ГОСТ 6674.1-96

ГОСТ 6674.1-96 Сплави мідно-фосфористі. Методи визначення фосфору

ГОСТ 6674.1-96

Група В59

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

СПЛАВИ МЕДНО-ФОСФОРИСТІ

Методи визначення фосфору

Copper-phosphorous alloys.
Методи для визначення phosphorus

МКС 77.120.30
ОКСТУ 1709

Дата введення 2001-07-01

Передмова

1 РОЗРОБЛЕН Міждержавним технічним комітетом зі стандартизації МТК 107; Донецьким державним інститутом кольорових металів (ДонІЦМ)

ВНЕСЕН Державним комітетом України зі стандартизації, метрології та сертифікації

2 ПРИЙНЯТЬ Міждержавною Радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол N 10 від 3 жовтня 1996 р.)

За ухвалення проголосували:

3 Постановою Державного комітету Російської Федерації зі стандартизації та метрології від 19 грудня 2000 р. N 384-ст міждержавний стандарт ГОСТ 6674.1-96 введений у дію безпосередньо як державний стандарт Російської Федерації з 1 липня 2001 р.

4 ВЗАМІН ГОСТ 6674.1-74

1 Область застосування

Цей стандарт встановлює гравіметричний та фотометричний методи визначення фосфору при його вмісті від 5% до 14% у мідно-фосфористих сплавах.

2 Нормативні посилання

У цьому стандарті використані посилання на такі стандарти:

ГОСТ 859-78 Мідь. Марки*
_______________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 859-2001 , тут і далі за текстом. - Примітка виробника бази даних.

ГОСТ 1277-75 Срібло азотнокисле. Технічні умови

ГОСТ 3118-77 Кислота соляна. Технічні умови

ГОСТ 3652-69 Кислота лимонна моногідрат та безводна. Технічні умови

ГОСТ 3760-79 Аміак водний. Технічні умови

ГОСТ 3765-78 Амоній молібденовокислий. Технічні умови

ГОСТ 3773-72 Амоній хлористий. Технічні умови

ГОСТ 4198-75 Калій фосфорнокислий однозаміщений. Технічні умови

ГОСТ 4209-77 Магній хлористий 6-водний. Технічні умови

ГОСТ 4461-77 Кислота азотна. Технічні умови

ГОСТ 5712-78 Амоній щавлевокислий 1-водний. Технічні умови

ГОСТ 6344-73 Тіомочевіна. Технічні умови

ГОСТ 6674.0-96 Сплави мідно-фосфористі. Загальні вимоги до методів аналізу

ГОСТ 18300-87 Спирт етиловий технічний ректифікований. Технічні умови

ГОСТ 20490-75 Калій марганцевокислий. Технічні умови

3 Загальні вимоги

Загальні вимоги - за ГОСТ 6674.0 .

4 Гравіметричний метод

4.1 Сутність методу

Метод заснований на вимірі маси осаду магнію пірофосфату після прожарювання його до постійної маси.

4.2 Реактиви та розчини

Кислота азотна за ГОСТ 4461 та розведена 1:1.

Кислота соляна за ГОСТ 3118 та розбавлена 1:1 та 1:99.

Кислота лимонна за ГОСТ 3652 , розчин 500 г/дм .

Амоній хлористий (амонію хлорид) за ГОСТ 3773 розчин 100 г/дм .

Магній хлористий (магнію хлорид) згідно з ГОСТ 4209 .

Суміш магнезіальна: розчин 55 г кристалічного хлориду магнію та 105 г хлориду амонію в 1 дм. води.

Аміак водний за ГОСТ 3760 , розбавлений 1:1 та 1:9.

Срібло азотнокисле (срібло нітрат) за ГОСТ 1277 , розчин 10 г/дм .

