ГОСТ 15027.14-77
ГОСТ 1652.11-77 (ІСО 4742-84) Сплави мідно-цинкові. Метод визначення нікелю (зі змінами N 1, 2, 3, 4)
ГОСТ 1652.11-77
(ІСО 4742-84)
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СПЛАВИ МЕДНО-ЦІНКОВІ
Метод ГОСТ 15027.11-77 ГОСТ 493-79 ГОСТ 1953.9-79
ГОСТ 1953.9-79 Бронзи олов'яні. Методи визначення кремнію (із змінами N 1, 2)
БРОНЗИ олов'яні
Методи визначення кремнію
ГОСТ 23859.2-79 Бронзи жароміцні. Методи визначення кремнію (із змінами N 1, 2)
Bronze fire-re ГОСТ 1953.3-79 ГОСТ 1953.12-79 ГОСТ 1953.6-79 ГОСТ 15027.18-86 ГОСТ 27981.2-88
ГОСТ 27981.2-88 Мідь високої чистоти. Метод хіміко-атомно-емісійного аналізу
Метод хіміко-атомно-емісійного аналізу< ГОСТ 15027.5-77
ГОСТ 15027.5-77 Бронзи безолов'яні. Методи визначення нікелю (із змінами N 1, 2)
БРОНЗИ БЕЗОЛОВ'ЯНІ
Методи визначення нікелю
ГОСТ 1652.12-77 Сплави мідно-цинкові. Методи визначення кремнію (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 15027.8-77 Бронзи безолов'яні. Методи визначення миш'яку (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 15027.6-77 Бронзи безолов'яні. Методи визначення кремнію (із змінами N 1, 2)
БРОНЗИ БЕЗОЛОВ'ЯНІ
Методи визначення кремнію
ГОСТ 15027.7-77 Бронзи безолов'яні. Методи визначення свинцю (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 1652.2-77 Сплави мідно-цинкові. Методи визначення свинцю (зі змінами N 1, 2, 3)
Copper-zinc ГОСТ 15027.2-77 ГОСТ 1652.8-77 ГОСТ 1652.3-77 ГОСТ 13938.6-78 ГОСТ 13938.7-78 ГОСТ 13938.1-78 ГОСТ 13938.2-78 ГОСТ 13938.4-78 ГОСТ 13938.8-78
ГОСТ 13938.8-78 Мідь. Методи визначення олова (зі змінами N 1, 2, 3)
Copper. Методи для визначення tin
ГОСТ 13938.12-78 Мідь. Методи визначення вісмуту (зі змінами N 1, 2, 3)
Copper. Методи для визначення bismuth ГОСТ 1953.1-79 ГОСТ 613-79 ГОСТ 9716.2-79 ГОСТ 23912-79 ГОСТ 23859.1-79 ГОСТ 23859.4-79 ГОСТ 1953.2-79 ГОСТ 20068.1-79 ГОСТ 9717.3-82 ГОСТ 9717.1-82 ГОСТ 27981.4-88 ГОСТ 28057-89 ГОСТ 6674.5-96 ГОСТ 23859.11-90 ГОСТ 24978-91 ГОСТ 15027.14-77 ГОСТ 15027.10-77
ГОСТ 15027.10-77 Бронзи безолов'яні. Методи визначення олова (зі змінами N 1, 2)
Non-tin bronze.< ГОСТ 1652.6-77
ГОСТ 1652.6-77 Сплави мідно-цинкові. Методи визначення сурми (зі змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 1652.10-77 Сплави мідно-цинкові. Методи визначення алюмінію (із Змінами N 1, 2, 3, із Поправкою)
ГОСТ 15027.9-77 Бронзи безолов'яні. Методи визначення сурми (зі змінами N 1, 2)
Non-tin bronze.
ГОСТ 13938.11-78
ГОСТ 18175-78
ГОСТ 13938.3-78
ГОСТ 23859.6-79
ГОСТ 1953.4-79
ГОСТ 1953.8-79
ГОСТ 1953.8-79 Бронзи олов'яні. Методи визначення алюмінію (із змінами N 1, 2)
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
БРОНЗИ олов'яні
Методи визначення алюмінію
Tin bronze.
