ГОСТ 20580.1-80

ГОСТ 20580.1-80 (СТ РЕВ 906-78) Свинець. Методи визначення срібла (зі змінами N 1, 2)

ГОСТ 20580.1-80 *
(СТ РЕВ 906-78)

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

Свинець

Методи визначення срібла

Lead. Методи для визначення значення Silver

ОКСТУ 1709**
________________
** Змінена редакція, змін. N2.

Дата введення 1980-12-01

Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 29 квітня 1980 р. N 1976 строк дії встановлено з 01.12.80

Перевірено у 1983 р. Постановою Держстандарту від 20.12.83 N 6396 термін дії продовжено до 01.12.91**

________________

** Обмеження терміну дії знято за протоколом N 7-95 Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД N 11, 1995 рік). - Примітка виробника бази даних.

ВЗАМІН ГОСТ 20580.1-75

* ПЕРЕВИДАННЯ грудень 1984 р. зі Зміною N 1, затвердженим у грудні 1983 р. (ІВС 4-84)

ВНЕСЕН Зміна N 2, затверджена та введена в дію Постановою Держстандарту СРСР від 17.07.90 N 2203 з 01.01.91

Зміна N 2 внесена виробником бази даних за текстом ІВС N 11, 1990 рік

Цей стандарт встановлює екстракційно-титриметричний метод визначення срібла від 0,0005 до 0,015% та екстракційно-фотометричний метод визначення срібла від 0,0001 до 0,0005% у свинці (99,992-99,5%).

Стандарт повністю відповідає СТ РЕВ 906-78.

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1. Загальні вимоги до методів аналізу та вимоги безпеки - за ГОСТ 20580.0-80.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

1.2. (Виключений, Зм. N 2).

2. ЕКСТРАКЦІЙНО-ТИТРИМЕТРИЙ МЕТОД

Метод заснований на екстрагуванні іонів срібла розчином дитизону в чотирихлористому вуглеці із слабокислого середовища. Екстракційне титрування проводять до переходу забарвлення із золотаво-жовтого (дитізонат срібла) в червоно-фіолетове (дитізонат міді). При визначенні срібла цим методом використовують бидистильовану воду.

2.1. Реактиви та розчини

Кислота азотна за ГОСТ 4461-77 , розведена 1:3, та розчини (HNО )=1 моль/дм і (HNO )=0,1 моль/дм .

Кислота сірчана за ГОСТ 4204-77 і розбавлена 1:1 та 1:99.

Аміак водний за ГОСТ 3760-79 та розбавлений 1:99.

Кислота винна кристалічна за ГОСТ 5817-77 .

Гідроксиламін солянокислий за ГОСТ 5456-79 та розчин з масовою концентрацією 10 г/дм .

Метиловий червоний за ТУ 6-09-4530-77, розчин з масовою концентрацією 1 г/дм у суміші спирту та води 1:1.

Спирт етиловий за ГОСТ 18300-72 *.
_______________
* Діє ГОСТ 18300-87 . -Примітка виробника бази даних.

Вуглець чотирихлористий за ГОСТ 20288-74 . При відсутності хімічно чистого реактиву чотирихлористий вуглець, що використовується, перед вживанням піддають очищенню: розчин солянокислого гідроксиламіну нейтралізують розчином аміаку по метиловому червоному. Потім на кожні 100 см чотирихлористого вуглецю додають 10 см розчину солянокислого гідроксиламіну. Отриманий розчин переносять у ділильну лійку, добре перемішують і після розшарування фаз нижню органічну фазу зливають. Обробку повторюють двічі. Очищений таким чином чотирихлористий вуглець переганяють із колби з ефективним дефлегматором на водяній бані, збираючи фракцію з температурою кипіння 76,7-77,2 °С.

