Відвідуючи цей сайт, ви приймаєте програму використання cookie. Докладніше про нашу політику використання cookie .

ГОСТ Р 52518-2006

ГОСТ Р ІСО 15353-2014 ГОСТ Р 55080-2012 ГОСТ Р ІСО 16962-2012 ГОСТ Р ІСО 10153-2011 ГОСТ Р ІСО 10280-2010 ГОСТ Р ІСО 4940-2010 ГОСТ Р ІСО 4943-2010 ДСТУ ISO 14284-2009 ДСТУ ISO 9686-2009 ГОСТ Р ІСО 13899-2-2009 ГОСТ 18895-97 ГОСТ 12361-2002 ГОСТ 12359-99 ГОСТ 12358-2002 ГОСТ 12351-2003 ГОСТ 12345-2001 ГОСТ 12344-88 ГОСТ 12350-78

ГОСТ 12350-78 (СТ РЕВ 961-78) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення хрому (із змінами N 1, 2, 3)

ГОСТ 12350-78
(СТ РЕВ 961-78)

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАН

ГОСТ 12354–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення молібдену (зі зміною N 1)


ГОСТ 12354-81

Група В39

МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Методи визначення молібд
ГОСТ 12353-78

ГОСТ 12353-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення кобальту (зі зміною N 1)

ГОСТ 12353-78
(СТ РЕВ 1506-79)

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГО
ГОСТ 12363-79

ГОСТ 12363–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення селену (зі зміною N 1)

ГОСТ 12363-79

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СОЮ3А РСР

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Методи визначення се

ГОСТ 12360–82 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення бору (зі зміною N 1)

ГОСТ 12360-82

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Методи визначення бору
ГОСТ 12349-83

ГОСТ 12349-83 (СТ РЕВ 1507-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення вольфраму (зі зміною N 1)


ГОСТ 12349-83
(СТ РЕВ 1507-79)


Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИ

ГОСТ 12357–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення алюмінію


ГОСТ 12357-84

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Методи визначення алюмінію
<
ГОСТ 12364-84

ГОСТ 12364–84 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення церію

ГОСТ 12364-84

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР


СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Методи визначення церію

Steels alloyed ГОСТ 29117-91 ГОСТ 12347-77 ГОСТ 12355-78

ГОСТ 12355-78 (СТ РЕВ 1506-79) Стали леговані та високолеговані. Методи визначення міді (зі зміною N 1)

ГОСТ 12355-78

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР


СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Мето

ГОСТ 12362–79 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення мікродомішок сурми, свинцю, олова, цинку та кадмію (зі зміною N 1)

ГОСТ 12362-79

Група В39

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР


СТАЛИ ЛЕГОВАН

ГОСТ 12352–81 Стали леговані та високолеговані. Методи визначення нікелю (зі зміною N 1)


ГОСТ 12352-81

Група В39


МІЖДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ

СТАЛИ ЛЕГОВАНІ І ВИСОКОЛЕГОВАНІ

Методи визначення нік
ГОСТ Р 51056-97 ГОСТ Р 51927-2002 ГОСТ Р 51928-2002 ГОСТ 12356-81 ГОСТ Р ІСО 13898-1-2006 ГОСТ Р ІСО 13898-3-2007 ДСТУ ISO 13898-4-2007 ГОСТ Р ІСО 13898-2-2006 ГОСТ Р 52521-2006 ГОСТ Р 52519-2006 ГОСТ Р 52520-2006 ГОСТ Р 52518-2006 ГОСТ 1429.14-2004 ГОСТ 24903-81 ГОСТ 22662-77 ГОСТ 6012-2011 ГОСТ 25283-93 ГОСТ 18318-94 ГОСТ 29006-91 ГОСТ 16412.4-91 ГОСТ 16412.7-91

