ГОСТ 1953.6-79

ГОСТ 1953.6-79 Бронзи олов'яні. Методи визначення цинку (зі змінами N 1, 2)

ГОСТ 1953.6-79

Група В59

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

БРОНЗИ олов'яні

Методи визначення цинку

Tin bronze.
Методи для визначення zinc

ОКСТУ 1709

Дата введення 1981-01-01

ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. РОЗРОБЛЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ* Міністерством кольорової металургії СРСР
________________
* Текст документа відповідає оригіналу. - Примітка виробника бази даних.

2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 10.10.79 N 3899

3. Стандарт повністю відповідає СТ РЕВ 1529-79

4. ВЗАМІН ГОСТ 1953 .6-74

5. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ

6. Обмеження терміну дії знято за протоколом N 5-94 Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІУС 11-12-94)

7. ВИДАННЯ із Змінами N 1, 2, затвердженими в лютому 1983 р., серпні 1990 р. (ІУС 6-83,11-90)

Цей стандарт встановлює полярографічні методи визначення цинку (від 0,001% до 0,04% та від 0,01% до 4%), титриметричні методи визначення цинку (від 1,5% до 17% та від 1,5% до 30%) та атомно-абсорбційний метод визначення цинку (від 0,1% до 10%) в олов'яних бронзах за ГОСТ 5017 , ГОСТ 613 та ГОСТ 614 .

Стандарт повністю відповідає СТ РЕВ 1529-79.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1. Загальні вимоги до методів аналізу – за ГОСТ 25086 з доповненням за п. 1.1 ГОСТ 1953.1.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).

2. ПОЛЯРОГРАФІЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ЦИНКУ (від 0,001% до 0,03%)

2.1. Сутність методу

Метод заснований на послідовному попередньому відділенні олова у вигляді летючого тетраброміду та основної маси міді електролізом з подальшим визначенням цинку на тлі ортофосфорної кислоти методом змінно-струмової полярографії.

2.2. Апаратура, реактиви та розчини

Полярограф змінного струму та осередок з виносним анодом (насичений каломельний електрод) і ртутним катодом, що капає.

Ртуть марки Р0 за ГОСТ 4658 , осушена.

Азот газоподібний згідно з ГОСТ 9293 .

Кислота бромистоводнева за ГОСТ 2062 .

Кислота азотна за ГОСТ 701 та розведена 1:1.

Бром згідно з ГОСТ 4109 .

Суміш для розчинення, свіжоприготовлена; готують так: дев'ять обсягів бромистоводневої кислоти змішують з одним обсягом брому.

Установка електролізна.

Електроди платинові ГОСТ 6563 .

Кислота хлорна.

Кислота ортофосфорна за ГОСТ 6552 , 1 моль/дм розчин.

Цинк марки Ц1, Ц0 або Ц00, за ГОСТ 3640 розчини.

Стандартні цинкові розчини. Розчин А; готують наступним чином: 0,1 г цинку розчиняють у 10 см азотної кислоти, розведеної 1:1, кип'ятять розчин до видалення оксидів азоту, переносять у мірну колбу місткістю 100 см , доливають до мітки водою і перемішують.

1 см розчину, містить А 0,001 г цинку.

Розчин Б; готують наступним чином: 10 см розчину, А переносять у мірну колбу місткістю 100 см , додають 1 см азотної кислоти, розведеної 1:1, доливають до мітки водою і перемішують.

1 см розчину містить Б 0,0001 г цинку.

2.3. Проведення аналізу

Наважку бронзи (див. табл.1) поміщають у склянку місткістю 250 см , накривають склянку годинниковим склом і обережно розчиняють при нагріванні 40 см суміші для розчинення. При неповному розчиненні навішування розчин по краплях обережно додають бром. Після закінчення розчинення доливають до розчину 20 см хлорної кислоти і розчин упарюють при помірному нагріванні до виділення густого білого диму і освітлення розчину. Розчин охолоджують, обполіскують стінки склянки і годинникове скло водою і повторюють упарювання до появи білого густого диму хлорної кислоти.

Таблиця 1

Розбавляють розчин водою до 100-150 см , додають 7 см сірчаної кислоти, розведеної 1:4, та 3 см концентрованої азотної кислоти. Розчин піддають електролізу при силі струму 2,5-3 А протягом 1,5 год. Потім до електролізу додають 25-30 см води та, якщо через 15 хв на знову покритій розчином поверхні катода не з'являється осад міді, електроліз вважають закінченим. Ополіскують електроди водою, не перериваючи струму. Електроліт після електролізу випарюють до вологих солей, розчиняють солі 20 см 1 моль/дм розчину ортофосфорної кислоти, переносять отриманий розчин у мірну колбу місткістю 50 см , доливають розчин до мітки 1 моль/дм розчином ортофосфорної кислоти та перемішують. Аліквотну частину розчину (див. табл.1) переносять у полярографічний осередок, пропускають через розчин азот протягом 5-6 хв і полярографують в інтервалі від -0,8 до -1,3 В, реєструючи пік відновлення цинку при -1,05 Ст.

