ГОСТ 31382-2009

ГОСТ 31382-2009 Мідь. Методи аналізу

ГОСТ 31382-2009

Група В59

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

МЕДЬ

Методи аналізу

Copper. Methods of analysis

МКС 77.120.30
ОКП 17 3320
ОКСТУ 1709

Дата введення 2010-04-01

Передмова

Цілі, основні засади та основний порядок проведення робіт з міждержавної стандартизації встановлено ГОСТ 1.0-92 «Міждержавна система стандартизації. Основні положення» та ГОСТ 1.2-97 «Міждержавна система стандартизації. Стандарти міждержавні, правила та рекомендації щодо міждержавної стандартизації. Порядок розробки, прийняття, застосування, оновлення та скасування "*"
________________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 1.2-2009. - Примітка виробника бази даних.

Відомості про стандарт

1 РОЗРОБЛЕН Технічним комітетом зі стандартизації ТК 368 «Медь"

2 ВНЕСЕН Технічним секретаріатом Міждержавної ради зі стандартизації, метрології та сертифікації

3 ПРИЙНЯТЬ Міждержавною радою зі стандартизації, метрології та сертифікації (протокол N 35 від 11 червня 2009 р.)

За ухвалення стандарту проголосували:

4 У цьому стандарті враховано основні нормативні положення таких міжнародних стандартів:

- ІСО 5956:1984 «Медь та мідні сплави. Визначення змісту сурми. Спектрометричний метод з родаміном» (ІSO 5956:1984 «Copper and copper alloys — Determination of antimony content — Rhodamine У spectrometric method», NEQ);

- ІСО 5959:1984 «Медь та мідні сплави. Визначення змісту вісмуту. Спектрометричний метод із застосуванням діетилдітіокарбамату» (ІSO 5959:1984 «Copper and copper alloys — Determination of bismuth content — Diethyldithiocarbamate spectrometric method», NEQ)

5 Наказом Федерального агентства з технічного регулювання та метрології від 10 вересня 2009 р. N 322-ст міждержавний стандарт ГОСТ 31382–2009 введено в дію як національний стандарт Російської Федерації з 1 квітня 2010 р.

6 ВЗАМІН ГОСТ 13938.1-78 - ГОСТ 13938.10-78 , ГОСТ 13938.12-78 , ГОСТ 13938.15-88 , ГОСТ 9717.1-82, ГОСТ 27981.0-88, ГОСТ 27981.0-88 , ГОСТ 27981.4-88


Інформація про введення (припинення дії) цього стандарту публікується в покажчику «Національні стандарти».

Інформація про зміни до цього стандарту публікується в покажчику «Національні стандарти», а текст змін – в інформаційних покажчиках «Національні стандарти». У разі перегляду або скасування цього стандарту відповідну інформацію буде опубліковано в інформаційному покажчику «Національні стандарти»

1 Область застосування

Цей стандарт поширюється на мідь за ГОСТ 859 та встановлює загальні вимоги до методів аналізу/вимірювань міді, вимоги безпеки при проведенні аналізу/вимірювань, методи виконання аналізу/вимірювань масових часток міді та домішок у ній.

2 Нормативні посилання

У цьому стандарті використано нормативні посилання на такі міждержавні стандарти:

ГОСТ 8.315-97 Державна система забезпечення єдності вимірів. Стандартні зразки складу та властивостей речовин та матеріалів. Основні положення

ГОСТ 12.0.004-90 Система стандартів безпеки праці. Організація навчання безпеки праці. загальні положення

ГОСТ 12.1.004-91 Система стандартів безпеки праці. Пожежна безпека. Загальні вимоги

ГОСТ 12.1.005-88 Система стандартів безпеки праці. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони

ГОСТ 12.1.007-76 Система стандартів безпеки праці. Шкідливі речовини. Класифікація та загальні вимоги безпеки

ГОСТ 12.1.010-76 Система стандартів безпеки праці. Вибухобезпека. Загальні вимоги

ГОСТ 12.1.016-79 Система стандартів безпеки праці. Повітря робочої зони. Вимоги до методик вимірювання концентрацій шкідливих речовин

ГОСТ 12.1.030-81 Система стандартів безпеки праці. Електробезпека. Захисне заземлення, занулення

ГОСТ 12.2.007.0 −75 Система стандартів безпеки праці. Електротехнічні вироби. Загальні вимоги безпеки

ГОСТ 12.4.009-83 Система стандартів безпеки праці. Пожежна техніка захисту об'єктів. Основні види. Розміщення та обслуговування

ГОСТ 12.4.021-75 Система стандартів безпеки праці. Системи вентиляційні. Загальні вимоги

ГОСТ 61-75 Реактиви. Оцтова кислота. Технічні умови

ГОСТ 83-79 Реактиви. Вуглекислий натрій. Технічні умови

ГОСТ 123-2008 Кобальт. Технічні умови

ГОСТ 193-79 (ІСО 431-81) Зливки мідні. Технічні умови

ГОСТ 199-78 Реактиви. Натрій оцтовокислий 3-водний. Технічні умови

ГОСТ 200-76 Реактиви. Натрій фосфорноватистокислий 1-водний. Технічні умови

ГОСТ 334-73 Папір масштабно-координатний. Технічні умови

ГОСТ 546-2001 Катоди мідні. Технічні умови

ГОСТ 804-93 Магній первинний у чушках. Технічні умови

ГОСТ 849-2008 Нікель первинний. Технічні умови

ГОСТ 859-2001 Мідь. Марки

ГОСТ 860-75 Олово. Технічні умови

ГОСТ 1089-82 Сурма. Технічні умови

ГОСТ 1277-75 Реактиви. Срібло азотнокисле. Технічні умови

ГОСТ 1467-93 Кадмій. Технічні умови

ГОСТ 1770-74 (ІСО 1042-83, ІСО 4788-80) Посуд мірний лабораторний скляний. Циліндри, мензурки, колби, пробірки. Загальні технічні умови

ГОСТ 2062-77 Реактиви. Кислота бромисто-воднева. Технічні умови

ГОСТ 3117-78 Реактиви. Амоній оцтовокислий. Технічні умови

ГОСТ 3118-77 Реактиви. Кислота соляна. Технічні умови

ГОСТ 3640-94 Цинк. Технічні умови

ГОСТ 3652-69 Реактиви. Кислота лимонна моногідрат та безводна. Технічні умови

ГОСТ 3760-79 Реактиви. Аміак водний. Технічні умови

ГОСТ 3765-78 Реактиви. Амоній молібденовокислий. Технічні умови

ГОСТ 3773-72 Реактиви. Амоній хлористий. Технічні умови

ГОСТ 3778-98 Свинець. Технічні умови

ГОСТ 4109-79 Реактиви. Бром. Технічні умови

ГОСТ 4147-74 Реактиви. Залізо (III) хлорид 6-водний. Технічні умови

ГОСТ 4159-79 Реактиви. Йод. Технічні умови

ГОСТ 4165-78 Реактиви. Мідь (II) сірчанокисла 5-водна. Технічні умови

ГОСТ 4166-76 Реактиви. Натрій сірчанокислий. Технічні умови

ГОСТ 4198-75 Реактиви. Калій фосфорнокислий однозаміщений. Технічні умови

ГОСТ 4201-79 Реактиви. Вуглекислий натрій кислий. Технічні умови

ГОСТ 4204-77 Реактиви. Кислота сірчана. Технічні умови

ГОСТ 4208-72 Реактиви. Сіль закису заліза та амонію подвійна сірчанокисла (сіль Мора). Технічні умови

ГОСТ 4212-76 Реактиви. Приготування розчинів для колориметричного та нефелометричного аналізу

ГОСТ 4220-75 Реактиви. Калій дворомовокислий. Технічні умови

ГОСТ 4232-74 Реактиви. Калій йодистий. Технічні умови

ГОСТ 4233-77 Реактиви. Натрій хлористий. Технічні умови

ГОСТ 4236-77 Реактиви. Свинець (ІІ) азотнокислий. Технічні умови

ГОСТ 4328-77 Реактиви. Натрію гідроксид. Технічні умови

ГОСТ 4329-77 Реактиви. Гальба алюмокалієві. Технічні умови

ГОСТ 4459-75 Реактиви. Калій хромовокислий. Технічні умови

ГОСТ 4461-77 Реактиви. Кислота азотна. Технічні умови

ГОСТ 4465-74 Реактиви. Нікель (II) сірчанокислий 7-водний. Технічні умови

ГОСТ 4478-78 Реактиви. Кислота сульфосаліцилова 2-водна. Технічні умови

ГОСТ 4517-87 Реактиви. Методи приготування допоміжних реактивів та розчинів, що застосовуються при аналізі

ГОСТ 4520-78 Реактиви. Ртуть (II) азотнокисла 1-водна. Технічні умови

ГОСТ 4960-2009 Порошок мідний електролітичний. Технічні умови

ГОСТ 5456-79 Реактиви. Гідроксиламіну гідрохлорид. Технічні умови

ГОСТ 5457-75 Ацетилен розчинений та газоподібний технічний. Технічні умови

ГОСТ 5556-81 Вата медична гігроскопічна. Технічні умови

ГОСТ 5583-78 (ІСО 2046-73) Кисень газоподібний технічний та медичний. Технічні умови

ГОСТ 5644-75 Сульфіт натрію безводний. Технічні умови

ГОСТ 5789-78 Реактиви. Толуол. Технічні умови

ГОСТ 5817-77 Реактиви. Кислота винна. Технічні умови

ГОСТ 5828-77 Реактиви. Диметилгліоксим. Технічні умови

ГОСТ 5845-79 Реактиви. Калій-натрій виннокислий 4-водний. Технічні умови

ГОСТ 5905-2004 (ІСО 10387:1994) Хром металевий. Технічні вимоги та умови постачання

