ГОСТ 12697.8-77

ГОСТ 12697.8-77 Алюміній. Методи визначення міді (зі змінами N 1, 2)

ГОСТ 12697.8-77

Група В59

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

АЛЮМІНІЙ

Методи визначення міді

Aluminium. Методи для визначення copper

МКС 77.120.10
ОКСТУ 1709

Дата введення 1979-01-01

Постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 27.09.77 N 2315 дату запровадження встановлено 01.01.79

Обмеження терміну дії знято за протоколом N 3-93 Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВС 5-6-93)

ВЗАМІН ГОСТ 12704-67 в частині разд.2, 3

ВИДАННЯ зі Змінами N 1, 2, затвердженими у листопаді 1985 р., травні 1988 р. (ІВД 2-86, 8-88).


Цей стандарт встановлює фотометричний та полярографічний методи визначення міді в алюмінії.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1. Загальні вимоги до методів аналізу - за ГОСТ 12697.1-77 та ГОСТ 25086-87 .

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).

2. ФОТОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ МЕДІ (при масовій частці міді від 0,0002 до 0,08%)

2.1. Сутність методу

Метод заснований на утворенні діетилдітіофосфату міді, який екстрагують чотирихлористим вуглецем. Забарвлений розчин діетилдітіофосфату міді фотометрируют при нм.

2.2. Апаратура, реактиви та розчини

Фотоелектроколориметри типів ФЕК-56М, ФЕК-60, КФК або спектрофотометри типів СФ-16, СФ-26 або аналогічного типу.

Автотрансформатор лабораторний (ЛАТР) типу ЛАТР-1М або селеновий випрямляч, застосовуючи електроди Фішера.

Ваги лабораторні за ГОСТ 24104-88 * 2-го класу точності з похибкою зважування 0,0002
__________________
* З 1 липня 2002 р. введено в дію ГОСТ 24104–2001 ** (тут і далі).

** На території Російської Федерації діє ГОСТ Р 53228-2008, тут і далі за текстом. - Примітка виробника бази даних.

Вода дистильована, яка не містить важких металів. Воду очищають від слідів важких металів пропусканням через шар кислотного катіоніту (КУ-1, КУ-2) зі швидкістю 50 см /хв; 40-50 г катіоніту, відсіяного від пилу, поміщають у склянку місткістю 400 см , доливають 80-100 см соляної кислоти, розведеної 1:1, нагрівають протягом 30 хв. Кислоту зливають і катіоніт багаторазово промивають водою при перемішуванні декантацією до нейтральної реакції по оранжевому метиловому.

Катіоніт переносять у колонку з притертим краном, на дно якої покладений пиж зі скляної вати. Колонку з катіонітом заповнюють дистильованою водою. Шар катіоніту має бути завжди покритий водою. Поглинальні властивості катіоніту після його насичення відновлюють соляною кислотою та водою.

Усі реактиви готують на очищеній у такий спосіб воді.

Діетилдітіофосфат нікелю, розчин з масовою часткою 0,04%.

Кислота соляна особливої чистоти за ГОСТ 14261-77 , розбавлена 1:1, розчини 4 моль/дм та 0,1 моль/дм .

Кислота азотна за ГОСТ 4461-77 , розведена 1:1.

Водню пероксид за ГОСТ 10929-76 , розчин з масовою часткою 3%.

Вуглець чотирихлористий за ГОСТ 20288-74 .

Мідь електролітична.

Розчини міді стандартні.

Розчин А; готують наступним чином: 0,1 г міді розчиняють 5 см азотної кислоти. Після розчинення додають 10 см соляної кислоти, розведеної 1:1 і випарюють до невеликого об'єму. Випарювання з такими самими порціями соляної кислоти повторюють ще двічі.

До залишку додають 15 см соляної кислоти, розведеної 1:1, розчин переводять в мірну колбу місткістю 1000 см , доливають до мітки водою і перемішують.

1 см розчину А містить 0,1 мг міді (Cu).

Розчин Б; готують перед вживанням так: відбирають піпеткою 10 см розчину, А в мірну колбу місткістю 500 см , доливають до мітки водою і перемішують.

1 см розчину містить 0,002 мг міді (Cu).

(Змінена редакція,

. N 2).

2.3. Проведення аналізу

2.3.1. Наважку алюмінію масою 1 г поміщають у склянку місткістю 250 см , доливають 30 см соляної кислоти, розведеної 1:1, і накривають склянку годинниковим склом. Після бурхливої реакції обмивають скло і стінки склянки гарячою водою і нагрівають до розчинення навішування. Потім доливають 1 см розчину пероксиду водню і розчин випарюють до отримання вологого залишку солей.

Після цього доливають 2 см соляної кислоти, розведеної 1:1, 20-30 см гарячої води та нагрівають до розчинення солей. Після охолодження розчин переводять у мірну колбу місткістю 100 см. , розбавляють до мітки водою і перемішують.

