ГОСТ 2604.8-77
ГОСТ 12350-78 (СТ РЕВ 961-78) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 12350-78
(СТ РЕВ 961-78)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАН
ГОСТ 12354–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12354-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення молібд
ГОСТ 12353-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення кобальту (зі зміною N 1)
ГОСТ 12353-78
(СТ РЕВ 1506-79)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГО
ГОСТ 12363–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення селену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12363-79
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СОЮ3А РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення се
ГОСТ 12360–82 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення бору (зі зміною N 1)
ГОСТ 12360-82
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12364-84 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення церію Steels alloyed ГОСТ 12355-78 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12362-79 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ПОРОШОК ЗАЛІЗНИЙ Методи визначення вуглецю Iron powder. КРЕМНІЙ НАПІВПРОВ ГОСТ Р ГОСТ 22536.6-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення миш ГОСТ 22536.5-87 ГОСТ 22536.3-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ ГОСТ 22536.1-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення бору
ГОСТ 12349-83
ГОСТ 12349-83 (СТ РЕВ 1507-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 12349-83
(СТ РЕВ 1507-79)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИГОСТ 12357–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення алюмінію
ГОСТ 12357-84
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення алюмінію
<ГОСТ 12364–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення церію
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІГОСТ 12355-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення міді (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
МетоГОСТ 12362–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення мікродомішок сурми, свинцю, олова, цинку та кадмію (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНГОСТ 12352–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 12352-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення нікГОСТ 16412.7-91 Порошок залізний. Методи визначення вуглецю
ГОСТ 16412.7-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
Методи для виГОСТ 26239.3−84 Кремній напівпровідниковий, вихідні продукти для його одержання та кварц. Методи визначення фосфору (зі зміною N 1)
ГОСТ 26239.3-84
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСРГОСТ Р ИСО 16918-1-2013 Сталь та чавун. Мас-спектрометричний метод з індуктивно пов'язаною плазмою. Частина 1. Визначення вмісту олова, сурми, церію, свинцю та вісмуту
ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСГОСТ Р ИСО 17641-2-2012 Випробування руйнівних зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню гарячих тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання. Частина 2. Випробування із природною жорсткістю
ГОСТ 22536.6-88 Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення миш'яку
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙГОСТ 22536.5-87 (СТ РЕВ 486-88, ІСО 629-82) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення марганцю (зі змінами N 1, 2)
(СТ РЕВ 486-88,
ISO 629-82)*
_______________
* Змінена редакція, Змін. N1.ГОСТ 22536.3-88 (СТ РЕВ 485-75) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Метод визначення фосфору
(СТ РЕВ 485-75)
Група В09ГОСТ 22536.1-88 (СТ РЕВ 5284-85) Сталь вуглецевий та чавун нелегований. Методи визначення загального вуглецю та графіту
(СТ РЕВ 5284-85)
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕН
ГОСТ 2604.8-77 Чавун легований. Методи визначення нікелю (із змінами N 1, 2)
ГОСТ 2604.8-77
Група В09
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ЧУГУН ЛЕГОВАНИЙ
Методи визначення нікелю
Alloy cast iron. Методи для визначення нікель
MКC 77.080.10
ОКСТУ 0809
Дата введення 1978-01-01
Постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 22 березня 1977 р. N 680 дату запровадження встановлено 01.01.78
Обмеження терміну дії знято за протоколом N 2-92 Міждержавної ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД 2-93)
ВЗАМІН
ВИДАННЯ зі Змінами N 1, 2, затвердженими у грудні 1982 р., квітні 1985 р. (ІУС 3-83, 7-85).
Цей стандарт поширюється на легований чавун і встановлює фотометричний метод визначення нікелю (від 0,1 до 1,0%), гравіметричний метод (від 0,1 до 25,0%) та атомно-абсорбційний метод (від 0,1 до 15, 0%).
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методів аналізу - за
2. ФОТОМЕТРИЧНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ НІКЕЛЯ З ДИМЕТИЛГЛІОКСИМОМ
2.1.Сутність методу
Метод заснований на утворенні пофарбованого в коричнево-червоний колір комплексної сполуки нікелю з диметилгліоксимом ( =420-430 нм) у лужному середовищі в присутності окислювача - надсірчанокислого амонію. Оптимальний інтервал рН 8-10. Заважка, що заважає заліза, хрому, міді та інших елементів усувають додаванням калію-натрію виннокислого. При масовій частці міді понад 2% визначення слід проводити гравіметричним методом.
2.2. Апаратура, реактиви та розчини
Спектрофотометр або фотоелектроколориметр.
Кислота соляна за
Кислота азотна за
Калій-натрій виннокислий за
Натрію гідроксид за
Амоній надсірчанокислий за
Диметилгліоксим за 5%-ного розчину гідроксиду натрію.
