ГОСТ 12697.7-77
ГОСТ 7727-81 Алюмінієві сплави. Методи спектрального аналізу (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 7727-81
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СПЛАВИ АЛЮМІНІЄВІ
Методи спектрального аналізу
Aluminium alloys.
ГОСТ 12697.7-77 Алюміній. Методи визначення заліза (зі змінами N 1, 2, 3, 4)
ГОСТ 12697.7-77
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
АЛЮМІНІЙ
Методи визначення заліза
Aluminium. Методи для визначення ірон
МКС 77.120.10
ОКСТУ 1709
Дата введення 1979-01-01
Постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР
Обмеження терміну дії знято за протоколом N 3-93 Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВС 5-6-93)
ВЗАМІН
Видання зі Змінами N 1, 2, 3, 4, затвердженими у грудні 1980 р., листопаді 1985 р., травні 1987 р., травні 1988 р. (ІВД 3-81, 2-86, 8-87, 8-88 ).
Цей стандарт встановлює методи визначення заліза в алюмінії: фотометричний (при масовій частці заліза від 0,0004 до 1,0%); атомно-абсорбційний (при масовій частці заліза від 0,005 до 1,0%).
(Змінена редакція, Зм. N 3, 4).
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методу аналізу - за
(Змінена редакція, Зм. N 2, 4).
А. Фотометричний метод визначення заліза
Сутність методу полягає у розчиненні проби електрохімічним шляхом або в соляній кислоті, відновленні тривалентного заліза до двовалентного гідроксиламін, утворенні помаранчевого комплексу двовалентного заліза з 1,10-фенантроліном і подальшому вимірі оптичної щільності розчину при довжині хвилі 510 нм.
(Змінена редакція, Зм. N 3).
2. АПАРАТУРА, РЕАКТИВИ ТА РОЗЧИНИ
Фотоелектроколориметри типів ФЕК-56М, ФЕК-60, КФК або спектрофотометри типів СФ-16, СФ-26 або аналогічного типу.
Ваги лабораторні за
__________________
* З 1 липня 2002 р. введено в дію
** На території Російської Федерації діє ГОСТ Р 53228-2008. - Примітка виробника бази даних.
Лабораторний автотрансформатор (ЛАТР) типу ЛАТР-1М або селеновий випрямляч, застосовуючи електроди Фішера.
Кислота соляна за
Кислота соляна особливої чистоти за
Індикаторний папір конго.
Аміак за
Гідроксиламін солянокислий за
При аналізі алюмінію високої чистоти гідроксиламін перекристалізовують, для цього до насиченого при нагріванні розчину гідроксиламіну додають подвійне за обсягом кількість етилового спирту. Кристали, що утворилися, відфільтровують і сушать на повітрі між беззольними фільтрами.
Натрій оцтовокислий за
Спирт етиловий ректифікований технічний за
Ортофенантролін, розчин з масовою часткою 0,25% готують розчиненням 0,25 г реактиву при слабкому нагріванні 100 см води.
Залізо металеве, одержане карбонільним способом.
Стандартні розчини заліза.
Розчин А; готують наступним чином: 0,2 г заліза розчиняють у 10 см соляної кислоти, розведеної 1:1, розчин переводять у мірну колбу місткістю 1000 см доливають до мітки водою і перемішують або 0,2860 г попередньо прожареного при температурі 500-600 °С оксиду заліза розчиняють при нагріванні в 50 см розчину соляної кислоти 1:1, переносять у мірну колбу місткістю 1000 см , доливають до мітки водою і перемішують.
1 см розчину А містить 0,2 мг заліза (Fe).
Розчин Б; готують перед вживанням так: піпеткою відбирають 25 см розчину, А в мірну колбу місткістю 100 см , доливають до мітки водою і перемішують.
1 см розчину містить 0,05 мг заліза (Fe).
Розчин; готують перед вживанням так: піпеткою відбирають 25 см розчину, А в мірну колбу місткістю 1000 см , доливають до мітки водою і перемішують.
1 см розчину містить 0,005 мг заліза (Fe).
Кислота оцтова за
Ацетатний буферний розчин готують наступним чином: 272 г оцтовокислого натрію розчиняють у 500 см води, додають 240 см оцтової кислоти та водою доливають до об'єму 1000 см .
Нікель хлористий за
Ртуть металева за
Водню пероксид за
Залізо оксид.
(Змінена редакція, Зм. N 1, 3, 4).
3. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ
3.1. При масовій частці кремнію до 0,5% навішення алюмінію масою 0,5-1 г поміщають у склянку місткістю 250 см , доливають 30 см соляної кислоти, розведеної 1:1, та 1 см розчину пероксиду водню та накривають склянку годинниковим склом.
