ГОСТ 25599.3-83
ГОСТ 12350-78 (СТ РЕВ 961-78) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 12350-78
(СТ РЕВ 961-78)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАН
ГОСТ 12354–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12354-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення молібд
ГОСТ 12353-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення кобальту (зі зміною N 1)
ГОСТ 12353-78
(СТ РЕВ 1506-79)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГО
ГОСТ 12363–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення селену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12363-79
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СОЮ3А РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення се
ГОСТ 12360–82 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення бору (зі зміною N 1)
ГОСТ 12360-82
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12364-84 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення церію Steels alloyed ГОСТ 12355-78 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12362-79 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ПОРОШОК ЗАЛІЗНИЙ Методи визначення вуглецю Iron powder. КРЕМНІЙ НАПІВПРОВ ГОСТ Р ГОСТ 22536.6-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення миш ГОСТ 22536.5-87 ГОСТ 22536.3-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ ГОСТ 22536.1-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення бору
ГОСТ 12349-83
ГОСТ 12349-83 (СТ РЕВ 1507-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 12349-83
(СТ РЕВ 1507-79)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИГОСТ 12357–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення алюмінію
ГОСТ 12357-84
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення алюмінію
<ГОСТ 12364–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення церію
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІГОСТ 12355-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення міді (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
МетоГОСТ 12362–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення мікродомішок сурми, свинцю, олова, цинку та кадмію (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНГОСТ 12352–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 12352-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення нікГОСТ 16412.7-91 Порошок залізний. Методи визначення вуглецю
ГОСТ 16412.7-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
Методи для виГОСТ 26239.3−84 Кремній напівпровідниковий, вихідні продукти для його одержання та кварц. Методи визначення фосфору (зі зміною N 1)
ГОСТ 26239.3-84
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСРГОСТ Р ИСО 16918-1-2013 Сталь та чавун. Мас-спектрометричний метод з індуктивно пов'язаною плазмою. Частина 1. Визначення вмісту олова, сурми, церію, свинцю та вісмуту
ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСГОСТ Р ИСО 17641-2-2012 Випробування руйнівних зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню гарячих тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання. Частина 2. Випробування із природною жорсткістю
ГОСТ 22536.6-88 Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення миш'яку
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙГОСТ 22536.5-87 (СТ РЕВ 486-88, ІСО 629-82) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення марганцю (зі змінами N 1, 2)
(СТ РЕВ 486-88,
ISO 629-82)*
_______________
* Змінена редакція, Змін. N1.ГОСТ 22536.3-88 (СТ РЕВ 485-75) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Метод визначення фосфору
(СТ РЕВ 485-75)
Група В09ГОСТ 22536.1-88 (СТ РЕВ 5284-85) Сталь вуглецевий та чавун нелегований. Методи визначення загального вуглецю та графіту
(СТ РЕВ 5284-85)
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕН
ГОСТ 25599.3-83 (СТ РЕВ 2950-81) Сплави тверді спечені. Методи визначення титану (зі зміною N 1)
ГОСТ 25599.3-83
(CT РЕВ 2950-81)
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
Сплави тверді спечені
Методи визначення титану
Sintered hardmetals. Методи для визначення титанію
ОКП 19 6100
Дата введення 1984-01-01
Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 20 січня 1983 р. N 291 термін дії встановлено
______________
* Обмеження терміну дії знято за протоколом N 3-93 Міждержавної Ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІВД N 5/6, 1993 рік). - Примітка виробника бази даних.
ПЕРЕВИДАННЯ. Серпень 1984 р.
ВНЕСЕН Зміна N 1, затверджена та введена в дію
Зміна N 1 внесена виробником бази даних за текстом ІВД N 7, 1988 рік
Цей стандарт встановлює методи визначення титану: фотоколориметричний при масовій частці його від 1 до 20% і диференціальний фотоколориметричний при масовій частці його від 10 до 40% у твердих спечених сплавах, твердосплавних карбідних сумішах і складних карбідах.
Стандарт повністю відповідає СТ РЕВ 2950-81.
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методів аналізу - за
2. ФОТОКОЛОРИМЕТРИЙ МЕТОД
2.1. Сутність методу
Метод заснований на утворенні пофарбованого комплексного з'єднання титану з перекисом водню в сірчанокислому середовищі та вимірюванні оптичної щільності розчину при довжині хвилі від 400 до 434 нм.
2.2. Апаратура, реактиви та розчини
Спектрофотометр або фотоколориметр з усім приладдям.
Кислота сірчана за і розчини 1:4 та 5%-ний.
Кислота винна за
Амоній сірчанокислий за
Перекис водню за
Титану двоокис або металевий титан.
Розчини титану стандартні.
