ГОСТ 16971-71

ГОСТ 16971–71 Шви зварних з'єднань з вініпласту, полівінілхлоридного пластикату та поліетилену. Методи контролю за якістю. Загальні вимоги

ГОСТ 16971-71

Група В09

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

ШВИ ЗВАРНИХ СПОЛУКІВ З ВІНІПЛАСТА,
ПОЛІВІНІЛХЛОРИДНОГО ПЛАСТИКАТУ І ПОЛІЕТИЛЕНУ

Методи контролю за якістю.

Загальні вимоги

З'єднувалися статки пластичної ПВХ, непластиковані ПВХ і polyethulene.
Qualitu control methods. Total requirements

Дата введення 1972-01-01
РОЗРОБЛЕНО Науково-дослідним інститутом пластичних мас (НДІПМ)

Директор інституту д-р техн. наук Попов Ст А. .

Виконавці: Татевосьян Г. О. , Висоцький М. М. .

ВНЕСЕН Міністерством хімічної промисловості

Член Колегії Жиряков М.Г.

ПІДГОТОВЛЕНО ДО ЗАТВЕРДЖЕННЯ

Відділом хімії та нафтопродуктів Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР

В.о. начальника відділу Поволоцький Л. І. .

Гол. спеціаліст Морозова Є. Н. .

Ст. інженер Литвин Т. Ф. .

Відділом зварювання Всесоюзного науково-дослідного інституту нормалізації в машинобудуванні (ВНІІНМАШ)

Начальник відділу Лучанський Л.X.

Зав. сектором Родін І.3.

Ст. інженер Калмикова Ст А. .

ЗАТВЕРДЖЕНИЙ Державним комітетом стандартів Ради Міністрів СРСР 25 грудня 1970 р. (протокол N 233)

Голова галузевої науково-технічної комісії Мілованов А. П.

Члени комісії: Коваленко Ф. Ф. , Ушаков В. П. , Тихонов В. Т. , Бєлова Є. М. , Медведєва Т. В. , Поволоцький Л. І. .

Введено в дію Постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР від 14 травня 1971 р. N 931

ПЕРЕВИДАННЯ. Лютий 1973 р.


Цей стандарт встановлює методи контролю якості швів зварних з'єднань з вініпласту, полівінілхлоридного пластикату та поліетилену, виконаних усіма способами зварювання.

Стандарт не встановлює методів контролю якості швів зварних з'єднань труб.

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1. Передбачаються такі методи контролю швів зварних з'єднань:

зовнішній огляд та обмір;

механічні випробування на розтяг, напружений вигин та ударний вигин;

випробування на герметичність.

1.2. Зазначені методи повинні застосовуватися при контролі якості швів готових виробів шляхом випробування зразків, виготовлених із виробів або контрольних зварних з'єднань (проб). Випробування на герметичність проводять лише на готових виробах.

Допускається застосовувати інші методи контролю, які не передбачені цим стандартом, за спеціальною технічною документацією, затвердженою в установленому порядку.

1.3. Якщо вироби, виконані методом зварювання, повинні експлуатуватись в умовах агресивних середовищ, шви зварних з'єднань необхідно витримувати у цих середовищах, а потім випробовувати на розтягування, напружений або ударний вигин (залежно від умов роботи виробу). Тривалість витримки зразків зварних з'єднань у середовищі та вибір методу випробувань встановлюються спеціальною технічною документацією, затвердженою в установленому порядку.

1.4. Роботи з реагентами (розчинниками) та газовими індикаторами необхідно проводити у витяжній шафі або на відкритому повітрі. Якщо газові індикатори вводилися в ємність, після закінчення робіт необхідно продути ємність.

1.5. Проба, що зварюється, повинна бути з того ж матеріалу, що і готовий виріб. Матеріал проби (за складом, видом, маркою, товщиною), технологічний режим зварювання, а також умови повинні бути такими ж, як і при виготовленні виробу.

1.6. Перед випробуванням шов зварного з'єднання та навколошовна зона повинні бути очищені або промиті від забруднень, що ускладнюють огляд, на ширину не менше 10 мм по обидва боки шва.

1.7. Умовні зображення та позначення типів та конструкцій швів зварних з'єднань — за ГОСТ 16310–70 *.
________________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 16310-80 . - Примітка "КОДЕКС".

1.8. Тип і конструкція шва зварного з'єднання проби повинні бути такими ж, як і виробу, що контролюється.