Після закінчення бурхливої реакції нагрівають до розчинення навішування, потім обмивають скло та стінки склянки водою. Після охолодження розчин переводять в мірну колбу місткістю 250 см. , доливають до мітки водою і перемішують.
Якщо каламутний розчин, його фільтрують через сухий беззольний фільтр «синя стрічка». Відкидають перші порції фільтрату, збираючи розчин суху колбу.
Відбирають піпеткою 5-50 см розчину в залежності від передбачуваної масової частки заліза в мірну колбу місткістю 100 см .
Розбавляють розчин водою до 50 см , додають 3 см розчину гідроксиламіну і контролюють рН розчину за допомогою індикаторного паперу, якщо необхідно, то встановлюють рН розчину між 3,0-3,5, використовуючи розчин аміаку, розведеного 1:5, або розчин соляної кислоти, розведеної 1:4, потім додають 10 см буферного розчину, 5 см розчину ортофенантроліну, доливають до мітки водою і перемішують.
Через 20 хв вимірюють оптичну щільність аналізованого розчину на спектрофотометр або фотоелектроколориметр, враховуючи, що максимум світлопоглинання розчинів відповідає довжині хвилі 510 нм.
Розчином порівняння є вода.
Одночасно проводять контрольний досвід. Для цього 30 см соляної кислоти, розведеної 1:1, та 1 см пероксиду водню випарюють до об'єму 3-5 см , розбавляють водою, переводять у мірну колбу місткістю 250 см. , доливають до мітки водою і перемішують. Відбирають аліквотну частину розчину, що відповідає аліквотній частині випробуваного розчину, в мірну колбу місткістю 100 см та проводять аналіз, як зазначено вище.
Масу заліза визначають за значенням оптичної щільності аналізованого розчину за графіком градуювання, враховуючи поправку контрольного досвіду.
(Змінена редакція, Изм. N
1, 3, 4).
3.2. При розчиненні алюмінію високої чистоти в соляній кислоті застосовують метод електрохімічного розчинення або розчинення проби алюмінію в присутності каталізатора.
(Змінена редакція, зміна N 1).
3.2.1. Пробу алюмінію, виготовлену у вигляді двох стрижнів, очищають кип'ятінням у соляній кислоті, розведеної 1:1 протягом 10 хв. Потім стрижні промивають водою, висушують при температурі 100 °C і після охолодження зважують.
У кварцову склянку місткістю 150 см наливають 30 см 4 моль/дм розчину соляної кислоти особливої чистоти
Стрижні закріплюють у тримачі з алюмінію високої чистоти або титану, які приєднують до клем Латра. Потім стрижні занурюють у склянку з кислотою, включають ЛАТР у мережу і розчиняють пробу в інтервалі напруги 10-20 протягом 15 хв. Допускається розкладання проби проводити за допомогою селенового випрямляча, застосовуючи електроди Фішера.
Протягом цього часу розчиняється близько 1 г алюмінію. Потім відключають ЛАТР, від'єднують стрижні, промивають водою, висушують при температурі 100 °C і зважують.
По різниці мас визначають кількість розчиненого алюмінію. Розчин випарюють до утворення вологих солей.
Залишок розчиняють у 10 см води під час нагрівання до отримання прозорого розчину. Розчин охолоджують і переводять у мірну колбу місткістю 25 см . Потім додають 2 см розчину гідроксиламіну, 3 см розчину оцтовокислого натрію та 3 см розчину ортофенантроліну, розбавляють до мітки водою і перемішують.
Вимір оптичної щільності розчину проводять, як зазначено в п. 3.1.
Одночасно проводять контрольний досвід. Для цього в кварцову склянку місткістю 150 см поміщають 30 см 4 моль/дм розчину соляної кислоти, випарюють до об'єму 0,5 см , розбавляють невеликою кількістю води та переводять у мірну колбу місткістю 25 см. . Потім аналіз проводять, як зазначено вище.
Масу заліза визначають за значенням оптичної щільності аналізованого розчину за графіком градуювання, враховуючи поправку контрольного досвіду.
(Змінена редакція, Змін. N 1,
3, 4).
3.2.2. Розчинення проби алюмінію в присутності каталізатора проводиться наступним чином: 1 г проби у вигляді стружки, попередньо очищеної зануренням розчин соляної кислоти 1:4, розчиняють у склянці місткістю 250 см , накритому годинниковим склом, 15 см розчину соляної кислоти 1:1 з додаванням 1 см розчину хлористого нікелю або однієї краплі ртуті Після розчинення проби розчин випарюють до об'єму 7-8 см , розбавляють водою до об'єму 50-60 см , переводять у мірну колбу місткістю 100 см та проводять аналіз, як зазначено у п. 3.1.
