ГОСТ 25284.8-95
ГОСТ 1219.3-74 Бабіти кальцієві. Метод визначення вмісту алюмінію (зі зміною N 1)
ГОСТ 1219.3-74
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
БАБІТИ КАЛЬЦІЄВІ
Метод визначення вмісту алюмінію
Lead-calcium bearing all
ГОСТ 21877.0-76 ГОСТ 9519.1-77 ГОСТ 15483.1-78 ГОСТ 15483.0-78 ГОСТ 1293.0-83 ГОСТ 1293.3-83 ГОСТ 26880.1-86ГОСТ 26880.1-86 (СТ РЕВ 5010-85 - СТ РЕВ 5013-85, СТ РЕВ 5509-86, СТ РЕВ 5511-86) Свинець. Атомно-абсорбційний метод аналізу (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 26880.1-86
(СТ РЕВ 5010-85-
СТ РЕВ 5013-85,
СТ РЕВ 5509-86,
СТ
ГОСТ 21877.4-76 Бабіти олов'яні та свинцеві. Методи визначення свинцю (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 21877.4-76
Група B59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
Бабіти олов'яні та свинцеві
Методи визначення свин
ГОСТ 21877.2-76 ГОСТ 21877.10-76ГОСТ 21877.10-76 Бабіти олов'яні та свинцеві. Методи визначення алюмінію (із змінами N 1, 2)
ГОСТ 21877.10-76
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
Бабіти олов'яні та свинцеві
Методи визна
ГОСТ 22518.2-77 ГОСТ 22518.4-77 ГОСТ 9519.2-77 ГОСТ 22518.1-77ГОСТ 22518.1-77 Свинець високої чистоти. Хіміко-спектральний метод визначення домішок (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 22518.1-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
Свинець високої чистоти
Хім
ГОСТ 15483.11-78 ГОСТ 15483.8-78 ГОСТ 15483.3-78 ГОСТ 15483.6-78ГОСТ 15483.6-78 (СТ РЕВ 4808-84) Олово. Методи визначення заліза (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 15483.6-78
(CT РЕВ 4808-84)
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ОЛОВО
Методи визначення заліза
T
ГОСТ 20580.8-80 ГОСТ 20580.2-80 ГОСТ 20580.3-80 ГОСТ 1293.11-83ГОСТ 1293.11-83 Сплави свинцево-сурм'янисті. Метод визначення телуру (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 1293.11-83
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
Сплави свинцево-сур'янисті
Метод визначення т
ГОСТ 1293.1-83 Сплави свинцево-сурм'янисті. Методи визначення сурми (із Поправкою, Змінами N 1, 2)
ГОСТ 1293.1-83 *
______________________
* Позначення стандарту.
Змінена редакція, Змін. N2.
Група В59
ГОСТ 19251.5-79 Цинк. Методи визначення олова (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 19251.5-79
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
ЦИНК
Методи визначення олова
Zinc. Методи tin determination
ГОСТ 20580.1-80 ГОСТ 20580.6-80 ГОСТ 20580.7-80 ГОСТ 20580.4-80ГОСТ 20580.4-80 (СТ РЕВ 909-78) Свинець. Методи визначення вісмуту (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 20580.4-80 *
(СТ РЕВ 909-78)
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
Свинець
Методи визначення вісму
ГОСТ 9519.0-82 ГОСТ 1293.10-83 ГОСТ 1293.12-83 ГОСТ 1293.5-83 ГОСТ 1293.2-83 ГОСТ 30082-93 ГОСТ 1219.6-74 ГОСТ 1219.0-74 ГОСТ 1219.5-74 ГОСТ 1219.7-74 ГОСТ 21877.5-76 ГОСТ 21877.11-76 ГОСТ 15483.9-78 ГОСТ 15483.7-78 ГОСТ 15483.2-78 ГОСТ 1293.9-78 ГОСТ 15483.5-78 ГОСТ 19251.1-79 ГОСТ 19251.6-79 ГОСТ 19251.4-79 ГОСТ 20580.0-80 ГОСТ 20580.5-80 ГОСТ 1293.7-83ГОСТ 1293.7-83 Сплави свинцево-сурм'янисті. Методи визначення заліза (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 1293.7-83 *
______________________
* Позначення стандарту.
Змінена редакція, Змін. N2.
