ГОСТ Р 54922-2012

ГОСТ Р 54922-2012 Концентрати цинкові. Технічні умови

ГОСТ Р 54922-2012

НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

КОНЦЕНТРАТИ ЦИНКОВІ

Технічні умови

Zink concentrates. Technical specification

ГКС 77.120.30
ОКП 172111

Дата введення 2014-07-01

Передмова

1 РОЗРОБЛЕН федеральним державним унітарним підприємством «Державний науково-дослідний інститут кольорових металів «ГІНЦВЕТМЕТ» (ФГУП «Інститут «ГІНЦВЕТМЕТ»)

2 ВНЕСЕН Технічним комітетом зі стандартизації ТК 373 «Кольорові метали та сплави"

3 ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Наказом Федерального агентства з технічного регулювання та метрології від 27 червня 2012 р. N 127-ст

4 ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ


Правила застосування цього стандарту встановлені у ГОСТ Р 1.0-2012 (розділ 8). Інформація про зміни до цього стандарту публікується у щорічному (станом на 1 січня поточного року) інформаційному покажчику «Національні стандарти», а офіційний текст змін та поправок — у щомісячному інформаційному покажчику «Національні стандарти». У разі перегляду (заміни) або скасування цього стандарту відповідне повідомлення буде опубліковано у найближчому випуску інформаційного покажчика «Національні стандарти». Відповідна інформація, повідомлення та тексти розміщуються також в інформаційній системі загального користування - на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет (gost.ru)

1 Область застосування

Даний стандарт поширюється на цинкові концентрати, одержувані при збагаченні цинковмісних руд кольорових металів і призначені для вилучення цинку та супутніх йому цінних компонентів.

2 Нормативні посилання

У цьому стандарті використано нормативні посилання на такі стандарти:

ГОСТ Р ИСО 5725-1-2002 Точність (правильність та прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 1. Основні положення та визначення

ГОСТ Р ИСО 5725-2-2002 Точність (правильність та прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 2. Основний метод визначення повторюваності та відтворюваності стандартного методу вимірювань

ГОСТ Р ИСО 5725-3-2002 Точність (правильність та прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 3. Проміжні показники прецизійності стандартного методу вимірів

ГОСТ Р ИСО 5725-4-2002 Точність (правильність та прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 4. Основні методи визначення правильності стандартного методу вимірів

ГОСТ Р ИСО 5725-5-2002 Точність (правильність та прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 5. Альтернативні методи визначення прецизійності стандартного методу вимірювань

ГОСТ Р ИСО 5725-6-2002 Точність (правильність та прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 6. Використання значень точності практично

ГОСТ Р 8.563-96 Державна система забезпечення єдності вимірів. Методики виконання вимірювань

ГОСТ Р 12.4.013-97 Система стандартів безпеки праці. Окуляри захисні. Загальні технічні умови

ГОСТ Р 12.4.187-97 Система стандартів безпеки праці. Взуття спеціальне шкіряне для захисту від загальних виробничих забруднень. Загальні технічні умови

ГОСТ Р 50571.3−2009 Електроустановки низьковольтні. Частина 4-41. Вимоги щодо забезпечення безпеки. Захист від ураження електричним струмом

ГОСТ Р 50610-93 Контейнери спеціалізовані. Типи, основні параметри та розміри

ГОСТ Р 52124-2003 Концентрати цинкові. Атомно-абсорбційний метод визначення миш'яку

ГОСТ Р 52144-2003 Концентрати цинкові. Спектрофотометричний метод визначення діоксиду кремнію

ГОСТ Р 53198-2008 Руди та концентрати кольорових металів. Загальні вимоги до методів аналізу

ГОСТ Р 53228-2008 Ваги неавтоматичної дії. Частина 1. Метрологічні та технічні вимоги. Випробування

ГОСТ 12.0.004-90 Система стандартів безпеки праці. Організація навчання безпеки праці. загальні положення

ГОСТ 12.1.004-91 Система стандартів безпеки праці. Пожежна безпека. Загальні вимоги

ГОСТ 12.1.005-88 Система стандартів безпеки праці. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони

ГОСТ 12.1.007-76 Система стандартів безпеки праці. Шкідливі речовини. Класифікація та загальні вимоги безпеки

ГОСТ 12.1.016-79 Система стандартів безпеки праці. Повітря робочої зони. Вимоги до методик вимірювання концентрацій шкідливих речовин

ГОСТ 12.1.030-81 Система стандартів безпеки праці. Електробезпека. Захисне заземлення, занулення

ГОСТ 12.2.007.0 −75 Система стандартів безпеки праці. Електротехнічні вироби. Загальні вимоги безпеки

ГОСТ 12.3.009-76 Система стандартів безпеки праці. Роботи вантажно-розвантажувальні. Загальні вимоги безпеки

ГОСТ 12.3.019-80 Система стандартів безпеки праці. Випробування та вимірювання електричні. Загальні вимоги безпеки

ГОСТ 12.4.009-83 Система стандартів безпеки праці. Пожежна техніка захисту об'єктів. Основні види. Розміщення та обслуговування

ГОСТ 12.4.010-75 Система стандартів безпеки праці. Засоби індивідуального захисту. Перчатки спеціальні. Технічні умови

ГОСТ 12.4.021-75 Система стандартів безпеки праці. Системи вентиляційні. Загальні вимоги

ГОСТ 12.4.028-76 Система стандартів безпеки праці. Респіратори ШБ-1 «Пелюстка». Технічні умови

ГОСТ 12.4.099−80 Комбінезони жіночі для захисту від нетоксичного пилу, механічних впливів та загальних виробничих забруднень. Технічні умови

ГОСТ 12.4.100-80 Комбінезони чоловічі для захисту від нетоксичного пилу, механічних впливів та загальних виробничих забруднень. Технічні умови

ГОСТ 12.4.103-83 Система стандартів безпеки праці. Одяг спеціальний захисний, засоби індивідуального захисту ніг та рук. Класифікація

ГОСТ 17.2.3.01 -86 Охорона природи. атмосфера. Правила контролю за якістю повітря населених пунктів

ГОСТ 17.2.3.02 −78 Охорона природи. атмосфера. Правила встановлення допустимих викидів шкідливих речовин промисловими підприємствами

