ГОСТ 285-69

ГОСТ 285–69 Дріт колючий одноосновний рифлений. Технічні умови (зі змінами N 1, 2)

ГОСТ 285-69
Група В78

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

ДРІТ КОЛЮЧИЙ ОДНООСНОВНИЙ РИФЛЕНИЙ

Технічні умови

Barbed monobasic fluted wire. Specifications

МКС 77.140.65
ОКП 12 1100

Дата введення 1970-07-01

ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. Розроблено та внесено Міністерством чорної металургії СРСР
РОЗРОБНИКИ
І. Н. Недовізій , Є. М. Романова , К. Г. Залялютдінов , Н. А. Галкіна , Н.М.Шугаєва

2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Комітету стандартів, заходів та вимірювальних приладів при Раді Міністрів СРСР від 15.09.69 N 1042

3. ВЗАМІН ГОСТ 285–41

4. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ

5. Обмеження терміну дії знято за протоколом N 2-92 Міждержавної ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД 2-93)

6. ВИДАННЯ (липень 2006 р.) із Змінами N 1, 2, затвердженими в липні 1975 р., у квітні 1987 р. (ІВД 8-75, 8-87)


Цей стандарт поширюється на колючий дріт, що складається з одного рифленого пасма (основи) з розташованими на ньому на рівних відстанях один від одного шипами.

1. ОСНОВНІ ПАРАМЕТРИ І РОЗМІРИ

1.1. Дріт виготовляють на вигляд поверхні:

без покриття - К;

оцинковану - КЦ (1, 2, 3 та 4 класів);

оцинковану пасивовану - КЦП;

за точністю виготовлення:

підвищеної точності - А;

нормальної точності.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

1.2. Конструкція, основні розміри та граничні відхилення по них залежно від складових колючого дроту повинні відповідати зазначеним на кресленні та табл.1.

Кути , , повинні бути не менше ніж 30°.

Розміри мають бути:

- Не менше 2,8 мм;

- Не менше 2,3 мм;

- Не менше 17 мм.

Приклади умовних позначень

Дріт колючий, без покриття, нормальної точності:

Дріт До ГОСТ 285-69

Те ж саме, оцинкована 1-го класу, підвищеної точності:

Дріт КЦ-1А ГОСТ 285-69

Те ж саме, оцинкована 1-го класу, пасивована:

Дріт КЦП-1 ГОСТ 285-69

Таблиця 1

мм

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).

2. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

2.1. Колючий дріт повинен виготовлятися відповідно до вимог цього стандарту за технологічним регламентом, затвердженим у встановленому порядку.

Дріт для основи та шипів колючого дроту повинен виготовлятися з катанки. Допускається виготовлення дроту зі сталі марки 08кп за ГОСТ 1050 .

2.2. Основу колючого дроту виготовляють із термічно обробленого дроту, який повинен мати тимчасовий опір розриву не менше 350 Н/мм. (36 кгс/мм ) та витримувати без руйнування не менше п'яти перегинів на 180°.

2.3. Шипи колючого дроту виготовляються з термічно необробленого дроту з тимчасовим опором розриву не більше 1180 Н/мм (120 кгс/мм ).

2.1-2.3. (Змінена редакція, Зм. N 2).

2.4. Кінці шипів повинні бути прямими та гострими (кут загострення повинен відповідати вказаному на кресленні). Допускається притуплення та погнутість не більше одного шипа на кожному метрі колючого дроту.

2.5. Шипи повинні сидіти на основі нерухомо. Допускається перегортання шипів навколо основи на кут не більше 30° та переміщення шипів уздовж основи в межах відстані між виступами основи.

2.6. Допускається пропуск шипів, а також наявність шипів, що не відповідають вимогам п. 2.5, на ділянках завдовжки не більше 0,5 м за умови, якщо загальна довжина таких ділянок у мотку не перевищує 4 м та відстань між ними не менше ніж 5 м.

2.7. На поверхні основи дроту без покриття не допускаються полони, раковини, тріщини, розшарування та іржа.

На поверхні шпильок дроту без покриття допускаються поздовжні та поперечні ризики.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

2.8. (Виключений, Зм. N 2).