ГОСТ 6008-90 Марганець металевий та марганець азотований. Технічні умови

ГОСТ 6344-73 Реактиви. Тіомочевіна. Технічні умови

ГОСТ 6563-75 Вироби технічні з благородних металів та сплавів. Технічні умови

ГОСТ 6709-72 Вода дистильована. Технічні умови

ГОСТ 6836-2002 Срібло та сплави на його основі. Марки

ГОСТ 8655-75 Фосфор червоний технічний. Технічні умови

ГОСТ 8677-76 Реактиви. Кальцію оксид. Технічні умови

ГОСТ 8864-71 Реактиви. Натрію N, N-діетилдітіокарбамат 3-водний. Технічні умови

ГОСТ 9147-80 Посуд та обладнання лабораторні фарфорові. Технічні умови

ГОСТ 9336-75 Реактиви. Амоній ванадієвокислий мета. Технічні умови

ГОСТ 9849-86 Порошок залізний. Технічні умови

ГОСТ 10157-79 Аргон газоподібний та рідкий. Технічні умови

ГОСТ 10163-76 Реактиви. Крохмаль розчинний. Технічні умови

ГОСТ 10298-79 Селен технічний. Технічні умови

ГОСТ 10652-73 Реактиви. Сіль динатрієва етилендіамін-N, N, N', N'-тетраоцтової кислоти, 2-водна (трилон Б). Технічні умови

ГОСТ 10727-91 Нитки та волокна скляні односпрямовані. Технічні умови

ГОСТ 10928-90 Вісмут. Технічні умови

ГОСТ 10929-76 Реактиви. Водню пероксид. Технічні умови

ГОСТ 11069-2001 Алюміній первинний. Марки

ГОСТ 11125-84 Кислота азотна особливої чистоти. Технічні умови

ГОСТ 11293-89 Желатин. Технічні умови

ГОСТ 11773-76 Реактиви. Натрій фосфорнокислий двозаміщений. Технічні умови

ГОСТ 12026-76 Папір фільтрувальний лабораторний. Технічні умови

ГОСТ 14261-77 Кислота соляна особливої чистоти. Технічні умови

ГОСТ 14262-78 Кислота сірчана особливої чистоти. Технічні умови

ГОСТ 17022-81 Графіт. Типи, марки та загальні технічні вимоги

ГОСТ 18300-87 Спирт етиловий технічний ректифікований. Технічні умови

ГОСТ 19908-90 Тиглі, чаші, склянки, колби, лійки, пробірки та наконечники з прозорого кварцового скла. Загальні технічні умови

ГОСТ 20015-88 Хлороформ. Технічні умови

ГОСТ 20288-74 Реактиви. Вуглець чотирихлористий. Технічні умови

ГОСТ 20298-74 Смоли іонообмінні. Катіоніти. Технічні умови

ГОСТ 20301-74 Смоли іонообмінні. Аніоніти. Технічні умови

ГОСТ 20448-90 Гази вуглеводневі скраплені паливні для комунально-побутового споживання. Технічні умови

ГОСТ 20478-75 Реактиви. Амоній надсірчанокислий. Технічні умови

ГОСТ 20490-75 Реактиви. Калій марганцевокислий. Технічні умови

ГОСТ 21241-89 Пінцети медичні. Загальні технічні вимоги та методи випробувань

ГОСТ 22180-76 Реактиви. Кислота щавлева. Технічні умови

ГОСТ 22861-93 Свинець високої чистоти. Технічні умови

ГОСТ 22867-77 Реактиви. Амоній азотнокислий. Технічні умови

ГОСТ 24104-2001 Ваги лабораторні. Загальні технічні вимоги
________________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ Р 53228-2008, тут і далі за текстом. - Примітка виробника бази даних.

ГОСТ 24231-80 Кольорові метали та сплави. Загальні вимоги до відбору та підготовки проб для хімічного аналізу

ГОСТ 24363-80 Реактиви. Калію гідроокис. Технічні умови

ГОСТ 25086-87 Кольорові метали та їх сплави. Загальні вимоги до методів аналізу

ГОСТ 25336-82 Посуд та обладнання лабораторні скляні. Типи, основні параметри та розміри

ГОСТ 25644-96 Засоби миючі синтетичні порошкоподібні. Загальні технічні вимоги

ГОСТ 25794.1-83 Реактиви. Методи приготування титрованих розчинів для кислотно-основного титрування

ГОСТ 27025-86 Реактиви. Загальні вказівки щодо проведення випробувань

ГОСТ 27067-86 Реактиви. Амоній роданистий. Технічні умови

ГОСТ 27068-86 Реактиви. Натрій сірчанокислий (натрію тіосульфат) 5-водний. Технічні умови

ГОСТ 29169-91 (ІСО 648-77) Посуд лабораторний скляний. Піпетки з однією відміткою

ГОСТ 29227-91 (ІСО 835-1-81) Посуд лабораторний скляний. Піпетки градуйовані. Частина 1. Загальні вимоги

ГОСТ 29251-91 (ІСО 385-1-84) Посуд лабораторний скляний. Бюретки. Частина 1. Загальні вимоги

СТ РЕВ 543-77 Числа. Правила запису та округлення

Примітка — При користуванні цим стандартом доцільно перевірити дію стандартів посилання за вказівником «Національні стандарти», складеним станом на 1 січня поточного року, та за відповідними інформаційними покажчиками, опублікованими в поточному році. Якщо стандарт посилається (змінений), то при користуванні цим стандартом слід керуватися замінним (зміненим) стандартом. Якщо стандарт зв'язку скасовано без заміни, то положення, в якому дано посилання на нього, застосовується в частині, що не зачіпає це посилання.

3 Загальні вимоги

3.1 Загальні вимоги до методів аналізу/вимірювань - за ГОСТ 25086 .

3.2 Загальні вимоги до засобів вимірювань, допоміжних пристроїв, матеріалів, реактивів, розчинів – за ГОСТ 25086 .

3.3 Приготування розчинів хімічних реактивів - відповідно до ГОСТ 4212 , ГОСТ 4517 , ГОСТ 25794.1 та ГОСТ 27025 .

3.4 Допускається застосування інших засобів вимірювальної техніки, допоміжних пристроїв, матеріалів, реактивів, що забезпечують проведення аналізу/вимірювань із встановленою похибкою.

3.5 Відбір та підготовку проб міді до аналізу/вимірів здійснюють за ГОСТ 193 , ГОСТ 546 або ГОСТ 24231 .

3.6 Для зважування застосовують лабораторні ваги згідно з ГОСТ 24104 . У методиці аналізу/вимірювань має бути зазначений клас точності ваг.

3.7 Масову частку міді визначають паралельно трьох наважках, домішок — за кількістю паралельних визначень, кількість яких вказується у конкретному методі аналізу/вимірювань, але не менше двох. Одночасно з проведенням аналізу/вимірювань у тих самих умовах проводять контрольний досвід для внесення відповідної поправки до результатів аналізу/вимірювань. При визначенні міді проводять два контрольні досліди. При визначенні домішок число паралельних визначень при контрольному досвіді має відповідати числу паралельних визначень, вказаних у методі аналізу/вимірювань.

3.8 Для прожарювання та сплавлення застосовують муфельні лабораторні печі, що забезпечують нагрівання до температури 1000 °C. Для висушування застосовують лабораторні сушильні печі, що забезпечують нагрівання до 250 °C. Для розчинення та випарювання розчинів застосовують електричні плити із закритою спіраллю, що забезпечують нагрівання до температури 350 °C.

3.9 Для вимірювання проміжків часу менше 5 хв застосовують пісочний годинник і секундомір, більше 5 хв — таймер або годинник будь-якого типу.

3.10 Терміни щодо ступеня нагрівання води (розчину) та тривалості операцій — за ГОСТ 27025 .

3.11 Для приготування розчинів з відомою масовою концентрацією використовують метали та їх сполуки з масовою часткою основного компонента не менше 99,9%, якщо у методиці виконання вимірювань не передбачено інше. Спосіб приготування розчинів - за ГОСТ 4212 або за цим стандартом.

3.12 Зважування аналізованої речовини, речовини для приготування розчинів з відомою концентрацією металів та опадів у гравіметричному аналізі проводиться, якщо це спеціально не зазначено у методиці аналізу, на вагах спеціального класу точності за ГОСТ 24104 .

3.13 Перевірка прийнятності результатів аналізу/вимірювань та встановлення остаточного результату відповідно до стандартів [1], [2].

3.14 Контроль точності результатів аналізу/вимірювань

Контроль точності результатів аналізу/вимірювань проводять відповідно до рекомендацій [3]:

а) зіставленням результату контрольної процедури з нормативом контролю. Результат контрольної процедури розраховують за формулою

, (1)

де - Результат аналізу/вимірювання стандартного зразка (СО);

- Атестоване значення СО.

Норматив контролю розраховують за формулою

, (2)

де — значення характеристики похибки результату аналізу/вимірювання під час реалізації у конкретній лабораторії, що відповідає атестованому значенню СО.

Якщо при проведенні контролю застосовують СО, які не використовувалися при встановленні показника точності результатів аналізу/вимірювання, та у разі перевищення похибки СО однієї третини похибки методики аналізу/вимірювання, норматив контролю точності розраховують за формулою

, (3)

де - Характеристика похибки атестованого значення вимірюваного елемента в СО.

б) використовуючи СО складу, затверджені відповідно до ГОСТ 8.315. Періодичність вимірювання складу СО — відповідно до посібника із забезпечення якості аналітичних робіт, що діє на підприємстві.

Масову частку визначається компонента в ЗІ знаходять шляхом паралельних вимірювань, встановлених конкретним методом аналізу/вимірювань.

Для контролю стабільності результатів аналізу/вимірювань рекомендується використовувати контрольні карти (КК) Шухарта за стандартами [2] (розділ 6) та [4].

Алгоритми оцінки стабільності результатів аналізу/вимірювань — відповідно до посібника щодо забезпечення якості аналітичних робіт, що діє на підприємстві, з урахуванням вимог стандарту [2] (розділ 6).

За відсутності СО допускається контроль точності результатів аналізу/вимірювань проводити за ГОСТ 25086 з використанням методу добавок або атестованих сумішей за рекомендаціями [5].

3.15 Оформлення результатів аналізу/вимірювань

Результати аналізу/вимірювань подають у вигляді (при довірчій ймовірності 0,95),

де - Результат аналізу/вимірювань, %;

- Похибка результатів аналізу / вимірювань, %.

Значення наведені у конкретній методиці аналізу/вимірювань.

Примітка — У разі, коли за остаточний результат аналізу/вимірювань приймають медіану, результат подають без зазначення меж похибки.

3.16 Допускається побудова градуювальних графіків та розрахунок результатів аналізу/вимірювань проводити з використанням програмного забезпечення використовуваних засобів вимірювань. У цьому випадку програмне забезпечення має бути сертифікованим.

3.17 Округлення результатів аналізу/вимірювань проводять відповідно до вимог СТ РЕВ 543.