Зміст цинку у бронзі визначають методом стандартних добавок. Для цього 0,1-0,5 см стандартного розчину Б цинку вводять у полярографічну комірку, перемішують розчин азотом 1 хв і далі надходять так само, як і при полярографічному визначенні цинку в аналізованому розчині. Об'єм стандартної добавки вибирають так, щоб величина піку цинку після добавки збільшувалася в 2-3 рази порівняно з піком цинку при полярографуванні аналізованого розчину.

Одночасно з визначенням цинку в бронзі проводять контрольний досвід з усіма реактивами за описаною вище методикою.

2.2, 2.3. (Змінена редакція, Зм. N 2).

2.4. Обробка результатів

2.4.1. Масову частку цинку ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Висота піку цинку для аналізованого розчину, мм;

- Висота піку цинку після введення стандартної добавки, мм;

- Висота піку цинку в контрольному досвіді, мм;

- Концентрація стандартного розчину цинку, г/см ;

- Об'єм стандартної добавки, см ;

- маса навішування бронзи, взята на полярографування;

2.4.2. Розбіжності результатів паралельних визначень не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються ( - Показник збіжності при 3), зазначених у табл.2.

Таблиця 2

(Змінена редакція, Зм. N 2).

2.4.3. Розбіжності результатів аналізу, отриманих у двох різних лабораторіях, або двох результатів аналізу, отриманих в одній лабораторії, але за різних умов ( - Показник відтворюваності), не повинні перевищувати значень, зазначених у табл.2.

2.4.4. Контроль точності результатів аналізу проводять за Державними стандартними зразками олов'яних бронз, що затверджені за ГОСТ 8.315, або методом добавок відповідно до ГОСТ 25086 .

2.4.3, 2.4.4. (Введені додатково, Зм. N 2).

3. ПОЛЯРОГРАФІЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ЦИНКУ (від 1,0% до 4%)

3.1.Сутність методу

Метод заснований на розчиненні бронзи в суміші бромистоводневої кислоти та брому, хроматографічним відділенням цинку на аніоніті, елююванні цинку водою та полярографічному визначенні цинку на хлоридоаміачному тлі в інтервалі потенціалів від мінус 1 до мінус 1,5 В щодо насиченого каломе.

3.2. Апаратура, реактиви та розчини

Колонки іонообмінні діаметром 15 мм, висотою 250-300 мм.

Полярограф змінного струму з усім приладдям.

Допускається застосування інших полярографів.

Смола іонообмінна марки АВ-17 за ГОСТ 20301 .

Допускається застосування інших смол типу слабких аніонітів (ЕДЗ-10П, АН-31, Дауекс тощо ).

Кислота соляна за ГОСТ 14261 , 2 моль/дм розчин.

Желатин згідно з ГОСТ 11293 .

Кислота сірчана за ГОСТ 4204 та розведена 1:1 та 3:100.

Кислота бромистоводнева за ГОСТ 2567 .

Бром згідно з ГОСТ 4109 .

Суміш для розчинення свіжоприготовлена; готують наступним чином: 9 частин бромистоводневої кислоти змішують з однією частиною брому.

Натрій хлористий за ГОСТ 4233 насичений розчин.

Натрій сірчистокислий за ГОСТ 4166 .

Гідрат окису калію (якщо їдке) за ГОСТ 9285 розчин 50 і 100 г/дм .

Срібло азотнокисле за ГОСТ 1277 , розчин 10 г/дм .

Амоній хлористий згідно з ГОСТ 3773 .

Аміак водний за ГОСТ 3760 .

Амонійний буферний розчин готують наступним чином: 53 г хлористого амонію та 25 г сірчанокислого натрію розчиняють у 500 см води, 0,2 желатину розчиняють у 50 см гарячої води. Після охолодження з'єднують обидва розчини, додають 75 см аміаку і доливають водою до 1 дм .

Калій роданистий за ГОСТ 4139 , розчин 10 г/дм .

Азот газоподібний згідно з ГОСТ 9293 .

Ртуть за ГОСТ 4658 , марки Р0, зневоднена.

Цинк за ГОСТ 3640 з масовою часткою цинку не менше 99,9%.

Стандартний розчин цинку: 0,1 г цинку розчиняють при нагріванні 30 см соляної кислоти, розведеної 1:1. Розчин переносять у мірну колбу місткістю 1000 см і доливають до мітки водою.

1 см розчину містить 0,0001 г цинку.

3.3. Підготовка іонообмінних колонок до роботи

50 г іонообмінної смоли фракцією 0,25-0,5 мм поміщають у склянку місткістю 500 см , заливають 400 см розчину хлористого натрію Смолу витримують 24 години при кімнатній температурі. Розчин зливають і промивають смолу декантацією соляною кислотою, розведеною 3:100 до повного видалення заліза (реакція з роданистим калієм).

Потім смолу послідовно промивають розчином гідрату окису калію 50 г/дм. , водою, а потім розчином гідрату окису калію 100 г/дм до повного видалення хлорид-іонів (реакція з азотнокислим сріблом), дистильованою водою до слаболужної реакції промивної рідини, потім обробляють трьома порціями 2 моль/дм розчину соляної кислоти по 100 см кожна.