Залізо карбонільне за поміщають 0,5 г карбонільного заліза, доливають 25 см
соляної кислоти, розведеної 1:1, та помірно нагрівають до повного розчинення навішування. Потім обережно по краплях доливають азотну кислоту до припинення спінювання і кип'ятять до видалення оксидів азоту. Вміст колби охолоджують, переводять у мірну колбу місткістю 250 см.
, доливають до мітки водою і перемішують.
Нікель металевий за
Розчин А з масовою концентрацією 0,0001 г/см : 0,1 г металевого нікелю розчиняють при помірному нагріванні 20 см.
соляної кислоти, розведеної 1:4, у присутності кількох крапель азотної кислоти. Після повного розчинення навішування розчин кип'ятять до видалення оксидів азоту, охолоджують, переводять у мірну колбу місткістю 1 дм.
, доливають до мітки водою і перемішують.
Розчин Б із масовою концентрацією 0,00001 г/см : 10 см
стандартного розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 100 см
і розбавляють до мітки водою.
(Змінена редакція, Изм. N
2).
2.3. Проведення аналізу
2.3.1. Наважку чавуну масою 0,2 г поміщають у конічну колбу місткістю 100 см. , доливають 25 см
соляної кислоти, розведеної 1:1, та помірно нагрівають до повного розчинення навішування. Потім обережно по краплях доливають азотну кислоту до припинення спінювання і кип'ятять до видалення оксидів азоту.
Кремнієву кислоту та графіт відфільтровують на фільтр «біла стрічка» у мірну колбу місткістю 100 см. , промивають осад на фільтрі двічі-тричі водою, охолоджують, доливають до мітки водою і перемішують. Аліквотні частини розчину по 5 см
поміщають у дві мірні колби місткістю 100 см
.
У кожну колбу послідовно приливають (при перемішуванні) по 10 см. 20%-ного розчину виннокислого калію-натрію, по 10 см
5%-ного розчину гідроксиду натрію і по 10 см
3%-ного розчину надсірчанокислого амонію.
В одну колбу доливають 10 см 1%-ного розчину диметилгліоксиму. Розчин у другій колбі (без диметилгліоксиму) є розчином порівняння. Через 2-3 хв обидві колби доливають воду до мітки і перемішують.
Оптичну щільність розчину вимірюють через 5-7 хв на фотоелектроколориметр з синім світлофільтром при довжині хвилі 420-430 нм.
Масову частку нікелю у відсотках знаходять за градуювальним графом
ку.
2.3.2. Побудова градуювального графіка
Аліквотні частини розчину карбонільного заліза по 5 см поміщають у шість мірних колб місткістю по 100 см
.
У десять мірних колб послідовно доливають 1,0; 2,0; 3,0; 4,0; 5,0; 6,0; 7,0; 8,0; 9,0; 10,0 см стандартного розчину Б, що відповідає 10; 20; 30; 40; 50; 60; 70; 80; 90; 100 мкг нікелю по відношенню до вихідної навішування чавуну масою 0,2 г та аліквотної частини розчину 5 см
.
У кожну колбу послідовно приливають (при перемішуванні) по 10 см. 20%-ного розчину виннокислого калію-натрію, по 10 см
5%-ного розчину гідроксиду натрію і по 10 см
3%-ного розчину надсірчанокислого амонію.
У всі колби доливають по 10 см 1%-ного розчину диметилгліоксиму. Через 2-3 хв доливають воду до мітки і перемішують.
Вимірюють оптичну щільність розчину через 5-7 хв на фотоелектроколориметр з синім світлофільтром при довжині хвилі 420-430 нм.
Як розчин порівняння служить розчин в одинадцятій колбі, що містить карбонільне залізо, проведений через весь хід аналізу, до якого додають ті ж реактиви, що і до аналізованої проби, але не містить нікелю.
За знайденими значеннями оптичної щільності розчинів та відповідним їм масовим часткам нікелю будують градуювальний графік.
(Змінена редакція, Змін. N 2
).
2.4. Обробка результатів
2.4.1. Масову частку нікелю у відсотках знаходять за градуювальним графіком.
2.4.2. Абсолютні розбіжності результатів паралельних визначень при довірчій ймовірності =0,95 не повинні перевищувати значень, зазначених у п.
(Змінена редакція, зміна N 1).
3. ГРАВІМЕТРИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ НІКЕЛЯ ОБЛАДЖЕННЯМ ДИМЕТИЛГЛІОКСИМОМ
3.1.Сутність методу
Метод заснований на осадженні нікелю диметилгліоксимом у слабоаміачному розчині (рН 8-10). Заліза, хрому, марганцю та інших елементів, що заважають, усувають додаванням винної кислоти. Осад диметилгліоксимату нікелю висушують та зважують.
3.2. Реактиви та розчини
Кислота соляна за
Кислота азотна за
Кислота сірчана за
Кислота фтористоводнева за
Калій піросернокислий за
Амоній хлористий за
Кислота винна за
Аміак водний за
Спирт етиловий ректифікований за
Диметилгліоксим за спирту, доливають 250 см
гарячої води та перемішують.
