ГОСТ 9850-72

ДЕРЖСТАНДАРТ 9850–72 Дріт сталевий оцинкований для сердечників проводів. Технічні умови (зі змінами N 1-5)

ГОСТ 9850-72
Група В72

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
Дрот сталевий оцинкований для серцевих проводів
Технічні умови

Zinc-coated steel core wire для conductors.
Specifications

MКC 77.140.65
ОКП 12 2100

Дата введення 1974-07-01

ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. Розроблено та внесено Міністерством чорної металургії СРСР

2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 07.12.72 N 2214

3. ВЗАМІН ГОСТ 9850–61

4. Стандарт відповідає стандарту МЕК 888-87 у частині дроту класів, А та Б

5. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ

6. Обмеження терміну дії знято за протоколом N 4-93 Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД 4-94)

7. ВИДАННЯ зі Змінами N 1, 2, 3, 4, 5, затвердженими в серпні 1979 р., лютому 1983 р., грудні 1984 р., травні 1987 р., червні 1989 р. (ІВД 9-79, 5- 83, 4-85, 8-87, 10-89)


Цей стандарт поширюється на сталевий оцинкований дріт круглого перерізу, призначений для виготовлення сердечників неізольованих сталеалюмінієвих та сталебронзових проводів.

(Змінена редакція, Зм. N 5).

1. ТИПИ І ОСНОВНІ РОЗМІРИ

1.1. Дріт поділяють:

за механічними властивостями на класи: А, Б, В (клас використовується для ремонтних робіт);

за граничними відхиленнями та поверхневою щільністю цинку на групи: 1 і 2;

за призначенням марок:

для однодротяних сердечників - ОС,

для багатодротяних сердечників - МС.

(Змінена редакція, Зм. N 5).

1.2. (Виключений, Зм. N 5).

1.3. Діаметр дроту та граничні відхилення по ньому повинні відповідати зазначеним у табл.1.

Таблиця 1

мм

Примітки:

1. За погодженням споживача з виробником допускається виготовлення дроту з мінусовими граничними відхиленнями, рівними полю допуску на діаметр, та дроту класу Б з плюсовими граничними відхиленнями, що не перевищують поля допуску на діаметр.

2. Допускається виготовлення дроту класу з плюсовими граничними відхиленнями, не перевищують поля допуску на діаметр.

1.4. На вимогу споживача дріт виготовляють проміжних діаметрів. Граничні відхилення діаметром повинні відповідати встановленим для найближчого більшого діаметру.

1.5. Овальність дроту має перевищувати граничних відхилень по діаметру.

Приклади умовного позначення:

Дріт для сердечників дротів класу А, групи 1, марки ОС, діаметром 2,00 мм:

Дріт А-1-ОС-2 ГОСТ 9850-72

Дріт для сердечників дротів класу Б, групи 2, марки МС, діаметром 3,50 мм:

Дріт Б-2-МС-3,5 ГОСТ 9850-72

1.3 - 1.5. (Змінена редакція, Зм. N 5).

2. ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

2.1. Дріт повинен виготовлятися відповідно до вимог цього стандарту за технологічним регламентом, затвердженим у встановленому порядку.

Дріт повинен виготовлятися з канатної катанки за нормативно-технічною документацією або вуглецевої якісної сталі підгрупи за ГОСТ 1050 , або вуглецевої сталі за ГОСТ 14959 .

(Змінена редакція, Зм. N 3, 5).

2.2. Поверхнева щільність цинку та кількість однохвилинних занурень повинні відповідати вимогам табл.2.

Таблиця 2

Примітка. Поверхнева щільність цинку та кількість занурень для дроту проміжних діаметрів повинні відповідати значенням, прийнятим у табл.2 для найближчого дроту меншого діаметра.


(Змінена редакція, Зм. N 3).

2.3. Цинкове покриття на дроті має бути суцільним, без перепусток та тріщин, видимих без застосування збільшувальних приладів.