ГОСТ 83-79 Реактиви. Вуглекислий натрій. Технічні умови

ГОСТ 515-77 Папір пакувальний бітумований і дьогтьовий. Технічні умови

ГОСТ 1770-74 (ІСО 1042-83, ІСО 4788-80) Посуд мірний лабораторний скляний. Циліндри, мензурки, колби, пробірки. Загальні технічні умови

ГОСТ 2228-81 Папір мішковий. Технічні умови

ГОСТ 3118-77 Реактиви. Кислота соляна. Технічні умови

ГОСТ 4234-77 Реактиви. Калій хлористий. Технічні умови

ГОСТ 4328-77 Реактиви. Натрію гідроксид. Технічні умови

ГОСТ 4332-76 Реактиви. Калій вуглекислий - вуглекислий натрій. Технічні умови

ГОСТ 4463-76 Реактиви. Натрій фтористий. Технічні умови

ГОСТ 6613-86 Сітки дротяні ткані з квадратними осередками. Технічні умови

ГОСТ 6709-72 Вода дистильована. Технічні умови

ГОСТ 7933-89 Картон для споживчої тари. Загальні технічні умови

ГОСТ 8828-89 Папір основа та папір двошаровий водонепроникний пакувальний. Технічні умови

ГОСТ 9347-74 Картон прокладочний та ущільнювальні прокладки з нього. Технічні умови.

ГОСТ 10262-73 Цинк окис. Технічні умови

ГОСТ 10354-82 Плівка поліетиленова. Технічні умови

ГОСТ 10652-73 Реактиви. Сіль динатрієва етилендіамін-N, N, N', N'-тетраоцтової кислоти 2-водна (трилон Б). Технічні умови

ГОСТ 13170-80 Руди та концентрати кольорових металів. Метод визначення вологи

ГОСТ 13610-79 Залізо карбонільне радіотехнічне. Технічні умови

ГОСТ 14048.1-93 Концентрати цинкові. Метод визначення цинку

ГОСТ 14048.2-78 Концентрати цинкові. Метод визначення заліза

ГОСТ 14048.4-78 Концентрати цинкові. Метод визначення діоксиду кремнію

ГОСТ 14048.5-78 Концентрати цинкові. Метод визначення миш'яку

ГОСТ 14048.7-80 Концентрати цинкові. Метод визначення фтору

ГОСТ 14180-80 Руди та концентрати кольорових металів. Методи відбору та підготовки проб для хімічного аналізу та визначення вологи

ГОСТ 14192-96 Маркування вантажів

ГОСТ 14919-83 Електроплити, електроплитки та жаркові електрошафи побутові. Загальні технічні умови

ГОСТ 17269-71 Респіратори фільтруючі газопилозахистні РУ-60м та РУ-60му. Технічні умови

ГОСТ 19433-88 Вантажі небезпечні. Класифікація та маркування

ГОСТ 20010-93 Рукавички гумові технічні. Технічні умови

ГОСТ 20448-90 Гази вуглеводневі скраплені паливні для комунально-побутового споживання. Технічні умови

ГОСТ 22235−2010 Вагони вантажні магістральних залізниць колії 1520 мм. Загальні вимоги щодо забезпечення безпеки під час виконання вантажно-розвантажувальних та маневрових робіт

ГОСТ 22261-94 Засоби вимірювань електричних та магнітних величин. Загальні технічні умови

ГОСТ 22280-76 Реактиви. Натрій лимоннокислий 55-водний. Технічні умови

ГОСТ 24598-81 Руди та концентрати кольорових металів. Ситовий та седиментаційний методи визначення гранулометричного складу

ГОСТ 25336-82 Посуд та обладнання лабораторні скляні. Типи, основні параметри та розміри

ГОСТ 25363-87 * Концентрати цинкові. Атомно-абсорбційні методи визначення золота та срібла
________________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 25363-82 , тут і далі за текстом. - Примітка виробника бази даних.

ГОСТ 27574-87 Костюми жіночі для захисту від загальних виробничих забруднень та механічних впливів. Технічні умови

ГОСТ 27575-87 Костюми чоловічі для захисту від загальних виробничих забруднень та механічних впливів. Технічні умови

ГОСТ 29057-91 Костюми чоловічі для захисту від нетоксичного пилу. Технічні умови

ГОСТ 29058-91 Костюми жіночі для захисту від нетоксичного пилу. Технічні умови

ГОСТ 29227-91 (ІСО 835-1-81) Посуд лабораторний скляний. Піпетки градуйовані. Частина 1. Загальні вимоги

ГОСТ 30302-95 Контейнери спеціалізовані. Типи, основні параметри та розміри

Примітка — При користуванні цим стандартом доцільно перевірити дію стандартів посилань в інформаційній системі загального користування — на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет або за щорічним інформаційним покажчиком «Національні стандарти», який опублікований станом на 1 січня поточного року та за випусками щомісячного інформаційного покажчика «Національні стандарти» за поточний рік. Якщо замінений стандарт посилання, на який дано недатоване посилання, рекомендується використовувати діючу версію цього стандарту з урахуванням усіх внесених до цієї версії змін. Якщо замінений стандарт, на який дано датоване посилання, то рекомендується використовувати версію цього стандарту із зазначеним вище роком затвердження (прийняття). Якщо після затвердження цього стандарту до посилального стандарту, на який дано датоване посилання, внесено зміну, що стосується положення, на яке дано посилання, то це положення рекомендується застосовувати без урахування цієї зміни. Якщо стандарт посилається без заміни, то положення, в якому дано посилання на нього, рекомендується застосовувати в частині, що не зачіпає це посилання.

3 Терміни та позначення

У цьому стандарті застосовані терміни та позначення за ГОСТ Р ІСО 5725-1-2002 - ГОСТ Р ІСО 5725-6-2002 та ГОСТ Р 53198-2008.

4 Технічні вимоги

4.1 Основні положення

4.1.1 Хімічний склад цинкових концентратів у перерахунку на суху масу наведено у таблиці 1.


Таблиця 1 - Нормовані показники хімічного складу цинкових концентратів

В процентах

4.1.2 Масова частка вологи в цинкових концентратах будь-якого гранулометричного складу має бути не більше ніж 9%.

Допускається постачання цинкових концентратів з масовою часткою вологи понад 9%, якщо це обумовлено в договорі чи контракті на постачання продукції. При цьому масова частка вологи встановлюється залежно від масової частки фракції мінус 0,071 мм відповідно до таблиці 2, причому постачання насипом концентрату з масовою часткою вологи більше 12% допускається за погодженням з перевізником.


