ГОСТ 26849-86

ГОСТ 26849-86 (СТ РЕВ 4657-84, ІСО 4003-77) Матеріали порошкові. Метод визначення величини пор (зі зміною N 1)

ГОСТ 26849-86
(СТ РЕВ 4657-84,
ISO 4003-77) *
______________________
* Позначення стандарту.
Змінена редакція, Змін. N1.

Група В59

ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ СПІЛКИ РСР

МАТЕРІАЛИ ПОРОШКОВІ

Метод визначення величини пор

Powder матеріалів.
Method of pore size determination

ОКСТУ 1790

Строк дії з 01.01.87
до 01.01.92*
________________________________
* Обмеження терміну дії знято
постановою Держстандарту СРСР
від 27.08.91 N 1393 (ІВД N 11, 1991 рік). -
Примітка виробника бази даних.

Розроблено Академією наук Української РСР

ВИКОНАВЦІ

В. Н. Клименко , А. Г. Косторнов , Л. Є. Лунін , А. Є. Кущевський , М. М. Симонович

ВНЕСЕН Академією наук Української РСР

Віце-президент І.К.Походня

ЗАТВЕРДЖЕНИЙ І ВВЕДЕНИЙ У ДІЮ Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 26 березня 1986 р. N 625

ВНЕСЕН Зміна N 1, затверджена та введена в дію Постановою Державного комітету СРСР за стандартами від 27.04.89 N 1161 з 01.10.89

Зміна N 1 внесена виробником бази даних за текстом ІКС N 7, 1989 рік


Цей стандарт встановлює метод визначення величини пор проникних порошкових матеріалів та виробів з них.

Сутність методу полягає у вимірюванні тиску, необхідного для виділення на поверхні повністю насиченого рідиною зразка першого бульбашки повітря, при визначенні максимальної величини пор; у вимірі тиску, відповідного початку виділення по всій поверхні зразка бульбашок повітря, щодо середньої величини пор.

Стандарт повністю відповідає СТ РЕВ 4657-84.

У стандарт введено міжнародний стандарт ISO 4003-77.

(Змінена редакція, зміна N 1).

1. МЕТОД ВІДБОРУ ЗРАЗКІВ

1.1. Відбір зразків проводять за ГОСТ 18321-73 з такими доповненнями:

кількість зразків для випробування має бути не меншою за три.

Зразками для випробування є і готові вироби.

Допускається виготовлення зразків із готових виробів шляхом механічної обробки.

Механічна обробка робочих поверхонь виробів заборонена.

1.2. Місця вирізки зразків із виробів та вимоги до їх механічної обробки повинні бути наведені у нормативно-технічній документації на вироби.

При неможливості отримання зразків із виробів їх виготовляють за умов отримання готових виробів.

Зразки повинні мати форму диска діаметром від 25 до 100 мм або порожнистого циліндра (втулки) з робочою поверхнею від 5 до 100 см . Товщина зразків має відповідати товщині виробів.

1.3. Зразки для випробування матеріалів повинні мати форму диска діаметром від 25 до 100 мм та товщиною не менше 0,25 мм. Товщина зразків має бути різною та вибиратися експериментально. Інтервал зміни товщини зразків має бути не більше ніж 2 мм.

Кількість зразків для випробування повинне забезпечувати побудову графіка залежності зміни максимальної величини пори від товщини зразка.

1.4. Для забезпечення при випробуванні щільності прилягання виробу або зразка до утримувача допускається механічне оброблення поверхонь їх прилягання.

2. АПАРАТУРА ТА МАТЕРІАЛИ

Установка, схема якої наведена на рис.1.

1 - джерело стисненого повітря; 2 - редукційний клапан; 3 - вологомаслоотделитель; 4 - осушувач;
5 - фільтр; 6 - кран точного регулювання; 7 - зливальна трубка для встановлення рівня рідини над зразком;
8 - випробуваний зразок; 9 - тримач для кріплення зразків; 10 - кран; 11 - манометр Мо 0,4 МПа
за ГОСТ 6521-72 ; 12 - манометр Мо 0,16 МПа за ГОСТ 6521-72 ; 13 - U-подібний манометр,
заповнений водою; 14 - мікроманометр ММН-2400 (5)-0,6 ГОСТ 11161 - - 84.

