ГОСТ 27981.4-88

ГОСТ 27981.4-88 Мідь високої чистоти. Методи атомно-абсорбційного аналізу

ГОСТ 27981.4-88

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

МЕД ВИСОКОЇ ЧИСТОТИ

Методи атомно-абсорбційного аналізу

Copper of high purity. Методи atomic-absorption analysis

ОКСТУ 1709

Термін дії з 01.01.1990
до 01.01.2000*
_______________________________
* Обмеження терміну дії знято
за протоколом N 7-95 Міждержавної Ради
зі стандартизації, метрології та сертифікації
(ІВД N 11, 1995 рік). - Примітка виробника бази даних.

ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. Розроблено та внесено Міністерством кольорової металургії СРСР

ВИКОНАВЦІ:

Б.М.Рогов , Е.М. Гадзалов , І.І. Лебідь , А.М. Копанєв , Е.М. І. Тарасова , В. Т. Яценко , Л.В.Бондюк

2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 22.12.88 N 4443

3. Термін першої перевірки - 1994 р.

Періодичність перевірки – 5 років

4. ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ

5. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ

_______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 24104-2001 . — Примітка виробника бази даних


Цей стандарт встановлює атомно-абсорбційні методи визначення елементів у міді високої чистоти, зазначених у табл.1.

Таблиця 1

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1. Загальні вимоги до методів аналізу та вимоги безпеки при виконанні аналізу за ГОСТ 27981.0 .

1.2. Допускається послідовне визначення кількох елементів з однієї навішування після відповідного розведення та відбору аліквотних частин.

2. ВИЗНАЧЕННЯ СРІБЛА

(При масовій частці від 0,0005 до 0,005%)

Метод заснований на вимірюванні атомного поглинання резонансної лінії срібла при довжині хвилі 328,1 нм при введенні аналізованого розчину повітряно-ацетиленове або пропан-бутан-повітряне полум'я.

2.1. Апаратура, реактиви, розчини

Атомно-абсорбційний спектрофотометр будь-якого типу.

Лампа порожнистого катода на срібло.

Повітряний компресор.

Ацетилен розчинений та газоподібний технічний за ГОСТ 5457 .

Пропан-бутан за ГОСТ 20448 *.
________________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 20448-90 , тут і далі за текстом. - Примітка виробника бази даних.

Склянки Н-1-100, В-1-400 ТХС за ГОСТ 25336 .

Колби мірні 2-100-2, 2-1000-2 за ГОСТ 1770 .

Піпетки 5-2-10 за ГОСТ 20292 *.
________________
* На території Російської Федерації діють ГОСТ 29169-91 , ГОСТ 29227-91 -ГОСТ 29229-91, ГОСТ 29251-91 -ГОСТ 29253-91, тут і далі за текстом. - Примітка виробника бази даних.

Циліндр 1-10 згідно з ГОСТ 1770 .

Кислота азотна особливої чистоти за ГОСТ 11125 або кислота азотна за ГОСТ 4461 (що не містять хлору), розведена 1:1, та розчини 0,5 та 1 моль/дм .

Кислота соляна за ГОСТ 3118 та розчини 1, 2 та 6 моль/дм .

Мідь за ГОСТ 859 *.
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 859-2001 . - Примітка виробника бази даних.

(Мідь попередньо очищена від срібла на аніоніті АВ-17 у хлоридній формі за п. 2.2.2).

Розчин 100 г/дм : навішування міді масою 10 г розчиняють при нагріванні 20 см азотної кислоти, розведеної 1:1, розчин упарюють до сухих солей. Потім доливають 10 см соляної кислоти та упарюють до сухих солей. Розчин охолоджують, додають 16 см. соляної кислоти, перемішують, поміщають отриманий розчин у мірну колбу місткістю 100 см і доводять водою до мітки.

Амоній роданистий за ГОСТ 27067 , розчин 20 г/дм .

Срібло за ГОСТ 6836 * чи іншою нормативно-технічною документацією.
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 6836-2002 , тут і далі за текстом. - Примітка виробника бази даних.

Смола АВ-17 за ГОСТ 20301 .

2.2. Підготовка до аналізу

2.2.1. Підготовка смоли АВ-17

Наважку смоли масою 50 г поміщають у склянку місткістю 400 см , заливають водою та залишають на добу. Потім воду зливають і смолу кілька разів заливають 1 М соляною кислотою, щоразу зливаючи розчин декантацією. Остання порція зливу має показувати негативну реакцію заліза з розчином роданистого амонію. Потім смолу заливають 1 М соляною кислотою та зберігають до застосування.

2.2.2. Очищення міді від срібла

До розчину міді додають 20-30 г підготовленого аніоніту АВ-17 і струшують протягом 15 хв. Розчин фільтрують через нещільний фільтр, збираючи фільтрат у мірну колбу місткістю 100 см. . Залишок на фільтрі промивають 1 М соляною кислотою, збираючи промивні води в ту саму колбу, потім доводять до мітки 1 М соляною кислотою.

Отриманий розчин використовують як контрольний досвід при визначенні срібла в міді.

2.2.3. Приготування стандартних розчинів

Розчин А: навішування срібла масою 0,1000 г розчиняють при нагріванні 10 см азотної кислоти, розведеної 1:1. Потім додають 25 см води, 100-120 см соляної кислоти, перемішують і поміщають у мірну колбу місткістю 1000 см і доводять до мітки 6М соляною кислотою.

1 см розчину А містить 0,1 мг срібла.

Розчин Б: аліквотну частину 10 см розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 100 см і доводять до мітки 2 М соляною кислотою.

1 см розчину містить 0,01 мг срібла.

Розчин: аліквотну частину 5 см розчину Б поміщають у мірну колбу місткістю 100 см і доводять до мітки 2 М соляною кислотою.

1 см розчину містить 0,005 мг срібла; розчин має бути свіжоприготовленим.

2.2.4. Побудова градуювального графіка

У п'ять із шести мірних колб місткістю 100 см поміщають 1,0; 2,0; 3,0; 5,0 та 10,0 см розчину, що відповідає 0,005; 0,010; 0,015; 0,025 та 0,050 мг срібла. На всі шість мірних колб приливають по 10 см розчину міді, по 16 см соляної кислоти та доводять водою до мітки.

