ГОСТ 1668-73

ДЕРЖСТАНДАРТ 1668–73 Дріт сталевий оцинкований для повітряних ліній зв'язку. Технічні умови (зі змінами N 1, 2, 3)

ГОСТ 1668-73
Група В72

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

ДРІТ СТАЛЬНИЙ ОЦІНКУВАНИЙ ДЛЯ ПОВІТРЯНИХ ЛІНІЙ ЗВ'ЯЗКУ

Технічні умови

Steel zinc-coated wire for aerial lines. Specifications

ОКП 12 1100

Дата введення 1975-01-01

ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. Розроблено та внесено Міністерством чорної металургії СРСР

2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 03.08.73 N 1914

3. ВЗАМІН ГОСТ 1668–46

4. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ

5. Обмеження терміну дії знято за протоколом N 4-93 Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД 4-94)

6. ВИДАННЯ зі Змінами N 1, 2, 3, затвердженими у лютому 1983 р., грудні 1984 р., березні 1989 р. (ІУС 5-83, 3-85, 6-89)


Цей стандарт поширюється на сталевий дріт, призначений для проводів повітряних ліній зв'язку.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

1. ОСНОВНІ ПАРАМЕТРИ І РОЗМІРИ

1.1. Дріт виготовляється залежно від марки катанки;

медиста - М,

звичайна;

за точністю виготовлення:

нормальної точності,

підвищеної точності - П;

залежно від поверхневої щільності цинку двох класів

1-го класу - 1,

2-го класу - 2.

1.2. Діаметр дроту та граничні відхилення по ньому повинні відповідати зазначеним у табл.1.

Таблиця 1

мм

1.3. Овальність дроту (різниця між найбільшим та найменшим діаметром одного перерізу) не повинна перевищувати граничних відхилень по діаметру.

Приклади умовних позначень

Дріт лінійний діаметром 4,00 мм звичайний, підвищеної точності, 1-го класу:

Дріт 4П-1 ГОСТ 1668-73

Дріт лінійний діаметром 4,00 мм медистий, нормальної точності, 2-го класу:

Дріт 4 М-2 ГОСТ 1668-73

1.1-1.3 (Змінена редакція, Изм. N 3).

2. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

2.1. Дріт повинен виготовлятися відповідно до вимог цього стандарту за технологічним регламентом, затвердженим у встановленому порядку, з катанки за нормативним документом.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

2.2. Механічні властивості дроту мають відповідати нормам, зазначеним у табл.2.

Таблиця 2

Примітки:

1. Виробник гарантує відповідність механічних властивостей дроту діаметром 2,5-6,0 мм нормам, наведеним у табл.2 цього стандарту, після 20 діб з моменту виготовлення.

2. У перші дві доби з моменту термообробки допускається приймання виробником дроту діаметром 2,5-6,0 мм з тимчасовим опором розриву не менше ніж 330 МПа (34 кгс/мм) ).


(Змінена редакція, Изм. N 2, 3).

2.3. Цинкове покриття на дроті має бути суцільним, без перепусток та тріщин, видимих без застосування збільшувальних приладів.

Окремі напливи цинку основою забракування служити що неспроможні.

Допускаються незначні ризики, вм'ятини, окрема шорсткість цинкового покриття, а також неоднорідність поверхні дроту за кольором, білі плями, блискітки і білий наліт у вигляді окису цинку, що пристав, якщо покриття витримує кількість занурень, зазначене в табл.3.

Таблиця 3

2.4. Зчеплення цинкового покриття зі сталевою основою має бути міцним. Цинкове покриття не повинно розтріскуватися і відшаровуватися при спіральній навивці дроту вісьмома щільними витками на стрижень циліндричний діаметром, зазначеним в табл.3а. Поверхневе пилоподібне лущення цинкового покриття на навитих зразках оцинкованого дроту бракувальною ознакою не є.

Таблиця 3а

2.5. Поверхнева щільність цинку і кількість занурень на 60 с в розчин сірчанокислої міді повинні відповідати нормам, зазначеним у табл.3.

2.6. Питомий електричний опір дроту за температури плюс 20 °C не повинен перевищувати:

медистої - 0,146 Ом · мм /м;

звичайної - 0,138 Ом · мм /м.

