ГОСТ 8233-56

ГОСТ 8233-56 Сталь. Еталони мікроструктури

ГОСТ 8233-56

Група В09

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

Сталь

ЕТАЛОНИ МІКРОСТРУКТУРИ

Steel. Microstructure standards

МКС 77.080.20

Дата введення 1957-07-01

Затверджено Комітетом стандартів, заходів та вимірювальних приладів при Раді Міністрів Союзу РСР 26/XI 1956 р. Дата запровадження встановлено 01.07.57

Обмеження терміну дії знято за протоколом N 4-93 Міждержавної ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД 4-94)

ПЕРЕВИДАННЯ. Березень 2004


Цей стандарт встановлює шкали основних елементів структури сталі: перліту, мартенситу, нітридів та карбідів.

I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Для оцінки мікроструктури повинні вирізати зразки площею 0,5-1,0 см і менших розмірів, якщо досліджуваний виріб малих розмірів.

2. Кількість зразків та місце їх вирізки, залежно від призначення, розмірів та способу виготовлення досліджуваного об'єкта, має бути обумовлено у відповідних стандартах чи інших нормативних документах.

3. Травлення шліфів, виготовлених із зразків, проводиться у спиртовому розчині азотної або пікринової кислоти: 4 см азотної кислоти (уд. ст 1,405) на 100 см або 4 г пікринової кислоти на 100 см спирту, або сумішшю цих розчинів щодо 1:4.

ІІ. ВИЗНАЧЕННЯ МІКРОСТРУКТУР

4. Застосовувані збільшення мікроскопа:

а) Визначення дисперсності пластинчастого і зернистого перліту - при збільшенні 1000. У разі відсутності оптики для отримання збільшення в 1000 разів визначення проводять при збільшенні 500 або 600, користуючись табл.1 (для пластинчастого перліту) і табл.2 (для зернистого перліту) визначення бала.

Таблиця 1

Таблиця 2

б) Визначення розмірів голок мартенситу - при збільшенні 1000. При відсутності оптики для отримання збільшення 1000 визначення виробляють при збільшенні 500 і 600, користуючись табл.3 визначення бала.

Таблиця 3

в) Визначення нітридів та карбідної сітки - при збільшенні 500.

г) Визначення карбідної неоднорідності - зі збільшенням 100.

5. Кількісна характеристика основних елементів мікроструктури: перліту, мартенситу, нітридів та карбідів проводиться на підставі зіставлення структури з еталонами відповідних шкал цього стандарту (див. вкладки).

При цьому оцінку нітридів, карбідної сітки та карбідної неоднорідності проводять порівнянням найгіршого за включенням поля зору, що зустрічається при перегляді площі шліфу, з відповідними шкалами цього стандарту.

Для точного кількісного металографічного аналізу структурних складових застосовують лінійний чи планиметричний метод.

6. Залежно від ступеня дисперсності пластинчастий перліт поділяють на 10 балів згідно з табл.4 і шкалою 1 цього стандарту.

Таблиця 4

Примітка. Міжпластинчаста відстань визначається у зернах перліту найбільшої дисперсності, де пластинки цементиту розташовані перпендикулярно до площини шліфу.

7. Залежно від дисперсності зерен цементиту зернистий перліт поділяють на 10 балів згідно з табл.5 і шкалою 2 цього стандарту.

Таблиця 5

Примітка. Шкала 2 не характеризує розміру надлишкових карбідів.

Мартенсіт

8. Залежно від розмірів (довжини) голок мартенсит поділяють на 10 балів згідно з табл.6 і шкалою 3.

Таблиця 6

Примітка. Шкала 3 застосовується також для оцінки сорбіту відпустки, якщо в ньому збережено орієнтування мартенситу.

Нітріди

9. Залежно від кількості нітридів (кількість штук на певній площі мікрошліфа) структуру сталі поділяють на 10 балів, згідно з табл.7 та шкалою 4 цього стандарту.

Таблиця 7

Примітка. За наявності структурі дрібних і великих нітридів зіставлення структури проводять зі шкалою 4Б за наявності більше 50% нітридів з величиною голок 10 і більше мікрон.

10. Залежно від характеру карбідної сітки структура сталі поділяють на 6 балів згідно з шкалою 5 цього стандарту.

11. Залежно від характеру карбідної неоднорідності структуру сталі поділяють на 6 балів згідно з шкалою 6 цього стандарту. У цьому верхній ряд ( А ) шкали характеризує структуру заевтектоїдних сталей, а нижній ряд ( Б ) — сталей ледебуритного класу.

12. При складанні укрупнених шкал для оцінки зернистого та пластинчастого перліту, мартенситу та нітридів допускається застосовувати бали 1, 3, 5, 7 та 9, передбачені у шкалах 1, 2, 3 та 4.

13. Рекомендовані шкали співвідношення фериту та перліту, зернистого та пластинчастого перліту, мартенситу та трооститу зазначені у додатку до цього стандарту.

ПРИКЛАДНА ПРОГРАМА

ПРИКЛАДНА ПРОГРАМА

1. Залежно від кількості фериту (середній відсоток площі, зайнятої перлітом на мікрошліфі) феритоперлітову структуру стали поділяють на 10 балів згідно з табл.1 та шкалою 7.

Таблиця 1

Примітка. Шкала придатна для оцінки співвідношення фериту та перліту в структурі незалежно від характеру перлітних ділянок (пластинчастий, зернистий, сорбітоподібний), які характеризуються додатково на підставі зіставлення їх з відповідними шкалами.

2. Залежно від співвідношення між пластинчастим і зернистим перлітом (середній відсоток площі, зайнятої пластинчастим перлітом) структуру стали поділяють на 10 балів згідно з табл.2 та шкалою 9.

Таблиця 2

3. Залежно від кількості мартенситу (середній відсоток площі, зайнятої мартенситом) структуру стали поділяють на 10 балів згідно з табл.3 та шкалою 8.

Таблиця 3

ШКАЛА 1. Пластинчастий перліт 1000

Пластинчастий перліт 1000

ШКАЛА 2. Зернистий перліт 1000

Зернистий перліт 1000

ШКАЛА 3. Мартенсит 1000

Мартенсит 1000

ШКАЛА 4. Включення нітридів 500

Включення нітридів 500

ШКАЛА 5. Карбідна сітка 500

Карбідна сітка 500

ШКАЛА 6. Карбідна неоднорідність 100

Карбідна неоднорідність 100

ШКАЛА 7. Співвідношення перліту та фериту 100

Співвідношення перліту та фериту 100

ШКАЛА 8. Співвідношення мартенситу та трооститу 500

Співвідношення мартенситу та трооститу 500

ШКАЛА 9. Співвідношення зернистого та пластинчастого перліту 500

Співвідношення зернистого та пластинчастого перліту 500