Отримані розчини розпорошують у полум'ї ацетилен-повітря або пропан-бутан-повітря та вимірюють поглинання лінії срібла при довжині хвилі 328,1 нм.

За отриманими значеннями оптичних густин розчинів і відповідним їм вмістом срібла будують градуювальний графік у прямокутних координатах.

2.3. Проведення аналізу

Наважку міді масою 1,000 г поміщають у склянку місткістю 100 см , доливають 10 см азотної кислоти накривають покривним склом і залишають без нагрівання до припинення виділення оксидів азоту. Потім нагрівають до розчинення навішування. Скло знімають, обмивають водою над склянкою і випарюють розчин до вологих солей.

Після охолодження додають 30-40 см води та 16 см соляної кислоти, перемішують до розчинення солей, поміщають розчин у мірну колбу місткістю 100 см і доводять водою до мітки.

Розпорошують отриманий розчин в полум'ї ацетилен-повітря або пропан-бутан-повітря та вимірюють поглинання при довжині хвилі 328,1 нм.

Умови вимірювання підбирають відповідно до використовуваного приладу.

Масу срібла встановлюють за градуювальним графіком.

2.4. Обробка результатів

2.4.1. Масову частку срібла ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Маса срібла, знайдена за градуювальним графіком в розчині аналізованої проби, мг;

- Маса срібла, знайдена в розчині контрольного досвіду, мг;

- Маса навішування міді, г.

2.4.2. Абсолютні розбіжності результатів двох паралельних визначень при довірчій ймовірності = 0,95 ( - Показник збіжності) і результатів аналізу однієї і тієї ж проби, отриманих у двох лабораторіях, а також в одній лабораторії, але в різних умовах ( - показник відтворюваності), не повинні перевищувати допустимих значень, наведених у табл.2.

Таблиця 2

2.4.3. Контроль правильності результатів аналізу здійснюють за стандартними зразками складу міді. Результати аналізу вважаються правильними, якщо відтворена масова частка компонента в стандартному зразку відрізняється від атестованої характеристики не більше ніж 0,71 значення якого наведено в табл.2.

Допускається контроль правильності проводити методом добавок за ГОСТ 25086 . Результати аналізу вважаються правильними, якщо знайдена величина добавки відрізняється від введеної її величини не більше , де і - Допустиме розбіжність двох результатів аналізу для проби та проби з добавкою відповідно.

3. ВИЗНАЧЕННЯ МАРГАНЦЮ, СВІНЦЮ, ЗАЛІЗУ, СУРМИ, ВІСМУТУ

(При масовій частці від 0,0002 до 0,005%)

Метод заснований на вимірюванні атомного поглинання резонансних ліній марганцю, свинцю, заліза, сурми та вісмуту при введенні аналізованого розчину в полум'я ацетилен-повітря або пропан-бутан-повітря при довжинах хвиль відповідно 279,5; 283,3; 248,3; 217,6; 223,1 нм. Елементи попередньо споруджують на гідроксиді заліза або лантану.

3.1. Апаратура, реактиви, розчини

Атомно-абсорбційний спектрофотометр будь-якого типу.

Лампи порожнього катода на марганець, свинець, залізо, сурму, висмут.

Повітряний компресор.

Ацетилен за ГОСТ 5457 .

Пропан-бутан за ГОСТ 20448 .

Колби мірні 2-25-2; 2-50-2; 2-100-2; 2-1000-2 за ГОСТ 1770 .

Дефлегматор 250-19/26-29/32ТС за ГОСТ 25336 .

Піпетки 2-2-10, 5-2-2, 7-2-10 за ГОСТ 20292 .

Пробірка 2-10-14/23 ХС згідно з ГОСТ 1770 .

Кислота азотна особливої чистоти за ГОСТ 11125 або азотна кислота за ГОСТ 4461 (перегнана в кварцовому апараті), розведена 1:1, 1:4; розчини 0,1 та 0,02 моль/дм .

Кислота соляна особливої чистоти за ГОСТ 14261 або кислота соляна за ГОСТ 3118 , розбавлена 1:1, 1:5, 7:3, розчин 2 моль/дм .

Кислота сірчана за ГОСТ 4204 , розведена 1:10.

Аміак водний за ГОСТ 3760 та розбавлений 1:19.

Залізо за ГОСТ 9849 , розчин 15 г/дм в 0,1 М азотної кислоти.

Водню пероксид по ГОСТ 10929 , Розбавлений 1:10.

Лантан хлористий або азотнокислий або оксид лантану; розчин, що містить 2 мг лантану в 1 см : навішування азотнокислого лантану масою 3,1 г, або оксиду лантану масою 2,4; або хлористого лантану масою 5,4 г розчиняють 10-15 см соляної кислоти, розведеної 1:1, отриманий розчин поміщають у мірну колбу місткістю 1000 см і доводять водою до мітки.

Вісмут за ГОСТ 10928 * марки Ві00 або Ві0.
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 10928-90 , тут і далі за текстом. - Примітка виробника бази даних.

Марганець металевий за ГОСТ 6008 *.
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 6008-90 . - Примітка виробника бази даних.

Свинець високої чистоти за ГОСТ 22861 * або свинець за ГОСТ 3778 ** марки С00.
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 22861-93 ;
** На території Російської Федерації діє ГОСТ 3778-98 . - Примітка виробника бази даних.

Сурма по ГОСТ 1089 .

Триоксид сурми.

Вода бідистильована або деіонізована.

3.2. Підготовка до аналізу

3.2.1. Приготування стандартних розчинів

3.2.1.1. Марганець.

Розчин А: навішення марганцю масою 0,100 г розчиняють у 20 см азотної кислоти, розведеної 1:1, охолоджують, поміщають у мірну колбу місткістю 1000 см і доводять водою до мітки.

1 см розчину, А містить 0,1 мг марганцю.

Розчин Б: 10 см розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 100 см , додають 1 см азотної кислоти, розведеної 1:1, і доводять водою до мітки.

1 см розчину містить Б 0,01 мг марганцю.

Розчин: 20 см розчину Б поміщають у мірну колбу місткістю 100 см , додають 3 см азотної кислоти, розведеної 1:1, і доводять водою до мітки.