2.9. Пасивований дріт повинен бути покритий пасивною плівкою. Колір пасивної плівки від світло-жовтої до сіро-жовтої.

(Змінена редакція, зміна N 1).

2.10. Цинкове покриття на дроті, призначеному для основи, має бути суцільним. Допускаються місцеві напливи цинку.

Цинкове покриття на дроті, призначеному для шипів, повинно бути суцільним, міцним і не повинно розтріскуватися і відшаровуватися при спіральній навивці дроту п'ятьма витками на циліндричний сердечник, рівний діаметру 2,75 мм для дроту оцинкованого 1 і 2 класів і рівний 4-кратному дроту для дроту оцинкованого 3 та 4 класів.

Допускається наявність поверхневого пилоподібного лущення цинкового покриття на навитих зразках.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

2.11. Зрізи вістря шипів залишаються неоцинкованими. Допускається відшаровування цинкового покриття на відстані 5 мм від основи зрізу шипа.

2.12. (Виключений, Зм. N 2).

2.13. Поверхнева щільність цинку, кількість занурень та тривалість кожного занурення повинні відповідати зазначеним у табл.2.

Таблиця 2

Примітка. Дріт 3 та 4 класів покриття виготовляється на вимогу споживача.


(Змінена редакція, Зм. N 2).

2.14. Дріт повинен виготовлятися в мотках масою (35±2) кг із зовнішнім діаметром мотка не більше 600 мм, висотою не більше 250 мм. Внутрішній діаметр мотка дроту має бути від 100 до 140 мм. Допускається конусність отвору мотка у тих самих межах.

Примітка. Довжина дроту в мотку масою 35 кг дорівнює приблизно 400 м-коду.


(Змінена редакція, зміна N 1).

2.15. У мотку допускається трохи більше двох з'єднань основи колючого дроту. З'єднання кінців відрізків має бути зроблено у вигляді петель, що входять одна до одної. Закріплення петель повинне проводитися міцною навивкою не менше чотирьох витків кожного відігнутого кінця петлі навколо основи.

2.16. (Виключений, Зм. N 2).

3а. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

3а.1. Дріт приймають партіями. Партія повинна складатися з дроту одного виду та супроводжуватись документом про якість, що містить:

товарний знак або найменування та товарний знак підприємства-виробника;

умовне позначення дроту;

результати проведених випробувань;

кількість мотків у партії;

масу нетто партії;

номер партії.

3а.2. Якість поверхні, розміри, кріплення шипів, колір пасивної плівки перевіряють на кожному мотку дроту.

3а.3. Для перевірки механічних властивостей та якості цинкового покриття дроту, призначеного для виготовлення основи та шипів, від партії відбирають 1% мотків, але не менше п'яти мотків.

3а.4. При отриманні незадовільних результатів випробувань хоча б по одному з показників щодо нього проводять повторні випробування на подвійній вибірці.

Результати повторних випробувань поширюються на всю партію.

Розд.3а. (Введений додатково, Зм. N 2).

3. МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ

3.1. Для визначення механічних властивостей та якості цинкового покриття дроту відбирають по одному зразку від зовнішнього кінця мотка.

3.2. Якість поверхні дроту перевіряють неозброєним оком. Колір пасивної плівки перевіряють неозброєним оком, а при виникненні розбіжностей в оцінці - зразком, узгодженим між виробником і споживачем.

3.3. Діаметр дроту для виготовлення основи та шипів вимірюють мікрометром за ГОСТ 6507 не менше ніж у трьох місцях мотка.

3.4. Геометричні розміри основи перевіряють штангенциркулем згідно з ГОСТ 166 . Геометричні розміри шипа (кути) перевіряють граничними шаблонами.

3.5. Дріт, призначений для основи та шипів, випробовують на розтяг за ГОСТ 10446 .

3.6. Дріт, призначений для основи, випробовують на перегин ГОСТ 1579 .

3.7. Дріт, призначений для шипів, випробовують на навивку за ГОСТ 10447 .

3.1-3.7 (Змінена редакція, Изм. N 2).