Група В59
ДЕРЖА
ГОСТ 1293.14-83 ГОСТ 1293.4-83 ГОСТ 26880.2-86 ГОСТ 26958-86 ГОСТ 1020-97 ГОСТ 30609-98 ГОСТ 1293.15-90 ГОСТ 1209-90 ГОСТ 1293.16-93 ГОСТ 13348-74 ГОСТ 1320-74 ГОСТ Р 52371-2005ГОСТ 25284.8-95 Сплави цинкові. Методи визначення кремнію
ГОСТ 25284.8-95
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СПЛАВИ ЦИНКОВІ
Методи визначення кремнію
Zinc alloys. Методи для визначення silicon
МКС 71.040.40*
ОКСТУ 1709
____________________
* У покажчику «Національні стандарти» 2008 р.
МКС
Дата введення 1998-01-01
Передмова
1 РОЗРОБЛЕН Донецьким державним інститутом кольорових металів (ДонІЦМ); Міждержавним технічним комітетом МТК 107
ВНЕСЕН Державним комітетом України зі стандартизації, метрології та сертифікації
2 ПРИЙНЯТЬ Міждержавною Радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол N 7 від 26 квітня 1995 р.)
За ухвалення проголосували:
Найменування держави | Найменування національного органу зі стандартизації |
Республіка Білорусь | Держстандарт Білорусії |
Республіка Молдова | Молдовастандарт |
російська Федерація | Держстандарт Росії |
Україна | Держстандарт України |
3 Постановою Державного комітету Російської Федерації зі стандартизації, метрології та сертифікації від 2 червня 1997 р. N 204 міждержавний стандарт
4 ВЗАМІН
1 ОБЛАСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ
Цей стандарт поширюється на цинкові сплави і встановлює фотометричні методи визначення кремнію з аскорбіновою кислотою (при масовій частці кремнію від 0,01 до 0,1%) і сірчанокислим залізом (II) (при масовій частці кремнію від 0,005 до 0,04%) пробах цих сплавів.
2 НОРМАТИВНІ ПОСИЛАННЯ
У цьому стандарті використані посилання на такі стандарти:
ГОСТ 83-79 Вуглекислий натрій. Технічні умови
ГОСТ 859-78 * Мідь. Марки
________________
* На території Російської Федерації діє
ГОСТ 3640-94 Цинк. Технічні умови
ГОСТ 3760-79 Аміак водний. Технічні умови
ГОСТ 3765-78 Амоній молібденовокислий. Технічні умови
ГОСТ 4148-78 Залізо (II) сірчанокисле 7-водне. Технічні умови
ГОСТ 4204-77 Кислота сірчана. Технічні умови
ГОСТ 4328-77 Натрію гідроксид. Технічні умови
ГОСТ 4461-77 Кислота азотна. Технічні умови
ГОСТ 9428-73 Кремній (IV) оксид. Технічні умови
ГОСТ 9656-75 Кислота борна. Технічні умови
ГОСТ 10484-78 Кислота фтористоводнева. Технічні умови
ГОСТ 11069-74 * Алюміній первинний. Марки
________________
* На території Російської Федерації діє
ГОСТ 18300-87 Спирт етиловий технічний ректифікований. Технічні умови
ГОСТ 20478-75 Амоній надсірчанокислий. Технічні умови
ГОСТ 25284.0-95 Сплави цинкові. Загальні вимоги до методів аналізу
3 ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
Загальні вимоги до методів аналізу – за
4 ФОТОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД З АСКОРБІНОВОЮ КИСЛОТОЮ (ПРИ МАСОВІЙ ДОЛІ КРЕМНІЯ ВІД 0,01 ДО 0,1%)
4.1 Сутність методу
Метод заснований на утворенні жовтої форми кремнемолібденової кислоти при рН 1-2, відновленні її аскорбінової кислоти до синьої форми та вимірюванні оптичної щільності отриманого розчину при довжині хвилі 675 нм.
4.2 Апаратура, реактиви та розчини
Спектрофотометр або фотоелектроколориметр.
Кислота азотна за
Кислота сірчана за
Кислота фтористоводнева згідно з
Цинк згідно з
Мідь марки МО згідно з
Алюміній марки А999 за
Кислота борна за
Амонію молібдат за
Для перекристалізації 250 г молібдату амонію поміщають у склянку місткістю 1 дм. , доливають 400 см води, нагрівають до температури 80 °C, розчиняють при перемішуванні, додають аміак до появи явного запаху аміаку і гарячий розчин фільтрують через щільний фільтр («синя стрічка») у склянку, що містить 300 см етанолу.
Розчин охолоджують до 10 °C і дають йому відстоятися протягом 1 год. Кристали, що випали, відфільтровують через воронку Бюхнера, відсмоктуючи матковий розчин через фільтр середньої щільності («біла стрічка»).
