ГОСТ 2604.9-83
ГОСТ 12350-78 (СТ РЕВ 961-78) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2, 3)
ГОСТ 12350-78
(СТ РЕВ 961-78)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАН
ГОСТ 12354–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення молібдену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12354-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення молібд
ГОСТ 12353-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення кобальту (зі зміною N 1)
ГОСТ 12353-78
(СТ РЕВ 1506-79)
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГО
ГОСТ 12363–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення селену (зі зміною N 1)
ГОСТ 12363-79
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СОЮ3А РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення се
ГОСТ 12360–82 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення бору (зі зміною N 1)
ГОСТ 12360-82
Група В39
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12364-84 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення церію Steels alloyed ГОСТ 12355-78 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ГОСТ 12362-79 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР ПОРОШОК ЗАЛІЗНИЙ Методи визначення вуглецю Iron powder. КРЕМНІЙ НАПІВПРОВ ГОСТ Р ГОСТ 22536.6-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР Методи визначення миш ГОСТ 22536.5-87 ГОСТ 22536.3-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ ГОСТ 22536.1-88 ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення бору
ГОСТ 12349-83
ГОСТ 12349-83 (СТ РЕВ 1507-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)
ГОСТ 12349-83
(СТ РЕВ 1507-79)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИГОСТ 12357–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення алюмінію
ГОСТ 12357-84
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення алюмінію
<ГОСТ 12364–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення церію
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІГОСТ 12355-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення міді (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
МетоГОСТ 12362–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення мікродомішок сурми, свинцю, олова, цинку та кадмію (зі зміною N 1)
Група В39
СТАЛИ ЛЕГОВАНГОСТ 12352–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення нікелю (зі зміною N 1)
ГОСТ 12352-81
Група В39
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ
Методи визначення нікГОСТ 16412.7-91 Порошок залізний. Методи визначення вуглецю
ГОСТ 16412.7-91
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР
Методи для виГОСТ 26239.3−84 Кремній напівпровідниковий, вихідні продукти для його одержання та кварц. Методи визначення фосфору (зі зміною N 1)
ГОСТ 26239.3-84
Група В59
ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСРГОСТ Р ИСО 16918-1-2013 Сталь та чавун. Мас-спектрометричний метод з індуктивно пов'язаною плазмою. Частина 1. Визначення вмісту олова, сурми, церію, свинцю та вісмуту
ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013
НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСГОСТ Р ИСО 17641-2-2012 Випробування руйнівних зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню гарячих тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання. Частина 2. Випробування із природною жорсткістю
ГОСТ 22536.6-88 Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення миш'яку
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙГОСТ 22536.5-87 (СТ РЕВ 486-88, ІСО 629-82) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення марганцю (зі змінами N 1, 2)
(СТ РЕВ 486-88,
ISO 629-82)*
_______________
* Змінена редакція, Змін. N1.ГОСТ 22536.3-88 (СТ РЕВ 485-75) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Метод визначення фосфору
(СТ РЕВ 485-75)
Група В09ГОСТ 22536.1-88 (СТ РЕВ 5284-85) Сталь вуглецевий та чавун нелегований. Методи визначення загального вуглецю та графіту
(СТ РЕВ 5284-85)
Група В09
СТАЛЬ ВУГЛЕН
ГОСТ 2604.9-83 Чавун легований. Методи визначення міді (зі зміною N 1)
ГОСТ 2604.9-83
Група В09
МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ
ЧУГУН ЛЕГОВАНИЙ
Методи визначення міді
Alloy cast iron. Методи для визначення copper
МКС 77.080.10
ОКСТУ 0809
Дата введення 1984-07-01
ІНФОРМАЦІЙНІ ДАНІ
1. Розроблено та внесено Міністерством чорної металургії СРСР
РОЗРОБНИКИ
2. ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету стандартів Ради Міністрів СРСР
3. ВЗАМІН
4. ПОСИЛОЧНІ НОРМАТИВНО-ТЕХНІЧНІ ДОКУМЕНТИ
| Позначення НТД, на який дано посилання | Номер пункту |
| ГОСТ 546-2001 | 2.2 |
| ГОСТ 3118-77 | 2.2 |
| ГОСТ 3652-69 | 2.2 |
| ГОСТ 3760-79 | 2.2 |
| ГОСТ 4204-77 | 2.2 |
| ГОСТ 4461-77 | 2.2 |
| ГОСТ 7172-76 | 2.2 |
| ГОСТ 8864-71 | 2.2 |
| ГОСТ 10652-73 | 2.2 |
| ГОСТ 11293-89 | 2.2 |
| ГОСТ 12355-78 | 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 |
| ГОСТ 28473-90 | 1.1 |
5. Обмеження терміну дії знято за протоколом N 3-93 Міждержавної ради зі стандартизації, метрології та сертифікації (ІУС 5-6-93)
6. ВИДАННЯ зі Зміною N 1, затвердженим у грудні 1988 р. (ІВС 3-89)
Цей стандарт встановлює фотометричний метод визначення міді (при масовій частці від 0,05 до 1,0%), титриметричний метод визначення міді (при масовій частці від 1,0 до 4,0%) та атомно-абсорбційний метод визначення міді (при масовій частці від 0,10 до 4,0%) у легованому чавуні.
