Відвідуючи цей сайт, ви приймаєте програму використання cookie. Докладніше про нашу політику використання cookie .

ГОСТ 11878-66

ГОСТ Р ІСО 15353-2014 ГОСТ Р 55080-2012 ГОСТ Р ІСО 16962-2012 ГОСТ Р ІСО 10153-2011 ГОСТ Р ІСО 10280-2010 ГОСТ Р ІСО 4940-2010 ГОСТ Р ІСО 4943-2010 ДСТУ ISO 14284-2009 ДСТУ ISO 9686-2009 ГОСТ Р ІСО 13899-2-2009 ГОСТ 18895-97 ГОСТ 12361-2002 ГОСТ 12359-99 ГОСТ 12358-2002 ГОСТ 12351-2003 ГОСТ 12345-2001 ГОСТ 12344-88 ГОСТ 12350-78

ГОСТ 12350-78 (СТ РЕВ 961-78) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2, 3)

ГОСТ 12350-78
(СТ РЕВ 961-78)

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАН

ГОСТ 12354–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення молібдену (зі зміною N 1)


ГОСТ 12354-81

Група В39

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Методи визначення молібд
ГОСТ 12353-78

ГОСТ 12353-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення кобальту (зі зміною N 1)

ГОСТ 12353-78
(СТ РЕВ 1506-79)

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГО
ГОСТ 12363-79

ГОСТ 12363–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення селену (зі зміною N 1)

ГОСТ 12363-79

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СОЮ3А РСР

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Методи визначення се

ГОСТ 12360–82 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення бору (зі зміною N 1)

ГОСТ 12360-82

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Методи визначення бору
ГОСТ 12349-83

ГОСТ 12349-83 (СТ РЕВ 1507-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)


ГОСТ 12349-83
(СТ РЕВ 1507-79)


Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИ

ГОСТ 12357–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення алюмінію


ГОСТ 12357-84

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Методи визначення алюмінію
<
ГОСТ 12364-84

ГОСТ 12364–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення церію

ГОСТ 12364-84

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР


СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Методи визначення церію

Steels alloyed ГОСТ 29117-91 ГОСТ 12347-77 ГОСТ 12355-78

ГОСТ 12355-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення міді (зі зміною N 1)

ГОСТ 12355-78

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР


СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Мето

ГОСТ 12362–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення мікродомішок сурми, свинцю, олова, цинку та кадмію (зі зміною N 1)

ГОСТ 12362-79

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР


СТАЛИ ЛЕГОВАН

ГОСТ 12352–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення нікелю (зі зміною N 1)


ГОСТ 12352-81

Група В39


МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Методи визначення нік
ГОСТ Р 51056-97 ГОСТ Р 51927-2002 ГОСТ Р 51928-2002 ГОСТ 12356-81 ГОСТ Р ІСО 13898-1-2006 ГОСТ Р ІСО 13898-3-2007 ДСТУ ISO 13898-4-2007 ГОСТ Р ІСО 13898-2-2006 ГОСТ Р 52521-2006 ГОСТ Р 52519-2006 ГОСТ Р 52520-2006 ГОСТ Р 52518-2006 ГОСТ 1429.14-2004 ГОСТ 24903-81 ГОСТ 22662-77 ГОСТ 6012-2011 ГОСТ 25283-93 ГОСТ 18318-94 ГОСТ 29006-91 ГОСТ 16412.4-91 ГОСТ 16412.7-91

ГОСТ 16412.7-91 Порошок залізний. Методи визначення вуглецю


ГОСТ 16412.7-91

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

ПОРОШОК ЗАЛІЗНИЙ

Методи визначення вуглецю

Iron powder.
Методи для ви
ГОСТ 2171-90 ГОСТ 23401-90 ГОСТ 30642-99 ГОСТ 25698-98 ГОСТ 30550-98 ГОСТ 18898-89 ГОСТ 26849-86 ГОСТ 26876-86 ГОСТ 26239.5-84 ГОСТ 26239.7-84 ГОСТ 26239.3-84

ГОСТ 26239.3−84 Кремній напівпровідниковий, вихідні продукти для його одержання та кварц. Методи визначення фосфору (зі зміною N 1)