Таблиця 2 - Допустимі значення масової частки вологи в цинкових концентратах залежно від масової частки фракції мінус 0,071 мм

В процентах

4.1.3 У цинкових концентратах не допускається наявності сторонніх предметів (шматки породи, дерева, металу та ін.), а також шматків концентрату, що спеклися.

Примітка — За згодою виробника та споживача можуть бути встановлені інші додаткові вимоги до зовнішнього вигляду цинкових концентратів.

4.2 Транспортне маркування

4.2.1 Транспортне маркування цинкових концентратів, що відвантажуються в контейнерах, повинно наноситися на кожен контейнер та відповідати положенням ГОСТ 14192 та договірним умовам на постачання продукції споживачеві.

При поставці цинкових концентратів водним транспортом маркування вантажу має відповідати положенням [6].

4.2.2 Транспортне маркування має бути надійним, довговічним і повинно наноситися на кожне вантажне місце (на контейнер або ярлик) у транспортному засобі із зазначенням маніпуляційного знака «Верх, не кантувати» за ГОСТ 14192 та містити такі дані:

- Транспортне найменування вантажу («Концентрати цинкові»);

- найменування вантажоодержувача та пункту призначення;

— найменування підприємства-виробника або відправника вантажу (його товарний знак) і пункту відправлення;

- Маси брутто і нетто вантажу.

4.3 Упаковка

4.3.1 Цинкові концентрати поставляються упакованими в спеціалізовані контейнери типу СК-2-3 або СК-2-5 за ГОСТ 30302 і ГОСТ Р 50610, м'які контейнери разового використання типу МКР [23]*-[26]* або аналогічні контейнери інших типів з такими ж або вищими технічними характеристиками, що забезпечують збереження продукту при перевезенні залізничним транспортом, а також перевозяться без пакування насипом у напіввагонах автомобільним транспортом та (або) водними видами транспорту відповідно до правил перевезення вантажів на даному виді транспорту.
________________
* Див. розділ Бібліографія. - Примітка виробника бази даних.

Контейнери повинні відповідати вимогам документації на них, бути сертифіковані компетентним органом Російської Федерації, а м'які контейнери разового використання мати коефіцієнт безпеки не менше ніж 6:1.

5 Вимоги безпеки

5.1 Цинкові концентрати є хімічно нейтральними, нерадіоактивними, стабільними та пожежо-вибухобезпечними речовинами, не розчиняються у воді і не утворюють з водою токсичних сполук, не викликають корозії металів, не надають шкідливого впливу на живі організми при попаданні у водойми та ґрунт. від атмосферних опадів, оскільки під впливом атмосферних та зовнішніх впливів не можуть бути пошкоджені та знищені, а також не викликають пошкодження транспортних засобів, порушення роботи рейкових ланцюгів та не можуть бути джерелом аварійних ситуацій.

При взаємодії кислот з цинковим концентратом утворюються токсичні сполуки сірки, у тому числі сірководень (з соляною кислотою) та діоксид сірки (із сірчаною та азотною кислотами).

5.2 Цинкові концентрати являють собою суміші природних мінералів (сфалерит, пірит, арсенопірит, халькопірит, галеніт, кварц, аргентит та ін.), що містять у зв'язаному стані у вигляді сульфідів, сульфатів та ряду інших неорганічних сполук цинк, миш'як, залізо, залізо , кадмій, калій, натрій, кремній, мідь, сірку, золото, срібло та фтор, які згідно з ГОСТ 12 .1.005, [1]*-[5], [7]-[9] та [34] відносяться до речовин, зміст яких контролюється у процесі виробництва, транспортування, зберігання та застосування цинкових концентратів.
________________
* Див. розділ Бібліографія, тут і далі за текстом. - Примітка виробника бази даних.

5.3 Пил цинкових концентратів, що надходить в організм, контактують з нею людей через органи дихання та шлунково-кишковий тракт, може викликати атрофічні та субатрофічні катари верхніх дихальних шляхів, шлунково-кишкові розлади та пневмоконіоз, а також дратівливість, безсоння, шум у пам'яті та зниження слуху.

5.4 Цинкові концентрати за вмістом сульфіду цинку, що є основним компонентом концентратів, згідно з ГОСТ 12.1.005 відносяться до помірно небезпечних речовин за ГОСТ 12.1.007 (клас небезпеки 3).

5.5 Виробничі приміщення для виготовлення цинкових концентратів (включаючи приміщення для проведення хімічних аналізів складу концентратів) та їх застосування (приміщення, в яких проводиться завантаження цинкового концентрату в печі для відпалу) повинні бути обладнані загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією з механічним спонуканням згідно з ГОСТ 12 . а в місцях виділення шкідливих речовин з цинкових концентратів у повітря робочої зони повинні бути обладнані місцевими відсмоктувачами від виробничого обладнання.

5.6 При виробництві цинкових концентратів повинні дотримуватися вимог санітарних правил [18] та [20]*, правил пожежної безпеки за ГОСТ 12.1.004, правил електробезпеки за ГОСТ 12.2.007.0, ГОСТ 12.3.019, ГОСТ Р 5051. ], [40] та [41].
________________
* Див. розділ Бібліографія, тут і далі за текстом. - Примітка виробника бази даних.

5.7 При застосуванні цинкових концентратів (випал концентратів) повинні дотримуватися вимог санітарних правил [17]-[20] та правил пожежної безпеки за ГОСТ 12.1.004.

5.8 При проведенні вантажно-розвантажувальних робіт з цинковими концентратами необхідно дотримуватись вимог безпеки за ГОСТ 12.3.009.

5.9 При виробництві цинкових концентратів та при їх випаленні у повітряне середовище виробничого приміщення можливе виділення шкідливих речовин, поданих у таблиці 3.


Таблиця 3 - Гігієнічні нормативи, встановлені для шкідливих хімічних речовин, що входять до складу цинкових концентратів, а також речовин, що утворюються в процесі їх випалу в повітрі робочої зони

________________
* Див. розділ Бібліографія. - Примітка виробника бази даних.

5.10 Масові концентрації шкідливих хімічних речовин, що входять до складу цинкових концентратів, а також речовин, що утворюються в процесі їх випалу в повітрі робочої зони, згідно з [1] не повинні перевищувати значень гранично допустимих концентрацій (ГДК), наведених у таблиці 3 разом з іншими гігієнічними нормативами цих речовин.