1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ
1.1. Загальні вимоги до методів аналізу - за
1.2. Похибка результату аналізу (при довірчій ймовірності =0,95) не перевищує межі
, наведеного в табл.2, при виконанні наступних умов:
розбіжність результатів двох (трьох) паралельних вимірів має перевищувати (при довірчої ймовірності =0,95) значення
, Наведеного в табл.2;
відтворене в стандартному зразку значення масової частки елемента не повинно відрізнятися від атестованого більш ніж на допустиме (при довірчій ймовірності =0,85) значення
, Наведене в табл.2.
При невиконанні однієї з вищезгаданих умов проводять повторні вимірювання масової частки міді. Якщо і при повторних вимірах вимоги до точності результатів не виконуються, результати аналізу визнають невірними, виміри припиняють до виявлення та усунення причин, що спричинили порушення нормального перебігу аналізу.
Розбіжність двох середніх результатів аналізу, виконаних у різних умовах (наприклад, при внутрішньолабораторному контролі відтворюваності) не повинна перевищувати (при довірчій ймовірності) =0,95) значення
, наведеного у табл.2.
(Запроваджено додатково, Зм. N 1).
2. ФОТОМЕТРИЙ МЕТОД
2.1.Сутність методу
Метод заснований на утворенні в аміачному розчині (рН 8,5-9,0) пофарбованого в жовтий колір і комплексного з'єднання міді (II), що стабілізується желатином, з діетилдітіокарбаматом натрію. Заважка, що заважає заліза, хрому, нікелю, ванадія, молібдену, марганцю, алюмінію усувають попереднім відділенням міді у вигляді сульфіду сірчанокислим натрієм і додаванням лимонної кислоти і трилону Б.
2.2. Апаратура, реактиви та розчини
Спектрофотометр, спектрофотоколориметр або фотоелектроколориметр.
Кислота соляна за
Кислота сірчана за
Кислота азотна за
Аміак водний за
Сіль динатрієва етилендіамін-N, N, N', N'-тетраоцтової кислоти, 2-водна (трилон Б) за води та фільтрують.
Кислота лимонна за .
Натрію N, N-діетилдітіокарбамат за , свіжоприготовлений.
Залізо карбонільне ос.ч.
Мідь згідно з
Мідь сірчанокисла; стандартний розчин А з масовою концентрацією міді 1 мг/см та стандартний розчин Б з масовою концентрацією міді 0,1 мг/см
.
Розчин А: 1 г міді розчиняють при нагріванні 20-25 см азотної кислоти (1:1), додають 30 см
сірчаної кислоти (1:1), випарюють до виділення її парів та охолоджують. Обережно при постійному перемішуванні додають 100 см.
води та нагрівають до розчинення солей. Розчин переносять у мірну колбу місткістю 1 дм.
, охолоджують, доливають до мітки водою і перемішують.
Розчин Б: 10 см розчину, А поміщають у мірну колбу місткістю 100 см
, доливають до мітки водою і перемішують.
Натрій сірчанокислий, розчин з масовою концентрацією 0,3 г/см .
Калій піросернокислий згідно з
Желатин за , свіжоприготовлений.
(Змінена редакція,
. N 1).
2.3. Проведення аналізу
2.3.1. Наважку чавуну масою 0,2 г поміщають у склянку або колбу місткістю 250-300 см. , доливають 50 см
сірчаної кислоти (1:4), накривають годинниковим склом, розчиняють при нагріванні. Після закінчення розчинення обережно доливають 3-5 см.
азотної кислоти та випарюють до появи парів сірчаної кислоти. Якщо чавун не розчиняється в сірчаній кислоті, навішення розчиняють у 20 см
соляної кислоти (1:1) та 5−10 см
азотної кислоти; обережно доливають 15 см
сірчаної кислоти (1:1) і розчин випарюють до появи парів сірчаної кислоти. Вміст склянки чи колби охолоджують, обережно при перемішуванні доливають 80-100 см.
