ГОСТ 13938.12-78 Мідь. Методи визначення вісмуту (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 13938.12-78
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
МЕДЬ
Методи визначення вісмуту
Copper. Методи для визначення bismuth
ГОСТ 1652.11-77 (ІСО 4742-84) Сплави мідно-цинкові. Метод визначення нікелю (зі змінами N 1, 2, 3, 4)
ГОСТ 1652.11-77
(ІСО 4742-84)
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ МЕДНО-ЦІНКОВІ
Метод
ГОСТ 15027.11-77 ГОСТ 493-79 ГОСТ 1953.9-79ГОСТ 1953.9-79 Бронзи олов'яні. Методи визначення кремнію (із змінами N 1, 2)
ГОСТ 1953.9-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
БРОНЗИ олов'яні
Методи визначення кремнію
ГОСТ 23859.2-79 Бронзи жароміцні. Методи визначення кремнію (із змінами N 1, 2)
ГОСТ 23859.2-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
БРОНЗИ ЖАРОміцні
Методи визначення кремнію
Bronze fire-re
ГОСТ 1953.3-79 ГОСТ 1953.12-79 ГОСТ 1953.6-79 ГОСТ 15027.18-86 ГОСТ 27981.2-88ГОСТ 27981.2-88 Мідь високої чистоти. Метод хіміко-атомно-емісійного аналізу
ГОСТ 27981.2-88
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
МЕД ВИСОКОЇ ЧИСТОТИ
Метод хіміко-атомно-емісійного аналізу<
ГОСТ 15027.5-77ГОСТ 15027.5-77 Бронзи безолов'яні. Методи визначення нікелю (із змінами N 1, 2)
ГОСТ 15027.5-77
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
БРОНЗИ БЕЗОЛОВ'ЯНІ
Методи визначення нікелю
ГОСТ 1652.12-77 Сплави мідно-цинкові. Методи визначення кремнію (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 1652.12-77
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ МЕДНО-ЦІНКОВІ
Методи визначення кремнію
Copper-
ГОСТ 15027.8-77 Бронзи безолов'яні. Методи визначення миш'яку (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 15027.8-77
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
БРОНЗИ БЕЗОЛОВ'ЯНІ
Методи визначення миш'яку
Non-tin
ГОСТ 15027.6-77ГОСТ 15027.6-77 Бронзи безолов'яні. Методи визначення кремнію (із змінами N 1, 2)
ГОСТ 15027.6-77
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ БРОНЗИ БЕЗОЛОВ'ЯНІ Методи визначення свинцю Non-tin bronze.< ГОСТ 1652.2-77 СПЛАВИ МЕДНО-ЦІНКОВІ Методи визначення свинцю Copper-zinc МЕДЬ Методи визначення олова Copper. Методи для визначення tin МЕДЬ Методи визначення вісмуту Copper. Методи для визначення bismuth МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ БРОНЗИ БЕЗОЛОВ'ЯНІ Методи визначення олова Non-tin bronze.< ГОСТ 1652.6-77 СПЛАВИ МЕДНО-ЦІНКОВІ Методи визначення сурми Copper-zinc a ГОСТ 1652.10-77 СПЛАВИ МЕДНО-ЦІНКОВІ Методи визначення алюміні МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ БРОНЗИ БЕЗОЛОВ'ЯНІ Методи визначення сурми Non-tin bronze. ГОСТ 1953.8-79 МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ ГОСТ 1953.11-79 Методи визначення заліза Bronze fire-resi Методи визначення хрому Bronze fire-resist ГОСТ 1953.14-79
БРОНЗИ БЕЗОЛОВ'ЯНІ
Методи визначення кремнію
ГОСТ 15027.7-77 Бронзи безолов'яні. Методи визначення свинцю (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 15027.7-77
Група В59ГОСТ 1652.2-77 Сплави мідно-цинкові. Методи визначення свинцю (зі змінами N 1, 2, 3)
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСРГОСТ 13938.8-78 Мідь. Методи визначення олова (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 13938.8-78
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ГОСТ 13938.12-78
ГОСТ 13938.12-78 Мідь. Методи визначення вісмуту (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 13938.12-78
