ГОСТ 11878-66

ГОСТ 11878-66 Сталь аустенітна. Методи визначення вмісту феритної фази у прутках (зі Змінами N 1, 2)

ГОСТ 11878-66

Група В09

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛЬ АУСТЕНІТНА
Методи визначення вмісту феритної фази у прутках

Austenitic steel bars.
Методи для визначення конфіденційності

ОКСТУ 1909

Дата введення 1967-07-01

ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. Розроблено та внесено Міністерством чорної металургії СРСР

РОЗРОБНИКИ І. Н. Голіков , І. А. Павперова , Г. К. Сьоміна , Г. П. Казакова , А.В. Горжівська

2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ ПОСТАНОВЛЮ Комітету стандартів, заходів та вимірювальних приладів при Раді Міністрів СРСР від 15.03.66

3. ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ

4. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ

5. Обмеження терміну дії знято за рішенням Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВС 2-93)

6. ПЕРЕВИДАННЯ (серпень 1995 р.) зі Змінами N 1, 2, затвердженими у жовтні 1974 р., грудні 1987 р. (ІВС 10-74, 3-88)

Настоящий стандарт распространяется на аустенитные нержавеющие стали марок 17Х18Н9, 12Х18Н9, 12Х18Н9Т, 04Х18Н10Т, 12Х18Н10Т, 08Х18Н10, 04Х18Н10, 02Х18Н10, 06Х18Н11, 12Х18Н12Т, 08Х18Н12Т и 08Х18Н12Б и устанавливает металлографический и магнитный методы определения содержания ферритной фазы (СФФ).

Контролю на вміст СФФ піддають ковані та катані прутки діаметром або товщиною від 80 до 270 мм.

За погодженням сторін зазначені методи визначення СФФ можуть бути поширені і стали аустенітного класу інших марок.

Вибір методу та його застосування необхідно передбачати у стандартах та технічних умовах на металопродукцію, що встановлюють технічні вимоги на неї.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).

1. ВІДБІР ЗРАЗКІВ І ВИРІЗКА ШЛІФІВ

1.1. Число зразків для визначення вмісту СФФ у плавці стали встановлюють стандартами та технічними умовами на продукцію; їх має бути не менше двох.

1.2. Зразки відбирають від будь-яких прутків контрольованої плавки у довільних місцях:

а) при контролі на двох або трьох шліфах від різних прутків;

б) при контролі на більшій кількості шліфів зразки повинні бути відібрані не менше ніж від трьох прутків.

Місце відбору зразків від штанг, що відповідають певному місцю за висотою зливка, може бути встановлене за згодою сторін.

1.3. При металографічному методі визначення СФФ зразки для виготовлення шліфів вирізують із круглого або квадратного профілю діаметром або товщиною від 80 до 270 мм від центру до середини радіусу або чверті товщини (див. креслення).

Черчеж.

1.4. Довжину зразка у напрямку осі прутка встановлюють не менше 10-12 мм. Припуск на шліфування має бути більшим або дорівнює 0,5 мм (див. креслення).

1.5. Виключений, Змін. N2.

1.6. Зразки слід вирізати холодним механічним способом. Допускається автогенне різання за умови, що шліф буде виготовлений від місця різання на відстані не менше 25 мм.

1.7. Визначення змісту СФФ металографічним та магнітним методами проводять на зразках у стані поставки.

2. ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТ ФЕРРИТНОЇ ФАЗИ МЕТАЛОГРАФІЧНИМ МЕТОДОМ

2.1. На зразках, вирізаних уздовж волокна, виготовляють шліфи по площині, що проходить від центру до середини радіуса дроту (див. креслення).

2.2. Мікрошліф піддають електролітичному чи хімічному травленню. Електролітичне травлення здійснюють в 10% водному розчині щавлевої кислоти при кімнатній температурі і щільності струму 0,03-0,08 а/см протягом 20-40 с.

Хімічне травлення здійснюють у реактиві наступного складу: 20 мл води, 20 мл концентрованої соляної кислоти та 4 г мідного купоросу. Травлення проводять за кімнатної температури протягом 8-10 с.

Допускається травлення в реактивах іншого складу, що забезпечують швидке та якісне травлення (дільниці не повинні бути окисленими, а їх межі мають бути тонкими та різкими).

2.3. Зміст СФФ стали оцінюють переглядом всієї площі травленого мікрошліфа.

2.4. На кожному шліфі зі збільшенням 280-320 і діаметр поля зору мікроскопа 0,38-0,43 мм визначають місце з найбільшим вмістом СФФ, яке візуально оцінюють у балах або у відсотках шляхом порівняння з фотоеталонами шкали, що додається.

Арбітражні визначення змісту СФФ проводять за фотознімком, зробленим зі збільшенням 280-320 , З діаметром фотовідбитка, відповідно рівним 115-130 мм.

2.5. Шкала, що додається до цього стандарту, для визначення змісту СФФ — п'ятибальна і має додаткові фотоеталони в 0,5; 1,5 та 2,5 бала.

Шкала представлена двома рядами фотоеталонів, що розрізняються за величиною та кількістю ділянок (див. вкладки).

2.4, 2.5 (Змінена редакція, Изм. N 2).

2.6. (Виключений, Зм. N 2).