ГОСТ 16412.7-91 Порошок залізний. Методи визначення вуглецю


ГОСТ 16412.7-91

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

ПОРОШОК ЗАЛІЗНИЙ

Методи визначення вуглецю

Iron powder.
Методи для ви
ГОСТ 2171-90 ГОСТ 23401-90 ГОСТ 30642-99 ГОСТ 25698-98 ГОСТ 30550-98 ГОСТ 18898-89 ГОСТ 26849-86 ГОСТ 26876-86 ГОСТ 26239.5-84 ГОСТ 26239.7-84 ГОСТ 26239.3-84

ГОСТ 26239.3−84 Кремній напівпровідниковий, вихідні продукти для його одержання та кварц. Методи визначення фосфору (зі зміною N 1)


ГОСТ 26239.3-84

Група В59


ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

КРЕМНІЙ НАПІВПРОВ ГОСТ 12226-80 ГОСТ 23402-78 ГОСТ 1429.9-77 ГОСТ 1429.3-77 ГОСТ 1429.5-77 ГОСТ 19014.3-73 ГОСТ 19014.1-73 ГОСТ 17235-71 ГОСТ 16412.5-91 ГОСТ 29012-91 ГОСТ 26528-98 ГОСТ 18897-98 ГОСТ 26529-85 ГОСТ 26614-85 ГОСТ 26239.2-84 ГОСТ 26239.0-84 ГОСТ 26239.8-84 ГОСТ 25947-83 ГОСТ 25599.3-83 ГОСТ 22864-83 ГОСТ 25599.1-83 ГОСТ 25849-83 ГОСТ 25281-82 ГОСТ 22397-77 ГОСТ 1429.11-77 ГОСТ 1429.1-77 ГОСТ 1429.13-77 ГОСТ 1429.7-77 ГОСТ 1429.0-77 ГОСТ 20018-74 ГОСТ 18317-94 ГОСТ Р 52950-2008 ГОСТ Р 52951-2008 ГОСТ 32597-2013 ГОСТ Р 56307-2014 ГОСТ 33731-2016 ГОСТ 3845-2017 ГОСТ Р ІСО 17640-2016 ГОСТ 33368-2015 ГОСТ 10692-2015 ГОСТ Р 55934-2013 ГОСТ Р 55435-2013 ГОСТ Р 54907-2012 ГОСТ 3845-75 ГОСТ 11706-78 ГОСТ 12501-67 ГОСТ 8695-75 ГОСТ 17410-78 ГОСТ 19040-81 ГОСТ 27450-87 ГОСТ 28800-90 ГОСТ 3728-78 ГОСТ 30432-96 ГОСТ 8694-75 ГОСТ Р ІСО 10543-99 ГОСТ Р ІСО 10124-99 ГОСТ Р ІСО 10332-99 ГОСТ 10692-80 ГОСТ Р ІСО 17637-2014 ГОСТ Р 56143-2014 ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013

ГОСТ Р ИСО 16918-1-2013 Сталь та чавун. Мас-спектрометричний метод з індуктивно пов'язаною плазмою. Частина 1. Визначення вмісту олова, сурми, церію, свинцю та вісмуту


ГОСТ Р ІСО 16918-1-2013


НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙС
ГОСТ Р 55724-2013 ГОСТ Р ІСО 22826-2012 ГОСТ Р 55143-2012 ГОСТ Р 55142-2012 ГОСТ Р ІСО 17642-2-2012 ГОСТ Р ІСО 17641-2-2012

ГОСТ Р ИСО 17641-2-2012 Випробування руйнівних зварних швів металевих матеріалів. Випробування на опірність утворенню гарячих тріщин у зварних з'єднаннях. Процеси дугового зварювання. Частина 2. Випробування із природною жорсткістю