4.3 Проведення аналізу

4.3.1 Наважку сплаву масою 0,5 г вносять у склянку місткістю 300 см , розчиняють у 20 см розчину азотної кислоти, переносять у порцелянову чашку, додають 10 см соляної кислоти і випарюють на киплячій водяній бані насухо. До сухого залишку додають 5 см. соляної кислоти і випарюють у тих самих умовах. Залишок висушують за температури (130±5) °С. До висушеного залишку додають 5 см. азотної кислоти, 5 см соляної кислоти та 50 см гарячої води. Розчин переносять у склянку місткістю 300 см . Якщо при розчиненні залишку виділяється кремнієва кислота, вміст склянки відфільтровують через фільтр «синя стрічка». В цьому випадку осад промивають гарячою розведеною соляною кислотою (1:99) до зникнення реакції на мідь (контроль проводять за допомогою розведеного аміаку (1:1) реакції утворення аміачного комплексу міді, розчин якого має насичено-синій колір).

До отриманого розчину додають 10 см розчину лимонної кислоти, 20 см розчину хлориду амонію та 25 см магнезіальної з

місі.

4.3.2 До розчину додають поступово при перемішуванні аміак, розведений 1:1, до утворення аміачного комплексу міді синього кольору. Розчин ретельно перемішують, торкаючись скляною паличкою стінок склянки на початок виділення осаду. Потім доливають надлишок розведеного аміаку (1:1) у кількості, що становить частину обсягу вмісту склянки і залишають на ніч.

4.3.3 Розчин з осадом фільтрують через фільтр «синя стрічка», промиваючи осад розведеним аміаком (1:9). Осад на фільтрі розчиняють 10 см гарячої розведеної соляної кислоти (1:1) і фільтр 3-5 разів промивають гарячою розведеною соляною кислотою (1:99), збираючи фільтрат і промивні води в склянку, в якому проводилося початкове осадження фосфору.

До отриманого солянокислого розчину додають 10 см. розчину хлориду амонію, 5 см магнезіальної суміші, розбавляють до 100 см водою і далі надходять, як зазначено у 4.3.2.

4.3.4 Вміст склянки фільтрують через фільтр «синя стрічка», осад промивають розведеним аміаком (1:9) до зникнення реакції на іони хлору (контроль проводять за допомогою нітрату срібла). Висушений при 105 °C в сушильній шафі осад разом з фільтром поміщають попередньо прожарений і зважений тигель, фільтр озолюють, а потім прожарюють до постійної маси при температурі (1100±20) °С.

Одночасно проводять контрольний досвід.

4.4 Обробка результатів

4.4.1 Зміст фосфору , %, обчислюють за формулою

, (1)

де - Маса прожареного осаду пірофосфату магнію з наважки сплаву, г;

- Маса прожареного осаду пірофосфату магнію в контрольному досвіді, г;

0,2783 - коефіцієнт перерахунку пірофосфату магнію на фосфор;

- Маса навішування сплаву, р.

4.4.2 Розбіжність результатів двох паралельних визначень не повинна перевищувати допустиме значення (при довірчій ймовірності 0,95), що дорівнює 0,10%.

4.4.3 Розбіжність двох результатів аналізу однієї і тієї ж проби, отриманих у різний час різними виконавцями, не повинна перевищувати допустиме значення (при довірчій ймовірності 0,95), що дорівнює 0,20%.

5 Фотометричний метод

5.1 Сутність методу

Метод заснований на вимірі при довжині хвилі 570 нм оптичної густини розчину, утвореного в присутності тіомочевини фосфорно-молібденового комплексу (молібденової сині).

5.2 Апаратура, реактиви та розчини

Фотоелектроколориметр або спектрофотометр.

Кислота азотна за ГОСТ 4461 , розведена 1:1.

Калій марганцевокислий (калію перманганат) за ГОСТ 20490 , розчин 20 г/дм .

Амоній щавлевокислий (амонію оксалат) за ГОСТ 5712 розчин 25 г/дм .

Кислота соляна за ГОСТ 3118 , розведена 1:2.

Спирт етиловий технічний ректифікований (етанол) за ГОСТ 18300 і розведений 5:8.