Чорт.1

Утримувач, конструкція якого має забезпечувати робочу поверхню виробів, що відповідає вимогам зразків для випробувань.

Для насичення зразків застосовують етиловий спирт за ГОСТ 18300-87 з масовою часткою спирту не менше 96,2%, щільністю 0,807 г/см та поверхневим натягом 0,0228 Н/м при температурі 20 °C.

Допускається застосування іншої рідини, що забезпечує повне змочування поверхні матеріалу за відсутності хімічної взаємодії з ним.

Термометр типу ТЛ-62А1-8 за ГОСТ 215-73 з похибкою трохи більше 0,5 °З.

(Змінена редакція, зміна N 1).

3. ПІДГОТОВКА ДО ВИПРОБУВАННЯ

3.1. Перед випробуванням зразки оглядають без застосування збільшувальних засобів. На поверхні зразків не повинно бути подряпин, сколів, тріщин, розшарування, сторонніх включень, виступів та механічних пошкоджень.

3.2. Зразки для випробування повинні бути висушені до постійної маси за температури 105-110 °С.

3.3. Зразки перед випробуванням насичують у киплячій рідині не менше 1 години. Потім зразки разом з рідиною охолоджують до температури випробування.

3.4. У разі, якщо зразки насичувати в киплячій рідині не рекомендується, насичення виробляють під вакуумом у посудині для вакуумування.

Повітря з посудини, в якому знаходяться зразки, відкачують до залишкового тиску не більше 13,3 Па (0,1 мм рт.ст.), після чого в посудину подають рідину до покриття зразків. Подальше вакуумування в посудині проводять при тиску не нижче тиску насиченої пари просочуючої рідини до тих пір, поки не перестануть виділятися бульбашки газу на поверхні зразків, і після цього процес вакуумування продовжують не менше 1 години.

3.5. Зразок для випробування має бути закріплений у тримачі так, щоб його робоча поверхня була відкрита. Утримувач повинен забезпечувати можливість спостереження виділенням бульбашок повітря. Інші поверхні ущільнюють гумовими прокладками, а якщо це неможливо - сумішшю, що складається з 60% парафіну та 40% каніфолі, синтетичною смолою або пластиліном.

Матеріал для ущільнення не повинен реагувати хімічно з рідиною для насичення зразка.

3.6. Утримувач для циліндричних зразків (втулок) повинен забезпечувати можливість занурення втулки в рідину в горизонтальному положенні та її оберт навколо осі симетрії. Відхилення від горизонтальності зразка - не більше 1 мм за найбільшим лінійним розміром робочої поверхні зразка.

4. ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАННЯ

4.1. Зразок, насичений рідиною, закріплюють у тримачі. Циліндричний зразок (втулку) поміщають у рідину, а на поверхню плоского зразка наливають шар тієї ж рідини, якою він насичений. Потім вимірюють над поверхнею зразка (рис.2) висоту стовпа рідини , яка має бути не менше 5 мм. Температура рідини фіксується за допомогою термометра з похибкою не більше 0,5 °С і має бути (20±5) °С.

1 - тримач зразка; 2 - випробуваний зразок; 3 - трубки для зливу рідини; 4 - рідина;
5 - посудина для рідини; - Висота стовпа рідини над випробуваним зразком.

Чорт.2

4.2. Тиск повітря, що підводиться, повинен зростати зі швидкістю від 20 до 100 Па/с. Швидкість приросту тиску підбирається експериментально. Вона повинна бути меншою для матеріалів з більшими розмірами пор та більшою для матеріалів з меншими розмірами пор.

4.3. У разі випробування циліндричних зразків (втулок) швидкість підйому тиску періодично переривають у межах від 50 Па (для матеріалів з величиною пір 20-30 мкм) до 500 Па (для матеріалів з величиною пір менше 20 мкм). Витримки при тиску після кожного інтервалу повинні бути достатні для спостереження через дзеркало рідини за всією робочою поверхнею зразка при повороті його навколо осі симетрії на один оборот.

4.4. Тиск видавлювання першої бульбашки фіксують з появою потоку бульбашок, що піднімаються одночасно з однієї або декількох точок на поверхні зразка. Потім збільшують тиск і фіксують його при виділенні бульбашок повітря по всій поверхні зразка.

Поява перших бульбашок у місцях кріплення зразка не допускається.

