ГОСТ 13345-85

ГОСТ 13345-85 Жерсть. Технічні умови (зі змінами N 1, 2, 3)

ГОСТ 13345-85

Група В33

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

БЕЖА

Технічні умови

Tin-plate and black plate.
Specifications

МКС 77.140.50
ОКП 09 7500, 11 1530, 11 1510

Дата введення 1987-01-01

ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. Розроблено та внесено Міністерством чорної металургії СРСР

2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 29.12.85 N 4761

3. ВЗАМІН ГОСТ 13345-78 , ГОСТ 15580-70 , ГОСТ 18178-72

4. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ

5. Обмеження строку дії знято Постановою Держстандарту від 29.12.91 N 2296

6. ВИДАННЯ із Змінами N 1, 2, 3, затвердженими у вересні 1987 р., березні 1990 р., грудні 1992 р. (ІУС 12-87, 6-90, 2-93)

Цей стандарт поширюється на холоднокатану чорну та білу бляху (гарячого та електролітичного лудіння), що застосовується для виготовлення консервної тари, таропакувальних та інших виробів.

1. МАРКИ

1.1. Залежно від призначення, стану поверхні, вимог до якості та властивостей жерсть поділяють на марки: ЧЖК, ЧЖР, ГЖК, ГЖР, ЕЖК, ЕЖК-Д, ЕЖР, ЕЖР-Д.

У позначенні марок літери позначають:

ЖК - жерсть консервна; ЖР - бляха різного призначення (крім виробництва тари під харчові продукти та закупорювальних виробів); Ч - чорна; Г - гарячого лудіння; Е - електролітичного лудіння; Д - жерсть з диференційованим покриттям.

Жорсть марок ЖР виходить при сортуванні жерсті марок РК; жерсть марки ЧЖК призначена для виготовлення з неї жерсті білої консервної.

1.2. Жерсть поділяють:

за видами (табл.1):

Таблиця 1

за сортаментом:

лист,

рулон;

за ступенем твердості: A1, A2, В, С, Д;

по масі покриття оловом:

для жерсті білої гарячого лудіння - І та ІІ класів,

для жерсті електролітичного лудіння:

з однаковим покриттям - І, ІІ, ІІІ класів,

з диференційованим покриттям - ДІ, ДІІ, ДІІІ.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

2. СОРТАМЕНТ

2.1. Залежно від товщини основного металу жерсть виготовляють наступних номерів: 18, 20, 22, 25, 28, 32 та 36.

2.2. Граничні відхилення по товщині та різниця товщини у різних точках листа або смуги на ділянці 1 м для консервної жерсті (ЖК) повинні відповідати табл.2.

2.3. Для жерсті різного призначення (ЖР) відхилення за товщиною може становити ±10%; величина різнотовщинності - на 0,01 мм більше наведеної в табл.2.

Таблиця 2

мм

2.4. Жерсть виготовляють розмірів, наведених у табл.3.

Таблиця 3

(Змінена редакція, Изм. N 2, 3).

2.5. Граничні відхилення по ширині листа та смуги у рулоні та довжині листа не повинні перевищувати значень, наведених у табл.4.

Таблиця 4

_______________

* Для жерсті марок ЧЖК та ГЖК граничні відхилення мм.

2.6. Косина різання листів жерсті шириною 712 мм має перевищувати 1,5 мм; листів жерсті, призначених для літографування, - 1,0 мм. Для листів жерсті шириною понад 712 мм не повинна перевищувати 0,25%; листів жерсті, призначених для літографування, - 0,20% ширини листа.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

2.7. Серповидність має перевищувати 0,15% довжини (ширини) листа чи довжини смуги дільниці 1 м.

2.8. Відхилення від площинності для жерсті марок РК не повинно перевищувати 5 мм, для жерсті марок РР — 10 мм.

Приклади умовних позначень:

Жерсть чорна рулонна, номера 22, шириною 712 мм, марки ЧЖК, ступеня твердості А1:

Жерсть 22-712-ЧЖК-А1 ГОСТ 13345-85

Жесть біла електролітичного лудіння листова, номера 22, шириною 712 мм, довжиною 512 мм, марки ЕЖК, ступеня твердості, класу покриття III:

Жерсть 22-712х512-ЕЖК-В-III ГОСТ 13345-85

(Змінена редакція, Зм. N 3).

3. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

3.1. Загальні вимоги до жерсті

3.1.1. Жерсть виготовляють із сталі марок 08кп, 08пс, 10кп, 10пс з хімічним складом по ГОСТ 1050.

3.1.2. Твердість основного металу жерсті всіх марок має відповідати нормам, наведеним у табл.5.

Таблиця 5

3.1.3. Глибина лунки за Еріксеном для консервної жерсті ступенів твердості А1, А2, В, С повинна відповідати нормам, наведеним у табл.6.

Таблиця 6

3.1.4. Для жерсті різного призначення глибина лунки на 1 мм менша за норми, наведені в табл.6.

3.1.5. (Виключений, Зм. N 2).

3.2. Вимоги до чорної жерсті

3.2.1. Параметр шорсткості поверхні чорної жерсті, призначеної для нанесення покриття електролітичним способом, має бути не більше 0,63 мкм згідно з ГОСТ 2789 .

3.2.2. Шорсткість поверхні чорної жерсті, призначеної для подальшого покриття оловим способом гарячого лудіння, не нормується.

3.2.3. Характеристика поверхні та допустимі дефекти чорної жерсті наведені в табл.7.

Таблиця 7

(Змінена редакція, Зм. N 3).

3.2.4. Допускається в пачці або рулоні жерсті марки ЧЖК не більше 3,5% жерсті, що має: відхилення від площинності до 10 мм, відхилення за товщиною ±10%, відхилення по ширині смуги та листа мм та довжині листа мм, загнуті куточки зі стороною до 25 мм, м'ятість і дужки (без заворотів і рванин), ірвані на кромках не більше 5 мм, матовість і темні плями, задирки висотою не більше ½ товщини жерсті, окремі витки, що виступають не більше 5 мм.

3.3. Вимоги до білої жерсті гарячого лудіння

3.3.1. Для лудіння має застосовуватися олово марок 01 та 01пч за ГОСТ 860 . Кількість домішок в олов'яному покритті має перевищувати 0,14%, зокрема свинцю — трохи більше 0,04%.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

3.3.2. Маса олов'яного покриття, залежно від класу покриття, повинна відповідати нормам, наведеним у табл.8.

Таблиця 8

3.3.3. За узгодженням виробника із споживачем допускається виготовлення жерсті, на яку з двох сторін нанесено олово з номінальною масою 39,2 г/м. . Мінімальна маса покриття має бути 33,5 г/м .

Примітка. Жерсть виготовляють для тривалого зберігання та за нарядом-замовленням зовнішньоторговельного об'єднання.

3.3.2, 3.3.3. (Змінена редакція, Зм. N 2).

3.3.4. Характеристика поверхні білої жерсті гарячого лудіння та допустимі дефекти олов'яного покриття наведені у табл.9.

Таблиця 9

3.3.5. Жесть марки ГЖК І класу покриття не повинна мати більше п'яти пір, II класу - не більше трьох пір на 1 см поверхні.

3.3.6. Для жерсті марки ГР обох класів покриття кількість пір на поверхні не нормується.

3.3.7. Допускається в пачці жерсті ГЖК не більше 3,5% листів, що мають: відхилення від площинності до 10 мм, відхилення за товщиною ±10%, відхилення по ширині листа мм та довжині листа мм, поверхневі подряпини і дужки, напливи олова на кромках листів, бульбашки діаметром до 5 мм у кількості до 10 шт. , рванини на кромках не більше 5 мм, незначні задирки висотою не більше ½ товщини жерсті.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

3.4. Вимоги до білої жерсті електролітичного лудіння

3.4.1. Для лудіння має застосовуватися олово марок 01 та 01пч за ГОСТ 860 з масовою часткою олова не менше ніж 99,90%.

3.4.2. Маса олов'яного покриття, залежно від класу покриття, повинна відповідати нормам, наведеним у табл.10.

Таблиця 10

3.4.3. Жерсть пасивують і промащують діоктилсебацинатом за ГОСТ 8728 .

3.4.4. Характеристика поверхні білої жерсті електролітичного лудіння та допустимі дефекти олов'яного покриття наведені у табл.11.