1.9. Під час проведення випробувань повинні дотримуватися чинних правил з техніки безпеки, промислової санітарії та протипожежної безпеки.

2. ВІДБІР ЗРАЗКІВ

2.1. При виготовленні проб шви зварних з'єднань повинні розташовуватися, як показано на рис.1-5.

чорт.1. Проба типу 1

Проба типу 1

Чорт.1

Чорт.2. Проба типу 2

Проба типу 2

Чорт.2

Чорт.3. Проба типу 3

Проба типу 3

Чорт.3

чорт.4. Проба типу 4

Проба типу 4

Чорт.4

чорт.5. Проба типу 5

Проба типу 5

Чорт.5

2.2. Для випробувань стикових (чорт.1), нахлесткових (чорт.2-4) та T-подібних (чорт.5) з'єднань повинні застосовуватися:

проба типу 1 (чорт.1) - для випробувань на розтяг, напружений або ударний вигин швів зварних з'єднань з листових матеріалів;

проби типів 2-5 (чорт.2-5) - для випробувань на розтягування швів зварних з'єднань із плівкових матеріалів.

2.3. Випробування швів зварних з'єднань методом напруженого вигину з додатком тривалого зусилля проводять на зразках з листових матеріалів (поліетилену та вініпласту). Розміри зразків мають бути:

з поліетилену завтовшки від 2 до 7 мм;

довжина - 150 мм;

ширина - 30 мм;

з вініпласту завтовшки від 2 до 5 мм;

довжина - 150 мм;

ширина - 20 мм.

2.4. Випробування швів зварних з'єднань на ударний вигин проводять на зразках без надрізу.

2.5. Для всіх видів випробувань шов зварного з'єднання повинен бути розташований у середині зразка і перпендикулярно до площини його вирізки.

2.6. Для всіх видів випробувань зразки вирізують із контрольованого зварного з'єднання або з проб фрезеруванням для матеріалів товщиною більше 1 мм та спеціальним пристосуванням за ГОСТ 14236-69 * - для плівкових матеріалів.
_________________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 14236-81 , тут і далі за текстом. - Примітка "КОДЕКС".

2.7. Товщина матеріалу проби повинна відповідати товщині матеріалу виробу, що контролюється. Довжина проби (див. рис.1) визначається кількістю зразків, що вирізуються з неї, з урахуванням припусків на ширину різу і подальшу обробку, а також ширину ділянок, що не використовуються. шва зварного з'єднання. Ширина ділянок, що не використовуються, на початку і в кінці проби повинна бути не менше:

20 мм - при зварюванні нагрітим газом з присадним прутком або при зварюванні нагрітою екструдованою присадкою;

15 мм - при зварюванні високочастотним та термоконтактним методом.

2.8. Стріла прогину зразка, звареного з листового матеріалу, виміряна на базі 200 мм, не повинна перевищувати 5% товщини зразка або проби, але не більше 2 мм.

2.9. Взаємне зміщення кромок шва зварного з'єднання зразка, виготовленого з контрольованого виробу або проби типу 1 (див. рис.1) не повинно перевищувати 5% товщини зразка.

2.10. Правка зразка перед випробуванням або проби перед вирізкою зразків не допускається.

2.11. Маркування роблять тавруванням або наносять фарбою, що не змивається:

зразка - на неробочій частині;

проби — на ділянках, що не використовуються ( ).

Маркування повинне зберігатися на зразках після їх випробувань.

3 ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАНЬ

3.1. Зовнішній огляд та обмір

3.1.1. Зовнішнім оглядом виявляють тріщини, непровари, усунення кромок, неправильність геометричної форми зварного шва, невідповідність розмірів зварного шва.

3.1.2. Шви зварних з'єднань оглядають по обидва боки по всій протяжності із застосуванням збільшувальних приладів зі збільшенням у 10 разів.

3.1.3. Розміри зварного шва та виявлені дефекти (обмір) вимірюють вимірювальним інструментом з точністю ±0,01 мм.

3.1.4. Для виявлення внутрішніх дефектів шва зварного з'єднання (непроварів, тріщин, пор, газових і твердих сторонніх включень) візуально оглядають злам на одному зразку з кожної проби.

3.2. Механічні випробування на розтягування

3.2.1. Випробування на розтяг листових матеріалів товщиною більше 1 мм проводять на зразках типу 2 або 3 за ГОСТ 11262-68 , плівкових матеріалів - за ГОСТ 14236-69 ; для випробування необхідно брати щонайменше п'ять зразків.