У нижню частину іонообмінної колонки поміщають тампон зі скляної вати, потім заповнюють колонку шаром смоли висотою 200 мм, ретельно стежать за тим, щоб бульбашки повітря не затримувалися між зернами смоли. Після заповнення колонок через смолу пропускають 100 см. 2 моль/дм розчину соляної кислоти Підготовлена колонка може бути використана для безперервних 20-25 аналізів.

Перед проведенням аналізу висота 2 моль/дм розчину соляної кислоти над смолою має бути 10-20 мм. У процесі роботи над верхнім краєм смоли шар рідини має бути не менше 15-20 мм.

Після закінчення іонообмінного поділу та елюювання цинку смолу регенируют промиванням водою до слабокислої (рН2) реакції промивної рідини, потім пропусканням 100 см 2 моль/дм розчину соляної кислоти

3.4. Проведення аналізу

Наважку бронзи масою 1 г поміщають у склянку місткістю 250 см обережно додають 20 см суміші для розчинення та обережно випарюють розчин насухо. Випарювання з 15 см суміші для розчинення повторюють ще 3 рази. До залишку доливають 10 см сірчаної кислоти, розведеної 1:1, і випарюють до появи білого густого диму сірчаної кислоти. Охолоджують склянку, додають 30 см. води, нагрівають до кипіння, охолоджують і відфільтровують осад сірчанокислого свинцю на щільний фільтр, промиваючи розчином сірчаної кислоти, розведеної 3:100.

Фільтрат випарюють насухо, сухий залишок розчиняють у 50-70 см. 2 моль/дм розчину соляної кислоти та пропускають розчин через іонообмінну колонку зі швидкістю 2 см /хв.

Промивають колонку 150 см 2 моль/дм розчину соляної кислоти зі швидкістю витікання рідини 2 см /хв і елююють цинк 250 см води зі швидкістю 1,5-2 см /хв, збираючи елюат у склянку місткістю 300 см .

Розчин упарюють до об'єму 2-3 см , розбавляють хлоридно-амонійним буферним розчином, переносять у мірну колбу місткістю 50 см і доливають до мітки тим самим розчином. Через 10 хв частина розчину переносять у полярографічну комірку і полярографують розчин при відповідній чутливості приладу (висота піку або хвилі цинку повинна бути не менше 10-15 мм) від мінус 1,0 до мінус 1,5 відносно насиченого каломельного електрода.

Одночасно з визначенням цинку в пробі, що аналізується, виконують полярографічне визначення проби з добавкою стандартного розчину. Для цього до проби масою 1 г додають стандартний розчин цинку так, щоб вміст цинку в добавці дорівнював передбачуваному вмісту цинку в пробі, що аналізується, і далі надходять, як при визначенні цинку в аналізованій пробі.

При роботі з полярографом постійного струму розчин додають 1-2 кристаліка сірчистокислого натрію.

3.5. Обробка результатів

3.5.1. Масову частку цинку ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - висота хвилі (піка) цинку, що відповідає розчину аналізованої проби, мм;

- висота хвилі (піка) цинку, що відповідає розчину аналізованої проби з добавкою стандартного розчину, мм;

- Маса цинку в добавці стандартного розчину, г;

- маса аналізованої навішування, р.

3.1-3.5.1 (Змінена редакція, Изм. N 1).

3.5.2. Розбіжності результатів паралельних визначень не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються ( - Показник збіжності при 3), зазначених у табл.2.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

3.5.3. Розбіжності результатів аналізу, отриманих у двох різних лабораторіях, або двох результатів аналізу, отриманих в одній лабораторії, але за різних умов ( - Показник відтворюваності), не повинні перевищувати значень, зазначених у табл.2.

3.5.4. Контроль точності результатів аналізу проводять за Державними стандартними зразками олов'яних бронз, що затверджені за ГОСТ 8.315, або зіставленням результатів, отриманих атомно-абсорбційним або титриметричним методами, відповідно до ГОСТ 25086 .

3.5.3, 3.5.4. (Введені додатково, Зм. N 2).

4. ТИТРИМЕТРИЧНИЙ КОМПЛЕКСОНОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ЦИНКУ У БРОНЗАХ, ЩО ВМІСТЬ НІКЕЛЬ І СВИНЕЦЬ (від 1,5% до 17%)

4.1.Сутність методу

Метод заснований на комплексонометричному титруванні цинку в присутності ксиленолового помаранчевого як індикатор після маскування міді тиосульфатом натрію.

4.2. Реактиви та розчини

Кислота азотна за ГОСТ 4461 , х.ч.

Кислота соляна за ГОСТ 3118 , х.ч. та розведена 1:1.

Суміш кислот для розчинення, свіжоприготовлена: один об'єм азотної кислоти змішують із трьома об'ємами соляної кислоти.

Аміак водний за ГОСТ 3760 .

Амоній фтористий (фторид) за ГОСТ 4518 , розчин 200 г/дм .

Амоній кислий фтористий (біфторид) за ГОСТ 9546 .

Натрій сірчанокислий (натрій тіосульфат), розчин 200 г/дм .

Натрій оцтовокислий за ГОСТ 199 розчин 200 г/дм .