Таблиця 11

3.4.5. Допускається в пачці або рулоні жерсті марок ЕЖК та ЕЖК-Д не більше 5% листів або ділянок смуги жерсті, що має: відхилення від площинності до 10 мм, відхилення за товщиною ±10%, відхилення по ширині смуги та листа мм та довжині листа мм, подряпини та дужки, два загнуті куточки зі стороною до 25 мм або відсутність куточків того ж розміру, напливи олова у вигляді краплі діаметром до 3 мм у кількості до 5 шт., бульбашки діаметром до 5 мм у кількості до 10 шт., неоплавлені ділянки в окремих місцях, м'ятість до 5 мм у вигляді дужок без заворотів і рванин, рванини на кромках не більше 5 мм, незначні задирки заввишки не більше товщини жерсті. Зварні шви не вирізаються.

4. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

4.1. Жерсть приймають партіями. Партія повинна складатися з жерсті однієї марки, одного номера, одного розміру та класу покриття, одного ступеня твердості та оформлятися одним документом про якість, що містить:

товарний знак підприємства-виробника;

найменування споживача;

марку жерсті та клас покриття (для білої жерсті);

номер та розмір жерсті;

ступінь твердості;

знак "ТМ";

площа жерсті;

теоретичну масу партії для листової жерсті та теоретичну та фактичну масу партії для рулонної жерсті;

число пачок чи рулонів;

результати випробувань на відповідність продукції вимогам цього стандарту;

дату виробника;

позначення цього стандарту.

При заміні розміру ширини листа розмір довжини листа додатково вказують, який розмір є шириною.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

4.2. Для перевірки розмірів якості поверхні жерсті відбирають 1% від маси або площі партії, але не менше однієї пачки або рулону.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

4.3. Для перевірки твердості, глибини лунки за Еріксеном, шорсткості поверхні, маси олов'яного покриття, пористості олов'яного покриття відбирають по два листи або по дві смуги довжиною 1 м з різних місць пачок або рулонів, відібраних у вибірку для зовнішнього огляду.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

4.4. При отриманні незадовільних результатів випробувань хоча б за одним із показників повторні випробування проводять на вибірці, відібраної за ГОСТ 7566 .

5. МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ

5.1. Якість поверхні листів та рулонів перевіряють зовнішнім оглядом без застосування збільшувальних приладів.

5.2. Товщину жерсті вимірюють мікрометром (ГОСТ 6507) з похибкою не більше 0004 мм на відстані від кромки не менше 15 мм.

5.3. Лінійні розміри листової та рулонної жерсті перевіряють лінійкою (ГОСТ 427), рулеткою (ГОСТ 7502) або іншими мірними інструментами, що забезпечують необхідну точність вимірювання.

5.4. Косину різу визначають відношенням проекції крайки до ширини листа (чорт.1).

Чорт.1

Чорт.1

(Змінена редакція, Зм. N 3).

5.5. Серповидність визначають відношенням відрізка до довжини листа або 1 м смуги: (чорт.2).

Чорт.2

Чорт.2

5.6. Відхилення від площинності визначають за ГОСТ 26877 .

(Змінена редакція, Зм. N 3).

5.7. Зразки для випробувань вирізають із відрізків смуги або листа відповідно до рис.3-5.

Чорт.3. Вирізка зразків з листів та смуг чорної жерсті

Вирізка зразків з листів та смуг чорної жерсті

1 - зразки для вимірювання твердості (70х70 мм); 2 - смуга
шириною 90 мм для випробування на видавлювання лунки за Еріксена;
3 - зразок для визначення параметра шорсткості (100х100 мм)

Чорт.3

чорт.4. Вирізка зразків із листів білої жерсті гарячого лудіння

Вирізка зразків із листів білої жерсті гарячого лудіння

1 - зразки для вимірювання твердості (70х70 мм); 2 - зразки для
вимірювання олов'яного покриття (100х100 мм); 3 - зразки для визначення
маси олов'яного покриття ( 20 мм); 4 - смуга шириною 90 мм по
діагоналі листа для випробування на видавлювання лунки за Еріксеном

Чорт.4

чорт.5. Вирізка зразків з листів та смуг білої жерсті електролітичного лудіння

Вирізка зразків з листів та смуг білої жерсті
електролітичного лудіння

1 - зразки для вимірювання твердості (70х70 мм); 2- смуга шириною
90 мм для випробування на видавлювання лунки за Еріксена; 3 - зразки
для визначення маси олов'яного покриття ( 20 мм)

Чорт.5

(Змінена редакція, Зм. N 2).

5.8. Вимірювання твердості проводять методом Супер-Роквелла за методикою, наведеною в додатку 1. Вимірювання проводять після зняття захисних покриттів та видалення мастила.

