фарбою, що не змивається, наносять напис із зазначенням заводу-виробника (постачальника), найменування виробу, кількості упакованих електродотримачів, маси брутто, маси нетто.

6.5.8 При тривалому зберіганні необхідно періодично, але не рідше, ніж через кожні 6 місяців, контролювати стан упаковки та консервації електродотримачів. У разі потреби електродотримачі піддають повторній консервації.

6.5.9 Термін зберігання законсервованого та упакованого електродотримача повинен становити не менше трьох років.

7 Вимоги безпеки

7.1 Електродотримачі повинні відповідати вимогам безпеки ГОСТ 12.2.007.8.

7.2 Струмопровідні частини електродотримача повинні бути ізольовані і повинен бути забезпечений захист від випадкового зіткнення з ними руки водолаза або виробу, що зварюється.

7.3 Опір ізоляції струмопровідних частин електродотримача за нормальних кліматичних умов до занурення у воду має бути не менше 10 МОм.

7.4 Рукоятка електродотримача повинна бути виконана з ізолюючого матеріалу відповідно до вимог 6.2.3. Ізоляція рукоятки повинна витримувати без пробою випробувальну напругу 1500 В частотою 50 Гц протягом 1 хв.

7.5 Частина ізольованого зварювального кабелю повинна входити всередину рукоятки електродотримача на глибину, що дорівнює двом зовнішнім діаметрам кабелю, але не менше 30 мм.

7.6 Перевищення температури зовнішньої поверхні рукоятки в порівнянні з температурою навколишнього середовища на ділянці, що охоплюється рукою водолаза, при номінальному режимі роботи електродотримача не повинно перевищувати 40 °C.

8 Вимоги охорони навколишнього середовища

Електродотримачі не повинні містити матеріалів і речовин, які б завдавали шкоди навколишньому природному середовищу, а також здоров'ю людини при їх виробництві, зберіганні, транспортуванні, експлуатації та утилізації.

9 Правила приймання

9.1 Для перевірки відповідності електродотримачів вимогам цього стандарту підприємство-виробник має проводити приймальні, періодичні та типові випробування.

9.2 Приймальні випробування піддають кожен електродотримач на відповідність робочим кресленням та вимогам 6.1.1, 6.1.2, 6.3, 6.4, 6.5 та розділу 7.

9.3 Періодичні випробування проводять на двох або більше електродотримачах не рідше одного разу на рік з числа пройшли приймальні випробування, при цьому перевіряють відповідність електродотримачів вимогам 5.2; 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3.1 , 6.1.4.1 , 6.1.4.2 та розділу 7.

9.4 При отриманні незадовільних результатів під час періодичних випробувань проводять повторні випробування. Випробуванням, у разі, піддаються подвоєне число електродотримачів. Випробування проводять для параметрів, якими отримано незадовільний результат. Результати повторних випробувань остаточні.

Протоколи періодичних випробувань повинні пред'являтися споживачеві на його вимогу.

9.5 Типові випробування проводять при зміні конструкції, матеріалів або технології виготовлення не менше ніж на двох електродотримачах за програмою періодичних випробувань з додатковою перевіркою на відповідність вимогам 6.1.4 та розділу 7 (у частині захисту від дотику до струмопровідних частин).

Допускається проводити типові випробування електродотримачів лише за тими параметрами, на які внесені зміни можуть вплинути.

10 Методи контролю

10.1 Перевірку електричних величин, зазначених у таблиці за п. 5.2, крім опору ізоляції та напруги при випробуванні ізоляції рукоятки на електричну міцність, слід проводити електровимірювальними приладами з класом точності не нижче 1,5 ГОСТ 8711.

10.2 Відповідність електродотримачів робочим кресленням, а також вимогам 5.1.2.2 (у частині установки електродів), 5.1.7.1 , 5.1.7.4 , 5.3.1, 5.4, 5.5 та розділу 7 перевіряють зовнішнім оглядом та вимірювальним інструментом.

10.3 Вимір опору ізоляції електродотримача на відповідність вимогам 7.3 проводять мегомметром на 500 В з класом точності 1,0. При проведенні цих випробувань один висновок мегомметра прикладають до кабельного наконечника, інший до ізольованих частин електродотримача (для ЕКД - в районі головки і корпусу клапана).

10.4. При випробуванні електричної міцності ізоляції рукоятки на відповідність вимогам 7.4. на рукоятку накладають мідну фольгу площею не менше половини її поверхні. Один висновок випробувального трансформатора прикладають до фольги, інший - до струмопровідної частини електродотримача. При випробуванні електричної міцності ізоляції рукоятки електродотримачів у кліматичному виконанні Т ( ГОСТ 15150 ) випробувальна напруга повинна бути підвищена на 10% порівняно зі значенням, зазначеним у 7.4 цього стандарту.