Ксиленоловий помаранчевий.

Натрій хлористий згідно з ГОСТ 4233 .

Індикаторна суміш: ксиленоловий помаранчевий ретельно розтирають із хлористим натрієм у відношенні 1:100.

Сіль динатрієва етилендіамін-N, N, N', N'-тетраоцтової кислоти, 2-водна (трилон Б) за ГОСТ 10652 розчини 0,025 і 0,01 моль/дм , готують з фіксаналу або наступним чином: 9,305 г або 3,7224 г трилону Б розчиняють 500 см води при нагріванні, переносять у мірну колбу місткістю 1 дм і доливають до мітки водою.

Цинк за ГОСТ 3640 , марки ЦО або ЦОО.

Стандартний розчин цинку: 1 г металевого цинку розчиняють у 25 см соляної кислоти (1:1), розчин випарюють насухо, сухий залишок розчиняють у 10 см соляної кислоти (1:1), переносять у мірну колбу місткістю 1 дм і доливають до мітки водою.

1 см розчину містить 0,001 г цинку.

Визначення масової концентрації розчину трилону Б.

25 см розчину цинку поміщають у конічну колбу місткістю 500 см і нейтралізують розчином аміаку до утворення гідроксиду цинку. Потім додають 20 см розчину фториду амонію, перемішують, додають суху сіль біофториду амонію до розчинення осаду, 20 см розчину тіосульфату натрію, 20 см оцтовокислого натрію, розбавляють водою до 200 см , додають індикаторну суміш і титрують розчином трилону Б до зміни червоного забарвлення світло-жовту.

Масову концентрацію розчину трилону Б ( ), виражену в грамах цинку на 1 см розчину, обчислюють за формулою

,

де - Маса цинку, взята на титрування, г;

- об'єм розчину трилону Б, витрачений на титрування, см .

4.3. Проведення аналізу

Наважку бронзи (табл.3) поміщають у склянку місткістю 200-300 см , додають 20 см суміші кислот та розчиняють при нагріванні.

Таблиця 3

Після розчинення навішування розчин переносять у мірну колбу місткістю 100 см. , доливають до мітки водою і перемішують.

Аліквотну частину розчину (табл.3) поміщають у конічну колбу місткістю 500 см і при перемішуванні додають по краплях розчин аміаку до випадання осаду гідроксиду міді. Потім додають 20 см розчину фториду амонію, перемішують та додають суху сіль біфториду амонію до повного розчинення осаду. До розчину додають 20 см розчину тіосульфату натрію, 20 см розчину оцтовокислого натрію (до рН 5,6-6,0), розбавляють водою до 200 см , додають індикаторну суміш і титрують розчином трилону Б (табл.3) до зміни червоно-бузкового забарвлення світло-жовту.

4.4. Обробка результатів

4.4.1. Масову частку цинку ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - об'єм розчину трилону Б, витрачений на титрування, см ;

- масова концентрація розчину трилону Б по цинку, г/см ;

- маса навішування, що відповідає аліквотній частині розчину, г.

4.4.2. Розбіжності результатів паралельних визначень не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються ( - Показник збіжності при 3), зазначених у табл.2.

4.4.3. Розбіжності результатів аналізу, отриманих у двох різних лабораторіях, або двох результатів аналізу, отриманих в одній лабораторії, але за різних умов ( - Показник відтворюваності), не повинні перевищувати значень, зазначених у табл.2.

4.4.4. Контроль точності результатів аналізу проводять за Державними стандартними зразками олов'яних бронз, що затверджені за ГОСТ 8.315, або зіставленням результатів, отриманих атомно-абсорбційним методом, відповідно до ГОСТ 25086 .

Розд.4. (Змінена редакція, Зм. N 2).

5. ТИТРИМЕТРИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ЦИНКУ З ВІДДІЛЕННЯМ ЦИНКУ НА АНІОНІТІ (від 1,5% до 30%)

5.1. Сутність методу

Метод заснований на комплексонометричному титруванні цинку після його відокремлення на сильноосновному аніоніті.

5.2. Апаратура, реактиви та розчини

Колонки скляні іонообмінні діаметром 15 мм, висотою 250-300 мм (як колонки можна використовувати бюретки місткістю 50 мм*, діаметром 12-15 мм).

_________________

* Текст документа відповідає оригіналу. - Примітка виробника бази даних.


Смола іонообмінна АН-31 за ГОСТ 20301 .

Кислота соляна за ГОСТ 3118 і розбавлена 1:1, 1:20 та 2 моль/дм розчин.

Кислота сірчана за ГОСТ 4204 , розведена 1:1, 3:100.

Кислота бромистоводнева за ГОСТ 2567 .

Кислота оцтова згідно з ГОСТ 61 .

Бром згідно з ГОСТ 454 .

Суміш для розчинення свіжоприготовлена; готують наступним чином: 9 частин бромистоводневої кислоти змішують з однією частиною брому.

Натрію гідрат окису (натрідкий) за ГОСТ 4328 , розчин 50 г/дм та 100 г/дм .

Аміак водний за ГОСТ 3760 та розбавлений 1:5.

