ГОСТ 7480-73

ГОСТ 7480-73 Дріт поліграфічний. Технічні умови (зі змінами N 1, 2, 3)

ГОСТ 7480-73
Група В7

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ДРІТ ПОЛІГРАФІЧНИЙ
Технічні умови

Polygraphic wire. Specifications

МКС 77.140.65
ОКП 12 2100

Дата введення 1975-01-01

Введено постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 25 вересня 1973 р. N 2199

Обмеження терміну дії знято за протоколом N 4-93 Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД 4-94)

ВЗАМІН ГОСТ 7480–55

ВИДАННЯ зі Змінами N 1, 2, 3, затвердженими у вересні 1981 р., квітні 1984 р., грудні 1988 р. (ІУС 11-81, 8-84, 3-89).


Цей стандарт поширюється на круглий сталевий дріт, призначений для зшивання поліграфічної, білої та картонажної продукції.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

1. ОСНОВНІ ПАРАМЕТРИ І РОЗМІРИ

1.1. Поліграфічний дріт виготовляється двох видів:

без покриття;

оцинкована - Ц.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

1.2. Діаметр дроту та граничні відхилення по ньому повинні відповідати зазначеним у табл.1.

Таблиця 1

мм

(Змінена редакція, Изм. N 2, 3).

1.3. Овальність дроту за перерізом (різниця найбільшого та найменшого діаметрів одного перерізу) не повинна перевищувати:

для дроту без покриття - 0,02 мм;

для дроту оцинкованого - поле допуску.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

Приклади умовних позначень

Дріт без покриття діаметром 1,20 мм:

Дріт 1,20 ГОСТ 7480-73

Дріт оцинкований діаметром 0,60 мм:

Дріт 0,60 - Ц ГОСТ 7480-73

2. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

2.1. Дріт повинен виготовлятися відповідно до вимог цього стандарту за технологічним регламентом, затвердженим у встановленому порядку, із низьковуглецевої катанки за ОСТ 14-15-193-86, ГОСТ 1050-88 або іншою НТД.

2.2. Механічні властивості дроту мають відповідати нормам, зазначеним у табл.2.

Таблиця 2

Примітка. На вимогу споживача дріт діаметром 0,50 та 0,60 мм виготовляється з тимчасовим опором 780-980 Н/мм. (80-100 кгс/мм) ) та числом перегинів не менше 12.

2.1, 2.2. (Змінена редакція, Изм. N 2, 3).

2.3. Поверхня дроту не повинна мати тріщин, полон, заходів сонця та іржі. Цинкове покриття на дроті має бути суцільним, без перепусток та тріщин, видимих без застосування збільшувальних приладів.

Допускається неоднорідність поверхні оцинкованого дроту за кольором, білі плями і білий наліт у вигляді окислу цинку, що пристала, якщо покриття витримує норми, зазначені в табл.3.

Таблиця 3

Примітка. Дріт, що використовується для роботи на швидкісних швейних апаратах, виготовляють із поверхневою щільністю цинку не менше 15 г/м. з одним зануренням тривалістю 30 с розчин сірчанокислої міді.


Допускаються місцеві напливи цинку, що збільшують фактичний діаметр дроту на величину, яка не перевищує плюсового граничного відхилення.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

2.4. Зчеплення цинкового покриття зі сталевою основою має бути міцним. Покриття не повинно розтріскуватися і відшаровуватися при спіральній навивці дроту шістьма щільними витками на циліндричну оправку діаметром, що дорівнює чотириразовому діаметру дроту, що навивається.

Допускається поверхневе пилоподібне лущення цинкового покриття на навитих зразках оцинкованого дроту.

2.5. Поверхнева щільність цинку, число і тривалість занурення дроту розчин сірчанокислої міді повинні відповідати нормам, зазначеним у табл.3.

2.4, 2.5. (Змінена редакція, Изм. N 2, 3).

2.6. Дріт виготовляється у мотках, що складаються з одного відрізка. Дріт повинен бути намотаний щільними непереплутаними рядами і вільно змотуватися з мотків. При звільненні мотків від в'язок дріт не повинен згортатися у «вісімку».

2.7. Маса дроту в мотку повинна відповідати зазначеній у табл.4.