10.5 Перевірку маси електродотримачів на відповідність вимогам п. 5.2 проводять зважуванням на терезах з ціною розподілу 5 г.

10.6 Відповідність електродотримачів вимогам робочих параметрів згідно з таблицею 1 перевіряють шляхом виконання фактичного підводного електродугового зварювання та електрокисневого (екзотермічного) різання водолазом-зварювальником у зварювальному басейні. При цьому зварювання та різання виконують у всіх просторових положеннях на зразках корпусних сталей 10ХСНД, АК-25, 09Г2, СТЗ, які надає на випробування завод-виробник електродотримачів.

10.7 Час заміни електрода відповідно до вимог 6.1.2.2 вимірюють секундоміром під час зварювання та різання у водолазному басейні.

10.8 При перевірці надійності кріплення зварювального кабелю на відповідність вимогам 6.1.2.2 його відрізок довжиною не більше 500 мм, закріплений в електродотримачі, десять разів натягують із силою 40 Н (4 кгс) на 1 мм площі поперечного перерізу жили кабелю, але не більше 2000 Н. Зусилля натягу поступово збільшують від нуля до встановленої величини протягом 1 с та підтримують ще 1 с. Випробування проводять по черзі з кабелями, переріз жил яких зазначено в п. 6.1.2.2 . При цьому для кабелю НРШМ 1х35 мм зусилля натягу має становити не менше 1400 Н (140 кгс/см ). Для створення зазначених зусиль застосовують відповідні контрольні вантажі, які закріплюють до мідної жили кабелю за допомогою троса та струбцини.

10.9 Випробування електродотримача на ударну міцність відповідно до вимог 6.1.4.2 проводять за ГОСТ 16962 (метод 104-1), ступінь жорсткості I.

Результати випробування вважають задовільними за відсутності на електродотримачах тріщин, сколів та ушкоджень, що порушують їхню нормальну експлуатацію.

10.10 Випробування електродотримачів на вологостійкість відповідно до вимог 6.1.4.1 проводять у кліматичній камері за ГОСТ 16962 (метод 207-1), ступінь жорсткості IV - для електродотримачів у кліматичному виконанні У по ГОСТ 15150 і ступінь жорсткості VIII за ГОСТ 15150 .

Наприкінці випробувань проводять вимірювання опору ізоляції електродотримача, яке має бути не менше ніж 0,5 МОм.

Після вилучення із кліматичної камери електродотримач піддають зовнішньому огляду. На поверхні металевих деталей повинно бути корозії, але в поверхні ізолюючих деталей — тріщин, спучин, розшарування та інших ушкоджень, порушують нормальну експлуатацію електродотримачів.

10.11 Випробування електродотримачів на теплостійкість під час експлуатації відповідно до вимог 6.1.4.1 проводять за ГОСТ 16962 (метод 201-2).

Електродотримачі під номінальним навантаженням витримують до нагрітого стану в камері тепла при температурі, що відповідає верхньому значенню температури навколишнього повітря при експлуатації.

Примітка — Електродотримач знаходиться в нагрітому стані, якщо температура у всіх контрольованих точках не підвищується більш ніж на 2 °C протягом 1 год.


Після закінчення випробування проводять зовнішній огляд. На поверхні металевих деталей повинно бути корозії, але в поверхні ізолюючих деталей — тріщин, спучин, розшарування та інших ушкоджень, порушують нормальну експлуатацію електродотримачів.

10.12 Випробування електродотримачів на холодостійкість під час експлуатації відповідно до вимог 6.1.4.1 проводять за ГОСТ 16962 (метод 203-1).

Електродотримач витримують в камері холоду протягом 4 год.

Після закінчення випробування проводять зовнішній огляд. На поверхні металевих деталей повинно бути корозії, але в поверхні ізолюючих деталей — тріщин, спучин, розшарування та інших ушкоджень, порушують нормальну експлуатацію електродотримачів.

10.13 Захист від дотику до струмопровідних частин електродотримача на відповідність вимогам 7.2 перевіряють металевим випробувальним стрижнем з кінцем у вигляді напівсфери. Діаметр стрижня при перевірці захисту від дотику в області кріплення електрода для електродотримачів на номінальний зварювальний струм 400 і 500 А повинен дорівнювати 16 і 20 мм відповідно. Для електродотримачів інші номінальні зварювальні струми, а також при перевірці захисту від дотику за межами області кріплення електрода діаметр стрижня повинен дорівнювати 12 мм. При випробуванні електрод електродотримач не встановлюють. Наявність контакту з струмопровідними частинами електродотримача визначають за допомогою сигнальної лампи на напругу не менше 40 В.

Результати випробування вважають задовільними, якщо випробувальний стрижень своїм кінцем не може торкнутися струмопровідних частин електродотримача.