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТГОСТ 15027.10-77 Бронзи безолов'яні. Методи визначення олова (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 15027.10-77
Група В59ГОСТ 1652.6-77 Сплави мідно-цинкові. Методи визначення сурми (зі змінами N 1, 2, 3)
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСРГОСТ 1652.10-77 Сплави мідно-цинкові. Методи визначення алюмінію (із Змінами N 1, 2, 3, із Поправкою)
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСРГОСТ 15027.9-77 Бронзи безолов'яні. Методи визначення сурми (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 15027.9-77
Група В59
ГОСТ 13938.11-78
ГОСТ 18175-78
ГОСТ 13938.3-78
ГОСТ 23859.6-79
ГОСТ 1953.4-79
ГОСТ 1953.8-79
ГОСТ 1953.8-79 Бронзи олов'яні. Методи визначення алюмінію (із змінами N 1, 2)
Група В59
БРОНЗИ олов'яні
Методи визначення алюмінію
Tin bronze.ГОСТ 1953.11-79 Бронзи олов'яні. Методи визначення вісмуту (зі змінами N 1, 2)
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
БРОНЗИ олов'яні
Методи визначення вісмуту
Tin bГОСТ 1953.10-79 Бронзи олов'яні. Методи визначення сурми (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 1953.10-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
БРОНЗИ олов'яні
Методи визначення сурми
TinГОСТ 23859.5-79 Бронзи жароміцні. Методи визначення заліза (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 23859.5-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
БРОНЗИ ЖАРОміцніГОСТ 23859.3-79 Бронзи жароміцні. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2)
ГОСТ 23859.3-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
БРОНЗИ ЖАРОміцніГОСТ 1953.14-79 Бронзи олов'яні. Метод визначення магнію (зі змінами N 1, 2)
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
БРОНЗИ олов'яні
Методи визначення магнію
Tin bron
ГОСТ 23859.8-79 Бронзи жароміцні. Методи визначення цирконію (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 23859.8-79
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
БРОНЗИ ЖАРОміцні
Метод визначення цирконію
Bronze fire-resistance. Методи для визначення цирконіуму
ОКСТУ 1709
Дата введення 1981-01-01
Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 16 жовтня 1979 року N 3937 термін запровадження встановлено з 01.01.81
Обмеження терміну дії знято за протоколом N 5-94 Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІУС 11-12-94)
ВИДАННЯ зі Змінами N 1, 2, затвердженими у червні 1985 року, березні 1990 року (ІУС 9-85, 7-90).
Цей стандарт встановлює фотометричні методи визначення цирконію (при масовій частці цирконію від 0,005 до 0,3%) у жароміцних мідних сплавах.
(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методу аналізу - за
(Змінена редакція, Зм. N 2).
2. ФОТОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ЦИРКОНІЮ З ЗАСТОСУВАННЯМ АРСЕНАЗО ІІІ У 8 М СОЛЯНІЙ КИСЛОТІ, ЩО МІСТИТЬ 20% АЦЕТОНУ (при масовій частці цирконію від 0,005 до 0,3%)
2.1. Сутність методу
Метод заснований на утворенні цирконієм забарвленого комплексу з арсеназо III в 8 М соляної кислоти, що містить 25% ацетону, та вимірювання оптичної щільності розчину.
2.2. Апаратура, реактиви та розчини
Фотоелектроколориметр або спектрофотометр.
Кислота азотна за
Кислота соляна за
Кислота сірчана за
Кислота фтористоводнева (плавикова кислота) згідно з
Арсеназо ІІІ, водний розчин 4 г/дм .
Ацетон за
Цирконій металевий (йодидний).
Цирконію хлорокис.
Стандартні розчини цирконію.