ГОСТ 23859.9-79
ГОСТ 1953.11-79
ГОСТ 1953.11-79 Бронзи олов'яні. Методи визначення вісмуту (зі змінами N 1, 2)
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
БРОНЗИ олов'яні
Методи визначення вісмуту
Tin b
ГОСТ 1953.10-79
ГОСТ 1953.10-79 Бронзи олов'яні. Методи визначення сурми (зі змінами N 1, 2)
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
БРОНЗИ олов'яні
Методи визначення сурми
Tin
ГОСТ 23859.5-79
ГОСТ 23859.5-79 Бронзи жароміцні. Методи визначення заліза (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 23859.3-79 Бронзи жароміцні. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2)
Bronze fire-resist ГОСТ 1953.14-79
ГОСТ 1953.14-79 Бронзи олов'яні. Метод визначення магнію (зі змінами N 1, 2)
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
БРОНЗИ олов'яні
Методи визначення магнію
Tin bron
ГОСТ 15027.17-86
ГОСТ 27981.6-88
ГОСТ 27981.1-88
ГОСТ 15027.20-88
ГОСТ 17711-93
ГОСТ 1652.1-77
ГОСТ 15027.13-77
ГОСТ 1652.5-77
ГОСТ 15027.1-77
ГОСТ 1652.13-77
ГОСТ 1652.9-77
ГОСТ 15027.3-77
ГОСТ 13938.9-78
ГОСТ 23859.10-79
ГОСТ 193-79
ГОСТ 20068.2-79
ГОСТ 1953.13-79
ГОСТ 23859.7-79
ГОСТ 9716.1-79
ГОСТ 20068.3-79
ГОСТ 24048-80
ГОСТ 9717.2-82
ГОСТ 15027.15-83
ГОСТ 15027.19-86
ГОСТ 27981.3-88
ГОСТ 20068.4-88
ГОСТ 27981.0-88
ГОСТ 13938.15-88
ГОСТ 6674.0-96
ГОСТ 15027.14-77 Бронзи безолов'яні. Методи визначення титану (зі змінами N 1, 2)
ГОСТ 15027.14-77
Група В59
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
БРОНЗИ БЕЗОЛОВ'ЯНІ
Методи визначення титану
Non-tin bronze.
Методи для визначення титанію
ОКСТУ 1709
Дата введення 1979-01-01
ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ
1. Розроблено та внесено Міністерством кольорової металургії СРСР
2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР
3. ВЗАМІН
4. Стандарт повністю відповідає СТ РЕВ 1538-79
5. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ
6. Обмеження терміну дії знято за протоколом N 3-93 Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІУС 5-6-93)
7. ВИДАННЯ зі Змінами N 1, 2, затвердженими в лютому 1983 р., березні 1988 р. (ІУС 6-83, 6-88)
Цей стандарт встановлює фотометричні та атомно-абсорбційні методи визначення титану (при масовій частці титану від 0,05% до 0,3%) у безолов'яних бронзах за
(Змінена редакція, зміна N 1).
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методів аналізу – за
(Змінена редакція, зміна N 1).
2а. ФОТОМЕТРИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ТИТАНУ
2а.1. Сутність методу
Метод заснований на утворенні титаном у сірчанокислому середовищі з перекисом водню жовто-жовтогарячого комплексу та зміні його оптичної щільності.
Розд.2а. (Запроваджено додатково, Зм. N 1).
2. АПАРАТУРА, РЕАКТИВИ ТА РОЗЧИНИ
Фотоелектроколориметр або спектрофотометр.
Кислота азотна за
Кислота сірчана за
Кислота фтористоводнева згідно з
Кислота ортофосфорна за
Перекис водню за
Титан металевий із вмістом щонайменше 99,5% титану.
Калій-титан (IV) фтористий.
Розчин титану стандартний; готують наступним чином: 0,201 г металевого титану розчиняють при нагріванні 100 см сірчаної кислоти, розведеної 1:4. Потім при кип'ятінні титан окислюють, додаючи по краплях азотну кислоту, розведену 1:1, до знебарвлення розчину. Розчин кип'ятять 2-3 хв, охолоджують, переводять у мірну колбу місткістю 500 см.
, доливають до мітки водою і перемішують.
1 см розчину містить 0,4 мг титану.
З фтористого калію-титану стандартний розчин титану готують наступним чином: 1,0024 г калію-титану (IV) фтористого випарюють у платиновій чашці з 10 см сірчаної кислоти, розведеної 1:1 до вологого залишку. Вміст чашки розчиняють у 50 см
сірчаної кислоти, розведеної 1:4, переливають у мірну колбу місткістю 500 см
, додають 50 см
сірчаної кислоти, розведеної 1:4, і розбавляють водою до мітки.
1 см розчину містить 0,4 мг титану.
3. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ
3.1. Наважку сплаву масою 0,5 г поміщають у склянку, доливають 10 см азотної кислоти, розведеної 1:1, розчиняють при нагріванні. Потім додають 10 см
сірчаної кислоти, розведеної 1:1 і випарюють до виділення білого диму сірчаної кислоти. Після охолодження залишок розчиняють у воді, переносять розчин у мірну колбу місткістю 50 см.
, додають 5 см
ортофосфорної кислоти, 1 см
перекису водню, доливають до мітки водою, перемішують і вимірюють оптичну щільність розчинів на фотоелектроколориметр з синім світлофільтром при довжині хвилі 410-450 нм або на спектрофотометр при довжині хвилі 410 нм в кюветі довжиною 1 см.
Розчином порівняння служить розчин аналізованого сплаву, проведений всі стадії аналізу, але не додавання перекису водню.
3.2. Побудова градуювального графіка
У мірні колби місткістю по 50 см послідовно заливають 0; 1,0; 2,0; 3,0; 4,0; 5,0 та 6,0 см
стандартного розчину титану, додають по 25 см
сірчаної кислоти, розведеної 1:4, по 5 см
ортофосфорної кислоти, по 1 см
перекису водню, доливають до мітки водою і перемішують. Далі аналіз ведуть, як зазначено у п. 3.1.
Розчином порівняння служить розчин, що не містить титану.
За отриманими значеннями оптичних густин будують градуювальний графік.
4. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ
4.1. Масову частку титану ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса титану, знайдена за градуювальним графіком, г;
- Маса навішування, р.
4.2. Абсолютні розбіжності результатів паралельних визначень ( — показник збіжності) не повинні перевищувати допустимих значень, наведених у таблиці.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
4.3. Абсолютні розбіжності результатів аналізу, отриманих у двох різних лабораторіях, або двох результатів аналізу, отриманих в одній лабораторії, але за різних умов ( - Показник відтворюваності), не повинні перевищувати значень, наведених у таблиці.
4.4. Контроль точності результатів аналізу
Контроль точності результатів аналізу проводять за Державними стандартними зразками безолов'яних бронз, атестованими в установленому порядку, зіставленням результатів аналізу, отриманих фотометричним та атомно-абсорбційним методами або методом добавок відповідно до
4.3, 4.4. (Введені додатково, Зм. N 2).
5. ФОТОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ТИТАНУ З ЗАСТОСУВАННЯМ ДІАНТИПІРИЛМЕТАНУ
5.1. Сутність методу
Метод заснований на утворенні комплексу титану з діантіпірілметаном у середовищі 0,5 моль/дм соляної кислоти та вимірювання його оптичної щільності. Заліза, що заважає, усувають введенням аскорбінової кислоти.
5.2. Апаратура, реактиви та розчини
Фотоелектроколориметр або спектрофотометр.
Кислота азотна за
Кислота соляна за
Кислота сірчана за
Кислота аскорбінова за нормативно-технічною документацією, розчин 100 г/дм .
Аміак водний за
Діантіпірілметан (C H
N
O
), розчин 10 г/дм
у розчині 0,5 моль/дм
соляної кислоти; готують наступним чином: 10 г препарату розчиняють у 200 см
води, додають 80 см
соляної кислоти, розведеної 1:1, розчин охолоджують і переносять у мірну колбу місткістю 1000 см
, доливають до мітки водою і перемішують.
Мідь металева марки МО згідно з
розчин міді; готують наступним чином: 0,5 г міді розчиняють 5 см азотної кислоти, розведеної 1:1, видаляють оксиди азоту кип'ятінням, розчин охолоджують, переносять у мірну колбу місткістю 100 см
, доливають водою до мітки та перемішують.
Титан металевий з часткою титану не менше 99,5%.
Стандартні розчини титану.
Розчин А; готують наступним чином: 0,1005 г титану розчиняють 20 см сірчаної кислоти, розведеної 1:1, розчин охолоджують, переносять у мірну колбу місткістю 1000 см
, доливають до мітки сірчаною кислотою, розведеною 1:5, і перемішують.
1 см розчину, містить А 0,0001 г титану.
Розчин Б; готують наступним чином: 10 см розчину, А переносять у мірну колбу місткістю 100 см
, доливають до мітки сірчаною кислотою, розведеною 1:5, і перемішують.
1 см розчину містить Б 0,00
001 г титану.
5.3. Проведення аналізу
5.3.1. Наважку сплаву масою 0,5 г поміщають у склянку місткістю 250 см і розчиняють 5 см
азотної кислоти під час нагрівання. Окиси азоту видаляють кип'ятінням, розчин охолоджують, переносять у мірну колбу місткістю 100 см.