4 Вимоги безпеки

4.1 Підготовка проб до аналізу та проведення аналізу (розчинення в кислотах, лугах та ін.) та всі операції хімічного аналізу, пов'язані з виділенням отруйних пар або газів, слід виконувати у витяжних шафах або боксах, обладнаних місцевим пристроєм, що відсмоктує, за ГОСТ 12 .4.02.

4.2 Лабораторні приміщення повинні бути обладнані вентиляційними системами згідно з ГОСТ 12.4.021.

4.3 При виконанні аналізу міді у повітря робочої зони можуть виділятися шкідливі речовини, гранично допустимі концентрації (ГДК) їх у повітрі робочої зони повинні відповідати ГОСТ 12.1.005 та гігієнічним нормативам [6].

4.4 Контроль за вмістом шкідливих речовин у повітрі робочої зони слід здійснювати відповідно до вимог ГОСТ 12.1.005, ГОСТ 12.1.007 та ГОСТ 12.1.016.

4.5 Лабораторні приміщення, в яких виконується робота з хімічного аналізу досліджуваного матеріалу, повинні відповідати вимогам пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.004 та правил пожежної безпеки [7]. Засоби та способи пожежогасіння слід застосовувати за ГОСТ 12.4.009 залежно від джерела виникнення та характеру пожежі.

4.6 Під час роботи з горючими та вибухонебезпечними газами слід дотримуватись вимог ГОСТ 12 .1.010, ГОСТ 12 .1.004. При використанні газів у балонах слід дотримуватись вимог правил [8].

4.7 Електротехнічні контрольно-вимірювальні прилади та лабораторне обладнання та умови їх експлуатації повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.007.0, ГОСТ 12.1.030 та стандарту [9]. Заземлення має відповідати вимогам правил [10].

4.8 Організація навчання безпеки праці та перевірка знань працюючих вимог безпеки праці – за ГОСТ 12.0.004.

4.9 Персонал лабораторії має бути забезпечений спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту відповідно до правил [11].

4.10 Персонал лабораторії повинен бути забезпечений побутовими приміщеннями за групою виробничих процесів IlIa відповідно до будівельних норм та правил [12].

5 Методи визначення масової частки міді

5.1 Область застосування

У цьому розділі встановлено електрогравіметричний та розрахунковий методи визначення масової частки міді.

5.2 Вимоги до похибки аналізу

Похибка результатів аналізу (при масовій частці міді 99,00% і вище) для довірчої ймовірності 0,95 має перевищувати ±0,10%.

5.3 Засоби вимірювання, допоміжні пристрої, матеріали, розчини

При виконанні аналізу застосовують такі засоби вимірювання, допоміжні пристрої:

- електроди з платини сітчасті за ГОСТ 6563 ;

- Установку для електролізу з амперметром, вольтметром, реостатом, що забезпечує проведення електролізу при перемішуванні при щільності струму від 2 до 3 А/дм та напрузі від 2,2 до 2,5 В;

- фотометр фотоелектричний або спектрофотометр з усім приладдям;

- Спектрофотометр атомно-абсорбційний, що включає джерело випромінювання на мідь, пальник для полум'я ацетилен-повітря і розпилювальну систему;

- Компресор повітряний;

- центрифугу з усім приладдям;

- Шафа сушильна з терморегулятором;

- Ваги лабораторні спеціального класу точності за ГОСТ 24104 ;

- піпетки не нижче 2-го класу точності за ГОСТ 29169 та ГОСТ 29227 ;

- Склянки В-1-50 ТХС; В-1-100 ТХС; В-1-250 ТЗ за ГОСТ 25336 ;

- Колби мірні 2-25-2, 2-100-2, 2-200-2, 2-250-2, 2-1000-2 за ГОСТ 1770 ;

- воронку ВД-1-100 ХС за ГОСТ 25336 ;

- Ексікатор 2-190 за ГОСТ 25336 .

При виконанні аналізу застосовують такі матеріали, розчини:

- Ацетилен за ГОСТ 5457 ;

- кислоту азотну за ГОСТ 4461 ;

- Сірчана кислота за ГОСТ 4204 і розведену 1:1;

- Амоній азотнокислий за ГОСТ 22867 ;

- суміш для розчинення;

- Кислоту лимонну за ГОСТ 3652 ;

- Аміак водний за ГОСТ 3760 , розведений 1:4;

- сіль динатрієву етилендіамін-N, N, N', N'-тетраоцтової кислоти, двоводну (трилон Б) за ГОСТ 10652 , 0,1 М розчин;

- купризон, біс-(циклогексанон) оксалілдигідразон, розчин масової концентрації 2,5 г/дм ;

- натрій сірчанокислий безводний за ГОСТ 4166 ;

- фенолфталеїн (індикатор) по [13], спиртовий розчин масової концентрації 1 г/дм ;

- вуглець чотирихлористий за ГОСТ 20288 ;

- спирт етиловий ректифікований за ГОСТ 18300 ;

- Мідь за ГОСТ 859 ;

- Розчини міді відомої концентрації;

- Папір індикаторний універсальний за технічними умовами [14];

- хлороформ за ГОСТ 20015 ;

— діетилдітіокарбамат свинцю (II) [15], розчин масової концентрації 0,2 г/дм у хлороформі.

5.4 Метод аналізу

Метод заснований на електролітичному виділенні міді з розчину сірчаної та азотної кислот у присутності солей амонію на сітчастих платинових електродах при щільності струму від 2 до 3 А/дм та напрузі від 2,2 до 2,5 В.

Мідь, що залишилася в електроліті, визначають атомно-абсорбційним чи фотометричним методом. У разі розбіжностей при оцінці масової частки міді використовують фотометричний метод, заснований на освіті комплексного пофарбованого з'єднання міді з купризоном або діетилдітіокарбаматом свинцю.

При масовій частці міді від 99,00 до 99,90% мідь у сумі зі сріблом визначають електролітично.

Масову частку міді понад 99,90% визначають по різниці, віднімаючи суму певних домішок від 100%.

5.5 Підготовка до виконання аналізу

5.5.1 При приготуванні суміші для розчинення навішування 500 г азотнокислого амонію розчиняють у 500 см води, додають 500 см азотної кислоти, 200 см сірчаної кислоти та доливають водою до 2000 см .

5.5.2 При приготуванні розчину лимоннокислого амонію навішування 150 г лимонної кислоти розчиняють у 400 см води, додають 200 см розчину аміаку, охолоджують, доливають до 1000 см водою та перемішують.

5.5.3 При приготуванні 0,1 М розчину трилону Б навішування 37,2 г трилону Б розчиняють 800 см води, доливають водою до 1000 см і добре перемішують.

5.5.4 При приготуванні розчину купризону масової концентрації 2,5 г/дм навішування 2,5 г купризону розчиняють при перемішуванні 900 см води за температури від 70 °C до 80 °C. Після охолодження розчин фільтрують у посудину із темного скла, доливають водою до 1000 см. , перемішують і зберігають у цій посудині. Розчин придатний для застосування протягом 10 діб.

5.5.5 Для побудови градуювальних графіків готують розчини міді відомої концентрації.

При приготуванні розчину А масової концентрації міді 0,5 мг/см навішування 0,5000 г міді розчиняють у 20 см суміші для розчинення та при нагріванні видаляють оксиди азоту. Розчин охолоджують, розбавляють водою до 100 см. і поміщають у мірну колбу місткістю 1000 см , доливають водою до мітки та перемішують.

При приготуванні розчину Б масової концентрації міді 0,01 мг/см 20 см розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 1000 см , додають 5 см сірчаної кислоти, розведеної 1:1, доливають до 1000 см водою та перемішують.

5.5.6 Для приготування розчину діетилдітіокарбамату свинцю (II) масової концентрації 0,2 г/дм у хлороформі навішування 0,2 г діетилдітіокарбамату свинцю (II) поміщають у мірну колбу місткістю 1000 см додають від 100 до 200 см хлороформу і перемішують до розчинення навішування, доливають до мітки хлороформом і знову перемішують. Розчин зберігають у склянці із темного скла у темному місці.

5.5.7 Побудова градуювальних графіків

5.5.7.1 Побудова градуювального графіка при використанні фотометричного методу визначення міді в електроліті з купризоном

Відбирають 0; 2,0; 4,0; 6,0; 8,0 та 10,0 см розчину Б і поміщають у мірні колби місткістю 100 см кожна, що відповідає 0; 20; 40; 60; 80 та 100 мкг міді. Додають 4 см суміші для розчинення, 50 см води, 10 см розчину лимоннокислого амонію, 2 краплі розчину фенолфталеїну, розчин аміаку, розведений 1:4, до появи слабо-рожевого забарвлення та 1 см надлишку, 10 см розчину купризону доливають водою до мітки і перемішують. Розмір рН розчину повинна бути від 8,5 до 9,0.

Вимірювання оптичної густини проводять, як зазначено в 5.6.3.

За знайденими значеннями оптичної щільності і відповідним значенням вмісту міді будують градуювальний графік.

5.5.7.2 Побудова градуювального графіка при використанні фотометричного методу визначення міді в електроліті з діетилдітіокарбаматом свинцю

У шість ділильних вирв місткістю 100 см кожна поміщають 0; 0,5; 1,0; 2,0; 3,0 та 5,0 см розчину Б, що відповідає 0; 5; 10; 20; 30 та 50 мкг міді. Доливають води до 50 см і далі аналіз проводять за 5.6.4.

Екстракцію та вимірювання оптичної густини розчину проводять так, як зазначено в 5.6.4.

За знайденими значеннями оптичної щільності і відповідним значенням вмісту міді будують градуювальний графік.

5.5.7.3 Побудова градуювального графіка при використанні атомно-абсорбційного методу визначення міді в електроліті

У мірні колби місткістю 100 см кожна відбирають 0; 5,0; 10,0; 15,0 та 20,0 см розчину Б доливають до мітки водою і перемішують. Розчини містять 0; 0,5; 1,0; 1,5 та 2,0 мкг/см міді. Розчини розпорошують у полум'я та вимірюють абсорбцію в полум'ї при довжині хвилі 324,7 нм.

За знайденими значеннями оптичної щільності та відповідним значенням вмісту міді будують градуювальний графік.

5.6 Виконання аналізу

5.6.1 Загальні вимоги до методів аналізу та вимоги безпеки під час виконання робіт відповідно до розділів 3 та 4.

