ГОСТ 1652.5-77

ГОСТ 1652.5-77 Сплави мідно-цинкові. Методи визначення олова (зі змінами N 1, 2, 3, 4)

ГОСТ 1652.5-77

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СПЛАВИ МЕДНО-ЦІНКОВІ

Методи визначення олова

Copper-zinc alloys. Методи для визначення tin

ОКСТУ 1709

Дата введення 1978-07-01

ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. Розроблено та внесено Міністерством кольорової металургії СРСР

РОЗРОБНИКИ

Ю.Ф.Шевакін, М.Б. Таубкін , А.А. Немодрук , Н.В. Єгіазарова (керівник теми), І.А.Воробйова

2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 27.04.77 N 1062

3. ВЗАМІН ГОСТ 1652.5-71

4. Стандарт повністю відповідає ISO 4751-84*
________________
* Доступ до міжнародних та зарубіжних документів, згаданих тут і далі за текстом, можна отримати, перейшовши за посиланням на сайт shop.cntd.ru. - Примітка виробника бази даних.

5. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ

6. Постановою Держстандарту від 28.12.92 N 1525 знято обмеження строку дії

7. ПЕРЕВИДАННЯ (червень 1997 року) зі Змінами N 1, 2, 3, 4, затвердженими у жовтні 1981 року, листопаді 1987 року, жовтні 1989 року та грудні 1992 року (ІВС 12-81, 2-8 3-93)


Цей стандарт встановлює фотометричні методи визначення олова (при масовій частці олова від 0,001 до 0,7% та від 0,005 до 0,5%), полярографічний метод визначення олова (при масовій частці олова від 0,001 до 0,5%), атомно-абсорбційний метод визначення олова (при масовій частці олова від 0,005 до 3%) та титриметричний метод визначення олова (при масовій частці олова від 0,05 до 5%) у мідно-цинкових сплавах за ГОСТ 15527 , ГОСТ 17711 та ГОСТ 1020 .

Стандарт повністю відповідає ISO 4751.

(Змінена редакція, Изм. N 2, 3).

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1. Загальні вимоги до методів аналізу – за ГОСТ 25086 з доповненням за п. 1.1. ГОСТ 1652.1 .

(Змінена редакція, Зм. N 2).

2. ФОТОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ОЛОВА З КВЕРЦЕТИНОМ

2.1. Сутність методу

Метод заснований на утворенні пофарбованого комплексного з'єднання олова з кверцетином, що екстрагується н-бутиловим спиртом із солянокислого розчину. Заважає вплив міді та заліза усувають додаванням тіомочевини.

2.2. Апаратура, реактиви та розчини

Фотоелектроколориметр або спектрофотометр.

Кислота соляна за ГОСТ 3118 і розбавлена 1:1, 1:4 та 1:10.

Кислота азотна згідно з ГОСТ 4461 .

Суміш кислот: змішують три частини соляної кислоти та одну частину азотної кислоти.

Залізо хлорне за ГОСТ 4147 , розчин 10 г/дм .

Водню перекис за ГОСТ 10929 , 30%-ний розчин.

Аміак водний за ГОСТ 3760 та розбавлений 1:1.

Тіомочевина за ГОСТ 6344 , розчин 100 г/дм .

Натрій хлористий згідно з ГОСТ 4233 .

Натрій сірчанокислий безводний за ГОСТ 4166 .

Спирт бутиловий по ГОСТ 6006 .

Кверцетин, розчин 0,4 г/дм у н-бутиловому спирті.

Мідь згідно з ГОСТ 859 марки М0.

Стандартний розчин міді; готують наступним чином: 2,5 г міді розчиняють у 30 см соляної кислоти, додаючи по краплях перекис водню. Надлишок перекису водню розкладають кип'ятінням і розчин переносять у мірну колбу місткістю 250 см. , доливають до мітки водою і перемішують.

1 см розчину містить 0,01 г міді.

Олово згідно з ГОСТ 860 марки О1.

Стандартні розчини олова

Розчин А; готують наступним чином: 0,1 г олова поміщають у конічну колбу місткістю 100 см , додають 1 г хлористого натрію, 20 см концентрованої соляної кислоти, 1 см перекису водню (по краплях) і нагрівають при 60-70 °С. До кінця розчинення піднімають температуру до 80 °C. Розчин охолоджують, переводять у мірну колбу місткістю 1 дм. , доливають соляною кислотою, розведеною 1:10, до мітки і перемішують.

1 см розчину, містить А 0,0001 г олова.

Розчин Б; готують наступним чином: 25 см розчину, А переносять у мірну колбу місткістю 250 см , доливають до мітки соляною кислотою, розведеною 1:10, і перемішують.

1 см розчину містить Б 0,00001 г олова. Розчин Б готують у день застосування.

2.3. Проведення аналізу

2.3.1. Без попереднього виділення олова з осадженням з гідроокисом заліза

Наважку проби масою 1 г поміщають у склянку місткістю 250 см додають 5 г хлористого натрію, 20 см концентрованої соляної кислоти та нагрівають. У процесі нагрівання вводять 7-10 см перекису водню невеликими порціями до розчинення навішування. Після повного розчинення навішування розчин випарюють до 3-4 см .