(Запроваджено додатково, Зм. N 1).
3.3. Побудова градуювальних графіків
3.3.1. Графік 1
У мірні колби місткістю 100 см доливають із мікробюретки 0; 0,5; 1; 2; 3; 4; 5 см розчину Б, що відповідає 0; 0,025; 0,05; 0,10; 0,15; 0,20; 0,25; 0,30 мг заліза. Додають у кожну колбу по 2 см 4 моль/дм розчину соляної кислоти та розбавляють водою до 50 см . Додають 3 см розчину гідроксиламіну і контролюють рН розчину за допомогою індикаторного паперу, якщо необхідно, встановлюють рН розчину між 3,0-3,5, використовуючи розчин аміаку, розведеного 1:5, потім додають 10 см буферного розчину, 5 см розчину ортофенантроліну і далі аналіз проводять, як зазначено у п. 3.1. Розчином порівняння служить розчин, який залізо не додавали. За отриманими значеннями оптичних щільностей та відомих мас заліза будують градуювальний графік 1.
(Змінена редакція, Змін. N 1
).
3.3.2. Графік 2
У мірні колби місткістю 25 см доливають із мікробюретки 0; 0,5; 1; 2; 3; 4 см розчину, що відповідає 0; 0,0025; 0,005; 0,010; 0,015; 0,020 мг заліза.
У кожну колбу додають по 0,3 см. 4 моль/дм розчину соляної кислоти та розбавляють водою до 10 см . Додають 2 см розчину гідроксиламіну, 3 см оцтовокислого натрію, 3 см розчину ортофенантроліну, розбавляють до мітки водою, перемішують і далі проводять аналіз, як зазначено в п. 3.1.
Розчином порівняння служить розчин, який залізо не додавали.
За отриманими значеннями оптичних щільностей та відомих мас заліза будують градуювальний графік 2.
4. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ
4.1. Масову частку заліза ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса заліза, знайдена за градуювальним графіком, мг;
- загальний об'єм розчину, см ;
- Об'єм аліквотної частини розчину, см ;
- Маса навішування алюмінію, р.
4.2. Розбіжності результатів паралельних визначень, що допускаються, не повинні перевищувати величин, наведених у табл.1.
Таблиця 1
Масова частка заліза, % | Розбіжність, що допускається, % | |
збіжності, отн. | відтворюваності, отн. | |
Від 0,0004 до 0,001 включно. | 45 | 60 |
Св. 0,001 "0,0025" | 30 | 45 |
0,0025 0,005 | 20 | 30 |
0,005 0,01 | 15 | 25 |
0,01 0,05 | 10 | 15 |
0,05 0,1 | 7 | 10 |
0,1 1,0 | 5 | 10 |
(Змінена редакція, Зм. N 1, 3, 4).
Б. Атомно-абсорбційний метод
Сутність методу полягає у розчиненні проби в соляній кислоті у присутності пероксиду водню та подальшому вимірі атомної абсорбції заліза при довжині хвилі 248,3 нм у полум'ї ацетилен-повітря.
5. АПАРАТУРА, РЕАКТИВИ ТА РОЗЧИНИ
Атомно-абсорбційний спектрофотометр з усім приладдям та джерелом випромінювання для заліза.
Кислота соляна за
Ацетилен у балонах технічний за
Водню пероксид за
Ацетон за
Нікель хлористий за
Алюміній із вмістом заліза трохи більше 0,001% як стружки. При необхідності стружку перед вживанням промивають ацетоном, висушують у сушильній шафі при температурі 100 °C протягом 2-3 хв і охолоджують в ексикаторі.
Розчин алюмінію 20 г/дм : 10 г алюмінію поміщають у склянку місткістю 600 см. , додають 300 см розчину соляної кислоти та розчиняють при нагріванні, додаючи 1 см розчину хлористого нікелю Розчин охолоджують, переносять у мірну колбу місткістю 500 см. , доливають до мітки водою і перемішують.
Залізо металеве у вигляді дроту.
Стандартні розчини заліза
Розчин А: 0,1000 г заліза поміщають у високу склянку місткістю 400 см , доливають 25 см води та 50 см розчину соляної кислоти, накривають годинниковим склом і розчиняють при нагріванні, додаючи по краплях 0,5 см. розчину пероксиду водню Після розчинення розчин кип'ятять до видалення надлишку пероксиду водню, розчин охолоджують, обмивають годинникове скло в склянку, переносять у мірну колбу місткістю 1000 см , доливають до мітки водою і перемішують.
