ГОСТ 13938.3-78

ГОСТ 13938.3-78 Мідь. Метод визначення фосфору (зі змінами N 1, 2, 3, 4)

ГОСТ 13938.3-78

Група В59

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

МЕДЬ

Метод визначення фосфору

Copper.
Method for determination of phosphorus

ОКСТУ 1709

Дата введення 1979-01-01

ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. Розроблено та внесено Міністерством кольорової металургії СРСР

РОЗРОБНИКИ

Г. П. Гіганов, Є. М. Феднєва , А. А. Бляхман , Є. Д. Шувалова , А. Н. Савельєва

2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 24.01.78 N 155

3. ВЗАМІН ГОСТ 13938.3-68

4. Стандарт відповідає міжнародному стандарту ISO 4741-84

5. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ

_________________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 13047.9-2002 , тут і далі за текстом;
** На території Російської Федерації діє ГОСТ 859-2001 , тут і далі за текстом;
*** На території Російської Федерації діє ГОСТ 13047.9-2002 , тут і далі за текстом. - Примітка виробника бази даних.

6. Обмеження терміну дії знято за протоколом N 3-93 Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІУС 5-6-93)

7. ПЕРЕВИДАННЯ (листопад 1999 р.) зі Змінами N 1, 2, 3, 4, затвердженими в березні 1979 р., квітні 1983 р., червні 1985 р., квітні 1988 р. (ІУС 5-79, 7 , 8-85, 7-88)


Цей стандарт встановлює фотометричний метод визначення фосфору в міді марок відповідно до ГОСТ 859 , за винятком М00к і М00б (при масовій частці фосфору від 0,0003 до 0,06%).

Метод заснований на утворенні фосфорно-молібдено-ванадієвої гетерополікислоти в 1 н. розчин азотної кислоти. Оптичну густину розчину вимірюють при довжині хвилі 400-413 або 440-453 нм залежно від вмісту фосфору.

(Змінена редакція, зміна N 4).

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

Загальні вимоги до методу аналізу та вимоги безпеки при виконанні аналізів – за ГОСТ 13938.1 .

(Змінена редакція, зміна N 4).

2. АПАРАТУРА, РЕАКТИВИ ТА РОЗЧИНИ

Фотоелектроколориметр або спектрофотометр з усім приладдям.

Кислота азотна за ГОСТ 4461 та розведена 2:1, 1:1, 1:5.

Амоній ванадієвокислий мета за ГОСТ 9336 розчин 2,5 г/дм ; готують наступним чином: 2,5 г ванадієвокислого амонію розчиняють у 650 см води, додають 10 см азотної кислоти та доливають водою до 1 дм .

Амоній молібденовокислий за ГОСТ 3765 , перекристалізований розчин 100 г/дм . Перекристалізації проводять наступним чином: навішування солі масою 100-120 г розчиняють у 400 см води при температурі 80 °C та двічі фільтрують гарячий розчин через щільний фільтр «синя стрічка». До розчину додають 250 г етилового спирту, охолоджують і дають відстоятися протягом 1 год. Випалі кристали відфільтровують на вирві Бюхнера. Отриманий молібденовокислий амоній розчиняють і знову перекристалізовують, фільтрують на вирву Бюхнера, промивають 2-3 рази етиловим спиртом по 20-30 см , Після чого їх висушують на повітрі. Перед застосуванням перекристалізованої солі готують розчин наступним чином: 100 г солі розчиняють в 700-800 см води та додають 25-30 см аміаку. Перемішують до розчинення навішування, розчин фільтрують у мірну колбу місткістю 1000 см. через вату або паперову масу, розбавляють водою до мітки та перемішують.

Водню перекис (пергідроль) за ГОСТ 10929 і розчин (1:9).

Калій марганцевокислий за ГОСТ 20490 , розчин 0,2 моль/дм (1 зв.).

Мідь згідно з ГОСТ 859 .

Калій фосфорнокислий однозаміщений за ГОСТ 4198 висушений при 80-90 ° С протягом 1 год.