При масовій частці олова від 0,002 до 0,01% весь отриманий розчин переводять у ділильну вирву місткістю 150 см . При масовій частці олова понад 0,01% розчин переводять у мірну колбу місткістю 250 см. , доводять до мітки водою та перемішують. Аліквотну частину одержаного розчину об'ємом 25 см (При масовій частці олова від 0,01 до 0,1%), 5 см (При масовій частці олова від 0,1 до 0,4%) або 2,5 см (при масовій частці олова від 0,4 до 0,7%) поміщають у ділильну вирву місткістю 150 см .

При визначенні вмісту олова в крем'янистих або свинцевих сплавах, за наявності осаду, аліквотну частину відбирають із попередньо відфільтрованого розчину.

Розчин у ділильній вирві нейтралізують по краплях аміаком до слаболужної реакції по паперу конго і доливають 5 см. соляної кислоти, розведеної 1:4. Потім додають 20 см розчину тіомочевини і розбавляють водою до 70 см . При використанні всієї навішування додають 35-40 см. розчину тіомочевини до отримання безбарвного та прозорого розчину. Потім вводять 25 см розчину кверцетину в н-бутиловому спирті та енергійно струшують протягом 5 хв. Після поділу фаз нижній шар відкидають, не допускаючи залишку водної фази, а органічний шар переливають у суху склянку місткістю 50 см. , що містить 0,2-0,5 г безводного сірчанокислого натрію, і через 5 хв вимірюють оптичну щільність у кюветі з товщиною шару 1 см на фотоелектроколориметрі з синім або фіолетовим світлофільтром при довжині хвилі 420-450 нм або на спектрофотометрі . Розчином порівняння служить розчин кверцетину в н-бутилового спирту.

2.3.2. З попереднім виділенням олова з осадженням з гідроокисом заліза

Наважку сплаву масою 1 г поміщають у склянку місткістю 250 см і розчиняють 10 см суміші кислот. Після розчинення сплаву додають 2 см. розчину хлорного заліза та розбавляють водою до об'єму 150 см . Осідають гідроксиду аміаком, розведеним 1:1, до переходу міді в розчинний синій комплекс. Розчин нагрівають і витримують при 60-70 ° С протягом 20-30 хв. Осад відфільтровують на фільтр середньої густини і промивають гарячим розчином аміаку, розведеним 1:50. Осад розчиняють у 20 см соляної кислоти, розведеної 1:1. Фільтр промивають гарячою водою. Розчин випарюють до 10-16 см і при масовій частці олова від 0,002 до 0,01% весь отриманий розчин переводять у ділильну вирву місткістю 150 см , а при масовій частці олова 0,01% розчин переводять у мірну колбу місткістю 250 см , доливають до мітки водою і перемішують. Далі аналіз ведуть, як зазначено у п. 2.3.1.

Так як основна маса міді відокремлена, то заважає вплив залишків кількостей міді і заліза усувають додаванням 15 см розчину тіомочевини.

2.3.3. Побудова градуювального графіка

У ділильні вирви місткістю по 150 см вносять по 10 см стандартного розчину міді, що послідовно вводять 0; 1; 3; 5; 7 та 10 см стандартного розчину Б олова. Розчини нейтралізують аміаком до слаболужного середовища по паперу конго, доливають 5 см соляної кислоти, розведеної 1:4, і далі ведуть аналіз, як зазначено в п. 2.3.1.

За знайденими значеннями оптичних густин будують градуювальний графік.

2.4. Обробка результатів

2.4.1. Масову частку олова ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Маса олова, знайдена за градуювальним графіком, г;

- Маса навішування (або вміст її в аліквотній частині), р.

2.4.2. Абсолютні розбіжності результатів паралельних визначень ( - збіжність) не повинні перевищувати допустимих значень, зазначених у табл.1.

Таблиця 1

(Змінена редакція, Зм. N 2, 4).

2.4.3. Абсолютні розбіжності результатів аналізу, отриманих у двох різних лабораторіях, або двох результатів аналізу, отриманих в одній лабораторії, але за різних умов ( - відтворюваність) не повинні перевищувати значень, зазначених у табл.1.

(Змінена редакція, Зм. N 2, 4).

2.4.4. Контроль точності аналізу проводять за Державними стандартними зразками (ДСО) або за галузевими стандартними зразками (ОСВ), або за стандартними зразками підприємства (СОП) мідно-цинкових сплавів, затвердженими ГОСТ 8.315, або методом добавок, або порівнянням результатів, отриманих іншим методом відповідно до ГОСТ 25086 .

(Змінена редакція, зміна N 4).

2.4.4.1-2.4.4.3. (Виключені, Зм. N 4).

3. ПОЛЯРОГРАФІЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ОЛОВА

3.1. Сутність методу

Метод заснований на відділенні олова з осадженням з гідроксидом берилію в аміачному розчині, що містить трилон Б, з наступним полярографічним визначенням олова на солянокислому тлі. Потенціал напівхвилі (піка) відновлення олова близько мінус 0,45 по відношенню до насиченого каломельного електроду.