води, нагрівають до розчинення солей і осад відфільтровують на фільтр «біла стрічка». Осад промивають 7-8 разів гарячою сірчаною кислотою (1:50), збираючи фільтрат та промивну рідину в склянку місткістю 300-400 см.
. Фільтр із осадом відкидають.
До отриманого гарячого розчину доливають 40-50 см. розчину сірчанокислого натрію і кип'ятять до повної коагуляції осаду сірчистої міді та сірки та просвітлення розчину.
Розчин з осадом охолоджують, відфільтровують осад на фільтр «біла стрічка» і промивають 6-8 разів гарячою водою. Фільтр з осадом поміщають у фарфоровий тигель, висушують та озолюють. Осад прожарюють при 500-550 ° С і сплавляють з 2-3 г піросернокислого калію. Плав вилуговують в 25-30 см соляної кислоти (1:1). Розчин нагрівають до повного розчинення плава, переносять у мірну колбу місткістю 100 см.
, охолоджують, доливають до мітки водою і перемішують. Розчин фільтрують через два сухі фільтри «біла стрічка» в суху колбу, відкидаючи перші порції фільтрату. Аліквотну частину розчину відповідно до табл.1 поміщають у мірну колбу місткістю 100 см
, додають 5 см
, розчину лимонної кислоти, 10 см
розчину трилону Б, 5 см
розчину желатину та 15 см
водного аміаку після додавання кожного реактиву розчин перемішують. Додають 10 см
розчину діетилдітіокарбамату натрію, доливають водою до мітки і перемішують.
Таблиця 1
| Масова частка міді, % | Об'єм аліквотної частини, см | Маса навішування чавуну, що відповідає фотометрованій аліквотній частині |
| Від 0,05 до 0,15 | 50 | 100 |
| Св. 0,15 «0,30 | 25 | 50 |
| 0,30 0,7 | 10 | 20 |
| 0,7 1,0 | 5 | 10 |
Оптичну щільність розчину вимірюють на спектрофотометрі при =453 нм або фотоелектроколориметр зі світлофільтром, що має область пропускання довжин хвиль від 420 до 490 нм в кюветі з товщиною поглинаючого шару 50 мм. Як розчин порівняння використовують розчин контрольного досвіду.
2.3.2. Побудова градуювального графіка
У шість склянок або колб місткістю 250-300 см поміщають по 0,2 г карбонільного заліза. У п'ять склянок або колб послідовно приливають 2, 4, 8, 12 і 15 см
стандартного розчину Б, що відповідає 0,2; 0,4; 0,8; 1,2 та 1,5 мг міді. Шоста склянка або колба є для проведення контрольного досвіду. Далі аналіз проводять, як зазначено у п.
.
За знайденими величинами оптичної щільності та відповідним їм мас міді будують градуювальний графік.
2.3.1,
2.4. Обробка результатів
2.4.1. Масову частку міді ( ) у відсотках обчислюють за формулою
,
де - Маса міді, знайдена за градуювальним графіком, мг;
- Маса навішування чавуну, що відповідає фотометрованої аліквотної частини розчину, мг.
2.4.2. Норми точності та нормативи контролю точності визначення масової частки міді наведено у табл.2.
Таблиця 2
| Масова частка міді, % | Норми точності та нормативи контролю точності, % | ||||
| Від 0,05 до 0,10 вмикання. | 0,010 | 0,012 | 0,010 | 0,012 | 0,006 |
| Св. 0,10 "0,2" | 0,017 | 0,021 | 0,018 | 0,021 | 0,011 |
| 0,2 0,5 | 0,026 | 0,033 | 0,028 | 0,034 | 0,017 |
| 0,5 1,0 | 0,04 | 0,05 | 0,04 | 0,05 | 0,02 |
| 1,0 2,0 | 0,05 | 0,07 | 0,06 | 0,07 | 0,03 |
| 2,0 4,0 | 0,08 | 0,11 | 0,09 | 0,11 | 0,05 |
2.4.1,
3. ТИТРИМЕТРИЙ МЕТОД
3.1. Сутність методу - за
3.2. Апаратура, реактиви та розчини - за
3.3. Проведення аналізу - за
3.4. Обробка результатів - за
3.4.1. Норми точності та нормативи контролю точності визначення масової частки міді наведено у табл.2.
(Змінена редакція, зміна N 1).
4. АТОМНО-АБСОРБЦІЙНИЙ МЕТОД
4.1. Сутність методу - за
4.2. Апаратура, реактиви та розчини - за
4.3. Проведення аналізу - за
4.4. Обробка результатів - за
4.4.1. Норми точності та нормативи контролю точності визначення масової частки міді наведено у табл.2.
(Змінена редакція, зміна N 1).