За погодженням виробника зі споживачем питомий електричний опір дроту не повинен перевищувати:

медистої - 0,138 Ом · мм /м;

звичайної - 0,130 Ом · мм /м.

Норми найбільших значень електричного опору, що допускаються, 1 м дроту наведені в додатку 1, 2 і 3.

2.4-2.6. (Змінена редакція, Зм. N 3).

2.7. Дріт виготовляється у мотках, що складаються з одного відрізка. Дріт має бути намотаний непереплутаними рядами і вільно змотуватися з мотків. При звільненні мотків від в'язок дріт не повинен згортатися у «вісімку».

2.8. Маса дроту в мотку повинна відповідати зазначеній у табл.4.

Таблиця 4

Примітка. Допускаються мотки дроту масою на 50% менше зазначеної в табл.4 у кількості не більше 10% загальної маси мотків дроту партії.

2.7, 2.8. (Змінена редакція, Зм. N 2).

3. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

3.1. Дріт приймають партіями. Партія повинна складатися з дроту одного виду та одного розміру та оформлятися одним документом про якість, що містить:

товарний знак або найменування та товарний знак підприємства-виробника;

умовне позначення дроту;

масу нетто;

результати проведених випробувань;

дату виготовлення.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

3.2. Для зовнішнього огляду та обміру дроту, а також для перевірки маси мотків від кожної партії відбирають 3% мотків, але не менше трьох мотків.

3.3. Від дроту, прийнятого згідно з п. 3.2 цього стандарту, відбирають 3% мотків, але не менше трьох мотків, для перевірки його механічних властивостей, якості цинкового покриття та електричного опору.

3.4. При отриманні незадовільних результатів випробування хоча б по одному з показників щодо нього проводять повторні випробування на подвоєній кількості зразків, відібраних від мотків з числа випробування, що не проходили.

Результати повторних випробувань поширюються всю партію.

3.3, 3.4. (Змінена редакція, Зм. N 2).

4. МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ

4.1a. Для визначення механічних властивостей дроту, зчеплення цинкового покриття зі сталевою основою, поверхневої щільності цинку, числа занурень, електричного опору відбирають по одному зразку кожного контрольованого мотка.

(Введений додатково, Зм. N 2).

4.1. Зовнішній огляд дроту проводять візуально.

4.2. Діаметр дроту вимірюють вимірювальним інструментом з ціною розподілу шкали до 0,01 мм у двох взаємно перпендикулярних напрямках одного перерізу не менше ніж у трьох місцях мотка. Для вимірювання діаметра вибирають ділянку дроту з гладкою поверхнею без напливів цинку.

4.3. Випробування дроту на розтяг проводять за ГОСТ 10446 на зразках з розрахунковою довжиною не менше 200 мм.

4.4. Випробування дроту на перегин проводять за ГОСТ 1579 .

4.5. Вміст міді у дроті засвідчується документом підприємства-постачальника вихідного металу.

На вимогу споживача проводиться перевірка готового дроту медичного на вміст міді за ГОСТ 22536.0 і ГОСТ 22536.8 .

4.6. Випробування якості цинкового покриття дроту навивкою проводять за ГОСТ 10447 .

4.7. Поверхневу щільність цинку визначають ваговим або об'ємно-газометричним методами.

Ваговий метод застосовують для особливо точних визначень і у разі виникнення розбіжностей щодо оцінки якості дроту.

Довжина зразка дроту визначення поверхневої щільності цинку повинна відповідати нормам, зазначеним у табл.5.

Таблиця 5

мм

Зразки допускається розрізати довільне число відрізків залежно та умовами випробування.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

4.7.1. Об'ємно-газометричний метод

Зняття цинкового покриття виробляють у приладі, що складається з резервуару та з'єднаної з ним гумовим шлангом скляної бюретки з двома кранами, при повному зануренні зразків у розчин при температурі навколишнього середовища до припинення газовиділення.