5.6.2 Електрогравіметричний метод визначення міді (при масовій частці від 99,00 до 99,90%)

Наважку міді масою від 1,0000 до 2,0000 г поміщають на чашку терезів, де знаходиться зважений платиновий катод, призначений для електролізу, і визначають сумарну масу катода і міді. Допускається роздільне зважування навішування міді та катода, призначеного для електролізу. Наважку міді переносять у склянку місткістю 250 см , додають 40 см суміші для розчинення та склянку накривають годинниковим склом. Після розчинення навішування міді розчин обережно нагрівають до видалення оксидів азоту, розбавляють до 180 см. водою, нагрівають до 40 °C і розчин занурюють платинові електроди. Після цього електроліз проводять протягом 2,5 год при перемішуванні розчину при щільності струму від 2 до 3 А/дм і напрузі від 2,2 до 2,5 В. Для перевірки повноти виділення міді занурюють електроди на 5 мм нижче за початкове положення і продовжують електроліз. За відсутності нальоту міді на свіжозануреній частині катода електроліз вважають закінченим.

Після цього, не вимикаючи струм, платинові електроди промивають водою, а потім, вимкнувши струм, промивають етиловим спиртом (з розрахунку 10 см спирту однією визначення).

Катод з міддю, що виділилася, сушать при температурі від 100 °C до 105 °C протягом 5 хв, охолоджують в ексикаторі і зважують на терезах, на яких зважувалися катод і навішування міді перед аналізом.

Електроліт із промивними водами (після промивання платинових катодів) переливають у мірну колбу місткістю від 200 до 250 см. , доливають водою до мітки та перемішують. Електроліт зберігають визначення нікелю.

Мідь, що залишилася в електроліті після проведення електролізу, визначають у вигляді забарвленого з'єднання з купризоном або діетилдітіокарбаматом свинцю фотометричним методом так, як описано в 5.6.3 та 5.6.4, або атомно-абсорбційним методом відповідно до 5.6.5.

5.6.3 Фотометричний метод визначення міді в електроліті з купризоном

Піпеткою відбирають 50 см розчину електроліту і поміщають у мірну колбу місткістю 100 см додають 10 см розчину лимоннокислого амонію, 2 краплі розчину фенолфталеїну та розчин аміаку, розведений 1:4, до одержання слабо-рожевого забарвлення. Потім додають 1 см розчину аміаку, розведеного 1:4, 10 см купризону, доливають до мітки водою і перемішують.

Розмір рН розчину повинна бути від 8,5 до 9,0, рН розчину перевіряють по індикаторному папері.

Оптичну щільність розчину вимірюють після закінчення від 5 до 30 хв при довжині хвилі 600 нм в кюветі товщиною шару, що поглинає світло, 30 мм. Розчином порівняння при вимірі оптичної густини є вода. Одночасно проводять два контрольні досвіди з усіма застосовуваними реактивами. Середнє значення оптичної щільності контрольного досвіду віднімають значення оптичної щільності аналізованого розчину.

Масу міді встановлюють за градуювальним графіком, побудованим, як зазначено в 5.5.7.1 .

5.6.4 Фотометричний метод визначення міді в електроліті з діетилдітіокарбаматом свинцю

Відбирають аліквотну частину розчину електроліту від 5 до 10 см. і поміщають у склянку місткістю 50 см , доливають 5 см сірчаної кислоти, розведеної 1:10, і випарюють до виділення парів сірчаної кислоти.

Розчин охолоджують, доливають від 10 до 20 см води, поміщають у ділильну вирву місткістю 100 см і розбавляють водою до об'єму 50 см . Додають 10 см розчину діетилдітіокарбамату свинцю та екстрагують протягом 2 хв. Після поділу шарів екстракт зливають у мірну колбу місткістю 25 см. (куди попередньо поміщають 1 г безводного сірчанокислого натрію).

Екстракцію повторюють із 10 см екстрагента. Органічний шар зливають у ту ж мірну колбу, розбавляють до мітки хлороформом і перемішують.

Оптичну щільність розчину вимірюють при довжині хвилі 413 нм в кюветі товщиною шару, що поглинає світло, 50 мм. Розчином порівняння при вимірі оптичної щільності є чотирихлористий вуглець.

Одночасно проводять два контрольні досвіди. Для цього поміщають у ділильну вирву 4 см суміші для розчинення доливають до 50 см водою і далі надходять, як зазначено вище. Середнє значення оптичної щільності контрольного досвіду віднімають значення оптичної щільності аналізованого розчину.

Масу міді встановлюють за градуювальним графіком, побудованим, як зазначено в 5.5.7.2 .

5.6.5 Атомно-абсорбційний метод визначення міді в електроліті

Частину розчину електроліту поміщають у склянку місткістю 100 см. , попередньо обполоснувши його цим розчином. Розчин розпорошують у полум'я та вимірюють абсорбцію в полум'ї при довжині хвилі 324,7 нм.

Масу міді в розчині встановлюють за градуювальним графіком, побудованим, як зазначено в 5.5.7.3 .

5.7 Обробка результатів аналізу

5.7.1 Масову частку міді , %, при використанні електрогравіметричного та фотометричного методів визначення обчислюють за формулою

. (4)

Масову частку міді , %, при використанні електрогравіметричного та атомно-абсорбційного методів визначення міді обчислюють за формулою

, (5)

де - Маса катода з обложеною міддю, г;

- Маса катода, г;

- Маса міді, знайдена за градуювальним графіком, мкг;

- Маса міді, знайдена за градуювальним графіком, мкг/см ;

- Об'єм аналізованого електроліту, см ;

- Об'єм аліквотної частини електроліту, см ;

- Маса навішування міді, г.

5.7.2 За результат аналізу приймають середньоарифметичне значення трьох паралельних визначень за умови, що різниця між найбільшим та найменшим результатами в умовах повторюваності за довірчої ймовірності 0,95 вбирається у значення 0,06%.

Якщо розбіжність між найбільшим та найменшим результатами паралельних визначень перевищує значення межі повторюваності, виконують процедури, викладені у стандарті [2] (підпункт 5.2.2.1 ).

Абсолютне значення розбіжності між двома результатами аналізу, отриманими в різних лабораторіях, не повинно перевищувати межі відтворюваності 0,14% для довірчої ймовірності 0,95.

5.7.3 Визначення міді (при масовій частці понад 99,90%)

5.7.3.1 Масову частку міді , %, обчислюють по різниці між 100 і сумою всіх домішок, що визначаються за формулою

, (6)

де , , ,… - Середня масова частка визначених у міді домішок, %.

Число значущих цифр залежить від вихідних вимог, що задаються у нормативному документі на конкретний вид продукції.

5.7.3.2 Розбіжності між результатами двох паралельних визначень/вимірювань домішок у міді не повинні перевищувати меж повторюваності, наведених у відповідних методиках при визначенні тієї чи іншої домішки.

Розбіжності між двома результатами аналізу/вимірювань домішок у міді, отриманими в різних лабораторіях, не повинні перевищувати значень меж відтворюваності, наведених у відповідних методиках щодо тієї чи іншої домішки.

6 Методи визначення масової частки сірки

6.1 Область застосування

У цьому розділі встановлені титриметричний метод (при масовій частці сірки від 0,0010% до 0,020%) та метод інфрачервоної спектрометрії (при масовій частці сірки від 0,0002% до 0,050%) визначення масової частки сірки в міді.

6.2 Вимоги до похибки аналізу

Похибка результатів аналізу/вимірювань масової частки сірки, значення меж повторюваності та відтворюваності для довірчої ймовірності 0,95 повинні відповідати наведеним у таблицях 1, 2 та 3.


Таблиця 1 - Титриметричний метод

В процентах

Таблиця 2 - Метод інфрачервоної спектрометрії у присутності плавня

В процентах

Таблиця 3 - Метод інфрачервоної спектрометрії без застосування плавня

В процентах

6.3 Титриметричний метод

6.3.1 Засоби вимірювання, допоміжні пристрої, матеріали, розчини

При виконанні аналізу застосовують такі засоби вимірювання, допоміжні пристрої:

- Ваги лабораторні спеціального класу точності за ГОСТ 24104 ;

- Колби мірні 2-25-2; 2-250-2; 2-1000-2 за ГОСТ 1770 ;

- піпетки не нижче 2-го класу точності за ГОСТ 29227 ;

- бюретки 1-1-2-25-0,1 за ГОСТ 29251 ;

- Мензурки 50, 100 за ГОСТ 1770 ;

- Колби Кн-2-250-34 ТХС за ГОСТ 25336 ;

- Склянки В-1-100 ТХС за ГОСТ 25336 ;

- Піч муфельну з температурою нагрівання до 1050 ° C;

- встановлення для визначення сірки згідно з малюнком 1;

- піч трубчасту з силітовими нагрівачами, що забезпечують нагрівання до 1250 ° C;

- Мілівольтметр або потенціометр будь-якого типу;

- трубку порцелянову одноканальну (зовнішній діаметр - 26 мм, внутрішній діаметр - 21 мм, довжина - від 850 до 900 мм);

- човники фарфорові ЛС2 за ГОСТ 9147 ;

- ексікатор 2-190 за ГОСТ 25336 заповнений оксидом кальцію, попередньо прожареним при температурі від 970 °C до 1050 °C, або хлористим кальцієм.