1 см розчину містить 0,002 мг марганцю.

3.2.1.2 Свинець.

Розчин А: навішування свинцю масою 0,100 г розчиняють у 10 см азотної кислоти, розведеної 1:1. Розчин поміщають у мірну колбу місткістю 1000 см. і доводять водою до мітки.

1 см розчину, містить А 0,1 мг свинцю.

Розчин Б: 10 см розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 100 см і доводять водою до мітки.

1 см розчину містить 0,01 мг свинцю.

Розчин: 20 см розчину Б поміщають у мірну колбу місткістю 100 см і доводять водою до мітки.

1 см розчину містить 0,002 мг свинцю.

3.2.1.3. Залізо.

Розчин А: навішування заліза масою 0,100 г розчиняють у 20 см соляної кислоти, розведеної 1:1 при нагріванні. Розчин охолоджують, поміщають у мірну колбу місткістю 1000 см і доводять водою до мітки.

1 см розчину, містить А 0,1 мг заліза.

Розчин Б: 10 см розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 100 см додають 10 см 0,1 М азотної кислоти і доводять водою до мітки.

1 см розчину містить 0,01 мг заліза.

Розчин: 20 см розчину Б поміщають у мірну колбу місткістю 100 см додають 10 см 0,1 М азотної кислоти і доводять водою до мітки.

1 см розчину містить 0,002 мг заліза.

3.2.1.4. Сурма.

Розчин А: навішування сурми масою 0,100 г поміщають у конічну колбу місткістю 250 см , доливають 20 см сірчаної кислоти та нагрівають до розчинення навішування. Після охолодження додають 100-150 см. води, перемішують, охолоджують, поміщають у мірну колбу місткістю 1000 см і доводять до мітки сірчаною кислотою, розведеною 1:10. При приготуванні розчину А з триоксиду сурми навішування масою 0,120 г поміщають в конічну колбу місткістю 1000 см , з дефлегматором. Доливають 200 см соляної кислоти, розведеної 7:3, нагрівають до розчинення навішування. Після охолодження розчин упарюють до об'єму 5-10 см , поміщають у мірну колбу місткістю 1000 см і доводять до мітки сірчаною кислотою, розведеною 1:10.

1 см розчину, містить А 0,1 мг сурми.

Розчин Б: 10 см розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 100 см і доводять до мітки сірчаною кислотою, розведеною 1:10. Використовують свіжоприготований розчин.

1 см розчину містить Б 0,01 г сурми.

Розчин: 20 см розчину Б поміщають у мірну колбу місткістю 100 см і доводять до мітки сірчаною кислотою, розведеною 1:10. Використовують свіжоприготований розчин.

1 см розчину містить 0,002 мг сурми.

3.2.1.5. Вісмут.

Розчин А: навішування вісмуту масою 0,100 г розчиняють при нагріванні 5 см соляної кислоти, розведеної 1:5. Після охолодження доливають 50-80 см води, перемішують до розчинення солей, поміщають у мірну колбу місткістю 1000 см і доводять до мітки азотною кислотою, розведеною 1:1.

1 см розчину А містить 0,1 мг вісмуту.

Розчин Б: 10 см розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 100 см і доводять до мітки 0,1 М азотною кислотою.

1 см розчину містить 0,01 мг вісмуту.

3.2.2. Побудова градуювальних графіків

Для побудови градуювальних графіків ряд склянок (або конічних колб) поміщають 0,0; 1,0; 2,0; 5,0; 10,0 см стандартного розчину марганцю і 5,0; 10,0 см стандартного розчину марганцю Б, що відповідає 0,0; 0,002; 0,004; 0,010; 0,020; 0,050 та 0,100 мг марганцю; 1,0; 2,0, 5,0; 10,0 см стандартного розчину свинцю; 5,0; 10,0 см стандартного розчину свинцю Б, що відповідає 0,002; 0,004; 0,010; 0,020; 0,050; 0,100 мг свинцю; 1,0; 2,0; 5,0; 10,0 см стандартного розчину заліза, що відповідає 0,002; 0,004; 0,010; 0,020 мг заліза; 1,0; 3,0; 5,0 см стандартного розчину сурми В та 3,0; 5,0; 10,0 см стандартного розчину сурми Б, що відповідає 0,0; 0,002; 0,006; 0,010; 0,030; 0,050; 0,100 мг сурми; 0,5; 1,0; 2,5; 5,0; 7,5; 10,0 см стандартного розчину вісмуту Б, що відповідає 0,005; 0,010; 0,025; 0,050; 0,075; 0,100 мг вісмуту.

На всі склянки (або колби) доливають по 3 см розчину лантану або заліза (до склянок, що містять стандартні розчини заліза, доливають по 3 см розчину лантану), додають 5-10 см азотної кислоти, розведеної 1:1, 3-5 см 30%-ного розчину пероксиду водню, 80-100 см води та нагрівають розчин до кипіння. До розчину додають аміак до випадання осаду гідроксиду заліза або лантану і ще 5 см . Витримують розчин з осадом при температурі 60-70 ° С до коагуляції осаду. Потім фільтрують через фільтр середньої щільності і осад промивають на фільтрі 4-5 разів гарячим аміаком, розведеним 1:19.

Осад на фільтрі розчиняють 10-15 см гарячої соляної кислоти, розведеної 1:1 (осад гідроксиду зі свинцем розчиняють у гарячій азотній кислоті, розведеної 1:1). Промивають фільтр гарячою водою до нейтральної реакції промивних вод (за універсальним індикаторним папером), збираючи фільтрат у склянку (або колбу), в якому проводили осадження. Розпар упарюють при нагріванні до об'єму 6-8 см. , охолоджують, поміщають розчин у мірну пробірку місткістю 10 см або мірну колбу місткістю 25 см в залежності від маси елементів і доводять до мітки водою.

Розпорошують розчини в полум'ї ацетилен-повітря або пропан-бутан-повітря і вимірюють поглинання резонансних ліній елементів при довжинах хвиль: марганцю - 279,5 нм, свинцю - 283,3 нм, заліза - 248,3 нм, сурми - 2 , вісмуту - 223,1 нм.