Допускаються незначні ризики, місцева шорсткість цинкового покриття у вигляді окремих горбків та окремі напливи цинку для дроту діаметром від 1,5 до 2,65 мм завбільшки не більше 0,10 мм, діаметром від 2,80 до 4,50 мм завбільшки не більше 0 ,12 мм, рахуючи від фактичного діаметра, неоднорідність поверхні дроту за кольором, білі плями та блиски, а також білий наліт, якщо після його видалення покриття витримує кількість занурень, зазначене в табл.2.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 5).

2.4. Дріт при навивці на циліндричний стрижень діаметром, вказаним у табл.3, не повинен ламатися. Цинкове покриття при навивці дроту має бути міцним, не повинно розтріскуватися та відшаровуватись. Число витків має бути не менше восьми.

Таблиця 3

(Змінена редакція, Зм. N 4, 5).

2.5. Механічні властивості дроту повинні відповідати вказаним у табл.4.

Таблиця 4

(Змінена редакція, Зм. N 5).

2.6. (Виключений, Зм. N 4).

2.7. Дріт повинен виготовлятись у мотках або на котушках. Намотування дроту повинно проводитися правильними рядами без переплутування витків та забезпечувати вільне змотування дроту з котушок та мотків. Моток дроту має складатися з одного відрізка дроту. На котушках допускається трохи більше трьох відрізків дроту однієї марки, однієї групи та одного діаметра. У місцях поділу відрізків мають бути прокладені закладки. Зв'язування кінців відрізків дроту на котушці не допускається. Допускається замість позначки місць поділу виводити та закріплювати на щоці котушки кінці відрізків дроту.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

2.8. Зварювання готового дроту не допускається. Допускається зварювання дроту-заготівлі до холодного волочіння; для дроту класу У марки МС допускається зварювання перед оцинкуванням.

2.9. Маса мотка або відрізка дроту на котушці повинна відповідати наведеному в табл.5. Норми діють до 01.01.92.

З 01.01.92 дріт повинен виготовлятися в мотках або на котушках кратними мірними довжинами, встановленими споживачем, з відхиленням, що допускається. %.

Таблиця 5

Примітка. Допускаються мотки або відрізки дроту на котушках масою на 50% менш наведеної в табл.5 у кількості не більше 2% обсягу партії дроту марки ОС класу.

2.8, 2.9. (Змінена редакція, Зм. N 5).

3. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

3.1. Дріт приймається партіями. Партія повинна складатися з дроту одного діаметра, однієї марки та групи та має бути оформлена документом про якість, в якому вказують:

товарний знак або найменування та товарний знак підприємства-виробника;

умовне позначення;

масу нетто партії;

Результати випробовувань.

(Змінена редакція, Зм. N 3, 5).

3.2. Огляду та виміру діаметра піддають кожен моток або котушку. Огляд роблять візуально. Перевірку маси мотка чи котушки проводять на двох-трьох мотках чи котушках від партії.

3.3. Для перевірки механічних властивостей дроту та якості цинкового покриття від партії, прийнятої на вигляд і розмірів, відбирають 10% мотків або 5% котушок, але не менше п'яти мотків або трьох котушок.

3.4. При отриманні незадовільних результатів випробувань хоча б по одному з показників щодо нього проводять повторні випробування на подвоєній кількості зразків, взятих з числа випробувань, що не проходили. Результати повторних випробувань є остаточними та поширюються на всю партію.

4. МЕТОДИ ВИПРОБУВАНЬ

4.1. Зовнішній огляд дроту роблять візуально.

4.2. Діаметр та овальність дроту вимірюють мікрометром за ГОСТ 6507 у двох взаємно перпендикулярних напрямках одного перерізу. Для вимірювання діаметра вибирають ділянку дроту з гладкою поверхнею, без напливів.

(Змінена редакція, Зм. N 5).