ГОСТ 26239.3-84

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

КРЕМНІЙ НАПІВПРОВ ГОСТ 12226-80 ГОСТ 23402-78 ГОСТ 1429.9-77 ГОСТ 1429.3-77 ГОСТ 1429.5-77 ГОСТ 19014.3-73 ГОСТ 19014.1-73 ГОСТ 17235-71 ГОСТ 16412.5-91 ГОСТ 29012-91 ГОСТ 26528-98 ГОСТ 18897-98 ГОСТ 26529-85 ГОСТ 26614-85 ГОСТ 26239.2-84 ГОСТ 26239.0-84 ГОСТ 26239.8-84 ГОСТ 25947-83 ГОСТ 25599.3-83 ГОСТ 22864-83 ГОСТ 25599.1-83 ГОСТ 25849-83 ГОСТ 25281-82 ГОСТ 22397-77 ГОСТ 1429.11-77 ГОСТ 1429.1-77 ГОСТ 1429.13-77 ГОСТ 1429.7-77 ГОСТ 1429.0-77 ГОСТ 20018-74 ГОСТ 18317-94 ГОСТ Р 52950-2008 ГОСТ Р 52951-2008 ГОСТ 32597-2013 ГОСТ Р 56307-2014 ГОСТ 33731-2016 ГОСТ 3845-2017 ГОСТ Р ІСО 17640-2016 ГОСТ 33368-2015 ГОСТ 10692-2015 ГОСТ Р 55934-2013 ГОСТ Р 55435-2013 ГОСТ Р 54907-2012 ГОСТ 3845-75 ГОСТ 11706-78 ГОСТ 12501-67 ГОСТ 8695-75 ГОСТ 17410-78 ГОСТ 19040-81 ГОСТ 27450-87 ГОСТ 28800-90 ГОСТ 3728-78 ГОСТ 30432-96 ГОСТ 8694-75 ГОСТ Р ІСО 10543-99 ГОСТ Р ІСО 10124-99 ГОСТ Р ІСО 10332-99 ГОСТ 10692-80 ГОСТ Р ІСО 17637-2014 ГОСТ Р 56143-2014 ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013

ГОСТ Р ИСО 16918-1-2013 Сталь та чавун. Мас-спектрометричний метод з індуктивно пов'язаною плазмою. Частина 1. Визначення вмісту олова, сурми, церію, свинцю та вісмуту


ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013


НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙС
ГОСТ Р 55724-2013 ГОСТ Р ІСО 22826-2012 ГОСТ Р 55143-2012 ГОСТ Р 55142-2012 ГОСТ Р ІСО 17642-2-2012 ГОСТ Р ІСО 17641-2-2012

ГОСТ Р ИСО 17641-2-2012 Випробування руйнівних зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню гарячих тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання. Частина 2. Випробування із природною жорсткістю

ГОСТ Р ГОСТ 26877-2008 ГОСТ Р ІСО 17641-1-2011 ДСТУ ISO 9016-2011 ГОСТ Р ІСО 17642-1-2011 ГОСТ Р 54790-2011 ГОСТ Р 54569-2011 ГОСТ Р 54570-2011 ГОСТ Р 54153-2010 ГОСТ Р ІСО 5178-2010 ГОСТ Р ІСО 15792-2-2010 ГОСТ Р ІСО 15792-3-2010 ГОСТ Р 53845-2010 ДСТУ ISO 4967-2009 ГОСТ 6032-89 ГОСТ 6032-2003 ГОСТ 7566-94 ГОСТ 27809-95 ГОСТ 22974.9-96 ГОСТ 22974.8-96 ГОСТ 22974.7-96 ГОСТ 22974.6-96 ГОСТ 22974.5-96 ГОСТ 22974.4-96 ГОСТ 22974.3-96 ГОСТ 22974.2-96 ГОСТ 22974.1-96 ГОСТ 22974.13-96 ГОСТ 22974.12-96 ГОСТ 22974.11-96 ГОСТ 22974.10-96 ГОСТ 22974.0-96 ГОСТ 21639.9-93 ГОСТ 21639.8-93 ГОСТ 21639.7-93 ГОСТ 21639.6-93 ГОСТ 21639.5-93 ГОСТ 21639.4-93 ГОСТ 21639.3-93 ГОСТ 21639.2-93 ГОСТ 21639.0-93 ГОСТ 12502-67 ГОСТ 11878-66 ГОСТ 1763-68 ГОСТ 13585-68 ГОСТ 16971-71 ГОСТ 21639.10-76 ГОСТ 2604.1-77 ГОСТ 11930.7-79 ГОСТ 23870-79 ГОСТ 11930.12-79 ГОСТ 24167-80 ГОСТ 25536-82 ГОСТ 22536.2-87 ГОСТ 22536.11-87 ГОСТ 22536.6-88