Дитизон за ТУ 6-09-07-1684-89; для приготування очищеного реактиву беруть 0,52 г дитизону, розтертого на порошок, і розчиняють у 100 см чотирихлористого вуглецю. Нерозчинний залишок відфільтровують. Фільтрат переносять у ділильну вирву місткістю 500 см. та екстрагують кілька разів 100 см розчину аміаку (1:99), поки остання порція аміачного екстракту стане безбарвною. До аміачного фільтрату додають розчин сірчаної кислоти (1:1) до повного осадження дитизону (до знебарвлення розчину). Темний осад дитизону фільтрують через паперовий фільтр, промивають 5-6 разів дистильованою водою і сушать при 50 °C протягом 3-5 год. Очищений дитизон зберігають у темному, сухому, щільно закривається посуді.

Розчин дитизону 1:

0,05 г розтертого тонкий порошок очищеного дитизону розчиняють в 100 см чотирихлористого вуглецю. Розчин фільтрують у склянку із темного скла через сухий паперовий фільтр та суху воронку. Розчин зберігається тривалий час, якщо його тримати під шаром розчину сірчаної кислоти (1:99).

Розчин дитизону 2:

розбавляють розчин дитизону 1 (1 см цього розчину містить 0,5 мг дитизону) чотирихлористим вуглецем. Титр розчину визначають за стандартним розчином срібла. 1 см розчину дитизону 2 має містити від 3 до 3,5 мкг срібла. Розчин готують перед вживанням.

Для визначення титру розчину дитизону в ділильну вирву місткістю 50 см відбирають піпеткою 2 см розчину срібла Б, додають 2,5 см розчину азотної кислоти концентрації 1 моль/дм , 25 см води та перемішують. До розчину з мікробюретки додають 2 см. розчину дитизону 2 та екстрагують протягом 2 хв. Після розшарування органічний розчинник, пофарбований дитизонатом срібла золотисто-жовтий колір, зливають у пробірку. До розчину в ділильній лійці додають ще 2 см. розчину дитизону 2 та повторюють екстракцію срібла, зливаючи органічний шар в іншу пробірку. Екстракцію срібла розчином дитизону продовжують порціями по 1 см. доки остання порція не зберігатиме свій зелений колір.

Після першого орієнтовного титрування проводять друге, точніше титрування. Для цього при наближенні до еквівалентної точки екстракцію іонів срібла проводять порціями по 0,2 см. розчину дитизону 2 до тих пір, поки остання порція не зберігатиме свій зелений колір. Іноді передостання порція дитизону має змішане забарвлення, обумовлене наявністю дитизонату срібла та надлишком розчину дитизону.

Для обчислення титру розчину дитизону враховують загальний обсяг розчину дитизону, витраченого утворення дитизонату срібла. Якщо передостання порція забарвлена в змішаний колір, то відраховують половину або чверть (залежно від переважаючого відтінку кольору) від об'єму передостанньої порції (0,1 або 0,05 см ).

Титр розчину дитизону в г/см срібла обчислюють за формулою

,

де - Маса срібла, взятого для визначення титру, г;

- Об'єм розчину дитизону, витраченого на титрування срібла, см .

Срібло азотнокисле за ГОСТ 1277-75 .

Стандартні розчини срібла.

Розчин А: 0,158 г азотнокислого срібла розчиняють 20 см розчину азотної кислоти 0,1 моль/дм , переносять у мірну колбу місткістю 1000 см , розбавляють до мітки цією ж кислотою і перемішують.

1 см розчину А містить 0,1 мг срібла.

Розчин Б: у мірну колбу місткістю 100 см відбирають піпеткою 10 см розчину А, розбавляють до мітки розчином азотної кислоти концентрації 0,1 моль/дм і перемішують.

1 см розчину містить 0,01 мг срібла.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).

2.2. Проведення аналізу

Наважку свинцю масою 10,00 г (при масовій частці срібла від 0,0005 до 0,002%) або 2,000 г (при масовій частці срібла від 0,002 до 0,015%) розчиняють у склянці відповідно 50 або 20 см азотної кислоти (1:3). Розчин переносять у мірну колбу місткістю 100 см . Після охолодження розчин розбавляють до мітки водою і перемішують. Для визначення срібла відбирають 25 см розчину та випарюють майже насухо. До залишку додають 3 см розчину азотної кислоти концентрації 1 моль/дм , обережно нагрівають, додають 20 см води, 0,1 г винної кислоти та нагрівають до повного розчинення солей. При масовій частці сурми та олова понад 0,01% винну кислоту в кількості 0,5 г додають на початку розкладання. Після охолодження розчин переносять у ділильну вирву місткістю 50 см. склянку промивають 2-3 рази 10 см води та промивну воду додають до основного розчину.