Розчин А. 0,1 г металевого цирконію поміщають у платинову чашку, доливають 10 см концентрованої сірчаної кислоти, 1 см
фтористоводневої кислоти та нагрівають до розчинення. Розчин упарюють до початку появи білого диму сірчаної кислоти. Після охолодження стінки чашки обполіскують водою, розчин перемішують і знову випарюють до початку виділення білого диму сірчаної кислоти. Після охолодження до залишку додають 25 см
води, що нагрівають до отримання прозорого розчину, розчин переносять у мірну колбу місткістю 100 см
, доливають до мітки водою і перемішують.
1 см розчину, містить А 0,001 г цирконію.
Розчин Б. 5 см розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 100 см
доливають до мітки 2 М соляною кислотою і перемішують. Розчин Б готують у день застосування. 1 см
розчину містить 0,00005 г цирконію.
Стандартні розчини цирконію із хлорокису цирконію.
Розчин А. 3,5 г хлорокису цирконію ZrOCl ·8H
O поміщають у мірну колбу місткістю 1 дм
, розчиняють у 2 М соляній кислоті, до мітки доводять цією ж кислотою. Зміст цирконію в розчині встановлюють гравіметричним методом як двоокису цирконію.
Розчин Б. 5 см розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 100 см
доливають до мітки 2 М соляною кислотою і перемішують. 1 см
розчину містить Б 0,00005 г
цирконію.
2.3. Проведення аналізу
2.3.1. Наважку бронзи масою 0,1 г поміщають платинову або фторопластовую чашку, додають 1 см фтористоводневої кислоти та 5 см
азотної кислоти. Після припинення бурхливої реакції, реакційну суміш нагрівають до повного розчинення навішування. До одержаного розчину додають 2 см.
сірчаної кислоти, розведеної 1:1, і випарюють до початку виділення білого диму сірчаної кислоти. Після охолодження обполіскують стінки чашки водою і знову випарюють до виділення білого диму сірчаної кислоти.
Якщо масова частка цирконію в бронзі вище 0,02%, то залишок розчиняють у 8 М соляній кислоті, розчин переносять у мірну колбу місткістю 50 см доливають до мітки цією ж кислотою і перемішують. Аліквотну частину (див. таблицю) поміщають у мірну колбу місткістю 50 см
, яку попередньо додають концентровану кислоту в кількості, зазначеному в таблиці. Додавання концентрованої соляної кислоти необхідно для того, щоб загальна концентрація соляної кислоти (з урахуванням міститься у взятій аліквотній частині) в кінцевому обсязі дорівнювала 8 М. Потім додають 10 см
ацетону, 1 см
розчину арсеназо III, доливають водою до мітки, перемішують і вимірюють оптичну щільність на спектрофотометрі при 665 нм або на фотоелектроколориметр ФЕК-Н-57 з червоним світлофільтром (656-700 нм) в кюветі з товщиною поглинаючого шару.
| Масова частка цирконію, % | Об'єм аліквотної частини, см | Маса навішування, що відповідає аліквотній частині розчину, г | Кількість доданої НСl*, см |
| Від 0,005 до 0,02 | Весь розчин | 0,1 | - |
| Св. 0,02 «0,05 | 15 | 0,03 | 24 |
| 0,05 0,1 | 10 | 0,02 | 28 |
| 0,1 0,2 | 5 | 0,01 | 32 |
| 0,2 0,3 | 2,5 | 0,005 | 34 |
________________
* Об'єм вказаний для соляної кислоти з концентрацією 11,5-12,0 М; при використанні соляної кислоти іншої концентрації проводять відповідний перерахунок.
Як розчин порівняння використовують такий самий розчин, але без додавання арсеназо III. З отриманої оптичної щільності віднімають оптичну щільність розчину арсеназо III, приготовленого наступним чином: мірну колбу місткістю 50 см вносять 35,5 см
концентрованої соляної кислоти, 10 см
ацетону, 1 см
розчину арсеназо III, до мітки доливають водою, перемішують та вимірюють щодо води. За знайденою різницею оптичних щільностей за допомогою градуювального графіка знаходять вміст цирконію в аналізованому розчині.
Якщо масова частка цирконію в бронзі нижче 0,02%, залишок після випарювання розчиняють 15 см концентрованої соляної кислоти та розчин поміщають у мірну колбу місткістю 50 см
, обполіскують стінки чашки 20,5 см
концентрованої соляної кислоти, додають 10 см
ацетону і далі надходять, як зазначено вище
е.