Натрій фтористий розчин 100 г/дм .

Натрій сірчанокислий, розчин 200 г/дм .

Буферний розчин рН-5,7 готують наступним чином: 96 см оцтової кислоти та 115 см аміаку розбавляють водою до 1000 см .

Ксиленоловий помаранчевий.

Суміш ксиленолового оранжевого з хлористим натрієм у співвідношенні 1:100.

Натрій хлористий за ГОСТ 4233 та насичений розчин.

Калій роданистий за ГОСТ 4139 , розчин 10 г/дм .

Срібло азотнокисле за ГОСТ 1277 , розчин 10 г/дм .

Цинк за ГОСТ 3640 з масовою часткою цинку не менше 99,9%.

Стандартний розчин цинку; готують наступним чином: 1 г цинку розчиняють у 25 см соляної кислоти, розведеної 1:1, розчин випарюють насухо, сухий залишок розчиняють у 100 см соляної кислоти, розведеної 1:1, переносять у мірну колбу місткістю 1000 см і доливають до мітки водою.

1 см розчину містить 0,001 г цинку.

Сіль динатрієва етилендіамін-N, N, N', N'-тетраоцтової кислоти 2-водна (трилон Б) за ГОСТ 10652 0,01 моль/дм розчин.

Встановлення масової концентрації розчину трилону Б:

50 см стандартного розчину цинку поміщають у конічну колбу місткістю 500 см , розбавляють водою до 300 см , додають близько 0,1 г суміші ксиленолового помаранчевого з хлористим натрієм, нейтралізують аміаком до появи слабо-фіолетового забарвлення, додають 2,5 см. розчину сірчанокислого натрію, 1 см розчину фтористого натрію, 10 см буферного розчину та титрують розчином трилону Б до зміни забарвлення в жовте.

Масову концентрацію розчину трилону Б ( ), виражену в грамах цинку на 1 см розчину, обчислюють за формулою

,

де - Маса цинку, взята на титрування, г;

- об'єм розчину трилону Б, витрачений на титрування, см .

(Змінена редакція, Зм. N 2).

5.3. Підготовка хроматографічних колонок до роботи

50 г іонообмінної смоли (дрібна фракція) поміщають у склянку місткістю 500 см , заливають 400 см насиченого розчину хлористого натрію та витримують 24 год при кімнатній температурі. Розчин зливають і промивають смолу декантацією соляною кислотою, розведеною 3:100 до повного видалення заліза (реакція з роданистим калієм). Потім смолу послідовно промивають розчином їдкого натру 50 г/дм. розчином їдкого натру 100 г/дм до повного видалення хлорид-іонів (реакція з азотнокислим сріблом), смолу промивають водою до слаболужної реакції промивної рідини і обробляють трьома порціями 2 моль/дм розчину соляної кислоти по 100 см кожна.

У нижню частину іонообмінної колонки поміщають тампон зі скляної вати, потім заповнюють колонку шаром смоли заввишки 300-320 мм, при цьому ретельно стежать за тим, щоб бульбашки повітря не затримувалися між зернами смоли. Після заповнення колонок через смолу пропускають 100 см. 2 моль/дм розчину соляної кислоти

Перед проведенням аналізу висота розчину соляної кислоти над смолою має бути 10-20 мм.

Після закінчення хроматографічного поділу смолу регенируют промиванням водою до слабокислої реакції промивної рідини, а потім пропусканням 100 см 2 моль/дм розчину соляної кислоти

5.4. Проведення аналізу

Наважку бронзи (див. табл.4) поміщають у склянку місткістю 300 см та розчиняють 20 см суміші для розчинення під час нагрівання. Після розчинення обережно випарюють розчин насухо. Випарювання з 15 см суміші для розчинення повторюють 3-4 рази. До охолодженого залишку додають 10 см. сірчаної кислоти, розведеної 1:1 і випарюють до появи білого диму сірчаної кислоти. Залишок охолоджують, обполіскують стінки склянки водою і випарюють знову до появи білого диму сірчаної кислоти. Залишок охолоджують, додають 50 см. води, кип'ятять до розчинення солей, охолоджують і залишають стояти 4 год.

Таблиця 4

Осад сірчанокислого свинцю відфільтровують на щільний фільтр, промиваючи склянку і осад розчину сірчаною кислотою, розведеною 3:100. Осад відкидають, а фільтрат випарюють насухо.

Охолоджений сухий залишок розчиняють 50-70 см 2 моль/дм розчину соляної кислоти під час нагрівання. Розчин пропускають через колонку зі швидкістю 2 см /хв. Склянку та колонку промивають 200 см 2 моль/дм розчину соляної кислоти, пропускаючи розчин з тією ж швидкістю до зникнення реакції на іони міді, нікелю та заліза.

Цинк елююють із тією ж швидкістю 450 см води та збирають елюат у конічну колбу місткістю 500 см . До розчину додають близько 0,1 г суміші ксиленолового помаранчевого з хлористим натрієм, нейтралізують аміаком до появи слабо-фіолетового забарвлення, додають 2,5 см. розчину, сірчанокислого натрію, 1 см розчину фтористого натрію, 10 см буферного розчину та титрують розчином трилону Б до зміни забарвлення в жовте.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

5.5. Обробка результатів

5.5.1. Масову частку цинку ( ) у відсотках обчислюють за формулою:

,

де - об'єм розчину трилону Б, витрачений на титрування, см ;

- масова концентрація розчину трилону Б, г/см ;

- Маса навішування, р.