Рисунок 1 — Установка для визначення сірки

1 - балон з киснем, з редукційним вентилем для регулювання швидкості надходження кисню в піч; 2 - промивна склянка, що містить розчин марганцевокислого калію в розчині гідроксиду калію або гідроксиду натрію; 3 - склянка, що містить у нижній частині плавлений хлористий кальцій і шар скляної або звичайної вати, а у верхній частині - гідроксид калію або гідроксид натрію; 4 - кран, що дозволяє регулювати подачу очищеного кисню в трубки для спалювання; 5 — трубчаста піч із силітовими нагрівачами, що забезпечують нагрівання до 1250 °C; 6 - термопара; 7 - мілівольтметр або потенціометр будь-якого типу; 8 - трубки для спалювання кисню; 9 - човник для спалювання проби; 10 - очисний посуд з кварцовою ватою; 11 - кран перед поглинальною судиною; 12 - поглинальна судина, що складається з двох однакових судин, з'єднаних скляними перемичками. Допускається використання двох скляних циліндрів заввишки 250 мм зі скла одного кольору (рисунок 2); 13 - бюретка для титрування

Рисунок 1 — Установка для визначення сірки

Малюнок 2 - Поглинальна судина

Малюнок 2 - Поглинальна судина

При виконанні аналізу застосовують такі матеріали, розчини:

- калій дворомовокислий за ГОСТ 4220 двічі перекристалізований і висушений при температурі 170 ° C, розчин 0,025 н.;

- калій йодистий за ГОСТ 4232 розчин масової концентрації 50 г/дм ;

- калію гідроксид (калію гідроокис) за ГОСТ 24363 розчин масової концентрації 400 г/дм ;

- натрію гідроксид (натрію гідроксид) за ГОСТ 4328 розчин масової концентрації 400 г/дм ;

- калій марганцевокислий за ГОСТ 20490 розчин масової концентрації 40 г/дм у розчині калію гідроксиду або гідроксиду натрію;

- кальцій хлористий [16], плавлений;

- Сірчана кислота за ГОСТ 4204 , розведену 5:100;

- крохмаль розчинний за ГОСТ 10163 розчин масової концентрації 10 г/дм ;

- Натрій вуглекислий безводний за ГОСТ 83 ;

- Сірноватистокислий натрій за ГОСТ 27068 , розчин 0,025 н.;

- йод за ГОСТ 4159 , розчин 0,001 н.;

- Кальцію оксид по ГОСТ 8677 ;

- Стандартний зразок міді, сталі (нелегованої) або заліза з масовою часткою сірки від 0,002 до 0,03%.

6.3.2 Метод аналізу

Метод заснований на спалюванні навішування міді, що містить сірку, в струмі кисню при температурі 1200 °C, поглинанні двоокису сірки, що утворюється водою і титруванні сірчистої кислоти розчином йоду в присутності крохмалю.

6.3.3 Підготовка до виконання аналізу

6.3.3.1 Перед проведенням аналізу необхідно перевірити герметичність установки для визначення сірки (рисунок 1) та правильність її складання.

Для цього з'єднують всю установку з балоном, що містить кисень, відкривають триходовий кран на повітря, обережно відкривають вентиль балона, пропускають кисень зі швидкістю 20-30 бульбашок на хвилину, перемикають триходовий кран у положення, при якому кисень надходить у піч, і закривають кран поглинальною судиною. Протягом 2-3 хв має припинитись виділення бульбашок у промивних склянках, після чого необхідно почекати ще від 5 до 7 хв. Якщо бульбашки більше не виділяються, установку можна вважати герметичною.

6.3.3.2 Перед проведенням аналізу необхідно перевірити при температурі від 1200 °C до 1250 °C пристрій для спалювання на герметичність та наявність летючих відновлювальних речовин. Для цього в обидві посудини поглинального пристрою наливають по 50 см води та по 10 см розчину крохмалю, доливають із бюретки кілька крапель розчину йоду до появи синьо-блакитного забарвлення (інтенсивність забарвлення в обох судинах має бути однаковою). Нагрівають піч до температури від 1100 °C до 1250 °C і пропускають кисень зі швидкістю 40-50 бульбашок на хвилину.

Якщо через 4-5 хв забарвлення розчину в лівій посудині зникне, це означає, що з трубки виділяються відновлювальні речовини, що реагують з йодом. У цьому випадку, не припиняючи струму кисню, до розчину в лівій посудині доливають ще кілька крапель розчину йоду і продовжують додавання розчину йоду до тих пір, поки синє забарвлення в розчині залишатиметься постійним і однаковим за інтенсивністю з забарвленням розчину в правому посудині.

6.3.3.3 Для проведення аналізу порцелянові човники попередньо прожарюють при температурі від 850 °C до 900 °C протягом 1 год. Прожарені човники поміщають в ексікатор. Перед проведенням аналізу човник прожарюють при температурі 1200 °C в атмосфері кисню, перевіряють вміст сірки в умовах проведення аналізу. Наважку з випробуваним зразком поміщають у перевірений човник. Після проведення випробування човен більше не використовують.

6.3.3.4 При приготуванні 0,025 н. розчину сірчанокислого натрію (натрію тіосульфату) навішування 6,2 г розчиняють у 100 см свіжопрокип'яченої та охолодженої води, додають 0,2 г безводного вуглекислого натрію, доливають водою до 1000 см і добре перемішують.

Масову концентрацію розчину сірчанокислого натрію встановлюють на 2-3 доби після приготування розчину.

При встановленні масової концентрації 0,025 зв. розчину сірчанокислого натрію 10 см сірчаної кислоти, розведеної 5:100, поміщають у конічну колбу місткістю 250 см , доливають 10 см розчину йодистого калію, 25 см 0,025 н. розчину дворомовокислого калію Колбу закривають пришліфованою пробкою і залишають у темному місці протягом 8-10 хв. Доливають воду до об'єму від 70 до 80 см. і титрують йод, що виділився розчином сірчано-кислого натрію до світло-жовтого забарвлення, доливають 2 см розчину крохмалю і продовжують титрування до зникнення синього забарвлення.

Масову концентрацію розчину сірчанокислого натрію , г/см , обчислюють за формулою

, (7)

де - Об'єм розчину сірчанокислого натрію, витрачений на титрування, см .

6.3.3.5 При приготуванні 0,001 зв. розчину йоду навішування 0,127 г йоду розчиняють у 50 см розчину йодистого калію і розчин розбавляють водою до 1 дм . Розчин зберігають у скляному посуді із темного скла.

Титр розчину йоду, виражений у грамах сірки, встановлюють по чотирьох наважках стандартного зразка з відомим вмістом сірки. Спалювання сірки у разі проводять відповідно до 6.3.4.

Титр розчину йоду по сірці , г, обчислюють за формулою

, (8)

де - масова частка сірки у стандартному зразку, %;

- Маса стандартного зразка, г;

- Об'єм розчину йоду, витрачений на титрування, см .

Примітка - За відсутності стандартного зразка масову концентрацію розчину йоду встановлюють по розчину сірчанокислого натрію, масова концентрація якого встановлена за розчином дворомовокислого калію.


При встановленні масової концентрації 0,001 зв. розчину йоду готують 0,001 зв. розчин сірчанокислого натрію з розведенням 0,025 н. розчину: відбирають піпеткою 10 см 0,025 н. розчину сірчано-кислого натрію, поміщають у мірну колбу місткістю 250 см , доливають попередньо прокип'яченою та охолодженою водою до мітки і перемішують. Розчин готують у день застосування. У колбу місткістю 250 см наливають від 18 до 20 см води, доливають із бюретки точно відміряні 20 см розчину йоду, розбавляють водою до об'єму від 70 до 80 см , перемішують та титрують 0,001 н. розчином сірчано-кислого натрію до світло-жовтого забарвлення, потім доливають 2 см розчину крохмалю і продовжують титрування до зникнення синього забарвлення.

Масову концентрацію розчину йоду , г/см , обчислюють за формулою

, (9)

де - масова концентрація розчину сірчанокислого натрію, рівна /25, г/см ;

- Об'єм розчину сірчанокислого натрію, витрачений на титрування, см .

Титр розчину йоду по сірці , г, обчислюють за формулою

. (10)

6.3.4 Виконання аналізу

6.3.4.1 Загальні вимоги до методів аналізу та вимоги безпеки при виконанні аналізів відповідно до розділів 3 та 4.

6.3.4.2 Масову частку сірки визначають паралельно із двох наважок проби.

6.3.4.3 Одночасно через усі стадії підготовки проб до аналізу проводять контрольний досвід на чистоту реактивів.

6.3.4.4 Наважку міді масою 2,0 г (при масовій частці сірки до 0,005%) або масою 1,0 г (при масовій частці сірки понад 0,005%) рівномірно розподіляють по дню попередньо прожареного човника для спалювання.

Після цього трубку печі (в найбільш нагріту зону) поміщають човник з наважкою міді за допомогою довгого гачка зі сталевого дроту діаметром від 2 до 3 мм. Трубку печі негайно з'єднують з іншими пристроями і спалюють навішування міді. Швидкість пропускання кисню повинна підтримуватися такою, щоб рідина в поглинальній посудині (малюнок 2, ліва частина) піднімалася на додаткову висоту від 2 до 3 см. Коли гази, що надходять з печі в поглинальний посуд, починають знебарвлювати розчин йоду, щоб доливали розчин йоду з такою синє забарвлення не зникало під час спалювання навішування. Спалювання сірки вважають закінченим, коли фарбування розчину в поглинальному розчині залишається постійною і однаковою за інтенсивністю з забарвленням розчину в правій частині судини для поглинання.
________________
* Текст відповідає оригіналу. - Примітка виробника бази даних.

6.3.5 Обробка результатів аналізу

6.3.5.1 Масову частку сірки , %, обчислюють за формулою

, (11)

де - Титр розчину йоду, виражений у грамах сірки;

- Об'єм розчину йоду, витрачений на титрування, см ;

- Маса навішування міді, г.

6.3.5.2 За результат аналізу набувають середньоарифметичного значення двох паралельних визначень за умови, що абсолютна різниця між ними в умовах повторюваності не перевищує значень (за довірчої ймовірності) 0,95) межі повторюваності , наведених у таблиці 1.

Якщо розбіжність між результатами паралельних визначень перевищує межі повторюваності, виконують процедури, викладені у стандарті [2] (підпункт 5.2.2.1 ).

6.3.6 Контроль точності результатів аналізу

Контроль точності результатів аналізу – по 3.14.

6.3.7 Оформлення результатів аналізу

Результати аналізу оформляють відповідно до 3.15 значення похибки результатів аналізу наведено у таблиці 1.

6.4 Метод інфрачервоної спектрометрії

6.4.1 Засоби вимірювання, допоміжні пристрої, матеріали, розчини

При виконанні вимірювань застосовують такі засоби вимірювання, допоміжні пристрої:

- аналізатор на сірку, заснований на принципі інфрачервоної спектрометрії з високочастотною індукційною піччю;

- піч шахтну, що забезпечує температуру нагріву не менше 1200 ° C;

- тиглі вогнетривкі керамічні, прожарені при температурі від 900 °C до 1200 °C протягом не менше 4 годин;

- ЗІ за ГОСТ 8.315 складу міді або сплавів на основі міді або на основі заліза;

- Пінцет медичний за ГОСТ 21241 .

При виконанні вимірювань застосовують такі матеріали:

- кисень технічний газоподібний за ГОСТ 5583 ;

- Магній хлорнокислий (ангідрон) фірми «LECO» або [17];

— плавні: вольфрам [18], залізо [19] та інші речовини, що забезпечують спалювання проби та результати контрольного досвіду, зазначені в 6.4.2.1 ;

- Нитки та волокна скляні односпрямовані за ГОСТ 10727 ;

- Аскарит фірми «LECO» або [20].