За отриманими значеннями оптичних густин та відповідним їм концентраціям елементів у стандартних розчинах будують градуювальні графіки у прямокутних координатах, використовуючи для кожної точки середнє значення з двох вимірювань оптичної густини.

3.3. Проведення аналізу

3.3.1. Для видалення частинок заліза (можливо занесених при підготовці проби до аналізу) стружку міді обробляють магнітом. Потім стружку обмивають 5-10 см соляної кислоти, розведеної 1:10, і двічі бидистильованої (або деіонізованої) водою.

3.3.2. Наважку міді масою 2,000 г поміщають у склянку (або конічну колбу) місткістю 250 см і доливають 20-25 см азотної кислоти, розведеної 1:1. Нагрівають до розчинення навішування. Потім доливають 100 см води, 10 см розчину лантану, 3-5 см 30%-ного розчину пероксиду водню та нагрівають розчин до кипіння. До розчину додають аміак у такій кількості, щоб вся мідь перейшла в аміачний комплекс і ще 5 см . Витримують склянку (або колбу) у теплому місці плити до коагуляції осаду.

Фільтрують розчин через фільтр середньої щільності і осад промивають на фільтрі 4-5 разів гарячим аміаком, розведеним 1:19.

Потім осад на фільтрі розчиняють 10-15 см гарячої азотної кислоти, розведеної 1:1, і фільтр промивають гарячою водою до нейтральної реакції промивних вод (за універсальним індикаторним папером), збираючи фільтрат у склянку (або колбу), в якому проводили осадження. Розчин упарюють до об'єму 6-8 см , охолоджують, поміщають у мірну пробірку місткістю 10 см або мірну колбу місткістю 25 см в залежності від масової частки елементів і доводять водою до мітки.

Розпорошують аналізовані розчини, розчини контрольного досвіду та розчини для побудови градуювальних графіків в полум'ї ацетилен-повітря або пропан-бутан-повітря та вимірюють поглинання резонансних ліній елементів. Масу елементів визначають за градуювальними графіками.

Умови вимірювання підбирають відповідно до використовуваного приладу.

3.4. Обробка результатів

3.4.1. Масову частку елемента ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Концентрація обумовлюваного елемента в розчині проби, знайдена за градуювальним графіком, мг/см ;

- Концентрація обумовлюваного елемента в розчині контрольного досвіду, мг/см ;

- Місткість мірної колби (пробірки), см ;

- Маса навішування міді, г.

3.4.2. Абсолютні розбіжності результатів двох паралельних визначень при довірчій ймовірності = 0,95 ( - Показник збіжності) і результатів аналізу однієї і тієї ж проби, отриманих у двох лабораторіях, а також в одній лабораторії, але в різних умовах ( - показник відтворюваності), не повинні перевищувати допустимих значень, наведених у табл.3.

Таблиця 3

3.4.3. Контроль правильності результатів аналізу – за п. 2.4.3.

4. ВИЗНАЧЕННЯ СЕЛЕНУ І ТЕЛУРУ

4.1. Визначення селену (при масовій частці 0,00002-0,0005%)

Визначення селену проводять атомно-абсорбційним методом з електротермічним атомізатором за аналітичною лінією 196,0 нм після розчинення навішування міді в азотній кислоті та екстракційного концентрування селену толуолом з аналізованого розчину, що містить 8 моль/дм соляної кислоти, 2 моль/дм хлорної кислоти, 0,2 моль/дм бромистоводневої кислоти та 50 г/см міді.

4.1.1. Апаратура, реактиви, розчини

Атомно-абсорбційний спектрофотометр модель 503 фірми Перкін-Елмер з електротермічним атомізатором (ЕТА) марки HGA-76 або аналогічний прилад.

Аргон газоподібний вищого ґатунку за ГОСТ 10157 .

Повітря стиснуте під тиском 2·10 -6 · 10 Па (2-6 кгс/см ).

Лампа порожнього катода або безелектродна (з блоком живлення) на селен.

Ваги аналітичні будь-якого типу 2-го класу точності.

Склянки Н-1-100 ТХС за ГОСТ 25336 .

Колби мірні 2-50-2, 2-100-2 за ГОСТ 1770 .

Піпетки 5-2-1, 5-2-2, 5-2-5 за ГОСТ 20292 .

Циліндр 1-10 за ГОСТ 1770-74 .

Пробірки П-2-10-0,2 ХС, П-2-20-0,2 ХС, П-2-25-0,2 ХС за ГОСТ 1770 .

Піпетка Епендорфа місткістю 0,02 см .

Термометр.

Селен з нормативно-технічної документації.

Кислота азотна за ГОСТ 4461 , розведена 1:1.

Кислота соляна згідно з ГОСТ 3118 .

Кислота бромистоводнева за ГОСТ 2062 .

Кислота хлорна (57%-ний розчин).

Толуол за ГОСТ 5789 .

Спирт етиловий технічний ректифікований за ГОСТ 18300 .

4.1.2. Підготовка до проведення аналізу

4.1.2.1. Приготування розчинів порівняння (PC)

Розчин А: навішування металевого селену масою 0,100 г розчиняють у суміші 10-15 см соляної кислоти та 0,1-0,2 см азотної кислоти, нагріваючи на водяній бані до повного розчинення селену. Охолоджений розчин поміщають у мірну колбу місткістю 1000 см. доливають до мітки соляною кислотою таким чином, щоб кінцевий розчин містив 6 моль/дм соляної кислоти.

1 см розчину, А містить 1 мг селену.

Розчин Б: 2 см розчину, А поміщають у склянку місткістю 100 см , доливають 10 см хлорної кислоти та нагрівають на водяній бані до появи парів хлорної кислоти. Склянку знімають з водяної лазні, охолоджують, обмивають стінки склянки водою і повторюють випарювання до пари хлорної кислоти. Розчин поміщають у мірну колбу місткістю 100 см. за допомогою 10-15 см води, доводять до мітки соляною кислотою.

1 см розчину містить 20 мкг селену.

Розчин: 1 см розчину Б поміщають у пробірку місткістю 25 см , доливають 2 см хлорної кислоти, доводять до мітки 9 см соляною кислотою, додають 0,3 см бромистоводневої кислоти, 10 см толуолу. Екстрагують 15 хв. Розчин містить в 1 см 2 мкг селену.