Таблиця 4

Примітка. Кількість мотків дроту зниженої маси партії не має перевищувати 15% від загальної кількості мотків.

3. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

3.1. Дріт приймають партіями. Партія повинна складатися з дроту одного діаметра, одного виду поверхні та однієї марки сталі та супроводжуватися документом про якість, що містить:

товарний знак або найменування та товарний знак підприємства-виробника;

умовне позначення дроту;

результати проведених випробувань;

масу нетто партії;

номер партії.

(Змінена редакція, Изм. N 2, 3).

3.2. Зовнішній огляд, вимірювання діаметра, а також перевірка маси піддається 10% мотків дроту в партії, але не менше п'яти мотків.

3.3. Для перевірки механічних властивостей, поверхневої щільності цинку, числа занурень та зчеплення цинкового покриття зі сталевою основою дроту від партії відбирають 3% мотків, але не менше двох мотків.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

3.4. При отриманні незадовільних результатів випробувань хоча б за одним із показників щодо нього проводять повторні випробування на подвоєній кількості мотків.

Результати повторних випробувань поширюються всю партію.

(Змінена редакція, Изм. N 2, 3).

4. МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ

4.1. Зовнішній огляд дроту проводять візуально.

4.1а. Для визначення механічних властивостей дроту, поверхневої щільності цинку на дроті, числа занурень, зчеплення цинкового покриття зі сталевою основою відбирають по одному зразку кожного відібраного мотка.

(Введений додатково, Зм. N 2).

4.2. Діаметр та овальність дроту вимірюють мікрометром за ГОСТ 6507-90 у двох взаємно перпендикулярних напрямках одного перерізу не менше ніж у трьох різних місцях мотка. За остаточний результат приймають середнє арифметичне результати трьох вимірювань.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

4.3. Випробування дроту на розтяг і на розрив із вузлом проводять за ГОСТ 10446-80 .

4.4. Випробування дроту на перегин проводять за ГОСТ 1579-93 .

4.5. Міцність зчеплення цинкового покриття зі сталевою основою випробовують відповідно до вимог п. 2.4 цього стандарту та ГОСТ 10447–93 .

4.6. Кількість цинку на поверхні оцинкованого дроту визначають об'ємно-газометричним або ваговим методом, а суцільність та рівномірність цинкового покриття – методом занурення.

Ваговий метод застосовують для особливо точних визначень і у разі виникнення розбіжностей щодо оцінки якості дроту.

Довжина зразків дроту для визначення маси цинкового покриття об'ємно-газометричним або ваговим методом має бути не менше 300 мм.

Зразки дроту можуть бути розрізані довільне число відрізків в залежності від умов випробування.

4.6.1. Об'ємно-газометричний метод

Зняття цинкового покриття проводять у приладі, що складається з резервуара і з'єднаної з ним гумовим шлангом скляної бюретки з двома кранами, при повному зануренні зразків дроту в розчин при (18±2) °С до припинення газовиділення.

Випробування проводять у такому порядку:

а) відбирають зразки та вимірюють встановлену для випробування довжину відповідно до вимог п. 4.6;

б) знежирюють зразки дроту у спирті, бензолі або бензині та протирають чистою тканиною;

в) розчиняють цинкове покриття, повністю вловлюючи водень, що виділився при цьому;

г) вимірюють обсяг водню, що виділився і призводять до нормальних умов (тиск 760 мм рт.ст., температура 0 ° С);

д) обчислюють середню масу цинкового покриття ( ) у грамах, що припадає на 1 м поверхні дроту, за формулою

,

де - обсяг водню за нормальних умов, см ;

- Номінальний діаметр зразка дроту, мм;

- Довжина зразка дроту, мм.

Стравання цинку проводять у водному розчині суміші кислот складу:

сірчаної за ГОСТ 4204-77 - 100 г/дм ;

соляний за ГОСТ 3118-77 - 34 г/дм

або в розчині інгібованої сірчаної кислоти, приготованому наступним чином: 2 г Sb O або As Про розчиняють у 60 см соляної кислоти за ГОСТ 3118-77 щільністю 1,19 г/см і доливають до 1 см сірчаною кислотою за ГОСТ 4204-77 концентрації 80 г/дм .

У 250 см стравлюючого розчину випробовують до 60 зразків оцинкованого дроту, після чого розчин замінюють.