3.2. Апаратура, реактиви та розчини

Полярограф змінного струму ППТ-1 або осцилографічний полярограф ПО-5122, або інший відповідний полярограф змінного струму з усім приладдям.

Полярографічний осередок, виконаний зі скла місткістю 40 см , з виносним анодом (насичений каломельний елемент) і ртутним катодом, що капає.

Азот газоподібний згідно з ГОСТ 9293 .

Кислота соляна за ГОСТ 3118 концентрована, розведена 1:1 і 1:3.

Кислота азотна за ГОСТ 4461 , розведена 1:1.

Берилій азотнокислий, 10%-ний водний розчин.

Аміак водний за ГОСТ 3760 концентрований і 2%-ний розчин.

Кислота сірчана за ГОСТ 4204 .

Динатрієва сіль етилендіамін- , , , -тетраоцтової кислоти (трилон Б) за ГОСТ 10652 , 0,1 моль/дм розчин; готують наступним чином: 37,22 г трилону Б розчиняють за 1 дм води.

Перекис водню за ГОСТ 10929 .

Олово марки О0 згідно з ГОСТ 860 .

Стандартні розчини олова.

Розчин А; готують наступним чином: навішування олова масою 0,1 г поміщають у конічну колбу місткістю 250 см і розчиняють 10-15 см концентрованої сірчаної кислоти. Після розчинення олова та охолодження розчину доливають 100 см води та 50 см концентрованої соляної кислоти, розчин переводять в мірну колбу місткістю 1 дм , доливають до мітки водою і перемішують.

1 см розчину, містить А 0,1 мг олова.

Розчин Б; готують наступним чином: відбирають піпеткою 10 см розчину, А в мірну колбу місткістю 100 см , доливають до мітки соляної кислоти, розведеної 1:3, і перемішують.

1 см розчину містить 0,01 мг олова.

Розчин Б готують перед застосуванням.

(Змінена редакція, зміна N 4).

3.3. Проведення аналізу

Масу навішування сплаву (табл.2) поміщають у склянку місткістю 250 см , накривають годинниковим склом і розчиняють у 20 см азотної кислоти, розведеної 1:1, та 5 см концентрованої соляної кислоти за слабкого нагрівання. Після розчинення сплаву розчин охолоджують, додають 5 см розчину азотнокислого берилію, обмивають скло та стінки склянки водою, нагрівають до 70-80 °С і до гарячого розчину додають 20 см розчину трилону Б. Розчин знову нагрівають до 80 °C, розбавляють водою до загального обсягу 150 см і додають концентрований розчин аміаку до утворення розчинного темно-синього аміачного комплексу міді і понад це вводять ще 5 см аміаку надлишок. Розчин залишають на гарячій бані на 30-40 хв, після чого гарячий розчин фільтрують через щільний фільтр «синя стрічка» і осад промивають на фільтрі 5-7 разів гарячим 2%-ним розчином аміаку.

Таблиця 2

Вирву з осадом поміщають над склянкою, в якій проводили осадження, і розчиняють осад 20 см гарячої соляної кислоти, розведеної 1:3, додаючи кілька крапель перекису водню за наявності сплаву марганцю.

Фільтр промивають 20 см гарячої води, розчин розбавляють до 150 см водою, додають 15 см розчину трилону Б і повторюють осадження.

Після триразового переосадження осад на фільтрі розчиняють 25 см соляної кислоти, розведеної 1:3, розчин переносять у мірну колбу місткістю 50 см доливають розчин до мітки тим же розчином соляної кислоти і перемішують.

Одночасно проводять контрольний досвід.

Аліквотну частину отриманого розчину (див. табл.2) переносять у полярографічну комірку, попередньо промиту соляною кислотою, розведеною 1:3. Розчин в осередку деаерують, пропускаючи азот протягом 5-7 хв, потім припиняють перемішування і знімають катодну поляризаційну криву в інтервалі напруги від мінус 0,25 до мінус 0,7 В. Пік відновлення олова реєструють в області мінус 0,45 В. Чутливість реєструючого приладу вибирають таким чином, щоб висота піку олова була не менше ніж 15 мм.

Зміст олова знаходять методом стандартних добавок. Аліквотну частину розчину, А або Б, залежно від вмісту олова, вводять у полярографований розчин, пропускають азот протягом 3 хв і далі ведуть аналіз, як при визначенні олова в випробуваному розчині. Значення стандартної добавки вибирають таким чином, щоб висота піку олова після введення добавки збільшилася в 1,5-2 рази. Об'єм стандартної добавки не повинен перевищувати 0,5 см.

.

3.4. Обробка результатів

3.4.1. Масову частку олова ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Висота піку олова при полярографуванні розчину контрольного досвіду, мм;

- Висота піку олова при полярографуванні випробуваного розчину, мм;

- Висота піку олова при полярографуванні розчину після введення стандартної добавки, мм;

- Обсяг стандартної добавки, мм;

- Концентрація стандартного розчину, г/см ;

- Маса навішування сплаву, взята на полярографування, г

.