5.11 Прилади та електроустановки, що застосовуються при проведенні робіт, пов'язаних з виготовленням та застосуванням цинкових концентратів, повинні бути забезпечені пристроями для заземлення, що відповідають вимогам ГОСТ 12.2.007.0, ГОСТ 12.1.030 та [41].

5.12 Адміністрація підприємства повинна забезпечити здійснення виробничого контролю за дотриманням вимог санітарних правил при виготовленні та застосуванні цинкових концентратів та аналітичного контролю за концентрацією шкідливих речовин у повітрі робочої зони згідно з правилами [17]. Періодичність аналітичного контролю залежить від класу небезпеки речовини за ГОСТ 12.1.007 та регламентується ГОСТ 12.1.005.

5.13 Програми (плани) виробничого (аналітичного) контролю за дотриманням санітарних правил мають бути розроблені підприємством та узгоджені в установленому порядку.

5.14 Методики виконання вимірювань концентрацій шкідливих речовин у повітрі робочої зони повинні відповідати вимогам ГОСТ Р 8.563 та ГОСТ 12 .1.016, а також забезпечувати необхідну точність та достовірність результатів вимірювань.

5.15 Працівники, зайняті на виробничих ділянках, пов'язаних з виготовленням та застосуванням цинкових концентратів, повинні бути не молодшими за вісімнадцять років, проходити медичні огляди відповідно до порядку та строків проведення обов'язкових попередніх (при надходженні на роботу) та періодичних медичних оглядів (обстежень) згідно з [ 30]* і [31]*, а також повинні пройти вступний (при вступі на роботу) та періодичні інструктажі з охорони праці відповідно до вимог ГОСТ 12.0.004 та правил безпеки, що діють на підприємстві.
________________
* Див. розділ Бібліографія. - Примітка виробника бази даних.

5.16 Роботи, пов'язані з виготовленням та застосуванням цинкових концентратів, необхідно виконувати в засобах індивідуального захисту органів дихання за ГОСТ 12.4.028 (респіратор ШБ-1 «Пелюстка») або за ГОСТ 17269 (фільтруючі газопилозахистні респіратори типу РУ-60 , в сухому справному одязі по ГОСТ 12.4.099, ГОСТ 12.4.100, ГОСТ 12.4.103, ГОСТ 27574 , ГОСТ 27575 , ГОСТ 29057 і ГОСТ 29058 , спеціальної взуття по Г1.4. ГОСТ 20010 , захисту очей по ГОСТ Р 12.4.013 (окуляри з бічним захистом в оправі зі світлофільтрами) або в інших засобах індивідуального захисту, що забезпечують ефективний захист працюючих від шкідливих речовин, що містяться у відсівах.

5.17 Видача засобів індивідуального захисту за 5.16 повинна проводитись відповідно до [42]*.
________________
* Див. розділ Бібліографія. - Примітка виробника бази даних.

5.18 При роботах, пов'язаних з виготовленням та застосуванням цинкових концентратів, необхідно користуватися засобами індивідуального захисту відповідно до чинної на підприємстві інструкції про порядок видачі, зберігання та використання спеціального одягу, спеціального взуття та інших захисних засобів. Засоби індивідуального захисту повинні зберігатись у спеціально відведених шафах. Винесення засобів індивідуального захисту та перебування в них поза територією підприємства забороняються.

5.19 Працівники, зайняті виготовленням та застосуванням цинкових концентратів, у профілактичних цілях мають бути забезпечені молоком або іншими рівноцінними харчовими продуктами згідно з [29] та [32].

5.20 Виробничі приміщення повинні бути обладнані засобами пожежогасіння (вода, кварцовий пісок, тканина, що негорить, пінні вуглекислотні вогнегасники). Види пожежної техніки, призначеної для захисту від пожеж, її розміщення у виробничому приміщенні мають відповідати положенням ГОСТ 12.4.009.

5.21 Працівники, які займаються виготовленням або застосуванням цинкових концентратів, повинні бути забезпечені побутовими приміщеннями згідно [15].

5.22 У приміщеннях, в яких проводяться роботи з цинковими концентратами, забороняється зберігати харчові продукти та воду, приймати їжу, пити та палити.

5.23 Після закінчення робіт, пов'язаних з цинковими концентратами, необхідно провести прибирання робочого місця, очистити спеціальний одяг, інші захисні засоби та інструменти, що використовуються, вимити руки та обличчя з милом, а в кінці зміни прийняти душ.

6 Вимоги охорони навколишнього середовища

6.1 При виготовленні та застосуванні цинкових концентратів виробничі стічні води не утворюються.

6.2 Основними видами впливу цинкових концентратів на навколишнє середовище можуть бути забруднення повітря, ґрунтів та водойм у результаті скидів, викидів, порушень правил зберігання чи транспортування, надзвичайних ситуацій, неорганізованого розміщення, спалювання чи захоронення відходів, що призводить до зміни санітарного режиму оточення об'єктів та деградації ґрунтів.

6.3 Контроль за вмістом шкідливих речовин, що входять до складу цинкових концентратів, у разі потрапляння концентрату в повітря, водоймище або ґрунт здійснюють природоохоронні органи за заявками зацікавлених підприємств.

6.4 При виготовленні цинкових концентратів та їх застосуванні, а також при втратах цинкових концентратів при їх транспортуванні, зберіганні, завантаженні або вивантаженні можливі виділення в атмосферне повітря аерозолів забруднюючих речовин, що нормуються [3] та [4]*, максимальні концентрації яких у приземному шарі, починаючи з межі санітарно-захисної зони і далі з урахуванням розсіювання не повинні перевищувати значень ГДК або ВЗУТ, наведених у таблиці 4.
________________
* Див. розділ Бібліографія. - Примітка виробника бази даних.


Таблиця 4 - Гігієнічні нормативи, встановлені для забруднюючих речовин, що входять до складу цинкових концентратів, для атмосферного повітря населених місць

6.5 З метою охорони атмосферного повітря від забруднення має бути забезпечене виконання вимог ГОСТ 17.2.3.01, ГОСТ 17.2.3.02 та [13].