Кристали промивають 2-3 рази етанолом порціями по 30 см. , Після чого їх рівномірно розподіляють на аркуші фільтрувального паперу, прикривають другим листом і висушують на повітрі.
Аміак водний за
Етанол ректифікований технічний за
Натрію карбонат безводний за
Кремнію (IV) оксид
Стандартні розчини кремнію
Розчин А: 0,1070 г оксиду кремнію (IV), попередньо прожареного в муфельній печі при температурі 1000 °C протягом 30 хв, поміщають платиновий тигель, додають 3 г карбонату натрію і сплавляють при 700-750 °С до отримання прозорої маси .
Після охолодження до кімнатної температури плав вилуговують водою, отриманий розчин переводять у мірну колбу місткістю 1 дм. , доливають водою до мітки та перемішують. Розчин зберігають у поліетиленовому посуді.
1 см розчину, містить А 0,00005 г кремнію.
Розчин Б: 10 см розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 100 см , доливають водою до мітки та перемішують. Розчин готують безпосередньо перед застосуванням і зберігають у поліетиленовому посуді.
1 см розчину містить Б 0,000005 г кремнію.
Кислота аскорбінова медична, розчин 50 г/дм , свіжий
приготований.
4.3 Проведення аналізу
4.3.1 Наважку сплаву масою 1 г поміщають у платинову, фторопластову чашку або чашку зі скловуглецю і розчиняють у 12 см розчин азотної кислоти при слабкому нагріванні, накривши чашку кришкою. Після освітлення розчину чашку знімають із плити і додають 10 крапель фтористоводневої кислоти. Додають у чашку 30 см насиченого розчину борної кислоти, 50 см води та переводять розчин у мірну колбу місткістю 100 см (При масовій частці кремнію від 0,01 до 0,05%) або в мірну колбу місткістю 200 см , Що містить 30 см насиченого розчину борної кислоти (при масовій частці кремнію понад 0,05%). Розчин у колбі доводять до мітки водою та перемішують. Одночасно проводять контрольний досвід.
4.3.2 Дві аліквотні частини розчину по 10 см переносять у мірні колби місткістю 50 см . Розчин в одній колбі доливають до мітки водою та перемішують (розчин порівняння). У другу колбу доливають води до об'єму приблизно 40 см. , встановлюють рН 1-2 по рН-метру або універсальному індикаторному папері за допомогою сірчаної кислоти розчину (4 моль/дм ), додають 1 см розчину молібдату амонію, перемішують і залишають на 10 хв, додають 2 см розчину сірчаної кислоти (4 моль/дм ), перемішують, додають 1 см аскорбінової кислоти доводять до мітки водою і перемішують. Через 20 хв вимірюють оптичну щільність розчину при довжині хвилі 675 нм у кюветі з товщиною поглинаючого шару 2 с
м.
4.3.3. Для побудови градуювального графіка навішування суміші відповідно до таблиці 1 поміщають платинову, фторопластовую чашку або чашку зі скловуглецю і розчиняють в 12 см розчину азотної кислоти під час нагрівання, накривши чашку кришкою.
Таблиця 1
Елемент | Маса навішування, г |
Цинк | 0,9 |
Алюміній (при масовій частці у сплаві до 4,5%) | 0,04 |
Алюміній (при масовій частці у сплаві понад 4,5) | 0,1 |
Мідь (при масовій частці у сплаві до 2%) | 0,015 |
Мідь (при масовій частці у сплаві понад 2%) | 0,05 |
Після розчинення міді та цинку чашку знімають із плити, додають 10 крапель фтористоводневої кислоти та нагрівають до повного розчинення алюмінію. Чашку знімають із плити, додають 10 см. насиченого розчину борної кислоти, 50 см води та переводять розчин у мірну колбу місткістю 100 см , Що містить 20 см насиченого розчину борної кислоти доливають розчин до мітки водою і перемішують. У шість мірних колб місткістю 50 см кожна поміщають по 10 см розчину суміші, п'ять з них додають 1,0; 3,0; 5,0; 7,0 та 10,0 см стандартного розчину Б доливають водою до об'єму приблизно 40 см і далі надходять, як зазначено у 4.3.
2.
4.4 Обробка результатів
4.4.1 Масову частку кремнію , %, обчислюють за формулою
, (1)
де - Маса кремнію в аліквотній частині проби, знайдена за градуювальним графіком, г;
- Маса кремнію в розчині контрольного досвіду, знайдена за градуювальним графіком, г;
- Маса навішування проби, г;
10 - аліквотна частина розчину, см ;
100 або 200 - об'єм розчину проби, см
.