3.4.2. Абсолютні розбіжності результатів паралельних визначень ( - збіжність) не повинні перевищувати допустимих значень, зазначених у табл.1.

(Змінена редакція, Зм. N 2, 4).

3.4.3. Абсолютні розбіжності результатів аналізу, отриманих у двох різних лабораторіях, або двох результатів аналізу, отриманих в одній лабораторії, але за різних умов ( - відтворюваність) не повинні перевищувати значень, зазначених у табл.1.

(Змінена редакція, Зм. N 2, 4).

3.4.4. Контроль точності аналізу проводять за Державними стандартними зразками (ДСО) або за галузевими стандартними зразками (ОСВ), або за стандартними зразками підприємства (СОП) мідно-цинкових сплавів, затвердженими ГОСТ 8.315, або методом добавок, або порівнянням результатів, отриманих іншим методом відповідно до ГОСТ 25086 .

(Змінена редакція, зміна N 4).

3.4.4.1-3.4.4.3. (Виключені, Зм. N 4).

4. ТИТРИМЕТРИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ОЛОВА

4.1. Сутність методу

Метод заснований на відділенні олова від міді та цинку з осадженням з гідроокисом заліза, відновлення чотиривалентного олова до двовалентного металевим свинцем або алюмінієм, або фосфорноватистокислим натрієм, або кальцієм і титруванні двовалентного олова розчином йоду в присутності крохмалю.

4.2. Апаратура, реактиви та розчини

Вирва з гідравлічним затвором.

Олово з масовою часткою олова не менше 99,95% або стандартний зразок олова N 99-а.

Розчин олова стандартний; готують наступним чином: 0,5 г олова (або стандартний зразок) розчиняють у 20 см концентрованої сірчаної кислоти, переносять у мірну колбу місткістю 500 см і додають до мітки сірчаною кислотою, розведеною 1:5.

Алюміній за ГОСТ 11069 , ч., марки АВ0 (стружка або тонкі платівки).

Свинець за ГОСТ 3778 , ч., марки С3 (пластини довжиною 8-10 см, шириною 1,5-2,0 см та масою 25-30 г).

Натрій фосфорноватистокислий за ГОСТ 200 .

Кальцій фосфорноватистокислий.

Кислота азотна згідно з ГОСТ 4461 .

Кислота соляна за ГОСТ 3118 та розведена 1:1.

Кислота сірчана за ГОСТ 4204 та розведена 1:5.

Суміш кислот соляної та азотної у співвідношенні 3:1, свіжоприготовлена.

Аміак водний за ГОСТ 3760 .

Амоній хлористий за ГОСТ 3773 , розчин 20 г/дм до якого додано 20 см аміаку на 1 дм розчину.

Залізо хлорне за ГОСТ 4147 , розчин; готують наступним чином: 12 г хлорного заліза розчиняють у 30 мл концентрованої соляної кислоти та розбавляють водою до 1 дм .

Ртуть однохлориста (каломель).

Натрій кислий вуглекислий за ГОСТ 4201 насичений без нагрівання, розчин.

Мармур електродний ГОСТ 4416 .

Калій йодистий ГОСТ 4232 .

Крохмаль розчинний за ГОСТ 10163 , розчин 10 г/дм .

Йод за ГОСТ 4159 , 0,05 моль/дм розчин.

Вуглекислий газ, отриманий апараті Кіппа.

Сурма хлориста за ГОСТ 1089 , розчин 10 г/дм .

Визначення масової концентрації розчину йоду

50 см стандартного розчину олова переносять у конічну колбу місткістю 500 см додають 20 см розчину хлорного заліза, 80 см концентрованої соляної кислоти, розбавляють водою до 250 см , додають 2 г алюмінію, закриваючи колбу лійкою з затвором, наповненим розчином вуглекислого кислого натрію, і далі аналіз ведуть, як зазначено в п. 4.3.1.

Для відновлення чотиривалентного олова застосовують той же відновник, що і при аналізі проб (алюміній, свинець або фосфорноватистокислий натрій або кальцій), дотримуючись тієї ж кислотності середовища та температури охолодження.

Масову концентрацію розчину йоду ( ), виражену в грамах олова на 1 см розчину, обчислюють за формулою

,

де 0,05 - маса олова, взята для титрування, г;

- Об'єм розчину йоду, витрачений на титрування, см .

(Змінена редакція, зміна N 4).

4.3. Проведення аналізу

4.3.1. Відновлення чотиривалентного олова до двовалентного алюмінію

Наважку сплаву масою 2 г (при масовій частці олова від 0,7 до 2%) і масою 1 г (при масовій частці олова від 2 до 5%) поміщають у склянку місткістю 400 см , накривають годинниковим склом і розчиняють у 20 см суміші кислот при обережному нагріванні До розчину додають 20 см розчину хлорного заліза, розбавляють водою до 250 см , нагрівають до 70-80 °С і додають аміак до переходу двовалентної міді розчинний синій аміачний комплекс. Розчин витримують при 70 C до коагуляції осаду протягом 10 хв.