4.5. При повторному випробуванні зразок насичують повторно рідиною.

5. ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ

5.1. Максимальну величину пори або середню величину пор ( ) у мікрометрах обчислюють за формулою

,

де - Поверхневий натяг, Н/м;

- Тиск, при якому виділяється бульбашка повітря у разі визначення максимальної величини пори ( ) або виділяються бульбашки повітря з усієї поверхні зразка при визначенні середньої величини пор ( ), Па;

- Щільність рідини, г/см ;

- прискорення вільного падіння, м/с ;

- Висота стовпа рідини над зразком, що випробовується, або при випробуванні зразків у вигляді порожнистих циліндрів (втулок) - найкоротша відстань від бічної стінки втулки до дзеркала рідини, м.

Значення поверхневого натягу та щільності етилового спирту з масовою часткою спирту не менше 96% залежно від температури наведені у довідковому додатку.

(Змінена редакція, Изм. N

1).

5.2. При визначенні характеристик матеріалу і і мінімальної товщини зразка, при якій вони можуть бути отримані, після розрахунків за формулою для зразків з різною товщиною приступають до побудови на міліметровому папері графіка залежності від товщини зразка (рис.3).

Чорт.3

5.2.1. Графік будують за дотримання масштабів:

по осі ординат - відстані на папері 5 мм повинна відповідати величина, що дорівнює 10-15% від найменшого з отриманих значень у мікрометрах;

по осі абсцис - відстані на папері не менше 10 мм повинна відповідати величина прийнятого інтервалу зміни товщини зразків.

На графіку проводять пунктирні лінії довірчого інтервалу визначення максимальної величини пори, що забезпечує абсолютну розбіжність результатів паралельних визначень і дорівнює 10%.

5.2.2. Через точку кривої, наприклад , яка відповідає найменшому значенню , що визначається за найбільш товстим з випробуваних зразків, проводять дотичну та паралельну осі абсцис лінії і . Вимірюють на кресленні відрізки і та обчислюють відношення і тобто тангенс кута нахилу дотичної лінії до осі абсцис. Абсолютна похибка вимірювання відрізків і не більше 0,5

мм.

5.2.3. Якщо тангенс кута нахилу дотичної лінії до осі абсцис 0,2 і більше, то випробування визначення повинні бути продовжені на зразках із збільшеною товщиною.

Якщо тангенс кута нахилу менше 0,2, то абсцис точки перетину дотичної лінії з пунктирною лінією довірчого інтервалу (точка ) відповідає найменшій товщині зразка, який має бути випробуваний для визначення як характеристики порошкового матеріалу.

5.2.4. Значення визначають виміром (чорт.3) ординати з подальшим множенням результату вимірів на масштаб по осі ординат; похибка виміру ординати трохи більше 0,5 мм.

5.3. За середню величину пор порошкового матеріалу беруть будь-який з обчислених за формулою результатів випробування зразків, які мають товщину, що задовольняє вимогу п. 5.2.1, і більше.

5.4. За результат випробування виробів та матеріалів приймають середнє арифметичне результатів випробування не менше трьох зразків.

Результати обчислень округлюють до цілого числа - для значень величин пір більше 100 мкм, до першого знака після коми - для значень величин: пір від 10 до 100 мкм і до другого знака після коми - для величини пір менше 10 мкм.

5.5. Абсолютна розбіжність результатів паралельних визначень має перевищувати 10% значення середнього арифметичного результатів випробування.

5.6. Результати випробування заносять до протоколу, що містить:

найменування (марку) виробу (матеріалу);

номер партії;

розміри зразків;

рідина, застосована при випробуванні;

умови підвищення тиску;

тиск виділення першої бульбашки;

тиск виділення бульбашок з усієї поверхні;

максимальну величину пори та середню величину пор для кожного з випробуваних зразків;

середнє арифметичне значення результатів випробування з визначення максимальної величини пори та середньої величини пор порошкового матеріалу або готового виробу;

мінімальну товщину зразка, необхідну для визначення максимальної величини пори та середньої величини пор порошкового матеріалу;

позначення цього стандарту;

дату випробування.

ДОДАТОК (довідкове). Значення поверхневого натягу та щільності етилового спирту в залежності від температури

ПРИКЛАДНА ПРОГРАМА
Довідкове

(Змінена редакція, зміна N 1).