ГОСТ 13938.3-78
ГОСТ 1652.11-77 (ІСО 4742-84) Сплави мідно-цинкові. Метод визначення нікелю (зі змінами N 1, 2, 3, 4)
ГОСТ 1652.11-77
(ІСО 4742-84)
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ МЕДНО-ЦІНКОВІ
Метод ГОСТ 15027.11-77 ГОСТ 493-79 ГОСТ 1953.9-79
ГОСТ 1953.9-79 Бронзи олов'яні. Методи визначення кремнію (із змінами N 1, 2)
БРОНЗИ олов'яні
Методи визначення кремнію
ГОСТ 23859.2-79 Бронзи жароміцні. Методи визначення кремнію (із змінами N 1, 2)
Bronze fire-re ГОСТ 1953.3-79 ГОСТ 1953.12-79 ГОСТ 1953.6-79 ГОСТ 15027.18-86 ГОСТ 27981.2-88
ГОСТ 27981.2-88 Мідь високої чистоти. Метод хіміко-атомно-емісійного аналізу
Метод хіміко-атомно-емісійного аналізу< ГОСТ 15027.5-77
ГОСТ 15027.5-77 Бронзи безолов'яні. Методи визначення нікелю (із змінами N 1, 2)
БРОНЗИ БЕЗОЛОВ'ЯНІ
Методи визначення нікелю
ГОСТ 1652.12-77 Сплави мідно-цинкові. Методи визначення кремнію (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 15027.8-77 Бронзи безолов'яні. Методи визначення миш'яку (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 15027.6-77 Бронзи безолов'яні. Методи визначення кремнію (із змінами N 1, 2)
БРОНЗИ БЕЗОЛОВ'ЯНІ
Методи визначення кремнію
ГОСТ 15027.7-77 Бронзи безолов'яні. Методи визначення свинцю (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 1652.2-77 Сплави мідно-цинкові. Методи визначення свинцю (зі змінами N 1, 2, 3)
Copper-zinc ГОСТ 15027.2-77 ГОСТ 1652.8-77 ГОСТ 1652.3-77 ГОСТ 13938.6-78 ГОСТ 13938.7-78 ГОСТ 13938.1-78 ГОСТ 13938.2-78 ГОСТ 13938.4-78 ГОСТ 13938.8-78
ГОСТ 13938.8-78 Мідь. Методи визначення олова (зі змінами N 1, 2, 3)
Copper. Методи для визначення tin
ГОСТ 13938.12-78 Мідь. Методи визначення вісмуту (зі змінами N 1, 2, 3)
Copper. Методи для визначення bismuth ГОСТ 1953.1-79 ГОСТ 613-79 ГОСТ 9716.2-79 ГОСТ 23912-79 ГОСТ 23859.1-79 ГОСТ 23859.4-79 ГОСТ 1953.2-79 ГОСТ 20068.1-79 ГОСТ 9717.3-82 ГОСТ 9717.1-82 ГОСТ 27981.4-88 ГОСТ 28057-89 ГОСТ 6674.5-96 ГОСТ 23859.11-90 ГОСТ 24978-91 ГОСТ 15027.14-77 ГОСТ 15027.10-77
ГОСТ 15027.10-77 Бронзи безолов'яні. Методи визначення олова (зі змінами N 1, 2)
Non-tin bronze.< ГОСТ 1652.6-77
ГОСТ 1652.6-77 Сплави мідно-цинкові. Методи визначення сурми (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 1652.10-77 Сплави мідно-цинкові. Методи визначення алюмінію (із Змінами N 1, 2, 3, із Поправкою)
ГОСТ 15027.9-77 Бронзи безолов'яні. Методи визначення сурми (зі змінами N 1, 2)
Non-tin bronze.
ГОСТ 13938.11-78
ГОСТ 18175-78
ГОСТ 13938.3-78
ГОСТ 23859.6-79
ГОСТ 1953.4-79
ГОСТ 1953.8-79
ГОСТ 1953.8-79 Бронзи олов'яні. Методи визначення алюмінію (із змінами N 1, 2)
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
БРОНЗИ олов'яні
Методи визначення алюмінію
Tin bronze.