Осад відфільтровують на фільтр середньої густини і промивають 6-7 разів гарячим розчином хлористого амонію. Фільтр виймають, розкривають, осад змивають гарячою водою в ту саму склянку, в якій проводилося осадження, і розчиняють 20 см гарячої соляної кислоти, розведеної 1:1. Потім фільтр промивають гарячою водою, після чого 20 см гарячої соляної кислоти, розведеної 1:1, та знову гарячою водою.

Розчин доливають водою до 100 см , додають 50 см концентрованої соляної кислоти та приблизно 3 г порошку заліза. Склянку накривають годинниковим склом і відновлення проводять на водяній бані протягом 30-45 хв і вважають його закінченим, якщо більша частина заліза присутня в розчині до закінчення фільтрування. Розчин фільтрують через фільтр середньої густини в конічну колбу місткістю 500-1000 см . Розчин ретельно промивають 4-5 разів соляною кислотою, розведеною 1:19 (близько 150 см ).

Переосадження гідроксидів повторюють ще двічі. Промитий осад розчину на фільтрі 60 см гарячої соляної кислоти, розведеної 1:1, вводячи порціями по 20 см . Після кожної порції соляної кислоти промивають фільтр гарячою водою. Фільтрат збирають у колишню склянку.

Розчин переносять у конічну колбу місткістю 500 см , додають 60 см концентрованої соляної кислоти та розбавляють водою до 250 см . У розчин додають 2 г алюмінію, колбу закривають лійкою з гідравлічним затвором, наповненим розчином вуглекислого кислого натрію. Необхідно постійно стежити за повнотою наповнення лійки розчином кислого вуглекислого натрію, щоб уникнути проникнення повітря в колбу. Вміст колби нагрівають і кип'ятять до повного розчинення алюмінію, потім знімають колбу з розчином з лазні, додають в нього 2-3 шматочки мармуру (близько 5 г) або пропускають струм вуглекислого газу, отриманий в апараті Кіппа, потім злегка охолоджують на повітрі, після чого у проточній воді до кімнатної температури. Охолоджену колбу з розчином звільняють від вирви з затвором, додають до колбу 2 г йодистого калію, 5 см розчину крохмалю та титрують 0,05 моль/дм розчином йоду до блакитного забарвлення.

(Змінена редакція, зміна N 4).

4.3.2. Відновлення чотиривалентного олова до двовалентного свинцю

При відновленні чотиривалентного олова свинцем до солянокислого розчину олова, що знаходиться в конічній колбі місткістю 500 см , додають 30 см концентрованої соляної кислоти та розбавляють водою до 250 см . У колбу опускають свинцеву пластину, закривають колбу звичайною лійкою та нагрівають до слабкого кипіння, яке підтримують протягом 60 хв. При цьому об'єм розчину у колбі підтримують постійним додаванням гарячої води. Перед закінченням відновлення закривають колбу лійкою з затвором, наповненим вуглекислим кислим натрієм, і кип'ятять ще 10 хв. Далі роблять так само, як при відновленні алюмінієм. Титрують, не виймаючи з розчину свинцеву пластинку. При повторному застосуванні свинцевих пластин з них необхідно щоразу знімати наліт оксидів механічним способом.

(Змінена редакція, зміна N 4).

4.3.3. Відновлення чотиривалентного олова до двовалентного фосфорноватистокислого натрію або кальцію.

При відновленні чотиривалентного олова фосфорноватистокислим натрієм або кальцієм до солянокислого розчину олова, що знаходиться в колбі місткістю 500 см , додають 10 см концентрованої соляної кислоти та воду до 250 см . До розчину додають 1,5 г фосфорноватистокислого натрію або кальцію і 0,03 г каломелі. Конічну колбу закривають із затвором, наповненим вуглекислим кислим натрієм, розчин кип'ятять до повного знебарвлення і потім ще 5 хв. Після охолодження розчину аналіз продовжують, як за відновлення алюмінієм.

4.4. Обробка результатів

4.4.1. Масову частку олова ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Об'єм розчину йоду, витрачений на титрування, см ;

- масова концентрація розчину йоду, виражена в г/см олова;

- Маса навішування сплаву, р.

(Змінена редакція, зміна N 4).

4.4.2. Абсолютні розбіжності результатів паралельних визначень ( - збіжність) не повинні перевищувати допустимих значень, зазначених у табл.1.

4.4.3. Абсолютні розбіжності результатів аналізу, отриманих у двох різних лабораторіях, або двох результатів аналізу, отриманих в одній лабораторії, але за різних умов ( - відтворюваність) не повинні перевищувати значень, зазначених у табл.1.

(Змінена редакція, Зм. N 2, 4).

4.4.4. Контроль аналізу проводять за Державними стандартними зразками (ДСО) або за галузевими стандартними зразками (ОСВ), або за стандартними зразками підприємства (СОП) мідно-цинкових сплавів, затвердженими ГОСТ 8.315, або методом добавок, або порівнянням результатів, отриманих іншим методом, відповідно до ГОСТ 25086 .