4.1.2.2. Розчини порівняння для атомно-абсорбційного аналізу (щонайменше трьох).

1 см розчину поміщають в пробірку місткістю 10 см і додають 9 см толуолу (розчин Г).

У дві пробірки місткістю 10 см поміщають по 1 см розчину Г, доливають в одну 3 та в іншу 1 см толуолу. Розчини мають, відповідно, концентрації селену 0,05 та 0,1; розчин Г - 0,2 мкг/см .

4.1.2.3. Приготування та атестація синтетичної суміші для перевірки правильності методики та правильності роботи приладу.

Відбирають 2,5 см розчину Б, приготовленого за п. 4.1.2.1 , і поміщають у мірну колбу місткістю 100 см і доводять водою до мітки.

1 см суміші містить 0,5 мкг селену. Похибка введеного вмісту селену трохи більше 2%.

Атестована суміш є водний розчин, що містить селен з концентрацією (0,5±0,02) мкг/см . Суміш готують перед використанням.

4.1.2.4. Підготовка вимірювальної апаратури.

Увімкнення та налаштування приладу та ЕТА проводять відповідно до інструкції з експлуатації.

Правильність роботи приладу та положення градуювального графіка перевіряють, аналізуючи синтетичну суміш, приготовану відповідно до п. 4.1.2.3 . Аналітичний сигнал при введенні 0,02 см розчину, що містить 0,5 мкг/см селену, має бути близько 0,2 одиниць абсорбції.

Використовують аналітичну лінію 196 нм; щілину 2,0 нм та режим роботи ЕТА, наведені в табл.4.

Таблиця 4

Примітка. Працюючи з аналогічним приладом інший марки умови проведення аналізу коригують, з забезпечення максимального аналітичного сигналу селену під час аналізу одного з PC.


При використанні інших марок аналітичний сигнал при введенні синтетичної суміші повинен відповідати значенню, наведеному в паспорті на даний прилад.

Піпеткою Епендорфа місткістю 0,02 см вводять в ЕТА толуол і варіюванням температури розкладання від 700 до 900 °C домагаються того, щоб абсорбційний сигнал толуолу був не більшим, ніж при простому випалюванні кювети. Цю операцію виконують кожної графітової трубки.

4.1.3. Проведення аналізу

4.1.3.1 Наважку зразка міді масою 1,000 г поміщають у склянку місткістю 100 см , доливають 10-15 см азотної кислоти, розведеної 1:1, нагрівають розчин до розчинення навішування. Розчин упарюють до 5-6 см. , доливають 7 см хлорної кислоти. Нагрівають до появи парів хлорної кислоти та прибирають склянку з плити; охолоджують, додають ~3 см води і знову нагрівають до появи білої пари. Розчин охолоджують до температури 30-50 ° С, доливають 10 см соляної кислоти нагрівають до температури не вище 50 °C, перемішуючи до повного або часткового розчинення солей. Вміст переводять у пробірку місткістю 20 см (або 25 см ), обмивають склянку 0,5-1 см води та соляною кислотою, додають у пробірку 0,6 см бромистоводневої кислоти і доводять до мітки 20 см соляною кислотою. Перемішують до розчинення осаду, відкриваючи пробірку щоразу після 2-4 струшування.

У пробірку місткістю 10 см поміщають 2 см екстрагента та 2 см розчину проби для очікуваних вмістів селену (2-5)·10 % (співвідношення обсягів органічної та водної фаз 1:1) або 4 см розчину проби для очікуваних вмістів селену менше 2·10 % (співвідношення фаз 1:2) та екстрагують 15 хв. Екстракт має бути безбарвним, водна фаза – темно-коричневою. Фази не ділять; для аналізу використовують екстракт.

4.1.3.2. Аліквотні частини PC, аналізованої проби та розчину контрольного досвіду об'ємом 0,02 см , послідовно вводять ЕТА. Сигнал абсорбції реєструють за допомогою самописця. При записі відзначають момент початку атомізації селену О. З. Якщо початок сигналу селену в пробі важко виділити і натомість записи, то збільшують швидкість протягування паперу. Для кожного розчину роблять 2-3 виміри. Через кожні 5-8 проб аналізують один із PC. Періодично, через 2-3 години роботи, протирають ватою, змоченою спиртом, скла атомізатора і графітові контакти ЕТА. Після чищення проводять випал графітової трубки.

4.1.4. Обробка результатів

4.1.4.1. Масову частку селену ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Коефіцієнт перерахунку, рівний:

= 1 · 10 (При співвідношенні обсягів фаз 1:2)

= 2 · 10 (При співвідношенні обсягів фаз 1:1);

- Висота піку абсорбції селену в розчині аналізованої проби, мм;

- градуювальний фактор, рівний ,

де - Кількість PC;

- Концентрація селену в -м PC, мкг/см ;

- Висота піку абсорбції селену в -м PC, мм.

Масову частку селену в аналізованій пробі ( ) у відсотках також визначають за градуювальним графіком, на осі абсцис якого відкладають концентрації селену в PC, помножені на 1·10 (при співвідношенні фаз 1:2) або 2·10 (При співвідношенні фаз 1:1), на осі ординат - середні арифметичні значення висот відповідних їм піків абсорбції.

4.1.4.2. Абсолютні розбіжності результатів двох паралельних визначень ( - Показник збіжності) і результатів аналізу однієї і тієї ж проби, отриманих у двох лабораторіях, а також в одній лабораторії, але в різних умовах ( - Показник відтворюваності), не повинні перевищувати значень, наведених у табл.5.

Таблиця 5

Примітка. Значення розбіжностей для проміжку інтервалу обчислюють шляхом лінійної інтерполяції.

4.1.4.3. Контроль правильності результатів аналізу – за п. 2.4.3.

4.2. Визначення телуру (при масовій частці 0,00001-0,0002%)

Визначення телуру проводять атомно-абсорбційним методом з електротермічним атомізатором за довжиною хвилі 214,3 нм після розчинення навішування міді в соляній кислоті з пероксидом водню та екстракційного концентрування телуру розчином 0,05 М триалкилбензиламмонийхлорида в толуолі з аналізованого розчину соляної кислоти та 50 г/см міді.