ГОСТ 23859.9-79
ГОСТ 1953.11-79
ГОСТ 1953.11-79 Бронзи олов'яні. Методи визначення вісмуту (зі змінами N 1, 2)
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
БРОНЗИ олов'яні
Методи визначення вісмуту
Tin b
ГОСТ 1953.10-79
ГОСТ 1953.10-79 Бронзи олов'яні. Методи визначення сурми (зі змінами N 1, 2)
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
БРОНЗИ олов'яні
Методи визначення сурми
Tin
ГОСТ 23859.5-79
ГОСТ 23859.5-79 Бронзи жароміцні. Методи визначення заліза (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 23859.3-79 Бронзи жароміцні. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2)
Bronze fire-resist ГОСТ 1953.14-79
ГОСТ 1953.14-79 Бронзи олов'яні. Метод визначення магнію (зі змінами N 1, 2)
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
БРОНЗИ олов'яні
Методи визначення магнію
Tin bron
ГОСТ 15027.17-86
ГОСТ 27981.6-88
ГОСТ 27981.1-88
ГОСТ 15027.20-88
ГОСТ 17711-93
ГОСТ 1652.1-77
ГОСТ 15027.13-77
ГОСТ 1652.5-77
ГОСТ 15027.1-77
ГОСТ 1652.13-77
ГОСТ 1652.9-77
ГОСТ 15027.3-77
ГОСТ 13938.9-78
ГОСТ 23859.10-79
ГОСТ 193-79
ГОСТ 20068.2-79
ГОСТ 1953.13-79
ГОСТ 23859.7-79
ГОСТ 9716.1-79
ГОСТ 20068.3-79
ГОСТ 24048-80
ГОСТ 9717.2-82
ГОСТ 15027.15-83
ГОСТ 15027.19-86
ГОСТ 27981.3-88
ГОСТ 20068.4-88
ГОСТ 27981.0-88
ГОСТ 13938.15-88
ГОСТ 6674.0-96
ГОСТ 13938.3-78 Мідь. Метод визначення фосфору (зі змінами N 1, 2, 3, 4)
ГОСТ 13938.3-78
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
МЕДЬ
Метод визначення фосфору
Copper.
Method for determination of phosphorus
ОКСТУ 1709
Дата введення 1979-01-01
ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ
1. Розроблено та внесено Міністерством кольорової металургії СРСР
РОЗРОБНИКИ
Г. П. Гіганов,
2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР
3. ВЗАМІН
4. Стандарт відповідає міжнародному стандарту ISO 4741-84
5. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ
_________________
* На території Російської Федерації діє
** На території Російської Федерації діє
*** На території Російської Федерації діє
6. Обмеження терміну дії знято за протоколом N 3-93 Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІУС 5-6-93)
7. ПЕРЕВИДАННЯ (листопад 1999 р.) зі Змінами N 1, 2, 3, 4, затвердженими в березні 1979 р., квітні 1983 р., червні 1985 р., квітні 1988 р. (ІУС 5-79, 7 , 8-85, 7-88)
Цей стандарт встановлює фотометричний метод визначення фосфору в міді марок відповідно до
Метод заснований на утворенні фосфорно-молібдено-ванадієвої гетерополікислоти в 1 н. розчин азотної кислоти. Оптичну густину розчину вимірюють при довжині хвилі 400-413 або 440-453 нм залежно від вмісту фосфору.
(Змінена редакція, зміна N 4).
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
Загальні вимоги до методу аналізу та вимоги безпеки при виконанні аналізів – за
(Змінена редакція, зміна N 4).
2. АПАРАТУРА, РЕАКТИВИ ТА РОЗЧИНИ
Фотоелектроколориметр або спектрофотометр з усім приладдям.
Кислота азотна за
Амоній ванадієвокислий мета за ; готують наступним чином: 2,5 г ванадієвокислого амонію розчиняють у 650 см
води, додають 10 см
азотної кислоти та доливають водою до 1 дм
.
Амоній молібденовокислий за . Перекристалізації проводять наступним чином: навішування солі масою 100-120 г розчиняють у 400 см
води при температурі 80 °C та двічі фільтрують гарячий розчин через щільний фільтр «синя стрічка». До розчину додають 250 г етилового спирту, охолоджують і дають відстоятися протягом 1 год. Випалі кристали відфільтровують на вирві Бюхнера. Отриманий молібденовокислий амоній розчиняють і знову перекристалізовують, фільтрують на вирву Бюхнера, промивають 2-3 рази етиловим спиртом по 20-30 см
, Після чого їх висушують на повітрі. Перед застосуванням перекристалізованої солі готують розчин наступним чином: 100 г солі розчиняють в 700-800 см
води та додають 25-30 см
аміаку. Перемішують до розчинення навішування, розчин фільтрують у мірну колбу місткістю 1000 см.