ГОСТ Р ГОСТ 26877-2008 ГОСТ Р ІСО 17641-1-2011 ДСТУ ISO 9016-2011 ГОСТ Р ІСО 17642-1-2011 ГОСТ Р 54790-2011 ГОСТ Р 54569-2011 ГОСТ Р 54570-2011 ГОСТ Р 54153-2010 ГОСТ Р ІСО 5178-2010 ГОСТ Р ІСО 15792-2-2010 ГОСТ Р ІСО 15792-3-2010 ГОСТ Р 53845-2010 ДСТУ ISO 4967-2009 ГОСТ 6032-89 ГОСТ 6032-2003 ГОСТ 7566-94 ГОСТ 27809-95 ГОСТ 22974.9-96 ГОСТ 22974.8-96 ГОСТ 22974.7-96 ГОСТ 22974.6-96 ГОСТ 22974.5-96 ГОСТ 22974.4-96 ГОСТ 22974.3-96 ГОСТ 22974.2-96 ГОСТ 22974.1-96 ГОСТ 22974.13-96 ГОСТ 22974.12-96 ГОСТ 22974.11-96 ГОСТ 22974.10-96 ГОСТ 22974.0-96 ГОСТ 21639.9-93 ГОСТ 21639.8-93 ГОСТ 21639.7-93 ГОСТ 21639.6-93 ГОСТ 21639.5-93 ГОСТ 21639.4-93 ГОСТ 21639.3-93 ГОСТ 21639.2-93 ГОСТ 21639.0-93 ГОСТ 12502-67 ГОСТ 11878-66 ГОСТ 1763-68 ГОСТ 13585-68 ГОСТ 16971-71 ГОСТ 21639.10-76 ГОСТ 2604.1-77 ГОСТ 11930.7-79 ГОСТ 23870-79 ГОСТ 11930.12-79 ГОСТ 24167-80 ГОСТ 25536-82 ГОСТ 22536.2-87 ГОСТ 22536.11-87 ГОСТ 22536.6-88

ГОСТ 22536.6-88 Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення миш'яку

ГОСТ 22536.6-88

Група В09

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР


СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ

Методи визначення миш ГОСТ 17745-90 ГОСТ 26877-91 ГОСТ 8233-56 ГОСТ 1778-70 ГОСТ 10243-75 ГОСТ 20487-75 ГОСТ 12503-75 ГОСТ 21548-76 ГОСТ 21639.11-76 ГОСТ 2604.8-77 ГОСТ 23055-78 ГОСТ 23046-78 ГОСТ 11930.11-79 ГОСТ 11930.1-79 ГОСТ 11930.10-79 ГОСТ 24715-81 ГОСТ 5639-82 ГОСТ 25225-82 ГОСТ 2604.11-85 ГОСТ 2604.4-87 ГОСТ 22536.5-87

ГОСТ 22536.5-87 (СТ РЕВ 486-88, ІСО 629-82) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Методи визначення марганцю (зі змінами N 1, 2)

ГОСТ 22536.5-87
(СТ РЕВ 486-88,
ISO 629-82)*
_______________
* Змінена редакція, Змін. N1.
ГОСТ 6130-71 ГОСТ 23240-78 ГОСТ 3242-79 ГОСТ 11930.3-79 ГОСТ 11930.5-79 ГОСТ 11930.9-79 ГОСТ 11930.2-79 ГОСТ 11930.0-79 ГОСТ 23904-79 ГОСТ 11930.6-79 ГОСТ 7565-81 ГОСТ 7122-81 ГОСТ 2604.3-83 ГОСТ 2604.5-84 ГОСТ 26389-84 ГОСТ 2604.7-84 ГОСТ 28830-90 ГОСТ 21639.1-90 ГОСТ 5640-68 ГОСТ 5657-69 ГОСТ 20485-75 ГОСТ 21549-76 ГОСТ 21547-76 ГОСТ 2604.6-77 ГОСТ 22838-77 ГОСТ 2604.10-77 ГОСТ 11930.4-79 ГОСТ 11930.8-79 ГОСТ 2604.9-83 ГОСТ 26388-84 ГОСТ 14782-86 ГОСТ 2604.2-86 ГОСТ 21639.12-87 ГОСТ 22536.8-87 ГОСТ 22536.0-87 ГОСТ 22536.3-88

ГОСТ 22536.3-88 (СТ РЕВ 485-75) Сталь вуглецевий і чавун нелегований. Метод визначення фосфору

ГОСТ 22536.3-88
(СТ РЕВ 485-75)

Група В09

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛЬ ВУГЛЕНИСТА І чавун НЕЛЕГОВАНИЙ