2.3.2. Побудова градуювального графіка
У мірні колби місткістю по 50 см вводять по 35,5 см
концентрованої соляної кислоти, вносять 0; 0,1; 0,2; 0,3; 0,4 та 0,5 см
стандартного розчину Б цирконію, додають по 10 см
ацетону і далі надходять, як зазначено у п.
2.4. Обробка результатів
2.4.1. Масову частку цирконію ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса цирконію, знайдена за градуювальним графіком, г;
- Маса навішування, що відповідає аліквотній частині, р.
2.1-2.4.1. (Змінена редакція, зміна N 1).
2.4.2. Розбіжності результатів трьох паралельних визначень не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються (
- Показник збіжності), обчислених за формулою
,
де - Масова частка цирконію в металі, %.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
2.4.3. Розбіжності результатів аналізу, отриманих у двох різних лабораторіях, або двох результатів аналізу, отриманих в одній лабораторії, але за різних умов ( - показник відтворюваності), не повинні перевищувати значень, обчислених за формулою
,
де - Масова частка цирконію в металі, %.
2.4.4. Контроль точності результатів аналізу проводять за Державними стандартними зразками жароміцних (хромистих) бронз або методом добавок відповідно до
2.4.5. Метод застосовується при розбіжностях в оцінці якості жароміцних бронз.
2.4.3-2.4.5. (Введені додатково, Зм. N 2).
3. ФОТОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ЦИРКОНІЮ З ЗАСТОСУВАННЯМ АРСЕНАЗО III У 2 МОЛЬ/ДМ СОЛЯНОЇ КИСЛОТЕ (при масовій частці цирконію від 0,01 до 0,3%)
3.1. Сутність методу
Метод заснований на утворенні цирконієм забарвленого комплексу з арсеназо III 2 моль/дм соляної кислоти та вимірювання оптичної щільності розчину.
3.2. Апаратура, реактиви та розчини
Фотоелектроколориметр або спектрофотометр.
Кислота азотна за
Кислота соляна за розчин.
Кислота сірчана за
Кислота фтористоводнева за
Цирконій металевий (йодидний).
Цирконію хлорокис.
Стандартні розчини цирконію
Розчин А. 0,1 г металевого цирконію поміщають у платинову чашку, доливають 10 см концентрованої сірчаної кислоти, 1 см
фтористоводневої кислоти та нагрівають до розчинення. Розчин упарюють до початку появи білого диму сірчаної кислоти. Після охолодження стінки чашки обполіскують водою, розчин перемішують і знову випарюють до початку виділення білого диму сірчаної кислоти. Після охолодження до залишку додають 25 см
води, що нагрівають до отримання прозорого розчину, розчин переносять у мірну колбу місткістю 100 см
, доливають до мітки водою і перемішують. 1 см
розчину, містить А 0,001 г цирконію.
Розчин Б. 5 см розчину, А поміщають у мірну колбу та перемішують. Розчин Б готують у день застосування. 1 см
розчину містить Б 0,00005 г цирконію.
Стандартні розчини цирконію із хлорокису цирконію.
Розчин А. 3,5 г хлорокису цирконію ZrOCl ·8H
O поміщають у мірну колбу місткістю 1 дм
розчиняють у 2 моль/дм
соляної кислоти та доводять до мітки цією ж кислотою.
Зміст цирконію в розчині встановлюють гравіметричним методом як двоокису цирконію.
Розчин Б. 5 см розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 10 см
, доливають до мітки 2 моль/дм
соляною кислотою та перемішують. 1 см
розчину містить Б 0,00005 г цирконію.
Арсеназо ІІІ, розчин 1 г/дм : 0,1 г арсеназо III розчиняють 60 см
води при нагріванні (не доводячи до кипіння), отриманий розчин відстоюють і обережно зливають у мірну колбу місткістю 100 см.
. Нерозчинну частину реактиву розтирають скляною паличкою, додають 10-15 см.