4.3. Для випробувань механічних властивостей дроту має бути відібрано по одному зразку від кожного з відібраних мотків або котушок, а для перевірки якості цинкового покриття має бути відібрано не менше двох зразків від кожного випробуваного мотка або котушки.

Тимчасовий опір та відносне подовження визначають за ГОСТ 10446 . Вимірюють подовження на контрольній довжині 200 мм.

Тимчасовий опір і напруга при 1% подовженні підраховують по номінальному діаметру дроту.

Тимчасовий опір, напруга при 1% подовженні і відносне подовження визначають на розривній машині. На зразку, призначеному для випробування, не повинно бути вигинів. Довжина зразка для випробувань не повинна бути меншою за 300 мм. Визначення напруги при 1% подовженні проводять за методикою, зазначеною в додатку.

Після визначення напруги при 1% подовженні до випробуваного зразка прикладається навантаження до його розриву для визначення тимчасового опору і відносного подовження.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

4.4. Випробування дроту на навиття проводять за ГОСТ 10447 .

4.5. Міцність цинкового покриття та міцність його зчеплення з основним металом випробовують відповідно до вимог п. 2.4 цього стандарту та ГОСТ 10447 .

Якщо при навивці навколо сердечника встановленого діаметра покриття не відшаровується і не розтріскується настільки, коли цинк можна видалити, протираючи рукою, покриття вважається витримав випробування.

4.6. Випробування на занурення проводять у розчині сірчанокислої міді, приготованому розчиненням однієї вагової частини сухої кристалічної сірчанокислої міді за ГОСТ 4165 у п'яти вагових частинах дистильованої води та нейтралізованому надлишком свіжоосадженого гідрату окису міді. Після нейтралізації розчин має бути профільтрований. Щільність нейтралізованого профільтрованого розчину має бути 1,114-1,116 г/см .

Температура розчину міді сірчанокислої під час випробування повинна бути (18±2) °С. Порядок проведення випробувань наступний:

а) відбирають зразки дроту довжиною 150 мм, промивають спиртом, бензином або бензолом для видалення бруду та жирових речовин та протирають чистою тканиною. Якщо зразки промивають бензином або бензолом, виробляють додаткове промивання їх дистильованою водою і витирають до видалення вологи;

б) занурюють зразки в розчин міді сірчанокислої на глибину не менше 100 мм. Перед кожним подальшим зануренням розчин зразки промивають у дистильованій воді і протирають чистою тканиною. Зразки дроту повинні бути в розчині в нерухомому положенні, не стикаючись один з одним і зі стінками судини.

Один і той же розчин сірчанокислої міді об'ємом 200 см може бути використаний для випробування: не більше 20 зразків дроту діаметром від 1,5 до 2,8 мм або не більше 8 зразків діаметром від 2,85 до 4,5 мм, після чого розчин має бути замінений.

Після випробування допускається почервоніння поверхні дроту на ділянці, розташованій на висоті рівня розчину, на відстані 10 мм від рівня розчину та на відстані 20 мм від зануреного в розчин нижнього кінця дроту.

Якщо при випробуванні на занурення дріт не витримала необхідну кількість занурень, але показала задовільні результати щодо маси цинку, дріт вважається придатним.

4.7. Поверхневу щільність цинку дроту визначають ваговим або об'ємно-газометричним методом. Ваговий метод застосовують для особливо точних визначень та арбітражних аналізів.

Довжина зразків дроту, використовуваних визначення поверхневої щільності цинку ваговим чи об'ємно-газометричним методом, вказано в табл.6.

Таблиця 6

Зразки допускається розрізати довільне число відрізків залежно та умовами випробування.

4.7.1. Ваговий метод

Середню поверхневу щільність цинку визначають шляхом розчинення покриття із зразків дроту у розчині інгібованої сірчаної кислоти, приготованому наступним чином: 2 г інгібітору Sb O або As O розчиняють у 60 см соляної кислоти за ГОСТ 3118 (щільністю 1,19 г/см ) і доливають до 1 дм сірчаною кислотою за ГОСТ 4204 концентрації 80 г/дм .