ГОСТ 22536.6-88 Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення миш'яку

ГОСТ 22536.6-88

Група В09

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР


СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ

Методи визначення миш ГОСТ 17745-90 ГОСТ 26877-91 ГОСТ 8233-56 ГОСТ 1778-70 ГОСТ 10243-75 ГОСТ 20487-75 ГОСТ 12503-75 ГОСТ 21548-76 ГОСТ 21639.11-76 ГОСТ 2604.8-77 ГОСТ 23055-78 ГОСТ 23046-78 ГОСТ 11930.11-79 ГОСТ 11930.1-79 ГОСТ 11930.10-79 ГОСТ 24715-81 ГОСТ 5639-82 ГОСТ 25225-82 ГОСТ 2604.11-85 ГОСТ 2604.4-87 ГОСТ 22536.5-87

ГОСТ 22536.5-87 (СТ РЕВ 486-88, ІСО 629-82) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення марганцю (зі змінами N 1, 2)

ГОСТ 22536.5-87
(СТ РЕВ 486-88,
ISO 629-82)*
_______________
* Змінена редакція, Змін. N1.
ГОСТ 6130-71 ГОСТ 23240-78 ГОСТ 3242-79 ГОСТ 11930.3-79 ГОСТ 11930.5-79 ГОСТ 11930.9-79 ГОСТ 11930.2-79 ГОСТ 11930.0-79 ГОСТ 23904-79 ГОСТ 11930.6-79 ГОСТ 7565-81 ГОСТ 7122-81 ГОСТ 2604.3-83 ГОСТ 2604.5-84 ГОСТ 26389-84 ГОСТ 2604.7-84 ГОСТ 28830-90 ГОСТ 21639.1-90 ГОСТ 5640-68 ГОСТ 5657-69 ГОСТ 20485-75 ГОСТ 21549-76 ГОСТ 21547-76 ГОСТ 2604.6-77 ГОСТ 22838-77 ГОСТ 2604.10-77 ГОСТ 11930.4-79 ГОСТ 11930.8-79 ГОСТ 2604.9-83 ГОСТ 26388-84 ГОСТ 14782-86 ГОСТ 2604.2-86 ГОСТ 21639.12-87 ГОСТ 22536.8-87 ГОСТ 22536.0-87 ГОСТ 22536.3-88

ГОСТ 22536.3-88 (СТ РЕВ 485-75) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Метод визначення фосфору

ГОСТ 22536.3-88
(СТ РЕВ 485-75)

Група В09

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ

ГОСТ 22536.9-88 ГОСТ 22536.14-88 ГОСТ 22536.4-88 ГОСТ 22974.14-90 ГОСТ 23338-91 ГОСТ 2604.13-82 ГОСТ 2604.14-82 ГОСТ 22536.1-88

ГОСТ 22536.1-88 (СТ РЕВ 5284-85) Сталь вуглецевий та чавун нелегований. Методи визначення загального вуглецю та графіту

ГОСТ 22536.1-88
(СТ РЕВ 5284-85)


Група В09

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛЬ ВУГЛЕН
ГОСТ 16773-2003 ГОСТ 7512-82 ГОСТ 6996-66 ГОСТ 12635-67 ГОСТ 12637-67 ГОСТ 12636-67 ГОСТ 24648-90

ГОСТ 11878-66 Сталь аустенітна. Методи визначення вмісту феритної фази у прутках (зі Змінами N 1, 2)

ГОСТ 11878-66

Група В09

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛЬ АУСТЕНІТНА
Методи визначення вмісту феритної фази у прутках

Austenitic steel bars.
Методи для визначення конфіденційності

ОКСТУ 1909

Дата введення 1967-07-01

ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ

1. Розроблено та внесено Міністерством чорної металургії СРСР

РОЗРОБНИКИ І. Н. Голіков , І. А. Павперова , Г. К. Сьоміна , Г. П. Казакова , А.В. Горжівська

2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ ПОСТАНОВЛЮ Комітету стандартів, заходів та вимірювальних приладів при Раді Міністрів СРСР від 15.03.66

3. ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ

4. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ

Позначення НТД, на який дано посилання
Номер пункту, підпункту, перерахування, додатки
ГОСТ 8.518-84
4.1а
ГОСТ 26364-90
3.4, 4.1а

5. Обмеження терміну дії знято за рішенням Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВС 2-93)

6. ПЕРЕВИДАННЯ (серпень 1995 р.) зі Змінами N 1, 2, затвердженими у жовтні 1974 р., грудні 1987 р. (ІВС 10-74, 3-88)


Настоящий стандарт распространяется на аустенитные нержавеющие стали марок 17Х18Н9, 12Х18Н9, 12Х18Н9Т, 04Х18Н10Т, 12Х18Н10Т, 08Х18Н10, 04Х18Н10, 02Х18Н10, 06Х18Н11, 12Х18Н12Т, 08Х18Н12Т и 08Х18Н12Б и устанавливает металлографический и магнитный методы определения содержания ферритной фазы (СФФ).

Контролю на вміст СФФ піддають ковані та катані прутки діаметром або товщиною від 80 до 270 мм.

За погодженням сторін зазначені методи визначення СФФ можуть бути поширені і стали аустенітного класу інших марок.

Вибір методу та його застосування необхідно передбачати у стандартах та технічних умовах на металопродукцію, що встановлюють технічні вимоги на неї.

(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).

1. ВІДБІР ЗРАЗКІВ І ВИРІЗКА ШЛІФІВ

1.1. Число зразків для визначення вмісту СФФ у плавці стали встановлюють стандартами та технічними умовами на продукцію; їх має бути не менше двох.

1.2. Зразки відбирають від будь-яких прутків контрольованої плавки у довільних місцях:

а) при контролі на двох або трьох шліфах від різних прутків;

б) при контролі на більшій кількості шліфів зразки повинні бути відібрані не менше ніж від трьох прутків.

Місце відбору зразків від штанг, що відповідають певному місцю за висотою зливка, може бути встановлене за згодою сторін.

1.3. При металографічному методі визначення СФФ зразки для виготовлення шліфів вирізують із круглого або квадратного профілю діаметром або товщиною від 80 до 270 мм від центру до середини радіусу або чверті товщини (див. креслення).

Черчеж.

ГОСТ 11878-66 Сталь аустенітна. Методи визначення вмісту феритної фази у прутках (зі Змінами N 1, 2)


1.4. Довжину зразка ГОСТ 11878-66 Сталь аустенітна. Методи визначення вмісту феритної фази у прутках (зі Змінами N 1, 2) у напрямку осі прутка встановлюють не менше 10-12 мм. Припуск ГОСТ 11878-66 Сталь аустенітна. Методи визначення вмісту феритної фази у прутках (зі Змінами N 1, 2) на шліфування має бути більшим або дорівнює 0,5 мм (див. креслення).

1.5. Виключений, Змін. N2.

1.6. Зразки слід вирізати холодним механічним способом. Допускається автогенне різання за умови, що шліф буде виготовлений від місця різання на відстані не менше 25 мм.

1.7. Визначення змісту СФФ металографічним та магнітним методами проводять на зразках у стані поставки.

2. ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТ ФЕРРИТНОЇ ФАЗИ МЕТАЛОГРАФІЧНИМ МЕТОДОМ

2.1. На зразках, вирізаних уздовж волокна, виготовляють шліфи по площині, що проходить від центру до середини радіуса дроту (див. креслення).

2.2. Мікрошліф піддають електролітичному чи хімічному травленню. Електролітичне травлення здійснюють в 10% водному розчині щавлевої кислоти при кімнатній температурі і щільності струму 0,03-0,08 а/см ГОСТ 11878-66 Сталь аустенітна. Методи визначення вмісту феритної фази у прутках (зі Змінами N 1, 2) протягом 20-40 с.

Хімічне травлення здійснюють у реактиві наступного складу: 20 мл води, 20 мл концентрованої соляної кислоти та 4 г мідного купоросу. Травлення проводять за кімнатної температури протягом 8-10 с.

Допускається травлення в реактивах іншого складу, що забезпечують швидке та якісне травлення (дільниці не повинні бути окисленими, а їх межі мають бути тонкими та різкими).

2.3. Зміст СФФ стали оцінюють переглядом всієї площі травленого мікрошліфа.

