ГОСТ 28057-89

ГОСТ 28057-89 (ІСО 6509-81) Сплави мідно-цинкові. Метод визначення стійкості до знецинкування

ГОСТ 28057-89
(ІСО 6509-81)

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СПЛАВИ МЕДНО-ЦІНКОВІ

Метод визначення стійкості до знецинкування

Копер і zinc alloys. Метод визначення впливу на дезінфікацію

ОКСТУ 1709

Дата введення 1990-07-01

ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. Розроблено та внесено Міністерством кольорової металургії СРСР

2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 23.03.89 N 610

3. ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ

4. Термін перевірки 1995 р.

Періодичність перевірки 5 років

5. Стандарт повністю відповідає міжнародному стандарту ISO 6509-81

6. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ

7. ПЕРЕВИДАННЯ


Цей стандарт встановлює дослідницький метод визначення стійкості мідно-цинкових сплавів (латунів) до знецинювання у прісних або солоних водах.

Даний метод допускається застосовувати як контрольний.

1. СУТНІСТЬ МЕТОДУ

Метод полягає у витримуванні зразків у розчині дволористої міді з подальшим дослідженням мікроструктури.

2. ЗРАЗКИ ДЛЯ ВИПРОБУВАНЬ

2.1. Відбір зразків мідно-цинкових сплавів (далі в тексті - сплави) проводять способом, що виключає зміну властивостей матеріалу.

2.2. З кожної партії, представленої для випробувань, відбирають не менше трьох випробуваних зразків.

2.2.1. При виготовленні зразків з литих або деформованих сплавів не менше одного зразка для випробувань беруть з ділянки з найменшим поперечним перерізом і не менше одного з ділянки з найбільшим поперечним перерізом.

2.2.2. У разі випробувань сплавів з певним напрямом волокна, залежно від способу виготовлення та волочіння або прокатки в прутку або в листі, випробовують зразки з волокнами обох напрямків — паралельне та перпендикулярне до напрямку деформації.

2.3. Площа поверхні зразка має бути близько 100 см . Якщо розмір деталі або площа поперечного перерізу випробуваного напівфабрикату сплаву малі для забезпечення необхідної для випробувань площі поверхні, то береться максимально можлива площа.

3. АПАРАТУРА, РЕАКТИВИ, РОЗЧИНИ

3.1. Установка для випробувань з термостатичною водяною або масляною лазнею, що регулюється, в якій забезпечується досягнення температури (75±5) °С (чорт.1).

1 - пристрій, що нагріває; 2 - водяна або масляна баня; 3 - полімерна плівка, закріплена за допомогою еластичного шнура; 4 - хімічна склянка, що містить розчин дволористої міді; 5 - зразок для випробувань

Чорт.1

3.2. Мікроскоп металографічний агрегатний, наприклад, марки МЕТАМ-Р1, для дослідження мікроструктури випробуваних зразків.

3.3. Склянка хімічна скляна за ГОСТ 25336 , покрита полімерною плівкою (наприклад поліетиленовою), укріпленою еластичним шнуром або іншим ізолюючим неметалевим матеріалом.

3.4. Ексикатор з ГОСТ 25336 .

3.5. Мідь дволориста за ГОСТ 4167 , 1%-ний свіжоприготовлений розчин: 12,7 г дволористої міді розчиняють у воді і доводять об'єм до 1000 см .

3.6. Вода дистильована за ГОСТ 6709 чи вода еквівалентної чистоти.

3.7. Спирт етиловий ректифікований за ГОСТ 18300 .

3.8. Фенольна смола або інший неелектропровідний матеріал з аналогічними властивостями для заливки зразків.

4. ПІДГОТОВКА ДО ВИПРОБУВАНЬ

4.1. Випробувані зразки повинні бути залиті фенольною смолою, а випробувані поверхні відшліфовані за допомогою вологого шліфувального паперу з величиною зерна 500 і вище (чорт.2).

1 - фенольна смола або еквівалентний їй матеріал; 2 - відшліфована випробувана поверхня; 3 - зразок

Чорт.2

4.2. Випробувані поверхні зразків безпосередньо перед випробуванням очищають етиловим спиртом.

4.3. Випробувані зразки поміщають у хімічну склянку, що містить розчин дволористої міді, таким чином, щоб випробувані поверхні знаходилися у вертикальному положенні на відстані не менше 15 мм від дна склянки. Після цього поверх склянки поміщають полімерну плівку та закріплюють її.

Необхідний для випробувань об'єм розчину беруть із розрахунку (250 ) см на 100 мм випробуваної поверхні зразка.

5. ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАНЬ

5.1. Хімічна склянка із зразками поміщають у терморегульовану лазню. У процесі випробування у склянці повинна підтримуватись температура (75±5) °С.

Різні марки сплавів не повинні випробовуватися одночасно в тому самому склянці.

5.2. Зразки випробовують безперервно протягом 24 год. Після цього терміну зразки вилучають зі склянки, промивають у воді, протирають спиртом і висушують на повітрі.

6. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ ВИПРОБУВАНЬ

6.1. Дослідження мікроструктури зразків повинно проводитись у можливий короткий термін після випробувань. До початку дослідження мікроструктури випробувані зразки повинні бути в ексікаторі.

6.2. Кожен випробуваний зразок повинен бути розрізаний під прямим кутом до випробуваної поверхні. З отриманих зразків виготовляють шліфи за ГОСТ 9302 для металографічних досліджень.

Загальна довжина шліфу має бути не менше 5 мм.

Якщо розміри випробуваного зразка унеможливлюють, розріз повинен робитися таким чином, щоб забезпечити максимально можливу загальну довжину.

6.3. Шліф, виготовлений з кожного зразка, досліджують на металографічному мікроскопі. У цьому слід визначити максимальне значення глибини знецинкування.

6.4. Якщо при металографічному дослідженні спостерігається кромковий ефект, тобто найбільша глибина знецинкування розташована вздовж лінії межі розділу між матеріалом для заливки зразка та латунню, то максимальну глибину знецинкування слід визначати на достатній відстані від межі розділу.

6.5. Значення допустимої глибини знецинкування встановлюють у стандартах та технічних умовах на матеріал.

7. ОФОРМЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Звіт про результати випробувань має містити:

Найменування виробу;

марку металу;

кількість випробуваних зразків та загальну площу поверхні;

довжину досліджуваного шліфу;

збільшення, яке використовується при металографічному дослідженні;

максимальну глибину знецинкування (при необхідності - середню глибину знецинкування та характер його поширення).