5.5.2. Розбіжності результатів паралельних визначень не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються ( - Показник збіжності при 3), зазначених у табл.2.

5.5.1, 5.5.2. (Змінена редакція, Зм. N 2).

5.5.3. Розбіжності результатів аналізу, отриманих у двох різних лабораторіях, або двох результатів аналізу, отриманих в одній лабораторії, але за різних умов ( - Показник відтворюваності), не повинні перевищувати значень, зазначених у табл.2.

5.5.4. Контроль точності результатів аналізу проводять за Державними стандартними зразками олов'яних бронз, що затверджені за ГОСТ 8.315, або зіставленням результатів, отриманих атомно-абсорбційним методом, відповідно до ГОСТ 25086 .

5.5.3, 5.5.4. (Введені додатково, Зм. N 2).

6. АТОМНО-АБСОРБЦІЙНИЙ МЕТОД (від 0,1% до 10%)

6.1. Сутність методу

Метод заснований на вимірюванні абсорбції світла атомами цинку, що утворюються при введенні аналізованого розчину полум'я ацетилен-повітря.

6.2. Апаратура, реактиви та розчини

Атомно-абсорбційний спектрометр із джерелом випромінювання для цинку.

Кислота азотна за ГОСТ 4461 та розведена 1:1.

Кислота соляна за ГОСТ 3118 та розбавлена 1:1, 2 моль/дм та 1 моль/дм розчини.

Суміш кислот для розчинення, готують наступним чином: об'єм азотної кислоти змішують із трьома об'ємами соляної кислоти.

Цинк за ГОСТ 3640 з часткою цинку не менше 99,9%.

Стандартні цинкові розчини.

Розчин А; готують наступним чином: 0,5 г цинку розчиняють при нагріванні 20 см соляної кислоти, розведеної 1:1. Розчин охолоджують, переносять у мірну колбу місткістю 1000 см. і доливають водою до мітки.

1 см розчину, містить А 0,0005 г цинку.

Розчин Б; готують наступним чином: 20 см розчину, А переносять у мірну колбу місткістю 100 см додають 10 см 2 моль/дм розчину соляної кислоти і доливають водою до мітки.

1 см розчину містить Б 0,0001 г цинку.

Розчин; готують наступним чином: 10 см розчину Б переносять у мірну колбу місткістю 100 см додають 10 см 2 моль/дм розчину соляної кислоти і доливають водою до мітки.

1 см розчину містить 0,00001 г цинку.

6.3. Проведення аналізу

Наважку бронзи масою (див. табл.5) поміщають у склянку місткістю 250 см і розчиняють при нагріванні 10 см суміші кислот. Розчин охолоджують, переносять у відповідну мірну колбу (див. табл.5), обполіскують стінки склянки 1 моль/дм розчином соляної кислоти та доливають до мітки цією ж кислотою.

Таблиця 5

Аліквотну частину розчину переносять у відповідну мірну колбу (див. табл.5) і доливають до мітки 1 моль/дм розчином соляної кислоти

Вимірюють атомну абсорбцію цинку в полум'ї ацетилен-повітря при довжині хвилі 213,8 нм паралельно з градуювальними розчинами.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

6.3.1. Побудова градуювального графіка

У десять із одинадцяти мірних колб місткістю по 100 см поміщають 2,5; 5,0; 10 см стандартного розчину; 1,5; 2,0; 2,5; 3,0; 4,0; 5,0 та 6,0 см стандартного розчину Б цинку. У всі колби додають по 10 см 2 моль/дм розчину соляної кислоти і доливають до мітки водою.

Вимірюють атомну абсорбцію цинку, як зазначено у п. 6.3. За отриманими даними будують градуювальний графік.

6.4. Обробка результатів

6.4.1. Масову частку цинку ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Концентрація цинку, знайдена за градуювальним графіком, г/см ;

- обсяг кінцевого розчину проби, см ;

- маса навішення, що міститься в кінцевому об'ємі розчину, г.

6.4.2. Розбіжності результатів паралельних визначень не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються ( - Показник збіжності при 3), зазначених у табл.2.

(Змінена редакція, Зм. N 2).

6.4.3. Розбіжності результатів аналізу, отриманих у двох різних лабораторіях, або двох результатів аналізу, отриманих в одній лабораторії, але за різних умов ( - Показник відтворюваності), не повинні перевищувати значень, зазначених у табл.2.

6.4.4. Контроль точності результатів аналізу проводять за Державними стандартними зразками олов'яних бронз, що затверджені за ГОСТ 8.315, або зіставленням результатів, отриманих титриметричним методом відповідно до ГОСТ 25086 .

6.4.3, 6.4.4. (Введені додатково, Зм. N 2).

