ГОСТ 4727-83

ГОСТ 4727-83 Дріт підшипниковий. Технічні умови (зі змінами N 1, 2)

ГОСТ 4727-83
Група В73

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

ДРІТ ПІДШИПНИКОВИЙ

Технічні умови

Bearing wire. Specifications

ОКП 12 2300

Дата введення 1984-07-01

ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. Розроблено та внесено Міністерством чорної металургії СРСР

2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 03.02.83 N 625

3. ВЗАМІН ГОСТ 4727–67

4. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ

5. Обмеження терміну дії знято за протоколом N 3-93 Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІУС 5-6-93)

6. ВИДАННЯ зі Змінами N 1, 2, затвердженими у серпні 1986 р., листопаді 1988 р. (ІУС 11-86, 2-89)

Цей стандарт поширюється на круглий дріт, призначений для виготовлення кульок, роликів і кілець підшипників.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

1. ТИПИ І ОСНОВНІ РОЗМІРИ

1.1. Дріт підрозділяється:

1) за точністю виготовлення:

нормальної точності, підвищеної точності - П;

2) за якістю поверхні та обезуглероженим шаром:

першого класу - 1,

другого класу - 2;

3) за призначенням:

для кульок;

для роликів та кілець - Р.

1.2. Номінальний діаметр і граничні відхилення щодо нього повинні відповідати зазначеним у табл.1.

Таблиця 1

мм

На вимогу споживача допускається виготовлення дроту проміжних діаметрів, які не передбачені табл.1. Граничні відхилення цих діаметрів повинні відповідати граничним відхиленням найближчого більшого діаметра.

1.3. Овальність дроту має перевищувати половини граничних відхилень по діаметру.

Приклади умовних позначень:

Дріт діаметром 2,5 мм, першого класу, нормальної точності виготовлення для кульок із сталі марки ШХ15, виплавленої в кислих мартенівських печах:

Дріт 2,5-1-ШХ15 ГОСТ 4727-83

Дріт діаметром 5,5 мм, першого класу, підвищеної точності виготовлення для роликів та кілець, із сталі марки ШХ15 електрошлакового переплаву:

Дріт 5,5-1-П-Р-ШХ15-Ш ГОСТ 4727-83

Дріт діаметром 6,0 мм, другого класу, нормальної точності виготовлення для роликів і кілець зі сталі марки ШХ15, виплавленої в електродугових печах з вакуумуванням (В):

Дріт 6,0-2-Р-ШХ15-В ГОСТ 4727-83 .

1.1-1.3. (Змінена редакція, Зм. N 2).

2. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

2.1. Дріт повинен виготовлятися за технічним регламентом, затвердженим у встановленому порядку.

Дріт повинен виготовлятися з катанки зі сталі марок ШХ15 (виплавленої в мартенівських кислих печах), ШХ15-Ш (виплавленої методом електрошлакового переплаву), ШХ15-В (виплавленого в електродугових печах з вакуумуванням) за нормативно-технічною документацією, затвердженою в установленому порядку.

Хімічний склад сталі повинен відповідати вимогам ГОСТ 801 .

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).

2.2. Дріт повинен виготовлятися відпаленим.

2.3. Поверхня дроту повинна бути світлою або оксидованою, без розкочаних бульбашок, тріщин, заходів, полон, залишків окалини та іржі.

На поверхні дроту не допускаються ризики, подряпини, горобина та вибоїни, глибина яких перевищує вказану в табл.2.

Таблиця 2

мм

2.4. Тимчасовий опір розриву дроту має бути 590-720 Н/мм (60-73 кгс/мм) ).

2.3, 2.4. (Змінена редакція, Зм. N 2).

2.5. На вимогу споживача дріт діаметром 5,4 мм і більше повинен витримувати осад у холодному стані до Початкова висота.

2.6. Злам дроту діаметром 6,00 мм і більше у відпаленому стані повинен бути однорідним, дрібнозернистим, без залишків усадкової раковини, флокінів, сторонніх макровключень, пористості, газових бульбашок, черновин і тріщин від перепалу.

Злам дроту діаметром менше 6,00 мм після загартування повинен бути дрібнозернистим, фарфороподібним, без залишків усадкової раковини, флокінів, сторонніх макровключень, пористості, газових бульбашок, черновин і тріщин від перепалу.

2.7. Твердість дроту діаметром 6,0 мм і більше на загартованих зразках повинна бути не менше 63 HRC .

2.6, 2.7. (Змінена редакція, Зм. N 2).