(Змінена редакція, зміна N 4).

4.4.4.1-4.4.4.2. (Виключені, Зм. N 4).

5. ФОТОМЕТРИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ОЛОВА З ФЕНІЛФЛУОРОНОМ

5.1. Сутність методу

Метод заснований на розчиненні проби в азотній або азотній та фтористоводневій кислотах, виділенні олова на гідратований двоокис марганцю з середовища 2 моль/дм азотної кислоти та на фотометричному визначенні його у вигляді комплексу з фенілфлуороном у присутності аскорбінової та лимонної кислот, що маскують залізо (III) та сурму, та вимірюванні оптичної щільності забарвленого розчину при 510 нм.

5.2. Апаратура, реактиви та розчини

Фотоелектроколориметр або спектрофотометр.

Кислота азотна за ГОСТ 4461 , розведена 1:1, 2 моль/дм розчин.

Кислота фтористоводнева згідно з ГОСТ 10484 .

Кислота сірчана за ГОСТ 4204 та розведена 1:1, 1:4 та 2,5 моль/дм розчин.

Кислота аскорбінова, розчин 20 г/дм , свіжоприготовлений.

Кислота лимонна за ГОСТ 3652 , розчин 200 г/дм , свіжоприготовлений.

Аміак водний за ГОСТ 3760 .

Марганець азотнокислий, розчин 50 г/дм .

Калій марганцевокислий за ГОСТ 20490 , розчин 10 г/дм .

Водню перекис за ГОСТ 10929 , розчин 30 г/дм .

Желатин, розчин 10 г/дм свіжоприготовлений.

Ацетон за ГОСТ 2603 .

Спирт етиловий, ректифікований технічний за ГОСТ 18300 .

Фенілфлуорин, розчин 0,5 г/дм в етиловому спирті: 0,125 г реактиву розчиняють при нагріванні у склянці місткістю 100 см 50 см етилового спирту з додаванням 2 см сірчаної кислоти, розведеної 1:1. Розчин охолоджують, переливають у мірну колбу місткістю 250 см. , доливають до мітки етиловим спиртом і перемішують. Розчин зберігають у темному місці.

Олово металеве за ГОСТ 860 , марки О1.

Стандартні розчини олова

Розчин А: 0,1000 г олова розчиняють 10 см концентрованої сірчаної кислоти, розчин охолоджують, переносять у мірну колбу місткістю 1000 см , доливають до мітки 2,5 моль/дм розчином сірчаної кислоти та перемішують.

1 см розчину, містить А 0,1 мг олова.

Розчин Б: 25 см стандартного розчину, А олова переносять у мірну колбу місткістю 250 см , доливають до мітки 2,5 моль/дм сірчаної кислоти та перемішують.

1 см розчину містить 0,01 мг олова.

5.1, 5.2. (Змінена редакція, зміна N 4).

5.3. Проведення аналізу

5.3.1. Для сплавів, що містять кремній до 0,05%

Наважку сплаву (табл.5) поміщають у склянку місткістю 250 см додають 10 см азотної кислоти, розведеної 1:1 та розчиняють при нагріванні.

Таблиця 5

Розчин кип'ятять для видалення оксидів азоту та доливають водою до об'єму 50 см. . Додають 5 см розчину азотнокислого марганцю Розчин нейтралізують аміаком до появи осаду гідроксиду міді, додають 24 см азотної кислоти, розведеної 1:1, та води до об'єму 90 см . Нагрівають майже до кипіння, додають 10 см. розчину марганцевокислого калію та кип'ятять 2 хв. Через 30 хв осад відфільтровують на щільний фільтр і промивають склянку і фільтр 8-10 разів гарячою 2 моль/дм азотною кислотою до зникнення синього забарвлення азотнокислої міді

Осад з розгорнутого фільтра змивають водою у склянку, в якій проводилося осадження. Фільтр промивають 10 см гарячої сірчаної кислоти, розведеної 1:4, містить кілька крапель перекису водню, а потім водою. Розчин упарюють до білого диму сірчаної кислоти. До охолодженого залишку при вмісті олова до 0,12% додають 20 см , а при масовій частці олова понад 0,12% - 40 см 2,5 моль/дм сірчаної кислоти. Розчин переливають згідно з таблицею у відповідну мірну колбу, доливають до мітки водою і перемішують.

У мірну колбу місткістю 25 см поміщають аліквотну частину розчину, додають 2,5 моль/дм сірчаної кислоти згідно з таблицею і по черзі доливають, перемішуючи після додавання кожного реактиву, 2 см розчину аскорбінової кислоти, 5 см розчину лимонної кислоти, 1 см розчину желатину, 3 см ацетону, 2 см розчину фенолфлуорону доливають до мітки водою і перемішують. Через 3 години вимірюють оптичну щільність розчину при 510 нм і кюветі 1 см. Розчином порівняння служить розчин контрольного досвіду.