10.14 Для перевірки величини перевищення температури зовнішньої поверхні рукоятки електродотримача в порівнянні з температурою навколишнього середовища на відповідність вимогам 7.6 у затискні пристрої двох електродотримачів на один і той же номінальний зварювальний струм встановлюють стрижень зі сталі марки 45 по ГОСТ 1050 так становило А = (50±2) мм. Діаметр стрижня повинен дорівнювати верхній межі діаметрів електродів, зазначених у 5.2. До електродотримачів приєднують відрізки кабелю довжиною не більше 500 мм кожен, переріз жил яких повинен відповідати максимальним для типу електродотримача, що перевіряється, відповідно до вимог 6.1.2.2 .

При випробуванні через електродотримач пропускають максимальний зварювальний струм при ПВ-100%. Рід струму – постійний. Тривалість випробування – 30 хв. Вимірювання перевищення температури проводять термопарами у двох точках, розташованих діаметрально протилежно на колі, що проходить по зовнішній поверхні рукоятки через середину ділянки, що охоплюється рукою водолаза-зварювальника. Перевищення температури приймають рівною найбільшому виміряному значенню.

10.15 Контроль відповідності показників надійності електродотримачів вимогам 6.1.3 повинен проводитись на стадіях життєвого циклу розробки та виробництва виробів одноступеневим методом згідно з ГОСТ Р 27.403 у період проведення наступних випробувань:

- Попередні, приймальні (на стадії розробки виробів);

- Кваліфікаційні, типові, самостійні (на стадії виробництва).

10.16 Для перевірки надійності закріплення електродів у затискному пристрої електродотримача в кожен із шести обраних для випробувань електродотримачів встановлюють почергово в цанги електроди діаметром 4, 5, 8 мм. Електрод затискають затискним пристроєм, а до вільного кінця у вертикальному положенні електрода підвішують вантаж масою 5 кг. Результати вважають задовільними, якщо за зазначеної величини вантажу забезпечується надійне утримання електрода в електродотримачі кожного виду електродів.

10.17 Випробування електродотримача типу ЕКД у зборі на щільність при робочому тиску проводять для перевірки відповідності вимогам 6.1.2.5 . До ніпелю електродотримача приєднується кисневий шланг, яким подається тиск 1,5 МПа кисню чи азоту. Під таким тиском витримують електродотримач протягом 1 хв при закритому положенні кисневого клапана. Потім тиск знижують до атмосферного значення, а головку тримача затискають круглий стрижень (пруток) суцільного перерізу з перпендикулярно зрізаним торцем діаметром 8 або 10 мм. Після чого по шлангу знову подають тиск 1,5 МПа, і натискають ручку кисневого клапана. При натиснутій ручці клапана витримують електродотримач протягом 1 хв. Пропуск газу не допускається.

11 Транспортування та зберігання

11.1 Заводська упаковка електродотримачів повинна забезпечувати можливість їх транспортування будь-яким видом транспорту.

11.2 При транспортуванні повинні бути вжиті заходи для збереження заводського пакування від механічних пошкоджень та захисту його від впливу атмосферних опадів.

11.3 Електродотримачі зберігають у заводській упаковці в закритих та інших приміщеннях з природною вентиляцією при температурі від 0 до 25 °C на відстані не менше 1 м від опалювальних приладів.

11.4 Електродотримачі не повинні піддаватися впливу сонячних променів і речовин, що руйнують гуму (кільця прокладки, діафрагма), або викликають корозію металевих частин виробу.

12 Вказівки щодо експлуатації

12.1 Перед початком експлуатації електродотримача з його зовнішніх поверхонь повинна бути повністю видалена консерваційна мастило, після чого весь електродотримач, включаючи внутрішній клапан подачі кисню в струмопровідну головку тримача (для типу ЕКД), повинен бути ретельно знежирений спиртом етиловим ректифікованим продувають азотом при тиску 0,3 МПа.

12.2 З'єднання електродотримача зі штатним зварювальним кабелем безпосередньо на місці виконання робіт здійснюють за допомогою кабельних наконечників, які повинні входити в комплект постачання електродотримача.

12.3 З'єднання електродотримача з кисневим шлангом, що йде від балона з киснем, здійснюють за допомогою ніпелю, який повинен входити в комплект постачання електродотримача, з наступним закріпленням шланга на ніпелі за допомогою бензеля.

12.4 Підготовку електродотримача до роботи під водою та на повітрі проводять відповідно до вимог, викладених у посібнику з експлуатації електродотримача.

13 Гарантії виробника

13.1 Електродотримачі повинні бути ухвалені технічним контролем заводу-виробника.

13.2 Завод-виробник (постачальник) гарантує відповідність електродотримачів вимогам цього стандарту за умови дотримання споживачем умов експлуатації, транспортування та зберігання, встановлених цим стандартом.

13.3 Термін гарантії встановлюється 12 місяців та обчислюється з дня введення електродотримача в експлуатацію, але не більше 18 місяців з дня відвантаження електродотримача заводом-виробником.