ГОСТ 22536.9-88 ГОСТ 22536.14-88 ГОСТ 22536.4-88 ГОСТ 22974.14-90 ГОСТ 23338-91 ГОСТ 2604.13-82 ГОСТ 2604.14-82 ГОСТ 22536.1-88

ГОСТ 22536.1-88 (СТ РЕВ 5284-85) Сталь вуглецевий та чавун нелегований. Методи визначення загального вуглецю та графіту

ГОСТ 22536.1-88
(СТ РЕВ 5284-85)


Група В09

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

СТАЛЬ ВУГЛЕН
ГОСТ 16773-2003 ГОСТ 7512-82 ГОСТ 6996-66 ГОСТ 12635-67 ГОСТ 12637-67 ГОСТ 12636-67 ГОСТ 24648-90

ГОСТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання


ГОСТ Р 52518-2006

Група В59


НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Платина

МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ВТРАТИ МАСИ ПРИ ПРОГАРТУВАННІ

Platinum. Метод для визначання маси losses після ignition


ГКС 39.060

Дата введення 2006-07-01


Передмова


Цілі та принципи стандартизації в Російській Федерації встановлені Федеральним законом від 27 грудня 2002 N 184-ФЗ «Про технічне регулювання», а правила застосування національних стандартів Російської Федерації - ГОСТ Р 1.0-2004 «Стандартизація в Російській Федерації. Основні положення"

Відомості про стандарт

1 РОЗРОБЛЕН Державною установою з формування Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння Російської Федерації, зберігання, відпустки та використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння (Держохран Росії) при Міністерстві фінансів Російської Федерації, Московською державною академією тонкої хімічної технології ім. М. В. Ломоносова (МІТХТ ім. М.В.Ломоносова)

2 ВНЕСЕН Технічним комітетом зі стандартизації ТК 102 «Платинові метали»

3 ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Наказом Федерального агентства з технічного регулювання та метрології від 6 лютого 2006 р. N 1-ст

4 ВВЕДЕНО ВПЕРШЕ


Інформація про зміни до цього стандарту публікується в інформаційному покажчику «Національні стандарти», що щорічно видається, а текст змін і поправок — у щомісячно видаваних інформаційних покажчиках «Національні стандарти». У разі перегляду (заміни) або скасування цього стандарту відповідне повідомлення буде опубліковане у щомісячному інформаційному покажчику «Національні стандарти». Відповідна інформація, повідомлення та тексти розміщуються також в інформаційній системі загального користування - на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет

1 Область застосування


Цей стандарт поширюється на афіновану платину в порошку з масовою часткою платини не менше 99,8%, призначену для виробництва сплавів, напівфабрикатів, хімічних сполук платини та інших цілей.

Стандарт встановлює метод визначення втрати маси при прожарюванні порошку платини в інтервалі масових часток від 0 до 0,05%.

Метод заснований на визначенні різниці маси аналізованої проби до та після прожарювання.

2 Нормативні посилання


У цьому стандарті використано нормативні посилання на такі стандарти:

ГОСТ Р 8.563-96 Державна система забезпечення єдності вимірів. Методики виконання вимірювань

ГОСТ Р ИСО 5725-1-2002 Точність (правильність та прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 1. Основні положення та визначення

ГОСТ Р ИСО 5725-6-2002 Точність (правильність та прецизійність) методів та результатів вимірювань. Частина 6. Використання значень точності практично

ГОСТ 6563-75 Вироби технічні з благородних металів та сплавів. Технічні умови

ГОСТ 9147-80 Посуд та обладнання лабораторні фарфорові. Технічні умови

ГОСТ 24104-2001 Ваги лабораторні. Загальні технічні вимоги

ГОСТ 25336-82 Посуд та обладнання лабораторні скляні. Типи, основні параметри та розміри

Примітка — При користуванні цим стандартом доцільно перевірити дію стандартів посилань в інформаційній системі загального користування — на офіційному сайті Федерального агентства з технічного регулювання та метрології в мережі Інтернет або за щорічно видається інформаційному покажчику «Національні стандарти», опублікованому станом на 1 січня , та за відповідними інформаційними покажчиками, що щомісяця видаються, опублікованими в поточному році. Якщо документ посилається (змінений), то при користуванні цим стандартом слід керуватися заміненим (зміненим) документом. Якщо посилальний документ скасовано без заміни, то положення, в якому дано посилання на нього, застосовується в частині, яка не стосується цього посилання.