5.3.2. У сплавах, що містять кремній понад 0,5%

Наважку масою 1 г поміщають у платинову чашку, додають 10 см азотної кислоти, розведеної 1:1, та 2 см фтористоводневої кислоти та нагрівають до розчинення. Потім додають 10 см сірчаної кислоти, розведеної 1:1, і упарюють до білої пари сірчаної кислоти. Залишок охолоджують, стінки чашки обполіскують 5-7 см води і знову упарюють до пари сірчаної кислоти. Залишок охолоджують, стінки чашки обполіскують 20 см. води, нагрівають розчин до розчинення осаду, переливають у склянку місткістю 250 см , доливають водою до 50 см , додають 5 см розчину азотнокислого марганцю, а потім надходять як зазначено у п. 5.3.1.

5.3.3. Побудова градуювального графіка

У сім із восьми склянок місткістю по 50 см поміщають 1,0; 2,0; 3,0; 4,0; 5,0; 6,0 та 7,0 см стандартного розчину Б, що відповідає 0,01; 0,02; 0,03; 0,04; 0,05; 0,06 та 0,07 см олова, а потім розчини випарюють насухо і охолоджують. У всі склянки додають по 2,5 см. 2,5 моль/дм сірчаної кислоти, нагрівають розчин, додають по 2 см розчину аскорбінової кислоти, охолоджують та надходять, як зазначено у п. 5.3.1. Розчином порівняння служить розчин, що не містить олова.

За отриманими значеннями оптичних щільностей та відповідним змістом олова будують градуювальний графік.

(Змінена редакція, зміна N 4).

5.4. Обробка результатів

5.4.1. Масову частку олова ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Маса олова, знайдена за градуювальним графіком, г;

- Об'єм вихідного розчину проби, см ;

- Об'єм аліквотної частини розчину проби, см ;

- Маса навішування, р.

5.4.2. Абсолютні розбіжності результатів паралельних визначень ( - збіжність) не повинні перевищувати допустимих значень, зазначених у табл.1.

5.4.3. Абсолютні розбіжності результатів аналізу, отриманих у двох різних лабораторіях, або двох результатів аналізу, отриманих в одній лабораторії, але за різних умов ( - відтворюваність) не повинні перевищувати значень, зазначених у табл.1.

5.4.2, 5.4.3. (Змінена редакція, Зм. N 2, 4).

5.4.4. Контроль точності аналізу проводять за Державними стандартними зразками (ДСО) або за галузевими стандартними зразками (ОСВ) або за стандартними зразками підприємства (СОП) мідно-цинкових сплавів, затвердженими ГОСТ 8.315, або методом добавок, або порівнянням результатів, отриманих іншим методом, відповідно до ГОСТ 25086 .

(Змінена редакція, зміна N 4).

5.4.4.1-5.4.4.3. (Виключені, Зм. N 4).

6. АТОМНО-АБСОРБЦІЙНИЙ МЕТОД

6.1. Сутність методу

Метод заснований на розчиненні навішування в суміші азотної та соляної кислот або, якщо вміст олова в сплаві менше 0,2%, на попередньому концентруванні олова співосадженням на гідратований двоокис марганцю та вимірюванні атомної абсорбції олова в полум'ї ацетилен-повітря, ацетилен-закис азоту або водень -Повітря, використовуючи випромінювання з довжиною хвилі 286,3 або 224,6 нм.

6.2. Апаратура, реактиви та розчини

Атомно-абсорбційний спектрометр.

Лампа безелектродна або з порожнім катодом для олова.

Кислота соляна за ГОСТ 3118 і розбавлена 2:1, 1:1 та 5:100.

Кислота азотна за ГОСТ 4461 та розведена 1:1 та 1:100.

Суміш кислот: соляної, розведеної 1:1, азотної, розведеної 1:1, у співвідношенні 1:1.

Аміак водний за ГОСТ 3760 .

Калій марганцевокислий за ГОСТ 20490 , розчин 50 г/дм .

Марганець сірчанокислий за ГОСТ 435 , розчин 80 г/дм .

Перекис водню за ГОСТ 10929 .

Мідь металева ГОСТ 859 з масовою часткою олова менше 0,0005%.

Розчин міді: 50 г міді розчиняють 350 см суміші кислот, переносять у мірну колбу місткістю 500 см і доливають до мітки водою.

10 см розчину містить 1 г міді.

Цинк за ГОСТ 3640 з часткою олова менше 0,0005%.

Розчин цинку: 50 г цинку розчиняють у 250 см суміші кислот, переносять у мірну колбу місткістю 500 см і доливають до мітки водою.

10 см розчину містить 1 г цинку.

Марганець за ГОСТ 6008 з часткою олова 0,0005%.

Розчин марганцю: 10 г марганцю розчиняють у 40 см концентрованої азотної кислоти, додають 250 см концентрованої соляної кислоти, переносять у мірну колбу місткістю 1000 см і доливають водою до мітки.

10 см розчину містять 0,1 г марганцю.

Олово марки 01 згідно з ГОСТ 860 .

Стандартний розчин олова: 1 г олова у вигляді дрібної стружки розчиняють без нагрівання 100 см концентрованої соляної кислоти. Додають ще 50 см концентрованої соляної кислоти та розчин переносять у мірну колбу місткістю 1000 см , доливають до мітки соляної кислоти, розведеної 5:100, і перемішують.