7. ТИТРИМЕТРИЙ КОМПЛЕКСОНОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ЦИНКУ У БРОНЗАХ У ПРИСУТНІ НІКЕЛЯ І СВІНЦЮ (від 1,5% до 17%)

7.1. Сутність методу

Метод заснований на комплексонометричному титруванні цинку в присутності хромогену чорного як індикатор після відділення міді тиосульфатом натрію та зв'язуванні заліза та нікелю в комплексі аміачним розчином диметилгліоксиму.

7.2. Реактиви та розчини

Кислота азотна згідно з ГОСТ 4461 .

Кислота соляна за ГОСТ 3118 та розведена 1:1.

Суміш кислот для розчинення, свіжоприготовлена: один об'єм азотної кислоти змішують із трьома об'ємами соляної кислоти.

Кислота сірчана за ГОСТ 4204 .

Аміак водний за ГОСТ 3760 .

Амоній хлористий за ГОСТ 3773 , розчин 250 г/дм .

Натрій сірчанокислий (тіосульфат), розчин 200 г/дм .

Натрій хлористий згідно з ГОСТ 4233 .

Калій дворомовокислий за ГОСТ 4220 , розчин 100 г/дм .

Диметилгліоксим за ГОСТ 5828 , розчин 10 г/дм аміачний.

Метиловий червоний, розчин 1 г/дм .

Хромоген чорний.

Індикаторна суміш: чорний хромоген добре розтирають з хлористим натрієм відносно 1:100.

Сіль динатрієва етилендіамін-N, N, N', N'-тетраоцтової кислоти, 2-водна (трилон Б) за ГОСТ 10652 розчини 0,025 і 0,01 моль/дм .

Цинк за ГОСТ 3640 , марки ЦО або ЦОО.

Стандартний розчин цинку: 0,1 г металевого цинку розчиняють 15 см соляної кислоти (1:1), розчин випарюють насухо, сухий залишок розчиняють у 10 см соляної кислоти (1:1), переносять у мірну колбу місткістю 100 мм і доливають до мітки водою.

1 см розчину містить 0,001 г цинку.

Визначення масової концентрації розчину трилону Б

25 см стандартного розчину цинку поміщають у конічну колбу місткістю 500 см , додають 25 см розчину хлористого амонію, 2-3 краплі метилового червоного та розчин нейтралізують аміачним розчином диметилгліоксиму до переходу забарвлення з червоного в жовте та ще надлишок 5 см . Потім додають 5-6 крапель розчину калію дворомовокислого, індикаторної суміші і розчин титрують трилоном Б до переходу червоно-фіолетового забарвлення зелену.

Масову концентрацію розчину трилону Б ( ), виражену в грамах цинку на 1 см розчину, розраховують за формулою

,

де - Маса цинку, взята на титрування, г;

- об'єм розчину трилону Б, витрачений на титрування, см .

7.3. Проведення аналізу

Наважку бронзи масою 0,2 г поміщають у склянку місткістю 250 см додають 10 см суміші кислот та розчиняють при нагріванні. До охолодженого розчину додають 4 см сірчаної кислоти та випарюють до виділення білого диму сірчаної кислоти. Залишок охолоджують, обполіскують стінки склянки водою і випарюють знову до виділення білого диму сірчаної кислоти. До охолодженого залишку додають 100-150 см. води та нагрівають до розчинення солей. Охолоджений розчин переносять у мірну колбу місткістю 250 см , доливають до мітки водою і перемішують. Колбу залишають стояти для відстоювання осаду сірчанокислого свинцю. Можна відфільтровувати осад через сухий щільний фільтр суху колбу. Потім відбирають аліквотну частину розчину (див. табл.3), поміщають у склянку місткістю 250 см і доливають води до 100 см . У розчин додають тіосульфату натрію до появи білої каламуті, кип'ятять розчин до коагуляції осаду сірчистої міді та отримання прозорого розчину над осадом. Розчин фільтрують через фільтр у конічну колбу місткістю 500 см , осад на фільтрі кілька разів промивають гарячою водою і відкидають.

До фільтрату додають 25 см розчину хлористого амонію для утримання цинку в розчині 2-3 краплі метилового червоного і розчин нейтралізують аміачним розчином диметилгліоксиму до переходу забарвлення з червоного в жовте та ще надлишок 5 см . У розчин додають 5-6 крапель розчину калію дворомовокислого, індикаторної суміші і титрують трилоном Б (див. табл.3) до переходу червоно-фіолетового забарвлення зелену.

7.4. Обробка результатів

7.4.1. Масову частку цинку ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - об'єм розчину трилону Б, витрачений на титрування, см ;

- масова концентрація розчину трилону Б по цинку, г/см ;

- маса навішування, що відповідає аліквотній частині розчину, г.

7.4.2. Розбіжності результатів паралельних визначень не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються ( - Показник збіжності при 3), зазначених у табл.2.

7.4.3. Розбіжності результатів аналізу, отриманих у двох різних лабораторіях, або двох результатів аналізу, отриманих в одній лабораторії, але за різних умов ( - Показник відтворюваності), не повинні перевищувати значень, зазначених у табл.2.