За результат випробування приймають середньоарифметичне значення твердості, яка вимірюється на чотирьох зразках для кожного виду жерсті.

У разі розбіжностей твердість вимірюють із застосуванням алмазного столика.

5.9. Випробування на видавлювання за Еріксена проводять за ГОСТ 10510 на двох зразках для кожного виду жерсті. Результатом випробування є середньоарифметичне значення визначень глибини шести лунок, розташованих по краях та в середині зразка.

5.10. (Виключений, Зм. N 2).

5.11. Визначення шорсткості поверхні проводять одному зразку по ГОСТ 2789 .

5.12. Випробування на твердість і визначення глибини лунки можуть бути проведені в потоці методами контролю, що не руйнують, включаючи фізичні (магнітні) методи, що забезпечують необхідну точність вимірювання. У разі розбіжностей твердість, глибину лунки визначають прямими випробуваннями згідно з пп.5.9, 5.11.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

5.13. Визначення маси олов'яного покриття проводять йодометричним методом із застосуванням KJО. або йодид-йодатної суміші за методикою, наведеною в додатку 2. Допускається застосовувати інші методи визначення кількості та товщини шару олова, що забезпечують необхідну точність контролю.

За результат випробування приймають середньоарифметичне всіх вимірювань.

У разі розбіжностей масу олов'яного покриття визначають йодометрическим методом.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

5.14. Зміст шкідливих домішок в олові, що використовується для покриття, визначають за ГОСТ 15483.0 - ГОСТ 15483.10 .

5.15. Випробування на пористість гарячолудженої жерсті марки ГЖК проводять за методикою, наведеною в додатку 3.

5.16. Визначення теоретичної маси та площі

5.16.1. Площа листової жерсті визначають множенням розмірів листів з додаванням 0,5 допуску за довжиною та шириною листа.

Площа рулонної жерсті визначають множенням довжини смуги в рулоні на ширину смуги з додаванням 0,5 допуску шириною смуги.

5.16.2. Теоретичну масу листової та рулонної жерсті визначають множенням площі на товщину та щільність основного металу, рівну 7,85 т/м. . Маса покриття не враховується.

Значення теоретичної маси та площі листової та рулонної жерсті залежно від її розміру наведені у табл.1 та 2 додатка 4.

6. МАРКУВАННЯ, УПАКОВКА, ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

6.1. Маркування, упаковка, транспортування та зберігання - за ГОСТ 7566 .

6.2. Листову жерсть упаковують у пачки.

6.3. Пачка жерсті повинна складатися з аркушів, кратного 50, покладених на одному піддоні.

Кількість аркушів у пачках однієї партії має бути однаковою.

6.3.1. Маса брутто однієї пачки має перевищувати 1,5 т.

6.3.2. Маса брутто одного рулону встановлюється споживачем у замовленні і не повинна перевищувати:

15 т - при транспортуванні на відкритому рухомому складі;

1,5 т - під час транспортування в критих транспортних засобах.

6.4. Внутрішній діаметр рулонів жерсті шириною 712-1024 мм складає 400 та 500 мм. Максимальний зовнішній діаметр – до 1200 мм.

6.3-6.4. (Змінена редакція, Зм. N 3).

6.5. При транспортуванні жерсті в райони Крайньої Півночі та прирівняні до них місцевості пакування проводять відповідно до ГОСТ 15846 .

6.6. Маркування жерсті з диференційованим покриттям проводять нанесенням поздовжніх смужок на боці товстого покриття.

Залежно від класу покриття відстань між маркувальними смужками становить:

ДІ - (50±5) мм;

ДІІ - (75±5) мм;

ДІІІ - (100±5) мм.

За узгодженням виробника із споживачем допускається маркувати жерсть з іншими інтервалами між смужками або без маркування із зазначенням класу покриття на ярлику.

6.6.1. Транспортне маркування - за ГОСТ 14192 .

6.7. До кожного рулону, пачці прикріплюють ярлик, у якому вказують:

товарний знак підприємства-виробника;

найменування жерсті;

марку жерсті;

номер та розмір жерсті;

клас покриття (для білої жерсті);

ступінь твердості;

кількість листів у пачці або кількість метрів смуги у рулоні;

площа жерсті;

теоретичну масу жерсті в пачці або теоретичну та фактичну масу жерсті в рулоні;

знак "ТМ";

номер партії;

номер сортувальника, контролера відділу технічного контролю;

номер пакувальника чи номер бригади;

дату виготовлення;

позначення цього стандарту.