2.8. Мікроструктура дроту повинна складатися з рівномірно розподіленого дрібнозернистого перліту балів 1-3 за шкалою N 8 ГОСТ 801 . Залишки карбідної сітки повинні бути не більшими за бал 2 за шкалою N 4 ГОСТ 801 .

2.9. Структурна полосчастость дроту діаметром 5,4 мм і більше має перевищувати бала 2 за шкалою N 5 ГОСТ 801 .

Карбідна ліквація дроту має перевищувати бала 0,5 за шкалою N 6 ГОСТ 801 .

2.10. Забрудненість дроту неметалевими включеннями має перевищувати норм, наведених у табл.3.

Таблиця 3

2.11. Глибина обезуглероженного шару (ферит+перехідна зона) для дроту 2-го класу має бути більше 1% діаметра дроту.

Для дроту 1-го класу глибина обезуглероженного шару має бути більше наведеної в табл.4.

Таблиця 4

мм

2.10, 2.11. (Змінена редакція, Зм. N 2).

2.12. Дріт виготовляється у мотках масою не менше 30 кг. Допускаються мотки дроту масою щонайменше 10 кг у кількості трохи більше 10% маси партії.

Внутрішній діаметр мотка дроту має бути 300-750 мм.

Моток дроту має складатися з одного відрізка. Намотування дроту повинно проводитися без переплутування витків та забезпечувати вільне розмотування мотка.

3. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

3.1. Дріт приймається партіями. Партія повинна складатися з дроту одного діаметра, однієї плавки та бути оформлена документом про якість, що містить:

товарний знак чи найменування знак підприємства-виробника;

номер плавки;

умовне позначення;

Результати випробовувань;

хімічний склад (плавковий);

масу;

кількість мотків.

3.2. Для контролю якості дроту має бути відібрано:

а) для вимірювання діаметра, овальності, відповідності марки сталі, виявлення поверхневих дефектів та випробування на злам дроту у відпаленому стані - 100% мотків;

б) для визначення тимчасового опору розриву, мікроструктури, карбідної сітки, структурної смугастості, карбідної ліквідації, глибини обезуглероженного шару, твердості, зламу в загартованому стані та випробування на осадку - 5% мотків, але не менше трьох;

в) для перевірки забрудненості неметалевими включеннями – шість мотків від партії.

3.3. Результати випробувань, перелічені у підпункті п. 3.2, розповсюджуються на всю партію.

При отриманні незадовільних результатів випробування хоча б за одним із показників, перерахованих у підпунктах б та у п. 3.2, по ньому проводять повторні випробування на подвоєній кількості мотків з числа випробувань, що не проходили. Результати повторних випробувань поширюються всю партію.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).

4. МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ

4.1. Для контролю мікроструктури, обезуглероженного шару, забрудненості неметалевими включеннями, карбідної сітки, твердості та зламу після загартування, а також випробування на осад відбирають один зразок від мотка; для випробування на розтягування, виявлення поверхневих дефектів та оцінки зламу дроту у відпаленому стані - по одному зразку, взятих від двох кінців цього мотка.

4.2. Діаметр та овальність дроту перевіряють мікрометром за ГОСТ 6507 у двох взаємно перпендикулярних напрямках одного перерізу, не менше ніж у трьох місцях мотка.

4.3. Виявлення поверхневих дефектів проводять на зразках довжиною 250 мм, взятих від двох кінців кожного мотка партії. Зразки труяться в розчині, отриманому розчиненням одного об'єму соляної кислоти щільністю 1,18 г/см. в одному обсязі води при температурі 60-80 °С протягом 20 хв. Травлені зразки відбілюються у концентрованій азотній кислоті.

Допускається травлення та відбілювання зразків проводити в інших розчинах та умовах при отриманні ідентичних результатів. Огляд поверхні травлених зразків проводять візуально. За потреби застосовують лупу п'ятикратного збільшення. Виявлення поверхневих дефектів дроту можна проводити за допомогою приладів контролю, що не руйнує.

4.4. Глибину дефектів визначають порівнянням діаметрів дроту у місці дефекту (після видалення дефекту напилком або наждачним папером) і незачищенном місці. У сумнівних випадках визначення глибини дефекту проводять мікроскопом будь-якого типу.

4.5. Випробування дроту на розтяг проводять за ГОСТ 10446 .

4.6. Мікроструктуру та карбідну сітку перевіряють за ГОСТ 801 . Допускається контролювати карбідну сітку поперечних шліфів.

