ГОСТ 11930.6-79
ГОСТ 12350-78 (СТ РЕВ 961-78) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 12350-78
(СТ РЕВ 961-78)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАН
ГОСТ 12354–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12354-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення молібд
ГОСТ 12353-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення кобальту (зі зміною N 1)
ГОСТ 12353-78
(СТ РЕВ 1506-79)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГО
ГОСТ 12363–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення селену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12363-79
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СОЮ3А РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення се
ГОСТ 12360–82 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення бору (зі зміною N 1)
ГОСТ 12360-82
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12364-84 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення церію Steels alloyed ГОСТ 12355-78 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12362-79 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ПОРОШОК ЗАЛІЗНИЙ Методи визначення вуглецю Iron powder. КРЕМНІЙ НАПІВПРОВ ГОСТ Р ГОСТ 22536.6-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення миш ГОСТ 22536.5-87 ГОСТ 22536.3-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ ГОСТ 22536.1-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення бору
ГОСТ 12349-83
ГОСТ 12349-83 (СТ РЕВ 1507-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 12349-83
(СТ РЕВ 1507-79)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИГОСТ 12357–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення алюмінію
ГОСТ 12357-84
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення алюмінію
<ГОСТ 12364–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення церію
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІГОСТ 12355-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення міді (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
МетоГОСТ 12362–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення мікродомішок сурми, свинцю, олова, цинку та кадмію (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНГОСТ 12352–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 12352-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення нікГОСТ 16412.7-91 Порошок залізний. Методи визначення вуглецю
ГОСТ 16412.7-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
Методи для виГОСТ 26239.3−84 Кремній напівпровідниковий, вихідні продукти для його одержання та кварц. Методи визначення фосфору (зі зміною N 1)
ГОСТ 26239.3-84
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСРГОСТ Р ИСО 16918-1-2013 Сталь та чавун. Мас-спектрометричний метод з індуктивно пов'язаною плазмою. Частина 1. Визначення вмісту олова, сурми, церію, свинцю та вісмуту
ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСГОСТ Р ИСО 17641-2-2012 Випробування руйнівних зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню гарячих тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання. Частина 2. Випробування із природною жорсткістю
ГОСТ 22536.6-88 Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення миш'яку
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙГОСТ 22536.5-87 (СТ РЕВ 486-88, ІСО 629-82) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення марганцю (зі змінами N 1, 2)
(СТ РЕВ 486-88,
ISO 629-82)*
_______________
* Змінена редакція, Змін. N1.ГОСТ 22536.3-88 (СТ РЕВ 485-75) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Метод визначення фосфору
(СТ РЕВ 485-75)
Група В09ГОСТ 22536.1-88 (СТ РЕВ 5284-85) Сталь вуглецевий та чавун нелегований. Методи визначення загального вуглецю та графіту
(СТ РЕВ 5284-85)
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕН
ГОСТ 11930.6-79 Матеріали наплавні. Методи визначення нікелю (із змінами N 1, 2)
ГОСТ 11930.6-79
Група В09
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
МАТЕРІАЛИ НАПЛАВАЛЬНІ
Методи визначення нікелю
Hard-facing матеріалів. Методи нікельного визначення
МКС 25.160.20
ОКСТУ 1709
Дата введення 1980-07-01
Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 21 березня 1979 р. N 982 дату запровадження встановлено 01.07.80
Обмеження терміну дії знято за протоколом N 4-93 Міждержавної ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД 4-94)
ВЗАМІН
ВИДАННЯ (серпень 2011 р.) зі Змінами N 1, 2, затвердженими у грудні 1984 р., грудні 1989 р. (ІВД 3-85, 3-90)
Цей стандарт встановлює фотоколориметричні методи визначення нікелю в прутках для наплавлення та порошках зі сплавів для наплавлення.
(Змінена редакція, Зм. N 2).
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методів аналізу - за
2. ФОТОКОЛОРИМЕТРИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ НІКЕЛЯ (при масовій частці нікелю від 1 до 5%)
2.1. Сутність методу
Метод призначений для аналізу прутків та порошків для наплавлення зі сплавів на основі заліза.
Метод заснований на утворенні пофарбованої комплексної сполуки нікелю з диметилгліоксимом у лужному середовищі у присутності окислювача. Інтенсивність забарвлених розчинів вимірюють на фотоелектроколориметрі.
2.2. Апаратура, реактиви та розчини
Фотоелектроколориметри марок ФЕК-56, ФЕК-56М або іншого типу.
Натрію гідроксид за
Конго червоний.
Калій-натрій виннокислий 4-водний за
Кислота азотна за
Диметилгліоксим за
Амоній надсірчанокислий за
Нікель згідно з
_______________
* З 1 липня 2009 р. діє
Стандартний розчин нікелю А; готують наступним чином: 0,1 г нікелю розчиняють у 20 см азотної кислоти, розведеної 1:1. Отриманий розчин переносять у мірну колбу місткістю 1000 см
, розбавляють водою до мітки та перемішують.
1 см приготовленого розчину, містить А 0,0001 г нікелю.
2.3. Проведення аналізу
2.3.1. Нікель визначають у фільтраті після відділення кремнію за відбирають 5-25 см
аналізованого розчину в іншу мірну колбу місткістю 100 см
. У колбу доливають 10 см
розчину з масовою часткою 20% сегнетової солі, нейтралізують по папірці конго розчином з масовою часткою 20% лугу і вводять 5 см
луги надміру. Додають 5 см
розчину з масовою часткою 10% персульфату амонію та 10 см
1%-ного розчину диметилгліоксиму. Після доливання кожного реактиву вміст колби перемішують, доливають водою до мітки і знову перемішують. Вимірюють оптичну щільність забарвлених розчинів через 10 хв на фотоелектроколориметрі (
540 нм) у кюветі з товщиною поглинаючого шару 10 мм.