6.4.2 Метод виміру

Метод заснований на вимірюванні світлопоглинання газоподібного оксиду сірки (IV) в інфрачервоній області спектра після виділення його з навішування металу спалюванням високочастотної індукційної печі в струмі кисню.

6.4.2.1 Вимірювання масової частки сірки (при масовій частці від 0,0003% до 0,050%) методом інфрачервоної спектрометрії у присутності плавня

Підготовка до виконання вимірювань

Підготовку аналізатора до роботи та його градуювання проводять відповідно до інструкції з його експлуатації. Для градуювання слід використовувати стандартні зразки складу міді чи сплавів з урахуванням міді чи основі заліза.

Виконання вимірів

Загальні вимоги до методів вимірювання та вимоги безпеки під час виконання вимірювань відповідно до розділів 3 та 4.

Масову частку сірки визначають паралельно із двох наважок.

У тигель поміщають навішення аналізованої проби масою від 0,2000 до 1,0000 г, додають плавень, маса якого повинна бути однаковою при проведенні контрольного досвіду, градуювання та аналізу, і проводять аналіз, як зазначено в інструкції, що додається до аналізатора.

Безпосередньо перед вимірюванням навішування аналізованої проби проводять контрольний досвід. Для цього тигель поміщають навішування плавня такою масою, яку використовують при аналізі проб, і проводять аналіз, як зазначено вище.

Контрольний досвід слід вважати задовільним, якщо свідчення масової частки сірки на цифровому дисплеї не перевищують похибку методу аналізу (таблиця 2). Похибкою методу аналізу вважають похибку нижнього діапазону визначених інтервалів масових часток сірки.

Обробка результатів вимірів

Результати вимірювання масової частки сірки у відсотках виводяться на екран або принтер автоматизованого аналізатора.

За результат вимірів приймають середньоарифметичне значення двох паралельних вимірів за умови, що абсолютна різниця між ними в умовах повторюваності не перевищує значень (при довірчій ймовірності 0,95) межі повторюваності , наведених у таблиці 2.

Якщо розбіжність між результатами паралельних вимірів перевищує значення межі повторюваності, виконують процедури, викладені у стандарті [2] (підпункт 5.2.2.1 ).

6.4.2.2 Вимірювання масової частки сірки (при масовій частці від 0,0002% до 0,0050%) методом інфрачервоної спектрометрії без застосування плавня

Підготовка до виконання вимірювань

Підготовку аналізатора до роботи та його градуювання проводять відповідно до інструкції з його експлуатації. Градуювання слід проводити за складом міді з трьох паралельних вимірювань.

У разі градуювання аналізатора підприємством-виробником повторне градуювання не потрібне. У процесі застосування даного аналізатора проводять контроль стабільності градуювання відповідно до інструкції з експлуатації.

Наважки С. О. та аналізованого матеріалу проби повинні бути однаковими.

Якщо знайдене середнє значення масової частки сірки в СО відрізняється від атестованого значення більш ніж значення похибки побудови градуювальної характеристики, градуювання повторюють, розрахувавши лінійний множник для корекції градуювання відповідно до інструкції з експлуатації. При повторному перевищенні значення похибки побудови градуювальної характеристики проведення аналізу припиняють до з'ясування та усунення причин. Значення похибки побудови градуювальної характеристики встановлюють у лабораторії для конкретного екземпляра засобу вимірів.

Виконання вимірів

Загальні вимоги до методів вимірювання та вимоги безпеки під час виконання вимірювань відповідно до розділів 3 та 4.

Масову частку сірки визначають із двох паралельних вимірів.

У тигель поміщають навішення аналізованої проби масою (1,000±0,200) г, використовуючи щипці, ставлять на підставку автонавантажувального пристрою і далі проводять аналіз, як зазначено в інструкції, що додається до аналізатора.

Обробка результатів вимірів

Результати вимірювання масової частки сірки у відсотках виводяться на екран комп'ютера.

За результат вимірів приймають середньоарифметичне значення двох паралельних вимірів за умови, що абсолютна різниця між ними в умовах повторюваності не перевищує значень (при довірчій ймовірності 0,95) межі повторюваності , наведених у таблиці 3.

Якщо розбіжність між результатами паралельних вимірів перевищує значення межі повторюваності, виконують процедури, викладені у стандарті [2] (підпункт 5.2.2.1 ).

6.4.3 Контроль точності результатів вимірів

Контроль точності результатів вимірювань відповідно до 3.14.

6.4.4 Оформлення результатів вимірів

Результати вимірювань оформляють відповідно до 3.15 значення похибки результатів вимірювань наведені у таблицях 2 та 3.

7 Метод визначення масової частки фосфору

7.1 Область застосування

У цьому розділі встановлено визначення масової частки фосфору в міді в діапазоні від 0,0003 до 0,06% фотометричним методом.

Метод не поширюється визначення масової частки фосфору в міді за ГОСТ 859 марок М00к і М00б.

7.2 Вимоги до похибки аналізу

Похибка результатів аналізу масової частки фосфору, значення меж повторюваності та відтворюваності для довірчої ймовірності 0,95 повинні відповідати наведеним у таблиці 4.


Таблиця 4

В процентах

7.3 Засоби вимірювання, допоміжні пристрої, матеріали, розчини

При виконанні аналізу застосовують такі засоби вимірювання, допоміжні пристрої:

- фотометр фотоелектричний або спектрофотометр з усім приладдям;

- Ваги лабораторні спеціального класу точності за ГОСТ 24104 ;

- піпетки не нижче 2-го класу точності за ГОСТ 29169 та ГОСТ 29227 ;

- Колби мірні 2-50-2, 2-100-2, 2-1000-2 за ГОСТ 1770 ;

- Склянки В-1-250 ТЗ по ГОСТ 25336 ;

- Колбу Кн-1-100-14/23 за ГОСТ 25336 ;

- воронку Бюхнера за ГОСТ 9147 ;

- Скло годинникове.

При виконанні аналізу застосовують такі матеріали, розчини:

- Папір фільтрувальний за ГОСТ 12026 ;

- Фільтри знезолені по [21] або інші середньої щільності;

- Соляну кислоту за ГОСТ 3118 ;

- азотну кислоту за ГОСТ 4461 і розведену 2:1;

- суміш соляної та азотної кислот у співвідношенні 1:3, свіжоприготовлену;

- амоній ванадієвокислий мета за ГОСТ 9336 розчин масової концентрації 2,5 г/дм ;

- Амоній молібденовокислий за ГОСТ 3765 , перекристалізований, розчин масової концентрації 100 г/дм .

- водню пероксид за ГОСТ 10929 та розбавлений 1:9;

- калій марганцевокислий за ГОСТ 20490 розчин масової концентрації 0,2 моль/дм (1 н.);

- Мідь за ГОСТ 859 ;

- калій фосфорнокислий однозаміщений за ГОСТ 4198 висушений при температурі від 80 °C до 90 °C протягом 1 год;

- натрій фосфорнокислий двозаміщений за ГОСТ 11773 висушений при температурі від 102 °C до 105 °C протягом 1 год;

- Розчини фосфору відомої концентрації;

- Аміак водний за ГОСТ 3760 ;

- спирт етиловий ректифікований технічний за ГОСТ 18300 .

7.4 Метод аналізу

Метод заснований на утворенні фосфорно-молібдено-ванадієвої гетерополікислоти в 1 М розчині азотної кислоти. Оптичну густину розчину вимірюють при довжині хвилі від 400 до 413 нм або від 440 до 453 нм залежно від масової частки фосфору.

7.5 Підготовка до виконання аналізу

7.5.1 При приготуванні розчину ванадієвокислого амонію масової концентрації 2,5 г/дм навішування 2,5 г ванадієвокислого амонію розчиняють у 650 см води, додають 10 см азотної кислоти, доливають водою до 1000 см і перемішують.

7.5.2 При приготуванні розчину молібденовокислого амонію масової концентрації 100 г/дм спочатку проводять перекристалізації солі наступним чином: навішування солі масою від 100 до 120 г розчиняють у 400 см води при температурі 80 °C та двічі фільтрують гарячий розчин через щільний знезолений фільтр «синя стрічка». До отриманого розчину додають 250 г етилового спирту, охолоджують і дають відстоятися протягом 1 год. Кристали, що випали, відфільтровують на вирві Бюхнера. Отримані кристали молібденовокислого амонію розчиняють і знову перекристалізовують, кристали відфільтровують на вирві Бюхнера, промивають 2-3 рази етиловим спиртом об'ємом від 20 до 30 см , Після чого їх висушують на повітрі. Перед застосуванням з перекристалізованої солі готують розчин наступним чином: наважку 100 г розчиняють солі у воді об'ємом від 700 до 800 см та доливають від 25 до 30 см аміаку. Розчин перемішують, потім фільтрують через вату або паперову масу, доливають водою до 1000 см і перемішують. Використовують свіжоприготованим.

7.5.3 Для побудови градуювальних графіків готують розчини фосфору відомої концентрації.

При приготуванні розчину А масової концентрації фосфору 0,1 мг/см навішування 0,4580 г двозаміщеного фосфорнокислого натрію або 0,4390 г однозаміщеного фосфорнокислого калію розчиняють у воді об'ємом від 50 до 70 см , додають 2 см азотної кислоти, розчин переносять у мірну колбу місткістю 1000 см , доливають водою до мітки та перемішують.

При приготуванні розчину масової концентрації фосфору 0,025 мг/см 25 см розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 100 см , доливають водою до мітки та перемішують.

Розчини, А та Б зберігають у поліетиленовому посуді. Розчин Б використовують свіжоприготованим.

7.5.4 Побудова градуювальних графіків

7.5.4.1 При масовій частці фосфору менше 0,001%

У мірні колби місткістю 50 см кожна поміщають 0; 0,4; 1,0; 2,0; 3,0; 4,0 та 5,0 см розчину Б, що відповідає 0; 10; 25; 50; 75; 100 та 125 мкг фосфору, додають від 3 до 4 см азотної кислоти, доливають 5 см ванадієвокислого амонію, 5 см розчину молібденовокислого амонію і доливають водою до мітки. Після додавання кожного розчину вміст колб добре перемішують. Через 20 хв вимірюють оптичну щільність розчину при довжині хвилі від 400 до 413 нм в кюветі товщиною шару, що поглинає світло, 30 мм щодо розчину без додавання фосфору.