2.4. На кожному шліфі зі збільшенням 280-320 ГОСТ 11878-66 Сталь аустенітна. Методи визначення вмісту феритної фази у прутках (зі Змінами N 1, 2) і діаметр поля зору мікроскопа 0,38-0,43 мм визначають місце з найбільшим вмістом СФФ, яке візуально оцінюють у балах або у відсотках шляхом порівняння з фотоеталонами шкали, що додається.

Арбітражні визначення змісту СФФ проводять за фотознімком, зробленим зі збільшенням 280-320 ГОСТ 11878-66 Сталь аустенітна. Методи визначення вмісту феритної фази у прутках (зі Змінами N 1, 2) , З діаметром фотовідбитка, відповідно рівним 115-130 мм.

2.5. Шкала, що додається до цього стандарту, для визначення змісту СФФ — п'ятибальна і має додаткові фотоеталони в 0,5; 1,5 та 2,5 бала.

Шкала представлена двома рядами фотоеталонів, що розрізняються за величиною та кількістю ділянок (див. вкладки).

2.4, 2.5 (Змінена редакція, Изм. N 2).

2.6. (Виключений, Зм. N 2).

2.7. Зміст СФФ у плавці оцінюють двома способами:

а) за максимальним балом або відсотком з оцінок двох зразків;

б) за середнім балом або відсотком з оцінок двох або більше зразків.

Спосіб оцінки встановлюється стандартами та технічними умовами на продукцію.

2.8. Норма змісту СФФ залежно від призначення стали встановлюється стандартами та технічними умовами продукції.

Якщо результати випробувань незадовільні, повторно проводять випробування на зразках, відібраних від інших штанг; при оцінці плавки з п. 2.7а - на тій же кількості, при оцінці плавки з п. 2.7б - на подвоєній кількості зразків. Результати повторних випробувань остаточні.

3. ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТ ФЕРРИТНОЇ ФАЗИ МАГНІТНИМ МЕТОДОМ

3.1. Для магнітного методу визначення СФФ зразки відрізають від прутків у вигляді поперечних темплетів заввишки не менше ніж 10 мм.

3.2. Визначення проводять на шліфованій поверхні макрошліфів, виготовлених на зразках. Дозволяється визначення проводити на макрошліфах, які застосовуються для контролю макроструктури до травлення.

3.3. Основним магнітним методом найвищої точності є метод магнітного насичення.

3.4. Робочими засобами вимірювання є феритометри за ГОСТ 26364-90 при вимірі вмісту феритної фази в межах 0-20%. При вимірі СФФ більше 20% допускається застосування інших приладів за наявності відповідного градуювання.

3.5. Градуювання робочих засобів вимірювання має здійснюватися за стандартними зразками СФФ, атестованим методом магнітного насичення або металографічним методом.

3.6. Для визначення СФФ на макрошліфі проводять не менше 40 вимірювань, рівномірно розташованих по двох-трьох діаметрах (діагоналях). При встановленні на макрошліфі зони з найбільшим СФФ проводять менше вимірювань, але не менше 20.

3.7. СФФ на макрошліфі визначають середнім із трьох максимальних показань приладу в різних місцях шліфу з наступним його виразом по градуювальній кривій у балах або відсотках.

3.8. СФФ у плавці оцінюють двома способами:

а) за максимальним показанням з оцінок двох зразків;

б) за середнім показанням з оцінок двох або більше зразків.

Спосіб оцінки встановлюється стандартами чи технічними умовами продукції.

3.9. Якщо результати випробувань незадовільні, повторно проводять випробування на зразках, відібраних від інших штанг; при оцінці плавки за максимальним показником - на тій же кількості, при оцінці плавки за середнім показником - на подвоєній кількості зразків. Результати повторних випробувань остаточні.

Розд. 3 (Змінена редакція, Изм. N 2)

4. ПОВЕРЮВАННЯ ПРИЛАДІВ

4.1. Перед початком роботи новий пристрій градуюється.

4.1а. Методику первинної та періодичних перевірок феритометрів (за ГОСТ 26364-90 ) встановлюють відповідно до ГОСТ 8.518-84.

(Введений додатково, Зм. N 2).

4.2. Градуювання приладу, тобто отримання кривої градуювальної залежності показань приладу від вмісту СФФ, проводять за еталонними зразками з різним змістом СФФ. Рекомендується побудова однієї градуювальної кривої для прутків розміром від 80 до 180 мм і другий - 180 мм і більше.