Середню масу цинкового покриття обчислюють з точністю до

0,1 г/м .

4.6.2. Ваговий метод

Кількість цинку на поверхні оцинкованого дроту ваговим методом визначають шляхом розчинення покриття із зразків дроту у розчинах кислоти складів, зазначених у п. 4.6.1.

Середню масу цинкового покриття ваговим методом визначають у такому порядку:

а) відбирають зразки оцинкованого дроту, знежирюють у спирті, бензині або бензолі та протирають чистою тканиною;

б) зважують зразки;

в) розчиняють цинкове покриття;

г) промивають зразки в дистильованій воді, протирають чистою тканиною до видалення вологи і знову зважують;

д) вимірюють фактичний діаметр зразка після стравлювання цинку;

е) обчислюють середню масу цинкового покриття ( ) у грамах, що припадає на 1 м поверхні дроту, за формулою

,

де - Маса зразка дроту (групи зразків) до зняття покриття, г;

- Маса зразка дроту (групи зразків) після зняття покриття, г;

- Діаметр зразка дроту після стравлювання покриття, мм.

Величини і визначають з точністю до 0,001 г, величину - З точністю до 0,01 мм, величину середньої маси цинкового покриття - з точністю до 0,1 г/м

.

4.6.3. Метод занурення

Суцільність та рівномірність цинкового покриття на дроті контролюються методом занурення зразка оцинкованого дроту у розчин сірчанокислої міді, приготований розчиненням однієї вагової частини сухої кристалічної сірчанокислої міді за ГОСТ 4165–78 (ч.д.а.) у п'яти вагових частинах дистильованої води та нейтралізований надлишком свіжоосадженого гідрату окису міді. Після нейтралізації розчин має бути профільтрований. Щільність нейтралізованого профільтрованого розчину має бути 1,114-1,116 г/см .

Температура розчину міді сірчанокислої під час випробування повинна бути (18±2) °С.

Порядок проведення випробування наступний:

а) відбирають зразки дроту довжиною 150 мм, знежирюють у спирті, бензині чи бензолі та протирають чистою тканиною. Якщо зразки знежирені бензином або бензолом, то виробляють додаткове промивання їх дистильованою водою та протирають до видалення вологи;

б) занурюють зразки в розчин міді сірчанокислої на глибину не менше 100 мм.

Час занурення зазначено у табл.3.

Після кожного занурення розчин зразки негайно промивають дистильованою водою і протирають чистою тканиною. Кількість зразків, що одночасно занурюються в розчин, не повинна бути більше шести.

Зразки дроту повинні бути в розчині сірчанокислої міді в нерухомому положенні, не стикаючись один з одним і зі стінками судини. Один і той же розчин сірчанокислої міді об'ємом 200 см може бути використаний для випробування зразків, кількість яких, залежно від діаметра дроту, наведено в табл.5.

Таблиця 5

Якщо після встановленої кількості занурень у розчин сірчанокислої міді на поверхні зразка дроту виявляться ділянки, покриті міддю, яка не сходить при протиранні зразка чистою тканиною або ватою, то зразок вважається таким, що не витримав випробування. Огляд зразків виробляють візуально.

На поверхні зразків допускаються:

а) почервоніння на ділянках, розташованих на відстані 25 мм від рівня розчину та на відстані 20 мм від зануреного в розчин нижнього кінця зразка;

б) бурий відтінок і почервоніння точкового характеру, що зникає або не збільшується за величиною і яскравістю при додатковому зануренні розчину сірчанокислої міді на 1-2 с.

5. УПАКОВКА, МАРКУВАННЯ, ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

5.1. Кожен моток дроту повинен бути перев'язаний термічно обробленим дротом за ГОСТ 3282-74 або іншим термічно обробленим дротом нормативно-технічної документації не менше ніж у трьох місцях, рівномірно розташованих по колу мотка. Кінці мотка повинні бути акуратно укладені та легко знаходити.

Мотки дроту одного діаметра та одного виду поверхні можуть бути пов'язані в бухти.