3.2.2. Міцність шва зварного з'єднання виражається коефіцієнтом збереження властивостей ( ) у відсотках - як відношення міцності матеріалу, що зварюється ( ) до міцності шва зварного з'єднання ( ) - і розраховується за формулою:

.

3.2.3. У протоколі випробування вказують конструкцію шва, місце його відбору (для зразків, виготовлених із виробу), місце руйнування, температуру випробування, дані випробування для всіх зразків, результат випробування та коефіцієнт збереження властивостей.

3.2.4. При необхідності проведення випробувань на розтягування швів зварних з'єднань після дії на них агресивних середовищ відбирають не менше 20 зразків за ГОСТ 11262-68 . Половину зразків поміщають у середу. Час витримки зразків у середовищі, температуру середовища та порядок випробувань встановлюють угодою сторін із спеціальної технічної документації, затвердженої в установленому порядку. Зразки, що залишилися, піддають випробуванню без витримки в агресивному середовищі. Після випробування підданих та непідданих дії агресивного середовища зразків обчислюють середнє арифметичне значення межі міцності для тієї та іншої групи зразків та розраховують умовний коефіцієнт збереження властивостей ( ) у відсотках за формулою:

,

де:

- Середнє арифметичне значення межі міцності при розтягуванні зразків, що зазнали впливу агресивного середовища;

- Середнє арифметичне значення межі міцності при розтягуванні зразків, що не зазнали впливу агресивного середовища.

Шов зварного з'єднання вважається якісним при 75%.

3.3. Механічні випробування методом напруженого вигину

3.3.1. Зразки (див. п. 2.3) встановлюють у пристрій (чорт.6) так, щоб зварний шов піддавався вигину. Для цього зразок навантажують підбором навантаження таким чином, щоб відстань між кінцями зразка дорівнювало 0,8 .

Чорт.6. Пристрій для механічного випробування методом напруженого вигину

1 - напрямні; 2 - вантаж; 3 - верхня плита; 4 - нижня плита; 5 - зразок; 6 - упори

Чорт.6

3.3.2. При необхідності допускається проведення випробувань методом напруженого вигину зразків після на них агресивних середовищ.

3.3.3. Для випробувань відбирають щонайменше 20 зразків. Половину зразків занурюють у середу. Час витримки зразків у середовищі, температуру середовища та тривалість наступної витримки зразків у стані напруженого вигину встановлюють угодою сторін із спеціальної технічної документації, затвердженої в установленому порядку.

Після витримки в середовищі зразки, що зазнали впливу середовища і не зазнали впливу середовища, встановлюють для випробування (див. п. 3.3.1).

Зразки вважають, що витримали випробування, якщо на поверхні натягу шва не утворилися тріщини і надриви. В іншому випадку випробування проводять повторно на такій кількості зразків.

3.4. Механічні випробування на ударний вигин

3.4.1. Випробування на ударний згин швів зварних з'єднань з листових матеріалів товщиною понад 1 до 5 мм проводять на зразку типу 2 за ГОСТ 4647-69 *, товщиною від 5 до 10 мм на зразку типу 1 за ГОСТ 4647-69 *.
_________________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 4647-80 . - Примітка "КОДЕКС".

3.5. При необхідності допускається проводити всі види механічних випробувань за підвищених і знижених температур.

3.6. Обробку результатів механічних випробувань проводять за ГОСТ 14359-69 .

3.7. Випробування на герметичність

3.7.1. Випробування проводять для встановлення герметичності швів зварних з'єднань наступними способами:

обдуванням;

хімічними індикаторами;

повітряним тиском;

гідравлічним тиском;

наливом води.

Допускається проводити випробування на герметичність швів зварних з'єднань тиском робочого середовища, електроіскровою дефектоскопією, гелієвим течешукачем та виміром електричного опору електроліту по обидва боки шва.

Спосіб випробувань вибирають залежно від конструкції виробу, його габаритів та умов його експлуатації та встановлюється спеціальною технічною документацією, затвердженою в установленому порядку.

А. Випробування обдуванням

3.7.2. Обдув шва зварного з'єднання струменем стиснутого повітря виробляють, як показано на рис.7. Стиснене повітря під тиском до 2,5 кгс/см подають по гнучкому шлангу з наконечником.