До розчину в ділильній лійці з мікробюретки доливають 2 см. розчину дитизону 2 і струшують протягом 2 хв. Дають рідинам розшаруватись і органічний шар, що містить дитизонат срібла золотисто-жовтого кольору, зливають у пробірку. До водного розчину в ділильній лійці додають ще 2 см. розчину дитизону 2 повторюють вилучення, збираючи органічний шар в іншу пробірку. Далі екстракцію проводять порціями по 1 см. розчину дитизону 2 до появи червоно-фіолетового фарбування органічного шару (ознака початку вилучення міді).

Після такого приблизного визначення витрати дитизону проводять більш ретельне титрування срібла в іншій пробі, причому при наближенні до еквівалентної точки для екстрагування останніх кількостей срібла розчин дитизону додають порціями по 0,2 см. .

Для обчислення результатів аналізу враховують загальний обсяг розчину дитизону, витраченого освіту дитизонату срібла. Якщо після екстракції розчин забарвиться не чистий червоно-фіолетовий колір, а змішаний, тоді залежно від переважаючого відтінку забарвлення відраховують половину або чверть передостанньої порції розчину дитизону, витраченого на утворення змішаного забарвлення органічного шару.

При проведенні аналізу на срібло всі реактиви і розчини, що використовуються, повинні перевірятися на відсутність у них хлоридів.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).

2.3. Обробка результатів

2.3.1. Масову частку срібла у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Об'єм розчину дитизону, витраченого на екстракцію срібла, см ;

- Титр розчину дитизону, г/см срібла;

- Об'єм розчину, см ;

- Маса навішування свинцю, г;

- Об'єм аліквотної частини розчину, см .

2.3.2. Абсолютні розбіжності результатів паралельних визначень і результатів аналізу, що допускаються, не повинні перевищувати значень, наведених у табл.1.

Таблиця 1

(Змінена редакція, Зм. N 2).

3. ЕКСТРАКЦІЙНО-ФОТОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД

Метод заснований на екстрагуванні іонів срібла у слабокислому середовищі розчином дитизону в чотирихлористому вуглеці з подальшим реекстрагуванням соляною кислотою та повторення екстракції срібла з водного розчину при рН 5 у присутності ЕДТА. Визначення срібла виконують методом однобарвного забарвлення при довжині хвилі 460 нм. Для аналізу використовують бидистильовану воду.

3.1. Апаратура, реактиви та розчини

Спектрофотометр або фотоелектроколориметр будь-якого типу для вимірювання у видимій області спектра.

Кислота сірчана за ГОСТ 4204-77 , розчин ( Н SO )=1 моль/дм та розведена 1:99.

Кислота соляна за ГОСТ 3118-77 , розчин (НСl) = 1 моль/дм .

Аміак водний за ГОСТ 3760-79 , розведений 1:1, 1:3 та 1:99.

Кислота азотна за ГОСТ 4461-77 , розчини (HNO )=0,1 моль/дм і (HNO )=0,003 моль/дм та розведена 1:3.

Етилендіамін-N, N, N'N'-тетраоцтової кислоти динатрієва сіль, 2-водна (ЕДТА) за ГОСТ 10652-73 , розчин з масовою концентрацією 100 г/дм .

Кислота оцтова за ГОСТ 61-75 .

Буферний розчин із рН 5: 47 см оцтової кислоти змішують із 103 см розчину аміаку (1:3) та 100 см води.

Вуглець чотирихлористий за ГОСТ 20288-74 , очищений за п. 2.1.

Дитизон за ТУ 6-09-07-1684-89.

Розчин дитизону 1: 0,05 г розтертого тонкий порошок очищеного дитизону розчиняють в 100 см чотирихлористого вуглецю. Розчин фільтрують у склянку з темного скла через сухий фільтр та суху лійку. Розчин зберігається тривалий час, якщо його тримати під шаром сірчаної кислоти (1:99).