1 см розчину містить 1 мг олова.

6.3. Проведення аналізу

6.3.1. При масовій частці олова від 0,2 до 3% навішування сплаву масою 2 г (при масовій частці олова до 1%) або 0,5 г (при масовій частці понад 1%) розчиняють у склянці місткістю 250 см в 20 або 10 см суміші кислот. Після розчинення розчин переносять у мірну колбу місткістю 100 см. , доливають до мітки водою, перемішують і вимірюють атомну абсорбцію олова в аналізованому розчині паралельно з розчинами для побудови градуювального графіка і контрольного досвіду в полум'ї ацетилен-повітря або ацетилен-закис азоту, використовуючи випромінювання з довжиною хвилі 286,3 .

(Змінена редакція, Зм. N 3).

6.3.2. При масовій частці олова від 0,005 до 0,2% навішування сплаву масою, встановленої в залежності від масової частки олова за табл.6, поміщають у високу склянку місткістю 600 см і розчиняють у суміші кислот у кількості, як зазначено у табл.6.

Таблиця 6

Після розчинення проби розчин розбавляють водою до 200-300 см. , нейтралізують аміаком до виникнення незникаючого під час перемішування осаду, потім додають необхідну кількість азотної кислоти, розведеної 1:1, до розчинення (рН розчину повинен бути 2-3). Якщо масова частка марганцю в сплаві менше 0,5%, то розчин додають 2,5 см розчину сірчанокислого марганцю, нагрівають до кипіння, додають 3 см. розчину марганцевокислого калію та кип'ятять 1 хв. Розчин залишають стояти 30 хв, після чого осад фільтрують на фільтр середньої густини і промивають 5 разів азотною кислотою, розведеною 1:100.

Осад змивають у склянку, в якій проводилося осадження, та осад на фільтрі розчиняють 15 см. соляної кислоти, розведеної 2:1, і розчин переносять у мірну колбу місткістю 25 см доливають до мітки соляною кислотою, розведеною 5:100, перемішують і вимірюють атомну абсорбцію олова, як зазначено в п. 6.3.1.

Вимірювання проводять у полум'ї водень-повітря (особливо при нижчих концентраціях), ацетилен-повітря або ацетилен-закис азоту при довжині хвилі 286,3 або 224,6 нм.

6.3.3. Побудова градуювального графіка

6.3.3.1. При масовій частці олова від 0,2 до 3% у шість із семи мірних колб місткістю по 100 см відміряють 4,0; 6,0; 8,0; 10,0; 15,0 та 20,0 см стандартного розчину олова, що відповідає 4,0; 6,0; 8,0; 10,0; 15,0 та 20,0 см олова.

У всі колби наливають розчини міді та цинку відповідно до їх концентрації в аналізованому розчині проби, додають по 5 см суміші кислот доливають соляної кислоти (5:100) до мітки і перемішують.

(Змінена редакція, Зм. N 3).

6.3.3.2. При масовій частці олова від 0,005 до 0,2% у п'ять із шести склянок місткістю 600 см відміряють 0,5; 1,0; 2,0; 3,0 та 4,0 см стандартного розчину олова, що відповідає 0,5; 1,0; 2,0; 3,0 і 4,0 мг олова, в кожну склянку додають воду до об'єму 200 см і встановлюють рН 2-3 розчином азотної кислоти і далі надходять, як зазначено у п. 6.3.1.

6.3.3.3. Вимірюють атомну абсорбцію олова безпосередньо перед та після вимірювання абсорбції олова в аналізованому розчині проби. За отриманими значеннями будують градуювальний графік.

6.4. Обробка результатів

6.4.1. Масову частку олова ( ) у відсотках обчислюють за формулою

,

де - Концентрація олова в аналізованому розчині проби, знайдена за градуювальним графіком, г/см ;

- Концентрація олова в розчині контрольного досвіду, знайдена за градуювальним графіком, г/см ;

- Об'єм мірної колби для приготування розчину проби, см ;

- Маса навішування, г

.

6.4.2. Абсолютні розбіжності результатів паралельних визначень ( - збіжність) не повинні перевищувати допустимих значень, зазначених у табл.1.

6.4.3. Абсолютні розбіжності результатів аналізу, отриманих у двох різних лабораторіях або двох результатів аналізу, отриманих в одній лабораторії, але за різних умов ( - відтворюваність) не повинні перевищувати значень, зазначених у табл.1.

6.4.2, 6.4.3. (Змінена редакція, Зм. N 2, 4).

6.4.4. Контроль точності аналізу проводять за Державними стандартними зразками (ДСО) або за галузевими стандартними зразками (ОСВ), або за стандартними зразками підприємства (СОП) мідно-цинкових сплавів, затвердженими ГОСТ 8.315, або методом добавок, або порівнянням результатів, отриманих іншим методом відповідно до ГОСТ 25086 .

(Змінена редакція, зміна N 4).

6.4.4.1-6.4.4.3. (Виключений, Зм. N 4).