Амоній молібденовокислий (амонію молібдат) згідно з ГОСТ 3765 , перекристалізований із спиртового розчину, свіжоприготовлений розчин 50 г/дм . Перекристалізації молібдату амонію проводять наступним чином: 70 г препарату розчиняють у 400 см води при нагріванні до 70-80 °С і двічі фільтрують гарячий розчин через той самий фільтр «синя стрічка». До розчину додають 250 см етанолу. Розчин охолоджують і дають відстоятися протягом 1 год. Випалі кристали відфільтровують на лійці Бюхнера, відсмоктуючи розчин, і повторюють перекристалізації. Після фільтрування кристали промивають 2-3 рази етанолом, розбавленим 5:8 порціями від 20 до 30 см. . Після цього їх висушують на повітрі.

Тіомочевина за ГОСТ 6344 , розчин 100 г/дм .

Калій фосфорнокислий однозаміщений (монокалійфосфат) за ГОСТ 4198 .

Приготування стандартного розчину фосфору: 8,7874 г монокалійфосфату (попередньо висушеного при 105 °C до постійної маси) поміщають у мірну колбу місткістю 1 дм , розчиняють у воді, доливають водою до мітки і перемішують.

1 см стандартного розчину містить 0,002 г фосфору.

Мідь згідно з ГОСТ 859 .

5.3 Проведення аналізу

5.3.1 Наважку сплаву масою 0,1 г поміщають у конічну колбу місткістю 250 см , розчиняють у 20 см розчину азотної кислоти та кип'ятять до видалення оксидів азоту.

5.3.2 Додають 5 см розчину перманганату калію та витримують на теплій плиті до повної коагуляції оксиду марганцю (IV). Додають по краплях розчин оксалату амонію до розчинення осаду. Щоб уникнути надлишку оксалату амонію після додавання кожної краплі його розчин ретельно перемішують.

Розчин охолоджують, переводять у мірну колбу місткістю 200 см. , доводять до мітки водою і ретельно перемішують.

5 см розчину поміщають у мірну колбу місткістю 100 см , додають 12 см розведеної соляної кислоти (1:2), по 10 см розчинів тіомочевини та молібдату амонію. Всі реактиви повільно приливають при постійному перемішуванні. Доводять до мітки водою і знову перемішують. Проба готова до аналізу.

5.3.3 Для побудови градуювального графіка в шість конічних колб місткістю 250 см поміщають по 0,1 г міді, додають 2,0; 3,0; 4,0; 5,0; 6,0 та 7,0 см стандартного розчину фосфору та розчиняють, додаючи в кожну колбу по 20 см розчину азотної кислоти кип'ятять до видалення оксидів азоту і далі надходять, як зазначено в 5.3.2.

5.3.4 Через 15 хв після приготування вимірюють оптичну щільність розчину проби та розчинів для побудови градуювального графіка на фотоелектроколориметр при довжині хвилі 570 нм в кюветі товщиною шару 20 мм.

Розчином порівняння є вода.

За отриманими даними будують градуювальний графік у координатах «оптична щільність розчину - маса фосфору, що відповідає аліквотній частині розчину». Масову частку фосфору в пробі визначають за градуювальним графіком.

5.3.5 Допускається встановлювати масову частку фосфору шляхом порівняння. Для цього одночасно з аналізом проби проводять аналіз зразка порівняння 5.3.1 і 5.3.2, як якого використовують стандартний зразок з близьким вмістом фосфору.

5.4 Обробка результатів

5.4.1 Масову частку фосфору , %, обчислюють за формулою

, (2)

де - Маса фосфору, знайдена за градуювальним графіком, г;

- Маса навішування сплаву, що відповідає аліквотній частині розчину проби, р.

5.4.2 Під час використання методу порівняння масову частку фосфору , %, обчислюють за формулою

, (3)

де - масова частка фосфору у зразку порівняння, %;

- Значення оптичної щільності аналізованого розчину;

- Маса навішування зразка порівняння, що відповідає аліквотній частині розчину проби, г;

- Значення оптичної щільності розчину порівняння;

- Маса навішування сплаву, що відповідає аліквотній частині розчину проби, р.

5.4.3 Розбіжність результатів паралельних визначень та результатів аналізу не повинна перевищувати допустимі значення згідно з 4.4.2 та 4.4.3.