Амоній фтористий кислий за
Розчин А: 0,1668 г попередньо прожареної до постійної маси двоокису титану розчиняють у суміші 20 см сірчаної кислоти та 5 г сірчанокислого амонію при нагріванні. Розчин після охолодження переводять у мірну колбу місткістю 100 см.
, розбавляють розчином сірчаної кислоти (1:4) до мітки і перемішують, або 0,1 г металевого титану розчиняють у 20 см
сірчаної кислоти та 5 г сірчанокислого амонію на відкритій плитці в жароміцній склянці, покритій годинниковим склом. Після охолодження розчин переносять у мірну колбу місткістю 100 см.
, розбавляють розчином сірчаної кислоти (1:4) до мітки та перемішують.
1 см розчину, містить А 0,001 г титану.
Розчин Б: у мірну колбу місткістю 100 см відбирають 10 см
розчину А доливають водою до мітки і перемішують.
1 см розчину містить Б 0,0001 г титану.
Ваги аналітичні типу ВЛР-200 або іншого типу, що забезпечують похибку зважування не більше ±0,0002 р.
(Змінена редакція, Изм. N
1).
2.3. Проведення аналізу
2.3.1. Наважку масою 0,1 г поміщають у склянку, додають від 5 до 10 см сірчаної кислоти та 5 г сірчанокислого амонію.
Склянку накривають годинниковим склом і розчиняють пробу при інтенсивному нагріванні.
Після охолодження до склянки доливають 30 см розчину винної кислоти Потім розчин проби переводять у мірну колбу місткістю 100 см.
, розбавляють водою до мітки та перемішують.
Залежно від очікуваного вмісту титану в мірну колбу місткістю 100 см відбирають аліквотну частину розчину проби відповідно до табл.1, потім вводять 1 см
розчину перекису водню, розбавляють до мітки 5%-ним розчином сірчаної кислоти і перемішують. Якщо розчин каламутний, то частину розчину відфільтровують через сухий фільтр суху склянку.
Таблиця 1
| Масова частка титану, % | Об'єм аліквотної частини аналізованого розчину, см | Товщина поглинаючого шару кювети, мм | |||
| Від | 1 | до | 4 | 20 | 50 |
| св. | 4 | « | 9 | 10 | 50 |
| « | 9 | « | 20 | 25 | 10 |
Оптичну щільність розчину вимірюють при довжині хвилі 400 нм, користуючись кюветою з товщиною шару, що поглинає 50 мм, або при довжині хвилі 434 нм, користуючись кюветою з товщиною поглинаючого шару 10 мм. Розчином порівняння служить аналізований розчин, що не містить перекису водню.
Масову частку титану знаходять за градуювальним графіком.
(Змінена редакція, зміна N 1).
2.3.2. Побудова градуювального графіка
При побудові градуювального графіка для кювети з товщиною шару поглинаючого 10 мм в сім мірних колб місткістю 100 см відбирають 1,0; 2,0; 3,0; 4,0; 5,0; 6,0 та 7,0 см
стандартного розчину титану А, доливають 5 см
сірчаної кислоти, 1 см
розчину перекису водню, розбавляють водою до мітки та перемішують. Оптичну густину забарвлених розчинів вимірюють при довжині хвилі 434 нм.
При побудові градуювального графіка для кювети з товщиною шару, що поглинає світло, 50 мм в десять мірних колб місткістю 100 см відбирають 1,0; 2,0; 3,0; 4,0; 5,0; 6,0; 7,0; 8,0; 9,0 та 10,0 см
стандартного розчину титану Б, доливають 5 см
сірчаної кислоти, 1 см
розчину перекису водню, розбавляють водою до мітки та перемішують. Оптичну густину забарвлених розчинів вимірюють при довжині хвилі 400 нм.
Як розчин порівняння використовують розчин контрольного досвіду на вміст титану в реактивах.
За отриманими значеннями оптичних щільностей і відповідним ним змістом титану будують градуювальні графіки
в.
2.3.3. Коли проба, що аналізується, містить ванадій з розчину, підготовленого для вимірювання оптичної щільності, відливають 30 см і переносять у мірну колбу місткістю 50 см
додають 0,1 г кислого фтористого амонію. Через 3 хв вимірюють оптичну густину забарвленого від ванадію розчину і віднімають її від оптичної густини Ti+V, раніше виміряної.
2.4. Обробка результатів
2.4.1. Масову частку титану ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса титану в аліквотній частині аналізованого розчину, знайдена за градуювальним графіком, г;
- загальний обсяг аналізованого розчину, см
;
- Маса навішування проби, г;
- Об'єм аліквотної частини розчину, см
.
Примітка. 1% молібдену відповідає 0,08% титану, тому, якщо аналізованих пробах міститься молібден, цю величину віднімають з масової частки титану, розрахованої за формулою.