3 Терміни та визначення


У цьому стандарті застосовані терміни за ГОСТ Р ІСО 5725-1 та ГОСТ Р 8.563.

4 Точність (правильність та прецизійність) методу

4.1 Показники точності методу

Показники точності методу: межа абсолютної похибки результатів аналізу ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання (Межі інтервалу, в якому похибка вимірювань визначають з ймовірністю ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання 0,95), стандартні відхилення повторюваності та проміжної прецизійності, значення критичного діапазону ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання межі проміжної прецизійності ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання та межі відтворюваності ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання - Залежно від масової частки визначається елемента - домішки наведені в таблиці 1.


Таблиця 1 - Показники точності методу ( ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання 0,95)

В процентах

Втрата маси (масова частка)

Межа абсолютної похибки результату аналізу ± ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання (масова частка)

Стандартне відхилення повторюва-
ємності ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання (масова частка)

Критичний діапазон ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання (масова частка)

Стандартне відхилення проміжної прецизійності ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання (масова частка)

Межа проміжної прецизійності ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання (масова частка)

Межа відтворення
водимості ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання (масова частка)

До 0,02
0,0056
0,0014
0,005
0,0022
0,0061
0,0079
0,02-0,05
0,0069
0,0028
0,010
0,0027
0,0075
0,0097
Примітка — Для проміжних значень масових часток показники точності знаходять методом лінійної інтерполяції.

4.2 Правильність

Систематична похибка реального способу аналізу перестав бути значної усім рівнях визначених змістів.

4.3 Прецизійність

4.3.1 Діапазон результатів чотирьох визначень, отриманих для однієї і тієї ж проби одним оператором з використанням того самого обладнання в межах найкоротшого з можливих інтервалів часу, може перевищувати вказаний у таблиці 1 критичний діапазон ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання для ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання 4 в середньому не частіше ніж один раз на 20 випадків при правильному використанні методу.

4.3.2 У межах однієї лабораторії два результати аналізу однієї і тієї ж проби, отримані різними операторами з використанням одного і того ж обладнання в різні дні, можуть відрізнятися з перевищенням межі проміжної прецизійності ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання , Вказаною в таблиці 1, в середньому не частіше одного разу на 20 випадків при правильному використанні методу.

4.3.3 Результати аналізу однієї і тієї ж проби, отримані двома лабораторіями відповідно до розділів 6 і 7 цього стандарту, можуть відрізнятися з перевищенням межі відтворюваності ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання за ГОСТ Р ИСО 5725-1, зазначеного в таблиці 1, в середньому не частіше ніж один раз на 20 випадків при правильному використанні методу.

5 Вимоги

5.1 Загальні вимоги та вимоги безпеки

Загальні вимоги, вимоги щодо забезпечення безпеки виконуваних робіт та забезпечення екологічної безпеки - за нормативними документами на загальні вимоги до методів аналізу дорогоцінних металів та їх сплавів.

5.2 Вимоги до кваліфікації виконавців

До проведення аналізу даним методом допускаються особи не молодші 18 років, навчені в установленому порядку та допущені до самостійної роботи.

6 Засоби вимірювання та допоміжні пристрої, що використовуються.


Електропіч із терморегулятором, що забезпечує температуру нагрівання до 1000 °C.

Ваги лабораторні за ГОСТ 24104 з межею абсолютної похибки, що допускається, не більше ±0,0001 р.

Ексикатор з ГОСТ 25336 .

Тиглі платинові N 100 з кришками N 101 згідно з ГОСТ 6563 .

Тиглі порцелянові N 3 за ГОСТ 9147 .

Допускається застосування інших засобів вимірювань та допоміжних пристроїв за умови отримання показників точності, які не поступаються зазначеним у таблиці 1.