4.7. Забрудненість дроту неметалевими включеннями, структурну смужкість і карбідну ліквацію перевіряють згідно з ГОСТ 801 або іншої нормативно-технічної документації.

При виготовленні дроту різних діаметрів з катанки однієї плавки допускається перевіряти неметалеві включення, структурну полосчастість і карбідну ліквацію на дроті діаметром 6,0 мм і більше і результати випробування поширювати на менший дріт.

4.8. Глибину обезуглероженного шару визначають за ГОСТ 1763 методом М.

4.9. Випробовування на осадку проводять за ГОСТ 8817 .

4.10. Твердість дроту вимірюють за ГОСТ 9013 після очищення поверхні та видалення обезуглероженного шару.

Для випробування на твердість або злам зразки загартовують за режимом: нагрівання при температурі (850±10) °С, витримка не більше 1,5 хв на кожен міліметр перерізу та охолодження в олії.

Для отримання зламу зразок дроту надрізають або надрубають на глибину не більше діаметра та відламують. Допускається контроль на злам дроту діаметром до 3,0 мм проводити не на зразках, а на заготівлі дроту.

4.11. Марку стали підтверджують спектром на стилоскоп.

5. УПАКОВКА, МАРКУВАННЯ, ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

5.1. Кожен моток дроту повинен бути перев'язаний м'яким дротом згідно з ГОСТ 3282 або іншим дротом не менше ніж у трьох місцях, рівномірно розташованих по колу мотка. Кінці дроту мають бути легко знайдені.

Мотки дроту однієї партії допускається зв'язувати у бухти.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

5.2. Дріт повинен бути покритий тонким шаром консерваційної олії НГ-203 марки, А або В за ОСТ 38.01436 або К17 за ГОСТ 10877 або ЖКБ, ЖКБ-1 за нормативно-технічною документацією. Допускається застосування інших видів консерваційних масел, що забезпечують захист дроту від корозії.

5.3. Кожен моток дроту повинен бути обгорнутий пакувальним папером за ГОСТ 8828 або парафінованим за ГОСТ 9569 , або папером інших видів, що забезпечує захист дроту від корозії, а потім поліетиленовою плівкою за ГОСТ 10354 . Допускається упаковка дроту в пакувальні тканини за ГОСТ 5530 , в полотна неткані за ГОСТ 17923 , ГОСТ 19331 та іншої нормативно-технічної документації, в мочальну стрічку або рогожу за нормативно-технічною документацією, в тканині з хімічних волокон (в тканини з натуральних волокон) винятком бавовняних та лляних тканин) за нормативно-технічною документацією.

При механізованому способі пакування допускається обгортати покритий консерваційним маслом дріт крепованим папером за ГОСТ 10396 або марки КМВ-170 за нормативно-технічною документацією, або поліетиленової за ГОСТ 10354 . За погодженням споживача з виробником дріт не змащують і упаковують.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

5.3а. Маса брутто мотка дроту має перевищувати 500 кг.

Вантажні місця формують у транспортні пакети за ГОСТ 24597 , ГОСТ 21650 .

Маса брутто транспортного пакета має перевищувати 1250 кг.

(Введений додатково, Зм. N 2).

5.4. До кожного мотка дроту має бути прикріплений ярлик, на якому вказують:

товарний знак або найменування та товарний знак підприємства-виробника;

умовне позначення;

номер плавки.

5.5. Транспортне маркування - за ГОСТ 14192 .

5.6. Дріт транспортують транспортом усіх видів у критих транспортних засобах відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на транспорті цього виду. Розміщення та кріплення вантажу у залізничних транспортних засобах має відповідати технічним умовам навантаження та кріплення вантажів, затвердженим Міністерством шляхів сполучення СРСР.

Транспортування дроту залізницею проводиться повагонними, дрібними чи малотоннажними відправками.

Допускається транспортування дроту в універсальних контейнерах за ГОСТ 15102 , ГОСТ 20435 , ГОСТ 22225 .

5.7. Зберігання дроту - за умовами зберігання 5 ГОСТ 15150 .

5.6, 5.7. (Змінена редакція, Зм. N 2).

5.8. Дріт, що відправляється в райони Крайньої Півночі та прирівняні до них, упаковується та транспортується за ГОСТ 15846 .

(Введений додатково, Зм. N 2).



Текст документа звірений за:
офіційне видання
Дріт металевий. Частина 1:
Зб. ГОСТів. - М.: ІПК Видавництво стандартів, 2003