3.8. Поверхневу щільність цинку визначають ваговим та об'ємно-газометричним методами, а рівномірність покриття – методом занурення.

Ваговий метод застосовують для особливо точних визначень та арбітражних аналізів.

Довжина зразків дроту, призначених для визначення поверхневої щільності цинку ваговим та об'ємно-газометричним методами, повинна бути не менше 100 мм. При зважуванні і стравлюванні цинку зразок дроту, що випробовується, дозволяється розрізати на довільне число відрізків в залежності від умов випробування.

3.8.1. Ваговий метод

Поверхневу щільність цинку ваговим методом визначають шляхом розчинення покриття із зразків дроту в розчині сірчаної кислоти з додаванням як інгібітор миш'яковистого ангідриду або триокису сурми.

Склад розчину, що стравлює:

- 20-25 г/дм ;

або - 2 г/дм .

Стравлюючий розчин замінюють у міру його виснаження.

Випробування визначення поверхневої щільності цинку ваговим методом проводять у порядку:

а) відбирають зразки дроту, знежирюють у спирті, бензині чи бензолі, протирають чистою тканиною та зважують;

б) розчиняють цинкове покриття;

в) промивають зразки у воді, протирають чистою тканиною для видалення вологи та зважують;

г) обчислюють поверхневу густину цинку.

Поверхневу щільність цинку ( ) у грамах, що припадає на 1 м поверхні дроту, обчислюють за формулою

,

де - Маса зразка дроту (або групи зразків) до зняття покриття, г;

- Маса зразка дроту (або групи зразків) після зняття покриття, г;

- Номінальний діаметр зразка, мм.

Точність визначення окремих величин має бути такою:

і - 0,001 г;

- 0,010 мм.

Поверхневу щільність цинку обчислюють з похибкою трохи більше 0,1 г/м .

3.8.2. Об'ємно-газометричний метод

Зняття цинкового покриття при об'ємно-газометричному методі проводиться при повному зануренні зразків дроту розчин при кімнатній температурі до припинення газовиділення.

Склад розчину, що стравлює такий же, як і при ваговому методі.

Порядок проведення операцій щодо поверхневої щільності цинку об'ємно-газометричним методом наступний:

а) відбирають зразки дроту та вимірюють фактичну довжину;

б) знежирюють зразки у спирті, бензині чи бензолі та протирають чистою тканиною;

в) розчиняють цинкове покриття, повністю вловлюючи водень, що виділяється при цьому;

г) вимірюють обсяг водню, що виділився і приводять його до нормальних умов;

д) обчислюють поверхневу густину цинку.

Поверхневу щільність цинку ( ) у грамах, що припадає на 1 м поверхні дроту, обчислюють за формулою

,

де - Середнє арифметичне значення обсягу водню за нормальних умов (тиску 760 мм рт.ст. і температурі 0 ° С), см ;

- Номінальний діаметр зразка дроту, мм;

- Довжина зразка, мм.

Точність визначення окремих величин має бути такою:

- 0,010 мм;

- 0,100 мм.

Поверхневу щільність цинку обчислюють з похибкою трохи більше 0,1 г/м .

3.8.3. Метод занурення

Випробування дроту на рівномірність цинкового покриття проводять методом занурення в розчин мідного купоросу, отриманий розчиненням однієї вагової частини сухого мідного кристалічного купоросу за ГОСТ 19347 в п'яти вагових частинах дистильованої води і нейтралізованої надлишком свіжоосадженого гідрату окису міді. Після нейтралізації розчин має бути профільтрований. Щільність нейтралізованого розчину має бути в межах 1,114-1,116 г/см .

Температура розчину мідного купоросу має бути 18±2 °С.

Порядок проведення випробувань наступний:

а) відбирають зразки дроту, знежирюють у спирті, бензині, бензолі чи ефірі. Якщо зразки промивають бензином або бензолом, виробляють додаткову промивку в дистильованій воді;

б) промиті зразки витирають насухо ватою або чистою тканиною і занурюють у розчин мідного купоросу. Тривалість кожного занурення та кількість занурень залежно від складової колючого дроту наведено у табл.2.