через вату або паперову масу, розбавляють водою до мітки та перемішують.
Водню перекис (пергідроль) за
Калій марганцевокислий за (1 зв.).
Мідь згідно з
Калій фосфорнокислий однозаміщений за
Натрій фосфорнокислий двозаміщений за
Розчини фосфору стандартні.
Розчин А; готують наступним чином: 0,458 г двозаміщеного фосфорнокислого натрію або 0,439 г однозаміщеного фосфорнокислого калію розчиняють 50-70 дм води, додають 2 см
азотної кислоти, розчин переносять у мірну колбу місткістю 1 дм
, доливають водою до мітки та перемішують.
1 см розчину, містить А 0,1 мг фосфору.
Розчин Б; готують наступним чином: 25 см розчину, А переносять у мірну колбу місткістю 100 см
, доливають водою до мітки та перемішують.
1 см розчину містить Б 0,025 мг фосфору.
Розчини, А та Б свіжоприготовлені зберігають у поліетиленовому посуді.
Кислота соляна за
Аміак водний за
Спирт етиловий технічний ректифікований за
(Змінена редакція, Зм. N 2, 4).
3. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ
3.1. Визначення фосфору при масовій частці менше 0,003%
Наважку міді масою 5,0 г поміщають у склянку місткістю 250 см , накривають годинниковим склом і розчиняють у 30 см
азотної кислоти, розведеної 2:1, при нагріванні, не допускаючи кипіння (при необхідності кислоту додавати порціями по 10 см
). Після розчинення проби при слабкому кипінні видаляють оксиди азоту, не знімаючи скло годинника. Розчин охолоджують, додають 1 см
розчину марганцевокислого калію та залишають розчин на 5 хв. Потім нагрівають до кипіння, кип'ятять протягом 1 хвилини і охолоджують до 30-40 °С. Додають 2 см
перекису водню, розведеної 1:9, кип'ятять протягом 1 хв, додають 5 см
розчину ванадієвокислого амонію і продовжують кип'ятити протягом 1 хв. Розчин охолоджують і переливають у мірну колбу місткістю 50 см.
. При постійному перемішуванні по краплях додають 5 см.
розчину молібденовокислого амонію Після цього розчин доливають водою до мітки та перемішують.
Через 20 хв вимірюють оптичну густину розчину при довжині хвилі 400-413 нм у кюветах з товщиною поглинаючого шару 30 мм. Розчином порівняння служить розчин, що містить 5 г міді та всі реактиви, крім молібденовокислого амонію.
Одночасно проводять два контрольні досліди: 30 см азотної кислоти, розведеної 2:1, випарюють до 3-4 см
і розбавляють 25 см
води. Потім додають 1 см
розчину марганцевокислого калію і надходять так, як зазначено вище при визначенні фосфору в міді.
Розчином порівняння служить розчин, що містить 3-4 см азотної кислоти, 25 см
води та 5 см
розчину ванадієвокислого амонію. Розчин кип'ятять протягом 1 хв, переводять у мірну колбу місткістю 50 см.
і доливають водою до мітки.
Середню величину оптичної щільності розчинів контрольних дослідів віднімають із величини оптичної щільності аналізованого розчину. Кількість фосфору встановлюють за градуювальним графіком, побудованим, як зазначено у п.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
3.2. Визначення фосфору при масовій частці від 0,002 до 0,006%
Визначення проводять за п. 3.1, однак вимірювання оптичної щільності розчину виконують у кюветах з товщиною шару 20 мм, а кількість фосфору встановлюють за графіком, побудованим, як зазначено в п.
3.3а. Визначення фосфору при масовій частці від 0,001 до 0,06%
Наважку міді масою 2,0 г поміщають у конічну колбу місткістю 100 см , доливають 18-20 см
суміші соляної та азотної кислот у співвідношенні 1:3 і нагрівають до видалення оксидів азоту, не допускаючи кипіння розчину. Потім додають 20-25 см
води та кип'ятять 3-4 хв. Охолоджують і поміщають розчин у мірну колбу місткістю 50 см
.