6.6 Цинкові концентрати відносяться до небезпечних вантажів класу 9, підкласу 9.2, класифікаційний шифр 924 за ГОСТ 19433 тільки при транспортуванні їх насипом водним транспортом у закритих трюмах, так як при взаємодії кисню з цинковим концентратом можливе окислення що призводить до зниження об'ємної частки кисню в навколишньому повітрі нижче 21%.

6.7 При зберіганні та транспортуванні цинкові концентрати не становлять небезпеки для навколишнього природного середовища та здоров'я людей при виконанні вимог 6.1-6.6 та 6.8-6.11.

6.8 При зберіганні та транспортуванні цинкових концентратів необхідно виконувати вимоги до чистоти та режиму водойм [35]*.
________________
* Див. розділ Бібліографія. - Примітка виробника бази даних.

6.9 Максимальні концентрації шкідливих хімічних речовин, що входять до складу цинкових концентратів, у разі потрапляння цинкового концентрату у водойму не повинні перевищувати значень ГДК згідно з [2], наведеними в таблиці 5.


Таблиця 5 - Гігієнічні нормативи, встановлені для шкідливих хімічних речовин, що входять до складу цинкових концентратів, для води водних об'єктів господарсько-питного та культурно-побутового водокористування

6.10 Максимальні концентрації шкідливих хімічних речовин, що входять до складу цинкових концентратів, у воді водних об'єктів, що мають рибогосподарське значення, згідно [34] у разі потрапляння цинкового концентрату у водойму не повинні перевищувати значень ГДК, наведених у таблиці 6.


Таблиця 6 - Гігієнічні нормативи, встановлені для шкідливих хімічних речовин, що входять до складу цинкових концентратів, для води водних об'єктів, що мають рибогосподарське значення

6.11 Максимальні концентрації шкідливих хімічних речовин, що входять до складу цинкових концентратів згідно з [9], у разі потрапляння цинкового концентрату у ґрунт не повинні перевищувати значень ГДК, наведених разом із класами небезпеки цих речовин у таблиці 7.


Таблиця 7 - Гігієнічні показники шкідливих хімічних речовин, що входять до складу цинкових концентратів, для ґрунту

6.12 Цинкові концентрати утилізації не підлягають.

6.13 Шлакоподібні відходи (силікат цинку та ін.), що утворюються в процесі переробки цинкових концентратів на підприємстві-споживачі, можуть бути використані на розсуд цього підприємства, включаючи їх переробку та відправку в спеціальні промислові «шлаковідвали» з дотриманням вимог [14].

7 Правила приймання

7.1 Цинкові концентрати приймають партіями. Кожна партія цинкового концентрату повинна складатися з однорідного продукту однієї марки та супроводжуватися одним документом про якість, що надсилається підприємству-споживачеві разом із розрахунковими документами.

Документ про якість має містити:

- Найменування підприємства-виробника та його товарний знак;

- Найменування продукції;

- номер партії;

- Масу (нетто) партії;

- результати випробувань на відповідність вимогам 4.1.1 та 4.1.2;

- Дату відвантаження.

Маса (нетто) партії цинкового концентрату, що поставляється, встановлюється за згодою між виробником і споживачем.

7.2 Перевірки транспортного маркування та пакування цинкового концентрату на відповідність вимогам 4.2 та 4.3 проводять візуально.

7.3 Кожна партія цинкового концентрату піддається приймально-здавальним випробуванням на відповідність вимогам, зазначеним у 4.1.1, 4.1.2, які проводяться службою технічного контролю підприємства-виробника.

7.4 Партію продукції приймають, якщо результати випробувань за всіма показниками відповідають вимогам цього стандарту.

7.5. При отриманні незадовільних результатів приймально-здавальних випробувань хоча б за одним показником, зазначеним у 4.1.1 та 4.1.2, проводять повторні випробування на подвоєній кількості продукції, взятої з тієї ж партії. Результати повторних випробувань поширюються всю партію.

8 Методи контролю

8.1 Загальні вимоги щодо методів виконання вимірювань.

8.1.1 Відбір проб для хімічного аналізу та їх підготовку проводять відповідно до ГОСТ 14180 .

За згодою між виробником та споживачем допускається застосовувати інші методи відбору проб, що забезпечують необхідну точність відбору.

8.1.2 Титр стандартного розчину трилону Б встановлюють за п'ятьма паралельними визначеннями. Масові частки золота та срібла встановлюють за результатами трьох паралельних визначень. Масові частки інших аналізованих елементів встановлюють за результатами двох паралельних визначень.

8.1.3 Контроль точності результатів вимірювань проводять за ГОСТ Р 53198 (розділ 13).

8.2 Масові частки елементів у цинкових концентратах всіх марок визначають за методиками аналізу, наведеними в розділі 8, ГОСТ Р 53198, ГОСТ 14048.4, ГОСТ 14048.5, ГОСТ 14048.7 і ГОСТ 25363 , [44 атестованим у встановленому порядку методикам аналізу за умови отримання за ними метрологічних характеристик результатів вимірювань згідно з ГОСТ Р 53198 (розділ 13).
________________
* Див. розділ Бібліографія, тут і далі за текстом. - Примітка виробника бази даних.

8.3 Масову частку вологи визначають гравіметричним методом за ГОСТ 13170 з такими доповненнями:

- прийнятність отриманих результатів визначення масової частки вологи оцінюють за ГОСТ Р 53198 (розділ 13);

- метрологічні характеристики результатів визначення масової частки вологи не повинні перевищувати величин, зазначених у таблиці 8;

- Контроль точності результатів визначення масової частки вологи, включаючи оцінку їх правильності здійснюють за ГОСТ Р 53198 (розділ 13);

- у разі, якщо величина масової частки вологи в концентраті перевищує 9%, визначають масову частку фракції мінус 0,071 мм ситовим методом за ГОСТ 24598 , використовуючи сито з сіткою 0,071 за ГОСТ 6613 на відповідність вимогам , наведеним у наведених у таблиці.


Таблиця 8 - Метрологічні характеристики результатів визначення масової частки вологи при довірчій ймовірності 0,95

В процентах

8.4 Масову частку цинку визначають титриметричним методом за ГОСТ 14048.1 з такими доповненнями:

- Для встановлення титру розчину трилону Б по цинку готують п'ять наважок цинку масою 0,1500 г кожна;

- За титр приймають середнє арифметичне значення результатів п'яти визначень. Розрахункове значення округляють до п'ятої цифри після коми;

- Похибка встановлення титру розчину , г/см , обчислюють за формулою

, (1)

де - Похибка титру розчину трилону Б по цинку;

- Стандартне відхилення повторюваності результатів титрування, г/см ;

- Коефіцієнт Стьюдента при довірчій ймовірності 0,95;

3,86;

- кількість визначень, 5.