Фоном для виміру служить аналізований розчин, що не містить диметилгліоксиму. Зміст нікелю в грамах знаходять за градуювальним графіком.
2.1, 2.2. (Змінена редакція, Зм. N 2).
2.3.2. Побудова градуювального графіка
У мірні колби місткістю 100 см поміщають від 1 до 8 см
стандартного розчину нікелю з інтервалом 1 см
. Вводять 10 см
розчину сегнетової солі і далі аналіз ведуть, як зазначено у п.
2.4. Обробка результатів
2.4.1. Масову частку нікелю ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса нікелю, знайдена за градуювальним графіком, г;
- аліквотна частина аналізованого розчину, см
;
- Маса навішування, р.
2.4.2. Різниця найбільшого та найменшого результатів трьох паралельних визначень та двох результатів аналізу за довірчої ймовірності 0,95 не повинна перевищувати допускаються розбіжності, наведені в табл.1.
Таблиця 1
| Масова частка нікелю, % | Розбіжності трьох паралельних визначень, що допускаються, % | Допустимі розбіжності результатів аналізу, % | ||||
| Від | 1,00 | до | 2,00 | увімкн. | 0,05 | 0,10 |
| св. | 2,00 | « | 5,00 | « | 0,10 | 0,20 |
(Змінена редакція, Зм. N 2).
3. ФОТОКОЛОРИМЕТРИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ НІКЕЛЯ (при масовій частці нікелю від 0,5 до 2%) У ПРИСУТНІ КОБАЛЬТУ
3.1. Сутність методу
Метод призначений для аналізу прутків для наплавлення на основі кобальту.
Метод заснований на утворенні пофарбованої комплексної сполуки нікелю з диметилгліоксимом у присутності окислювача в лужному середовищі після відділення хрому та кобальту.
3.2. Реактиви та розчини
Калій-натрій виннокислий за
Натрію гідроксид за
Амоній надсірчанокислий за
Диметилгліоксим за
Кислота хлорна.
Натрій хлористий згідно з
Амоній хлористий за
Амоній фосфорнокислий за
Аміак водний за
Стандартний розчин нікелю Б із вмістом 1 см 0,00001 г нікелю, готують розведенням стандартного розчину нікелю А, див п. 2.2.
3.3. Проведення аналізу
3.3.1. Нікель визначають у фільтраті після відділення кремнію за відбирають 25 см
випробуваного розчину в склянку місткістю 100-200 см
, доливають 10 см
хлорної кислоти та нагрівають до виділення рясних парів хлорної кислоти. До киплячого розчину обережно додають 0,1-0,2 г натрію хлористого і продовжують нагрівання. Операцію повторюють до зникнення забарвлення хрому. Розчин розбавляють водою приблизно до 10-20 см.
і виливають у склянку з розчином, що містить 50 см
дистильованої води, 2 г хлористого амонію, 2 г фосфорнокислого амонію та 10-15 см
водного розчину аміаку.
Вміст склянки нагрівають до кипіння і кип'ятять 1-2 хв. Розчин охолоджують, переливають у мірну колбу місткістю 100 см. , розбавляють дистильованою водою до мітки та перемішують.
Частину розчину відфільтровують у суху склянку і відбирають 5-25 см. розчину в залежності від вмісту нікелю в мірну колбу місткістю 100 см
. Доливають 5 см
розчину аміаку, 10 см
розчину з масовою часткою 20% сегнетової солі, 10 см
розчину з масовою часткою 10% надсірчанокислого амонію, 10 см
розчину з масовою часткою 1% диметилгліоксиму Після додавання кожного реактиву вміст колби перемішують. Вимірюють оптичну щільність забарвленого розчину через 10 хв на фотоелектроколориметрі із зеленим світлофільтром (
490 нм) у кюветі з товщиною поглинаючого шару 50 мм.
Як розчин порівняння використовують розчин контрольного досвіду на вміст нікелю в реактивах. За величиною оптичної щільності забарвленого випробуваного розчину знаходять масу нікелю за графіком.
3.3.2. Побудова градуювального графіка
У мірні колби місткістю 100 см поміщають 1, 2, 3, ..., 10 см
стандартного розчину нікелю Б, нейтралізують конго розчином аміаку і вводять надлишок його 5 см
; доливають 10 см
розчину з масовою часткою 20% сегнетової солі і далі ведуть аналіз, як зазначено в п.
3.4. Обробка результатів
3.4.1. Масову частку нікелю ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса нікелю, знайдена за градуювальним графіком, г;
- аліквотна частина аналізованого розчину, см
;
- Маса навішування, р.
3.4.2. Різниця найбільшого та найменшого результатів трьох паралельних визначень та двох результатів аналізу за довірчої ймовірності 0,95 не повинна перевищувати значень розбіжностей, що допускаються, наведених в табл.2.
Таблиця 2
| Масова частка нікелю, % | Розбіжності трьох паралельних визначень, що допускаються, % | Допустимі розбіжності результатів аналізу, % | ||||
| Від | 0,50 | до | 1,00 | увімкн. | 0,50 | 0,10 |
| св. | 1,00 | « | 2,00 | « | 0,10 | 0,15 |
(Змінена редакція, Зм. N 2).