6.8. З зовнішнього боку пакувальної тари фарбою, що не змивається, наносять дані з ярлика або прикріплюють другий (металевий) ярлик з цими даними.

Для жерсті, призначеної для тривалого зберігання, в маркуванні, що наноситься з зовнішнього боку, додатково наносять слово «зберігання» і теоретичну масу нетто кожного місця.

При транспортуванні жерсті водним транспортом із зовнішнього боку пакувальної тари наносять знак «Берегти від вологи».

6.7, 6.8. (Змінена редакція, Зм. N 3).

6.9. Транспортування жерсті проводять усіма видами транспорту в критих транспортних засобах відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на даному виді транспорту, та умовами навантаження та кріплення вантажів, затвердженими Міністерством шляхів сполучення СРСР.

За погодженням виробника із споживачем допускається транспортування жерсті відкритим рухомим складом.

(Змінена редакція, зміна N 1).

6.10. При транспортуванні рулонів водним транспортом пакування проводять з вертикальною віссю.

6.11. Зберігання жерсті проводять у сухих закритих приміщеннях в умовах, що унеможливлюють попадання на неї вологи.

6.12. На підприємствах, що здійснюють тривале зберігання, жерсть повинна зберігатись при температурі повітря не нижче +4 °С та відносній вологості повітря не більше 80%.

ДОДАТОК 1 (обов'язковий). МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ТВЕРДОСТІ ЗА СУПЕР-РОКВЕЛЛОМ

ДОДАТОК 1
Обов'язкове

1. Підготовка зразків

1.1. Зразки жерсті для випробування на твердість розміром 70х70 мм вирізають із кожного листа або шматка смуги за схемами, наведеними на рис.3-5 цього стандарту.

1.2. Зразок повинен бути плоским, з чистою сухою поверхнею, без подряпин, вибоїн, слідів змащення, іржі або будь-яких покриттів. Зразки з вигнутою поверхнею, слідами деформації, а також з промасленою поверхнею до випробувань на твердість не допускаються.

1.3. Олов'яне покриття знімають у підігрітому до 50-70 ° С розчині складу: 50 г/дм гідроксиду натрію (ГОСТ 24363), 25 г/дм метанітробензойної кислоти, приготованому на дистильованій воді (ГОСТ 6709).

Вільні від покриття пластинки промивають водою та протирають спиртом (ГОСТ 18300).

2. Засоби вимірів

2.1. Твердість вимірюють на приладах згідно з ГОСТ 23677 .

(Змінена редакція, Зм. N 3).

2.2. Вимірювання проводять за шкалою 30 Т при навантаженні 294 Н (30 кгс) кулькою діаметром 1,588 мм, на точковому опорному столику.

2.3. Опорна поверхня точкового столика має бути чистою, не мати слідів відбитків, подряпин, вибоїн, мастила чи інших забруднень. З появою слідів відбитків поверхню столика слід полірувати до шорсткості не більше 0,32 мкм за ГОСТ 2789 .

(Змінена редакція, Зм. N 3).

2.4. На звороті випробуваного зразка допускають помітні сліди відбитків.

2.5. Після кожної заміни наконечника проводять перевірку показань приладу за допомогою зразкових твердих заходів (еталонів).

3. Виконання вимірів

3.1. Твердість вимірюють з дотриманням вказівок, наведених в інструкціях з експлуатації приладів ГОСТ 23677 .

(Змінена редакція, Зм. N 3).

3.2. Центри відбитків слід розташовувати з відривом щонайменше 6 мм друг від друга чи то з кромки зразка.

3.3. Оцінку твердості проводять в умовних одиницях залежно від глибини проникнення сталевої кульки в випробуване тіло під дією двох навантажень, що послідовно додаються: попередньої 29,4 Н (3 кгс) і основний 294 Н (30 кгс).

3.4. Відлік результатів вимірювань твердості проводять за шкалою індикатора автоматичного зняття основного навантаження (у приладі це фіксується клацанням) при дії попереднього навантаження, що триває.

Числом твердості вважається показання стрілки на шкалі індикатора цілих одиницях.

3.5. За результат виміру приймають середньоарифметичне значення щонайменше трьох визначень твердості, отриманих одному зразку.

Перші два виміри на зразках після зміни наконечника або опорного точкового столика до уваги не приймають.