4.2.1. Апаратура, реактиви, розчини

Атомно-абсорбційний спектрофотометр модель 503 фірми Перкін-Елмер. Електротермічний атомізатор марки HGA-76 або прилад аналогічного типу.

Аргон газоподібний вищого ґатунку за ГОСТ 10157 .

Повітря стиснуте під тиском 2·10 -6 · 10 Па (2-6 кгс/см ).

Лампа порожнистого катода або безелектродна (з блоком живлення) на телурі.

Терези аналітичні лабораторні будь-якого типу 2-го класу точності.

Склянки Н-1-100 ТХС за ГОСТ 25336 .

Колби мірні 2-50-2, 2-100-2 за ГОСТ 1770 .

Піпетки 5-2-2, 5-2-5 за ГОСТ 20292 .

Пробірки П-2-10-02 ХС згідно з ГОСТ 1770 .

Піпетка Епендорфа місткістю 0,02 см .

Циліндри місткістю 10 та 50 см за ГОСТ 1770 .

Телур високої чистоти з нормативно-технічної документації.

Кислота азотна за ГОСТ 4461 , розведена 1:1.

Кислота соляна згідно з ГОСТ 3118 .

Толуол за ГОСТ 5789 .

Спирт етиловий технічний ректифікований за ГОСТ 18300 .

Тріалкілбензіламонійхлорид (ТАБАХ), екстрагент; 0,05 М розчин у толуолі: у суху ємність не менше 1 дм переносять 42 см технічного ТАБАХ та 960 см толуолу, обмиваючи їм мірну склянку (циліндр) з-під ТАБАХ.

Водню пероксид по ГОСТ 10929 , стабілізований продукт.

4.2.2. Підготовка до проведення аналізу

4.2.2.1. Приготування зразків порівняння (PC)

Розчин А: навішування металевого телуру масою 0,010 г поміщають у склянку і розчиняють у 5-10 см азотної кислоти, розведеної 1:1, нагріваючи до розкладання навішування. У мірну колбу місткістю 100 см наливають 50 см соляної кислоти переливають охолоджений розчин зі склянки, обмиваючи його водою і доводять водою до мітки. 1 см розчину А містить 0,1 мг телуру.

Розчин Б: 1,0 см розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 50 см і доводять до мітки соляною кислотою, розведеною 1:1.

1 см розчину містить 2 мкг телуру.

Розчин: 2,5 см розчину Б поміщають у мірну колбу місткістю 100 см і доводять до мітки соляною кислотою, розведеною 1:1.

1 см розчину містить 0,05 мкг телуру.

Розчини порівняння (PC) для атомно-абсорбційного аналізу (не менше трьох): у три мірні пробірки місткістю 10 см поміщають 1, 2 та 4 см розчину, доливають по ~0,4 см рафінату будь-якої з проб (приготовленої за п. 4.2.3), доводять соляною кислотою, розведеною 1:1, до об'єму 4 см і додають 2 см екстрагента. Екстрагують 15 хв. Екстракти містять 0,025; 0,05 та 0,1 мкг/см телуру.

4.2.2.2. Приготування атестованої суміші для перевірки правильності методики та правильності роботи приладу.

5 см розчину Б, приготовленого за п. 4.2.2.1 , поміщають у мірну колбу місткістю 50 см і доводять до мітки водою.

1 см приготованої суміші містить 0,2 мкг телуру. Похибка введеного змісту телуру трохи більше 2%.

Атестована суміш є водним розчином, що містить телур з концентрацією (0,200±0,004) мкг/см. .

4.2.2.3. Підготовка вимірювальної апаратури

Увімкнення та налаштування приладу та ЕТА проводять відповідно до інструкції з експлуатації.

Перевіряють правильність роботи приладу, використовуючи атестовану суміш, приготовлену за п. 4.2.2.2 .

Використовують аналітичну лінію 214,3 нм; щілину 0,2 нм та режим роботи ЕТА, наведений у табл.6.

Таблиця 6

Піпеткою Епендорфа місткістю 0,02 см вводять в ЕТА розчин екстрагента в толуолі та варіюванням температури розкладання від 800 до 1000 °C домагаються того, щоб абсорбційний сигнал розчину був не більше ніж при випалюванні кювети. Цю операцію виконують кожної графітової трубки.

4.2.3. Проведення аналізу

4.2.3.1. Підготовка проби

Наважку зразка міді масою 0,500 г поміщають у склянку місткістю 100 см , піпеткою додають 4,2 см. соляної кислоти, накривають покривним склом (кришкою) та додають 3 см 30%-ного розчину пероксиду водню. Для прискорення реакції суміш збовтують 3-5 разів. Після припинення реакції (виділення бульбашок) через 5-8 хв додають ще 4 см пероксиду водню, збовтують 3-5 разів. Після розчинення навішування міді склянку ставлять на плиту, розчин доводять до кипіння і через 2-3 хв склянку після розкладання надлишку пероксиду знімають із плити, охолоджують і доводять об'єм до 10 см. водою.

У пробірку місткістю 10 см вносять 2 см екстрагента та 2 см розчину проби для очікуваних вмістів телуру (1-2)·10 % (співвідношення об'ємів органічної та водної фаз при цьому 1:1) або 4 см розчину проби для очікуваних вмістів телуру менше 1·10 % (співвідношення фаз 1:2). Екстрагують 15 хв. Фази не ділять, для аналізу використовують екстракт.

4.2.3.2. Проведення вимірів

Аліквотні частини PC, проб та розчину контрольного досвіду об'ємом 0,02 см послідовно вводять в ЕТА. Сигнал абсорбції телуру реєструють за допомогою самописця. Для кожного розчину роблять 2-3 паралельні вимірювання сигналу. Через кожні 5-8 проб аналізують один із PC. Скло ЕТА через 2-3 год протирають ватою, змоченою спиртом, а потім насухо бавовняною тканиною. Наприкінці роботи протирають ватою, змоченою спиртом, графітові контакти ЕТА.