Натрій фосфорнокислий двозаміщений за ГОСТ 11773 висушений при 102-105 °С.

Розчини фосфору стандартні.

Розчин А; готують наступним чином: 0,458 г двозаміщеного фосфорнокислого натрію або 0,439 г однозаміщеного фосфорнокислого калію розчиняють 50-70 дм води, додають 2 см азотної кислоти, розчин переносять у мірну колбу місткістю 1 дм , доливають водою до мітки та перемішують.

1 см розчину, містить А 0,1 мг фосфору.

Розчин Б; готують наступним чином: 25 см розчину, А переносять у мірну колбу місткістю 100 см , доливають водою до мітки та перемішують.

1 см розчину містить Б 0,025 мг фосфору.

Розчини, А та Б свіжоприготовлені зберігають у поліетиленовому посуді.

Кислота соляна за ГОСТ 3118 та розведена 1:1.

Аміак водний за ГОСТ 3760 .

Спирт етиловий технічний ректифікований за ГОСТ 18300 .

(Змінена редакція, Зм. N 2, 4).

3. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ

3.1. Визначення фосфору при масовій частці менше 0,003%

Наважку міді масою 5,0 г поміщають у склянку місткістю 250 см , накривають годинниковим склом і розчиняють у 30 см азотної кислоти, розведеної 2:1, при нагріванні, не допускаючи кипіння (при необхідності кислоту додавати порціями по 10 см ). Після розчинення проби при слабкому кипінні видаляють оксиди азоту, не знімаючи скло годинника. Розчин охолоджують, додають 1 см розчину марганцевокислого калію та залишають розчин на 5 хв. Потім нагрівають до кипіння, кип'ятять протягом 1 хвилини і охолоджують до 30-40 °С. Додають 2 см перекису водню, розведеної 1:9, кип'ятять протягом 1 хв, додають 5 см розчину ванадієвокислого амонію і продовжують кип'ятити протягом 1 хв. Розчин охолоджують і переливають у мірну колбу місткістю 50 см. . При постійному перемішуванні по краплях додають 5 см. розчину молібденовокислого амонію Після цього розчин доливають водою до мітки та перемішують.

Через 20 хв вимірюють оптичну густину розчину при довжині хвилі 400-413 нм у кюветах з товщиною поглинаючого шару 30 мм. Розчином порівняння служить розчин, що містить 5 г міді та всі реактиви, крім молібденовокислого амонію.

Одночасно проводять два контрольні досліди: 30 см азотної кислоти, розведеної 2:1, випарюють до 3-4 см і розбавляють 25 см води. Потім додають 1 см розчину марганцевокислого калію і надходять так, як зазначено вище при визначенні фосфору в міді.

Розчином порівняння служить розчин, що містить 3-4 см азотної кислоти, 25 см води та 5 см розчину ванадієвокислого амонію. Розчин кип'ятять протягом 1 хв, переводять у мірну колбу місткістю 50 см. і доливають водою до мітки.

Середню величину оптичної щільності розчинів контрольних дослідів віднімають із величини оптичної щільності аналізованого розчину. Кількість фосфору встановлюють за градуювальним графіком, побудованим, як зазначено у п. 3.4.1.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

3.2. Визначення фосфору при масовій частці від 0,002 до 0,006%

Визначення проводять за п. 3.1, однак вимірювання оптичної щільності розчину виконують у кюветах з товщиною шару 20 мм, а кількість фосфору встановлюють за графіком, побудованим, як зазначено в п. 3.4.2.

3.3а. Визначення фосфору при масовій частці від 0,001 до 0,06%

Наважку міді масою 2,0 г поміщають у конічну колбу місткістю 100 см , доливають 18-20 см суміші соляної та азотної кислот у співвідношенні 1:3 і нагрівають до видалення оксидів азоту, не допускаючи кипіння розчину. Потім додають 20-25 см води та кип'ятять 3-4 хв. Охолоджують і поміщають розчин у мірну колбу місткістю 50 см .