3.6. Загальний розкид значень твердості на випробуваному зразку не повинен перевищувати ±2 од.

Якщо розкид становить понад ±2 од., допускається повторний вимір.

3.7. Значення норм твердості, наведені в табл.5 цього стандарту і які стосуються жерсті товщиною 0,25-0,28 мм, отримані на опорному точковому столику з діамантовою контактною поверхнею і на стандартному столику до приладів за ГОСТ 23677 .

При випробуванні твердості на приладі з алмазною поверхнею контактної твердість позначають HR30TA.

3.8. При визначенні значень твердості для жерсті завтовшки менше 0,25 мм і більше 0,28 мм необхідно враховувати вплив твердості опорного точкового столика та коригувати отримані вимірювання на величину виправлення відповідно до таблиці.

З таблиці слід, що матеріал з однаковою металургійною якістю завтовшки 0,22 мм має виміряну на приладі твердість на одну одиницю вище, а матеріал завтовшки 0,32 мм — на одну одиницю нижче за фактичну.

У журналі та сертифікаті записують твердість з урахуванням виправлення. Так, наприклад, для жерсті завтовшки 0,18 мм при отриманні на приладі середньої твердості 55 од. значення твердості, що враховується, буде 55−2=53 од.

3.7, 3.8. (Змінена редакція, Зм. N 3).

ДОДАТОК 2 (обов'язковий). ЙОДОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ МАСИ ЛОВ'ЯНОГО ПОКРИТТЯ ЖЕРСТІ

ДОДАТОК 2
Обов'язкове

Метод заснований на реакції окиснення йодом двовалентного олова в солянокислому середовищі.

1. Підготовка зразків

1.1. Для визначення маси олов'яного покриття на жерсті гарячого лудіння та електролітично лудженої жерсті з кожного листа або шматка смуги вирізають смужку за схемами, наведеними на рис.4 і 5 цього стандарту.

1.2. Зі смужки каліброваним штампом на рівній відстані один від одного виштамповують 10 або 20 зразків діаметром 20 мм.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

1.3. Для визначення маси олов'яного покриття електролітично лудженої жерсті з диференційованим покриттям на вирізаній смужці з однієї зі сторін видаляють олово наждачним папером або методом хімічного розчинення. У разі розбіжностей олово видаляють методом хімічного розчинення. Після зняття олова з однієї зі сторін виштамповують зразки за п. 1.2.

2. Реактиви та апаратура

Посуд та обладнання лабораторні скляні за ГОСТ 23932 .

Прилади лабораторні мірні скляні: бюретки, піпетки.

Посуд мірний лабораторний скляний: циліндри, мензурки, колби за ГОСТ 1770 .

Кислота соляна за ГОСТ 3118 , щільність 1,19 г/см .

Вуглекислий кальцій за ГОСТ 4530 .

Калій йодистий ГОСТ 4232 .

Калій йодноватокислий за ГОСТ 4202 .

Калій йодноватокислий за ГОСТ 4202 розчин з молярною концентрацією еквівалента 0,1 моль/дм .

Калію гідроксид за ГОСТ 24363 .

Сурма трихлориста за НТД.

Крохмаль розчинний за ГОСТ 10163 розчин з масовою часткою крохмалю 1% (свіжоприготовлений).

Вода дистильована за ГОСТ 6709 .

Олово за ГОСТ 860 .

Цинк з НТД.

Свинець марки З по ГОСТ 3778 .

Трихоки сурми з НТД.

Усі реактиви повинні мати кваліфікацію не нижче за ч.д.а.

3. Приготування розчину

3.1. Йодид-йодатна суміш, розчин, в якому молярна концентрація еквівалента дорівнює 0,15 моль/дм : навішування йодноватокислого калію 5,1 г поміщають у мірну колбу місткістю 1000 см. . Доливають 500 см дистильованої води. Після повного розчинення додають 0,2 г гідроксиду калію. Розчин перемішують. Додають 80 г йодистого калію. Після повного розчинення йодистого калію об'єм розчину доводять дистильованою водою до 1000 см. .

3.2. Стандартний розчин олова: 7 г олова у вигляді тонких пластин або дрібного порошку розчиняють у 500 см соляної кислоти в конічній колбі місткістю 1000 см без нагрівання у витяжній шафі, прикривши колбу лійкою. Зрідка розчин збовтують. Після повного розчинення олова (припинення виділення бульбашок газу) об'єм розчину доводять до 1000 см дистильованою водою. Маса олова в 1 см розчину дорівнює 0,007 р.

