ГОСТ 1429.7-77
ГОСТ 12350-78 (СТ РЕВ 961-78) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 12350-78
(СТ РЕВ 961-78)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАН
ГОСТ 12354–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12354-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення молібд
ГОСТ 12353-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення кобальту (зі зміною N 1)
ГОСТ 12353-78
(СТ РЕВ 1506-79)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГО
ГОСТ 12363–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення селену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12363-79
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СОЮ3А РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення се
ГОСТ 12360–82 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення бору (зі зміною N 1)
ГОСТ 12360-82
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12364-84 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення церію Steels alloyed ГОСТ 12355-78 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12362-79 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ПОРОШОК ЗАЛІЗНИЙ Методи визначення вуглецю Iron powder. КРЕМНІЙ НАПІВПРОВ ГОСТ Р ГОСТ 22536.6-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення миш ГОСТ 22536.5-87 ГОСТ 22536.3-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ ГОСТ 22536.1-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення бору
ГОСТ 12349-83
ГОСТ 12349-83 (СТ РЕВ 1507-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 12349-83
(СТ РЕВ 1507-79)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИГОСТ 12357–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення алюмінію
ГОСТ 12357-84
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення алюмінію
<ГОСТ 12364–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення церію
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІГОСТ 12355-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення міді (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
МетоГОСТ 12362–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення мікродомішок сурми, свинцю, олова, цинку та кадмію (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНГОСТ 12352–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 12352-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення нікГОСТ 16412.7-91 Порошок залізний. Методи визначення вуглецю
ГОСТ 16412.7-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
Методи для виГОСТ 26239.3−84 Кремній напівпровідниковий, вихідні продукти для його одержання та кварц. Методи визначення фосфору (зі зміною N 1)
ГОСТ 26239.3-84
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСРГОСТ Р ИСО 16918-1-2013 Сталь та чавун. Мас-спектрометричний метод з індуктивно пов'язаною плазмою. Частина 1. Визначення вмісту олова, сурми, церію, свинцю та вісмуту
ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСГОСТ Р ИСО 17641-2-2012 Випробування руйнівних зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню гарячих тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання. Частина 2. Випробування із природною жорсткістю
ГОСТ 22536.6-88 Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення миш'яку
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙГОСТ 22536.5-87 (СТ РЕВ 486-88, ІСО 629-82) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення марганцю (зі змінами N 1, 2)
(СТ РЕВ 486-88,
ISO 629-82)*
_______________
* Змінена редакція, Змін. N1.ГОСТ 22536.3-88 (СТ РЕВ 485-75) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Метод визначення фосфору
(СТ РЕВ 485-75)
Група В09ГОСТ 22536.1-88 (СТ РЕВ 5284-85) Сталь вуглецевий та чавун нелегований. Методи визначення загального вуглецю та графіту
(СТ РЕВ 5284-85)
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕН
ГОСТ 1429.7-77 Припої олов'яно-свинцеві. Метод визначення нікелю (із змінами N 1, 2)
ГОСТ 1429.7-77 *
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
Припої олово-свинцеві
Метод визначення нікелю
Tin-lead solders.
Метод для визначення нікель*
ОКСТУ 1709**
_________________
* Найменування стандарту. Змінена редакція, Змін. N2.
** Введено додатково, Змін. N2.
Дата введення 1978-01-01
Постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 11 квітня 1977 р. N 886 строк дії встановлено з 01.01.78
ПЕРЕВІРЕНИЙ у 1982 р. Постановою Держстандарту
_____________
** Обмеження терміну дії знято протоколом ММР (ІВД N 2, 1993 рік). - Примітка виробника бази даних.
ВЗАМІН
* ПЕРЕВИДАННЯ березень 1983 р. зі Зміною N 1, затвердженим у січні 1983 р.; Піст. N 325
ВНЕСЕН Зміна N 2, затверджена та введена в дію
Зміна N 2 внесена виробником бази даних за текстом ІВД N 11, 1987 рік
Цей стандарт встановлює фотоколориметричний метод визначення масової частки нікелю в олов'яно-свинцевих припоях (при масовій частці нікелю від 0,0005 до 0,08%).
Метод заснований на розчиненні навішування в суміші бромистоводневої кислоти та брому, відділенні олова та сурми у вигляді бромідів у присутності хлорної кислоти, відділенні міді на металевому свинці, утворенні комплексної сполуки нікелю з диметилгліоксимом та вимірюванні оптичної щільності отриманого розчину.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методу аналізу - за
2. АПАРАТУРА, РЕАКТИВИ ТА РОЗЧИНИ
Фотоелектроколориметр або спектрофотометр.
Кислота азотна за
Кислота бромистоводнева за
Бром за
Суміш для розчинення готують так: до 90 см бромистоводневої кислоти обережно додають 10 см.