1 см розчину, містить А 0,1 мг заліза.
Розчин Б: 25 см розчину, А переносять у мірну колбу місткістю 250 см додають 10 см розчину соляної кислоти доливають до мітки водою і перемішують. Розчин готують перед вживанням.
1 см розчину містить 0,01 мг заліза.
6. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ
6.1. Наважку проби масою 1,0 г поміщають у склянку місткістю 250 см , доливають частинами 30 см розчину соляної кислоти При необхідності для прискорення розчинення додають 0,5 см. розчину хлористого нікелю Склянку накривають годинниковим склом. Після припинення бурхливої реакції, розчин обережно нагрівають і додають кілька крапель розчину пероксиду водню. Після розчинення надлишок пероксиду водню видаляють кип'ятінням, годинникове скло та стінки склянки обполіскують водою.
Якщо розчин не прозорий, його фільтрують через щільний фільтр в склянку місткістю 250 см . Осад на фільтрі 6-8 разів промивають гарячою водою, збираючи промивні води в ту саму склянку.
Отриманий розчин при необхідності упарюють, охолоджують, переносять у мірну колбу місткістю 100 см. , доливають до мітки водою і перемішують.
Залежно від очікуваного вмісту заліза відбирають аліквотну частину розчину згідно з табл.2, переносять у мірну колбу місткістю 100 см додають 10 см розчину соляної кислоти доливають до мітки водою і перемішують.
Таблиця 2
Масова частка заліза, % | Об'єм аліквотної частини розчину проби, см | Маса навішування проби в аліквотній частині розчину, г |
Від 0,005 до 0,05 | Весь розчин | 1,0 |
Св. 0,05 «0,50 | 10 | 0,1 |
0,50 1,00 | 5 | 0,05 |
Вимірюють атомну абсорбцію заліза в розчині проби, розчині контрольного досвіду та в розчинах для побудови градуювального графіка при довжині хвилі 248,3 нм в полум'ї ацетилен-повітря.
Концентрацію заліза в розчині проби та в розчині контрольного досвіду визначають за градуювальним графіком.
6.2. Розчин контрольного досвіду готують за п. 6.1, використовуючи замість навішування проби навішування алюмінію з масовою часткою заліза трохи більше 0,001%.
6.3. Побудова градуювального графіка.
6.3.1. При масовій частці заліза від 0,005 до 0,05%.
У сім мірних колб місткістю по 100 см відміряють по 50 см розчину алюмінію та в шість з них доливають 5,0 см стандартного розчину Б та 1,0; 2,0; 3,0; 4,0 та 5,0 см стандартного розчину А, що відповідає 0,05; 0,10; 0,20; 0,30; 0,40 та 0,50 мг заліза.
6.3.2. При масовій частці заліза понад 0,05-0,5%.
У сім мірних колб місткістю по 100 см відміряють по 5 см розчину алюмінію, по 10 см розчину соляної кислоти, потім у шість з них доливають 0,5; 1,0; 2,0; 3,0; 4,0 та 5,0 см стандартного розчину А, що відповідає 0,05; 0,1; 0,2; 0,3; 0,4 та 0,5 мг заліза.
6.3.3. При масовій частці заліза понад 0,5%.
У чотири мірні колби місткістю по 100 см наливають по 2,5 см розчину алюмінію, по 10 см розчину соляної кислоти, потім три з них доливають 2,0; 4,0; 6,0 см стандартного розчину А, що відповідає 02; 0,4; 0,6 мг заліза.
Потім розчини в колбах доливають до мітки водою, перемішують та вимірюють атомну абсорбцію заліза згідно з п. 6.1.
З отриманих значень атомних абсорбцій розчинів, що містять стандартний розчин, віднімають значення атомної абсорбції розчину, що не містить стандартного розчину, і за отриманими значеннями атомних абсорбцій і відповідним вмістом заліза будують градуювальний графік.
7. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ
7.1. Масову частку заліза ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де
- Маса заліза в розчині проби, знайдена за градуювальним графіком, мг;
- Маса заліза в розчині контрольного досвіду, знайдена за градуювальним графіком, мг;
- Об'єм розчину проби, см ;
- Об'єм аліквотної частини розчину, см ;
- маса навішування проби або маса навішування, що відповідає аліквотній частині розчину проби, г
.
7.2. Розбіжності результатів паралельних визначень нічого не винні перевищувати значень, зазначених у табл.1.
Метод Би. (Запроваджено додатково, Изм. N 3).