Глибина занурення зразків у розчин мідного купоросу – близько 100 мм.

Перед кожним подальшим зануренням у розчин мідного купоросу зразки промивають дистильованою водою і протирають ватою чи чистою тканиною. Зразки дроту повинні бути в розчині мідного купоросу в нерухомому стані, не стикаючись один з одним і зі стінками судини. Один і той же розчин мідного купоросу об'ємом 200 см може бути використаний для випробування трохи більше 10 зразків.

На поверхні зразків дроту після випробування методом занурення не допускаються місця, покриті міддю, яка не сходить при протиранні ватою або чистою тканиною.

На поверхні дроту після випробування допускаються:

а) почервоніння на ділянці, що відповідає висоті рівня розчину, на відстані 10 мм від цього рівня та на відстані 20 мм від зануреного в розчин нижнього кінця зразка;

б) неоднорідність за кольором, білі плями та блиски;

в) білий наліт, після видалення якого дріт витримує випробування якості цинкового покриття, а також бурий відтінок та почервоніння точкового характеру, що зникають при додатковому (не більше 5 с) зануренні в розчин мідного купоросу.

3.9, 3.10 (Виключені, Изм. N 2).

4. УПАКОВКА, МАРКУВАННЯ, ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

4.1. Дріт без покриття повинен бути покритий тонким шаром консерваційної олії типу НГ204У, типу НГ203А або К-17 за ГОСТ 10877 , НГ208, ЖКБ та ЖКБ-1 за нормативно-технічною документацією або індустріальної олії марок І-20А - І-50А по ГОСТ 2 додаванням присадок КП за ГОСТ 23639 (15-20%) або Акор-1 (15-25%) за ГОСТ 15171 .

Допускається застосування консерваційних масел іншого типу, що забезпечують захист дроту від корозії.

Оцинкований та оцинкований пасивований дріт не покривають маслом.

4.2. Кожен моток дроту повинен бути перев'язаний дротом діаметром не менше 2 мм, термічно обробленим за ГОСТ 3282 , або іншим термічно обробленим дротом нормативно-технічної документації в трьох місцях, рівномірно розташованих по мотку. При цьому кожен кінець обв'язувального дроту пропускають через отвір мотка, міцно звивають з іншим кінцем обв'язувального дроту і загинають утворює циліндричної поверхні мотка.

4.3. Пасивований дріт поставляється у спеціальній упаковці, вид якої встановлюється за погодженням виробника зі споживачем.

Дріт, що відправляється до районів Крайньої Півночі та важкодоступних районів, упаковується за ГОСТ 15846 .

4.4. До зовнішнього кінця мотка дроту прикріплюють ярлик, на якому вказують:

товарний знак або найменування та товарний знак підприємства-виробника;

умовне позначення дроту;

дату виготовлення;

тавро технічного контролю;

номер партії.

4.5. Маса вантажного місця має бути не більше 1000 кг. Укрупнення вантажних місць у транспортні пакети проводиться за ГОСТ 21650 , ГОСТ 24597 .

4.6. Дріт транспортують усіма видами транспорту у критих транспортних засобах відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на транспорті цього виду. Розміщення та кріплення вантажів у транспортних засобах має відповідати технічним умовам навантаження та кріплення вантажів, затверджених Міністерством шляхів сполучення СРСР.

Транспортування дроту залізницею проводиться повагонними, малотоннажними або дрібними відправками.

Допускається транспортування дроту в універсальних контейнерах за ГОСТ 15102 , ГОСТ 20435 , ГОСТ 22225 .

Умови транспортування повинні відповідати умовам зберігання 3 ГОСТ 15150 .

За погодженням виробника із споживачем допускається транспортування дроту у відкритих транспортних засобах.

4.1-4.6. (Змінена редакція, Зм. N 2).

4.7. Зберігання дроту - за умовами 3 ГОСТ 15150 .

4.8. Транспортне маркування - за ГОСТ 14192 .

4.7, 4.8 (Введені додатково, Зм. N 2).



Електронний текст документа
підготовлений ЗАТ «Кодекс» та звірений за:
офіційне видання
М: Стандартінформ, 2006