4.2.4. Обробка результатів

4.2.4.1. Масову частку телуру ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Висота піку абсорбції телуру в розчині аналізованої проби, мм;

- градуювальний фактор, рівний , де - Кількість PC;

- Концентрація телуру в -м PC, мкг/см ;

- Висота піку, мм;

- Коефіцієнт перерахунку, рівний 1 · 10 (при співвідношенні обсягів фаз 1:2) та 2·10 (При 1:1).

Масову частку телуру в пробі ( ) у відсотках можна знайти за градуювальним графіком, на осі абсцис якого відкладають концентрацію телуру в PC, помножені на 2·10 (при співвідношенні фаз 1:1), або 1·10 (при співвідношенні 1.2), але в осі ординат — середні арифметичні значення висот відповідних їм піків абсорбції.

4.2.4.2. Абсолютні розбіжності результатів двох паралельних визначень ( - Показник збіжності) результатів аналізу однієї і тієї ж проби, отриманих у двох лабораторіях, а також в одній лабораторії, але в різних умовах ( - Показник відтворюваності), не повинні перевищувати значень, наведених у табл.7.

Таблиця 7

Примітка. Значення розбіжностей для проміжку інтервалу обчислюють шляхом лінійної інтерполяції.

4.2.4.3. Контроль правильності результатів аналізу – за п. 2.4.3.

5. ВИЗНАЧЕННЯ ВІСМУТУ, ОЛОВА І СРІБЛА

(При масовій частці вісмуту від 0,00001 до 0,0005%, олова - від 0,00001 до 0,0005%, срібла від 0,0002 до 0,003%)

Метод включає кислотне розкладання навішування проби, екстракційне виділення вісмуту, олова, срібла розчином тріалкілбензіламоній хлориду (ТАБАХ) в толуолі та подальше атомно-абсорбційне визначення вмісту вісмуту, олова, срібла в органічній фазі. Атомізація проб щодо вісмуту і олова здійснюється в електротермічному атомизаторе, щодо срібла — в полум'ї «ацетилен-повітря».

5.1. Апаратура, реактиви, розчини

Спектрофотометр атомно-абсорбційний фірми "Хітачі" з електротермічним атомізатором або фірми Перкін-Ельмер, модель 403.

Лампи порожнього катода на вісмут, олово, срібло.

Апарат для змішування рідини типу АВБ-4П або аналогічного типу.

Терези лабораторні аналітичні будь-якого типу 2-го класу точності.

Вирви типу В ХС за ГОСТ 25336 .

Лійки ділильні ВД-1-1000 за ГОСТ 25336 .

Колби мірні 2-50-2, 2-100-2, 1-500-2, 2-1000-2 за ГОСТ 1770 .

Пробірки П-2-100-29/32 ХС за ГОСТ 1770 .

Піпетки 1-2-1, 1-2-2, 2-2-5, 2-2-10, 2-2-25, 2-2-50, 4-2-1, 4-2-2, 5 −2-2 за ГОСТ 20292 .

Склянки В-1-100 ТЗ за ГОСТ 25336 .

Піпетка Епендорфа місткістю 0,02 см .

Кислота азотна особливої чистоти за ГОСТ 11125 , розведена 1:1.

Кислота сірчана особливої чистоти за ГОСТ 14262 , розведена 1:1, 1:17.

Кислота соляна особливої чистоти за ГОСТ 14261 , розведена 1:5, 1:10, 1:100.

Аміак водний за ГОСТ 3760 , розбавлений 1:1.

Срібло за ГОСТ 6836 чи іншої нормативно-технічної документації.

Олово за ГОСТ 860 .

Вісмут за ГОСТ 10928 .

Спирт етиловий технічний ректифікований за ГОСТ 18300 .

Толуол за ГОСТ 5789 .

Ацетилен розчинений та газоподібний за ГОСТ 5457 .

Тріалкілбензіламоній хлорид (ТАБАХ), 1,3 моль/дм ; розчин 0,26 моль/дм у толуолі.

Вода дистильована за ГОСТ 6709 деіонізована, отримана пропусканням через іонообмінну колонку з катіонітом, наприклад КУ-2-8.

Катіоніт КУ-2-8 за ГОСТ 20298 .

Аргон газоподібний та рідкий за ГОСТ 10157 .

Засоби миючі синтетичні порошкоподібні за ГОСТ 25644 *.
______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 25644-96 . - Примітка виробника бази даних.

5.2. Підготовка до проведення аналізу

5.2.1. Приготування розчину ТАБАХ 0,26 моль/дм в толуолі ТАБАХ (1,3 моль/дм ) розбавляють толуолом у співвідношенні 1:4, поміщають у ділильну лійку і двічі промивають протягом 4-5 хв рівним об'ємом аміаку, розведеного 1:1. Відстоюють до повного поділу фракцій. Потім промивають водою, соляною кислотою, розведеною 1:5 і двічі соляною кислотою, розведеною 1:100. Перевіряють кислотність водної фази, рН має дорівнювати 1-2. При рН більше двох повторюють промивку соляною кислотою, розведеною 1:5 потім соляною кислотою, розведеною 1:100.

5.2.2. Приготування стандартних розчинів

5.2.2.1. Приготування стандартного розчину вісмуту

Наважку металевого вісмуту масою 0,100 г поміщають у склянку місткістю 100 см , розчиняють у 10 см азотної кислоти, розведеної 1:1, випарюють з 5 см сірчаної кислоти до білої пари, охолоджують, поміщають у мірну колбу місткістю 1000 см і доводять до мітки сірчаною кислотою, розведеною 1:17.

1 см розчину містить 0,10 мг вісмуту.

5.2.2.2. Приготування стандартного розчину олова

Наважку металевого олова масою 0,100 г поміщають у склянку місткістю 100 см , розчиняють у 20 см соляної кислоти при нагріванні на піщаній бані не доводячи до кипіння, охолоджують, поміщають у мірну колбу місткістю 1000 см і доводять до мітки водою.

1 см розчину містить 0,10 мг олова.

5.2.2.3. Приготування стандартного розчину срібла

Наважку металевого срібла масою 0,100 г поміщають у склянку місткістю 100 см , розчиняють у 10 см азотної кислоти, розведеної 1:1, поміщають у мірну колбу місткістю 1000 см і доводять до мітки водою.

1 см розчину містить 0,10 мг срібла.