Стравлюючий розчин замінюють у міру його виснаження.

Порядок випробувань наступний:

а) зразки знежирюють у спирті, бензолі чи бензині та протирають чистою тканиною;

б) зважують зразки;

в) розчиняють цинкове покриття;

г) промивають зразки у дистильованій воді;

д) протирають чистою тканиною до видалення вологи;

е) знову зважують зразки;

ж) вимірюють фактичний діаметр (після стравлювання);

з) обчислюють середню поверхневу густину цинку на 1 м дроту ( ) у грамах за формулою

,

де - Маса зразка дроту (або групи зразків) до зняття покриття, г;

- Маса зразка дроту (або групи зразків) після зняття покриття, г;

- Діаметр зразка дроту після стравлювання покриття, мм.

Значення і визначають з точністю до 0,001 г, - З точністю до 0,010 мм, значення середньої поверхневої щільності цинку - з точністю до 0,1 г/м .

Поверхневу щільність цинку мотка або котушки дроту оцінюють за середнім арифметичним значенням результатів випробування.

й.

4.7.2. Об'ємно-газометричний метод

Розчинення цинкового покриття проводять у приладі, що складається з резервуару та з'єднаної з ним гумовим шлангом скляної бюретки з двома кранами, або в приладі, що складається з бюретки та зрівняльного судини. Пробка зрівняльного судини повинна бути щільно притерта до стінок, щоб водень, що виділяється, не міг її виштовхнути.

Зняття цинкового покриття роблять при повному зануренні зразків у розчин при температурі навколишнього середовища до припинення газовиділення. Випробування проводять окремо за кожним зразком у такому порядку:

а) відбирають зразки дроту та вимірюють встановлену для випробування довжину. Відбір зразків роблять не менше ніж через 0,5 м один від одного;

б) знежирюють зразки дроту у спирті, бензолі або бензині та протирають чистою тканиною;

в) розчиняють цинкове покриття, повністю вловлюють водень, що виділяється при цьому;

г) вимірюють обсяг водню, що виділився кожного зразка, підсумовують його і середнє арифметичне значення призводять до нормальних умов (тиск 760 мм рт.ст., температура 0 ° С);

д) обчислюють середню поверхневу щільність цинку ( ) у грамах за формулою

,

де - Середнє арифметичне значення обсягу водню за нормальних умов, см ;

- Номінальний діаметр зразка дроту, мм;

- Довжина зразка, мм.

Масу цинкового покриття мотка або котушки дроту оцінюють за середнім арифметичним значенням результатів випробувань не менше двох зразків.

Витрачання цинку проводять у водному розчині суміші кислот:

сірчаної кислоти за ГОСТ 4204 - 100 г/дм ;

соляної кислоти за ГОСТ 3118 - - 34 г/дм або у розчині інгібованої сірчаної кислоти складу, зазначеного у п. 4.7.1.

4.7-4.7.2. (Змінена редакція, Зм. N 3).

4.8. Довжину дроту в мотку чи котушці визначають розрахунковим шляхом. Допускаються інші способи визначення, узгоджені між споживачем та виробником.

(Запроваджено додатково, Зм. N 5).

5. УПАКОВКА, МАРКУВАННЯ, ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

5.1. Кожен моток повинен бути міцно перев'язаний м'яким дротом за ГОСТ 3282 або іншим дротом за нормативно-технічною документацією або скріплений у замок стрічкою по ГОСТ 3560 не менше ніж у трьох місцях, рівномірно розташованих по колу.

Кінці дроту в мотку повинні бути акуратно укладені та легко знаходити.

Кінець верхнього відрізка дроту на котушці має бути закріплений на щоці котушки.