води та знову нагрівають, розчин відстоюють і зливають у мірну колбу. До охолодженого розчину додають 15 см.
розчину, 2 моль/дм
соляної кислоти доливають водою до мітки. Розчин відстоюють 48 годин, періодично перемішуючи. Потім фільтрують через щільний шар вати, відкидаючи перші 10 см
фільтрату. Такий розчин зберігають 5-7
добу.
3.1, 3.2. (Змінена редакція, Зм. N 1, 2).
3.3. Проведення аналізу
3.3.1. Наважку бронзи масою 0,1 г поміщають платинову або фторопластовую чашку, додають 1 см фтористоводневої кислоти та 5 см
азотної кислоти. Після припинення бурхливої реакції суміш нагрівають до повного розчинення навішування. Розчин охолоджують, додають 2 см.
сірчаної кислоти, розведеної 1:1, і випарюють до початку виділення білого диму сірчаної кислоти. Після охолодження обполіскують стінки чашки водою і знову випарюють до виділення білого диму сірчаної кислоти.
Залишок розчиняють у 2 моль/дм соляній кислоті, розчин переносять у мірну колбу місткістю 50 см
доливають до мітки тією ж кислотою і перемішують. Аліквотну частину (див. таблицю) поміщають у мірну колбу місткістю 50 см
, додають 10 см
2 моль/дм
соляної кислоти, кип'ятять 1 хв, охолоджують, додають 1 см
розчину арсеназо III, доводять до мітки 2 моль/дм
соляною кислотою, перемішують і через 5 хв, але не пізніше 30 хв, вимірюють оптичну щільність на фотоелектроколориметрі ФЕК-Н-57 або ФЕК-М з червоним світлофільтром у кюветі з товщиною поглинаючого шару 2 см або на спектрофотометрі при 665 нм поглинаючого шару 1 см.
| Масова частка цирконію, % | Об'єм аліквотної частини, см | Маса навішування, що відповідає аліквотній частині розчину, г |
| Від 0,01 до 0,05 включно. | 25 | 0,05 |
| 0,05 0,1 | 10 | 0,02 |
| Св. 0,1 "0,2" | 5 | 0,01 |
| 0,2 0,3 | 2,5 | 0,005 |
Як розчин порівняння використовують такий самий розчин, але без додавання арсеназо III. З отриманої оптичної щільності віднімають оптичну щільність розчину арсеназо III, приготовленого наступним чином: мірну колбу місткістю 50 см вносять 1 см
розчину арсеназо III, до мітки доливають 2 моль/дм
соляною кислотою, перемішують та вимірюють щодо води. За знайденою різницею оптичних густин за допомогою градуювального графіка знаходять вміст цирконію в розчині.
(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).
3.3.2. Побудова градуювального графіка.
У мірні колби місткістю по 50 см вносять 0; 0,1; 0,2; 0,3; 0,4 та 0,5 см
стандартного розчину Б цирконію, додають 10 см
2 моль/дм
соляної кислоти і далі надходять, як зазначено у п.
(Змінена редакція, зміна N 1).
3.4. Обробка результатів
3.4.1. Масову частку цирконію ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса цирконію, знайдена за градуювальним графіком, г;
- Маса навішування, що відповідає аліквотній частині, р.
3.4.2. Розбіжності результатів трьох паралельних визначень не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються (
- Показник збіжності), обчислених за формулою
,
де - Масова частка цирконію в металі, %.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
3.4.3. Розбіжності результатів аналізу, отриманих у двох різних лабораторіях, або двох результатів аналізу, отриманих в одній лабораторії, але за різних умов ( - показник відтворюваності), не повинні перевищувати значень, обчислених за формулою
,
де - Масова частка цирконію в металі, %.
3.4.4. Контроль точності результатів аналізу проводять за Державними стандартними зразками жароміцних (хромистих) бронз або методом добавок відповідно до
3.4.3,
4. ФОТОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ЦИРКОНІЮ З ЗАСТОСУВАННЯМ ПІКРОМІН-ЕПСІЛОН (при масовій частці цирконію від 0,005 до 0,3%)
4.1. Сутність методу
Метод заснований на утворенні комплексного з'єднання цирконію з пикромином-эпсилон в розчині 0,9-1,2 моль/дм соляної кислоти та вимірювання оптичної щільності розчину.