Випробування проводять у такому порядку:

відбирають зразки дроту та вимірюють встановлену для випробування довжину відповідно до вимог табл.5;

знежирюють зразки дроту у спирті, бензолі або бензині та протирають чистою тканиною;

розчиняють цинкове покриття, повністю вловлюючи водень, що виділився при цьому;

вимірюють обсяг водню, що виділився і призводять до нормальних умов (тиск 760 мм рт.ст., температура 0 ° С), використовуючи таблиці поправочних коефіцієнтів;

обчислюють середню поверхневу щільність цинку, що припадає на 1 м поверхні дроту, ( ) у грамах за формулою

,

де - обсяг водню за нормальних умов, см ;

- Номінальний діаметр зразка дроту, мм;

- Довжина зразка, мм.

Витрачання цинку проводять у водному розчині суміші кислот:

сірчаної за ГОСТ 4204-100 г/дм ,

соляний за ГОСТ 3118 - - 34 г / дм

або в розчині інгібованої сірчаної кислоти, приготованому наступним чином: 2 г Sb O або As O розчиняють у 60 см соляної кислоти за ГОСТ 3118 щільністю 1,19 г/см і доливають до 1 дм сірчаної кислоти за ГОСТ 4204 концентрації 80 г/дм .

Стравлюючий розчин замінюють у міру його виснаження.

(Змінена редакція, Изм.

N 2, 3).

4.7.2. Ваговий метод

Поверхневу щільність цинку визначають шляхом розчинення покриття із зразків дроту у розчині інгібованої сірчаної кислоти складу, зазначеного у п. 4.7.1.

Випробування проводять у такому порядку:

зразки оцинкованого дроту знежирюють у спирті, бензолі або бензині та протирають чистою тканиною;

зважують зразки;

розчиняють цинкове покриття;

промивають зразки в дистильованій воді;

протирають чистою тканиною до видалення вологи і знову зважують;

вимірюють фактичний діаметр зразка після стравлювання цинку;

обчислюють середню поверхневу щільність цинку, що припадає на 1 м поверхні дроту ( ) у грамах за формулою

,

де - Маса зразка дроту (групи зразків) до зняття покриття, г;

- Маса зразка дроту (групи зразків) після зняття покриття, г;

- Діаметр зразка дроту після стравлювання покриття, мм.

Величини і , обчислюють з точністю до 0,001 г, величину - З точністю до 0,01 мм, величину середньої поверхневої щільності цинку - з точністю до 0,1 г/м .

(Змінена редакція, Зм. N 2)

.

4.8. Суцільність і рівномірність цинкового покриття контролюють методом занурення зразка оцинкованого дроту в розчин сірчанокислої міді, приготовлений розчиненням однієї вагової частини сухої кристалічної сірчанокислої міді за ГОСТ 4165 в п'яти вагових частинах дистильованої води і нейтралізований надлишком свіжооса. Після нейтралізації розчин має бути профільтрований. Щільність нейтралізованого профільтрованого розчину має бути 1,114-1,116 г/см .

Температура розчину міді сірчанокислої під час випробування повинна бути (18±2) °С.

Порядок проведення випробувань наступний:

відбирають зразки дроту довжиною 150 мм, промивають спиртом, бензином чи бензолом.

Якщо зразки промивають бензином або бензолом, виробляють додаткове промивання їх дистильованою водою і витирають до видалення вологи;

занурюють зразки в розчин міді сірчанокислої на глибину не менше 100 мм.

Зразки повинні занурюватися точно на 1 хв.

Після кожного занурення розчин зразки негайно промивають дистильованою водою і протирають чистою тканиною. Кількість зразків, одночасно занурених у розчин, має бути більше шести.

Зразки дроту повинні бути в розчині сульфату міді в нерухомому положенні, не стикаючись один з одним і зі стінками судини.

Допустима кількість зразків для випробування в тому самому розчині сірчанокислої міді об'ємом 200 см має відповідати зазначеному у табл.6.

Таблиця 6

Якщо після встановленої кількості занурень у розчин на поверхні зразка дроту виявляться ділянки, покриті міддю, що не сходить при протиранні зразка ватою або чистою тканиною, зразок вважається таким, що не витримав випробування. Зразки розглядаються неозброєним оком.

На поверхні зразків допускаються:

неоднорідність за кольором та блиском;

почервоніння на ділянці, розташованій на відстані 25 мм від рівня розчину та на відстані 20 мм від зануреного в розчин нижнього кінця зразка;

бурий відтінок і почервоніння точкового характеру, що зникає або не збільшується за величиною та інтенсивністю забарвлення при додатковому зануренні зразка розчин сульфату міді на 1-2 с.