Похибка встановлення титру є дуже малою в порівнянні з похибкою аналізу у разі виконання умови

, (2)

де - Похибка титру розчину трилону Б по цинку, обчислена за формулою (1), г/см ;

- Титр розчину трилону Б по цинку, визначений за ГОСТ 14048.1 , г/см ;

- Середнє значення масової частки цинку в цинковому концентраті у визначеному діапазоні, %;

- межа абсолютної похибки результатів аналізу для відповідного діапазону масових часток цинку, взятий з таблиці 9%;

- прийнятність одержаних результатів визначення масової частки цинку оцінюють за ГОСТ Р 53198 (розділ 13);

- метрологічні характеристики результатів визначення масової частки цинку не повинні перевищувати величин, зазначених у таблиці 9;

- Контроль точності результатів визначення масової частки цинку, включаючи оцінку їх правильності, здійснюють за ГОСТ Р 53198 (розділ 13).


Таблиця 9 - Метрологічні характеристики результатів визначення масової частки цинку за довірчої ймовірності 0,95

В процентах

8.5 Масові частки міді, свинцю, миш'яку, кадмію, заліза визначають методом атомно-емісійної спектроскопії з індуктивно пов'язаною плазмою [44].

8.6 Масові частки міді, свинцю, миш'яку, кадмію, заліза, індія, натрію, калію, золота, срібла визначають методом атомно-абсорбційної спектрофотометрії [44] і ГОСТ Р 52124 і ГОСТ 25363 .

8.7 Масову частку заліза визначають титриметричним методом за ГОСТ 14048.2 з такими доповненнями:

- прийнятність одержаних результатів визначення масової частки заліза оцінюють за ГОСТ Р 53198 (розділ 13);

- метрологічні характеристики результатів визначення масової частки заліза не повинні перевищувати значень, зазначених у таблиці 10;

- Контроль точності результатів визначення масової частки заліза, включаючи оцінку їх правильності, здійснюють за ГОСТ Р 53198 (розділ 13).


Таблиця 10 - Метрологічні характеристики результатів визначення масової частки заліза за довірчої ймовірності 0,95

В процентах

8.8 Визначення масової частки фтору потенціометричним методом

Метод полягає у вимірі величини рівноважного потенціалу іон-селективного електрода, пов'язаної з концентрацією фторид іонів у розчині логарифмічної залежності. Вимірювання проводять за допомогою потенціометричного приладу іономіру. Іони, що заважають визначенню фтору, відокремлюють співосадженням їх на гідроксиді заліза (II).

8.8.1 Засоби вимірювань, допоміжні пристрої, матеріали, реактиви та розчини

Іономер з автоматичним градуюванням та похибкою вимірювання потенціалу не більше ±0,2 мВ;

Електрод фторидний іон-селективний будь-якого типу, сумісний з іономером;

Електрод хлорсрібний допоміжний з подвійним електролітичним ключем ЕСр-10101 згідно з ГОСТ 22261 або аналогічний;

Ваги неавтоматичної дії згідно з ГОСТ Р 53228;

Піпетки градуйовані 1, 2, 5, 10, 20 та 25 см за ГОСТ 29227 ;

Мензурки мірні за ГОСТ 1770 ;

Циліндри місткістю 10 см за ГОСТ 1770 ;

Колби мірні місткістю 50, 100, 200, 1000 см за ГОСТ 1770 ;

Пекти муфельна електрична з температурою нагрівання до 1000 °C;

Електроплита із закритою спіраллю за ГОСТ 14919 ;

Шафа сушильна лабораторна будь-якого типу;

Шафа витяжна будь-якого типу;

Мішалка магнітна будь-якого типу;

Тиглі скловуглецеві місткістю 100 см ;

Тигельні щипці;

Банки поліетиленові з кришками, що загвинчуються, місткістю 50, 100 і 250 см. ;

Склянки ТХС місткістю 50, 100, 250 см за ГОСТ 25336 ;

Вирви скляні;

Скло годинникове;

Соляна кислота за ГОСТ 3118 розчин соляної кислоти (1:1) і 1 н;

Натрію гідроксид за ГОСТ 4328 ;

Калій хлористий за ГОСТ 4234 розчин калію хлористого 3,5 н;

Натрій вуглекислий за ГОСТ 83-79 розчин натрію вуглекислого 20%;

Калій вуглекислий - натрій вуглекислий за ГОСТ 4332 ;

Натрій лимоннокислий за ГОСТ 22280 ;

Натрій фтористий за ГОСТ 4463 ;

Реактив сушать за температури 100-105 °С протягом двох годин. Зберігають у щільно закритій поліетиленовій банці;

Трилон Б за ГОСТ 10652 ;

Цинку окис за ГОСТ 10262 ;

Залізо оксид (III);

Міді оксид;

Свинцю оксид;

Залізо карбонільне радіотехнічне за ГОСТ 13610 ;

Вода дистильована за ГОСТ 6709 ;

Папір універсальний індикаторний;

Фільтри паперові із синьою стрічкою;

Папір фільтрувальний;

Суміш оксидів, що імітує зразковий склад цинкового концентрату після випалу, готують наступним чином: зважують на технічних вагах 12,4 г оксиду цинку, 5,7 г оксиду заліза, 0,4 г оксиду свинцю та 0,2 г оксиду міді. Всі компоненти ретельно перемішують і зберігають у щільно закритій поліетиленовій банці;

Суміш для сплавлення готують наступним чином: зважують на технічних вагах 2,0 г вуглекислого калію - натрію вуглекислого і 3,5 г гідроксиду натрію і ретельно перемішують. Суміш готують безпосередньо перед сплавом;

Розчин заліза (II) солянокислий, що містить 25 мг заліза за 1 см розчину, готують наступним чином: 2,5 г порошку карбонільного заліза поміщають у мірну колбу місткістю 100 см , доливають 10 см дистильованої води та 40 см соляної кислоти концентрованої. Після бурхливої реакції нагрівають розчин на водяній бані до повного розчинення заліза. Охолоджують, доводять до мітки дистильованою водою, закривають скляною притертою пробкою і перемішують. Розчин зберігають у темному місці не більше трьох місяців;