4.2. Апаратура, реактиви та розчини
Фотоелектроколориметр або спектрофотометр.
Кислота азотна за
Кислота сірчана за
Кислота соляна за та розведена 1:1.
Кислота фтористоводнева за
Кислота аскорбінова, розчин 10 г/дм .
Аміак водний, розчин за
Тіомочевина за .
Амоній хлористий за .
Сіль динатрієва етилендіамін - N, N, N', N'-тетраоцтової кислоти 2-водна (трилон Б) за .
Спирт етиловий ректифікований за
Пікромін-епсілон, водний розчин 20 г/дм .
Залізо хлорне за .
Цирконій металевий (йодидний).
Цирконію хлорокис.
Стандартні розчини цирконію.
Розчин А: 0,1 г металевого цирконію поміщають платинову чашку, додають 10 см концентрованої сірчаної кислоти та 1 см
фтористоводневої кислоти та розчиняють при нагріванні. Після розчинення розчин упарюють до початку появи білого диму сірчаної кислоти. Після охолодження стінки чашки обполіскують водою, розчин перемішують і знову випарюють до початку виділення білого диму сірчаної кислоти. Після охолодження до залишку додають 25 см.
води, що нагрівають до отримання прозорого розчину, розчин переносять у мірну колбу місткістю 100 см
, доливають до мітки водою і перемішують.
1 см розчину, містить А 0,001 г цирконію.
Розчин Б: 5 см розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 100 см
доливають до мітки розчином 2 моль/дм
соляної кислоти та перемішують. Розчин Б готують у день застосування.
1 см розчину містить Б 0,00005 г цирконію.
Розчин: 10 см розчину Б поміщають у мірну колбу місткістю 100 см
доливають до мітки розчином 2 моль/дм
соляної кислоти та перемішують. Розчин готують в день застосування.
1 см розчину містить 0,000005 г цирконію.
Стандартні розчини цирконію із хлорокису цирконію
Розчин А: 3,5 г хлорокису цирконію (ZrOCl ·8H
O) поміщають у колбу місткістю 1000 см
розчиняють у розчині 2 моль/дм
соляної кислоти, до мітки доливають цією ж кислотою. Масову частку цирконію в розчині встановлюють гравіметричним методом як двоокису цирконію.
Розчин Б: 5 см розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 100 см
, доливають розчином 2 моль/дм
соляної кислоти та перемішують. Розчин Б готують у день застосування.
1 см розчину містить Б 0,00005 г цирконію.
Розчин: 10 см розчину Б поміщають у мірну колбу місткістю 100 см
доливають до мітки розчином 2 моль/дм
соляної кислоти та перемішують. Розчин готують в день застосування.
1 см розчину В зі
тримає 0,000005 г цирконію.
4.3. Проведення аналізу
4.3.1. При масовій частці цирконію понад 0,015%
Наважку бронзи (див. табл.2) поміщають платинову або фторопластовую, або скловуглецеву чашку, додають 1 см фтористоводневої кислоти та 10 см
азотної кислоти (1:1). Після припинення бурхливої реакції, реакційну суміш нагрівають до повного розчинення навішування. До одержаного розчину додають 1 см.
сірчаної кислоти (1:1) і випарюють до початку виділення білого диму сірчаної кислоти. Після охолодження обполіскують стінки чашки водою і знову випарюють до виділення білого диму сірчаної кислоти. Залишок розчиняють у 5 см
води при нагріванні, охолоджують, розчин переносять у мірну колбу місткістю 100 см
розчином 2 моль/дм
соляною кислотою, до мітки доливають цією ж кислотою і перемішують.