, доливають водою до мітки та перемішують. У дві мірні колби місткістю по 100 см
переносять по 5 см
розчину. Розчини розбавляють водою до об'єму 20 см
, нейтралізують аміаком до появи синього забарвлення комплексу міді, потім додають по 10 см.
соляної кислоти та по 2,5 см
розчину аскорбінової кислоти В одну з колб додають 25 см
розчину діантипірилметану та обидві колби доливають водою до мітки і перемішують. Через 50 хв вимірюють оптичну щільність розчину на фотоелектроколориметр з фіолетовим світлофільтром або на спектрофотометр при довжині хвилі 389 нм в кюветі довжиною 1 см.
Розчином порівняння служить розчин, що не містить діантипірилмета
на.
5.3.2. Побудова градуювального графіка
У шість мірних колб місткістю по 100 см поміщають 5 см
розчину міді та в п'ять з них поміщають 1,0; 2,0; 4,0; 6,0 та 8,0 см
стандартного розчину Б. Розчини розбавляють водою до об'єму 20 см
та далі аналіз проводять, як зазначено у п.
5.4. Обробка результатів
5.4.1. Масову частку титану ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса титану, знайдена за градуювальним графіком, г;
- Маса навішування, р.
5.4.2. Абсолютні розбіжності результатів паралельних визначень ( — показник збіжності) не повинні перевищувати допустимих значень, наведених у таблиці.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
5.4.3. Абсолютні розбіжності результатів аналізу, отриманих у двох лабораторіях, або двох результатів аналізу, отриманих в одній лабораторії, але за різних умов ( - Показник відтворюваності), не повинні перевищувати значень, наведених у таблиці.
5.4.4. Контроль точності результатів аналізу
Контроль точності результатів аналізу проводять за п. 4.4.
5.4.3,
6. АТОМНО-АБСОРБЦІЙНИЙ МЕТОД
6.1. Сутність методу
Метод заснований на вимірюванні абсорбції світла атомами титану, що утворюються при введенні аналізованого розчину в полум'я ацетилен-закис азоту.
6.2. Апаратура, реактиви та розчини
Атомно-абсорбційний спектрометр із джерелом випромінювання для титану.
Кислота азотна за
Кислота сірчана за
Ацетилен за
Закис азоту за
Мідь згідно з
Стандартний розчин міді: 10 г міді розчиняють при нагріванні 80 см азотної кислоти (1:1). Розчин охолоджують, переносять у мірну колбу місткістю 100 см.
і доливають водою до мітки.
1 см розчину містить 0,1 г міді.
Титан металевий з часткою титану не менше 99,5%.
Стандартний розчин титану: 0,1 г титану розчиняють при нагріванні 50 см сірчаної кислоти (1:4). Розчин охолоджують, переносять у мірну колбу місткістю 100 см.
і доливають до мітки сірчаною кислотою (1:10).
1 см розчину містить 0,001 г титану.
6.3. Проведення аналізу
6.3.1. Наважку проби масою 3 г розчиняють при нагріванні 20 см азотної кислоти 1:1, потім додають 10 см
сірчаної кислоти (1:1) і упарюють до появи білого диму сірчаної кислоти. Розчин охолоджують, переносять у мірну колбу місткістю 100 см.
і доливають водою до мітки. Вимірюють атомну абсорбцію титану в полум'ї ацетилен-закис азоту при довжині хвилі 365,3 нм паралельно з градуювальними розчинами.
6.3.2. Побудова градуювального графіка
У п'ять мірних колб місткістю по 100 см поміщають 0; 1,5; 3,0; 6,0 та 9,0 см
стандартного розчину титану, додають по 30 см
стандартного розчину міді, по 10 см
сірчаної кислоти (1:1) і доливають водою до мітки. Вимірюють атомну абсорбцію титану, як зазначено у п.
6.4. Обробка результатів
6.4.1. Масову частку титану ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Концентрація титану, знайдена за градуювальним графіком, г/см
;
- Об'єм кінцевого розчину проби, см
;
- Маса навішування проби, р.
6.4.2. Абсолютні розбіжності результатів паралельних визначень ( — показник збіжності) не повинні перевищувати допустимих значень, наведених у таблиці.
6.4.3. Абсолютні розбіжності результатів аналізу, отриманих у двох різних лабораторіях, або двох результатів аналізу, отриманих в одній лабораторії, але за різних умов ( - Показник відтворюваності), не повинні перевищувати значень, наведених у таблиці.
6.4.4. Контроль точності результатів аналізу
Контроль точності результатів аналізу проводять за п. 4.4.
Розд.6. (Введений додатково, Зм. N 2).