Відбирають піпеткою 5-50 см розчину в залежності від передбачуваної масової частки міді в ділильну вирву місткістю 250 см . Розбавляють розчин 0,1 моль/дм розчином соляної кислоти до 100 см , додають 3 см розчину діетилдітіофосфату нікелю та доливають з бюретки 5 см чотирихлористого вуглецю. Вміст лійки енергійно струшують протягом 1 хв, після поділу фаз зливають забарвлений шар чотирихлористого вуглецю в сухий циліндр з притертою пробкою місткістю 25 см. .

У ділильну вирву доливають ще 5 см чотирихлористого вуглецю і повторюють екстрагування. Екстракт зливають у той же циліндр. Ретельно відокремлюють органічну фазу від водної, не допускаючи попадання водної фази в циліндр. Для видалення залишків вологи при наповненні розчин кювет пропускають через сухий беззольний фільтр.

Оптичну щільність розчину вимірюють на фотоелектроколориметр або спектрофотометр, враховуючи, що максимум світлопоглинання розчинів відповідає довжині хвилі 420 нм.

Розчином порівняння служить розчин чотирихлористого вуглецю.

Одночасно проводять контрольний досвід. Для цього 30 см соляної кислоти, розведеної 1:1, випарюють до об'єму 0,5 см , доливають 2 см соляної кислоти, розведеної 1:1, 30 см води, та нагрівають. Після охолодження розчин переводять у мірну колбу місткістю 100 см. , розбавляють до мітки водою і далі аналіз проводять, як зазначено вище.

Масу міді визначають за графіком градуювання, враховуючи поправку контрольного досвіду.

2.3.2. Пробу алюмінію високої чистоти, виготовлену у вигляді двох стрижнів, очищають кип'ятінням у соляній кислоті, розведеної 1:1, протягом 10 хв.

Потім промивають стрижні водою, висушують при температурі 105-110 ° С і після охолодження зважують.

У кварцову склянку місткістю 100-200 см наливають 30 см 4 моль/дм розчину соляної кислоти особливої чистоти Стрижні закріплюють у тримачі з алюмінію високої чистоти або титану, які приєднують до клем Латра. Потім стрижні занурюють у склянку з кислотою, включають ЛАТР у мережу і розчиняють пробу в інтервалі напруги 10-20 протягом 15 хв. Протягом цього часу розчиняється близько 1 г алюмінію. Потім відключають ЛАТР, від'єднують стрижні, промивають їх водою, висушують і зважують. По різниці мас визначають кількість розчиненого алюмінію. Розчин випарюють до одержання вологого залишку солей, доливають 2 см соляної кислоти, розведеної 1:1, 30 см гарячої води та нагрівають до розчинення солей. Допускається розкладання проби проводити за допомогою селенового випрямляча, застосовуючи електроди Фішера.

Після охолодження розчин переводять у ділильну вирву місткістю 250 см. , розбавляють до 100 см водою, додають 3 см розчину діетилдітіофосфату нікелю та надходять, як зазначено в п. 2.3.1. Одночасно проводять контрольний досвід. Для цього 30 см 4 моль/дм розчину соляної кислоти випарюють до об'єму 0,5 см , доливають 2 см соляної кислоти, розведеної 1:1, і далі проводять аналіз як зазначено

вище.

2.3.3. Побудова градуювального графіка

У ділильні вирви місткістю 200 см доливають із мікробюретки 0; 1; 2; 4; 6; 8 см стандартного розчину Б, що відповідає 0; 0,002, 0,004; 0,008; 0,012; 0,016 мг міді.

У кожну ділильну вирву доливають по 100 см. 0,1 моль/дм розчину соляної кислоти, 3 см діетилдітіофосфата нікелю, 5 см чотирихлористого вуглецю і далі проводять аналіз, як зазначено у п. 2.3.1.

Розчином порівняння служить розчин, який мідь не додавалася.

За отриманими значеннями оптичних щільностей розчинів та відомих мас міді будують градуювальний графік.

2.3.1-2.3.3. (Змінена редакція, Зм. N 2).

2.4. Обробка результатів

2.4.1. Масову частку міді ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Маса міді, знайдена за градуювальним графіком, мг;

- загальний об'єм розчину, см ;

- Об'єм аліквотної частини розчину, см ;

- Маса навішування алюмінію, р.

2.4.2. Розбіжності результатів паралельних визначень, що допускаються, не повинні перевищувати значень, зазначених у табл.1.

Таблиця 1

(Змінена редакція, Зм. N 2).

3. ПОЛЯРОГРАФІЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ МЕДІ (при масовій частці міді від 0,001 до 0,08%)

3.1. Сутність методу

Метод ґрунтується на полярографуванні міді з відповідним чином підготовленого розчину в інтервалі напруги від мінус 0,05 до мінус 0,4 В.

3.2. Апаратура, реактиви та розчини

Полярограф змінного струму типу ПУ-1 чи аналогічного типу.