4.4.2 Розбіжність між результатами паралельних визначень і результатами аналізу не повинна перевищувати допустимих (при довірчій ймовірності 0,95) значень, наведених у таблиці 2.
Таблиця 2
В процентах
Масова частка кремнію | Абсолютна розбіжність, що допускається | |
результатів паралельних визначень кремнію | результатів аналізу кремнію | |
Від 0,01 до 0,05 включно. | 0,004 | 0,006 |
Св. 0,05 "0,1" | 0,02 | 0,03 |
5 ФОТОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ІЗ СУЛЬФАТОМ ЗАЛІЗУ (II) (ПРИ МАСОВІЙ ДОЛІ КРЕМНІЇ ВІД 0,005 ДО 0,04%)
5.1 Сутність методу
Метод заснований на утворенні жовтої форми кремнемолібденової кислоти в кислому середовищі, відновлення її розчином сульфату заліза (II) до синьої форми та вимірювання оптичної щільності отриманого розчину при довжині хвилі 675 нм. Визначенню кремнію заважають фосфат-і арсенат-іони.
5.2 Апаратура, реактиви та розчини
Спектрофотометр або фотоелектроколориметр.
Кислота азотна за
Кислота сірчана за
Амонію молібдат за
Заліза (II) сульфат за
Амоній надсірчанокислий за
Натрію гідроксид за
Натрію карбонат безводний за
Кремнію (IV) оксид
Стандартний розчин кремнію (IV):
0,1070 г оксиду кремнію (IV), попередньо прожареного в муфельній печі при температурі 1000 °C протягом 30 хв, поміщають платиновий тигель і сплавляють з 2 г безводного карбонату натрію в муфельної печі при температурі 700-750 °С маси. Після охолодження до кімнатної температури плав вилуговують водою, отриманий розчин переносять у мірну колбу місткістю 500 см. , доливають водою до мітки та перемішують. Розчин зберігають у поліетиленовому посуді.
1 см розчину містить 0,0001 г кремнію.
Цинк згідно з
0.
5.3 Проведення аналізу
5.3.1 Наважку сплаву масою 2 г поміщають у платинову, фторопластову чашку або чашку зі скловуглецю і розчиняють у 40 см розчин азотної кислоти. Розчин нагрівають до видалення оксидів азоту, додають 5 см розчину персульфату амонію та кип'ятять ще 5 хв. Розчин охолоджують, переносять у мірну колбу місткістю 100 см. , розбавляють до мітки водою і перемішують.
5.3.2 Аліквотну частину розчину 5 см переносять у мірну колбу місткістю 50 см , доливають 10 см розчину сірчаної кислоти (1:99), по краплях додають розчин гідроксиду натрію до рН 1,6 по рН-метру. Додають 5 см розчину молібдату амонію, перемішують. Через 3 хв додають 10 см. розчину сірчаної кислоти (1:3) та через 1 хв розбавляють до мітки розчином сульфату заліза (II). Через 5 хв вимірюють оптичну щільність розчину при довжині хвилі 675 нм у кюветі з товщиною поглинаючого шару 2 см. Розчином порівняння служить розчин контрольного досвіду, який не додають розчин молібдату амонію.
5.3.3 Для побудови градуювального графіка в шість платинових, фторопластових чашок або чашок зі скловуглецю поміщають навішування цинку масою 2 г. У п'ять чашок послідовно доливають 1,0; 3,0; 5,0; 7,0 та 9,0 см стандартного розчину кремнію, 40 см розчину азотної кислоти і далі надходять, як зазначено у 5.3.
5.4 Обробка результатів
5.4.1 Масову частку кремнію , %, обчислюють за формулою
, (2)
де - Маса кремнію в аліквотній частині проби, знайдена за градуювальним графіком, г;
5 - об'єм аліквотної частини розчину проби, см ;
- Маса навішування проби, г;
100 - об'єм розчину проби, см .
5.4.2 Розбіжність між результатами паралельних визначень і результатами аналізу не повинна перевищувати допустимих (при довірчій ймовірності 0,95) значень, наведених у таблиці 3.
Таблиця 3
В процентах
Масова частка кремнію | Абсолютна розбіжність, що допускається | |
результатів паралельних визначень кремнію | результатів аналізу кремнію | |
Від 0,005 до 0,01 вмикання. | 0,0015 | 0,0023 |
Св. 0,01 "0,04" | 0,004 | 0,006 |