чорт.7. Обдув шва зварного з'єднання струменем стисненого повітря

Чорт.7

Відстань між наконечником шланга та швом зварного з'єднання має бути не більше 50 мм.

3.7.3. До обдування або одночасно з обдуванням шва зварного з'єднання повітрям протилежний бік шва змочують мильним розчином (0,1 кг нейтрального мила на 1,0 л питної води за ГОСТ 2874-54 ).

Негерметичність шва зварного з'єднання визначають за появою мильних бульбашок на змоченому розчином боці.

3.7.4. Випробування при температурі нижче 0 °C проводять з частковою заміною води спиртом (до 60%) або із застосуванням незамерзаючої рідини, що розчиняє мило і не реагує з матеріалом, з якого виготовлено контрольований виріб.

Після випробувань розчин повинен бути змитий водою.

Б. Випробування хімічними індикаторами

3.7.5. Випробовують зварні вироби із замкнутим об'ємом. На зварний шов накладають паперову стрічку, просочену 5% водним розчином азотнокислої ртуті за ГОСТ 4521-68 . Ширина стрічки повинна бути на 20 мм більша за ширину шва.

Після укладання та закріплення стрічки на шві всередину випробовуваного виробу вводять аміак у кількості 1% від об'єму повітря у виробі при тиску навколишнього середовища, а потім стисненим повітрям створюють тиск, встановлений відповідною технічною документацією, затвердженою в установленому порядку.

Виріб витримують під тиском протягом 3-5 хв, після чого паперову стрічку відгинають та оглядають. Місця негерметичності шва зварного з'єднання встановлюють по чорних плямах на паперовій стрічці.

3.7.6. Герметичність швів зварних з'єднань може перевірятися шляхом заповнення об'єму зварного виробу сумішшю аміаку з повітрям під надлишковим тиском 10 мм вод.ст. з наступним поливом або пульверизацією шва із зовнішнього боку суспензією наступного складу:

фенолфталеїн (порошок) за ГОСТ 5850-51 - 4 частини;

спирт етиловий технічний гідролізний за ГОСТ 17299-71 * - 40 частин;
_________________
* На території Російської Федерації діє ГОСТ 17299-78 , тут і далі за текстом. - Примітка "КОДЕКС".

вода дистильована за ГОСТ 6709-72 - 100 частин.

Місця негерметичності шва зварного з'єднання встановлюють по зміні забарвлення суспензії, що утворює червоно-фіолетові плями.

В. Випробування повітряним тиском

3.7.7. Перед випробуванням зварний виріб герметизують газонепроникними заглушками і занурюють у воду таким чином, щоб над виробом був шар води 20-40 мм. Після занурення у виріб подають стиснене повітря. Величину тиску, що створюється у виробі, та час витримки виробу під тиском встановлюють спеціальною технічною документацією, затвердженою в установленому порядку.

3.7.8. У виробах, які не можуть бути повністю занурені у воду, тиск утворюють, як зазначено в п. 3.7.7 (але до занурення їх у воду), потім вироби частково занурюють у воду таким чином, щоб контрольовані шви знаходились у воді. Так по черзі контролюють усі шви виробу.

3.7.9. Допускається проводити випробування швів зварних з'єднань на герметичність шляхом створення у виробі тиску, як зазначено у п. 3.7.7, з наступним змочуванням швів мильним розчином, як зазначено у п. 3.7.3. Після випробувань мильний розчин повинен бути змитий водою.

3.7.10. Місця негерметичності шва зварного з'єднання встановлюють за появою бульбашок повітря у воді (при випробуванні за пп.3.7.7 та 3.7.8) або мильних бульбашок на змоченій мильним розчином поверхні шва (при випробуванні за пп.3.7.3 та 3.7.9).

Г. Випробування гідравлічним тиском

3.7.11. Випробування гідравлічним тиском проводять за ГОСТ 1999-60 .

Д. Випробування наливом води

3.7.12. Перед випробуванням шви зварних з'єднань із зовнішнього боку обтирають ганчіркою або обдувають повітрям до отримання сухої поверхні. Виріб заповнюють водою, яка має температуру 5-50 °C. Випробування проводять за температури не нижче 5 °C.

3.7.13. Місця негерметичність шва зварного з'єднання встановлюють за появою течі.


Заміна

ГОСТ 6709-72 введений замість ГОСТ 6709-53 .

ГОСТ 17299-71 введений замість ГОСТ 8314-57 , крім методів випробувань.