4.3. Еталони необхідно виготовляти із прутків контрольованої марки сталі.

Допускається виготовлення еталонів для сталі марок 17Х18Н9, 12Х18Н9, 12Х18Н9Т, 04Х18Н10Т, 08Х18Н10, 04Х18Н10, 02Х18Н10, 06Х18Н1118Х18, 12Х18

(Змінена редакція, зміна N 1).

4.4. Як еталони використовують мікрошліфи, вирізані та виготовлені відповідно до пп. 1.3 та 2.1. Одну зі сторін мікрошліфа, розташовану впоперек осі прутка, готують як макрошліф відповідно до п. 3.2.

4.5. Зміст СФФ в еталонах металографічним методом визначають шляхом бальної оцінки за методикою, викладеною в розд. 2.

4.6. Зміст СФФ в еталонах магнітним методом визначають відповідно до методики, викладеної в розд. 3.

4.7. За даними, відповідним зразкам з різним змістом СФФ, будують градуювальну криву приладу в координатах «показ приладу — бал СФФ». Кожні 5-6 точок кривої повинні визначатися щонайменше 10 результатами, отриманими різних еталонних зразках.

Примітка. Допускається градуювання приладу в координатах "показ приладу - об'ємний вміст СФФ". У цьому випадку вміст СФФ в еталонних зразках визначають одним з методів кількісної металографії, наприклад, точковим, і виражають у відсотках.

4.8. Правильність роботи приладу протягом експлуатації та після ремонту перевіряють періодично за двома-трьома еталонними зразками із заздалегідь фіксованими показаннями, що відповідають різним ділянкам градуювальної кривої приладу.

ШКАЛА ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ ЗБІЛЬШЕННЯ 300Х


ЗБІЛЬШЕННЯ 300Х


Бали (відсотки)


0,5 (1-2%)

ГОСТ 11878-66 Сталь аустенітна. Методи визначення вмісту феритної фази у прутках (зі Змінами N 1, 2)

ГОСТ 11878-66 Сталь аустенітна. Методи визначення вмісту феритної фази у прутках (зі Змінами N 1, 2)




1,0 (2,5-3,5%)
а

ГОСТ 11878-66 Сталь аустенітна. Методи визначення вмісту феритної фази у прутках (зі Змінами N 1, 2)

б

ГОСТ 11878-66 Сталь аустенітна. Методи визначення вмісту феритної фази у прутках (зі Змінами N 1, 2)




1,5 (4-5%)

ГОСТ 11878-66 Сталь аустенітна. Методи визначення вмісту феритної фази у прутках (зі Змінами N 1, 2)

ГОСТ 11878-66 Сталь аустенітна. Методи визначення вмісту феритної фази у прутках (зі Змінами N 1, 2)




2,0 (5,5-6,5%)
а

ГОСТ 11878-66 Сталь аустенітна. Методи визначення вмісту феритної фази у прутках (зі Змінами N 1, 2)


б
ГОСТ 11878-66 Сталь аустенітна. Методи визначення вмісту феритної фази у прутках (зі Змінами N 1, 2)




2,5 (8,5-9,5%)

ГОСТ 11878-66 Сталь аустенітна. Методи визначення вмісту феритної фази у прутках (зі Змінами N 1, 2)

ГОСТ 11878-66 Сталь аустенітна. Методи визначення вмісту феритної фази у прутках (зі Змінами N 1, 2)




3 (11,5-12,5%)
а

ГОСТ 11878-66 Сталь аустенітна. Методи визначення вмісту феритної фази у прутках (зі Змінами N 1, 2)


б

ГОСТ 11878-66 Сталь аустенітна. Методи визначення вмісту феритної фази у прутках (зі Змінами N 1, 2)




4 (23,5-24,5%)
ГОСТ 11878-66 Сталь аустенітна. Методи визначення вмісту феритної фази у прутках (зі Змінами N 1, 2)

ГОСТ 11878-66 Сталь аустенітна. Методи визначення вмісту феритної фази у прутках (зі Змінами N 1, 2)



5 (47,5-48,5%)
а

ГОСТ 11878-66 Сталь аустенітна. Методи визначення вмісту феритної фази у прутках (зі Змінами N 1, 2)


б

ГОСТ 11878-66 Сталь аустенітна. Методи визначення вмісту феритної фази у прутках (зі Змінами N 1, 2)