До отриманого розчину приливають при перемішуванні 5 см розчину ванадієвокислого амонію та 5 см
розчину молібденовокислого амонію, розбавляють водою до мітки та перемішують. Через 5 хв вимірюють оптичну густину розчину при довжині хвилі 400-453 нм у кюветі з товщиною шару 30 мм. Розчином порівняння служить розчин, що не містить молібденовокислого амонію.
Масу фосфору визначають за градуювальним графіком.
(Запроваджено додатково, Зм. N 4).
3.3. Визначення фосфору при масовій частці від 0,005 до 0,06%
Наважку міді масою 2,0 г поміщають у склянку місткістю 250 см і розчиняють у 30 см
азотної кислоти, розведеної 2:1, не доводячи до кипіння при нагріванні. Після розчинення міді при слабкому кипінні видаляють оксиди азоту, не знімаючи скло годинника. Додають 2 см
перекису водню, розведеної 1:9, кип'ятять протягом 30 с, потім додають 10 см
розчину ванадієвокислого амонію і кип'ятять ще протягом 1 хв.
Розчин охолоджують і переливають у мірну колбу місткістю 100 см. .
Додають 10 см розчину молібденовокислого амонію при безперервному перемішуванні Розчин у мірній колбі негайно доливають водою до мітки та перемішують. Через 20 хв вимірюють оптичну густину розчину при довжині хвилі 440-453 нм у кюветі з товщиною шару 30 мм.
Розчином порівняння при вимірюванні оптичної густини служить розчин, що містить 2 г міді (з масовою часткою фосфору менше 0,0005%) і всі реактиви.
Масу фосфору в розчині встановлюють за градуювальним графіком, побудованим, як зазначено у п.
3.4. Побудова градуювального графіка
3.4.1. При масовій частці фосфору менше 0,003%
У мірні колби місткістю 50 см поміщають 0; 1,0; 2,0; 3,0; 4,0; 5,0 та 6,0 см
стандартного розчину Б, що відповідає 0; 25; 50; 75; 100; 125 та 150 мкг фосфору, додають 3-4 см
азотної кислоти, доливають водою до об'єму 30-35 см
, доливають 5 см
розчину ванадієвокислого амонію, 5 см
розчину молібденовокислого амонію і доливають водою до мітки. Після додавання кожного розчину та під час приливання розчину молібденовокислого амонію вміст колб добре перемішують. Через 20 хв вимірюють оптичну густину розчинів при довжині хвилі 400-413 нм у кюветі з товщиною шару 30 мм щодо розчину без додавання фосфору.
3.4.2. При масовій частці фосфору від 0,002 до 0,006% надходять так само, як у п. 3.4.1, проте кількість стандартного розчину Б становить 0; 2; 4; 6; 8; 10 та 12 см що відповідає 0; 50; 100; 150; 200; 250 та 300 мкг фосфору.
Оптичну густину розчинів вимірюють при довжині хвилі 400-413 нм у кюветах з товщиною шару 20 мм щодо розчину без додавання фосфору.
3.4.3. При масовій частці фосфору від 0,005 до 0,06% у восьми склянках місткістю 250 см зважують по 2,00 г міді, додають 0; 1,0; 2,5; 5,0; 7,5; 10,0; 12,0; 13,0 см
розчину А, що відповідає 0; 100; 250; 500; 750; 1000; 1200; 1300 мкг фосфору. Потім розчиняють 30 см
азотної кислоти і далі надходять, як зазначено у п. 3.3.
За значеннями оптичних щільностей, знайдених у пп.3.4.1-3.4.3, і відповідним змістом фосфору будують градуювальні графіки.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
4. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ
4.1. Масову частку фосфору ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса фосфору, знайдена за градуювальним графіком, мкг;
- Маса навішування міді, г.
4.2. Розбіжності результатів двох паралельних визначень та двох аналізів не повинні перевищувати значень, наведених у таблиці.
(Змінена редакція, зміна N 4).
4.3. Допускається визначення фосфору за
(Запроваджено додатково, Зм. N 4).
ПРИКЛАДНА ПРОГРАМА. (Виключено, Зм. N 4).