Стандартні розчини фтору готують так:

Розчин А масовою концентрацією фтору 0,5 моль/дм : навішування натрію фтористого масою 4,2000 г розчиняють у 150 см. гарячої дистильованої води. Розчин охолоджують, переносять у мірну колбу місткістю 200 см. , доводять до мітки дистильованою водою і перемішують;

Розчин Б масовою концентрацією фтору 1·10 моль/дм (1 pF): 10 см розчину, А переносять у мірну колбу місткістю 50 см , доводять до мітки дистильованою водою і перемішують;

Розчин масової концентрацією фтору 1·10 моль/дм (2pF): 5 см розчину Б переносять у мірну колбу місткістю 50 см , доводять до мітки дистильованою водою і перемішують;

Аналогічно методом послідовних розведень готують інші стандартні розчини з масовими концентраціями фтору 1·10 , 1 · 10 та 1·10 моль/дм (Розчини Г, Д і Е);

Всі розчини, що містять фтор, переливають у сухі поліетиленові банки і зберігають щільно закритими в темному місці;

Розчини, А та Б стійкі протягом одного року, розчини В та Г – шести місяців, розчини Д та Е рекомендується готувати безпосередньо перед вимірюванням;

Розчин для заповнення електрода порівняння масовою концентрацією хлористого калію 3,5 моль/дм готують наступним чином: 26,1 хлористого калію розчиняють в 100 см дистильованої води при нагріванні, охолоджують. Зберігають у закритій колбі із пластиковою пробкою. Термін зберігання не обмежений;

Фоновий розчин для регулювання іонної сили аналізованого розчину і усунення впливу іонів, що заважають визначенню іонів готують наступним чином: 300,1 г натрію лимоннокислого і 3,1 г трилону Б розчиняють у дистильованій воді при нагріванні, охолоджують, переносять у мірну колбу місткістю , доводять до мітки дистильованою водою та перемішують. Розчин стійкий протягом одного року.

8.8.2. Проведення аналізу

Наважку цинкового концентрату масою 1,000 г поміщають у скловуглецевий тигель і обпалюють протягом 1 години при температурі 500 °C, охолоджують і ретельно перемішують із сумішшю для сплавлення. Тигель поміщають у муфельну піч з температурою 350 °C, обпалюють пробу протягом 15 хв, потім переносять тигель в муфельну піч, нагріту до температури 650-670 °С і сплавляють протягом 10 хв, при цьому розплав один раз перемішують. Одночасно беруть рівну масою навішування суміші оксидів і проводять через весь хід аналізу (контрольний досвід). Отриманий в результаті аналізу контрольний розчин використовують при побудові градуювального графіка для обліку впливу складу проби та реактивів, які застосовуються в аналізі.

Після охолодження тигля заливають у нього 50 см. гарячої води, що дистилює, закривають тигель годинниковим склом і вилуговують плавень при слабкому кип'ятінні. Отриманий розчин з осадом переносять у склянку місткістю 250 см . Обмивають тигель гарячою водою, що дистилює, таким чином, щоб загальний об'єм розчину з осадом не перевищував 100 см . До розчину з осадом доливають 10 см розчину соляної кислоти (1:1) та 3 см розчину хлориду заліза (II), нагрівають до температури 80-90°З перевіряють рН розчину по індикаторному папірці. У разі необхідності додають по краплях розчин соляної кислоти (1:1) або 20% розчин вуглекислого натрію до отримання розчину з рН 8-9. Закривають склянку годинниковим склом і розчин нагрівають з осадом протягом 30 хв, не допускаючи кипіння. Потім знову перевіряють значення рН розчину і в разі необхідності коригують його, як описано вище, і нагрівають ще 10 хв.

Після охолодження розчин з осадом переносять у мірну колбу місткістю 200 см. , доводять до мітки дистильованою водою та перемішують. Відфільтровують розчин через фільтр із синьою стрічкою з невеликою кількістю фільтробмасової маси в суху поліетиленову банку. Першу порцію фільтрату відкидають. Решту фільтрату використовують для вимірювань.

Підготовку іономіру та електродів до роботи проводять відповідно до інструкції з експлуатації іономіру та паспортів на електроди. Фторидний електрод перед вимірюванням витримують у розчині 5pF протягом 30 хв, а потім відмивають його в дистильованій воді протягом 10 хв, після чого приступають до градуювання електрода згідно з інструкцією з експлуатації приладу.

Для градуювання електрода готують серію градуювальних розчинів наступним чином: у чотири мірні колби місткістю по 50 см кожна послідовно поміщають по 5 см стандартних розчинів Б, В, Г і Д, в кожну колбу доливають аліквотну частину контрольного розчину, рівну аліквотній частині аналізованого розчину (20 см ), і перемішують.

Доводять об'єм розчину до 30 см , перевіряють рН по індикаторному папірці і при необхідності доливають по краплях 1 н розчин соляної кислоти до рН 5-7, перемішують, доливають 5 см фонового розчину доводять до мітки дистильованою водою і перемішують.

Розчин поміщають у суху склянку, занурюють у нього електроди та магнітик. Розчин перемішують протягом 2 хв, відключають мішалку і після встановлення потенціалу електрода заносять отримане значення пам'ять приладу згідно з інструкцією.

Аналогічно готують до вимірювань аналізований розчин, крім введення аліквотної частини контрольного розчину.

Вимірюють потенціал електрода та зчитують з екрану приладу масову концентрацію фтору в розчині.

Електрод між вимірами аналізованих розчинів відмивають у дистильованій воді протягом 2 хв і зберігають на повітрі.

8.8.3 Обробка результатів вимірів

Масову частку фтору в концентраті , %, обчислюють за формулою

, (3)

де - масова концентрація фтору у вимірюваному розчині, визначена за градуювальним графіком, мг/дм ;

- Маса навішування проби, г;

- Об'єм аналізованого розчину, см ;

- Об'єм аліквотної частини аналізованого розчину, см ;

- Об'єм розчину мірної колби, 50 см .

Прийнятність одержаних результатів визначення масової частки фтору оцінюють за ГОСТ Р 53198 (розділ 13).

Метрологічні характеристики результатів визначення масової частки фтору не повинні перевищувати значень, зазначених у таблиці 11.