7.5.4.2 При масовій частці фосфору від 0,001% до 0,006% надходять так само, як у 7.5.4.1 однак кількість розчину Б становить 0; 1,0; 2,0; 4,0; 6,0; 8,0; 10,0 та 12,0 см що відповідає 0; 25; 50; 100; 150; 200; 250 та 300 мкг фосфору.

Оптичну щільність розчинів вимірюють при довжині хвилі від 400 до 413 нм в кюветах товщиною шару, що поглинає світло, 20 мм щодо розчину без додавання фосфору.

7.5.4.3. При масовій частці фосфору від 0,005% до 0,06%

У мірні колби місткістю 100 см кожна поміщають 0; 1,0; 2,5; 5,0; 7,5; 10,0; 12,0 та 13,0 см розчину А, що відповідає 0; 100; 250; 500; 750; 1000; 1200; 1300 мкг фосфору, додають від 6 до 8 см азотної кислоти, 10 см ванадієвокислого амонію, 10 см розчину молібденовокислого амонію Після додавання кожного розчину вміст колб ретельно перемішують. Після цього розчин у мірній колбі негайно доливають водою до мітки та перемішують. Через 20 хв вимірюють оптичну щільність розчину при довжині хвилі від 440 до 453 нм в кюветі товщиною шару, що поглинає світло, 30 мм щодо розчину без додавання фосфору.

7.5.4.4 При масовій частці фосфору від 0,01% до 0,06% у восьми склянках місткістю 250 см кожен зважують по 2,0000 г міді (з масовою часткою фосфору менше 0,0005%), додають 0; 1,0; 2,5; 5,0; 7,5; 10,0; 12,0 та 13,0 см розчину А, що відповідає 0; 100; 250; 500; 750; 1000; 1200; 1300 мкг фосфору. Розчини, за потреби, випарюють до об'єму від 1 до 2 см. . Потім у склянки доливають по 30 см. азотної кислоти, розведеної 2:1. Розчин нагрівають, не доводячи до кипіння, до розчинення міді. Після розчинення проби при слабкому кипінні видаляють оксиди азоту, не знімаючи скло годинника. Розчин охолоджують, додають 1 см розчину марганцевокислого калію (до рожевого забарвлення) і розчин залишають на 5 хв. Потім нагрівають до кипіння, кип'ятять протягом 1 хв і охолоджують до температури від 30 до 40 °C. Додають 2 см пероксиду водню, розведеного 1:9, кип'ятять протягом 30 с, потім додають 10 см розчину ванадієвокислого амонію і продовжують кип'ятити протягом 1 хв.

Розчин охолоджують і переливають у мірну колбу місткістю 100 см. .

Додають 10 см розчину молібденовокислого амонію при безперервному перемішуванні Після цього розчин у мірній колбі негайно доливають водою до мітки та перемішують. Через 20 хв вимірюють оптичну щільність розчину при довжині хвилі від 440 до 453 нм в кюветі товщиною шару, що поглинає світло, 30 мм.

Розчином порівняння при вимірюванні оптичної густини служить розчин, що містить 2 г міді (з масовою часткою фосфору менше 0,0005%) і всі реактиви.

7.5.4.5 При масовій частці фосфору від 0,001% до 0,06% з використанням суміші кислот у десять склянок місткістю 250 см кожен поміщають 0; 0,8; 2,0 см розчину Б; 1,0; 2,5; 5,0; 7,5; 10,0; 12,0; 13,0 см розчину А, що відповідає 0; 20; 50; 100; 250; 500; 750; 1000; 1200; 1300 мкг фосфору, доливають від 18 до 20 см суміші соляної та азотної кислот у співвідношенні 1:3. Додають від 20 до 25 см води та кип'ятять протягом 3-4 хв. Розчини охолоджують і поміщають у мірні колби місткістю 50 см. .

До отриманого розчину приливають при перемішуванні 5 см розчину ванадієвокислого амонію та 5 см розчину молібденовокислого амонію, доливають водою до мітки та перемішують. Через 20 хв вимірюють оптичну щільність розчину при довжині хвилі від 440 до 453 нм в кюветі товщиною шару, що поглинає світло, 30 мм.

Розчином порівняння при вимірі оптичної густини служить розчин, що не містить фосфору.

За значеннями оптичних щільностей, знайдених у 7.5.4.1 −7.5.4.5, і відповідним значенням вмісту фосфору будують градуювальні графіки.

7.6 Виконання аналізу

7.6.1 Загальні вимоги до методів аналізу та вимоги безпеки при виконанні аналізів відповідно до розділів 3 та 4.

7.6.2 Визначення фосфору при масовій частці від 0,0003% до 0,06%

Наважку міді масою від 2,0 до 5,0 г залежно від масової частки фосфору (таблиця 5) поміщають у склянку місткістю 250 см , накривають годинниковим склом і розчиняють у 30 см азотної кислоти, розведеної 2:1, при нагріванні, не допускаючи кипіння (при необхідності кислоту додають порціями по 10 см ).


Таблиця 5

Оксиди азоту видаляють шляхом слабкого кип'ятіння розчину в замкнутому обсязі (не знімаючи вартового скла). Розчин охолоджують, додають 1 см розчину марганцевокислого калію (до рожевого забарвлення) і розчин залишають на 5 хв. Потім нагрівають до кипіння, кип'ятять протягом 1 хв і охолоджують до температури від 30 до 40 °C. Додають 2 см пероксиду водню, розведеного 1:9, кип'ятять протягом 1 хв, додають 5 см (або 10 см при розведенні на 100 см ) розчину ванадієвокислого амонію і продовжують кип'ятити протягом 1 хв. Розчин охолоджують і переливають залежно від вмісту фосфору (таблиця 5) у мірну колбу місткістю 50 см або 100 см . При постійному перемішуванні по краплях додають 5 см. (10 см ) розчину молібденовокислого амонію. Після цього розчин відразу доливають водою до мітки та перемішують.

Через 20 хв вимірюють оптичну густину розчину. Довжина хвилі і товщина шару, що поглинає світло, вказані в таблиці 5. Розчином порівняння служить розчин, що містить навішування міді і всі реактиви, крім молібденовокислого амонію.

Одночасно проводять два контрольні досвіди, для чого в склянку місткістю 250 см доливають 30 см азотної кислоти, розведеної 2:1, накривають годинниковим склом та проводять через перебіг аналізу.

Розчином порівняння для контрольного досвіду є розчин, що містить від 3 до 4 см (від 6 до 8 см ) азотної кислоти, 25 см води та 5 см (10 см ) розчину ванадієвокислого амонію. Розчин переводять у мірну колбу місткістю 50 см (100 см ) і доливають водою до мітки.

Середнє значення оптичної щільності розчинів контрольних дослідів віднімають від значення оптичної щільності аналізованого розчину. Кількість фосфору встановлюють за градуювальним графіком, побудованим, як зазначено у 7.5.4.1 −7.5.4.3.

7.6.3 Визначення фосфору при масовій частці його від 0,01 до 0,06% допускається проводити наступним чином.

Наважку міді масою 2,0 г поміщають у склянку місткістю 250 см і проводять визначення 7.6.2, вимірюють оптичну щільність розчину при довжині хвилі від 440 до 453 нм в кюветі товщиною шару, що поглинає світло, 30 мм. Розчином порівняння при вимірюванні оптичної густини служить розчин, що містить 2 г міді (з масовою часткою фосфору менше 0,0005%), проведений через перебіг аналізу. Масу фосфору визначають за градуювальним графіком, побудованим у присутності 2,0 г міді (з масовою часткою фосфору менше 0,0005%), як зазначено в 7.5.4.4 .

7.6.4 Визначення фосфору при масовій частці його від 0,001 до 0,06% допускається проводити з використанням суміші кислот.

Наважку міді масою 2,0 г поміщають у конічну колбу місткістю 100 см , доливають від 18 до 20 см суміші соляної та азотної кислот у співвідношенні 1:3, нагрівають до розчинення навішування і далі нагрівання продовжують до видалення оксидів азоту, не допускаючи кипіння розчину. Потім додають від 20 до 25 см води та кип'ятять від 3 до 4 хв. Розчин охолоджують і поміщають у мірну колбу місткістю 50 см. .

До отриманого розчину приливають при перемішуванні 5 см розчину ванадієвокислого амонію та 5 см розчину молібденовокислого амонію, доливають водою до мітки та перемішують. Через 20 хв вимірюють оптичну щільність розчину при довжині хвилі від 440 до 453 нм в кюветі товщиною шару, що поглинає світло, 30 мм.

Розчином порівняння при вимірі оптичної густини служить розчин, що не містить молібденовокислого амонію.

Одночасно через перебіг аналізу проводять два контрольні досвіди. Розчином порівняння служить розчин, що не містить молібденовокислого амонію.

Середнє значення оптичної щільності розчинів контрольних дослідів віднімають від значення оптичної щільності аналізованого розчину.

Масу фосфору визначають за градуювальним графіком, побудованим, як зазначено в 7.5.4.5 .

7.7 Обробка результатів аналізу

7.7.1 Масову частку фосфору , %, обчислюють за формулою

, (12)

де - Маса фосфору, знайдена за градуювальним графіком, мкг;

- Маса навішування міді, г.

7.7.2 За результат аналізу набувають середньоарифметичного значення результатів двох паралельних визначень за умови, що абсолютна різниця між ними в умовах повторюваності не перевищує значень (за довірчої ймовірності) 0,95) межі повторюваності , наведених у таблиці 4.

Якщо розбіжність між результатами паралельних визначень перевищує межі повторюваності, виконують процедури, викладені у стандарті [2] (підпункт 5.2.2.1 ).

7.8 Контроль точності результатів аналізу

Контроль точності результатів аналізу – по 3.14.

7.9 Оформлення результатів аналізу

Результати аналізу оформляють відповідно до 3.15 значення похибки результатів аналізу наведено у таблиці 4.

8 Методи визначення масової частки заліза

8.1 Область застосування

У цьому розділі встановлені фотометричні (при масовій частці від 0,0005% до 0,100%) та атомно-абсорбційний (при масовій частці від 0,0008% до 0,06%) методи визначення масової частки заліза в міді.

