ГОСТ 19251.4-79

ГОСТ 19251.4-79 Цинк. Метод визначення миш'яку (зі змінами N 1, 2, 3)

ГОСТ 19251.4-79

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

ЦИНК

Метод визначення миш'яку

Zinc.
Метод arsenic determination

ОКСТУ 1709

Дата введення 1980-01-01

ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. Розроблено та внесено Міністерством кольорової металургії СРСР

РОЗРОБНИКИ

В. І. Лисенко, Л. І. Максай , Р. Д. Коган , В. А. Колесникова , Н. А. Романенко , Р.А.

2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 09.08.79 N 3077

3. Зміна N 3 прийнята Міждержавною Радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол N 7 від 26.04.95)

За ухвалення проголосували:

4. Періодичність перевірки 5 років

5. ВЗАМІН ГОСТ 19251.4-77

6. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ

7. Обмеження терміну дії знято за протоколом N 4-93 Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД 4-94)

8. ПЕРЕВИДАННЯ (лютий 1998 р.) зі Змінами N 1, 2, 3, затвердженими в жовтні 1984 р., квітні 1989 р., червні 1996 р. (ІВД 1-85, 7-89, 9-96)


Цей стандарт встановлює фотометричний метод визначення миш'яку при його масовій частці від 0,00025 до 0,03%.

Метод заснований на утворенні жовтого миш'яковомолібденового комплексу з подальшим відновленням його сірчанокислим гідразином у слабокислому розчині до молібденової сині та фотометрування при довжині хвилі 820 нм або в області довжин хвиль 650-670 нм.

Чутливість методу визначення миш'яку на спектрофотометрі - 2 мкг обсягом 25 см ; чутливість визначення миш'яку на фотоелектроколориметрі - 5 мкг обсягом 50 см .

(Змінена редакція, Зм. N 3).

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1. Загальні вимоги до методу аналізу та вимоги безпеки - за ГОСТ 19251.0 .

(Змінена редакція, зміна N 1).

2. АПАРАТУРА, РЕАКТИВИ ТА РОЗЧИНИ

Спектрофотометр або фотоелектроколориметр будь-якого типу для вимірювання у видимій області спектра.

Кислота соляна за ГОСТ 3118 , очищена від миш'яку наступним чином: 500 см соляної кислоти розчиняють 10 г йодистого калію. Розчин переносять у ділильну вирву місткістю 1000 см , додають 25 см чотирихлористого вуглецю і струшують протягом 2 хв. Дають відстоятись і зливають органічний шар. Водний шар ще раз екстрагують 25 см чотирихлористого вуглецю. Органічний шар відкидають. Вихідну концентрацію кислоти перевіряють за ареометром.

Кислота соляна, розчин 9 моль/дм ; готують із очищеної від миш'яку соляної кислоти розведенням водою 3:1.

Кислота азотна згідно з ГОСТ 4461 .

Кислота сірчана за ГОСТ 4204 , розведена 1:1, розчин 3 моль/дм .

Калій йодистий ГОСТ 4232 .

Гідразин сірчанокислий за ГОСТ 5841 розчин, 1,5 г/дм та розведений 1:19 (5 см 1,5 г/дм розчину доводять до об'єму 100 см водою).

Вуглець чотирихлористий за ГОСТ 20288 .

Амоній молібденовокислий за ГОСТ 3765 , розчин 10 г/дм , готують на розчині сірчаної кислоти 3 моль/дм .

Натрію гідроксид за ГОСТ 4328 , розчин 100 г/дм .

Калій марганцевокислий за ГОСТ 20490 , розчин 1 г/дм .

Титан трихлористий.

Фенолфталеїн, розчин спиртовий 1 г/дм .

Спирт етиловий за ГОСТ 18300 .

Оксид миш'яку (III) згідно з ГОСТ 1973 .

Стандартні розчини миш'яку.

Розчин А: 0,1320 г оксиду миш'яку (III) розчиняють при нагріванні 5-10 см розчину гідроксиду натрію, переводять у мірну колбу місткістю 1 дм. , нейтралізують по фенолфталеїну розчином сірчаної кислоти 3 моль/дм , розбавляють водою до мітки та перемішують.

1 см розчину, А містить 0,1 мг миш'яку.

Розчин Б: 10 см розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 100 см , доводять водою до мітки та перемішують.

1 см розчину містить 0,01 мг миш'яку.

Розчин: 20 см розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 1000 см , доводять до мітки водою та перемішують.

1 см розчину містить 0,002 мг миш'яку.

Розчини Б та В слід застосовувати свіжоприготовленими.

(Змінена редакція, Изм. N 2, 3).

3. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ

3.1. Наважку цинку масою 2,0000 г (масова частка миш'яку від 0,00025 до 0,0005%) та 1,0000 г (масова частка миш'яку вище 0,0005%) поміщають у конічну колбу місткістю 250 см , доливають 10 см азотної кислоти і випарюють майже насухо. Охолоджують, доливають 20 см сірчаної кислоти, розведеної 1:1, і випарюють до появи парів сірчаної кислоти. Стінки колби обмивають 3-5 см води та повторюють випарювання до парів сірчаної кислоти.

При масовій частці миш'яку від 0,005 до 0,03% в колбу додають 50 см води та кип'ятять до розчинення солей. Розчин охолоджують і переводять у мірну колбу місткістю 100 см. , доводять до мітки водою та перемішують. З освітленої частини розчину беруть аліквотну частину з таким розрахунком, щоб у ній було миш'яку від 0,005 до 0,05 мг.

При масовій частці миш'яку від 0,00025 до 0,005% в колбу додають 20 см води та кип'ятять до розчинення солей. Розчин охолоджують. Якщо є осад сульфату свинцю, його відфільтровують, промивають 3-4 рази невеликою кількістю холодної води і відкидають.

Потім аліквотну частину або весь розчин поміщають у ділильну вирву місткістю 150-200 см , додають по краплях розчин трихлористого титану до бузкового кольору та надлишок 0,2 см , додають три-, чотириразовий об'єм соляної кислоти, щоб кислотність розчину була не нижче 9 моль/дм 20 см чотирихлористого вуглецю і струшують протягом 2 хв. Дають відстоятися і зливають органічний шар в іншу ділильну вирву. Екстракцію миш'яку з 20 см чотирихлористого вуглецю повторюють і приєднують органічний шар першого. Об'єднані екстракти промивають 10 см розчину соляної кислоти 9 моль/дм , струшуючи 15-20 с.

Промитий органічний екстракт зливають в іншу ділильну вирву, де струшують з 10 см води протягом 1 хв. При цьому миш'як переходить у водяний шар. Реекстракцію миш'яку з 10 см води повторюють.

Об'єднані реекстракти поміщають у конічну колбу місткістю 100 см , додають по краплях розчин марганцевокислого калію до стійкого рожевого забарвлення розчину. Через 4-5 хв додають 2 см розчину молібденовокислого амонію та нагрівають до кипіння. Додають по краплях розчин (1,5 г/дм.) ) гідразину до знебарвлення марганцевокислого калію, потім 2 см розведеного розчину гідразину і кип'ятять 3-5 хв.

Після охолодження в залежності від інтенсивності фарбування розчин переводять у мірні колби місткістю 25 або 50 см. , доводять до мітки водою та перемішують.

Оптичну щільність розчину вимірюють на спектрофотометрі при довжині хвилі 820 нм або фотоелектроколориметр, застосовуючи світлофільтр з областю світлопропускання 650-760 нм, у відповідній кюветі.

Розчином порівняння при вимірі оптичної густини служить вода.

Зміст миш'яку встановлюють за градуювальним графіком.

(Змінена редак

ція, змін. N 2).

3.2. Для побудови градуювального графіка при роботі на фотоелектроколориметрі у шість із семи конічних колб місткістю по 100 см перешкодять 0,5; 1,0; 2,0; 3,0; 4,0 та 5,0 см стандартного розчину Б, що відповідає 5, 10, 20, 30, 40 та 50 мкг миш'яку. У кожну колбу додають 10 см азотної кислоти і далі аналіз проводять, як зазначено у п. 3.1.

Оптичну густину розчинів вимірюють при 650-670 нм.

За отриманими значеннями оптичних щільностей і відповідним змістом миш'яку будують градуювальний графік.

3.3. Для побудови градуювального графіка при роботі на спектрофотометрі п'ять із шести конічних колб місткістю по 100 мл поміщають 1, 2, 3, 4 і 5 см стандартного розчину, що відповідає 2, 4, 6, 8 і 10 мкг миш'яку. У кожну колбу додають по 10 см азотної кислоти і далі аналіз проводять, як зазначено у п. 3.1. Оптичну густину розчинів вимірюють при 820 нм.

За отриманими значеннями оптичних щільностей та відповідним їм масовим часткам миш'яку будують градуювальний графік.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

4. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ

4.1. Масову частку миш'яку ( ), %, обчислюють за формулою

,

де - Маса миш'яку в розчині, знайдена за градуювальним графіком, мкг;

- Маса навішування, що міститься в відібраній частині розчину, г.

4.2. Абсолютні значення різниць результатів двох паралельних визначень (показник збіжності) та результатів двох аналізів (показник відтворюваності) з довірчою ймовірністю 0,95 не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, зазначених у таблиці.

(Змінена редакція, Зм. N 2).