Розчин дитизону з масовою концентрацією 0,05 г/дм свіжоприготовлений: розчин розчину дитизону розбавляють 1 чотирихлористим вуглецем.

Срібло азотнокисле за ГОСТ 1277-75 .

Стандартні розчини срібла.

Розчин А: 0,158 г азотнокислого срібла розчиняють 20 см розчину азотної кислоти концентрації 0,1 моль/дм , переносять у мірну колбу місткістю 1000 см , розбавляють до мітки цим розчином азотної кислоти і перемішують.

1 см розчину А містить 0,1 мг срібла.

Розчин Б: у мірну колбу місткістю 1000 см відбирають піпеткою 10 см розчину А, розбавляють до мітки розчином азотної кислоти концентрації 0,1 моль/дм і перемішують.

1 см розчину містить Б 0,001 мг срібла.

(Змінена ре

дакція, змін. N 1, 2).

3.2. Проведення аналізу

3.2.1. Масу навішування, відібрану в залежності від масової частки срібла (табл.2), розчиняють у 50 см азотної кислоти (1:3), розчин випарюють насухо, залишок розчиняють у 30 см води, переносять у ділильну вирву, встановлюють рН 2,0 і тричі екстрагують срібло (разом з вісмутом та міддю) розчином дитизова з масовою концентрацією 0,05 г/дм у чотирихлористому вуглеці порціями по 4 см .

Таблиця 2

Екстракт промивають три рази розчином азотної кислоти концентрації 0,003 моль/дм і реекстрагують вісмут 10 см розчину сірчаної кислоти ( H SО )=1 моль/дм . Органічну фазу струшують із 10 см розчину соляної кислоти концентрації 1 моль/дм до водного розчину додають розведений розчин аміаку (1:1) до рН 4-5 по універсальному індикаторному паперу, потім 2 см розчину ЕДТА, 2 см буферного розчину та екстрагують срібло 4 см розчину дитизону у чотирихлористому вуглеці. Надлишок дитизону відмивають від екстракту розчином аміаку (1:99), струшуючи з двома порціями по 5 см. . Остання порція промивного розчину має бути безбарвною; якщо вона має жовтуватий відтінок, повторюють промивання. Оптичну густину розчину визначають при довжині хвилі 460 нм. Розчином порівняння служить розчин чотирихлористого вуглецю. Перед визначенням оптичної щільності видалення води органічний шар фільтрують через сухий паперовий фільтр.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).

3.2.2. Для побудови градуювального графіка в шість ділильних лійок поміщають відповідно 1,0; 2,0; 3,0; 5,0; 6,0 та 10,0 см стандартного розчину срібла Б. Сьома лійка служить для проведення контрольного досвіду. У кожну вирву додають води до 10 см. , встановлюють аміаком рН від 4 до 5 по універсальному індикаторному папері, додають 2 см розчину ЕДТА, 2 см буферного розчину та екстрагують срібло 4 см розчину дитизону з масовою концентрацією 0,05 г/дм . Надлишок дитизону відмивають 2 рази розчином аміаку (1:99) порціями по 5 см. . Остання порція промивного розчину має бути безбарвною; якщо вона має жовтуватий відтінок, повторюють промивання. Оптичну густину розчину визначають при довжині хвилі 460 нм. Розчином порівняння служить розчин чотирихлористого вуглецю. Перед визначенням оптичної щільності видалення води органічний шар фільтрують через сухий паперовий фільтр.

За отриманими значеннями оптичних щільностей розчинів і відповідним вмістом срібла будують градуювальний графік.

При проведенні аналізу на срібло всі реактиви та розчини повинні перевірятися на відсутність у них хлору.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

3.3. Обробка результатів

3.3.1. Масову частку срібла у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Маса срібла, знайдена за градуювальним графіком, г;

- Маса навішування, р.

3.3.2. Абсолютні розбіжності результатів паралельних визначень і результатів аналізу, що допускаються, не повинні перевищувати значень, наведених у табл.3.

Таблиця 3

(Змінена редакція, Зм. N 2).