(Змінена редакція, Зм. N 2, 5).

5.2. Кожен моток дроту повинен бути обгорнутий шаром паперу, потім шаром полімерної плівки або нетканих матеріалів або тканини з хімічних волокон. При механізованому пакуванні моток дроту повинен бути обгорнутий шаром кабельного кріпленого паперу за ГОСТ 10396 або паперу марки КМВ-170, або іншого кріпленого паперу, рівноцінного за захисними властивостями, або полімерної плівки з одночасним фіксуванням дротом дроту2 або ГОСТ 32.

Котушки з дротом повинні бути обгорнуті шаром паперу чи нетканих матеріалів, чи тканини з хімічних волокон.

Як пакувальні матеріали застосовують:

папір парафінований за ГОСТ 9569 (допускається застосування двошарового паперу за ГОСТ 8828 або іншого паперу, що забезпечує захист від корозії);

полімерну плівку за ГОСТ 10354 , ГОСТ 16272 або іншу полімерну плівку;

тарне холстопрошивне або клеєне полотно, зшивну стрічку з відходів текстильної промисловості або тканини з хімічних волокон за нормативно-технічною документацією.

При транспортуванні в критих вагонах або контейнерах на вимогу споживача дріт не упаковують.

(Змінена редакція, Зм. N 2, 3, 4).

5.3. Мотки дроту однієї марки, одного діаметра та однієї групи допускається зв'язувати у бухти.

Укрупнення вантажних місць у транспортні пакети проводиться за ГОСТ 24597 , ГОСТ 21650 .

(Змінена редакція, Зм. N 5).

5.4. До кожного мотка, котушки або бухти повинен бути міцно прикріплений ярлик, на якому вказують:

товарний знак або найменування та товарний знак підприємства-виробника;

умовне позначення дроту;

масу дроту нетто;

довжину дроту в мотку, а на котушці кількість відрізків та їх загальну довжину; з 01.01.92 довжину кожного відрізка.

Котушки зі зниженою масою відрізків (див. примітку до п. 2.9) повинні мати додаткове маркування.

Транспортне маркування - за ГОСТ 14192 .

(Змінена редакція, Зм. N 2, 5).

5.5. (Виключений, Зм. N 3).

5.6. Дріт транспортують транспортом усіх видів відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на транспорті цього виду. Транспортування дроту залізницею здійснюється повагонними або дрібними відправками.

Розміщення та кріплення вантажів, що перевозяться залізницею, повинно відповідати правилам навантаження та кріплення вантажів, затвердженим Міністерством шляхів сполучення СРСР.

Допускається транспортування дроту в універсальних контейнерах за ГОСТ 15102 , ГОСТ 20435 , ГОСТ 22225 .

(Змінена редакція, Зм. N 3, 5).

5.7. Зберігання дроту - за умовами 3 ГОСТ 15150 .

(Змінена редакція, Зм. N 3).

5.8. Дріт, що відвантажується в райони Крайньої Півночі та важкодоступні райони, упаковується відповідно до ГОСТ 15846 .

(Запроваджено додатково, Зм. N 3).

ПРИКЛАДНА ПРОГРАМА. ВИПРОБУВАННЯ ДРІТА НА НАПРУГ ПРИ 1%-НОМУ ПОДОВЖЕННІ

ПРИКЛАДНА ПРОГРАМА

1. До зразка має бути додане навантаження, зазначене в таблиці. Це навантаження витримується доти, доки на зразку відзначається відповідна контрольна довжина, при цьому екстензометр встановлюється на позначці, вказаній у таблиці, відповідно до обраної контрольної довжини. Затискачі екстензометра не обов'язково повинні бути встановлені у місцях позначок контрольної довжини зразка.

2. Потім навантаження має збільшуватися доти, доки екстензометр не покаже подовження 1%. У цей момент машину зупиняють і записують величину навантаження, на якій обчислюють напругу при 1% подовженні.