7 Проведення аналізу

7.1 Чистий платиновий тигель з постійною масою поміщають у порцеляновий тигель і прожарюють печі протягом 10-15 хв при температурі від 700 °C до 900 °C. Після закінчення прожарювання порцеляновий тигель разом з платиновим тиглем витягають з печі, охолоджують в ексикаторі до температури (20±5)°З визначають масу платинового тигля з точністю до 0,0001 г.

7.2 У тому ж платиновому тиглі зважують 5 г аналізованого металу з точністю до 0,0001 р. Тигель з металом поміщають у фарфоровий тигель і прожарюють у печі при температурі від 700 °C до 900 °C протягом 20-25 хв, витягають фарфоровий тигель. з платиновим тиглем з печі та охолоджують в ексикаторі до температури (20±5)°С.

7.3 Платиновий тигель з наважкою металу зважують, поміщають у фарфоровий тигель і прожарюють при температурі від 700 °C до 900 °C протягом 10-15 хв, потім охолоджують в ексикаторі до температури (20±5)°З знову зважують. Операцію прожарювання та охолодження тигля повторюють до отримання постійної маси платинового тигля з металом.

7.4 Різниця маси тигля з металом до та після прожарювання дає масу втрат при прожарюванні в аналізованій пробі.

8 Обробка результатів, оцінка їх прийнятності та отримання остаточного результату аналізу

8.1 Втрати маси при прожарюванні (масову частку) ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання , %, обчислюють за формулою

ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання , (1)


де ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання - Різниця маси тигля з платиною до і після прожарювання, г;

ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання - Наважка платини, р.

8.2 Прийнятність результатів паралельних визначень оцінюють відповідно до ДСТУ ISO 5725-6 шляхом зіставлення діапазону цих результатів ( ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання ) з критичним діапазоном ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання . Критичний діапазон ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання розраховують за формулою

ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання , (2)


де ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання - Коефіцієнт критичного діапазону, де

ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання - Число паралельних визначень;

ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання - Стандартне відхилення повторюваності.

Значення ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання і ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання наведені у таблицях 1 та 2 відповідно.


Таблиця 2 - Коефіцієнти критичного діапазону ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання

ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання

ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання

4
3,6
8
4,3


Якщо діапазон результатів чотирьох паралельних визначень ( ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання ) не перевищує критичний діапазон ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання , Усі результати визнають прийнятними і за остаточний результат аналізу приймають середньоарифметичне значення результатів чотирьох паралельних визначень.

Якщо діапазон результатів чотирьох паралельних визначень перевищує ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання , проводять ще чотири паралельні визначення.

Якщо для отриманих восьми паралельних визначень значення ( ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання ) не перевищує критичний діапазон ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання , то як остаточний результат аналізу приймають середньоарифметичне значення результатів восьми паралельних визначень. В іншому випадку як остаточний результат аналізу приймають медіану результатів восьми паралельних визначень.

9 Контроль точності

9.1 Контроль проміжної прецизійності та відтворюваності

При контролі проміжної прецизійності (з факторами, що змінюються, оператора і часу) абсолютна розбіжність двох результатів аналізу однієї і тієї ж проби, отриманих різними операторами з використанням одного і того ж обладнання в різні дні, не повинна перевищувати межу проміжної прецизійності ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання , зазначений у таблиці 1

При контролі відтворюваності абсолютна розбіжність двох результатів аналізу однієї і тієї ж проби, отриманих двома лабораторіями, відповідно до вимог цього стандарту не повинна перевищувати межу відтворюваності ДЕРЖСТАНДАРТ Р 52518-2006 Платина. Метод визначення втрати маси під час прожарювання , зазначений у таблиці 2

УДК 669.231:543.06:006.354
ГКС 39.060 В59
Ключові слова: афінована платина, платина в порошку, методи аналізу, втрата маси, прожарювання, правильність методу аналізу, прецизійність методу аналізу, абсолютна похибка, межа повторюваності, межа проміжної прецизійності, межа відтворюваності, контроль точності результатів аналізу