3.3. Визначення масової концентрації по олову із застосуванням йодноватокислого калію з молярною концентрацією еквівалента 0,1 моль/дм або розчину йодид-йодатної суміші з молярною концентрацією еквівалента 0,15 моль/дм .

Піпеткою відбирають 10-20 см стандартного розчину олова, поміщають у конічну колбу місткістю 250 см , додають 70 см дистильованої води, вісім гранул металевого цинку (4-5 г) або 10-15 г свинцю без миш'яку. Розчин витримують 30-35 хв, доки олово не відновиться до губчастого стану. Потім кидають у колбу 1-2 шматочки мармуру (вуглекислого кальцію), додають 80 см соляної кислоти (щільність 1,19 г/см ) і нагрівають до повного розчинення губки. Потім ще раз кидають мармур і розчин охолоджують проточною водою (у витяжній шафі).

Після охолодження титрують розчином йодноватокислого калію з молярною концентрацією еквівалента 0,1 моль/дм або розчином йодид-йодатної суміші з молярною концентрацією еквівалента 0,15 моль/дм у присутності 1-2 см розчину крохмалю з масовою часткою 1%. Титрування закінчують після досягнення стійкого синього забарвлення.

Масову концентрацію ( ) по олову, виражену в г/см , обчислюють за формулою

де - Маса олова з 1 см стандартного розчину, г;

- Об'єм стандартного розчину, взятий для титрування, см ;

- Об'єм розчину, витрачений на титрування, см .

Визначення масової концентрації по олову в розчині проводять за трьома-п'ятьма пробами; об'єми розчинів, витрачених на титрування, не повинні відрізнятися більш ніж на 0,2 см . За остаточний результат набувають середньоарифметичного значення отриманих результатів

.

3.4. Розчинник для зняття олова: 32 г трихлористої сурми розчиняють у 1000 см соляної кислоти щільністю 1,19 г/см .

Розчинником за допомогою вати видаляють олово з одного боку смужки, потім виштамповують 10 або 20 зразків діаметром 20 мм і визначають масу та товщину покриття. Визначення маси та товщини олов'яного покриття з іншого боку проводять аналогічно.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

4. Проведення аналізу

4.1. У колбу місткістю 100 см наливають 10 чи 20 см соляної кислоти та підігрівають до кипіння. У киплячий розчин опускають шматочок мармуру (вуглекислого кальцію) та зразки жерсті. Колбу закривають пробкою із клапаном і витримують протягом 5 хв.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

4.2. В отриманий розчин опускають шматочок мармуру та додають 50 см. свіжопрокип'яченої та охолодженої дистильованої води.

4.3. Після охолодження доливають 1-2 см розчину крохмалю з масовою часткою 1% і титрують до синє забарвлення розчином йодноватокислого калію або йодид-йодатної суміші.

5. Обробка результатів

5.1. Масу олов'яного покриття ( ), г на 1 м поверхні жерсті, обчислюють за формулою

,

де - Об'єм розчину, витрачений на титрування, см ;

- масова концентрація розчину по олові, г/см ;

- Сумарна площа 10 або 20 зразків жерсті, см (Для електролітично лудженої жерсті з диференційованим покриттям поверхні 10 зразків з одного боку).

(Змінена редакція, Зм. N 3).

5.2. Для жерсті з диференційованим покриттям масу олова визначають послідовно з кожної стороні. Контрольну перевірку кількості олова проводять визначенням загальної кількості олова з обох сторін листа. Воно має дорівнювати сумарній кількості олова, отриманому на кожній стороні листа.

ДОДАТОК 3 (обов'язковий). МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ПОРОСТІ НА БІЛОЇ ЖЕРСТІ ГАРЯЧОГО ЛУЖЕННЯ

ДОДАТОК 3
Обов'язкове

1. Підготовка зразків

З кожного листа вирізають зразки розміром 100х100 мм за схемою, наведеною на рис.4 цього стандарту.

2. Апаратура та реактиви

Посуд лабораторний скляний за ГОСТ 23932 .

Желатин за ГОСТ 11239 .

Калій залізосинєродистий за ГОСТ 4206 .

Кислота сірчана ГОСТ 4204 з молярною концентрацією еквівалента 0,5 моль/дм .