8.2 Вимоги до похибки аналізу

Похибка результатів аналізу масової частки заліза, значення меж повторюваності та відтворюваності для довірчої ймовірності 0,95 повинні відповідати наведеним у таблиці 6.


Таблиця 6

В процентах

8.3 Фотометричний метод

8.3.1 Засоби вимірювання, допоміжні пристрої, матеріали, розчини

При виконанні аналізу застосовують такі засоби вимірювання, допоміжні пристрої:

- фотометр фотоелектричний або спектрофотометр з усім приладдям, що забезпечує проведення вимірювань при довжині хвилі 425 нм;

- центрифугу з усім приладдям;

- Ваги лабораторні спеціального класу точності за ГОСТ 24104 ;

- піпетки не нижче 2-го класу точності за ГОСТ 29169 та ГОСТ 29227 ;

- Колби мірні 2-25-2, 2-50-2, 2-1000-2 за ГОСТ 1770 ;

- Склянки В-1-250 ТЗ, В-1-400 ТХС за ГОСТ 25336 ;

- Скло годинникове.

При виконанні аналізу застосовують такі матеріали, розчини:

- Соляну кислоту за ГОСТ 3118 і розведену 1:1;

- Сірчана кислота за ГОСТ 4204 , розведену 1:4;

- Воду бідистильовану;

- азотну кислоту особливої чистоти за ГОСТ 11125 , розведену 1:1, або азотну кислоту за ГОСТ 4461 (прокип'ячену для видалення оксидів азоту), розведену 1:1;

- Аміак водний за ГОСТ 3760 , розведений 1:19;

- галун алюмокалієві (алюміній-калій сірчанокислий) за ГОСТ 4329 ;

- Алюміній первинний за ГОСТ 11069 , марка, А 999 або, А 995;

- Розчин алюмінію;

- окис лантану;

- лантан азотнокислий шестиводний [22] або лантан хлористий;

- Розчин лантану масової концентрації 1 мг/см ;

- кислоту сульфосаліцилову за ГОСТ 4478 розчин масової концентрації 100 г/дм ;

- амоній хлористий за ГОСТ 3773 розчин масової концентрації 200 г/дм ;

— залізо карбонільне [19] або інше, що містить не менше 99,9% основної речовини;

- Заліза триоксид, попередньо висушений при температурі 110 ° C;

- Розчини заліза відомої концентрації.

8.3.2 Метод аналізу

Метод заснований на утворенні жовтого комплексного з'єднання заліза з сульфосаліциловою кислотою в аміачному розчині після відділення заліза від міді осадженням його з гідроксидом алюмінію або лантану. Оптичну густину розчину вимірюють при довжині хвилі 425 нм.

8.3.3 Підготовка до аналізу
8.3.3.1 При приготуванні розчину алюмінію навішування 1 г алюмінію розчиняють об'ємом від 15 до 20 см соляної кислоти або навішування 20 г сірчанокислого алюмінію-калію розчиняють у воді з додаванням 15 см соляної кислоти. Розчин доливають водою до 1000 см і перемішують.

8.3.3.2 При приготуванні розчину лантану масової концентрації 1 мг/см навішування 1,2 г окису лантану розчиняють 15 см соляної кислоти, розведеної 1:1, або навішування 2,7 г хлористого лантану або 3,1 г азотнокислого лантану розчиняють у воді, додають 10 см соляної кислоти, розведеної 1:1. Розчин доливають водою до 1000 см .

8.3.3.3 Для побудови градуювальних графіків готують розчини заліза відомої концентрації.

При приготуванні розчину А масової концентрації заліза 0,1 мг/см навішування 0,1430 г триоксиду заліза або навішування 0,1000 г заліза розчиняють у 30 см соляної кислоти, розведеної 1:1 при нагріванні. За потреби залізо слід доокислити азотною кислотою, розведеною 1:1. Розчин охолоджують і переносять у мірну колбу місткістю 1000 см , доливають водою до мітки та перемішують.

При приготуванні розчину Б масової концентрації заліза 0,02 мг/см 20 см розчину, А переносять піпеткою в мірну колбу місткістю 100 см , доливають 2 см соляної кислоти, розведеної 1:1, доливають до мітки водою і перемішують.

8.3.3.4 Побудова градуювального графіка

У склянки поміщають 0; 0,2; 0,5; 1,0; 2,0; 3,0; 4,0 та 5,0 см розчину Б, що відповідає 0; 4; 10; 20; 40; 60; 80 та 100 мкг заліза, додають 5 см азотної кислоти, 25 см води, 5 см розчину алюмінію чи лантану. Відділення заліза, розчинення гідроксидів соляною кислотою та вимірювання оптичної щільності розчинів виконують, як зазначено в 8.3.4.2 .

За отриманими значеннями оптичної щільності та відповідним ним вмістом заліза будують градуювальний графік.

8.3.4 Виконання аналізу

8.3.4.1 Загальні вимоги до методів аналізу та вимоги безпеки при виконанні аналізів відповідно до розділів 3 та 4.

8.3.4.2 Визначення заліза за масової частки його від 0,0005% до 0,01%

Наважку міді масою 1,0000 г поміщають у склянку місткістю 100 см. і розчиняють 5 см азотної кислоти. Окиси азоту видаляють при обережному кип'ятінні в склянці, прикритій годинниковим склом. Розчин розбавляють 25 см води, додають 5 см розчин алюмінію або лантану, потім при постійному перемішуванні розчин аміаку в такій кількості, щоб вся мідь перейшла в комплексне з'єднання (синій розчин). Розчин з осадом нагрівають до температури від 70 до 80 °C і витримують при цій температурі протягом 20 хв. Після охолодження гідроксиди відокремлюють фільтруванням або центрифугуванням.

Для центрифугування вміст склянки переливають пробірку центрифуги і центрифугують протягом 2 хв. Потім розчин над осадом зливають (сифонують), а осад у пробірці двічі промивають по 10 см. розчину аміаку, розведеного 1:19, щоразу зливаючи промивний розчин. До осаду в пробірці додають 2 см гарячої соляної кислоти, розведеної 1:1, і після розчинення осаду додають 10 см води. Потім при перемішуванні додають по краплях розчин аміаку до осадження гідроксидів. Через 10 хв вміст пробірки центрифугують, розчин над осадом зливають. Осад у пробірці двічі промивають по 10 см розчину аміаку, розведеного 1:19, розчиняють 5 см соляної кислоти, розведеної 1:1, та розчин переносять у склянку, в якій проводилося осадження.

Вміст склянки після осадження гідроксидів фільтрують на фільтр "біла стрічка". Осад на фільтрі промивають 5-6 разів гарячим розчином аміаку, розведеним 1:19. Потім осад змивають із фільтра струменем гарячої води в склянку, в якій проводилося осадження, додають 5 см. соляної кислоти та вміст склянки нагрівають до розчинення осаду (розчин має бути прозорим). Розчин у склянці охолоджують, додають 25 см. води та переосаджують гідроксиди розчином аміаку.

Осад гідроксидів фільтрують на той же фільтр і промивають на фільтрі 5-6 разів гарячим розчином аміаку, розведеним 1:19. Потім осад з фільтра змивають струменем гарячої води у склянку, в якій проводили осадження. Осад гідроксидів на фільтрі розчиняють об'ємом від 5 до 10 см. соляної кислоти і збирають розчин у склянку, в якій облягали гідроксиди. Фільтр промивають 2-3 рази малими порціями гарячої води, приєднуючи промивні води до основного розчину у склянці.

Розчин випарюють до об'єму від 2 до 3 см і, після охолодження, переливають у мірну колбу місткістю 50 см . Склянку обмивають розчином хлористого амонію 2 рази по 5 см. . До розчину у мірній колбі додають 2,5 см. розчину сульфосаліцилової кислоти, перемішують, додають 5 см розчину аміаку і доливають водою до мітки. Оптичну щільність розчину вимірюють не пізніше, ніж через 30 хв при довжині хвилі 425 нм в кюветі товщиною шару, що поглинає світло, 50 мм. Розчином порівняння при вимірі оптичної густини служить вода.

Одночасно проводять два контрольні досвіди з усіма застосовуваними реактивами.

Середнє значення оптичної щільності розчинів контрольних дослідів віднімають від значення оптичної щільності аналізованого розчину.

Масу заліза в розчині встановлюють за градуювальним графіком, побудованим, як зазначено в 8.3.3.4 .

8.3.4.3 Визначення заліза за масової частки його від 0,01% до 0,1%

Розчинення та відділення заліза виконують таким же чином, як описано в 8.3.4.2 . До солянокислого розчину, отриманого після розчинення гідроксидів, додають 20 см соляної кислоти, розведеної 1:1, розчин переносять у мірну колбу місткістю 50 см , доливають водою до мітки та перемішують; 5 см цього розчину переносять піпеткою в мірну колбу місткістю 25 см , додають 10 см розчину хлористого амонію, 2,5 см розчину сульфосаліцилової кислоти, перемішують, додають 5 см аміаку, доливають водою до мітки та перемішують. Далі роблять так само, як зазначено в 8.3.4.2 .

8.4 Атомно-абсорбційний метод

8.4.1 Засоби вимірювання, допоміжні пристрої, матеріали, розчини

При виконанні аналізу застосовують такі засоби вимірювання, допоміжні пристрої:

- Спектрофотометр атомно-абсорбційний з джерелом випромінювання на залізо;

- Компресор повітряний;

- Ваги лабораторні спеціального класу точності за ГОСТ 24104 ;

- піпетки не нижче 2-го класу точності за ГОСТ 29169 та ГОСТ 29227 ;

- Колби мірні 2-25-2, 2-100-2, 2-1000-2 за ГОСТ 1770 ;

- Колби Кн-2-100-14/23 ТХС, Кн-2-250-19/26 ТХС за ГОСТ 25336 ;

- Склянки В-1-250 ТХС за ГОСТ 25336 .

При виконанні аналізу застосовують такі матеріали, розчини:

- Ацетилен за ГОСТ 5457 ;

- Воду бідистильовану;

- азотну кислоту особливої чистоти за ГОСТ 11125 , розведену 1:1, або азотну кислоту за ГОСТ 4461 (прокип'ячену для видалення оксидів азоту), розведену 1:1;

- мідь, СО для спектрального аналізу, що містить 6,8 · 10 % заліза, або електролітну мідь із встановленою масовою часткою заліза;

— залізо карбонільне [19] або інше, що містить не менше 99,9% основної речовини;

- Розчини заліза відомої концентрації.