До отриманого розчину приливають при перемішуванні 5 см розчину ванадієвокислого амонію та 5 см розчину молібденовокислого амонію, розбавляють водою до мітки та перемішують. Через 5 хв вимірюють оптичну густину розчину при довжині хвилі 400-453 нм у кюветі з товщиною шару 30 мм. Розчином порівняння служить розчин, що не містить молібденовокислого амонію.

Масу фосфору визначають за градуювальним графіком.

(Запроваджено додатково, Зм. N 4).

3.3. Визначення фосфору при масовій частці від 0,005 до 0,06%

Наважку міді масою 2,0 г поміщають у склянку місткістю 250 см і розчиняють у 30 см азотної кислоти, розведеної 2:1, не доводячи до кипіння при нагріванні. Після розчинення міді при слабкому кипінні видаляють оксиди азоту, не знімаючи скло годинника. Додають 2 см перекису водню, розведеної 1:9, кип'ятять протягом 30 с, потім додають 10 см розчину ванадієвокислого амонію і кип'ятять ще протягом 1 хв.

Розчин охолоджують і переливають у мірну колбу місткістю 100 см. .

Додають 10 см розчину молібденовокислого амонію при безперервному перемішуванні Розчин у мірній колбі негайно доливають водою до мітки та перемішують. Через 20 хв вимірюють оптичну густину розчину при довжині хвилі 440-453 нм у кюветі з товщиною шару 30 мм.

Розчином порівняння при вимірюванні оптичної густини служить розчин, що містить 2 г міді (з масовою часткою фосфору менше 0,0005%) і всі реактиви.

Масу фосфору в розчині встановлюють за градуювальним графіком, побудованим, як зазначено у п. 3.4.3.

3.4. Побудова градуювального графіка

3.4.1. При масовій частці фосфору менше 0,003%

У мірні колби місткістю 50 см поміщають 0; 1,0; 2,0; 3,0; 4,0; 5,0 та 6,0 см стандартного розчину Б, що відповідає 0; 25; 50; 75; 100; 125 та 150 мкг фосфору, додають 3-4 см азотної кислоти, доливають водою до об'єму 30-35 см , доливають 5 см розчину ванадієвокислого амонію, 5 см розчину молібденовокислого амонію і доливають водою до мітки. Після додавання кожного розчину та під час приливання розчину молібденовокислого амонію вміст колб добре перемішують. Через 20 хв вимірюють оптичну густину розчинів при довжині хвилі 400-413 нм у кюветі з товщиною шару 30 мм щодо розчину без додавання фосфору.

3.4.2. При масовій частці фосфору від 0,002 до 0,006% надходять так само, як у п. 3.4.1, проте кількість стандартного розчину Б становить 0; 2; 4; 6; 8; 10 та 12 см що відповідає 0; 50; 100; 150; 200; 250 та 300 мкг фосфору.

Оптичну густину розчинів вимірюють при довжині хвилі 400-413 нм у кюветах з товщиною шару 20 мм щодо розчину без додавання фосфору.

3.4.3. При масовій частці фосфору від 0,005 до 0,06% у восьми склянках місткістю 250 см зважують по 2,00 г міді, додають 0; 1,0; 2,5; 5,0; 7,5; 10,0; 12,0; 13,0 см розчину А, що відповідає 0; 100; 250; 500; 750; 1000; 1200; 1300 мкг фосфору. Потім розчиняють 30 см азотної кислоти і далі надходять, як зазначено у п. 3.3.

За значеннями оптичних щільностей, знайдених у пп.3.4.1-3.4.3, і відповідним змістом фосфору будують градуювальні графіки.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

4. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ

4.1. Масову частку фосфору ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Маса фосфору, знайдена за градуювальним графіком, мкг;

- Маса навішування міді, г.

4.2. Розбіжності результатів двох паралельних визначень та двох аналізів не повинні перевищувати значень, наведених у таблиці.

(Змінена редакція, зміна N 4).

4.3. Допускається визначення фосфору за ГОСТ 741.8 та ГОСТ 13047.5 .

(Запроваджено додатково, Зм. N 4).


ПРИКЛАДНА ПРОГРАМА. (Виключено, Зм. N 4).