Спирт етиловий технічний ректифікований за ГОСТ 18300 .

Вода дистильована за ГОСТ 6709 .

3. Приготування розчинів

Розчин А: 20 г желатину заливають 500 см дистильованої води та залишають набухати. Потім нагрівають на водяній бані при температурі 65-70 °З утворення колоїдного розчину.

Розчин Б: 2 г залізосинєродистого калію розчиняють у 290 см дистильованої води. Потім до розчину додають 10 см. сірчаної кислоти з молярною концентрацією еквівалента 0,5 моль/дм та 200 см етилового спирту.

Розчин для визначення пористості: розчин, А при помішуванні доливають розчин Б.

4. Проведення вимірів

На поверхню зразка розміром 100х100 фільтрувальним папером наносять тонкий шар розчину. Після застигання наносять другий шар. Підрахунок пір проводять через 10 хв по синій точках, що виявилися на поверхні пластини.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

5. Обробка результатів

Кількість пор ( ) на поверхні в 1 см визначають за формулою

де - Кількість пір на площі зразка;

- Площа зразка, см .

ДОДАТОК 4 (обов'язковий). Теоретична маса та площа листової та рулонної жерсті

ДОДАТОК 4
Обов'язкове

Таблиця 1

Таблиця 2

Таблиця 3

ДОДАТОК 4. (Змінена редакція, Зм. N 3).

ДОДАТОК 5 (обов'язковий)

ДОДАТОК 5
Обов'язкове

чорт.1. Схема упаковки листів чорної жерсті

Схема упаковки листів чорної жерсті

Чорт.1

На дерев'яному піддоні 1, що має знизу два опорні бруски 2 перерізом не менше 60х80 мм, набирають пачку листів чорної жерсті 8.

На верхні грані пачки накладають чотири металеві куточки 7 і потім на бічні сторони пачки надягають виготовлений з тонколистової сталі роз'ємний кожух 3.

На верх пачки надягають металеву кришку 5, а низ пачки обкладають металевими кутками 9, після чого всю пачку стягують двома поперечними і однією або поздовжніми сталевими смугами 6 і скріплюють замком 4.

Чорт.2. Схема упаковки листів білої жерсті

Схема упаковки листів білої жерсті

Чорт.2

На дерев'яний піддон 1, що має знизу два опорні бруски перетином 80х80 мм, кладуть бракований лист жерсті.

Набрану пачку обгортають спочатку обгортковим папером за ГОСТ 8273 або підпергаментним за ГОСТ 1760 , потім водонепроникним папером за ГОСТ 8828 . Зверху пачки накладають лист коробкового картону згідно з ГОСТ 7933 або бракований лист жерсті 5.

На всі ребра пачки накладають металеві куточки 2, після чого пачку скріплюють двома поздовжніми та двома поперечними пакувальними стрічками 4. Потім на бічні сторони скріпленої пачки надягають роз'ємний кожух 7, виготовлений з тонколистової сталі, зверху закривають металевою кришкою 6 і знову скріплюють двома поперечними поздовжніми пакувальними стрічками за допомогою замків 3.

Чорт.3. Схема упаковки рулонів жерсті з горизонтальною віссю

Схема упаковки рулонів жерсті з горизонтальною віссю

Чорт.3

Рулони жерсті обгортають шаром підпергаменту 1 за ГОСТ 1760 або обгортковим папером за ГОСТ 8273 , пакувальним папером 2 за ГОСТ 8273 водонепроникним папером за ГОСТ 8828 і чорною жерстю 3.

Краї підпергаменту чи паперу підгинають так, щоб закрити торці рулонів.

Рулони укладають на дерев'яні піддони 5, що складаються з двох поздовжніх та двох поперечних брусів, при цьому вісь рулону має бути в горизонтальному положенні.

Зовні на торці рулонів накладають 6 диски з чорної жерсті. Обернутий рулон стягують сталевими смужками 4 і прикріплюють до піддону.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

чорт.4. Схема упаковки рулонів жерсті з вертикальною віссю

Схема упаковки рулонів жерсті з вертикальною віссю

Чорт.4

1 - рулон жерсті; 2 - папір обгортковий за ГОСТ 8273 ; 3 - папір
пакувальна водонепроникна двошарова за ГОСТ 8828 ;
4 - кришка металева; 5 - металевий кожух; 6 - піддон дерев'яний;
7 - стрічка пакувальна; 8 - нижній підкладний лист