Таблиця 11 - Метрологічні характеристики результатів визначення масової частки фтору за довірчої ймовірності 0,95

В процентах

Контроль точності результатів визначення масової частки фтору, включаючи оцінку їх правильності, здійснюють згідно з ГОСТ Р 53198 (розділ 13).

8.9 Масову частку діоксиду кремнію визначають спектрофотометричним методом за ГОСТ Р 52144 з наступними доповненнями:

- прийнятність отриманих результатів визначення масової частки діоксиду кремнію оцінюють за ГОСТ Р 53198 (розділ 13);

— метрологічні характеристики результатів визначення масової частки діоксиду кремнію не повинні перевищувати значень, зазначених у таблиці 12;

- Контроль точності результатів визначення масової частки діоксиду кремнію, включаючи оцінку їх правильності, здійснюють за ГОСТ Р 53198 (розділ 13).


Таблиця 12 - Метрологічні характеристики результатів визначення масової частки діоксиду кремнію при довірчій ймовірності 0,95

В процентах

8.10 Перевірки цинкового концентрату на вигляд і на відсутність сторонніх включень на відповідність вимогі 4.1.3 проводять візуально.

9 Транспортування та зберігання

9.1 Цинкові концентрати транспортуються залізничним, водним та автомобільним видами транспорту відповідно до правил перевезення вантажів та технічних умов їх розміщення та кріплення, що діють на цих видах транспорту [36]-[39] та [43].

9.2 Перевезення цинкових концентратів залізничним транспортом у відкритому рухомому складі здійснюється в упакованому вигляді за 4.3.1 відповідно до [36].

При перевезенні цинкових концентратів насипом у суцільнометалевих напіввагонах з люками відправник керується вимогами [37], [38] і [43].

Для запобігання прокиданню на залізничні колії цинкових концентратів, що перевозяться насипом, та забруднення навколишнього середовища вантажовідправник керується вимогами [36] та [38].

Заходи, що вживаються відправником вантажу, передбачають необхідність закладення конструктивних зазорів вагонів шляхом покриття підлоги та частини стін вагонів на висоту не менше 150 мм від підлоги матеріалом, що забезпечує надійне ущільнення зазорів (папір за ГОСТ 515 , ГОСТ 2228 або ГОСТ 93 ГОСТ 8328 9347 , [22] *, [27] * або [28] * і поліетиленова плівка за ГОСТ 10354 ).
________________
* Див. розділ Бібліографія. - Примітка виробника бази даних.

При завантаженні цинкових концентратів у вагон і вивантаженні їх із вагона повинні дотримуватися вимог ГОСТ 22235 .

Для запобігання видуванню дрібних частинок цинкових концентратів, що перевозяться насипом, під час руху транспортного засобу відправник керується вимогами [36].

Додаткові заходи щодо запобігання видуванню дрібних частинок цинкових концентратів, що вживаються вантажовідправником, передбачають наступне:

- завантаження здійснюється таким чином, щоб відстань від поверхні цинкових концентратів до верхніх частин стін вагона становила не менше ніж 0,8 м;

— після навантаження поверхня цинкових концентратів має бути вирівняна та ущільнена.

Для запобігання змерзанню цинкових концентратів у холодну пору року мають бути проведені профілактичні заходи, передбачені розділом III [39].

9.3 Перевезення цинкових концентратів водним транспортом здійснюється з урахуванням положень [6], [11]*, [12] та [16] за дотриманням таких умов:
________________
* Див. розділ Бібліографія. - Примітка виробника бази даних.

— цинкові концентрати перевозяться в упакованому вигляді або насипом у трюмах суден при обов'язковому огляді у національній організації з безпеки морського транспортування вантажів, наявності у відправника (виробника) декларації про транспортні характеристики та умови морського перевезення насипного (навалочного) вантажу;

- У трюмі судна цинкові концентрати розміщуються окремо від вантажів, що боїться забруднення;

- навантаження цинкових концентратів у трюм судна припиняється при випаданні атмосферних опадів;

- Вхід людей у трюм судна з цинковими концентратами допускається лише в аварійних ситуаціях в автономних дихальних апаратах. У верхній частині вантажного приміщення має бути передбачено можливість відбору проб газоповітряного середовища без відвідування цього приміщення. Вантажне приміщення має бути оснащене пристроями, що дозволяють проводити природне або примусове вентилювання їхнього обсягу.

9.4 Перевезення цинкових концентратів автомобільним транспортом здійснюється як у упакованому вигляді, так і насипом.

Перевезення цинкових концентратів насипом здійснюється за дотриманням таких умов:

- Для запобігання пробудженню цинкових концентратів через наявні в кузові конструктивні зазори на дорожнє полотно та забруднення навколишнього середовища ці зазори необхідно перед завантаженням цинкових концентратів у транспортний засіб закласти папером, картоном або поліетиленовою плівкою [38];

- для запобігання примерзанню цинкових концентратів на дно і до стін транспортного засобу в холодну пору року їх необхідно перед навантаженням концентрату покрити папером або картоном [38] та [39];

— для запобігання втратам цинкових концентратів під час руху транспортного засобу їх необхідно накрити щільною міцною тканиною або плівкою.

9.5 У разі вивезення цинкових концентратів з Російської Федерації спосіб перевезення та вимоги до умов перевезення визначаються в контракті на поставку цинкових концентратів та правилами, що діють на територіях вантажовідправника та вантажоодержувача.

9.6 Цинкові концентрати зберігають окремо за марками та партіями (в упаковці чи насипом) у складських приміщеннях або на спеціально відведених майданчиках, пристосованих для проведення вантажно-розвантажувальних робіт.

10 Вказівки щодо експлуатації

10.1 Цинкові концентрати підлягають металургійній переробці на спеціалізованому підприємстві, в результаті якої одержують металевий цинк і цинковмісні шлаки, причому останні можуть бути піддані повторній металургійній переробці з метою доодержання з них цинку, свинцю та інших компонентів.

11 Гарантії виробника

11.1 Виробник гарантує відповідність цинкових концентратів вимогам цього ТУ за дотримання умов його транспортування та зберігання.

11.2. Гарантійний термін зберігання цинкових концентратів не обмежений.

Бібліографія

__________________________________________________________________________
УДК 622.344.6−15:546.681.06:006.354 ОКС 77.120.30 ОКП 172111

Ключові слова: концентрат цинковий, масова частка, вимоги безпеки, охорона навколишнього середовища, правила приймання, методи контролю