4.9. Електричний опір постійному струму визначається за допомогою подвійного моста Томсона з точністю до 0,00001 Ом. Одночасно вимірюється температура приміщення, де проводять випробування.

Перерахунок опору дроту завдовжки 1 м при температурі °C на опір того ж дроту при температурі 20 °C виробляють за формулою

.

Питомий електричний опір , обчислюють за формулою

,

де - Площа поперечного перерізу дроту.

5. УПАКОВКА, МАРКУВАННЯ, ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

5.1. Кожен моток дроту повинен бути перев'язаний не менше ніж у трьох місцях м'яким оцинкованим дротом за ГОСТ 3282 або іншим дротом нормативної документації і обгорнутий шаром паперу, потім шаром нетканих матеріалів або тканини з хімічних волокон, або полімерної плівки.

При механізованій упаковці кожен моток дроту повинен бути обгорнутий шаром кабельного кріпленого паперу за ГОСТ 10396 або паперу марки КМВ-170, або іншого кріпленого паперу, рівноцінного за захисними властивостями.

Як пакувальні матеріали застосовують:

папір парафінований за ГОСТ 9569 (допускається застосування двошарового пакувального паперу за ГОСТ 8828 або іншого паперу, що забезпечує захист від корозії);

полімерну плівку за ГОСТ 10354 або ГОСТ 16272 , або іншу полімерну плівку;

тарне холстопрошивне або клеєне полотно, сшивну стрічку з відходів текстильної промисловості або тканини з хімічних волокон за нормативною документацією.

За погодженням споживача з виробником дріт не пакують.

Дріт, що відправляється до районів Крайньої Півночі та важкодоступних районів, упаковується відповідно до ГОСТ 15846 .

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2, 3).

5.2. Мотки дроту одного діаметра та одного виду можуть бути пов'язані в бухти.

5.3. Маса мотка чи бухти має перевищувати 80 кг.

Зі згоди споживача допускається підвищена маса мотка або бухти.

Формування вантажних місць у транспортні пакети провадиться за ГОСТ 21650 , ГОСТ 24597 та правилами перевезення вантажів, затвердженими відповідними відомствами.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2, 3).

5.4. До кожного мотка дроту має бути міцно прикріплений ярлик, на якому вказують:

товарний знак або найменування та товарний знак підприємства-виробника;

умовне позначення дроту.

(Змінена редакція, Зм. N 1,2).

5.5. (Виключений, Зм. N 2).

5.6. Дріт транспортують транспортом усіх видів відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на транспорті цього виду.

Розміщення та кріплення вантажу у залізничних транспортних засобах має відповідати технічним умовам навантаження та кріплення вантажів, затвердженим Міністерством шляхів сполучення СРСР.

Транспортування дроту залізницею здійснюється дрібними або повагонними відправками.

Допускається транспортування дроту в універсальних контейнерах за ГОСТ 15102 , ГОСТ 20435 , ГОСТ 22225 .

(Змінена редакція, Зм. N 3).

5.7. Зберігання дроту проводиться відповідно до вимог ГОСТ 15150 умови зберігання 5.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

5.8. Транспортне маркування - за ГОСТ 14192 .

(Введений додатково, Зм. N 2).

ДОДАТОК 1 (довідкове). Найбільший допустимий електричний опір 1 м медистого дроту.

ДОДАТОК 1
Довідкове

Найбільший допустимий електричний опір 1 м медистого дроту.
( не більше 0,146 Ом·мм /м)

ДОДАТОК 2 (довідкове). Найбільший допустимий електричний опір 1 м звичайного та медистого дроту.

ДОДАТОК 2
Довідкове

Найбільше допустиме електричне опір 1 м звичайної
та медистого дроту ( не більше 0,138 Ом·мм /м)

ДОДАТОК 2. (Змінена редакція, Зм. N 3).

ДОДАТОК 3 (довідкове). Найбільший допустимий електричний опір 1 м звичайного дроту

ДОДАТОК 3
Довідкове

Найбільше допустиме електричне опір 1 м звичайної
дроту (не більше 0,130 Ом·мм /м)

ДОДАТОК 3. (Введено додатково, Зм. N 3).