2.4.2. Допустимі розбіжності між результатами паралельних визначень при довірчій ймовірності =0,95 нічого не винні перевищувати значень, зазначених у табл.2.
Таблиця 2
| Масова частка титану, % | Розбіжності, що допускаються, % | |||
| Від | 1,0 | до | 2,5 | 0,05 |
| св. | 2,5 | « | 5,0 | 0,1 |
| « | 5 | « | 10 | 0,15 |
| « | 10 | « | 20 | 0,25 |
3. ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ ФОТОКОЛОРИМЕТРИЙ МЕТОД
3.1. Сутність методу
Метод заснований на утворенні пофарбованого комплексного з'єднання титану з перекисом водню в сірчанокислому середовищі з подальшим визначенням титану методом диференціальної фотоколориметрії.
3.2. Апаратура, реактиви та розчини
Апаратура відповідно до п. 2.2.
Реактиви та розчини - за п. 2.2 та розчин порівняння.
Розчин порівняння готують перед початком аналізу: у мірну колбу місткістю 100 см відбирають 5 чи 8 см
стандартного розчину титану А, вводять 5%-ний розчин сірчаної кислоти до 90 см
, 1 см
розчину перекису водню, розбавляють до мітки тим самим розчином сірчаної кислоти і перемішують.
3.3. Проведення аналізу
3.3.1. Залежно від вмісту титану беруть навішення масою відповідно до табл.3 і розчиняють за п.
Таблиця 3
| Масова частка титану, % | Маса навішування проби, г | Об'єм аліквотної частини аналізованого розчину, см | Вміст титану в розчині порівняння, г | Товщина поглинаючого шару кювети, мм | |||
| Від | 10 | до | 14 | 0,1 | - | 0,008 | 50 |
| св. | 14 | « | 20 | 0,2 | 25 | 0,005 | 30 |
| « | 20 | « | 25 | 0,2 | 25 | 0,008 | 50 |
| « | 20 | « | 28 | 0,1 | 50 | 0,008 | 50 |
| « | 20 | « | 28 | 0,2 | 20 | 0,005 | 30 |
| « | 25 | « | 30 | 0,2 | 20 | 0,008 | 50 |
| « | 30 | « | 40 | 0,1 | 25 | 0,005 | 30 |
У охолоджений розчин доливають 1 см розчину перекису водню, переливають у мірну колбу місткістю 100 см
, розбавляють водою до мітки та перемішують. Для визначення вмісту титану у мірну колбу місткістю 100 см
відбирають аліквотну частину аналізованого розчину відповідно до табл.3, вводять 5%-ний розчин сірчаної кислоти до 90 см
, 1 см
розчину перекису водню, розбавляють до мітки тим самим розчином сірчаної кислоти і перемішують.
Оптичну густину забарвленого розчину вимірюють при довжині хвилі 490 нм, користуючись кюветою та розчином порівняння відповідно до табл.3.
Зміст титану знаходять за градуювальним графіком.
3.3.2. Побудова градуювального графіка
При побудові градуювального графіка для кювети з товщиною шару, що поглинає 50 мм в сім мірних колб місткістю 100 см відбирають 8,0; 9,0; 10,0; 11,0; 12,0; 13,0 та 14,0 см
стандартного розчину титану А, доливають 5% розчин сірчаної кислоти до 90 см
, 1 см
розчину перекису водню, розбавляють до мітки тим самим розчином сірчаної кислоти і перемішують.
Оптичну густину вимірюють при довжині хвилі 490 нм. Розчином порівняння є розчин, що містить 0,008 г титану.
При побудові градуювального графіка для кювети з товщиною шару поглинання 30 мм у вісім мірних колб місткістю 100 см відбирають 5,0; 6,0; 7,0; 8,0; 9,0; 10,0; 11,0; 12,0 см
стандартного розчину титану, А і далі надходять, як зазначено вище.
Оптичну густину вимірюють при довжині хвилі 490 нм.
Розчином порівняння є розчин, що містить 0,005 г титану.
За отриманими значеннями оптичних щільностей і відповідним змістом титану будують градуювальний графік.
3.3.3. За наявності в аналізованій пробі ванадію аналіз проводять, як зазначено у п.
3.4. Обробка результатів
3.4.1. Масову частку титану обчислюють за п.
3.4.2. Допустимі розбіжності між результатами паралельних визначень при довірчій ймовірності =0,95 нічого не винні перевищувати значень, зазначених у табл.4.
Таблиця 4
| Масова частка титану, % | Розбіжності, що допускаються, % |
| Від 10 до 20 | 0,25 |
| Св. 20 «30 | 0,35 |
| 30 40 | 0,5 |