Індикатор універсальний, папір.
3.3. Проведення аналізу
Масу навішування чавуну в залежності від масової частки нікелю визначають за табл.1.
Таблиця 1
| Масова частка нікелю, % | Маса навішування, г |
| Від 0,1 до 0,5 | 3,0 |
| Св. 0,5 «2,0 | 2,0 |
| 2,0 4,0 | 1,0 |
| 4,0 10,0 | 0,5 |
| 10,0 25,0 | 0,2 |
Наважку поміщають у склянку місткістю 500 см , накривають годинниковим склом і розчиняють при помірному нагріванні 30 см
соляної кислоти, додаючи по краплях азотну кислоту до припинення спінювання. Розчин випарюють насухо. До сухого залишку доливають 10 см
соляної кислоти і знову випарюють насухо. Потім доливають 10-20 см
соляної кислоти та вміст склянки нагрівають до розчинення солей. До розчину доливають 80-100 см
гарячої води нагрівають до 80-90 °С, обмивають годинникове скло водою, відфільтровують осад кремнієвої кислоти, що випав, і графіт на фільтр «біла стрічка» з додаванням паперової маси. Осад на фільтрі кілька разів промивають соляною кислотою, розведеною 1:100. Фільтрат та промивні води зберігають (основний розчин). Фільтр з осадом поміщають платиновий тигель, висушують, озолюють і прожарюють при 1000-1100 °С. Потім тигель із осадом охолоджують. Осад змочують 2-3 краплями води, додають 3-4 краплі сірчаної кислоти, 3-4 см.
фтористоводневої кислоти та обережно випарюють вміст тигля до видалення парів сірчаної кислоти. Залишок у тиглі сплавляють з 2-3 г калію піросернокислого, вилуговують водою при нагріванні і приєднують до основного розчину.
До отриманого розчину доливають 5 см 10%-ного розчину хлористого амонію, 20-40 см
50%-ного розчину винної кислоти і додають розчин аміаку до рН 8-10 по універсальному індикатору, потім соляну кислоту до рН 2-3 по універсальному індикатору розбавляють гарячою водою до 350-400 см
, нагрівають до 50-70 °С, доливають 1%-ний спиртовий розчин диметилгліоксиму в кількості, що відповідає 10 см
на кожні 0,01 г нікелю, після чого доливають розчин аміаку до рН 8-10 по універсальному індикатору.
Розчин з осадом диметилгліоксимату нікелю залишають при 50-70 °С на 1 ч. Осад відфільтровують на фільтр «біла стрічка», промивають 5-6 разів теплою водою.
Після цього осад розчиняють на фільтрі 50 см гарячої соляної кислоти, розведеної 1:1. Фільтр промивають 5-7 разів гарячою водою, збираючи фільтрат та промивні води у склянку, в якій проводилося осадження. До розчину доливають 5 см
50%-ного розчину винної кислоти, розчин аміаку до рН 8-10 за універсальним індикатором, соляну кислоту до рН 2-3 за універсальним індикатором і розбавляють гарячою водою до 350-400 см.
. Потім розчин нагрівають до 50-70 ° С, доливають 10-15 см
1%-ного спиртового розчину диметилгліоксиму, після чого доливають розчин аміаку до рН 8-10 по універсальному індикатору. Розчин з осадом, що випав, залишають при 50-70 °С на 1 год.
Осад кількісно переносять у скляний тигель, що фільтрує, N 4, попередньо висушений до постійної маси при 110 °C і зважений. Осад промивають 7-8 разів теплою водою. Тигель з осадом висушують до постійної маси при 110-120 °С, охолоджують в ексикаторі
ішують.
3.4. Обробка результатів
3.4.1. Масову частку нікелю ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса осаду диметилгліоксімату нікелю в аналізованій пробі, г;
- Маса осаду диметилгліоксімату нікелю в контрольному досвіді, г;
- Маса навішування чавуну, г;
0,2032 - коефіцієнт перерахунку диметилгліоксімату нікелю на нікель.
3.4.2. Абсолютні розбіжності результатів паралельних визначень при довірчій ймовірності =0,95 нічого не винні перевищувати значень, зазначених у табл.2.
Таблиця 2
| Масова частка нікелю, % | Абсолютна допускається розбіжність, % |
| Від 0,1 до 0,2 | 0,02 |
| Св. 0,2 «0,5 | 0,03 |
| 0,5 1,0 | 0,05 |
| 1,0 2,0 | 0,06 |
| 2,0 4,0 | 0,08 |
| 4,0 8,0 | 0,12 |
| 8,0 15,0 | 0,16 |
| 15,0 25,0 | 0,20 |
3.3-3.4.2. (Змінена редакція, зміна N 1).
4. АТОМНО-АБСОРБЦІЙНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ НІКЕЛЯ
4.1. Атомно-абсорбційний метод визначення нікелю - за
Розд.4. (Запроваджено додатково, Зм. N 1).