2.7. Зміст СФФ у плавці оцінюють двома способами:

а) за максимальним балом або відсотком з оцінок двох зразків;

б) за середнім балом або відсотком з оцінок двох або більше зразків.

Спосіб оцінки встановлюється стандартами та технічними умовами на продукцію.

2.8. Норма змісту СФФ залежно від призначення стали встановлюється стандартами та технічними умовами продукції.

Якщо результати випробувань незадовільні, повторно проводять випробування на зразках, відібраних від інших штанг; при оцінці плавки з п. 2.7а - на тій же кількості, при оцінці плавки з п. 2.7б - на подвоєній кількості зразків. Результати повторних випробувань остаточні.

3. ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТ ФЕРРИТНОЇ ФАЗИ МАГНІТНИМ МЕТОДОМ

3.1. Для магнітного методу визначення СФФ зразки відрізають від прутків у вигляді поперечних темплетів заввишки не менше ніж 10 мм.

3.2. Визначення проводять на шліфованій поверхні макрошліфів, виготовлених на зразках. Дозволяється визначення проводити на макрошліфах, які застосовуються для контролю макроструктури до травлення.

3.3. Основним магнітним методом найвищої точності є метод магнітного насичення.

3.4. Робочими засобами вимірювання є феритометри за ГОСТ 26364-90 при вимірі вмісту феритної фази в межах 0-20%. При вимірі СФФ більше 20% допускається застосування інших приладів за наявності відповідного градуювання.

3.5. Градуювання робочих засобів вимірювання має здійснюватися за стандартними зразками СФФ, атестованим методом магнітного насичення або металографічним методом.

3.6. Для визначення СФФ на макрошліфі проводять не менше 40 вимірювань, рівномірно розташованих по двох-трьох діаметрах (діагоналях). При встановленні на макрошліфі зони з найбільшим СФФ проводять менше вимірювань, але не менше 20.

3.7. СФФ на макрошліфі визначають середнім із трьох максимальних показань приладу в різних місцях шліфу з наступним його виразом по градуювальній кривій у балах або відсотках.

3.8. СФФ у плавці оцінюють двома способами:

а) за максимальним показанням з оцінок двох зразків;

б) за середнім показанням з оцінок двох або більше зразків.

Спосіб оцінки встановлюється стандартами чи технічними умовами продукції.

3.9. Якщо результати випробувань незадовільні, повторно проводять випробування на зразках, відібраних від інших штанг; при оцінці плавки за максимальним показником - на тій же кількості, при оцінці плавки за середнім показником - на подвоєній кількості зразків. Результати повторних випробувань остаточні.

Розд. 3 (Змінена редакція, Изм. N 2)

4. ПОВЕРЮВАННЯ ПРИЛАДІВ

4.1. Перед початком роботи новий пристрій градуюється.

4.1а. Методику первинної та періодичних перевірок феритометрів (за ГОСТ 26364-90 ) встановлюють відповідно до ГОСТ 8.518-84.

(Введений додатково, Зм. N 2).

4.2. Градуювання приладу, тобто отримання кривої градуювальної залежності показань приладу від вмісту СФФ, проводять за еталонними зразками з різним змістом СФФ. Рекомендується побудова однієї градуювальної кривої для прутків розміром від 80 до 180 мм і другий - 180 мм і більше.

4.3. Еталони необхідно виготовляти із прутків контрольованої марки сталі.

Допускається виготовлення еталонів для сталі марок 17Х18Н9, 12Х18Н9, 12Х18Н9Т, 04Х18Н10Т, 08Х18Н10, 04Х18Н10, 02Х18Н10, 06Х18Н1118Х18, 12Х18

(Змінена редакція, зміна N 1).

4.4. Як еталони використовують мікрошліфи, вирізані та виготовлені відповідно до пп. 1.3 та 2.1. Одну зі сторін мікрошліфа, розташовану впоперек осі прутка, готують як макрошліф відповідно до п. 3.2.

4.5. Зміст СФФ в еталонах металографічним методом визначають шляхом бальної оцінки за методикою, викладеною в розд. 2.

4.6. Зміст СФФ в еталонах магнітним методом визначають відповідно до методики, викладеної в розд. 3.

4.7. За даними, відповідним зразкам з різним змістом СФФ, будують градуювальну криву приладу в координатах «показ приладу — бал СФФ». Кожні 5-6 точок кривої повинні визначатися щонайменше 10 результатами, отриманими різних еталонних зразках.

Примітка. Допускається градуювання приладу в координатах "показ приладу - об'ємний вміст СФФ". У цьому випадку вміст СФФ в еталонних зразках визначають одним з методів кількісної металографії, наприклад, точковим, і виражають у відсотках.

4.8. Правильність роботи приладу протягом експлуатації та після ремонту перевіряють періодично за двома-трьома еталонними зразками із заздалегідь фіксованими показаннями, що відповідають різним ділянкам градуювальної кривої приладу.

ШКАЛА ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЗБІЛЬШЕННЯ 300Х

ЗБІЛЬШЕННЯ 300Х

Бали (відсотки)

0,5 (1-2%)

1,0 (2,5-3,5%)
а

б

1,5 (4-5%)

2,0 (5,5-6,5%)
а

б

2,5 (8,5-9,5%)

3 (11,5-12,5%)
а

б

4 (23,5-24,5%)

5 (47,5-48,5%)
а

б