Дріт без покриття повинен бути покритий тонким шаром консерваційної олії типу НГ203 марок А, Б за ОСТ 38.01436-87, К-17 за ГОСТ 10877-76 , ЖКБ та ЖКБ-1 за ТУ 38. УРСР 201215-80 або індустрії 12А, І-20А, І-30А, І-40А, І-50А за ГОСТ 20799-88 з додаванням присадок КП за ГОСТ 23639-79 (15-20%) або АКОР-1 (15-25%) по ГОСТ 15171- 78.

За узгодженням виробника із споживачем допускається дріт без покриття не змащувати.

Допускається застосовувати консерваційні олії іншого типу, що забезпечують захист дроту від корозії.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2, 3).

5.2. Мотки дроту діаметром 0,6 мм і менше повинні бути обгорнуті шаром паперу і упаковані в щільні дерев'яні ящики типу II-1 за ГОСТ 18617-83 , ГОСТ 16536-90 або іншої нормативно-технічної документації або іншу тару (металеву, картонну, пластмасову) , Виготовлену за нормативно-технічною документацією.

Мотки дроту діаметром понад 0,6 мм мають бути обгорнуті шаром паперу, потім шаром полімерної плівки або тканини.

При механізованій упаковці мотки дроту повинні бути обгорнуті шаром паперу по ГОСТ 10396-84 або паперу марки КМВ-170 з нормативно-технічної документації, або іншого кріпленого паперу, рівноцінного за захисними властивостями, виготовленого з нормативно-технічної документації, або полімерної плівки.

Як пакувальні матеріали застосовують:

папір парафінований за ГОСТ 9569-79 ; допускається застосування двошарового пакувального паперу за ГОСТ 8828-89 або іншого паперу, що забезпечує захист дроту від корозії, виготовленої за нормативно-технічною документацією;

плівку полімерну за ГОСТ 10354-82 , ГОСТ 16272-79 та іншу за нормативно-технічною документацією;

тарне полотно з нормативно-технічної документації;

тканина пакувальна технічного призначення за ГОСТ 5530-81 *, тканина з хімічних волокон за нормативно-технічною документацією;
_______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 5530-2004 . - Примітка "КОДЕКС".

інші види пакувальних матеріалів за нормативно-технічною документацією, що виключають застосування тканин з натуральних волокон та не погіршують якість упаковки, а також зшивний клапоть із відходів текстильної промисловості.

Дріт, що відправляється до районів Крайньої Півночі та районів, прирівняних до них, упаковують відповідно до ГОСТ 15846–79 *.
________________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 15846-2002 . - Примітка "КОДЕКС".

(Змінена редакція, Зм. N 1, 3).

5.3. До кожного мотка або бухти повинен бути міцно прикріплений ярлик, на якому вказують:

а) товарний знак або найменування та товарний знак підприємства-виробника;

б) умовне позначення дроту;

в) тавро відділу технічного контролю.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2, 3).

5.4. Маса вантажного місця має перевищувати 80 кг. За узгодженням виробника із споживачем допускається збільшувати масу вантажного місця. Маса брутто дроту у металевій тарі має бути не більше 250-300 кг.

Вантажні місця формують у транспортні пакети за ГОСТ 24597-81 , ГОСТ 21650-76 та правилами перевезення вантажів, затвердженими відповідними відомствами.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 3).

5.5. На твердій тарі повинні бути вказані:

а) товарний знак або найменування та товарний знак підприємства-виробника;

б) умовне позначення дроту;

в) маса нетто.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2, 3).

5.6. (Виключений, Зм. N 2).

5.7. Дріт транспортують транспортом усіх видів у критих транспортних засобах відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на транспорті цього виду. Розміщення та кріплення вантажів у транспортних засобах, що перевозяться залізницею, має відповідати технічним умовам навантаження та кріплення вантажів, затвердженим Міністерством шляхів сполучення СРСР. Транспортування залізницею проводиться повагонними, малотоннажними або дрібними відправками.

Допускається транспортувати дріт в універсальних контейнерах за ГОСТ 15102-75 , ГОСТ 20435-75 , ГОСТ 22225-76 .

5.8. Зберігання дроту - за умовами 3 ГОСТ 15150-69 .

5.7, 5.8. (Змінена редакція, Зм. N 3).

5.9. Транспортне маркування вантажних місць, місце та спосіб її нанесення - за ГОСТ 14192-96 .

(Введений додатково, Зм. N 2).