Таблиця 2
| Масова частка цирконію, % | Маса навішування, г | Об'єм аліквотної частини, см | Кількість реактивів, що додаються, см | ||
| НСl (1:1) | тіомочевина | етиловий спирт | |||
| Від 0,005 до 0,02 включно. | 0,5 | 25 | 2,5 | 2 | - |
| Св. 0,02 "0,05" | 0,5 | 10 | 5,0 | 10 | 10 |
| 0,05 0,10 | 0,5 | 5 | 8,5 | 10 | 10 |
| 0,10 0,20 | 0,5 | 2 | 8,5 | 10 | 5 |
| 0,20 0,30 | 0,25 | 2 | 8,5 | 5 | - |
Аліквотну частину розчину (див. табл.2) поміщають у мірну колбу місткістю 50 см , розбавляють водою до 20 см
, нагрівають до кипіння та кип'ятять 1-2 хв. Потім розчин охолоджують, додають соляну кислоту (див. табл.2), 2 см
розчину аскорбінової кислоти, розчин тіомочевини (див. табл.2) та витримують 10 хв. Потім додають етиловий спирт (див. табл.2) води до ~40 см
, 2 см
розчину пикромин-эпсилон, доливають до мітки водою і перемішують. Через 20 хв вимірюють оптичну щільність розчину на спектрофотометрі при 566 нм у кюветі з товщиною поглинаючого шару 1 см або на фотоелектроколориметрі з жовтим світлофільтром у кюветі з товщиною поглинаючого шару 2 або 3 см щодо розчину порівняння.
Розчин порівняння: у мірну колбу місткістю 50 см поміщають аліквотну частину розчину (див. табл.2), додають розчин тіомочевини (див. табл.2), 2 см
розчину аскорбінової кислоти, 1 см
розчину трилону Б і витримують 10 хв. Потім додають 2 см
розчину пікромін-епсілон, до мітки доливають водою і перемішують.
ють.
4.3.2. При частці цирконію до 0,015%.
Розчинення навішування (див. табл.2) та випарювання до білого диму сірчаної кислоти проводять так само, як зазначено у п. , розбавляють водою до 100 см
. Потім додають 1 см
розчину хлорного заліза та розчин аміаку до утворення розчинного синього комплексу міді. Розчин витримують при 50-60 °С для коагуляції осаду гідроксиду заліза та цирконію. Осад, що виділився, відфільтровують на фільтр середньої щільності, склянку і осад промивають гарячим розчином хлористого амонію 7-8 разів. Осад розчиняють у розчині 2 моль/дм
соляної кислоти в склянку, в якій проводилося осадження, розчин переносять у мірну колбу місткістю 100 см
доливають до мітки цією ж кислотою і перемішують. Аліквотну частину розчину (див. табл.2) поміщають у мірну колбу місткістю 50 см
, упарюють до 20 см
і далі аналіз проводять, як зазначено у п. 4.3.1
.
4.3.3. Побудова градуювального графіка
У шість мірних колб місткістю до 50 см послідовно додають 0; 1,0; 2,0; 3,0; 4,0 та 5,0 см
стандартного розчину В цирконію, розбавляють водою до 20 см
, нагрівають до кипіння та кип'ятять 1-2 хв. Розчин охолоджують, додають по 8,5 см.
розчину соляної кислоти (1:1) і далі надходять, як зазначено у п.
Розчином порівняння служить розчин, що не містить цирконію.
4.4. Обробка результатів
4.4.1. Масову частку цирконію ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса цирконію, знайдена за градуювальним графіком, г;
- Маса навішування, що відповідає аліквотній частині, р.
4.4.2. Розбіжності результатів трьох паралельних визначень не повинні перевищувати значень розбіжностей, що допускаються (
- Показник збіжності), обчислених за формулою
,
де - Масова частка цирконію в металі, %.
4.4.3. Розбіжності результатів аналізу, отриманих у двох різних лабораторіях, або двох результатів аналізу, отриманих в одній лабораторії, але за різних умов ( - показник відтворюваності), не повинні перевищувати значень, обчислених за формулою
,
де - Масова частка цирконію в металі, %.
4.4.4. Контроль точності результатів аналізу проводять за Державними стандартними зразками або методом добавок відповідно до
Розд.4. (Введений додатково, Зм. N 2).