5.2.3. Приготування робочих стандартних розчинів

5.2.3.1. Приготування робочих стандартних розчинів вісмуту та олова

У мірну колбу місткістю 500 см вносять по 5 см стандартних розчинів вісмуту та олова і доводять до мітки соляною кислотою, розведеною 1:10. Потім піпеткою відбирають 50 см. розчину, поміщають у пробірку місткістю 100 см та проводять екстракцію рівним об'ємом розчину ТАБАХ протягом 30 хв на апараті для перемішування рідини. 1 см екстракту містить по 1 мкг вісмуту та олова.

У мірні колби місткістю 25 см вносять 0,50; 1,25; 2,50; 5,00; 12,50 см екстракту та доводять до мітки розчином ТАБАХ. Робочі стандартні розчини містять 0,02; 0,05; 0,10; 0,20; 0,50 мкг/см вісмуту та олова.

5.2.3.2. Приготування робочих стандартних розчинів срібла

У мірну колбу місткістю 500 см вносять 50 см стандартного розчину срібла та доводять до мітки соляною кислотою, розведеною 1:10. Піпеткою відбирають 50 см розчину, поміщають у пробірку місткістю 100 см та проводять екстракцію рівним об'ємом розчину ТАБАХ протягом 30 хв на апараті для перемішування рідини. Отриманий екстракт містить 10 мкг/см. срібло.

У мірні колби місткістю 50 см вносять 0,50; 1,25; 2,50; 5,00; 10,00; 15,00 см екстракту та доводять до мітки розчином ТАБАХ. Робочі стандартні розчини містять 0,10; 0,25; 0,50; 1,00; 2,00; 3,00 мкг/см срібло.

Робочі стандартні розчини є стійкими протягом чотирьох днів.

5.2.4. Побудова градуювальних графіків

Градуювання графіки будують з використанням обчислювального пристрою «Електроніка-60», пристрою іншого типу або вручну.

Для побудови градуювальних графіків вимірюють абсорбцію робочих стандартних розчинів на початку та наприкінці фотометрування партії проб і за усередненими значеннями величин абсорбції та відповідним їм масовим концентраціям будують градуювальні графіки у прямокутних координатах.

Фотометрування кожного розчину проводять щонайменше двічі.

5.2.5. Підготовка приладів до вимірювань

5.2.5.1. Умови проведення вимірювань та підготовчі роботи, необхідні для приведення спектрофотометрів у робочий стан, – за інструкцією з експлуатації.

5.2.5.2. Умови фотометрування на спектрофотометр фірми «Перкін-Елмер» наведені в табл.8.

Таблиця 8

5.2.5.3. Умови фотометрування на спектрофотометр фірми «Хітачі» наведені в табл.9.

Таблиця 9

Стадії та умови процесу атомізації проби у графітовій кюветі наведені в табл.10.

Таблиця 10

Температурний режим для електротермічного атомізатора

(При зупиненому потоці газу)

5.3. Проведення аналізу

5.3.1. Наважку проби масою 1,000 г поміщають у склянку місткістю 100 см і розчиняють при нагріванні 15 см азотної кислоти, розведеної 1:1, упарюють до вологих солей. Доливають 7 см сірчаної кислоти, розведеної 1:1, і випарюють до появи парів сірчаної кислоти. Залишок охолоджують і розчиняють при нагріванні 10 см соляної кислоти, розведеної 1:100, переносять у мірну колбу місткістю 50 см обмивають склянку 5-7 см соляної кислоти, розведеної 1:100, і приєднують до розчину у мірній колбі. Піпеткою додають 2 см розчину ТАБАХ проводять екстракцію на апараті для перемішування протягом 30 хв. Після повного розшарування органічну фазу піднімають у вузьку частину колби додаванням 20 см. соляної кислоти, розведеної 1:100.

5.3.2. Для визначення масової концентрації срібла опускають капіляр у колбу з екстрактом і проводять фотометрування за п. 5.2.5.2 . Капіляр і розпилювальну систему після кожного фотометрування промивають розчином ТАБАХ протягом 10-15 с. Наприкінці фотометрування партії проб капіляр та розпилювальну систему промивають 8-10 см. етилового спирту.

5.3.3. Піпеткою Епендорфа 0,02 см аналізованого розчину вісмуту або олова переносять двічі обпалену графітову кювету і фотометрируют за п. 5.2.5.3 .

Після восьми-десяти вимірювань здійснюють операцію випалу та продування кювети.

5.3.4. Одночасно з проведенням аналізу проводять контрольний досвід для внесення в результат аналізу поправки, що враховує масову частку елементів, що визначаються в реактивах і матеріалах. Виправлення обчислюють як середнє арифметичне трьох паралельних визначень.

5.4. Обробка результатів

5.4.1. Розрахунок результатів проводять на обчислювальному пристрої "Електроніка-60".

5.4.2. Масову частку вісмуту, олова та срібла ( ) у відсотках обчислюють за формулою

, (1)

де - масова концентрація елемента у розчині контрольного досвіду; мкг/см ;

- масова концентрація елемента, знайдена за градуювальним графіком, мкг/см ;

- Об'єм екстракту, що фотометрується, см ;

- Маса навішування проби, р.

5.4.3. За остаточний результат аналізу приймають середнє арифметичне результатів вимірювань концентрації у трьох наважках проби. Усередненню підлягають результати, що різняться на величину, не більшу

, (2)

де .

значення коефіцієнтів і наведено у табл.11.

Таблиця 11

При отриманні результатів паралельних визначень з розбіжностями, що перевищують допустимі, пробу повторюють аналіз проби.

Якщо при повторному аналізі ця вимога не виконується, проводять повторний пробовідбір.

При незадовільній повторній перевірці проведення аналізу за даною методикою припиняють до виявлення та усунення причин, що спричинили відхилення.

5.4.4. Рішення про задовільну відтворюваність результатів аналізів приймають у разі, якщо розбіжність результатів первинного та повторного аналізів при довірчій ймовірності =0,95 вбирається у значень , обчислених за формулою 3

, (3)

де і - Коефіцієнти відповідно до табл.11;

- Середнє арифметичне результатів аналізу, %.

5.4.5. Контроль правильності результатів аналізу здійснюють за п. 2.4.3.