7.4.4. Контроль точності результатів аналізу проводять за Державними стандартними зразками олов'яних бронз, що затверджені за ГОСТ 8.315, або зіставленням результатів, отриманих атомно-абсорбційним методом, відповідно до ГОСТ 25086 .

Розд.7. (Введений додатково, Зм. N 2).

8. ТИТРИМЕТРИЙ КОМПЛЕКСОНОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ЦИНКУ (ВИЗНАЧЕННЯ ОЛОВА, СВІНЦЮ, МЕДІ ТА ЦИНКУ З ОДНІЙ навіски)

8.1. Сутність методу

Метод заснований на послідовному відділенні цинку від олова, свинцю та міді за ГОСТ 1953.1 з однієї навішування та його визначення титриметричним методом.

Олово визначають за ГОСТ 1953.6.

Свинець визначають за ГОСТ 1953.2.

Мідь визначають за ГОСТ 1953.1.

З розчину звільненого від олова, свинцю та міді визначають цинк комплексонометричним титруванням у присутності ериохром чорного Т як індикатор.

8.2. Апаратура, реактиви та розчини

Установка електролізна.

Електроди платинові ГОСТ 6563 .

Кислота азотна за ГОСТ 4461 , розведена 1:1.

Кислота сірчана за ГОСТ 4204 , розведена 1:1, 1:4 та 1:100.

Аміак водний за ГОСТ 3760 .

Аміак хлористий згідно з ГОСТ 3773 .

Натрій хлористий згідно з ГОСТ 4233 .

Буферний розчин: 20 г хлористого амонію розчиняють у воді, додають 100 см розчину аміаку і розбавляють водою до 1 дм .

Діетилдітіокарбомат натрію за ГОСТ 8864 , розчин 30 г/дм .

Тіомочевина за ГОСТ 6344 , розчин 100 г/дм .

Еріохром чорний Т.

Індикаторна суміш: чорний ериохром Т добре розтирають з хлористим натрієм відносно 1:100.

Сіль динатрієва етилендіамін-N, N, N', N'-тетраоцтової кислоти, 2-водна (трилон Б) за ГОСТ 10652 розчин 0,025 моль/дм (Див. приготування п. 4.2).

Цинк за ГОСТ 3640 , марки ЦО або ЦОО.

Стандартний розчин цинку: 0,1 г цинку розчиняють 10 см азотної кислоти (1:1), розчин переносять у мірну колбу місткістю 100 мм. і до мітки доливають водою.

1 см розчину містить 0,001 г цинку.

Визначення масової концентрації розчину трилону Б

10 см розчину цинку поміщають у конічну колбу місткістю 500 см додають 100 см води та нейтралізують розчином аміаку до фарбування лакмусового паперу в синій колір. Потім додають 3 краплі розчину діетилдітіокарбамату натрію для зв'язування слідів міді (за наявності міді розчин прийме буро-жовте забарвлення), 10 см буферного розчину, індикаторної суміші ~0,2 г і розчин титрують розчином трилону Б до зміни вишневого забарвлення розчину темно-зелену.

Масову концентрацію розчину трилону Б ( ) виражену в грамах цинку на 1 см розчину, обчислюють за формулою

,

де 0,01 - маса цинку, взята на титрування, г;

- об'єм розчину трилону Б, витрачений на титрування, см .

8.3. Проведення аналізу

Розчин звільнений від олова, свинцю та міді (див. п. 8.1), переносять у конічну колбу місткістю 500 см і нейтралізують розчином аміаку до фарбування лакмусового паперу синій колір. Потім додають 3 краплі розчину діетилдітіокарбамату натрію для зв'язування залишкової міді (за наявності міді розчин прийме буро-жовте забарвлення), 10 см буферного розчину, індикаторної суміші ~0,2 г і розчин титрують розчином трилону Б до зміни вишневого забарвлення розчину темно-зелену.

Примітка. Розчин діетилдітіокарбамату натрію можна замінити розчином тіомочевини. У такому випадку звільнений розчин від олова, свинцю і міді спочатку додають 2 краплі розчину тіомочевини, а потім проводять нейтралізацію розчину. Після нейтралізації додають буферний розчин, індикаторну суміш і титрують розчин трилоном Б до зміни забарвлення розчину в синій колір.


Розчин для титрування має бути холодним.

8.4. Обробка результатів

8.4.1. Масову частку цинку ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - об'єм розчину трилону Б, витрачений на титрування, см ;

- масова концентрація розчину трилону Б, г/см ;

- Маса навішування, р.

8.4.2. Розбіжності результатів паралельних визначень не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються ( - показник збіжності при 3), зазначених у табл.2.

8.4.3. Розбіжності результатів аналізу, отриманих у двох різних лабораторіях, або двох результатів аналізу, отриманих в одній лабораторії, але за різних умов ( - Показник відтворюваності), не повинні перевищувати значень, зазначених у табл.2.

8.4.4. Контроль точності результатів аналізу проводять за Державними стандартними зразками олов'яних бронз, що затверджені за ГОСТ 8.315, або зіставленням результатів, отриманих атомно-абсорбційним методом, відповідно до ГОСТ 25086 .

Розд.8. (Введені додатково, Зм. N 2).