Ваги лабораторні за ГОСТ 24104-88 2-го класу точності з похибкою зважування 0,0002

Азот газоподібний за ГОСТ 9293-74 .

Алюміній марки А995 за ГОСТ 11069-2001 .

Розчин алюмінію 28 г/дм ; готують наступним чином: 14 г алюмінію поміщають у склянку місткістю 800 см , розчиняють у 300 см соляної кислоти, розведеної 1:1, додають для прискорення розчинення 1-2 краплі металевої ртуті. Розчин переводять у мірну колбу місткістю 500 см , розбавляють до мітки водою і перемішують.

Бром за ГОСТ 4109-79 .

Гідроксиламін солянокислий за ГОСТ 5456-79 , свіжоприготовлений розчин з масовою часткою 10%.

Кислота азотна за ГОСТ 4461-77 , розведена 1:1.

Кислота соляна за ГОСТ 3118-77 , розведена 1:1.

Ртуть за ГОСТ 4658-73 .

Мідь електролітична.

Розчини міді стандартні.

Розчин А; готують наступним чином: 0,1400 г міді розчиняють у 10 см азотної кислоти, розведеної 1:1, додають 10 см соляної кислоти та випарюють насухо. Випарювання повторюють ще раз із 10 см соляної кислоти до одержання вологого залишку солей. Залишок розчиняють у воді, розчин переводять у мірну колбу місткістю 1000 см , доливають до мітки водою і перемішують.

1 см розчину А містить 0,14 мг міді (Cu).

Розчин Б; готують перед вживанням так: піпеткою відбирають 50 см розчину, А в мірну колбу місткістю 500 см , доливають до мітки і перемішують.

1 см розчину містить Б 0,014 мг міді (Cu).

(Змінена редакція, Изм.

N 2).

3.3. Проведення аналізу

3.3.1. Наважку алюмінію масою 0,7 г поміщають у склянку місткістю 150 см і розчиняють у 20 см соляної кислоти, розведеної 1:1. Склянку накривають годинниковим склом і нагрівають до розчинення навішування. Після розчинення додають 2-3 краплі брому і розчин випарюють до отримання вологого залишку солей. Потім розчин охолоджують, обмивають скло та стінки склянки невеликою кількістю води та знову випарюють до отримання вологого залишку солей.

Залишок розчиняють у 10-15 см гарячої води, додають 2 см розчину солянокислого гідроксиламіну та кип'ятять 1-2 хв. Після цього розчин охолоджують, переводять у мірну колбу місткістю 25 см. , розбавляють до мітки водою і перемішують.

Частину розчину відбирають в електролізер з донною ртуттю, пропускають азот протягом 5 хв і полярографують мідь в інтервалі напруги від мінус 0,05 до мінус 0,4 при відповідній чутливості приладу.

Свинець і цинк визначають одночасно з цього розчину, полярографуючи свинець в інтервалі напруги від мінус 0,35 до 0,8 В, а цинк від мінус 0,8 до мінус 1,2 В.

Одночасно проводять контрольний досвід.

Масу міді визначають за графіком градуювання, враховуючи поправку контрольного досвіду.

3.3.2. Побудова градуювального графіка (при масовій частці міді від 0,001 до 0,01%).

У склянку місткістю 150 см поміщають по 25 см розчину алюмінію, відповідні 0,7 г алюмінію, і мікробюретки додають 0; 0,5; 1,0; 2,0; 3,0 та 5,0 см розчину Б, які відповідають 0; 0,007; 0,014; 0,028; 0,042 та 0,070 мг міді.

Кожну склянку додають 2-3 краплі брому і випарюють до отримання вологого залишку солей. Стінки склянки обмивають водою і випарюють знову до вологого залишку солей. Потім залишок солей розчиняють при нагріванні 10-15 см води, доливають 2 см розчину гідроксиламіну та кип'ятять 1-2 хв. Далі проводять аналіз, як зазначено у п. 3.3.1.

За даними, отриманими при полярографуванні розчинів, і відомим масам міді будують градуювальний графік.

При заміні капіляра потрібно побудувати новий графік.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

3.3.3. Побудова градуювального графіка (при масовій частці міді від 0,01 до 0,08%).

У склянку місткістю 150 см поміщають по 25 см розчину алюмінію, відповідних 0,7 г алюмінію, та додають 0; 0,5; 1,0; 2,0; 3,0 та 5,0 см розчину А, які відповідають 0; 0,07; 0,14; 0,28; 0,42 та 0,70 мг міді.

Далі аналіз проводять, як зазначено у п. 3.3.2.

3.4. Обробка результатів

3.4.1. Масову частку міді ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Маса міді, знайдена за градуювальним графіком, мг;

- Маса навішування алюмінію, р.

3.4.2. Розбіжності результатів паралельних визначень, що допускаються, не повинні перевищувати значень, зазначених у табл.2.

Таблиця 2

(Змінена редакція, Зм. N 2).