брому, перемішують.
Кислота хлорна, розчин з часткою 57%.
Свинець гранульований.
Лимонна кислота за , доводять водою до мітки, перемішують.
Спирт етиловий.
Бромна вода, насичений розчин.
Диметилгліоксим за
Аміак за
Нікель марки, АЛЕ за
___________________
* Діє
Стандартні розчини нікелю.
Розчин А (основний); готують наступним чином: 0,2 г нікелю поміщають у склянку місткістю 100 см і розчиняють у 20 см
азотної кислоти, розведеної 1:1 при слабкому нагріванні. Видаляють оксиди азоту, охолоджують, переводять у мірну колбу місткістю 1000 см.
, доводять до мітки водою, перемішують. 1 см
розчину, містить А 0,0002 г нікелю.
Розчин Б; готують наступним чином: 10 см розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 100 см
, доводять до мітки водою, перемішують. 1 см
розчину містить Б 0,00002 г нікелю.
Розчин Б готують перед застосуванням.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
3. ПРОВЕДЕННЯ АНАЛІЗУ
3.1. Наважку припою масою 0,5 г поміщають у низьку склянку місткістю 250 см , доливають 20 см
суміші для розчинення розчиняють при помірному нагріванні, закривши склянку годинниковим склом. Після повного розчинення навішування додають 15 см.
хлорної кислоти і випарюють при помірному нагріванні до появи рясних білих парів хлорної кислоти. Повторюють випарювання з 10 см
суміші до виділення парів хлорної кислоти ще двічі.
Після охолодження додають 1 см концентрованої азотної кислоти у два прийоми (по 0,5 см
) для розкладання бромідів, нагрівають до видалення брому та виділення парів хлорної кислоти. При випаровуванні необхідно уникати великих втрат хлорної кислоти.
При отриманні прозорого розчину хлорну кислоту випарюють до об'єму 2 см. . Охолоджують, вміст склянки розбавляють водою до об'єму 40 см.
. У розчин вносять 5 г гранульованого свинцю, закривають склянку годинниковим склом та помірно кип'ятять протягом 15 хв. Потім додають ще 1 г свинцю та кип'ятять ще 10 хв. Якщо поверхня знову доданого свинцю чиста і не пофарбована міддю, що виділилася, відновлення вважають закінченим. Розчин над свинцем зливають і промивають свинець декантацією. Якщо розчин каламутний, його фільтрують через щільний фільтр і промивають три-чотири рази водою.
________________
* Якщо розчин каламутний, необхідно додати ще 5 см суміші бромистоводневої кислоти з бромом і повторити випарювання.
Розчин переводять у мірну колбу місткістю 100 см , розбавляють отриманий розчин водою до об'єму 50 см
(якщо це необхідно), доливають 10 см
розчину лимонної кислоти, 5 см
бромної води та достатня кількість аміаку, розведеного 1:1, для знебарвлення кольору брому та 3 см
надлишок. Після додавання кожного реактиву розчин перемішують. Охолоджують до кімнатної температури, додають 3 см.
розчину диметилгліоксиму, доводять до мітки водою, перемішують. Додавати бромну воду, аміак та диметилгліоксим необхідно без проміжків у часі. Через 10±2 хв вимірюють оптичну щільність розчину на фотоелектроколориметр з зеленим світлофільтром (довжина хвилі 580 нм) в кюветі з товщиною шару 2 см.
Як розчин порівняння застосовують нульовий розчин.
Одночасно через хід аналізу проводять контрольний досвід. Зміст нікелю знаходять за градуювальним графіком, враховуючи поправку на
реактиви.
3.2. Побудова градуювального графіка
У склянки місткістю по 100 см кожен поміщають 0; 0,5; 1,0; 2,0; 4,0; 6,0; 10,0; 15,0 та 20,0 см
стандартного розчину Б додають по 5 см
хлорної кислоти, випарюють при помірному нагріванні до об'єму 2 см
і далі аналіз проводять, як зазначено у п. 3.1.
За знайденими значеннями оптичних щільностей розчинів і відповідним концентраціям нікелю будують градуювальний графік.
4. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ
4.1. Масову частку нікелю ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса нікелю, знайдена за градуювальним графіком, г;
- Маса навішування, р.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
4.2. Абсолютні розбіжності результатів аналізу, що допускаються, при довірчій ймовірності 0,95 не повинні перевищувати значень, зазначених у таблиці.
| Масова частка нікелю, % | Абсолютні розбіжності, що допускаються, % |
| Від 0,0005 до 0,001 | 0,0003 |
| Св. 0,001 «0,002 | 0,0006 |
| 0,002 0,004 | 0,001 |
| 0,004 0,01 | 0,002 |
| 0,01 0,04 | 0,005 |
| 0,04 0,08 | 0,01 |
(Змінена редакція, Зм. N 1, 2).